Загружается, подождите...

Ксет (Xet)


міжнародна та хімічна назви: пароксетин;(3S,4R)-3-[(1,3-бензодіоксол-5-ілокси) метил] -4-(4-фторфеніл) піперидингідрохлорид гемігідрат; основні фізико-хімічні властивості

: блакитного кольору, гладкі,овальної форми двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, рівні з обох боків;склад

: 1 таблеткаміститьпароксетину 20 мг;допоміжні речовини: кальцію фосфат двоосновний, крохмаль кукурудзяний,кремнію діоксид колоїдний, лак індиго кармін, полісорбат-80, магнію стеарат,натрію крохмальгліколят, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид,поліетиленгліколь-6000, тальк очищений.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотногонейронального захоплення серотоніну. Код АТС N06AB05.

Фармакологічні властивості. Пароксетин (активна речовина препарату Ксет)–представник нової групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну внейронах центральної нервової системи (ЦНС), справляє антидепресивну дію. Фармакодинаміка. Антидепресивна дія пароксетину зумовлена специфічнимгальмуванням захоплення серотоніну пресинаптичною мембраною шляхом зв’язуванняспеціальних транспортерів 5-гідрокситриптаміну (серотоніну). Пароксетин блокуєзворотне захоплення цього нейромедіатору нейронами, з чим пов’язано підвищеннявмісту вільної фракції цього нейромедіатору в синаптичній щілині, посилення діїсеротоніну та відповідно розвиток тимоаналептичного, анксіолітичного,активізуючого та антифобічного ефекту. Пароксетин відрізняється відтрициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів за своєю хімічноюбудовою, є одним з найбільш селективних блокаторів зворотного захопленнясеротоніну та найменш афінних до α1-, α2- та β -адренорецепторів, дофамінових (D2), 5-НТ-подібних, 5-НТ2-, мускаринових ігістамінових (1Н-) рецепторів. Це забезпечує потужну тимоаналептичну діюпароксетину та низьку ймовірність виникнення холінолітичного,кардіоваскулярного (зміни ЧСС, параметрів ЕКГ), психомоторного, гіпотензивногота седативного побічного ефекту. Темп редукції симптоматики також є одним знайбільш важливих показників антидепресивної дії пароксетину. В динаміцітерапевтичної дії пароксетину вже після першого тижня лікування відмічаєтьсятимоаналептична та транквілізуюча дія препарату: поліпшення настрою, зниженнявідчуття занепокоєння, підвищення швидкості засинання. Фармакокінетика. Після перорального прийому пароксетин швидко та майжеповністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ), метаболізується припервинному проходженні через печінку. Біодоступність препарату становить90–100%. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Період напіввиведення (t1/2)становить близько 21 год після прийому 20 або 40 мг для здорових добровольців,однак можливі значні індивідуальні коливання. Це дає змогу застосовуватипрепарат один раз на добу. Внаслідок часткового насичення метаболічного шляхупервинного проходження (ферментів системи цитохрому Р450 (CYP)) післяповторного застосування або при збільшенні разової дози біодоступністьпідвищується та спостерігається зниження плазмового кліренсу. Це призводить донелінійної залежності зміни фармакокінетичних параметрів від зміни концентраціїпрепарату в плазмі крові. Однак така нелінійність не властива для застосуванняпароксетину в дозах 20–50 мг. Максимальна концентрація (Сmax)пароксетину в плазмі – від 0,8 до 65 мкг/л після прийому 20–50 мг для здоровихдобровольців. Середній час для досягнення Сmax (tmax)становить 5 год (діапазон (0,5–11 год). При тривалому застосуванні пароксетинуСmax знаходиться в діапазоні 14,2–89,6 мкг/л. Постійні концентраціїв плазмі досягаються через 7–14 днів. Випробування не показали залежності міжконцентраціями пароксетину в плазмі та клінічною ефективністю абопереносимістю, тому що пароксетин має відносно плоску дозозалежну криву вдіапазоні 20–40 мг. Близько 95% пароксетину в плазмі зв’язується з протеїнами.Невелика кількість пароксетину проникає в грудне молоко та крізь плаценту.Внаслідок окислення та метилування пароксетину в печінці утворюються основніметаболіти пароксетину: глюкуронід і сульфатні метаболіти, які швидковиводяться з організму. Тільки 1–2% дози пароксетину виводиться в незміненомувигляді із сечею. Решта виводиться у вигляді метаболітів із сечею – 64%, а зжовчю та калом – 36%. Фармакологічна активність і спорідненість зМ-холінорецепторами цих метаболітів незначна. Пароксетин метаболізуєтьсяферментом CYP2D6 та інгібує його, а це уможливлює взаємодію з іншимипрепаратами, що метаболізуються CYP2D6. На фоні нещодавнього застосуванняінгібіторів МАО або триптофану пароксетин спричинює симптоми надмірноїстимуляції 5-НТ-рецепторів. Відсутність активних метаболітів сприяє швидкому встановленнюстабільної концентрації в крові. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функціїнирок і/або у хворих на цироз печінки постійний рівень концентрації пароксетинув плазмі є значно вищим, ніж у молодих людей, а t1/2 – довше. Пацієнтам літнього віку, хворим з тяжкими ураженнями нирок (кліренскреатиніну < 30 мл/хв) або з печінковою недостатністю, пароксетин повиненпризначатися з обережністю і в мінімальній рекомендованій дозі.

Показання для застосування. Депресії будь-якої вираженості, включаючи тяжку депресію будь-якогопоходження і пов’язані з нею симптоми (тривога, ідеаторна та моторназагальмованість, порушення сну). Депресивні стани, пов’язані з фізіологічнимита гормональними розладами: при вегетативних кризах і розладах сну, вкардіологічній практиці: серед хворих ішемічною хворобою серця, впісляінфарктний період, при рецидивах стенокардії; при депресивному епізоді таявищах припливів у період менопаузи у жінок. Терапія Ксетом може бути такожефективною, якщо попереднє лікування іншими антидепресантами буломалоефективним. Обсесивно-компульсивні розлади. Лікування та профілактика панічних розладів із супутньою агарофобієюабо без неї. Лікування та профілактика соціальних фобій/соціально-тривожнихрозладів, а також при прояві вторинної заїкуватості. Лікування та профілактика генералізованого тривожного розладу. Посттравматичний стресовий розлад (ПСР). Терапія пароксетином у хворихна ПСР ефективна і для корекції таких реакцій на стресовий фактор, як порушенняпам’яті та інших когнітивних функцій, статевої дисфункції, не зумовленоїорганічними хворобами.

Спосіб застосування та дози Депресія. Рекомендована середня доза – 20 мг на добу, вранці, під часїди. При недостатньому лікувальному ефекті дозу поступово підвищують кожні 1–2тижні до 50 мг на добу. Доза призначається індивідуально протягом перших 2–3тижнів лікування та коригується з урахуванням клінічних проявів. Обсесивно-компульсивні розлади. Рекомендована середня доза – 40 мг надобу. Лікування починають з добової дози 20 мг, а надалі кожні 1–2 тижні добовудозу поступово підвищують. Лікування деяких хворих потребує застосуваннямаксимальної добової дози 60 мг.Панічні розлади. Рекомендована добова доза – 40 мг. Лікування починаютьз добової дози 20 мг, надалі кожні 1–2 тижні добову дозу поступово підвищуютьзалежно від ефективності та переносимості. Лікування деяких хворих потребуєзастосування максимальної добової дози – 60 мг. Щоб знизити ризик посиленняпрояву симптомів панічного розладу, який може спостерігатися на початку лікуванняцього захворювання, рекомендується починати лікування з невисокої дози. Соціальні фобії/соціально-тривожні розлади. Генералізований тривожнийрозлад. Посттравматичний стресовий розлад. Рекомендована добова доза – 20 мг.При недостатньому терапевтичному ефекті добову дозу поступово підвищують кожні1–2 тижні до 50 мг на добу. Ксет рекомендовано застосовувати 1 раз на добу, вранці, під час їди.Таблетку слід ковтати з необхідною кількістю води, не розжовуючи. Лікування хворих на депресію або з обсесивно-компульсивним розладомповинно бути досить тривалим, при цьому мінімальна тривалість терапії можестановити декілька місяців, а при лікуванні панічних розладів і більший термін.Оскільки більшість цих захворювань є хронічними, для профілактикинападів і підтримуючої терапії, необхідність якої лікар встановлює шляхомперіодичного обстеження пацієнта, призначають мінімально ефективне для хворогодозування.Безпека та ефективність застосування препарату у дітей не визначені.Лікування пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю(кліренс креатиніну <30 мл/хв) або печінковою недостатністю треба починати здобової дози 10 мг. Доза може поступово збільшуватися з інтервалом 1–2 тижні,якщо є необхідність підвищити терапевтичний ефект, але вона не повиннаперевищувати 40 мг на добу.Ефект лікування зберігається протягом року.

Побічна дія. Звичайно побічні явища незначні та більшість з нихзменшується після перших декількох днів лікування. Клінічно значущі побічні дії,які спостерігались у зв’язку із застосуванням пароксентину, наведені нижче:З боку травної системи: нудота (2–4%) – щоб зменшити цей ефект, бажаноприймати препарат під час сніданку, рідко – запор (внаслідок сповільненняперистальтики), блювання, діарея, сухість у роті (однак це явище вираженоменше, ніж при лікуванні трициклічними антидепресантами), блювання, метеоризм,втрата апетиту; з боку нервової системи:сонливість (2,0–3,5%), що може бутипов’язано з гіпонатріємією, особливо у людей похилого віку, безсоння (1–3%);збудження, дезорієнтація, надмірне потовиділення, галюцинації, підвищенірефлекси, м’язові спазми, тремтіння, тахікардія (1–3%), що може бути проявамисеротонінергічного синдрому (СС); запаморочення (1–2%). Терапія СС полягає увідміні пароксетину та інших серотонінергічних препаратів. У більш тяжкихвипадках для зменшення симптоматики СС рекомендовано призначення неспецифічнихантагоністів серотонінових рецепторів, таких як метисергід і ципрогептадин, атакож β-блокатора пропранололу. Необхідні дезинтоксикаційна терапія таінші заходи на підтримку гомеостазу, штучна вентиляція легенів (занеобхідності) та введення міорелаксантів, що попереджують розвиток такихускладнень, як рабдоміоліз і синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортаннякрові. Для зменшення м’язової ригідності, пов’язаної із СС, можутьзастосовуватися бензодіазепіни (лоразепам, діазепам, але не клоназепам) тапрямий міорелаксант – дантролен. Для зняття помірних симптомів СС можназастосовувати деякі антигістамінні препарати (бікарфен, астемізол), яківиявляють антисеротонінову активність. Шлунково-кишкові розлади (нудота,блювання та діарея) можуть бути усунені застосуванням домперидону. СпричиненіСС порушення статевої функції можуть бути усунені застосуванням амантадину вдозі 100–200 мг на добу. Застосування блокатора серотонінових рецепторівципрогептадину в дозі 4-12 мг до статевого акту є ефективним засобом корекціїпорушень оргазму; інші побічні явища: статеві розлади (1,5–6%), слабкість (1,5–2,5%), пітливість(1%). Дуже рідко спостерігаються гострий напад глаукоми, утрудненнясечовиділення, тромбоцитопенія, кровоточивість, неконтрольовані рухи, напади,прояви манії (напади збудження, неконтрольованої поведінки),гіперпролактинемія/галакторея, слабкість, втомлюваність, сплутаністьсвідомості, підвищення рівня печінкових ферментів (якщо спостерігається стійкепідвищення, Ксет рекомендовано відмінити), більш тяжкі прояви з боку печінки(пожовтіння очей), алергічні реакції (кропив’янка, ангіоневротичний набряк,шкірне висипання), екстрапірамідні симптоми, включаючи орофаціальну дистонію (ухворих з порушенням рухів).Раптова відміна препарату, як і інших психотропних засобів, можепризвести до виникнення запаморочення, сенсорних розладів, порушення сну, підвищеногозбудження, тривожності, блювання та пітливості. Лікування Ксетом, як і іншимиінгібіторами зворотного захоплення серотоніну, іноді може супроводжуватисьтранзиторним підвищенням рівня тиску (у хворих на артеріальну гіпертензію та упацієнтів з тривожними станами), іноді судомами та фотосенсибілізацією.

Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини препаратуабо до будь-якого його компонента (див. “Склад”). Одночасне застосуванняінгібіторів МАО та протягом 2 тижнів після їх відміни. Одночасне застосуваннятіоридазину, препаратів, що містять триптофан.Вагітність, період лактації; діти до 18 років.

Передозування. При передозуванні зростає ймовірність розвитку такихпобічних явищ, як сонливість, нудота, тремор, тахікардія, блювання, запаморочення.Можуть також виникати мідріаз, конвульсії (включаючи епілептичний статус),вентрикулярна аритмія, пропасниця, зміни артеріального тиску, непритомність,ступор, брадикардія, дистонія, рабдоміоліз, симптоми печінкової дисфункції(включаючи печінкову недостатність, гепатонекроз, жовтуху, гепатит та ожирінняпечінки), серотоніновий синдром, маніакальні реакції, міоклонус, гостре нирковепорушення та затримка сечі. В поодиноких випадках були відмічені розвиток комита зміни параметрів ЕКГ. Коли передозування пароксетину супроводжувалосязастосуванням інших психотропних препаратів або вживанням алкоголю,спостерігалися летальні випадки.Як і при передозуванні будь-яких антидепресивних лікарських препаратів,відповідними заходами захисту повинні бути забезпечення адекватного доступукисню, якісна вентиляція, нагляд за серцевим ритмом та основними показникамистану організму, а також загальні підтримуючі та симптоматичні заходи.Рекомендується промивання шлунка (при відповідному захисті дихальних шляхів)невдовзі після застосування препарату, прийом 20–40 г активованого вугіллякожні 4–6 год протягом першої доби після передозування. Завдяки великому об’ємурозподілу Ксету малоймовірно, що форсований діурез, діаліз, гемоперфузія тагемотрансфузія будуть корисними. Специфічних антидотів пароксетину не існує.Особливу увагу та заходи треба застосовувати по відношенню до пацієнтів, якіперебільшили дозування пароксетину одночасно з великою кількістю трициклічнихантидепресантів.

Особливості застосування. Поліпшення стану у більшості хворих звичайновідбувається після 1-го тижня застосування препарату. Якщо приймати Ксетуранці, він не буде негативно впливати на якість і тривалість сну. Треба бути обережними при лікуванні Ксетом хворих з маніакальним синдромомв анамнезі, як і іншими антидепресантами. З обережністю призначають Ксет при підвищеному ризику геморагій.З обережністю призначають Ксет пацієнтам із супутніми захворюваннямисерця та хворим на епілепсію. Частота виникнення епілептичних нападів при лікуванніпароксетином становить близько 0,1%. Якщо у пацієнта трапився епілептичнийнапад під час лікування Ксетом, препарат відміняють. Як і при застосуванні всіх інгібіторів зворотного захопленнясеротоніну, при лікуванні Ксетом можливо виникнення мідріазу, тому препараттреба з обережністю призначати у хворим на закритокутову глаукому. Іноді при застосуванні пароксетину відмічали випадкирозвитку гіпонатріємії, в основному у хворих похилого віку. Після відмінипрепарату гіпонатріємія зникала. Ксет не впливає на психомоторні реакції, однакпацієнтів треба попередити про можливість порушення здатності керуватиавтомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги протягомлікування препаратом. Ксет звичайно не посилює дію алкоголю на ЦНС, однаквживати алкогольні напої під час лікування Ксетом не можна. Треба рекомендувати членам сім’ї та близькимпацієнта бути уважними та звертатися до лікаря у разі виникнення симптомів, щоможуть свідчити про появу суїцидальних думок та поведінки у пацієнта, таких яктривожність, збудження, панічні атаки, безсоння, дратівливість, ворожість,агресивність, акатизія, гіпоманія, інші незвичні зміни поведінки, особливо напочатку антидепресивної терапії або при збільшенні чи зменшенні дози запризначенням лікаря. Така поведінка спостерігалась у короткотривалихвипробуваннях у 4% пацієнтів, які застосовували пароксетин у порівнянні з 2%пацієнтів, які застосовували плацебо. В разі постійної тенденції погіршеннядепресії, посилення суїцидальної поведінки, особливо при комбінації такихсимптомів або виникненні симптомів, які не були характерними для первинногостану пацієнта, терапію препаратом треба припинити або змінити режим терапії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Індуктори або інгібітори мікросомальних ферментівпечінки можуть впливати на метаболізм і фармакокінетику Ксету, змінюючи йогобіодоступність. Тому необхідно призначати мінімально ефективну дозу Ксету.Потрібно змінювати дозу протягом лікування залежно від клінічного ефекту(переносимості та ефективності). Фармакокінетика та фармакодинаміка цихпрепаратів не змінюються при одночасному застосуванні з Ксетом. При щоденному застосуванні Ксету підвищуєтьсяконцентрація проциклідину в плазмі крові. Якщо спостерігаєтьсяантихолінолітичний ефект, необхідно зменшити дозу Ксету. Як і іншіінгібітори зворотного захоплення серотоніну, Ксет може інгібувати активністьодного з ензимів цитохрому P450 (CYP2D6), тому рівень деяких лікарських засобіву плазмі крові (наприклад деяких трициклічних антидепресантів: амітриптиліну,нортриптиліну, іміпраміну, дезипраміну), фенотіазинових нейролептиків(перфеназину, тіоридазину), протиаритмічних засобів (пропафенону, флекаїніду),метопрололу може підвищуватись, оскільки вони метаболізуються за участі CYP2D6.Безпечно застосовуватиодночасно з Ксетом препарати, що є субстратами для цитохрому CYP3A4 (наприкладтерфенадин). Одночасне застосування Ксету із серотонінергічнимипрепаратами (такими як інгібітори МАО, L- триптофан, декстрометорфан,псевдоефедрин, фенілпропаноламін) може призвести до розвитку ефектів,зумовлених 5-гідрокситриптаміном. Не можна призначати інгібітори МАО раніше,ніж за 2 тижні після закінчення лікування Ксетом. Нафармакокінетику пароксетину не впливає одночасний з ним прийом пропранололу,солей літію, дигоксину, антацидів. Тіоридазин, як івсі інгібітори CYP450 2D6, не можна застосовувати одночасно з Ксетом, оскількице призводить до підвищення концентрації тіоридазину в плазмі крові, подовженнюінтервалу Q-T на ЕКГ, розвитку тяжкої шлуночкової аритмії, а також до раптовоїсмерті. Треба з обережністю призначати Ксет хворим, які приймають нейролептики,оскільки при одночасному застосуванні з цими препаратами Ксету можливийрозвиток злоякісного нейролептичного синдрому. Треба з обережністю призначати Ксет пацієнтам одночасно іззастосуванням варфарину, тому що при цьому підвищується ризик виникненнякровоточивості. Слабкість, гіперрефлексію та порушення координації можеспричинити одночасний прийом селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну(флуоксетину, сертраліну) та суматриптану з Ксетом. Метаболізм іфармакокінетика Ксету можуть бути порушені циметидином, фенобарбіталом,фенітоїном.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 25°С усухому та недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z