Загружается, подождите...

Цитозар (Sutosar)


міжнародна та хімічнаназви: cytarabine;4-аміно-1-(бета-D-арабінофуранозил)-1 H-піримідин-2-он;

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий ліофілізований порошоку вигляді таблетки або аморфної маси;

склад:

ЦИТОЗАР® 100 мг флакон із порошком + ампула з розчинником:у флаконі з порошком міститься цитарабіну 100 мг;допоміжні речовини: кислота соляна, натрію гідроксид, вода дляін’єкцій;в ампулі з розчинником (5 мл) міститься спиртубензилового 45 мг; вода для ін’єкцій;

ЦИТОЗАР®

500 мг флакон з порошком + флакон ізрозчинником:у флаконі з порошком міститься цитарабіну 500 мг;допоміжні речовини: кислота соляна, натрію гідроксид, вода дляін’єкцій;у флаконі з розчинником (10 мл) міститься спиртубензилового 90 мг; вода для ін’єкцій;

ЦИТОЗАР® 1 г флакон із порошком:у флаконі з порошком міститься цитарабіну 1 г;допоміжні речовини: кислота соляна, натрію гідроксид, вода дляін’єкцій;

Форма випуску. Порошок ліофілізований для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протипухлинний препарат групиантиметаболітів. Код АТС L01B C01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Точний механізм діїцитарабіну повністю не з’ясований, однак вважається, що він діє шляхомпригнічення синтезу ДНК. Внутрішньоклітинно цитарабін перетворюється в активнийметаболіт (цитарабіну трифосфат), який інгібує синтез ДНК. Фермент, щовідповідає за це перетворення – дезоксицитидинкіназа, - знаходиться переважно упечінці і, можливо, в нирках. Цитарабін інактивується ферментомцитидиндезаміназою, який виявлено у тонкому кишечнику, нирках і печінці.Співвідношення активуючого (дезоксицитидинкінази) та інактивуючого ферменту(цитидиндезамінази) у клітині визначає чутливість тканини до цитотоксичної діїцитарабіну. Тканини з високою чутливістю мають високий рівень активуючогоферменту.Цитарабін не впливає на непроліферуючі абопроліферуючі клітини поза фазою 8 або синтезом ДНК. Таким чином, цитарабін єпротипухлинним препаратом із специфічністю до клітинного циклу.Фармакокінетика.Всмоктування. Припідшкірному або внутрішньом‘язовому введенні міченого тритієм цитарабіну піковірівні радіоактивності в плазмі досягаються приблизно через 20 - 60 хвилин післяін’єкції і виявляються значно меншими, ніж після внутрішньовенногозастосування. У хворих, які отримують однакові дози препарату, відмічаютьсявеликі варіації у плазмових концентраціях цитарабіну. На основі деякихдосліджень припускають, що ці варіації корелюють із клінічним ефектом. Шанси надосягнення гематологічної ремісії більші при високих плазмових рівнях.Розподіл. При плазмових рівнях, що знаходяться втерапевтичному інтервалі від 0,005 до 1 мг/л, 13,3% загальної кількостіцитарабіну в плазмі знаходиться у зв’язаному з білком стані. У межахтерапевтичного інтервалу лікарських концентрацій частка зв’язаного препарату незалежала від концентрації. Після внутрішньовенного введення експериментальнихдоз 2 або 3 г/м2 кожні 12 годин був зареєстрований високий ступіньпроникнення цитарабіну до центральної нервової системи, при цьому досягаєтьсябільш рівномірний розподіл цитарабіну всередині твердої й м’якої мозковоїоболонки і, можливо, мозкової паренхіми, ніж при інтратекальному введенністандартних доз. У хворих, які отримують стандартні дози цитарабіну шляхомбезперервних внутрішньовенних або підшкірних інфузій, концентрація препарату успинномозковій рідині не залежить від швидкості введення.Біотрансформація. Цитарабін метаболізується дезоксицитидинкіназою йіншими нуклеотидкіназами до нуклеотидтрифосфату, який ефективно інгібуєДНК-полімеразу. Цитарабін перетворюється у свою активну форму шляхомфосфорилювання в лейкозних бластних клітинах і нормальному кістковому мозку.Цитарабін швидко дезамінується цитидиндезаміназою з утворенням неактивногометаболіту урациларабінозиду (1-(3-В-арабінофуранозилурацилу). Цей процесвідбувається головним чином у печінці, меншою мірою - в крові та іншихтканинах. Очевидно, баланс активності кіназ і дезаміназ може виявитися важливимфактором для визначення чутливості або резистентності клітини до цитарабіну.Екскреція. Після швидкої внутрішньовенної ін’єкції Цитозару®препарат виводиться із плазми у дві фази. За початковою фазою - фазою розподілуз періодом напіввиведення близько 10 хвилин йде друга фаза - фаза розподілу зперіодом напіввиведення приблизно від 1 до 3 годин.Протягом 24 годин приблизно 80% введеноїрадіоактивної мітки виділяється із сечею, причому близько 90% її екскретуєтьсяу формі 1-Р-О-арабінофуранозилурацилу.

Показання для застосування. Цитозар® призначений длязастосування сумісно з достатніми дозами інших цитостатиків для досягнення іпідтримання ремісії при гострих нелімфобластних лейкозах у дорослих і в дітей;досягнення і підтримання ремісії гострого лімфобластного лейкозу у дорослих ідітей; інтратекальної профілактики і лікування лейкемічних інфільтратів уцентральній нервовій системі; лікування неходжкінської лімфоми помірного тависокого ступеня злоякісності у дорослих; лікування неходжкінської лімфоми удітей; лікування бластного кризу при хронічному мієлобластному лейкозі. Терапіявисокими дозами застосовується для лікування рефрактерної неходжкінськоїлімфоми; рефрактерного гострого нелімфобластного лейкозу; рефрактерногогострого лімфобластного лейкозу; рецидиву гострого лейкозу; лейкемії,асоційованої з особливим ризиком вторинного лейкозу внаслідок проведеноїхіміотерапії та/або радіотерапії, проявами лейкозу внаслідок трансформаціїпрелейкозу; підтримання ремісії гострого нелімфобластного лейкозу у хворихвіком до 60 років; бластних кризів хронічного мієлобластного лейкозу.

Спосіб застосування та дози. Цитозар® може вводитися шляхомвнутрішньовенної ін’єкції чи інфузії, підшкірно або інтратекально. Стерпнасумарна доза може бути більшою, якщо хворі отримують препарат швидкимивнутрішньовенними ін’єкціями, а не повільними інфузіями. Цей феномен пов’язанийзі швидкою інактивацією препарату і короткочасністю впливу високих концентраційна чутливі нормальні і пухлинні клітини після швидких ін’’єкцій. Схоже, щонормальні й пухлинні клітини відповідають на ці різні способи застосуванняпрепарату майже однаково і чітких клінічних переваг будь-якого з цих способівне виявлено.При гострих нелімфобластних лейкозах для індукціїремісії при хіміотерапії звичайними дозами цитарабіну у комбінації з іншимипротипухлинними препаратами Цитозар® призначають по 100 мг/м2на добу безперервною внутрішньовенною інфузією протягом 7 днів або 100 мг/м2на добу внутрішньовенно кожні 12 годин 7 днів підряд.Перед призначенням препарату при гострихлімфобластних лейкозах рекомендується звернутися до спеціальної літератури.ІНТРАТЕКАЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ НЕЙРОЛЕЙКЕМІЇ.Цитозар® застосовується при гострому лейкозі інтратекально в дозівід 5 до 75 мг/м2 поверхні тіла. Періодичність застосуванняваріювала від 1 разу на день протягом 4 днів до 1 разу в чотири дні. Найчастішезастосовується така схема: 30 мг/м2 кожні 4 дні до нормалізаціїскладу спинномозкової рідини, а потім ще одне додаткове введення. Доза звичайнозалежить від типу і вираженості неврологічної симптоматики та ефективностіпопередньої терапії.Дітям із вперше виявленим гострим лімфобластнимлейкозом з метою профілактики, а також для лікування нейролейкемії Цитозар®застосовували інтратекально разом із солу-кортефом і метотрексатом.Повідомлялося, що профілактичне застосування трьох препаратів запобігало пізнімневрологічним рецидивам і дало змогу досягнути такої самої частоти одужань івиживаності, як у хворих, яким для первинної профілактики нейролейкеміїпроводили опромінення ЦНС та інтратекальні введення метотрексату. Доза Цитозару®становила 30 мг/м2, солу-кортефу - 15 мг/м2 іметотрексату - 15 мг/м2. Перед проведенням такої терапії лікарю слідознайомитися з цим повідомленням. Може виявитись ефективним і профілактичнезастосування цих трьох препаратів після успішного лікування епізодунейролейкозу. Лікар повинен ознайомитися із сучасною літературою, перш ніжпочати таке лікування. ЗАСТОСУВАННЯ У ЛІКУВАННІ ДІТЕЙІдентично застосуванню у лікуванні дорослих.ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУЦитозар® застосовується у вигляді розчинудля одноразового введення.У разі використання розчину багаторазово розчинникповинен містити консервант.Цитозар® у вигляді стерильного порошкуможе бути розчинений у воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду або 5%розчині декстрози як із консервантом, так і без нього.Для інтратекального введення рекомендуєтьсязастосовувати 0,9% розчин натрію хлориду.Максимальна концентрація, яка може бути отримана прирозчиненні Цитозару®, становить 100 мг/мл. Для отримання розчину зконцентрацією 100 мг/мл додають такі об’єми розчинника: Розчинник Цитозар® 4,7 мл 500 мг 9,4 мл 1 г

Примітка: для того, щоб відкрити ампулу, пилка не потрібна.Шийка ампули попередньо надрізана у місці звуження. Правильно зорієнтуватиампулу допомагає кольорова крапка на голівці. Слід узяти ампулу в руки іперевернути її крапкою до себе. Якщо покласти палець на цю крапку і злегканатиснути, ампула легко відкриється.

Побічна дія.ОЧІКУВАНІ РЕАКЦІЇОскільки Цитозар® (цитарабін) пригнічуєфункцію кісткового мозку, внаслідок його застосування можливий розвиток анемії,лейкопенії, тромбоцитопенії, мегалобластозу, а також зниження кількостіретикулоцитів. Вираженість цих реакцій залежить від доз і програми терапії.Можуть також виникнути клітинні зміни в морфології кісткового мозку й мазківпериферичної крові. Після п’ятиденної безперервної інфузії або окремих ін’єкційв дозах 50 - 600 мг/м2 зниження кількості лейкоцитів носитьдвофазовий характер. Незалежно від початкового рівня лейкоцитів, дози або схемитерапії початкове зниження відмічається у перші 24 години, а найнижчі показникидосягаються на 7–9-й день. Потім спостерігається короткочасний підйом змаксимумом десь на 12 день. При другому і більш глибокому зниженні найнижчийрівень відмічається на 15-24-й день. У наступні 10 днів кількість лейкоцитівшвидко зростає вище початкового рівня. Тромбоцитопенія відмічається з 5-го дняі досягає найбільшої вираженості на 12–15-й день. Потім у наступі 10 дніввідбувається швидка нормалізація кількості тромбоцитів.ІНФЕКЦІЙНІ УСКЛАДНЕННЯІнфекції вірусні, бактеріальні, грибкові,паразитарні або сапрофітні будь-якої локалізації можуть бути пов’язані іззастосуванням Цитозару® у вигляді монотерапії або в комбінації зіншими імуносупресорами в дозах, що пригнічують клітинний і гуморальнийімунітет. Ці інфекції можуть бути слабко виражені, але можуть бути і тяжкими,навіть фатальними.синдромцитозару®Описаний синдром Цитозару®. Вінхарактеризується пропасницею, міалгією, болем у кістках, іноді - болем угрудній клітці, макулопапульозним висипом, кон’юнктивітом і нездужанням.Звичайно він виникає через 6-12 годин після застосування препарату. Показано,що в плані профілактики і лікування цього синдрому ефективні кортикостероїди.Якщо, на думку лікаря, ця симптоматика підлягає терапії, слід призначитикортикостероїди і не припиняти застосування препарату.ПОБІЧНІ ДІЇ, ЯКІ СПОСТЕРІГАЮТЬСЯ НАЙЧАСТІШЕАнорексія, нудота, блювання, діарея, порушенняфункції печінки, пропасниця, висип, тромбофлебіт, запалення або покриттявиразками слизової оболонки порожнини рота або анальної ділянки.Нудота і блювання найчастіше зустрічаються післяшвидких внутрішньовенних ін’єкцій.ПОБІЧНІ ДІЇ, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ РІДКОСепсис, целюліт у місці ін’єкції, покриття виразкамишкіри, затримка сечі, порушення функції нирок, неврит, нейротоксичність, біль угорлі, пневмонія, біль у животі, поява ластовиння, жовтуха, кон’юнктивіт (можепоєднуватися з висипом), запаморочення, алопеція, виразка стравоходу, езофагіт,біль у грудній клітці, перикардит, головний біль, кропив’янка, анафілаксія,алергічний набряк, свербіж, відчуття нестачі повітря.ТЕРАПІЯ ВИСОКИМИ ДОЗАМИПри застосуванні високодозових програм (2-3 г/м2)терапії Цитозаром® описані тяжкі, а іноді смертельні токсичні явищаз боку ЦНС, шлунково-кишкового тракту і легенів. Ці явища включають оборотнеушкодження рогівки і геморагічний кон’юнктивіт, якому можна запобігти абозменшити шляхом місцевого профілактичного застосування кортикостероїдних очнихкрапель; дисфункцію головного мозку і мозочка, у т. ч. зміни особистості,сомнолентність і кому, як правило, оборотні; тяжкі виразки слизових оболонокшлунково-кишкового тракту, у т.ч. рпеитаtоsіs сystоіdеs іпtеstіпаlis, щопризводить до перитоніту; сепсис і абсцес печінки; набряк легенів; ушкодженняпечінки з гіпербілірубінемією; некрози тонкої кишки; некротичний коліт.У двох дорослих хворих на гострий нелімфобластнийлейкоз після консолідації високими дозами Цитозару®, даунорубіциномта аспарагіназою розвинулась периферична моторна та сенсорна нейропатія. Хворі,які отримували високі дози Цитозару®, потребують спостереження з приводуможливої нейропатії, оскільки для того, щоб уникнути необоротних неврологічнихпорушень, може знадобитися зміна доз або режиму застосування препарату. У 10хворих, які отримували експериментальну програму терапії, що включає проміжнідози Цитозару® (1 г/м2) з іншими хіміотерапевтичнимиагентами (мета-АМСА, даунорубіцин, VР-16) або без них, розвинувся дифузнийінтерстиціальний пульмоніт, причина якого залишилася нез’ясованою, однак вінміг бути пов’язаний з терапією Цитозаром®.Зрідка описувалась поява вираженого шкірного висипуз подальшою десквамацією. Повна алопеція частіше спостерігається призастосуванні високодозових, а не стандартних програм терапії. При проведеннівисокодозової терапії не слід використовувати розчинник, що містить бензиловийспирт.Після проведення експериментальної терапії високимидозами Цитозару® та циклофосфану для підготовки до трансплантаціїкісткового мозку розвинулася кардіоміопатія зі смертельним наслідком.Повідомлялося, що після експериментальної терапіївисокими дозами Цитозару® з приводу рецидивів лейкозу спостерігавсясиндром раптового респіраторного дистресу, який швидко прогресував до набрякулегенів і кардіомегалії, яка визначалася рентгенологічним методом. В одномувипадку цей синдром призвів до летального наслідку.

Протипоказання. Цитозар® протипоказаний хворим зівстановленою гіперчутливістю до препарату. Гострі інфекційні захворювання,вагітність, годування груддю, ниркова та печінкова недостатність.

Передозування. Не існує антидоту, який би застосовувався припередозуванні Цитозару®. Неприйнятне прискорення необоротноїнейротоксичної дії і настання смерті мало місце після здійснення 12 інфузійтривалістю по 1 годині кожні 12 годин у разовій дозі 4,5 г/м2.

Особливості застосування. Цитозар® повинні призначатитільки лікарі, які мають досвід протипухлинної терапії.У період здійснення індукції ремісії хворі повиннілікуватися в умовах, де лабораторне забезпечення й можливості замісної терапіїдостатні для проведення моніторингу лікарської переносимості і захисту, а такожпідтримання життя пацієнта, ослабленого токсичною дією ліків. Розглядаючидоцільність терапії Цитозаром®, слід оцінити співвідношенняпотенційної користі для хворого і відомих токсичних ефектів препарату. Доприйняття рішення про початок терапії лікар повинен ознайомитися зі змістомцієї інструкції для застосування.Цитозар® має потужну пригнічуючу діювідносно функції кісткового мозку. З обережністю слід розпочинати терапію ухворих з існуючою медикаментозною мієлосупресією. Пацієнти, які отримують цейпрепарат, повинні знаходитися під пильним медичним наглядом, а в початковийперіод лікування необхідні щоденні дослідження кількості лейкоцитів ітромбоцитів. Після зникнення бластних клітин із периферичної крові потрібнорегулярне проведення дослідження кісткового мозку.Мають бути умови і обладнання для лікуванняпотенційно смертельних ускладнень мієлосупресії (інфекцій внаслідокгранулоцитопенії і порушення інших механізмів захисту, а також кровоточивостівнаслідок тромбоцитопенії). Описаний один випадок анафілаксії відразу післявнутрішньовенного введення Цитозару®, яка призвела до гостроїзупинки серцево-легеневої діяльності, що вимагала проведення реанімаційнихзаходів.Пацієнти, які отримують Цитозар®, повиннізнаходитися під пильним наглядом. Обов’язково слід часто контролювати кількістьтромбоцитів і лейкоцитів і статус кісткового мозку. Якщо пригнічення кістковогомозку препаратом призвело до зниження кількості тромбоцитів до 50 000 і нижчеабо зниження кількості поліморфноядерних гранулоцитів до 1 000/мм3 інижче, слід розглянути питання про припинення або зміну терапії. Кількістьформених елементів у периферичній крові може продовжувати знижуватися і післявідміни препарату, досягаючи мінімуму через 12-24 дні після припинення терапії.Якщо зберігаються показання, то терапія може бути відновлена при чітких ознакахвідновлення кісткового мозку (послідовне дослідження мазків). Пацієнти, в якихтерапія Цитозаром® була тимчасово припинена до відновленняпоказників периферичної крові, можуть вийти з-під спостереження. У деякихпацієнтів відмічався тромбофлебіт у місці ін’єкції або інфузії препарату. Рідкопацієнти відмічали біль і запалення у місці підшкірного введення. Однак убільшості випадків препарат переносився добре. При швидкому введенні великихдоз у пацієнтів часто спостерігалось блювання, яке могло тривати протягомдекількох годин після ін’єкції. Ця дія препарату може бути менш вираженою припроведенні інфузій. Очевидно, печінка інактивує значну частину введеної речовини.Препарат слід з обережністю застосовувати і знижувати дозу хворим з порушеноюфункцією печінки. У пацієнтів, які отримують Цитозар®, слід частоконтролювати стан кісткового мозку, функцію печінки і нирок.Як і інші цитотоксичні препарати, Цитозар®може спричинювати гіперуремію внаслідок швидкого лізису неопластичних клітин.Лікарю слід контролювати рівень сечової кислоти в крові і бути готовим доусунення гіперуремії медикаментозними або іншими методами.У пацієнтів, які отримують Цитозар® укомбінації з іншими препаратами, відмічалися випадки гострого панкреатиту.У двох хворих на дитячий гострий мієлобластнийлейкоз, які внутрішньовенно та інтратекально отримували Цитозар® узвичайних дозах поряд з багатьма іншими препаратами, що застосовуютьсяодночасно, розвинувся відстрочений висхідний прогресивний параліч, який водному з цих випадків призвів до смерті. У двох хворих, які отримували Цитозар®і дауноміцин, виник біль у животі (перитоніт) і розвинувся коліт. В обох хворихспостерігалася реакція на консервативну терапію, була нейтропенія йтромбоцитопенія; вони отримували багато інших ліків. Автори рекомендуютьобережне консервативне ведення хворих, які отримують Цитозар®, вяких картина відповідає симптоматиці гострого живота, а певний хірургічнийдіагноз поставити не вдається.Вплив Цитозару® на персонал унаслідокпрофесійного контакту з препаратом не спостерігався. Може відмічатися легкеподразнення очей. Періодичне потрапляння препарату на шкіру або тривалийконтакт можуть спричинити подразнення. При випадковому контакті слід промитизабруднену ділянку водою з милом.ІНТРАТЕКАЛЬНЕ ВВЕДЕННЯНе слід користуватися розчинником, що міститьбензиловий спирт, при інтратекальному введенні препарату. Багато клініцистіврозводять препарат 0,9% розчином натрію хлориду без консерванту івикористовують його негайно. При інтратекальному введенні Цитозар®може спричинити системні токсичні прояви; потрібен пильний контроль функційгемопоетичної системи. Може виявитися необхідною модифікація протилейкозноїтерапії. Різко виражена токсичність є рідкістю. До побічних реакцій, щоописуються найчастіше при інтратекальному введенні, належать нудота, блювання іпропасниця; ці реакції виражені помірно і зникають самі по собі. Описанийрозвиток параплегії. У 5 дітей розвинулась некротична лейкоенцефалопатія; крімцього, цим хворим вводили інтратекально метотрексат і гідрокортизон, а такожпроводили опромінення ЦНС. Описана ізольована нейротоксична дія. Двоє хворих устані ремісії, які лікувалися комбінованою системною хіміотерапією,профілактичним опроміненням ЦНС та інтратекальними введеннями Цитозару®,втратили зір. Осередкові ураження ЦНС можуть не відповідати на інтратекальнутерапію Цитозаром®; очевидно, в таких випадках краще проводитипроменеву терапію.КАНЦЕРОГЕНЕЗ, МУТАГЕНЕЗ, ПОРУШЕННЯ РЕПРОДУКТИВНОЇФУНКЦІЇЦитарабін спричинює виражене ушкодження хромосом, ут. ч. розриви хроматид; є повідомлення про пухлинну трансформацію клітингризунів у культурі.НЕСУМІСНІСТЬВідомо, що Цитозар® фізично несумісний згепарином, інсуліном, метотрексатом, 5-фторурацилом, нафциліном, оксациліном,пеніциліном G, солю-медролом, метилпреднізолону натрію сукцинатом.СТАБІЛЬНІСТЬ І СУМІСНІСТЬ ПІСЛЯ РОЗВЕДЕННЯДослідження хімічної і фізичної стабільностіпоказали: якщо препарат розведений водою для ін’єкцій, 5% розчином декстрозиабо 0,9% розчином натрію хлориду до концентрації 0,5 мг/мл і зберігається ускляних бутлях або пластикових мішках при кімнатній температурі, то Цитозар®залишається стабільним протягом 7 діб, . При аналогічному розведенні доконцентрації 8-32 мг/мл у 5% розчині декстрози на воді, 5% розчині декстрози на0,2% розчині хлориду натрію і в 0,9% розчині хлориду натрію і при зберіганні ускляних пляшках або пластикових мішках цитарабін стабільний при кімнатнійтемпературі, при -20°С і +4°С. Цитарабін стабільний протягом 8 діб прикімнатній температурі у концентрації 2 мг/мл в присутності калію хлориду укількості, еквівалентній 50 мекв/500 мл у 5% розчині декстрози і 0,9% розчинінатрію хлориду. Цитарабін також стабільний протягом 7 днів при кімнатнійтемпературі і при +8°С, розведений до концентрації 0,2 - 1 мг/мл у присутностібікарбонату натрію у кількості, еквівалентній 50 мекв/л у 5% розчині декстрозина воді або 5% розчині декстрози на 0,2% розчині натрію хлориду при зберіганніу скляних бутлях "Травенол" або пластикових мішках"Віафлекс".Вагітність і лактація.Було показано, що для деяких видів тварин цитарабінє тератогенною речовиною, тому його застосування при вагітності нерекомендується. Цитозар® слід призначати жінкам дітородного вікулише у тих випадках, коли очікуваний корисний ефект переважає над ризиком такоїтерапії і застосовується адекватна контрацепція. Якщо пацієнтка завагітніла підчас застосування препарату, її слід поінформувати про можливий шкідливий впливна плід. Невідомо, чи екскретується цитарабін з грудним молоком, у зв’язку зцим рекомендується припинити годування груддю під час проведення терапіїЦитозаром® у матерів-годувальниць.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Сумісне застосування цитарабіну з іншимипротипухлинними мієлосупресивними препаратами або променевою терапією в деякихвипадках посилює цитотоксичну, а також імунодепресивну активність цихпрепаратів.Після одноразового введення цитостатичної дозиЦитозару® відмічається оборотне зниження стабілізованої плазмовоїконцентрації дигоксину і ниркової екскреції глікозиду у пацієнтів, якізастосовували бета-ацетилдигоксин і комбіновану хіміотерапію, що включалациклофосфамід, вінкристин і преднізон у поєднанні або без Цитозару®,або прокарбазину. В період проведення цитостатичної лікарської терапії слідпильно контролювати рівень дигоксину. Стабілізована плазмова концентраціядигітоксину, як з’ясувалося, не змінюється. Альтернативою для таких хворих можевважатися застосування дигітоксину. Проведені іп vitro дослідженнявзаємодії між гентаміцином і цитарабіном виявили існування зв’язаного зцитарабіном антагонізму відносно чутливих штамів К. рпеитопіае. Цедослідження дає змогу припустити, що у хворих у період застосування цитарабіну,які отримують лікування гентаміцином з приводу інфекцій, спричинених К.рпеитопіае, відсутність швидкого терапевтичного ефекту може свідчити пронеобхідність повторної оцінки антибактеріальної терапії. Клінічні дані, щостосуються одного хворого, свідчать про можливість зниження ефективностіфторцитозину в період терапії Цитозаром®. Це може бути пов’язано зпотенційно конкурентним інгібуванням його включення.СУМІСНІСТЬ З ІНШИМИ ПРЕПАРАТАМИ. Цитарабін за умовидотримання зазначених концентрацій і розведенні в 5% розчині декстрози протягом8 годин сумісний із такими лікарськими препаратами: цитарабін 0,8 мг/мл іцефалотин натрію 1 мг/мл; цитарабін 0,4 мг/мл і преднізолону натрію фосфат 0,2мг/мл; цитарабін 16 мкг/мл і вінкристину сульфат 4 мкг/мл.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місціпри кімнатній температурі 20 ºС - 25 ºС.Готовий розчин можна зберігати при кімнатнійтемпературі протягом 48 годин. При найменшому помутнінні розчин слід знищити.Термін придатності - 5 років.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z