Загружается, подождите...

Зидо-н 300 (Zіdo-n 300)


міжнародна та хімічна назви: zidovudine; 3’-азидо-3’- дезокситимідин;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, вкриті оболонкою;

склад: 1 таблетка містить зидовудину 300 мг;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна гранульована, магніюстеарат, натрію крохмальгліколят, барвник Opadry Y-1-7000 білий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозидні тануклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Зидовудин є синтетичним нуклеозидним аналогомприродного нуклеозиду - тимідину, в якому 31-оксі-ОН-група заміщенана азидо-(-N2)-групу. Всередині клітини зидовудин перетворюється вактивний метаболіт - зидовудин 51-трифосфат (AzTP), з подальшою дієюна клітинні ферменти. Зидовудин 51-трифосфат інгібує активністьзворотної транскриптази ВІЛ шляхом конкуренції за природний субстрат,дезокситимідин 51-трифосфат (ТТФ) і включення у вірусну ДНК.Відсутність 31-ОН -групи у включеному нуклеозидному аналозізапобігає утворенню 51-31-фосфодіефірного зв’язку,важливого для елонгації ланцюга ДНК, і отже, при цьому інгібується репродукціявірусу. Активний метаболіт AzTP є також слабким інгібітором клітинноїДНК-полімерази альфа і мітохондріальної полімерази гама і може включатись у ДНКклітин у культурі. Фармакокінетика.Фармакокінетичні властивості зидовудинупідсумовані в нижченаведеній таблиці.Фармакокінетичні параметри зидовудину в дорослих пацієнтів у станіголодування Параметр Середнє ± стандартне відхилення (за винятком, де відмічене) Біодоступність при пероральному застосуванні (%) 64 ± 10 Видимий об’єм розподілу (л/кг) 1,6 ± 0,6 Зв’язування з білками плазми (%) < 38 CМР (спинномозкова рідина) /плазма* 0,6 (0,04 - 2,62) Системний кліренс (л/год/кг) 1,6 ± 0,6 Нирковий кліренс (л/год/кг) 0,34 ± 0,05 Період напіввиведення (год) Від 0,5 до 3 Після прийомувнутрішньо швидко і майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Проникаєкрізь ГЕБ, плаценту. Зв’язування з білками плазми – 30 - 38%. Метаболізується упечінці. Період напіввиведення після прийому внутрішньо та внутрішньовенноговведення – 1 година. Виводиться із сечею: 14 - 18% - у незміненому вигляді, 60- 74% - у вигляді метаболітів.

Показання для застосування. Зидовудин у комбінації з іншими антиретровіруснимипрепаратами показаний для лікування ВІЛ-інфекції. Зидовудин також показаний для профілактики передачі ВІЛ від матеріплоду.

Спосіб застосування та дози. Пероральна доза Зидовудину, щорекомендується для дорослих, дорівнює 600 мг/день у комбінації з іншимиантиретровірусними препаратами.Доза, що рекомендується для дітей від 6 тижнів до 12 років, дорівнює160 мг/м2 кожні 8 годин (480 мг/м2/день до максимальноїдози 200 мг кожні 8 годин) у комбінації з іншими антиретровіруснимипрепаратами. Режим дозування, що рекомендується для застосування вагітним (більше 14тижнів вагітності) є таким: 100 мг перорально 5 разів на день до початкупологів. Дітям призначають Зидовудин у вигляді інших лікарських форм, у томучислі немовлятам внутрішньовенно в дозі 1,5 мг/кг у вигляді інфузій протягом 30хвилин кожні 6 годин.

Побічна дія. З боку системи кровотворення: анемія, нейтропенія, лейкопенія,тромбоцитопенія, панцитопенія з гіпоплазією кісткового мозку.З боку системи травлення: нудота, блювання, відсутність апетиту, біль уживоті, діарея, гепатомегалія, жирова дистрофія печінки, підвищення рівнябілірубіну та печінкових трансаміназ.З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення,парестезії, безсоння, сонливість, слабкість, в’ялість, тривожність, депресія,судоми.З боку сечовидільної системи: збільшення частоти сечовипускання.Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж.Інші: збільшення потовиділення, міалгія, міопатія, пігментація нігтів,біль у грудях, задишка.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату,тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75 х 109 /л)або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65 ммоль/л), тяжка формапечінкової недостатності, збільшення рівня активності трансаміназ і рівнякреатиніну в сироватці крові більше ніж в 3 рази порівняно з верхнею межеюнорми. Міопатія, жирова дистрофія печінки, період годування груддю.

Передозування. Описані поодинокі випадки гострого передозуванняЗидовудину у дітей і дорослих при застосуванні майже 50 г Зидовудину.Постійними ознаками були лише нудота і блювання, в одному випадкуспостерігалися великі судомні напади. Гематологічні зміни були короткочасними інетяжкими. Лікування. Рекомендується контролювати стан пацієнта для своєчасноговиявлення ознак інтоксикації і проводити стандартну підтримуючу терапію.

Особливості застосування. Зидовудин також показаний для профілактики передачіВІЛ від матері плоду, як частина режиму, що включає початок пероральногоприйому Зидовудину між 14-м і 34-м тижнем вагітності, внутрішньовенне введеннязидовудину під час пологів і введення сиропу зидовудину немовлятам післянародження. Зидовудин проникає крізь плаценту. Застосування препаратуВІЛ-інфікованими вагітними достовірно знижує ризик інфікування дитини. Препаратпроникає у грудне молоко і досягає концентрації, близької до сироватковогорівня. ВІЛ-інфікованим жінкам не рекомендується годування груддю у зв’язку зможливістю інфікування дитини через грудне молоко. З особливоюобережністю препарат призначають хворим на анемію і мієлосупресію, припечінковій і нирковій недостатності, а також пацієнтам похилого віку. У такихвипадках необхідна корекція режиму дозування залежно від динаміки концентраціїпрепарату в крові. Лікування Зидовудином треба негайно припинити у разішвидкого підвищення рівня амінотрансфераз, прогресування гепатомегалії абометаболічного чи лактатного ацидозу невідомої етіології. Пацієнтів, якіприймають Зидовудин, треба попереджати про можливість виникнення реакцій, щоможуть негативно вплинути на здатність керувати механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Антиретровірусні препарати. Необхідно уникати супутнього використання Зидовудина зі ставудином, зогляду на дані іn vіtro про їх антагоністичні взаємини.Деякі нуклеозидні аналоги, що ушкоджують реплікацію ДНК, такі якрибавірин, мають антагоністичний вплив на антивірусну активність Зидовудина іnvіtro стосовно ВІЛ, тому необхідно уникати супутнього застосування цихпрепаратів. Доксорубіцин Необхідно уникати супутнього використання Зидовудина з доксорубіцином,з огляду на дані іn vіtro про їхній антагонізм.Перехресна токсичність Спільне введення ганцикловіра, альфа-інтерферону, а також іншихсупресорів кісткового мозку чи цитотоксичних агентів може збільшуватигематологічну токсичність Зидовудину. Використання Зидовудину в комбінації з ганцикловіром чиα-інтерфероном у пацієнтів з прогресуючим захворюванням ВІЛ збільшує ризиктоксичних проявів з боку крові. Тому у пацієнтів, що одержують будь-якукомбінацію цих препаратів, необхідно контролювати гематологічні показники, щосвідчить про недоцільність їх одночасного застосування. При спільному застосуванні Зидовудину з препаратами, що маютьцитотоксичні властивості, чи впливають на кількість еритроцитів/лейкоцитів(наприклад з дапсоном, флуцитозином, вінкристином, вінбластином чиадріаміцином), може збільшуватися ризик токсичних проявів з боку крові.Ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен,напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин і деякі іншіпрепарати можуть змінювати метаболізм Зидовудину конкурентним інгібуваннямутворення його глюкуроніду або безпосереднім пригніченням метаболізмуЗидовудину мікросомальними ферментами печінки. Інгібітори цитохрому Р-450(циметидин та ін.) підвищують концентрацію Зидовудину в плазмі. Препарати знефротоксичною дією, які пригнічують функцію кісткового мозку (амфотерицин В,ганцикловір, вінкристин, вінбластин), збільшують ризик токсичної діїЗидовудину.Пробенецид може збільшувати концентрацію Зидовудину шляхом пригніченняглюкуронідації чи зниження ниркової екскреції Зидовудину. Фенітоїн. У пацієнтів, які приймають Зидовудин, спостерігаєтьсязниження кліренсу Зидовудину при введенні фенітоїну. Метадон підвищує рівень Зидовудину в плазмі крові на 30-40 %.Спільне застосування флуконазолу і Зидовудину впливає на кліренс іметаболізм Зидовудину. Атовакон. Наявність клінічно значущої взаємодії не спостерігається. Вальпроєва кислота збільшує біодоступність Зидовудина за допомогоюінгібування першої фази його метаболізму в печінці.Деякі препарати, такі як триметоприм, сульфаметоксазол, піриметамін іацикловір можуть бути застосовані для лікування і профілактики інфекцій,спричинених умовними патогенами, тому що відсутнє збільшення токсичності приобмеженій терапії цими препаратами.

Умови та термін зберігання. Зберігати у щільно закритій упаковці, при температурівід15°С до 30°С і недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z