Загружается, подождите...

Соліприл (Solipril)


міжнародната хімічна назви: лізиноприл, -N[N-[(1S)-1-карбокси-3-фенілпропіл]-L-лізил]-L-пролін;

основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскі таблетки без запаху; колір таблетки:по 5 мг – білий, по 10 мг – блідо-жовтий, по 20 мг – блідо-рожевий.

склад: 1 таблетка містить лізиноприлу 5 мг; 10 мг; або 20 мг.допоміжні речовини

: целюлоза мiкрокристалічна, манітол, крохмалькукурудзяний, магнію стеарат, колоїдний безводний двоокис кремнію, гіпромелоза;оксид заліза жовтий Е172 – таблетки по 10 мг; оксид заліза жовтий Е172, оксидзаліза червоний Е172, тальк – таблетки по 20 мг.Форма випуску. Таблетки. Фармакотерапевтична група. Засоби,що впливають на ренін-ангіотензинову систему. АПФ-інгібітори. Код ATC С09AА03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.Соліприл належить догрупи інгібіторів АПФ. Ангіотензин ІІ є ендогенною речовиною, яка спричиняєспазм артеріальних судин, у результаті чого підвищується артеріальний тиск.Соліприл, пригнічуючи утворення ангіотензину ІІ, розширює периферичні судини івиявляє антигіпертензивну дію. При серцевій недостатності Соліприл знижуєпериферичний судинний опір, покращує функцію лівого і правого шлуночків,підвищує хвилинний об’єм серця, зменшує застій у легенях.Фармакокінетика.При внутрішньому прийомі всмоктується повільноі не повністю (до 20–30%) У пацієнтів з серцевою недостатністю абсорбціяпрепарату – до 15%.Всмоктується в активній формі, через що не підлягає метаболізму. Їжа немає істотного впливу на ці процеси. Після внутрішнього прийому одноразової дозимаксимальні плазменні концентрації спостерігаються між 6–7 годиною. У пацієнтівз гострим інфарктом міокарда відбувається деяке зміщення піку плазменноїконцентрації. Лише в дослідах на тваринах встановлено, що лізиноприл проникає крізьплаценту і екскретується в грудне молоко. При багаторазовому застосуванніперіод напіввиведення становить приблизно 12–13 годин. Лізиноприл не біотрансформуєтьсяв печінці. Виводиться з організму головним чином нирками у незмінному вигляді,при чому лише при виражених порушеннях їх функції спостерігаються зміни векскреції препарату, які мають клінічне значення.При застосуванні лізиноприлу в однакових дозах пацієнтами похилого вікувстановлюються плазменні концентрації препарату і AUC майже вдвічі вищіпорівняно з такими ж показниками у молодих пацієнтів. Лізиноприл можна вивестиз організму за допомогою гемодіалізу.

Показання длязастосування. Застосовується при артеріальнійгіпертензії; хронічній серцевій недостатності; гострому інфаркті міокарда ізстабільною гемодинамікою.

Спосібзастосування та дози.Препарат застосовується внутрішньо один раз на добу. Їжа не впливає навсмоктування лікарського засобу, тому його можна застосовувати до, під час абопісля їжі.Лікуванняартеріальної гіпертензії:доза, яку рекомендують на початку лікування, становить 10 мг на добу.При незадовільному терапевтичному ефекті дозу можна збільшити на 20 мг один разна добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40–80 мг.У пацієнтів із реноваскулярною гіпертензією початкова доза повинна бутинижче 2,5 мг або 5 мг через ризик вираженої гіпотензії у них. Підвищення дозидо ефективної терапевтичної повинно проводитись поступово.Лікування серцевої недостатності:початкова добова доза становить 2,5 мг, яка потім може бути підвищенана 5 мг, – 20 мг один раз на добу залежно від терапевтичного ефекту ічутливості до препарату.При гострому інфаркті міокарда і стабільній гемодинаміці:початкова доза становить 5 мг з наступною дозою у 5 мг через 24 години.Дозу можна підвищити на 10 мг через 48 годин від початку лікування і лікуванняцією дозою може тривати протягом 6 тижнів.Пацієнтам з інфарктом міокарда і більш низьким систолічним тиском (120mm Hg і нижче) лікування слід починати з дози 2,5 мг протягом трьох днів. Пригіпотензії (систолічний тиск нижче 100 mm Hg) добову дозу 5 мг можна зменшитидо 2,5 мг. При виникненні пролонгованої гіпотензії (систолічний тиск нижче 90mm Hg протягом більш ніж однієї години) лікування препаратом слід припинити. Пацієнти з порушенням функції нирок:доза препарату в таких випадках визначається залежно від кліренсакреатиніну:

Кліренс креатиніну

Дози препарату > 30 ml/min 5 мг – 10 мг 30 – 10 ml/min 2,5 мг – 5 мг < 10 ml/min 2,5 мг Діти: немає спеціальних клінічних досліджень ефективності і безпекизастосування лізиноприлу для лікування дітей, через що не рекомендованопризначати його дітям.

Побічна дія. Соліприл добре переноситься. При його застосуванніможуть виникнути такі побічні ефекти:астенія, відчуття стомлюваності;з боку серцево-судинної системи – гіпотензія, ортостатична гіпотонія,прискорення пульсу; з боку центральної нервової системи – головний біль, запаморочення. Удуже рідких випадках – порушення сну, депресія, парестезії, пригнічене лібідо;з боку шлунково-кишкового тракту – зменшення апетиту, сухість у роті,зміна смаку, болі в животі, нудота, блювання, діарея, диспепсія; дуже рідко –порушення функції печінки, гепатит, панкреатит, запор;з боку скелетно-мускульної системи – м’язові спазми;з боку дихальної системи – кашель, інфекції верхніх дихальних шляхів;рідко – конгестія носових проходів, симптоми, що нагадують “застуду”,бронхоспазм, диспное, ангіоневротичний набряк;з боку шкіри – шкірні реакції гіперчутливості до препарату(кропив’янка, свербіж, ангіоневротичний набряк обличчя і губ). В ізольованихвипадках – пемфігоїдні реакції, ексфоліативний дерматит, множинна еритема,синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Ці шкірні реакціїможуть супроводжуватись, хоча й дуже рідко, підвищенням температури, м’язовимболем і болем у суглобах, васкулітом, еозинофілією, лейкоцитозом і підвищеннямANA;з боку видільної системи – окремі випадки олігурії/анурії, гостроїпечінкової недостатності.Зміни в лабораторних показниках – зниження гемоглобіну, гематокриту,лейкоцитів і тромбоцитів, підвищення рівня креатиніну і сечовини, білірубіну іферментів печінки, протеїнурія.

Протипоказання. Препарат протипоказаний у таких випадках: підвищеначутливість до лізиноприлу, допоміжних речовин препарату або до іншихінгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк, а також попередні дані проангіоневротичний набряк при лікуванні іншими АПФ-ігнібіторами.Аортний або мітральний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія звираженими гемодинамічними порушеннями.Білатеральний стеноз ниркової артерії або стеноз артерії єдиної нирки;гострий інфаркт міокарда з нестабільною гемодинамікою; кардіогенний шок;одночасне застосування препарату і високопропускних мембран зполіакрилнітрилнатрію-2-метилалілсульфонату (наприклад AN 96) при терміновомудіалізі; пацієнти з креатиніном ≥ 220 μmol/l; вагітність; годуваннягруддю.

Передозування. Випадки передозування не спостерігались. Приприйомі дуже високих доз (таких, що у багато разів перевищують терапевтичні)можлива виражена гіпотензія і астенія. Вони можуть бути скореговані введеннямфізіологічного розчину. Соліприл можна вивести з організму за допомогоюгемодіалізу.

Особливості застосування. З особливою увагою необхідно проводити лікуванняпацієнтів із тяжкою серцевою декомпенсацією, у яких функції нирок залежать відактивності системи ренін-ангіотензин-альдостерон. Лікування таких хворихінгібіторами АПФ, у тому числі й Соліприлом, може призвести до олігурії,прогресуючої азотемії і в поодиноких випадках ниркової недостатності.У пацієнтів, що перебувають на діуретичній терапії, існує більш високийризик виникнення симптоматичної гіпотензії, у зв’язку з чим лікування такихпацієнтів повинно проводитись з особливою обережністю. Рекомендується припинитилікування діуретином за 2–3 дні до початку призначення Соліприлу. Якщоприпинити лікування діуретином неможливо, тоді Соліприл призначається унайменшій дозі – 2,5 мг на добу.Під час лікування Соліприлом пацієнти повинні одержувати стандартні вцих випадках ліки – тромболітики, ацетилсаліцилову кислоту, β-блокатори.Соліприл можна суміщати з нітратами, які застосовуються внутрішньовенно або трансдермально.Пацієнтам з такими факторами ризику, як сольовий дефіцит, гіповолемія,пов’язана з блюванням або проносом, злоякісна гіпотонія, важка серцеванедостатність, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання,необхідно уважно слідкувати за ефективністю і чутливістю до першої дози.Необхідно мати на увазі, що при лікуванні пацієнтів з нирковимизахворюваннями існує підвищений ризик порушення функцій нирок навіть дорозвитку ниркової недостатності.Під час лікування ризик виникнення агранулоцитозу або нейтропеніїпідвищується в пацієнтів з колагенозами (системний вовчак, склеродермія), якіперебувають на імуносупресивній терапії, особливо коли ці стани супроводжуютьсянирковими порушеннями.Ризик виникнення гіпотензії у результаті лікування Соліприломпідвищується у пацієнтів, які лікуються діуретиками, пацієнтів з діареєю,блюванням, пацієнтів, які пройшли хірургічне лікування з наркозом.Через підвищений ризик виникнення гіпотензії у пацієнтів з ішемічноюхворобою серця і хворобою судин мозку лікування необхідно починати в умовахстаціонару.Не рекомендується починати лікування пацієнтів з гострим інфарктомміокарда, якщо в них є порушення функцій нирок з протеїнурією вище 500 мг/24год і/або рівнями креатиніну в плазмі вище 177 μmol/хв.Під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі й Соліприлом, зрідкаможливий прояв ангіоневротичного набряку, який виражається набряком обличчя,кінцівок, губ, язика, шиї, ядухою, захриплістю голосу. При появі подібнихсимптомів необхідно терміново припинити лікування препаратом і провестисимптоматичне лікування – введення адреналіну підшкірно в дозі 0,3–0,5 мл/1/1000/. Протипоказано повторне призначення лікарського засобу пацієнтам занамнестичними даними про ангіоневротичний набряк.Під час лікування препаратом слід мати на увазі, що існує підвищенийризик виникнення складних анафілактичних реакцій у пацієнтів, які перебуваютьна специфічній імунотерапії проти отрути комах і під час LDL аферезу з декстрансульфатом.Під час лікування препаратом анафілактичні реакції можутьспостерігатись у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з високимипропускними мембранами (поліакрилонітрил).Під час лікування препаратом необхідно періодично проводити дослідженняпечінкових показників. При виявленні в них змін, лікування необхідно припинити.Необхідно періодично досліджувати рівні калію в сироватці крові і приїх підвищенні лікування препаратом припинити.На початку лікування пацієнтів із підвищеним ризиком (з нирковимизахворюваннями, колагенозами, на лікуванні імуносупресорами, цитостатиками,алопурилонолом, прокаїнамідом) необхідно провести контроль сироватковихелектролітів, рівнів креатиніну і сечовини, картини крові.При виникненні кашлю під час лікування Соліприлом необхідно провестидиференційний діагноз з метою встановлення його походження. Сухий персистуючийкашель може бути пов’язаний із застосуванням Соліприлу.Соліприл може несприятливо вплинути на психосоматичні реакції і вокремих пацієнтів може викликати запаморочення. Необхідно уважно спостерігатиза появою подібних симптомів під час лікування препаратом і при їх виникненніприпинити види діяльності, які вимагають високої швидкості психічних і фізичнихреакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Соліприлу ідіуретиків або інших антигіпертензивних засобів можливе посилення гіпотензивноїпобічної дії цих препаратів. Одночасне застосування Соліприлу і препаратів, якімістять калій, може призвести до гіперкаліємії. Терапевтичний ефект і побічнідії Соліприлу можуть бути посилені при одночасному застосуванні знейролептиками, трициклічними антидепресантами, солями літію. Індометацин таінші нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшити терапевтичну діюСоліприлу при одночасному застосуванні. Підвищений ризик лейкопенії існує прилікуванні пацієнтів одночасно Соліприлом і цитостатиками, алопуринолом,імуносупресорами, кортикостероїдами, прокаїнамідом. Соліприл може потенціюватигіпоглікемічний ефект пероральних протидіабетичних засобів (сульфонаміднихпрепаратів і бігуанідів) та інсуліну.Умови та термін зберігання. Зберігатив недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температуріне вище 25 ºС. Термін придатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z