Загружается, подождите...

Зетамакс™ (Zetamax™)


міжнародна та хімічна назви: azithromycin;9-дезокси-9а-аза-9а-метил-9а-гомоеритроміцин А.

основніфізико-хімічні властивості: порошок (суміш гранул) білого або майже білого кольору;

склад:1 флаконмістить гранули азитроміцину дигідрату еквівалентний 2 г азитроміцину основи;допоміжніречовини: гліцерил бехенат, полоксамер, вода очищена, сахароза, натрію фосфаттриосновний безводний, магнію гідроксид, гідроксипропилцелюлоза, ксантановий клей,кремній діоксид колоїдний, титану діоксид, ароматизатор вишні (штучний),ароматизатор банану (штучний).

Формавипуску. Гранулиз модифікованим вивільненням для приготування суспензії.Фармакотерапевтичнагрупа. Антибактеріальний препарат, макроліди. Код АТС J01F A10. Фармакологічнівластивості. Фармакодинаміка. Азитроміцин є першим представникомпідкласу антибіотиків-макролідів, відомих під назвою азаліди, і за своєюхімічною структурою відрізняється від еритроміцину. Хімічно він утворюється врезультаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезубактеріального білка за рахунок зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом ізапобігання транслокації пептидів, при відсутності впливу на синтезполінуклеотидів. У клінічних ізолятах Streptococcus pneumonia іStreptococcus pyogenes виявлені дві переважні детермінанти стійкості: mef іerm. Mef кодує вивідну помпу (насос), що обумовлює стійкість тільки до 14-ти і15-тичленних макролідів. Mef був також виявлений у більшості інших видів. Генerm кодує метилтрансферазу 23S-рРНК, що додає метильну групу до аденіну 2058 в23S-рРНК (система зчитування рРНК E.coli). Метильований нуклеотид знаходиться вдомені V, і було виявлено, що він взаємодіє, крім макролідів, також ізлінкозамідами і стрептограміном В, що врешті-решт приводить до фенотипу,відомого як MLSB-резистентність. Erm (B) і erm (A) виявлені вклінічних ізолятах S. pneumoniae і S.pyogenes.Насос (помпа) AсrAB-TolC у Haemophilus influenzaeвідповідає за спадкове підвищене значень мінімальних інгібуючих концентрацій(MIC) для макролідів. На клінічних ізолятах, мутації в 23S-р РНК, особливо внуклеотидах 2057-2059 або 2611 в домені V, або мутації рибосомальних протеїнівL4 або L22 є поодинокими. Рекомендовані контрольні показники для мінімальнихінгібуючих концентрацій (MIC) у мкг/мл для азитроміцину (рекомендаціїНаціонального комітету з клінічних і лабораторних стандартів (NationalCommittee for Clinical Laboratory Standards - NCCLS, США) є такими:Для видів Haemophilus: S < 4 без рекомендаційконтрольних показників резистентності*. Streptococci, включаючи Streptococcus pneumonia іStreptococcus pyogenes: S < 0,5, R > 2.* - Відсутність нині даних про стійкі штами передбачаєвизначення будь-якої категорії, що відрізняється від чутливої. Якщо штами даютьу результаті значення мінімальних інгібуючих концентрацій, що відрізняються відрезультатів чутливих штамів, вони повинні бути подані до еталонної лабораторіїдля подальшого тестування. Нижче наведені дані чутливості видів бактерій доазитроміцину. Поширеність набутої стійкості виділених видів може бутирізною залежно від місцевості і часу, тому локальна інформація прорезистентність необхідна особливо при лікуванні тяжких інфекцій. ЧутливівидиАеробнігрампозитивні бактерії. Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae,Streptococci (групи C, F, G ) і стрептококи групи Viridans.Аеробніграмнегативні бактерії. Bordetella pertussis, Haemophilus ducreyi, Haemophilusinfluenzae*$, Haemophilus parainfluenzae*, Legionella pneumophila,Moraxella catarrhalis* і Neіsseria gonorrhoeae.Інші.Chlamidia pneumoniae*, Chlamidia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae* іUreaplasma urealyticum. Види,які набувають резистентності в поодиноких випадкахАеробніграмнегативні бактерії. Streptococcus pneumonia* (рівень резистентності113%), Streptococcus pyogenes (рівень резистентності1 10-14%).Примітка.азитроміцин виявляє перехресну резистентність з еритроміцин-резистентнимигрампозитивними штамами. Вродженорезистентні мікроорганізмиEnterobacteriaceae,Pseudomonas*-види, для яких ефективність препарату була встановлена у клінічнихвипробуваннях. $- види з природною проміжною чутливістю. 1– рівні резистентності відображають нещодавно опубліковані значення виживання. Фармакокінетика. Препарат азитроміцину Зетамакс™являє собою лікарську форму з модифікованим вивільненням, що забезпечує повнийкурс терапії в одноразовій пероральній дозі. Дані, отримані в поодиноких фармакокінетичнихдослідженнях на здорових дорослих суб’єктах, вказують на те, що максимальнаконцентрація в сироватці (Cmax) і найбільша системна експозиція(AUC) для азитроміцину досягаються в день дозування після введення одноразовоїдози препарату азитроміцину, гранули з модифікованим вивільненням, порівняно здозуванням традиційних лікарських форм з негайним вивільненням препарату. Абсорбція. Азитроміцин, гранули з модифікованимвивільненням, є лікарською форму для поступового вивільнення азитроміцину втонкому кишечнику. Відносна біодоступність препарату в гранулах змодифікованим вивільненням становить 83% біодоступністі препарату, упакованогов саше. Максимальні концентрації в сироватці досягаються майже на 2,5 годинипізніше.Впливодночасного прийому їжі. При введенні 2 г азитроміцину, гранули з пролонгованимвивільненням, здоровим суб’єктам після вживання висококалорійної їжімаксимальна концентрація і системна експозиція збільшувалась, відповідно на 115і 23%. Після прийняття здоровими суб’єктами стандартної їжі максимальнаконцентрація збільшувалася на 119%, а системна експозиція не змінювалась. Гранулиазитроміцину з модифікованим вивільненням краще переносяться при введеннінатще. Розподіл.Зв’язування азитроміцину з білками сироватки є концентраційно-залежнимпроцесом, знижуючись від 51% при 0,02 мкг/мл до 7% при 2 мкг/мл. Післяперорального прийому азитроміцин розподіляється у всіх тканинах організму, зуявним об’ємом розподілу в рівноважному стані 31,1 л/кг. Концентраціїазитроміцину в тканинах вищі, ніж у плазмі і сироватці. Екстенсивний розподілпрепарату в тканинах організму може зумовлювати його клінічну активність.Антимікробна активність азитроміцину залежить від рН і, ймовірно, зменшуєтьсяпри зниженні рН. Отже високі концентрації препарату в тканинах не слідінтерпретувати як кількісно зв’язані з клінічною ефективністю. Метаболізм.Більша частина системно досяжного азитроміцину виділяється незміненою з жовчю.Дослідження метаболізму азитроміцину in vitro та in vivo не проводили.Виділення.Сироваткова концентрація азитроміцину після введення одноразової дози 2 г вгранулах з модифікованим вивільненням зменшувалася за поліфазовою моделлю зостаточним періодом напіввиведення 59 год. Подовжений період остаточногонапіввиведення ймовірно зумовлений розширеним уявним об’ємом розподілу.Біліарнаекскреція гранули азитроміцину, головним чином незміненому вигляді, є основнимшляхом виведення. Після тижневого курсу застосування близько 6% введеної дозиз’являється в сечі в незміненому вигляді.Фармакокінетикав окремих групах пацієнтівНиркованедостатність. Фармакокінетика азитроміцину у суб’єктів з нирковоюнедостатністю легкого-помірного ступеня (швидкість клубочкової фільтрації 10–80мл/хв) не змінювалася після введення одноразової дози 1 г азитроміцину знегайним вивільненням. Між групою з тяжкою нирковою недостатністю (швидкістьклубочкової фільтрації < 10 мл/хв) і групою з нормальною функцією нирок булаотримана статистично значима різниця показників площі під кривою співвідношенняконцентрація/час 0–120 (AUC) – 8,8 мг·год/мл проти 11,7 мг·год/мл, максимальноїконцентрації (Cmax) – 1,0 мг/мл проти 1,6 мг/мл і ниркового кліренсу(CLr) – 2,3 мл/хв/кг проти 0,2 мл/хв/кг відповідно.Печінкованедостатність. У пацієнтів з легкою (клас А) – помірною (клас В) печінковоюнедостатністю не було доведено наявності суттєвих змін фармакокінетикиазитроміцину в сироватці порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.У таких пацієнтів можливе збільшення кліренсу азитроміцину в сечі, ймовірно, зметою компенсації зниженого печінкового кліренсу.Людипохилого віку. Було показано, що після 5-денного курсу застосування у літніхдобровольців (старше 65 років) значення AUC дещо вище, ніж у віковій групі до40 років, однак ці дані не були статистично вірогідні, отже корекція дозипрепарату в цьому випадку не рекомендується. Доклінічні відомості з безпеки. У деяких тканинах(наприклад, ока, гангліїв дорзального корінця, печінки, жовчного міхура,селезінки і/або підшлункової залози) тварин, яким вводили багаторазові дозиазитроміцину, спостерігали фосфоліпідоз (накопичення внутрішньоклітиннихфосфоліпідів). Фосфоліпідоз подібного ступеня спостерігали також у тканинахновонароджених щурів і собак. Була показана оборотність цього ефекту після припиненнядії азитроміцину. Значення цих даних для тварин або людини невідоме.

Показання для застосування. Лікування інфекційреспіраторного тракту, помірного та середнього ступеня тяжкості, спричиненихчутливими штамами бактерій: загострення хронічного бактеріального бронхітуспричиненого Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Haemophilusparainfluenzae або Streptococcus pneumoniae. гострийбактеріальний синусит спричинений Haemophilus influenza, Moraxella catarrhalisабо Streptococcus pneumoniae.негоспітальна пневмонія спричинена Clamydiapneumoniae, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxellacatarrhalis, Mycoplasma pneumoniae або Streptococcus pneumoniae.фарингіт/тонзилітспричинені Streptococcus pyogenes. Спосібзастосування та дози. Пацієнтам рекомендується приймати Зетамакс™,гранули з модифікованим вивільненням, натще (щонайменше за годину до або 2 годпісля прийому їжі). Застосування для лікування дорослих і підлітків Рекомендована доза Зетамаксу™ для дорослих і підлітківстановить 2 г одноразово. У випадку малоймовірного блювання протягом 5 хв. післяприйому Зетамаксу™ слід прийняти повторну дозу. Застосування для лікування хворих похилого вікуДля хворих похилого віку корекція дози Зетамаксу™не потрібна. Застосування для лікування хворих з нирковою недостатністю Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого і помірногоступеня (швидкість клубочкової фільтрації 10-80 мл/хв) корекція дози препаратуне потрібна. Слід виявляти обережність при застосуванні Зетамаксу™пацієнтами з тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації< 10 мл/хв). Застосування для лікування хворих з печінковоюнедостатністюФармакокінетика азитроміцину, гранули з модифікованим вивільненням, у пацієнтівз печінковою недостатністю не вивчали. На підставі досліджень фармакокінетикипрепарату у лікарських формах з негайним вивільненням у пацієнтів з печінковоюнедостатністю легкого і помірного ступеня необхідність корекції дози препаратувідсутня. Слід виявляти обережність при застосуванні Зетамаксу™пацієнтами з тяжкою печінковою недостатністю. Побічнадія. У більшості випадків (69%) це були порушення функції травного тракту,такі як діарея/невтримне випорожнення, нудота, біль у животі або блювання.Більшість цих побічних ефектів були слабо-помірно вираженими і у 68% цісимптоми зникали протягом 2 днів. Спричинені застосуванням препарату побічні реакції протягомтретьої фази клінічних випробувань азитроміцину, гранул з модифікованим вивільненням,наведені далі згідно з стандартною класифікацією систем організму MedDRA.Побічні явища ранжировані згідно з наступною послідовністю: дуже часті (>1/10), часті (< 1/100, < 1/10), нечасті (> 1/1000, < 1/100) іпоодинокі (1/100000, < 1/1000). Інфекції та інвазії. Нечасті – вагініт і оральний кандидоз.Порушення функції нервової системи. Часті – головний біль;нечасті – запаморочення, дисгевзія (порушення смаку). Порушення функції слуху і рівноваги. Поодинокі – вертиго(запаморочення). Порушення функції серця. Поодинокі – відчуття серцебиття. Порушення функції травного тракту. Дуже часті – діарея;часті – нудота, біль у животі і блювання; нечасті – рідкі випорожнення,метеоризм, диспепсія, гастрит і запор. Порушення з боку шкіри і підшкірної тканини. Нечасті –висипання і свербіж; поодинокі – кропив’янка. Загальні порушення. Нечасті – астенія і біль у грудях. У пацієнтів, які мали показники клінічних лабораторниханалізів в межах норми, під час клінічних випробувань препарату спостерігалисясуттєві відхилення цих показників без причинно зумовленого зв’язку здосліджуваним препаратом.Порушення з боку крові і лімфатичної системи. Нечасті –лейкопенія і нейтропенія. Лабораторні дослідження. Часті – зниження кількостілімфоцитів, збільшення кількості еозинофілів і зниження кількості бікарбонатівкрові. Нечасті – підвищення білірубіну крові, активностіаспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, сечовини крові, креатиніну тазміни вмісту калію в крові. При подальшому спостереженні було встановлено, що ці змінимали оборотний характер. Протипоказання.Протипоказаннями є підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцинуабо до будь-яких інших макролідних або кетолідних антибіотиків, до іншихкомпонентів препарату.Передозування. Досвідклінічного застосування азитроміцину свідчить про те, що побічні прояви, якірозвиваються при прийомі підвищених доз препарату, подібні до таких, щоспостерігаються при використанні рекомендованих доз. У разі передозування, занеобхідності показані загальні симптоматичні і підтримуючі лікувальні заходи.Особливостізастосування. Як і у випадку еритроміцину та інших макролідів, приприйомі азитроміцину іноді виникали поодинокі алергічні реакції включаючиангіоневротичний набряк та анафілаксію (в поодиноких випадках з летальнимнаслідком). Деякі з цих реакцій у випадках з азитроміцином мали рецидивуючийперебіг і потребували більш тривалого періоду лікування і спостереження. Через те, що печінка є основним шляхом виведенняазитроміцину, пацієнтам з тяжкою патологією печінки застосовувати препарат слідз обережністю.У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (GRF < 10мл/хв) спостерігали 33% збільшення системної експозиції з азитроміцином.У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, внаслідокодночасного застосування деяких макролідних антибіотиків іноді виникали явищаерготизму. Дані про можливу лікарську взаємодію між ріжками та азитроміциномвідсутні. Проте, внаслідок теоретичної можливості виникнення ерготизму, не слідодночасно призначати похідні ріжків і азитроміцин. Як і у випадку застосування інших антибіотиків, слідпам’ятати про можливий розвиток ознак суперінфекції нечутливимимікроорганізмами, включаючи грибки.При застосуванні інших макролідів спостерігали подовженнятривалості серцевої реполяризації та інтервалу QT, що збільшувало ризикрозвитку серцевої аритмії і тріпотіння-мерехтіння шлуночків. При застосуванніазитроміцину у хворих з підвищеним ризиком серцевої аритмії подібний ефект неможна повністю виключити.Зетамакс™ містить 19,36 г цукрози. Цей препаратне можна призначати пацієнтам з нечастими спадковими синдромами інтолерантностідо фруктози, глюкозо-галактозної мальабсорбції або недостатностіцукрози–ізомальтази. Зетамакс™ містить 148 мг натрію.Застосування для лікування дітейЗетамакс™ не рекомендується призначати дітям до12 років включно. Вагітність і лактація. Дослідження впливу на репродуктивнуфункцію тварин були виконані при введенні дозових концентрацій, що відповідали токсичнимдозам для материнського організму. У цих дослідженнях не було отримано доказівтоксичного впливу азитроміцину на плід. Проте адекватних і добре контрольованихдосліджень у вагітних жінок не проводили. Оскільки дослідження репродуктивноїфункції у тваринах не завжди відповідають ефекту у людини, азитроміцин слідпризначати у період вагітності лише у разі крайньої необхідності.Дані про виділення препарату з материнським молокомвідсутні. Азитроміцин можна приймати матерям, які годують груддю, лише у разікрайньої необхідності.Вплив на здатність керувати транспортними засобами таіншими механізмами. Докази про те, що азитроміцин може погіршувати здатністькерувати транспортними засобами та іншими механізмами, відсутні.Взаємодіяз іншими лікарськими засобами. Слід виявляти обережність припризначенні Зетамаксу™ пацієнтам, які приймають інші лікарськізасоби, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад хінідин, циклофосфамід,кетоконазол, терфенадин, галоперидол, літій).Антациди – одночасне застосування Зетамаксу™ зодноразовою дозою 20 мл ко-магалдроксу не впливає на швидкість та ступіньабсорбції азитроміцину. Всі інші дослідження лікарської взаємодії препарату азитроміцин,гранули з модифікованим вивільненням, були виконані на лікарських формах з негайнимвивільненням з співставимою загальною експозицією азитроміцину (дозовий режим вмежах від 500 до 1 200 мг). Цетиризин – при одночасному застосуванні азитроміцину невиникали явища фармакокінетичної взаємодії в рівноважному стані чи суттєві зміниінтервалу QT.Диданозин (дидезоксиінозин) – одночасне застосуванняазитроміцину ВІЛ-позитивними пацієнтами не впливало на фармакокінетикурівноважного стану диданозину у порівнянні з плацебо. Дигоксин – у пацієнтів, які одночасно отримують азитроміцині дигоксин, слід враховувати можливість підвищення концентрацій дигоксину вплазмі.Зидовудин – при застосуванні азитроміцину спостерігалинезначний вплив на фармакокінетику або екскрецію з сечею зидовудину або йогоглюкуронідного метаболіту. Однак введення азитроміцину спричиняло збільшенняконцентрацій клінічно активного метаболіту фосфорильованого зидовудину вмононуклеарах крові. Клінічне значення цього факту неясне, але він можевиявитися корисним для пацієнтів. Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системоюцитохрому Р450. Вважають, що препарат не має фармакокінетичної аболікарської взаємодії інших видів з еритроміцином та іншими макролідами.Азитроміцин не спричиняє індукцію чи інактивацію цитохрому Р450через цитохром-метаболітний комплекс.Ріжки – з огляду на теоретичну можливість виникненняерготизму, одночасне введення азитроміцину з похідними ріжка не рекомендується.Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасногозастосування азитроміцину і наступних препаратів, метаболізм яких відбуваєтьсяза участі цитохрому Р450. Аторвастатин – одночасне застосування аторвастатину іазитроміцину не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину в плазмі (на основіаналізу інгібування HMG CoA-редуктази).Карбамазепін – вірогідний вплив на концентрації в плазмікарбамазепіну та його активного метаболіту у пацієнтів, що отримували одночасноазитроміцин, відсутній. Циметидин – зміни фармакокінетики азитроміцину призастосуванні циметидину за 2 години до застосування азитроміцину були відсутні.Пероральні антикоагулянти типу кумарину – азитроміцин незмінює антикоагулянтний ефект варфарину, призначеного здоровим добровольцям.Були отримані повідомлення про потенціювання антикоагуляційного ефекту післяодночасного застосування азитроміцину і пероральних антикоагулянтів типукумарину. Хоча причинний зв’язок встановлений не був, слід враховуватинеобхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу припризначенні азитроміцину пацієнтами, які отримують оральні антикоагулянти типукумарину. Циклоспорин – одночасне застосування азитроміцину іциклоспорину спричиняло підвищення значень Cmax і AUC0-5для циклоспорину. Отже слід виявляти обережність при одночасному призначенніцих препаратів. Якщо таке одночасне застосування є необхідним, слід проводитимоніторинг концентрацій циклоспорину і відповідну корекцію дози.Ефавіренц – одночасне застосування азитроміцину іефавіренцу не спричиняло будь-якої суттєвої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол – одночасне застосування азитроміцину не приводитьдо зміни фармакокінетики флуконазолу. Загальна експозиція і періоднапіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванніфлуконазолу, проте при цьому спостерігали достовірне зниження Cmах азитроміцину(на 18%), що не мало клінічного значення. Індинавір – одночасне застосування азитроміцину неспричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру. Метилпреднізолон – азитроміцин суттєво не впливає нафармакокінетику метилпреднізолону. Мідазолам – при одночасному застосуванні азитроміцину небуло виявлено суттєвих клінічних змін фармакокінетики і фармакодинамікимідазоламу.Нелфінавір – застосування нелфінавіру спричиняє збільшеннярівноважних концентрацій азитроміцину в сироватці. Хоча корекція дозиазитроміцину при його одночасному введенні з нельфінавіром не рекомендується, євиправданим ретельний моніторинг відомих побічних ефектів азитроміцину. Рифабутин – одночасне застосування азитроміцину ірифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці. При одночасному застосуванні азитроміцину і рифабутинуіноді виникала нейтропенія. Хоча нейтропенія асоціювалася з застосуваннямрифабутину, причинно-наслідковий зв’язок між застосуванням комбінаціїазитроміцину і рифабутину і цим побічним явищем встановлена не була. Силденафіл – не було отримано доказів впливу азитроміцинуна значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючогометаболіту. Терфенадин – доказів взаємодії між азитроміцином і терфенадиномне було отримано. Теофілін – при одночасному застосуванні суттєвих доказівклінічної взаємодії між азитроміцином і теофіліном отримано не було. Триазолам – не було отримано доказів суттєвого впливу нафармакокінетичні показники при одночасному застосованні азитроміцину ітриазоламу. Триметоприм/сульфаметоксазол – одночасне застосуваннятриметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявляло суттєвого впливу намаксимальні концентрації, загальну експозицію або екскрецію з сечею триметопримуабо сульфаметоксазолу. Значення концентрацій азитроміцину в сироватцівідповідали таким, які спостерігалися в інших дослідженнях.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступномудля дітей місці при температурі +150 …+25°С. Контейнер зберігати щільноупакованим. Термінпридатності – 2 роки для сухих гранул; 12 годин – після ресуспендування.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z