Загружается, подождите...

Тимоніл600 ретард (Timonil600 retard)


міжнародна та хімічнаназви: карбамазепін,5H-Дибенз[b,f]азепін-5-карбоксамід;

основні фізико-хімічнівластивості: білі, круглі, плоскі таблетки ретард з карбуванням “Т” з одного боку іхрестовою зарубкою для зламу з другого боку;

склад:1 таблетка ретард містить600мг карбамазепіну;допоміжні речовини: кополімер метилакриловийкислоти-етилакрилату (1:1) (суха субстанція), кополімер метакрилату амонію,(тип В), целюлоза мікрокристалічна, натрій крохмаль гліколят (тип А), тальк,вода очищена, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки пролонгованоїдії.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичний засіб.Код АТС N03AF01.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка.Карбамазепін є похідниміміностільбену. За хімічною структурою активна речовина близька до трициклічнихантидепресантів, а за фармакологічними властивостями до фенітоїну. Механізм діїдотепер не вияснений. Подібно фенітоїну карбамазепін гальмує синаптичнупередачу і тим самим зменшує поширення судомних розрядів. У високихконцентраціях карбамазепін викликає зниження посттетанічного потенціювання.Полегшення болю при невралгії трійчастого нерва обумовлено, мабуть,гальмуванням синаптичної передачі подразнення у спінальному ганглії трійчастогонерва.Фармакокінетика.Всмоктування, рівень у плазмікрові.Після прийому внутрішньокарбамазепін всмоктується (залежно від лікарської форми) відносно повільно імайже повністю.Період напіввиведення становить усередньому 8,5 годин і має великі індивідуальні розходження (приблизно від 1,72до 12 годин).У дорослих максимальні концентраціїв плазмі після одноразового прийому досягаються (залежно від лікарської форми)через 4–16 годин (дуже рідко через 35 годин), у дітей — приблизно через 4–6годин. Рівні в плазмі залежать нелінійно від дози і при високих дозах маютьплоску криву.Після прийому таблеток ретардмаксимальна концентрація активної речовини в плазмі на 25% нижче, ніж післяприйому звичайних неретардованих таблеток. Крім того, після прийому таблетокпролонгованої дії максимальний рівень карбамазепіну в плазмі досягаєтьсяповільніше, ніж після прийому препарату непролонгованої дії.Біоеквівалентність таблетокпролонгованої дії на 10–20% нижче біоеквівалентності звичайних таблеток. Немаєрозходжень між звичайними таблетками та таблетками пролонгованої дії помінімальному рівню плазмоконцентрації. У 1995 р. проведене дослідження біоеквівалентностіна 12 здорових добровольцях (у віці 23–31 рік), що приймали разову дозу600мг Тимонілу® ретард або стандартного препарату. Результатипредставлені нижче в таблиці. Тимоніл® Стандартний препарат Максимальна плазмоконцентрація (Cmax) мкг/мл 3,4±0,6 3,1±0,5 Час досягнення максимальної плазмоконцентрації (tmax) год 27,7±7,9 27,3±8,6 Площа під кривою залежності плазмоконцентрації від часу (ППК) год×мкг/мл 259±73,5 240±60,3 Рівноважна концентрація досягаєтьсячерез 2–8 днів. Не існує тісної кореляції між дозою карбамазепіну тарівноважною концентрацією в плазмі крові. При рівноважній концентраціїколивання рівня карбамазепіну і його метаболіту карбамазепін-10,11-епоксиду в плазміпри інтервалах дозування 8 або, відповідно, 12 годин незначні.Щодо терапевтичних і токсичнихконцентрацій карбамазепіну в плазмі крові, то зникнення нападів може відбутисяпри рівні його в плазмі крові, рівному 4–12 мкг/мл. Концентрації лікарської речовинив плазмі крові, що перевищують 20 мкг/мл, погіршують перебіг хвороби. Приконцентраціях активної речовини, що складають 5–18 мкг/мл, настає полегшенняболю при невралгії трійчастого нерва. Гранична концентрація, при якій виникаютьпобічні явища, перебуває в межах приблизно від 8 до 9 мкг/мл.Розподіл, зв'язування збілками плазми Об’єм розподілу в людей коливаєтьсяв межах між 0,8 і 1,9 л/кг.Зв'язування карбамазепіну з білкамиплазми становить від 70 до 80%. Частина незв'язаного з білками карбамазепінупри концентрації його до 50 мкг/мл залишається постійною. Фармакологічноактивний метаболіт карбамазепін-10,11-епоксид зв'язується з білками плазми на48–53% (приблизно 0,74 л/кг).Слід враховувати з фармакокінетичнівзаємодії.Концентрація карбамазепіну в спинномозковійрідині становить 33% відповідної концентрації в плазмі крові. Концентраціякарбамазепіну в слині відповідає концентрації вільної вихідної речовиниі перебуває в сприятливій кореляції з рівнем у плазмі крові (приблизно 20–30%).Збільшивши в 4 рази, цю концентрацію можна використовувати для визначенняактивної речовини в плазмі крові.Карбамазепін проникає через плацентарнийбар'єр, потрапляє в організм плода, а також у материнське молоко(концентрація становить приблизно 58% у плазмі крові). У грудних дітей можутьвиявлятися концентрації в плазмі крові, рівні таким у материнському молоці.Метаболізм.У печінці карбамазепін окислюється,дезамінується, гідроксилюється, а потім етерифікується з глюкуроновою кислотою.У сечі людини дотепер були виявлені7 метаболітів. З них за кількістю найвідомішим метаболітом є транс-10,11-дигідрокси-10, 11-дигідро-карбамазепін; фармакологічної активності він,проте, не має. Метаболіт карбамазепін-10, 11-епоксид виявляється приблизно на0,1–2%; він виявляє протисудомну дію.Період напіввиведення,виведення.Після прийому одноразових дозкарбамазепін виводиться з плазми крові з періодом напіврозпаду, що становитьприблизно 36 (18–65) годин.При тривалому лікуванні періоднапіврозпаду знижується приблизно на 50% (10–20 годин) у зв'язку зферментативною індукцією. При проведенні комбінованого лікування з іншимипротиепілептичними засобами періоди напіврозпаду є коротшими (у середньому 6–10годин), ніж при монотерапії (11–13 годин); у дітей вони коротше, ніж у дорослих;у новонароджених вони довше, ніж у грудних дітей.Плазмовий кліренс у здоровихстановить приблизно 19,8±2,7 мл/год/кг, у хворих, що проходятьмонотерапію— приблизно 54,6±6,7 мл/год/кг і у хворих, що проходятькомбіновану терапію — приблизно 113,3±33,4 мл/год/кг.Після одноразового прийомукарбамазепіну внутрішньо 72% дози виводиться з організму нирками у виглядіметаболітів. Інші 28% виводяться з організму разом із калом, при цьому частковоу незміненому вигляді. Тільки 2–3% кількості, виведеної із сечею, являє собоюкарбамазепін у незміненому вигляді.

Показання для застосування.Епілепсії: простіпарціальні напади (фокальні напади); складні парціальні напади (психомоторнінапади); великі напади, в основному фокального генезу (великі напади підчас сну, дифузійні великі напади); змішані форми епілепсіїПароксизмальний лицевийбіль (невралгіятрійчастого нерва)Нападопоподібні боліневідомої етіології у глотці (вроджена глософарингеальна невралгія)Біль при ураженні нервіввнаслідок цукрового діабету (діабетична нейропатія)Неепілептичні напади прирозсіяному склерозі, наприклад, тонічні приступи, пароксизмальні порушення мовиі рухів, сенсорні порушення (пароксизмальна дизартрія й атаксія, пароксизмальніпарестезії) і напади болюЗапобігання нападам присиндромі алкогольної абстиненціїПрофілактикаманіакально-депресивних епізодів, особливо якщо терапія літієм була неефективною, якщохворі при лікуванні літієм мали швидкі зміни фаз, або їх взагалі не можналікувати літієм.Психози (особливо приманіакально-депресивних станах, тривожно-ажитованих та іпохондричних депресіях,а також кататонічному збудженні).

Спосіб застосування тадози.Лікування препаратом Тимоніл®600 ретард починають обережно, призначаючи препарат у низьких дозахіндивідуально для кожного хворого, залежно від характеру і тяжкості перебігузахворювання. Потім дозу повільно підвищують до досягнення найефективнішоїпідтримуючої дози.Загальноприйнята межа доз становитьвід 400 до 1200мг карбамазепіну на добу. Загальну добову дозу1600мг, як правило, не можна перевищувати, оскільки при високомудозуванні частішають побічні ефекти.Терапевтичну дозу, зокрема прикомбінованій терапії, варто визначати шляхом вимірювання рівня карбамазепіну вплазмі. Його терапевтичний рівень, як показує практика, становить 4–12 мкг/мл.В окремих випадках необхідна длялікування доза може значно відхилятися від рекомендованої початкової іпідтримуючої дози (наприклад, через прискорений метаболізм внаслідокферментативної індукції або через взаємодію лікарських засобів при комбінованійтерапії).Одна таблетка ретард містить600мг карбамазепіну.Добову дозу, як правило, приймаютьу 1–2 прийоми.Рекомендуються нижче наведені дози:Епілепсія.Тимоніл® 600 ретардзастосовують для лікування епілепсії переважно без комбінації з іншими засобами(монотерапія). За лікуванням повинен спостерігати лікар-спеціаліст (невролог,нейропедіатр).При переході на лікуванняпрепаратом Тимоніл® 600 ретард дозу попереднього протиепілептичногозасобу варто зменшувати поступово.Звичайно дорослим призначаютьпочаткову дозу 300мг на добу (½ таблетки ретард), яку можнаповільно довести до підтримуючої дози 600–1200мг на добу (1–2таблетки ретард).Як правило, підтримуюча доза длядітей становить у середньому 10–20мг/кг маси тіла на добу.Рекомендується така схемадозування:

ПочатковадозаПідтримуюча доза щодня в 1прийомщодня в 1–2 прийоми

Дорослі½ таблетки ретардувечеріпо ½–1 таблетці петард(300мг)ранком і ввечері (600–1200мг)

Вказівки:Таблетки ретард по 600мгактивної речовини особливо придатні для підтримуючої терапії у дорослих.Для підлітків і хворих, щоодержують більш низькі дозування, у розпорядженні є Тимоніл® 150ретард і Тимоніл® 300 ретард.Хворим із серцево-судиннимизахворюваннями, ураженнями печінки і нирок, а також особам літнього вікупризначають більш низькі дози препарату.Пароксизмальний лицевийбіль(невралгія трійчастого нерва), нападоподібний біль невідомої етіології вглотці (вроджена глософарингеальна невралгія).Початкову добову дозу150–300мг (для цього в розпорядженні є форми випуску з більш низькимдозуванням) збільшують до повного зникнення болю у середньому до 300–900мг(½–1½ таблетки Тимонілу® 600 ретард), яку приймають у1–2 прийоми.Після цього у визначеної частинихворих лікування можна продовжувати з більш низькою підтримуючою дозою, щостановить 300мг на добу (½ таблетки ретард).У літніх і чутливих хворих одноразовадоза 150мг ранком або ввечері (1 таблетка Тимонілу® 150ретард) є достатньою початковою добовою дозою.Біль при ураженніпериферичних нервів внаслідок цукрового діабету (діабетична нейропатія).Середня добова доза становить600мг (мг (по ½ таблетки ретард ранком і ½ таблетки ретардувечері), у виняткових випадках — до 1200мг (по 1 таблетці Тимонілу®600 ретард 2 рази на добу).Неепілептичні напади прирозсіяному склерозі.Середня добова доза у дорослихстановить 300–900мг (по ½–1½ таблетки ретард 1–2 рази).Запобігання нападам при синдроміалкогольної абстиненції в стаціонарних умовах.Середня добова доза становить600мг (по ½ таблетки ретард ранком і ½ таблетки ретардувечері).У тяжких випадках у перші дні дозуможна збільшити до 1200мг (по 1 таблетці ретард 2 рази).Лікування препаратом Тимоніл®600 ретард припиняють через 7–10 днів поступовим зниженням дози.Профілактикаманіакально-депресивних епізодів. Початкова добова доза становить300мг (½ таблетки ретард) і, як правило, є достатньою. Принеобхідності добову дозу можна підвищити до 900мг (по 1½ таблеткиретард 1 раз на добу). Психози.На початку лікування призначають до1200мг на добу (2 таблетки ретард). Підтримуюча доза, як правило,становить 600мг на добу (1 таблетки ретард), які розподіляють на 2 разовідози. При гострій шизофренії карбамазепін застосовують як допоміжний засіб припроведенні лікування нейролептиками. При дотриманні особливих запобіжнихзаходів карбамазепін можна призначати при маніакально-депресивних станах упоєднанні з препаратами літію.

Спосіб і тривалістьзастосування.Таблетки ретард можна розподіляти.Їх приймають під час або після їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини(наприклад, 1 склянкою води), або випивають після розчинення (суспендування) уводі.У деяких випадках особливоефективним виявився розподіл добової дози на 4–5 разових доз (для цієї метизручними є неретардовані форми випуску).Тривалість застосування залежитьвід показання й індивідуальної реакції хворого. Протиепілептична терапія звичайно являє собоютривалу терапію. Питання дозування, тривалість лікування і відмінукарбамазепіну в кожному окремому випадку вирішує досвідчений лікар-спеціаліст(невролог, нейропедіатр). Як правило, дозу медикамента можна зважитися знизитиабо зовсім його відмінити не раніше, ніж після 2–3-річної відсутності нападів. Лікування припиняють поступовимзниженням дози препарату протягом 1–2 років. Оскільки діти можуть «переростати»вікові дозування, у них слід враховувати збільшення маси тіла. При цьому неповинні погіршуватися показники ЕЕГ. При лікуванні невралгії виправдала себе терапіякарбамазепіном, який призначається у підтримуючій дозі, достатній для купіруванняболю, протягом декількох тижнів. Обережним зниженням дози необхідно з'ясувати,чи не настала спонтанна ремісія. При повторній появі болючих атак лікуванняварто продовжити колишньою підтримуючою дозою.Вищесказане дійсне також длялікування болю при діабетичній нейропатії і неепілептичних нападах прирозсіяному склерозі. Для запобігання нападам прилікуванні синдрому алкогольної абстиненції терапію препаратом Тимоніл®600 ретард припиняють через 7–10 днів шляхом поступового зниження доз.

Побічна дія. Побічні ефекти карбамазепіну примонотерапії спостерігалися рідше, ніж при комбінованому прийомі з іншимипротиепілептичними засобами. Залежно від дози й особливо на початку терапіїможуть виникати такі побічні ефекти: Центральна нервова система/психіка.Часто спостерігаються порушеннясвідомості, втома, сонливість, запаморочення, порушення рівноваги з невпевненоюходою (атаксія), іноді головний біль, у хворих літнього віку сплутаністьсвідомості і занепокоєння (ажитація). Спостерігалися випадки депресивноїдисфорії, агресивної поведінки, загальмованості мислення, ослаблення спонукань,а також порушення сприйняття (галюцинації) і шум у вухах. При лікуваннікарбамазепіном можуть активуватися латентні психози. Рідко виникають мимовільні рухи(наприклад, миготливий тремор, посмикування м'язів або ністагм). Крім того, восіб літнього віку і хворих з ураженням головного мозку спостерігаються розладируху, наприклад, мимовільні рухи в ділянці рота/обличчя, такі як гримасування(орофаціальні дискінезії), атетоїдні рухи (хореоатетоз). В окремих випадкахповідомлялося про розлади мови, помилкові відчуття, слабкість м'язів, запаленнянервів (периферичний неврит), а також про парез нижніх кінцівок і порушеннясмакових відчуттів. Більшість цих явищ звичайнозникають самі собою через 8–14 днів або після тимчасового зниження дози. Томудозу препарату треба по змозі збільшувати поступово. Очі. В окремих випадках виникаютькон’юнктивіти, іноді тимчасові розлади зору (розпливчастість бачення, двоїння вочах). Повідомлялося про помутніння кришталика очей. Руховий апарат. У поодиноких випадках повідомлялосяпро біль у суглобах, м'язовий біль (артралгії і міалгії), а також про судомим'язів. Після відміни карбамазепіну ці явища зникали. Шкіра, слизові оболонки, судиннасистема. Повідомлялося про алергічні реакціїшкіри з пропасницею і без неї, наприклад, кропивницю або свербіж, а також інодіпро ексфоліативний дерматит, еритродермію, синдром Лайелла, фотосенсибілізацію,еритему ексудативну мультиформну і вузлувату, синдром Стівенса-Джонсона, дрібнішкірні геморагії і дисемінований червоний вовчак.Іноді відзначалися випадкивипадання волосся, потіння (діафорез), запалення судин (васкуліт). Кровотворна і лімфатичнасистема. Можуть виникати зміни картиникрові, такі як лейкоцитоз, еозинофілія або лейкопенія або тромбоцитопенія. Якповідомлялось, з перелічених явищ найчастіше спостерігається доброякісналейкопенія, у 10% випадків минуща, а в 2% випадків тривала. Зрідка повідомлялося про ураженнякрові, іноді небезпечні для життя, такі як агранулоцитоз, апластична анеміяразом з іншими формами анемії (гемолітична, мегалобластична), про збільшеннялімфатичних вузлів і селезінки. При появі вищезазначених змінкартини крові (лейкоцитопеній, найчастіше нейтропеній, тромбоцитопенії) упоєднанні з алергічним шкірним висипом (екзантема) і пропасницею, лікуваннякарбамазепіном варто припинити (див. «Вказівки»).Шлунково-кишковий тракт. Іноді можлива втрата апетиту,сухість у роті, нудота, блювання, рідше — пронос або запор. Повідомлялося проокремі випадки болю в животі і запалень слизової оболонки в ділянці ротоглотки(стоматит, гінгівіт, глосит). Ці явища звичайно проходять самі через 8–14 днівабо після тимчасового зниження дози препарату. Їх можна уникнути за рахунок поступовогозбільшення дози. Повідомлялось про те, щокарбамазепін може іноді викликати панкреатит. Печінка і жовч. Іноді спостерігаються змінипоказників функції печінки, рідко жовтяниця, у поодиноких випадках гепатит(холестатичний, гепатоцелюлярний, гранульоматозний, змішаний). Обмін речовин (водяний і сольовийбаланс), гормональний статус. Внаслідок дії карбамазепіну, щопригнічує виділення сечі (антидіуретичний ефект), рідко спостерігалося зниженнявмісту натрію в сироватці крові (гіпонатріємія) з блюванням, головним болем,іноді зі сплутаністю свідомості. Повідомлялося про поодинокі випадкинакопичення води (набряки) і збільшення ваги тіла. Внаслідок прискореного метаболізму25-ОН-холекальциферолу карбамазепін може знизити концентрацію кальцію в сироватцікрові. В окремих випадках це призводить до остеомаляції. Спостерігалися окремі випадкигінекомастії у чоловіків або галактореї. Карбамазепін може впливати напараметри функції щитовидної залози T3, T4, TSH і FT4,особливо при комбінуванні його з іншими протиепілептичними засобами. Спостерігалися два випадки гостроїінтермітуючої порфірії. Органи дихання.Були описані випадки реакційгіперчутливості до препарату, що супроводжувалися пропасницею, задишкою,запаленням легень і фіброзом легень. Сечостатева система.Рідко виникають порушення функціїнирок, як, наприклад, протеїнурія, гематурія, олігурія, в окремих випадках аждо розвитку ниркової недостатності, а також ускладнення при сечовипусканні(дизурія, полакіурія, затримка сечі). Ці порушення часто пояснюютьсяантидіуретичним ефектом карбамазепіну. Крім того, відомі випадки порушеньсексуальних функцій, як, наприклад, імпотенція й ослаблення статевого потягу.Серцево-судинна система. Рідко, в основному у людей похилоговіку або хворих з відомими порушеннями функції серця, можуть спостерігатисябрадикардія, аритмії, а також погіршення перебігу ішемічної хвороби серця. Рідко з'являються порушеннясерцевої провідності (атріовентрикулярна блокада), які в окремих випадкахсупроводжуються втратою свідомості, а також підвищений або знижений кров'янийтиск. Крім того, спостерігалися зтромбофлебіт і тромбоемболія.Алергічні реакції. Рідко спостерігалися реакціїгіперчутливості уповільненого типу із залученням різних органів і систем, щосупроводжувалися пропасницею, шкірним висипом, васкулітом, збільшеннямлімфатичних вузлів, болем у суглобах, зміною числа лейкоцитів, збільшеннямпечінки і селезінки, зміною параметрів функції печінки. Ці реакції можутьз'являтися в різних комбінаціях і поширюватися також на інші органи, такі яклегені, нирки, підшлункова залоза, серцевий м'яз. Відзначалися окремі випадки гостроїзагальної алергічної реакції й асептичного запалення мозкової оболонки, щосупроводжувалися м'язовим клонусом і еозинофілією.

Протипоказання.Карбамазепін протипоказаний при: -наявностіуражень кісткового мозку;-порушенняхсерцевої провідності (атріовентрикулярна блокада);-відомійгіперчутливості до карбамазепіну або інших компонентів лікарського засобу;-відомійгіперчутливості до трициклічних антидепресантів;-гострійінтермітуючій порфірії. Карбамазепін не можна застосовуватиодночасно з інгібіторами МАО або у випадках, якщо минуло менше ніж 14 днівпісля терапії останніми.Карбамазепін не можна застосовуватиодночасно з препаратами літію. Оскільки карбамазепін можевикликати нові або посилювати існуючі абсанси, його не варто призначати хворим,що страждають на ці форми нападів.

Передозування. При оцінці інтоксикації слідвраховувати також можливість прийому декількох лікарських засобів, наприклад,із суїцидальним наміром. Інтоксикація карбамазепіном настаєзвичайно при дуже високих дозах (4–20г), причому рівень карбамазепіну вплазмі завжди перевищує 20 мкг/мл. Про смертельні випадки дотепер неповідомлялось. Після випадкового прийому карбамазепіну або із суїцидальнимнаміром, що призводило до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі до 38мкг/мл, постраждалі особи вижили.Симптоми. При передозуванні карбамазепінуможуть більшою мірою проявитися симптоми, описані в розділі «Побічна дія»:запаморочення, атаксія, порушення свідомості, ступор, нудота, блювання,занепокоєння, сплутаність свідомості, мимовільні рухи, мідріаз, ністагм, гіпереміяобличчя, затримка сечі, ціаноз, опістотонус, аномалії рефлексів (ослаблені абопідвищені рефлекси). Додатково можуть з'явитися такі симптоми: тремор,збудження, тоніко-клонічні судоми, а також порушення з боку дихального апаратуі серцево-судинної системи, що супроводжуються звичайно зниженням кров'яноготиску (або також його підвищенням), тахікардією й атріовентрикулярною блокадою,розлади свідомості аж до апное і зупинки серця. Можуть з'являтися порушення ритмуЕЕГ і зміни ЕКГ (аритмії, порушення серцевої провідності). В окремих випадкахспостерігалися зміни лабораторних параметрів: лейкоцитоз, лейкопенія,нейтропенія, глюкозурія, ацетонурія. Терапевтичні заходи припередозуванні. Специфічного антидота при гострійінтоксикації карбамазепіном немає.Терапія симптоматична, тобтоякнайшвидше видаляють токсичну речовину з організму шляхом викликання блюванняі/або промивання шлунка, а також затримкою всмоктування активної речовини,наприклад, своєчасним багаторазовим застосуванням активованого вугілля абопроносного засобу. Життєві функції хворого відновлюютьу клінічних умовах: варто перевірити концентрацію карбамазепіну в плазмі іфункцію серця, у разі потреби коригувати порушення в складі електролітів. При судомних нападах можназастосовувати відповідні протисудомні засоби. За даними літератури, нерекомендується призначати барбітурати у зв’язку з тим, що вони маютьпригнічувальний ефект на дихання, особливо у дітей. Форсований діурез, а такожгемодіаліз і перитонеальний діаліз у зв’язку з високим зв’язуванням з білкамималоефективні.

Особливості застосування.Карбамазепін можна призначатитільки після ретельної оцінки співвідношення користі лікування з ризиком і привідповідних запобіжних заходах пацієнтам із: гематологічними захворюваннями(захворювання кровотворних органів);порушеннями метаболізму натрію;тяжкими порушеннями функції серця,печінки і нирок. Якщо при лікуванні карбамазепіномз’являються пропасниця, біль у горлі, алергічні реакції шкіри, такі як шкірнависипка зі збільшенням лімфатичних вузлів і/або грипоподібними симптомами,варто негайно звернутися до лікаря і перевірити картину крові. При тяжкихалергічних реакціях лікування карбамазепіном слід негайно припинити. При появі ознак ураження печінкиабо порушення її функції (млявість, відсутність апетиту, нудота, пожовтінняшкіри, збільшення печінки) варто негайно звернутися до лікаря. Враховуючи можливість виникненнявищезгаданих побічних ефектів і реакцій гіперчутливості, особливо при тривалійтерапії, слід регулярно контролювати картину крові, функцію нирок і печінки.При комбінованій терапії треба також регулярно перевіряти концентраціюкарбамазепіну й інших протиепілептичних засобів у плазмі, у разі потреби добовідози варто знизити. Загальний і біохімічний аналізкрові рекомендується проводити перший раз перед початком лікуваннякарбамазепіном, потім у перший місяць терапії щотижня, а після цього щомісяця.Після 6-місячного лікування достатньо контролювати кров 2–4 рази на рік. У хворих на глаукому необхіднорегулярно контролювати внутрішньоочний тиск. Якщо потрібно перевести хворих наепілепсією, що проходять терапію карбамазепіном, на інший протиепілептичнийзасіб, то це варто робити не раптово, а шляхом поступового зниження його дози. Слід враховувати те, що побічніефекти карбамазепіну можуть бути схожі із явищами при синдромі алкогольноїабстиненції і тому можуть бути прийняті за них. Дітям молодше 6 років карбамазепінможна застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користілікування з ризиком. Запобігання нападам присиндромі алкогольної абстиненції.Для запобігання нападам присиндромі алкогольної абстиненції Тимоніл® 600 ретард можназастосовувати тільки в стаціонарних умовах.Не рекомендується комбінуватиТимоніл® 600 ретард із седативно-гіпнотичними засобами. Проте, увипадку клінічної необхідності Тимоніл® 600 ретард можна комбінуватиз іншими препаратами, які застосовують для терапії алкогольної абстиненції.Варто регулярно контролювати рівенькарбамазепіну в плазмі крові. Через побічні ефекти з боку ЦНС і вегетативніпобічні дії рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження.Застосування в періодвагітності і лактації У період вагітності карбамазепінпризначається тільки після ретельної оцінки співвідношення користі лікування зризиком. Підчас вагітності, особливо між20-м і 40-м днями вагітності, карбамазепін варто призначати в мінімальноможливих дозах. Добову дозу, зокрема в період дошкульної фази, варторозподілити на декілька невеликих доз протягом дня (рекомендуєтьсяспостереження за рівнем карбамазепіну в плазмі крові). Повідомлялося про поодинокі випадкианомалій розвитку плода, що викликаються карбамазепіном, включаючи розщепленняхребта. По змозі варто уникати комбінованого застосування карбамазепіну зіншими протиепілептичними засобами й іншими медикаментами в період вагітності,тому що при комбінованій терапії з іншими протиепілептичними засобамизбільшується ризик аномалій розвитку плода.У зв’язку з цим, що карбамазепін маєвластивість індукувати ферменти, перед початком і в період вагітності доцільноприймати фолієву кислоту. Матерям в останні тижні вагітності рекомендуєтьсятакож приймати вітамін K1 або, відповідно, давати йогоновонародженим. Якщо жінка, яка лікуєтьсякарбамазепіном, бажає завагітніти, їй потрібно обов’язково порадитись з лікаремщодо подальшого прийому препарату. Активна речовина карбамазепінпроникає у материнське молоко, проте в таких незначних кількостях, що втерапевтичних дозах вони, як правило, не створюють небезпеки для дитини. Тількиякщо в немовлят спостерігається поганий приріст у вазі або підвищення потреби всні (седація), годування груддю варто припинити. Вплив на здатність керуватитранспортними засобами та обслуговувати машини механізми.У зв’язку з виникненням побічнихефектів Тимоніл® може настільки змінити швидкість психічних тафізичних реакцій, що обмежується здатність керувати транспортними засобами,обслуговувати механізми або виконувати роботи без надійної опори.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами. Не менше ніж за 2 тижні до початкутерапії карбамазепіном варто припинити лікування інгібіторами МАО. Вплив карбамазепіну на концентраціюінших медикаментів у плазмі Карбамазепін може підвищуватиактивність визначених ферментів печінки і за рахунок цього знижуватиконцентрацію інших медикаментів у плазмі. Дія деяких інших, одночаснозастосовуваних медикаментів, що розкладаються таким же чином, як ікарбамазепін, може бути ослаблена або навіть припинена. Нижче наводяться активні речовини,дози яких у разі потреби при одночасному прийомі карбамазепіну слід коригувативідповідно до клінічних вимог: клобазам, клоназепам, етосуксимід, примідон,вальпроєва кислота, альпразолам, кортикостероїди (напр., преднізолон,дексаметазон), циклоспорин, дигоксин, тетрацикліни (напр., доксициклін),фелодипін, нейролептики (напр., галоперидол), іміпрамін, ламотриджин, метадон,теофілін, антикоагулянти такі як варфарин, фенпрокумон, дикумарол, гормональніпротизаплідні засоби. При прийомі пероральних контрацептивів, через послабленнядії гормональних протизаплідних засобів, можуть раптово з'явитисяміжменструальні кровотечі. Тому варто обміркувати застосування інших,негормональних протизаплідних методів. Концентрацію фенітоїну в плазмікарбамазепін може як підвищувати, так і знижувати, внаслідок чого у винятковихвипадках може настати сплутаність свідомості аж до коми. Знижена концентраціякарбамазепіну в плазмі. Концентрацію карбамазепіну в плазміможуть знижувати: фенобарбітал, фенітоїн, примідон, вальпроєва кислота,теофілін. З іншого боку, концентрацію фармакологічно активного метаболіту(продукту обміну речовин карбамазепіну) карбамазепін-10,11-епоксиду в плазміможуть підвищувати вальпроєва кислота і примідон. У зв’язку з взаємним впливом,зокрема при одночасному застосуванні декількох протиепілептичних засобів,рекомендується контролювати їхню концентрацію в плазмі й у разі потребикоригувати дозування карбамазепіну.Підвищена концентраціякарбамазепіну в плазмі. Перелічені нижче активні речовиниможуть підвищувати концентрацію карбамазепіну в плазмі: антибіотики групимакролідів (напр., еритроміцин, джозаміцин), ізоніазид, антагоністи кальцію(напр., верапаміл, дилтіазем), ацетазоламід, декстропропоксифен/пропоксифен,вілоксазин, даназол, нікотинамід (у високих дозах у дорослих), можливо, щотакож циметидин і дезіпрамін. Підвищена концентрація карбамазепіну в плазміможе викликати появу симптомів, наведених у розділі «Побічна дія» (напр.,запаморочення, втома, невпевнена хода, подвоєння в очах). Тому при появіподібних симптомів варто перевірити концентрацію карбамазепіну в плазмі та уразі потреби знизити дозу.

Інші взаємодії. Одночасне застосуваннякарбамазепіну і нейролептиків або метоклопраміду може сприяти появіневрологічних побічних ефектів. Крім того, хворим, яких лікують нейролептиками,варто звернути увагу на те, що карбамазепін може знижувати рівень цихмедикаментів у плазмі і цим погіршувати перебіг хвороби. Може виникнути потребав корекції дози відповідного нейролептика. Відзначається, що одночаснезастосування літію і карбамазепіну може посилювати нейротоксичну дію обохактивних речовин. Тому потрібне ретельне спостереження за їх рівнем у плазмі.Варто звертати увагу на такі ознаки нейротоксичних симптомів: невпевнена хода,атаксія (порушена координація рухів), горизонтальний ністагм, посиленняпропріоцептивних м'язових рефлексів, посмикування м'язів. Карбамазепін може посилювати діюізоніазиду, що вражає печінку.Комбінований прийом карбамазепіну ідеяких сечогінних засобів (гідрохлоротіазид, фуросемід) може зменшувати вмістнатрію в сироватці крові. Карбамазепін може знизитиефективність медикаментів для м'язової релаксації (напр., панкуроніум).Внаслідок цього можливе більш швидке припинення нейром’язової блокади. Томуварто спостерігати за хворими, що приймають міорелаксанти, і в разі потребипідвищити дозування цих медикаментів. При одночасному застосуванніізотретиноїну (активна речовина для лікування вугрів висипки) і карбамазепінуварто контролювати рівень карбамазепіну в плазмі. Одночасний прийом антидепресантівтипу інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (напр., флуоксетин) можепризвести до виникнення токсичного синдрому серотоніну. Карбамазепін може посилювативиділення (елімінацію) гормонів щитовидної залози і збільшувати потребу в них ухворих зі зниженою функцією щитовидної залози. Тому у хворих, що проходятьзамісну терапію, на початку і в кінці лікування карбамазепіном слід перевірятипараметри щитовидної залози. При необхідності варто коригувати дозуваннягормональних препаратів щитовидної залози.

Умови і термін зберігання.Препарат не потребує особливих умовзберігання.Зберігати в недоступному для дітеймісці! Термін придатності — 5 років.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z