Загружается, подождите...

Велаксин (Velaxin)


міжнародна та хімічна назви: venlafaxin;(±)-1-[2-диметиламіно-1-(4-метокси-феніл)-етил] циклогексанолу гідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 25 мг – круглі, плоскі таблетки з фаскою, білого або майжебілого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е744” наодному боці;

таблетки по 37,5 мг – круглі, плоскі таблетки з фаскою, білого абомайже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е741”на одному боці;

таблетки по 50 мг – круглі, плоскі таблетки з фаскою, білого або майжебілого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е742” наодному боці;

таблетки по 75 мг – круглі, плоскі таблетки з фаскою, білого або майжебілого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е743” наодному боці;склад: 1 таблетка містить 25 мг, 37,5 мг, 50 мг або 75 мг венлафаксину(у формі венлафаксину гідрохлориду);допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна,натрію крохмаль гліколят (типу А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магніюстеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антидепресант. Код АТС N06A X16

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Венлафаксин – антидепресант з новою структурою. Він є рацематом двохактивних енантіомерів. Антидепресантний ефект венлафаксину пов’язаний зпосиленням нейротрансміттерної активності у центральній нервовій системі.Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметил венлафаксин (ОДВ) – єпотужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, якітакож пригнічують зворотне захоплення дофаміну нейронами. Венлафаксин та ОДВ, при одноразовому або багаторазовому введенні,знижують бета-адренергічні реакції. Вони однаково ефективно впливають назворотне захопленнянейротрансміттера. Венлафаксин не пригнічує активність моноаміноксидази(МАО). Венлафаксин не має спорідненості з опіатними, бензодіазепіновими,фенцикліновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами; він також невпливає на вивільнення норадреналіну із тканин головного мозку. Фармакокінетика.Після одноразового застосування препарату 25-150 мг середня максимальнаконцентрація його у плазмі крові досягає 33-172 нг/мл протягом 2-4 годин. Йогоосновний метаболіт –ОДВ. Середній час напіввиведення венлафаксину та ОДВ становить,відповідно, 5 і 11 год. Середня максимальна концентрація ОДВ у плазмі крові61-325 нг/мл досягається приблизно через 4,3 год після введення. Зв’язуваннявенлафаксину та ОДВ з білками плазми крові становить, відповідно, 27 % і 30 %.ОДВ та інші метаболіти, а також неметаболізований венлафаксин виводяться черезнирки. При багаторазовому застосуванні рівноважні концентрації венлафаксину таОДВ досягаються протягом 3-х діб. У діапазоні добових доз 75-450 мг,венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Одночасний прийом їжі збільшує часдосягнення максимальної концентрації препарату у плазмі крові на 20-30 хв,однак величини максимальної концентрації та абсорбції не змінюються. Вік і стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату. При помірній або тяжкій нирковій недостатності загальний кліренсвенлафаксину та ОДВ знижується, а час напіввиведення збільшується. Зниженнязагального кліренсу, в основному, спостерігається у пацієнтів з кліренсомкреатиніну нижче 30 мл/хв.

Показання для застосування. Депресія (за наявності або відсутностісимптомів тривоги), у тому числі для профілактики рецидивів депресії.

Спосіб застосування та дози. Застосовують як для лікування хворих устаціонарі, так і амбулаторно. Звичайна рекомендована доза становить 37,5 мг (1таблетка) 2 рази на добу. Якщо за кілька тижнів лікування не спостерігаєтьсязначного покращання стану хворого, добову дозу можна підвищити до 150 мг (1таблетка 75 мг або 2 таблетки 37,5 мг 2 рази на добу). Якщо з урахуваннямперебігу хвороби необхідна вища доза (тяжчий депресивний стан), можна відразупризначити 150 мг венлафаксину (1 таблетка 75 мг 2 рази на добу або 2 таблеткипо 37,5 мг). Після цього добову дозу можна підвищувати на 75 мг кожні 2 або 3доби до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Рекомендована максимальнадобова доза Велаксину становить 375 мг (5 таблеток по 75 мг або 10 таблеток по37,5 мг). Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза,залежно від ефективності та переносимості, може бути поступово знижена домінімального ефективного рівня. Рекомендується приймати таблетки Велаксин під час їди.Підтримуюча терапія / профілактика рецидивів.За рекомендаціями спеціалістів лікування епізоду депресії повиннотривати не менше 6 місяців. Для підтримуючої терапії, а також терапії з метоюпрофілактики рецидивів або нових епізодів депресії, зазвичай використовуютьсяті самі дози, які виявилися ефективними при звичайному епізоді депресії. Лікарповинен регулярно, не рідше 1 разу в 3 місяці, контролювати ефективністьтривалої терапії Велаксином. Ниркова недостатністьЛегка ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації більше 30мл/хв) - коригування дози не потрібне.Помірна ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації 10-30мл/х.) - дозу слід знизити до 25-50 %. У разі подовження періоду напіввиведення венлафаксину та його активногометаболіту (ОДВ) хворим слід вводити 1 дозу 1 раз на добу. Пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати 50 % звичайної добової дозивенлафаксину після завершення гемодіалізу. Печінкова недостатністьПри легкій печінковій недостатності (протромбіновий час менше 14секунд) коригування дози не потрібне. При помірній печінковій недостатності(протромбіновий час від 14 до 18 секунд) дозу слід знизити на 50 %. Пацієнти похилого віку Сам по собі літній вік пацієнта не вимагає зміни дози, однак прилікуванні літніх пацієнтів слід дотримуватись обережності (наприклад, у зв’язкуз можливістю порушення функції нирок). У цьому разі слід застосовувати найменшуефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт має перебувати під пильним медичнимнаглядом. Відміна ВелаксинуРаптове припинення терапії Велаксином, особливо після високих дозпрепарату, може викликати симптоми відміни, у зв’язку з чим рекомендуєтьсяперед відміною препарату поступово знизити його дозу. Тривалість періоду,необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії,а також індивідуальної чутливості пацієнта.

Побічна дія. Загальні симптоми: часто – слабкість, втомлюваність. Шлунково-кишковий тракт: часто – зниження апетиту, запор, нудота,блювання, сухість у роті; не часто – бруксизм. Порушення обміну речовин і харчування: часто – підвищення рівняхолестерину в сироватці крові, зниження маси тіла; не часто – порушеннялабораторних показників функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдромнедостатності секреції антидіуретичного гормону.Серцево-судинна система: часто – гіпертензія, розширення кровоноснихсудин (припливи крові); не часто – гіпотензія, залишкова гіпотензія, втратасвідомості, тахікардія. Нервова система: часто – незвичайні сновидіння, запаморочення,безсоння, нервова збудливість, парестезії, ступор, підвищення м’язового тонусу,тремор, позіхання; не часто – апатія, галюцинації, судоми м’язів, серотоніновийсиндром; рідко – епілептичні напади, маніакальні реакції, а також симптоми, щонагадують злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). Сечостатева система: часто – порушення еякуляції та оргазму,відсутність оргазму, порушення ерекції, дизуричні розлади (в основному —труднощі на початку сечовипускання); не часто – зниження лібідо, менорагія,затримка сечі.Органи чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто – порушення смакових відчуттів.Шкіра: часто – пітливість; не часто – реакції світлочутливості; рідко -мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Система крові: не часто – крововиливи у шкіру (екхімози) та слизовіоболонки, тромбоцитопенія; рідко – збільшення часу кровотечі. Реакції гіперчутливості: не часто – шкірні висипи; дуже рідко –анафілактичні реакції. При раптовій відміні препарату або зниження його дози спостерігаються:втомлюваність, сонливість, головний біль, нудота, блювання, анорексія, сухістьу роті, запаморочення, діарея, безсоння, неспокій, тривога, роздратованість,дезорієнтація, гіпоманія, парестезії, пітливість. При тривалому лікуваннітяжкість та частота більшості цих ефектів знижується, причому не виникаєпотреби у відміні препарату. Дуже важливо поступово знижувати дозу препарату,особливо після введення високих доз. Тривалість періоду, необхідного длязниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а такожіндивідуальної чутливості пацієнта.

Протипоказання.

- Гіперчутливістьдо будь-якого з компонентів препарату. - Одночасне застосування будь-якого антидепресанта групи інгібіторівМАО (ІМАО), а також період протягом 14 діб після введення необоротнихінгібіторів МАО. У разі застосування оборотних ІМАО (наприклад, моклобеміду),прийом Велаксину протипоказано протягом меншого (не менше 24 год) проміжкучасу. Після відміни венлафаксину слід почекати не менше 7 діб перед початкомприйому ІМАО.- Тяжкі захворювання нирок і печінки (швидкість клубочкової фільтраціїне менше 10 мл/хв, ПВ більше 18 секунд). - Діти віком до 18 років. - Період вагітності і годування груддю.

Передозування. Симптоми: зміна ЕКГ (збільшення інтервалу QT,блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова та шлуночковатахікардія, брадикардія, гіпотензія, судомні стани, порушення свідомості(зниження рівня бадьорості). У деяких випадках повідомлялось про смертельнівипадки після передозування, коли високі дози венлафаксину були прийнятіодночасно з алкоголем та/або іншими психотропними препаратами. Лікування: специфічний антидот невідомий. Рекомендується безперервнийконтроль життєво важливих функцій (дихання та кровообігу) пацієнта, а такожсимптоматична терапія. Можна дати йому активоване вугілля. Викликати блювання не рекомендується, у зв’язку з небезпекою аспірації.Венлафаксин та ОДВ не виводяться при діалізі.

Особливості застосування. При призначенні Велаксину хворим з непереносимістюлактози слід враховувати вміст лактози (56,62 мг у кожній таблетці 25 мг; 84,93мг у кожній таблетці 37,5 мг; 113,24 мг у кожній таблетці 50 мг, 169,86 укожній таблетці 75 мг).У хворих з депресивними станами перед початком будь-якої терапії слідвраховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризикупередозування початкова доза препарату повинна бути по можливості низькою, апацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом. У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, утому числі венлафаксином, можуть виникнути гіпоманіакальні або маніакальністани. Велаксин слід призначати обережно хворим із манією в анамнезі. Такіпацієнти потребують медичного нагляду. Велаксин слід обережно призначати хворим з епілептичними нападамив анамнезі. Лікування слід припинити при виникненні епілептичних нападів. Пацієнта слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаряпри виникненні шкірних висипів, уртикарних елементів або інших алергічнихреакцій. У деяких хворих під час застосування венлафаксину спостерігаєтьсядозозалежне підвищення артеріального тиску, у зв’язку з чим рекомендуєтьсяпроводити регулярний контроль артеріального тиску, особливо в періодкоригування або підвищення дози. Можливе підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час прийомувисоких доз. У цьому разі необхідний ретельний медичний нагляд за станомхворого. Рідко під час застосування препарату спостерігалася ортостатичнагіпотензія. Пацієнтів, особливо похилого віку, слід попередити про можливістьвиникнення запаморочення та відчуття невпевненості. Велаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонкиу хворих, схильних до таких станів. Пацієнтів необхідно попередити проможливість таких явищ і рекомендувати обережність при застосуванні препарату. Під час застосування Велаксину, особливо в умовах дегідратації абозниження об’єму крові (у тому числі в пацієнтів похилого віку та у хворих, якіприймають діуретики) може спостерігатися гіпонатріємія і/або синдромнедостатньої секреції антидіуретичного гормону. Під час застосування препарату може спостерігатися мідріаз, у зв’язку зчим рекомендується проводити контроль внутрішньоочного тиску у хворих, якімають схильність до його підвищення та у хворих із закритокутовою глаукомою. При лікуванні хворих із порушенням функції нирок або печінки необхідна обережністьі пильний медичний нагляд за станом пацієнтів (можливе зниження дози). Хворим, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда і страждають надекомпенсовану серцеву недостатність, препарат слід призначати обережно підпостійним медичним наглядом. Велаксин не викликає толерантності до венлафаксину або залежності віднього. Незважаючи на це, як і при лікуванні іншими препаратами, які діють нацентральну нервову систему, лікар має встановити пильний нагляд за пацієнтамидля виявлення ознак зловживання препаратом особливо у тих, у кого в анамнезі єтакі симптоми. Під час застосування Велаксину, жінки повинні користуватисявідповідними методами контрацепції .Незважаючи на те, що венлафаксин не впливає на психомоторні та когнітивніфункції слід враховувати, що будь-яка лікарська терапія психотропнимипрепаратами може знизити здатність до мислення або виконання рухових функцій.Про це слід попередити пацієнта перед початком лікування. При виникненні такихефектів ступінь і тривалість обмежень на керування транспортом або механізмамимає встановити лікар.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Протипоказано застосування Велаксину разом зінгібіторами моноаміноксидази (ІМАО): тремор, міоклонія, пітливість, нудота,блювання, приплив крові, системне запаморочення, підвищення температури тіла,епілептичний напад, смерть. Застосування Велаксину може розпочинатися не меншеніж через 14 діб після закінчення терапії ІМАО. Якщо застосовувався зворотнийінгібітор МАО (моклобеїд), цей інтервал може бути коротшим (24 год). Післявідміни Велаксину слід почекати не менше 7 діб перед початком терапії ІМАО.Особлива обережність необхідна при застосуванні Велаксину зпрепаратами, які впливають на центральну нервову систему (ЦНС). Необхідновраховувати взаємний вплив Велафаксину з такими препаратами: Літій: венлафаксин не впливає на фармакокінетику літію. Іміпрамін: фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту (ОДВ) незмінююється, тому зниження дози венлафаксину при сумісному застосуванні цихпрепаратів не потрібне. Галоперидол: ефект може посилитися. Діазепам: фармакокінетика препаратів, а також фармакокінетика їхніхосновних метаболітів істотно не змінюються. Також не виявлено впливу напсихомоторні та психометричні ефекти діазепаму. Клозапін: спостерігається підвищення рівня клозапіну у крові тарозвиток його побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів). Рисперидон: при одночасному застосуванні цих препаратів (незважаючи назбільшення AUC рисперидону) фармакокінетика суми активних компонентів(рисперидону та його активного метаболіту) істотно не змінюється.Алкоголь: зниження розумової та рухової активності під впливом алкоголюне посилюється після введення венлафаксину, але під час застосування препаратуВелаксин вживання алкогольних напоїв не рекомендується . ЕСТ (електросудомна терапія): при ЕСТ на фоні прийому вибірковихінгібіторів зворотного захоплення серотоніну відзначалося збільшення тривалостіепілептичної активності. Необхідно дотримуватися обережності і забезпечитипильний медичний нагляд за станом хворого при застосуванні препарату. Лікарські препарати, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р 450:фермент CYP2D6 системи цитохрому Р 450 перетворює венлафаксин на активнийметаболіт О-десметил венлафаксин (ОДВ). На відміну від багатьох іншихантидепресантів, дозу Велаксину можна не знижувати при одноразовомузастосуванні з препаратами, які гальмують активність CYP2D6, або у пацієнтів згенетично зумовленим зниженням активності CYP2D6, оскільки сумарна концентраціяактивної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому не зміниться. Основний шлях виведення венлафаксину включає метаболізм за участюCYP2D6 та CYP3А4, тому слід бути особливо обережними при призначеннівенлафаксину у поєднанні з лікарськими препаратами, які пригнічують обидва ціферменти. Венлафаксин – відносно слабкий інгібітор CYP2D6 і не пригнічуєактивність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9 та CYP3A4; тому не слід очікувати йоговзаємодії з іншими препаратами, у метаболізмі яких беруть участь ці печінковіферменти. Циметидин: пригнічує метаболізм венлафаксину при його першомупроходженні через печінку, але не впливає істотно на його перетворення в ОДВабо швидкість виведення ОДВ, концентрація якого у циркулюючій крові значновища. Тому немає потреби змінювати дозу Велаксину і циметидину при їх сумісномузастосуванні. Ця взаємодія може бути більш вираженою у літніх хворих або припорушенні функції печінки, тому у таких випадках сумісне застосуванняциметидину та Велаксину вимагає більш пильного медичного контролю. Антигіпертензивні та протидіабетичні засоби: не виявлені клінічнозначущі взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (у тому числібета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) ідіуретиками) та протидіабетичними препаратами. Лікарські препарати, які зв’язуються з білками плазми крові:зв’язування з білками плазми становить 27 % для венлафаксину і 30 % для ОДВ.Тому не слід очікувати лікарських взаємодій, зумовлених зв’язуванням з білками.Варфарин: протизгортальна дія останнього може посилитися; при цьомузбільшується протромбіновий час.Індинавір: при одночасному застосуванні цих препаратів змінюєтьсяфармакокінетика індинавіру (з 28 % зменшенням AUС та 36 % зниженням Cmax).

Умови та термін зберігання. Препарат зберігати при температурі до 30 °С умісцях, недоступних для дітей. Термін придатності – 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z