Загружается, подождите...

Сомаверт (Somavert)


міжнародна назва: pegvisomant;

основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до майже білогокольору;

склад: 1 флакон містить 10 або 20 мг пегвісоманту;допоміжні речовини: гліцин, маніт, натрію фосфат двоосновний безводний,натрію фосфат одноосновний моногідрат.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гормони передньої частки гіпофіза та їх аналоги.КодАТС Н01А Х01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Пегвісомант є аналогомгормону росту людини, генетично модифікованим з метою утворення антагоніста рецепторівгормону росту; пегвісомант виробляється із застосуванням технологіїрекомбінантної ДНК в експресійній системі E.coli.Пегвісомант зв’язується з рецепторамигормону росту на поверхні клітини, чим блокує зв’язування гормону росту іперешкоджає внутрішньоклітинній передачі ефектів гормону росту. Пегвісомант євисокоселективним до GH-рецепторів і не виявляє перехресної активності щодоінших цитокінових рецепторів, у тому числі пролактину. Пригнічення дії гормонуросту пегвісомантом приводить до зниження концентрацій у сироватціінсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1) та інших білків сироватки, чутливихдо гормону росту, зокрема вільного ІФР-1, кислотно-лабільної субодиниці ІФР-1(КЛС) та протеїну-3, що зв’язує інсуліноподібний фактор гормону росту (ІФРЗБ-3).Фармакокінетика. Абсорбція пегвісоманту при підшкірному введеннівідбувається повільно та тривало, максимальні концентрації пегвісоманту всироватці досягаються не раніше, ніж через 33-77 годин після введення. Середнєзначення ступеня абсорбції при підшкірному введенні становить 57% відповідноїдози при внутрішньовенному введенні.Уявний об’єм розподілу пегвісоманту євідносно незначним (7-12 л). При підшкірному введенні дози в межах 10-20мг/добу середнє значення загального системного кліренсу пегвісоманту прибагаторазовому введенні становить 28 мг/год. Нирковий кліренс пегвісомантупрактично відсутній і становить менше 1% загального системного кліренсу.Пегвісомант повільно виводиться із сироватки при середніх значеннях термінунапівжиття 74-172 години при одноразовому або багаторазовому введенні.Біотрансформація пегвісоманту не досліджувалася.Після одноразового підшкірного введення пегвісоманту при збільшенні дозвід 10 до 20 мг будь-якої лінійності не виявлено. Майже лінійна фармакокінетикаспостерігається при рівноважних концентраціях. Фармакокінетика пегвісоманту подібна уздорових добровольців і у хворих на акромегалію, однак у пацієнтів з більштяжким станом спостерігається тенденція до підвищення загального системногокліренсу пегвісоманту, ніж у пацієнтів з більш легшим станом, тому пацієнти збільш тяжким станом потребують збільшення доз пегвісоманту.Фармакокінетичні дослідження в спеціальнихпопуляціях (діти, пацієнти з порушеннями функцій печінки та нирок) непроводилися.

Показання для застосування. Лікування хворих на акромегалію, в яких хірургічневтручання та/або променева терапія не мали ефекту, а відповідне терапевтичнелікування аналогами соматостатину не привело до нормалізації концентраційінсуліноподібного фактору росту-1 (ІФР-1) або не переносилося пацієнтами.

Спосіб застосування та дози.Лікування слід розпочинати під контролемлікаря, який має досвід лікування акромегалії.Необхідно вирішити питання, чи потрібно прицьому продовжувати терапію аналогами соматостатину, оскільки їх застосування вкомбінації із Сомавертом не досліджувалося.Стартова доза 80 мг пегвісоманту вводитьсяпідшкірно, під лікарським спостереженням. У подальшому 10 мг Сомавертурозчиняється в 1 мл води для ін’єкцій і вводиться один раз на добу шляхомпідшкірної ін’єкції.Корекція дози залежить від рівнів ІФР-1 усироватці. Концентрації ІФР-1 у сироватці необхідно визначати кожні 4-6 тижнів.Адекватна корекція дози повинна проводитись у межах 5 мг/добу для підтримкистабільної концентрації ІФР-1 у сироватці відповідно до стандартних віковихпараметрів і забезпечення оптимальної клінічної реакції.Максимальна доза не повинна перевищувати 30мг/добу (за винятком стартової дози).Пацієнтипохилого та старечого віку. Будь-якої спеціальної корекції дози не потрібно.Діти.Ефективність і безпека застосування Сомаверту для лікування дітей невстановлені.Пацієнти зпорушеннями функцій печінки або нирок. Ефективність і безпека Сомаверту упацієнтів з порушеннями функцій печінки та нирок не встановлені.Хворі на діабет. На початку лікування Сомавертом може підвищуватисячутливість до інсуліну. У деяких хворих на діабет існує ризик розвиткугіпоглікемії при супутньому лікуванні інсуліном або пероральнимигіпоглікемічними засобами на початку лікування Сомавертом. Таким чином, ухворих на цукровий діабет дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобівможуть потребувати зниження.

Побічна дія. Нижче наведені побічні ефекти, виявлені в клінічнихдослідженнях. Перелічені такі ефекти, причинний зв’язок яких із застосуваннямСомаверту є досить імовірним.У клінічних дослідженнях у пацієнтів, якіотримували терапію пегвісомантом (n=160), більшість побічних ефектів буливиражені незначною мірою або помірно, були нетривалими і, як правило, непотребували відміни лікування.Найчастіші побічні ефекти при лікуванніСомавертом, які спостерігались у ≥5% хворих на акромегалію: реакції вмісці ін’єкції; пітливість; головний біль; астенія. Більшість реакцій у місціін’єкції являли собою локальну еритему та болючість, які спонтанно минали призастосуванні місцевого симптоматичного лікування, незважаючи на продовженнятерапії Сомавертом.Побічні ефекти наведені відповідно до таких категорій: дуже часті: ≥10%;часті: ≥1%; <10%; нечасті: ≥0,1%; <1%.Розлади травного трактуЧасті: діарея, запори, нудота, блювання, здуття живота, диспепсія,підвищення показників функціональних печінкових проб.Нечасті: сухість у роті, геморой, підвищення секреції слини,захворювання зубів.ЗагальнірозладиЧасті: грипоподібні захворювання, стомлюваність, крововилив абокровотеча з місця ін’єкції, реакції в місці ін’єкції (почервоніння, болючість),гіпертрофія тканин у місці ін’єкції.Нечасті: набряк нижньої повіки, гіпертермія, слабкість, астенія,погіршання самопочуття, порушення регенерації, периферичний набряк.Розладиопорно-рухового апарату та сполучної тканиниЧасті: артралгія, міалгія.Нечасті: артрит.Розладинервової системиЧасті: головний біль, запаморочення, сонливість, тремор.Нечасті: гіпостезія, дисгевзія, мігрень, нарколепсія.Розладиз боку шкіри та підшкірної тканиниЧасті: пітливість, свербіж, висипання.Нечасті: набряк обличчя, сухість шкіри, синці, схильність до утвореннясинців, нічна пітливість.ПсихічнірозладиЧасті: патологічні мрії, порушення сну.Нечасті: дратівливість, апатія, сплутаність свідомості, підвищеннялібідо, панічні напади, втрата короткочасної пам’яті.Розладиметаболізму та обміну речовинЧасті: гіперхолестеринемія, збільшення ваги тіла, гіперглікемія,відчуття голоду.Нечасті: гіпертригліцеридемія, гіпоглікемія.Розладидихання та порушення з боку грудної кліткиНечасті: диспное.РозладизоруНечасті: астенопія, біль в оці.Розладиз боку нирок і сечовидільної системиНечасті: гематурія, протеїнурія, поліурія, порушення функції нирок.СудиннірозладиЧасті: артеріальна гіпертензія.Розладислуху та рівноваги:Нечасті: хвороба Меньєра.Розладиз боку крові та лімфатичної системиНечасті: тромбоцитопенія, лейкопенія, лейкоцитоз, схильність докровотечі.

Протипоказання. Підвищена чутливість до пегвісоманту або добудь-якої допоміжної речовини препарату.

Передозування. Дані щодо передозування Сомаверту обмежені. В одномуз описаних випадків гострого передозування, коли доза 80 мг/добу приймаласяпротягом 7 днів, у пацієнта відмічалися незначне підвищення загальної слабкостіта сухість у роті. Протягом тижня після припинення лікування описані такіефекти: інсомнія, підвищення слабкості, невеликий набряк ніг, легкий тремор ізбільшення ваги тіла. Через два тижні після припинення лікування ймовірнопов’язаними із застосуванням Сомаверту побічними ефектами були лейкоцитоз іпомірна кровотеча з місця ін’єкції та пункції вен.У випадку передозування застосуванняСомаверту слід припинити і знов розпочинати лише тоді, коли рівні ІФР-1повернуться або наблизяться до нормальних значень.

Особливості застосування.Розчиняти, використовуючи 1 мл води для ін’єкцій.Додати розчинник до флакона з порошком для ін’єкцій. Обережно розчинитипорошок шляхом повільного збовтування. Не збовтувати інтенсивно, тому що цеможе спричинити денатурацію активного інгредієнта.Якщо після розчинення отриманий розчинкаламутний або містить окремі частки, препарат підлягає знищенню.Флакон призначений лише для одноразовогозастосування. Після розчинення препарат слід використати негайно. Будь-якікількості невикористаного препарату підлягають знищенню.Пухлини гіпофіза, що продукують гормонросту, іноді можуть збільшуватись у розмірах і спричиняти серйозні ускладнення(наприклад порушення поля зору). Лікування Сомавертом не зменшує розмірпухлини. Всі пацієнти з такими пухлинами потребують обережності при проведеннілікування, щоб запобігти можливому збільшенню розмірів пухлини.Сомаверт єпотужним антагоністом дії гормону росту. При застосуванні Сомаверту можливийрозвиток дефіциту гормону росту, незважаючи на підвищення концентрації гормонуросту в сироватці. Необхідно забезпечити контроль рівнів ІФР-1 у сироватці дляпідтримки їх в межах вікової норми при корекції дози Сомаверту.Концентрації аланінамінотрансферази (АлАТ)та аспартатамінотрансферази (АсАТ) слід контролювати кожні 4-6 тижнів протягомперших 6 місяців лікування Сомавертом або протягом будь-якого іншого часу упацієнтів з підозрою на розвиток гепатиту. Необхідно виключити можливістьобструкції жовчних шляхів у пацієнтів з підвищеними рівнями АлАТ і АсАТ або упацієнтів з попереднім лікуванням будь-якими аналогами соматостатину. Пристійких показниках патології печінки лікування Сомавертом слід припинити.Дослідження стосовно застосування Сомавертупри лікуванні хворих на діабет, які отримували супутню терапію інсуліном абопероральними гіпоглікемічними засобами, виявили зростання ризику розвиткугіпоглікемії в цій популяції. Таким чином, у хворих на акромегалію та супутнійцукровий діабет дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів можутьпотребувати зниження.Терапевтичний ефект зниження концентраційІФР-1 та відповідно покращення клінічного стану пацієнтів потенційно можепідвищувати фертильність у хворих жіночої статі. У таких пацієнток занеобхідності слід дотримуватися адекватних засобів контрацепції. Застосування Сомаверту в комбінації з іншимилікарськими засобами для лікування акромегалії детально не досліджувалося.Вагітність ілактація. Клінічні дані щодо застосування пегвісоманту при вагітності відсутні.Дослідження на тваринах щодо впливу на вагітність, розвиток ембріону і плоду,перебіг пологів і постнатальний розвиток є недостатніми. Потенційний ризик длялюдини залишається невідомим. Таким чином, застосування Сомаверту привагітності не рекомендується.Невідомо, чи виділяється пегвісомант згрудним молоком. Отже, застосування Сомаверту при годуванні груддю нерекомендується, або годування груддю слід припинити.Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою.Дослідження стосовно впливу на здатність керувати автомобілем і працювати зтехнікою не проводилися.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Взаємодія між Сомавертом та іншимилікарськими засобами у формальних дослідженнях не вивчалася.У пацієнтів, які отримують інсулін абопероральні гіпоглікемічні засоби, може виникнути потреба зменшити дозу цихзасобів у зв’язку із впливом пегвісоманту на чутливість до інсуліну.Сомаверт має значну структурну спорідненістьз гормоном росту, що може спричинювати розвиток перехресної реакції призастосуванні стандартних методів визначення гормону росту. Оскількиконцентрації Сомаверту в сироватці при застосуванні його в терапевтичних дозахзагалом у 100 - 1 000 разів вищі, ніж реальні концентрації гормону росту всироватці при акромегалії, виявлення концентрацій гормону росту призастосуванні стандартних методів його визначення в зазначеному випадку ємалоймовірним. Таким чином, застосування зазначених стандартних методів з метоювирішення питання про продовження терапії або корекцію дози не рекомендовано.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому,захищеному від світла місці при температурі 2-8ºС.Термін придатності – 1,5 роки.Розчин стабільний протягом 6 годин притемпературі 15-25ºС.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z