Загружается, подождите...

Триомун (Triomune)


основніфізико-хімічні властивості: двошарові плоскі таблетки із скошеними краями, один шар жовтогокольору, інший – білого;

склад: 1

таблетка містить ставудину30 мг або 40 мг, ламівудину 150 мг та невірапіну 200 мг;допоміжніречовини: целюлозамікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, кремнію діоксидколоїдний, гідроксипропілцелюлоза, тальк, лактоза, крохмаль, барвник лейкхінолін жовтий WS.Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтичнагрупа. Противірусніпрепарати прямої дії. Код АТС J05A F30. Фармакологічні властивості•фармакодинаміка.Триомун єефективною комбінацією трьох лікарських засобів, які звичайно застосовують длялікування пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-1)Ставудин - противірусний засіб, синтетичний аналог тимідину.Активний відносно вірусу імунодефіциту людини. Метаболізується у клітинах доставудину трифосфату, який шляхом пригнічення зворотної транскриптази ВІЛпорушує процес елонгації вірусної ДНК. Крім того, ставудину трифосфат інгібуєклітинні ДНК-полімерази, значно пригнічуючи синтез мітохондріальної ДНК.Ламівудин – енантіомер дидеоксіаналогу цитидину,синтетичний аналог нуклеозидів з активністю проти ВІЛ. Основний механізм діїламівудину трифосфату пов’язаний з пригніченням зворотної транскрипції ВІЛшляхом переривання ланцюга вірусної ДНК. Ламівудину трифосфат також пригнічуєРНК- та ДНК-залежну полімеразну активність зворотної транскриптази. Ламівудинутрифосфат – слабкий інгібітор альфа-, бета та гамма-ДНК полімераз ссавців. Невірапін - противірусний препарат, ненуклеозидний інгібіторзворотної транскриптази ВІЛ-1. Безпосередньо зв’язується із зворотноютранскриптазою та блокує РНК- та ДНК-залежні реакції ДНК-полімерази, руйнуючикаталітичний центр ферменту. Дія невірапіну не є конкурентною до нуклеозидів ітрифосфатів нуклеозидів. Препарат не блокує зворотну транскриптазу ВІЛ-2 таДНК-полімеразу еукаріотів (ДНК-полімераза людини a, b, γ або d). • фармакокінетика.Ставудиншвидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить 78- 86 %. Максимальнаконцентрація у плазмі крові досягається через 0,5- 1,5 год. Проникає через гематоенцефалічнийбар’єр. Об’єм розподілу становить 0,8- 1,1 л/кг. Метаболізуєтьсяфосфорилюванням з утворенням активного метаболіту - ставудину трифосфату. 40 %ставудину виводиться з сечею у незміненому стані. Період напіввиведення – 1-1,6 год.Ламівудин швидко та майже повністю всмоктується зшлунково-кишкового тракту. Біодоступність ламівудину у дорослих становить 80- 85 %.Максимальні концентрації ламівудину в плазмі спостерігаються через 0,5- 2 год істановлять 1,3 - 1,8 мг/мл. Відомо, що ламівудин потрапляє у ЦНС таспинномозкову рідину. Дослідження in vitro показали, що у клітинах ламівудинфосфорилюється до активного метаболіту 5-трифосфату. Ламівудин виводиться ізорганізму переважно нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведенняламівудину з клітин становить 10,5- 15,5 год. Невірапін швидко всмоктується (більше 90 %) після внутрішньогозастосування. Абсолютна біодоступність у 12 здорових дорослих післяодноразового застосування препарату становила 93±9 %. Після одноразовогозастосування препарату в дозі 200 мг Cmax досягалась через 4 год істановила 2±0,4 мкг/мл (7,5 мкмоль). При курсовому застосуванні препаратуспостерігалося лінійне збільшення Cmax невірапіну у плазмі крові удіапазоні доз 200- 400 мг на добу.Прийом їжі, застосування антацидів та інших лікарськихзасобів, що містять лужний буферний компонент (наприклад, диданозин), не маєвпливу на абсорбцію невірапіну. Добре проникає через плацентарний бар’єр івиводиться з грудним молоком. Концентрація невірапіну у спинномозковій рідині становить45 % (±5 %) від концентрації у плазмі.При концентрації у плазмі 1- 10 мкг/мл зв’язується збілками плазми на 60 %.Біотрансформується невірапін за допомогою печінковихмікросомальних ферментів системи цитохрому P450, переважноізоферментами CYP3A з утворенням кількох гідроксильованих метаболітів.Виводиться нирками (приблизно 80 %) у вигляді кон’югованихз глюкуроновою кислотою метаболітів, у незначній кількості - у незміненомувигляді.Невірапін здатний індукувати мікросомальні ферменти системиP450. Фармакокінетична самоіндукція характеризується приблизно 1,5-2-разовим збільшенням удаваного клiренсу невiрапіну при застосуванні препаратувнутрішньо, по 200 мг, 2 рази на добу, протягом 2- 4 тижнів у порівнянні із застосуваннямпрепарату у цій дозі одноразово. Самоіндукція також приводить до відповідногозменшення кінцевого періоду напіввиведення з 45 год при одноразовомузастосуванні препарату до 25-30 год при курсовому застосуванні препарату в дозі200- 400 мг на добу.

Показання длязастосування. Триомунзастосовують при прогресуючому імунодефіциті, що пов’язаний з інфікуваннямвірусом імунодефіциту людини 1-го типу (при кількості клітин CD4+менше 500/мм3) у дорослих і дітей старше 12 років, які стабілізованіна підтримуючому режимі невірапіну по 200 мг, 2 рази на добу, та добре йогопереносять.

Спосібзастосування та дози.Препарат застосовують внутрішньо. Пацієнтам з масоютіла менше 60 кг призначають Триомун (30/150/200) по 1 таблетці 2 рази на добу.Пацієнтам з масоютіла більше 60 кг призначають Триомун (40/150/200) по 1 таблетці 2 рази надобу.Триомун не можназастосовувати для лікування у хворих, які щойно почали застосування невірапіну.Призначенню Триомуну повинен передувати курс лікування невірапіном у дозі 200мг, 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім - у підтримуючому режимі 200 мг, 2рази на добу, за відсутності реакцій гіперчутливості.

Побічна дія. З боку ЦНС: підвищена стомлюваність, головний біль, сонливість.З боку системикровотворення:гранулоцитопенія.З боку системитравлення: змінилабораторних показників функціонального стану печінки (підвищення активностіГГТ, АЛТ, АСТ, ЛФ і рівня загального білірубіну), жовтяниця, виражені абозагрозливі для життя гепатотоксичні реакції (у т.ч. фульмінантний гепатит),нудота, блювання, діарея, біль у животі.Дерматологічніреакції: макулопапульознаеритематозна висипка на шкірі (більшість випадків висипки спостерігаютьсяпротягом першого місяця застосування препарату).Алергічніреакції: пропасниця,артралгія, міалгія, лімфаденопатія, що може супроводжуватися гепатитом,еозинофілією, гранулоцитопенією, порушенням функції нирок і симптомами, щовказують на ушкодження інших внутрішніх органів. Рідко - анафілактичні реакції,ангіоневротичний набряк, кропив’янка, синдром Стивенса – Джонсона та токсичнийепідермальний некроліз (у деяких випадках з летальним кінцем).

Протипоказання. Підвищена чутливість докомпонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше0,75х109/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65ммоль/л), вік пацієнтів до 12 років, периферична нейропатія, порушення функціїнирок (з кліренсом креатиніну 50 мл/хв і нижче). Триомун міститькомбінацію фіксованих доз препаратів, тому його не можна призначати пацієнтам змасою тіла менше 50 кг.

Передозування. Дані про передозування Триомуну відсутні. Відомо, що застосування дорослими пацієнтами ставудину удозах, які у 12- 24 рази перевищували рекомендовані добові дози, не призвело допояви ознак гострої токсичності. При хронічному передозуванні ставудинуможливий розвиток периферичної нейропатії та токсичного ураження печінки.Ставудин виводиться при гемодіалізі.Застосуваннядорослими пацієнтами 6 г ламівудину не супроводжувалося виникненням будь-якихклінічних ознак або симптомів, гематологічні показники при цьому залишалися умежах норми. Дані про можливість виведення ламівудину при застосуванніперитонеального діалізу або гемодіалізу відсутні.Є повідомлення про випадки передозування при застосуванніневірапіну у добовій дозі 800- 1800 мг на добу, з тривалістю лікування до 15діб. У пацієнтів при цьому спостерігалися набряки, вузлувата еритема,стомлюваність, пропасниця, головний біль, безсоння, нудота, утворенняінфільтратів у легенях, висипка, запаморочення, блювання, зниження маси тіла.Після припинення застосування препарату спостерігався оборотний розвиток усіхзазначених симптомів. Антидот не відомий.

Особливостізастосування. При виникненніу пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіри або гіперчутливості, утому числі (список невичерпний) вираженої висипки на шкірі або висипки зпропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини,кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах і суглобах, загального нездужаннята/або виражених порушень функції печінки, застосування препарату необхіднонегайно припинити.Пацієнтам зпанкреатитом в анамнезі або за наявності інших значущих факторів ризикурозвитку панкреатиту призначати Триомун необхідно дуже обережно та лише завідсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування Триомуну необхіднонегайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при змінілабораторних показників, що вказують на панкреатит.Під час клінічнихдосліджень у деяких пацієнтів з ВІЛ і хронічним захворюванням печінки, яке булоспричинено вірусом гепатиту В, виникали ознаки рецидиву гепатиту післяприпинення застосування Триомуну.Вагітність ілактація. Адекватні тадобре контрольовані дослідження застосування Триомуну під час вагітності непроводились, тому застосування препарату під час вагітності можливо лише в томувипадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.Дані про виведення ламівудину та ставудину з грудним молоком відсутні,невірапін може виводитися з грудним молоком. Жінкам з ВІЛ не рекомендуєтьсягодувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудниммолоком.Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Застосування 160 мг триметопримута 800 мг сульфаметоксазолу 1 раз на добу у поєднанні з Триомуном призводить дозбільшення концентрації ламівудину у плазмі крові. Ефект від застосування більшвисоких доз триметоприму та сульфаметоксазолу не досліджений.При спільному застосуванні Триомуну та кетоконазолузменшується концентрація останнього у плазмі крові.Невірапін здатний знижувати концентрації пероральнихконтрацептивів при спільному застосуванні.При застосуванні Триомуну у поєднанні з препаратами, якімістять звіробій, можливо зниження концентрації невірапіну нижче терапевтичногорівня, що може призвести до втрати вірусологічної ефективності та розвиткустійкості вірусу до препарату. Через особливості метаболізму метадону невірапін може знижуватиконцентрацію метадону у плазмі крові посиленням метаболізму метадону у печінці.У пацієнтів, які застосовують метадон у поєднанні з Триомуном, спостерігаливипадки розвитку синдрому відміни наркотичної речовини (при застосуванні такоїкомбінації необхідно контролювати стан пацієнта та коригувати дозу метадону).При застосуванні Триомуну у поєднанні з хлорамфеніколом,цисплатином, диданозином, етамбутолом, етіонамідом, гідралазином, ізоніазидом,метронідазолом, вінкристином, зальцитабіном збільшується ризик розвиткупериферичної невропатії.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температуріне вище 25 0С в недоступному для дітей місці.Термінзберігання - 18 місяців.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z