Загружается, подождите...

Спітомін (Spitomin)

міжнародна тахімічна назви: buspiron;N-[4-[4-(2-піримідиніл)-1-піперазиніл]бутил]-1,1-циклопентан;основні фізико-хімічнівластивості:таблетки по 5 мг – круглі, пласкі таблетки з фасками по краях, білого абомайже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е151”на одному боці та з рискою – на іншому;таблетки по 10 мг – круглі, пласкі таблетки з фасками по краях, білого абомайже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е152”на одному боці та з рискою – на іншому;склад: 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг буспірону (у формібуспірону гідрохлориду);допоміжніречовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (типу А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.Форма випуску. Таблетки.Фармакотерапевтичнагрупа. Анксіолітичні засоби. Код АТС N05В Е01.Фармакологічнівластивості.Фармакодинаміка.Механізм анксіолітичного ефекту буспірону та інших похідних азаспіродекандіонувідмінний від механізму дії бензодіазепінів. Вони не діють набензодіазепін-ГАМК-хлорид-іонофорний рецепторний комплекс; однак, оскільки вониє частковими агоністами 5-НТ1А рецепторів, вони діють шляхоммодуляції серотонінергічної системи. Завдяки зв’язуванню з центральнимидофамінергічними рецепторами буспірон може викликати симптоми, які нагадуютьнейролептичні (дистонія, псевдопаркінсонізм, акатизія, пізня дискінезія), однактакі ефекти в клінічних дослідженнях не зареєстровані. Незважаючи на це, інодіпісля початку курсу лікування у невеликої частини пацієнтів спостерігаєтьсяхвилювання, яке може бути проявом дофамінергічного ефекту (акатизія) абопідвищення центральної норадренергічної активності. На відміну відбензодіазепінів буспірон не має міорелаксантних або протисудомних властивостей,не порушує психомоторні функції, його седативний ефект значно слабший ефектутипових анксіолітиків. За анксіолітичною активністю буспірон приблизно дорівнюєбензодіазепінам. Однак, на відміну від бензодіазепінів, буспірон не викликає толерантностіта залежності, а після завершення курсу лікування не розвиваються симптоми відміни. Буспіронне потенціює викликану алкоголем депресію ЦНС. Дія буспірону розвиваєтьсяпоступово. Терапевтичний ефект починає проявлятися між 7 та 14 днями терапії, амаксимальний ефект досягається тільки приблизно через 4 тижні після початкулікування.Фармакокінетика.Після застосування препарат швидко та майже повністю абсорбується зішлунково-кишкового тракту. Буспірон піддається інтенсивному метаболізму першогопроходження через печінку. Тому незмінна речовина виявляється у системномукровотоці у невеликій концентрації, яка має значні індивідуальні розбіжності.Біодоступністьдорівнює 4 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 60 – 90хвилин після прийому препарату. У здорових добровольців буспірон мав лінійну(пропорційну дозі) фармакокінетику після прийому 10 – 40 мг. Аналогічніфармакокінетичні параметри виявлені у літніх пацієнтів. Після пероральногозастосування 20 мг препарату його рівні в плазмі крові досягають від 1 до 6нг/мл. Приблизно 95 % буспірону зв’язується з білками плазми крові (86 % – зальбуміном плазми, інша частина – з α1-кислим глікопротеїном).Буспірон піддається окислювальному метаболізму в основному за участюізоферментів CYR3A4 в результаті чого, утворюються різні гідроксильованіметаболіти. Основний метаболіт (5-ОН-буспірон) – не активний. Деалкільований метаболіт(1-(2-піримідиніл)-піперазин, 1-РР) – активний. Його анксіолітична активність у4–5 разів нижче, ніж у вихідної речовини, але його рівень у плазмі крові вищета період напіввиведення приблизно у 2 рази довше, ніж у буспірону. Післяоднократного введення 14С-міченого буспірону 29 – 63 %радіоактивності виділяється з сечею протягом 24 годин, в основному, у форміметаболітів. Приблизно 18 – 38 % введеної дози виводиться з калом. Післяодноразового прийому 10 – 40 мг період напіввиведення активного метаболітудорівнює 4,8 години.Одночаснийприйом їжи уповільнює всмоктування буспірону зі шлунково-кишкового тракту, алезавдяки зниженню досистемного кліренсу (ефект першого проходження) при цьомузначно підвищується біодоступність буспірону. Після прийому з їжею рівеньмаксимальної концентрації буспірону (Сmax) у плазмі кровіпідвищується на 16 %.Рівноважнаконцентрація у плазмі крові може бути досягнута приблизно через 2 доби післяпочатку регулярного застосування препарату.Удаванийоб’єм розподілення дорівнює 5,3 л/кг.Буспіронвиділяється у грудне молоко. Підвищені рівні буспірону в плазмі та значенняAUC, а також подовження періоду напіввиведення можуть спостерігатися припорушенні функції нирок.Показання длязастосуванн. Короткострокове лікування станів, щосупроводжуються тривогою, в основному генералізованого тривожного розладу(ГТР).Спосібзастосування та дози. Доза повиннапідбиратися для кожного пацієнта індивідуально. Рекомендована початкова добовадоза становить 15 мг (3 таблетки по 5 мг); ця доза може підвищуватися на 5 мгна добу кожні 2 або 3 доби. Звичайна добова доза дорівнює 20 – 30 мг (2 – 3таблетки по 10 мг або 4 – 6 таблеток по 5 мг). Максимальна разова доза складає30 мг; добова доза не повинна перевищувати 60 мг (6 таблеток по 10 мг). Добовудозу потрібно розділити на 2-3 прийоми. Таблетки слід приймати завжди в один ітой же час дня до або після їди, щоб запобігти значним коливанням концентраціїактивної речовини в плазмі крові протягом доби.Препаратне можна приймати епізодично для лікування стану тривоги та напруженості,оскільки терапевтичний ефект препарату Спітомін® розвивається не раніше ніж через 7 – 14 діб лікування.Побічна дія. Спітомін® зазвичай добре переноситьсяхворими. Побічні ефекти, якщо вони спостерігаються, здебільшого виникають напочатку курсу лікування, а потім зникають. У деяких випадках необхідне зниженнядози. У ході досліджень спостерігались такі побічні ефекти, як запаморочення,нудота, головний біль, нервова збудливість, напівнепритомний стан та збудження.Меншчасті побічні явища: гнів та ворожість, сплутана свідомість, нечіткий зір,діарея, біль у м’язах та кістках, оніміння, парестезії, порушення координаціїрухів, тремор та шкірний висип.Уклінічних дослідженнях, тривалістю від 3 до 4 тижнів, приблизно 10 % пацієнтівприпиняли лікування через небажані ефекти, найчастіше (3,4 %) з боку ЦНС(запаморочення, безсоння, нервова збудливість, сонливість, напівнепритомнийстан), а також (1,2 %) шлунково-кишкового тракту (нудота), а також інші ефекти,наприклад, головний біль та стомлюваність.Серцево-судиннасистема.Часті:біль у грудній клітці.Нечасті:непритомність, гіпотензія, гіпертензія.Рідко:порушення мозкового кровообігу, декомпенсація серцевої недостатності, інфарктміокарда, міокардіопатія, брадикардія.Центральнанервова система.Часті:порушення сну.Нечасті:деперсоналізація, дисфорія, підвищена чутливість до шуму, ейфорія, акатизія,страх, втрата інтересу, дисоціативні реакції, галюцинації, мимовільні рухи,подовження часу реакції, суїцидальні думки, епілептичні напади.Рідко:клаустрофобія, боязнь холоду, ступор, заїкання та психоз.Офтальмологія таоториноларингологія.Часті:шум у вухах, ларингіт, набряк слизової оболонки носу.Нечасті:почервоніння очей, кон’юнктивіт, порушення смакових та нюхових відчуттів.Рідко:болісні ураження внутрішнього вуха, біль в очах, фотофобія, підвищеннявнутрішньоочного тиску.Ендокриннасистема.Рідко:галакторея, ураження щитовидної залози.Система травлення.Нечасті:метеоризм, анорексія, підвищення апетиту, слинотеча, подразнення кишечнику,кишкова кровотеча.Рідко:печіння у язиці.Сечо-статевасистема.Нечасті: частесечовипускання, затримка сечовипускання, порушення менструального циклу,дизурія, порушення статевого потягу.Рідко: аменорея,запалення тазових органів, нічне нетримання сечі, затримання еякуляції,імпотенція.Опорно-руховийапарат.Нечасті: м’язовіспазми, ригідність м’язів, артралгія.Рідко: м’язоваслабкість.Органи дихання.Нечасті:гіпервентиляція, відчуття нестачі повітря, та важкості у грудях.Рідко: носовакровотеча.Шкіра.Нечасті: набряк,свербіж, припливи, випадіння волосся, сухість шкіри, набряк обличчя.Інші: збільшенняваги тіла, гарячка, зниження ваги тіла, нездужання.Рідко:зловживання алкоголем, втрата голосу, шум в голові, гикавка.Лабораторніпоказники.Нечасті:підвищення рівнів АЛТ та АСТ сироватки крові.Рідко:еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія.Протипоказання.Гіперчутливістьдо будь-якого із компонентів препарату.Тяжканиркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації нижче 10 мл/хв).Тяжкапечінкова недостатність (протромбіновий час більше 18 секунд).-Дитячий вік (до 18 років).-Вагітність або годування груддю.Передозування. Припередозуванні можливі скарги на порушення шлунково-кишкового тракту, нудота,блювання, запаморочення та сонливість, втрата свідомості, з розвитком міозу абобез міозу.Лікування:Промивання шлунка та симптоматична терапія. Специфічний антидот не відомий.Буспірон не можна вивести з організму шляхом діалізу.Особливостізастосування.Печінкованедостатність. Буспірон піддається інтенсивному метаболізму в печінці. Уфармакокінетичному дослідженні разове введення 30 мг пацієнтам з цирозом печінкипідвищувало рівні буспірону плазми крові та збільшувало AUC з подовженнямтривалості напіввиведення препарату. У зв’язку із виділенням незмінної речовиниу жовч можливий другий пік концентрації буспірону в плазмі крові. Препаратпротипоказаний хворим з тяжкою печінковою недостатністю; пацієнтам з цирозомпечінки слід призначити препарат у нижчих дозах або у таких самих дозах, але ізподовженими інтервалами.Ниркованедостатність. При помірній або тяжкій нирковій недостатності кліренс буспіронуможе знижуватися на 50 %. Препарат протипоказаний хворим з тяжкою нирковоюнедостатністю при ШКФ менше 10 мл/хв. При легкій (ШКФ більше 30 мл/хв) тапомірній (ШКФ 10 – 30 мл/хв) нирковій недостатності буспірон призначати можна,однак при цьому слід дотримуватися обережності та призначати знижені дози.Пацієнтилітнього віку. Немає потреби уточнення дози, однак рекомендовано дотримуватисяобережності при застосуванні препарату (наприклад, у зв’язку із можливимзниженням функції нирок та/або печінки та підвищеною ймовірністю виникненняпобічних ефектів). Пацієнтам слід призначати нижчі можливі ефективні дози, а увипадку підвищення дози слід встановлювати ретельне спостереження за пацієнтом.Застосуванняпрепарату потребує особливої обережності у хворих з закритокутовою глаукомою таміастенією.Уразі непереносимості лактози при складанні дієти слід враховувати вміст лактозиу таблетках (55,7 мг в таблетках по 5 мг та 111,4 мг у таблетках по 10 мг).Пацієнтамслід рекомендувати під час лікування не їсти грейпфрути та, не питигрейпфрутовий сік у значних кількостях під час лікування, оскільки ці продуктиможуть підвищити рівень буспірону в плазмі крові та призвести до збільшеннячастоти або тяжкості побічних ефектів.Переведенняпацієнтів з бензодіазепінів на буспірон. Буспірон не може усунути симптомивідміни бензодіазепінів. Якщо пацієнта переводять на буспірон після тривалоїбензодіазепінової терапії, буспірон слід призначати тільки після завершенняперіоду поступового зниження дози бензодіазепінів.Буспіронне викликає звикання до препарату, однак його введення пацієнтам ізвстановленою або підозрюваною схильністю до лікарської залежності потребуєретельного медичного контролю.-Незважаючи на те, що буспірон не впливає на психомоторні та когнітивні функціїслідвраховувати, що він знижує концентрацію уваги та швидкість рекції. Про це слідпопередитипацієнта перед початком лікування. При виникненні таких ефектів ступінь ітривалістьобмежень на керування транспортом або механізмами має встановити лікар.Оскількианксіолітичний ефект проявляється після 7 – 14 днів застосування препарату, аповний терапевтичний ефект розвивається приблизно за 4 тижні, пацієнти зсильною тривожністю потребують ретельного медичного спостереження напочатковому етапі терапії.Протягомусього курсу лікування буспіроном потрібно уникати вживання алкогольних напоїв.Взаємодія зіншими лікарськими засобами.Інгібіторимоноаміноксидази (МАО). Можливе підвищення артеріального тиску та виникненнягіпертонічних кризів після одночасного введення буспірону та препаратів, щодіють на моноаміноксидазу (моклобемід, селегілін); у зв’язку із цим буспірон неможна сполучати з інгібіторами МАО. Після відміни необоротного інгібітора МАО(наприклад, селегіліну) до початку введення препарату Спітомін® (та навпаки) повинно минути не менше 14 діб. Також повинноминути не менше 14 днів після відміни препарату Спітомін® до початку введення моклобеміду (оборотний інгібітор МАО).Однак Спітомін® можна давати через 1день після відміни моклобеміду.Інгібіторита індуктори CYR3A4. Дослідження in vitro показали, що буспірон в основномуметаболізується ізоферментами CYR3A4 цитохрома-450. Одночасне введеннябуспірону та інгібіторів CYR3A4 (еритроміцину, ітраконазолу, нефазодону,дилтіазему, верапамілу та грейпфруктового соку) може призвести до лікарськихвзаємодій, а при введенні сильного інгібітору також підвищити рівень буспіронув плазмі крові; тому необхідне зниження дози буспірону (наприклад, до 2,5 мг 2рази на день). Потужні індуктори CYR3A4 (наприклад, рифампіцин) можуть значнознизити рівні буспірону в плазмі крові та послабити його фармакодинамічніефекти.Препарати,що сильно зв’язані з білком крові. Оскільки буспірон зв’язується із білкомкрові (95 %), постійно існує ймовірність взаємодії з іншими активнимиречовинами, що зв’язані білком. Дослідження in vitro показали, що буспірон неможе витисняти з білків зв’язані з ними препарати, наприклад, дигоксин.Приодночасному введенні циметидину та буспірону Сmax буспірону зростає на40 %, а його AUC не змінюється. Одночасне введення цих препаратів потребуєретельного медичного спостереження.Приодночасному введенні діазепаму та буспірону рівень першого в плазмі крові дещопідвищується, а також можуть виникнути побічні ефекти: запаморочення, головнийбіль, нудота.Речовини,які пригнічують ЦНС, та алкоголь. Одночасне введення буспірону з тріазоламомабо флуразепамом не збільшує тривалість або силу ефекту цих бензодіазепінів.Буспірон в одноразовій дозі 20 мг не посилює ефекту алкоголю на ЦНС. Досвідодночасного застосування буспірону та інших анксіолітиків або інших засобів, щодіють на ЦНС (наприклад, нейролептиків та антидепресантів), не достатній. Томуу таких випадках необхідне ретельне медичне спостереження.Іншілікарські засоби. Через недостатність відповідних клінічних даних спільнезастосування буспірону з антигіпертензійними препаратами, серцевимиглікозидами, пероральними контрацептивами та протидіабетичними засобами можливетільки в умовах ретельного медичного спостереження.Умови та термінзберігання. Препарат слід зберігати при температурідо 30 °С у місцях, захищених від дії світла та недоступних для дітей.Термінпридатності – 5 років.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z