Загружается, подождите...

Розинорм (Rosinorm)


міжнародна та хімічнаназви: розиглітазон;(+)-5-[[4-[2-(метил-2-піридиніламіно)етокси]феніл]метил]-2,4-тіазолідиндіон,(Z)-2-бутендіонат;

основні фізико-хімічнівластивості: таблетки, вкриті оболонкою, рожевого (2 мг) абокоричнево-оранжевого (4 мг)кольору, круглі двоопуклі з розподільчою рискою наодному боці;

склад: 1 таблетка містить 2 мг або 4 мг розиглітазонумалеату у перерахунку нарозиглітазон;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна,фарматоза DCL15, тальк очищений,натрію крохмальгліколят, магніюстеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, титанудіоксид, пропіленгліколь, залізаоксид жовтий.

Форма випуску. таблетки, вкритіоболонкою. .

Фармакотерапевтична група. Пероральні цукрознижувальнізасоби. АТС А10В G02.

Фармакологічні властивості:

фармакодинаміка. Розинорм- цукрознижувальний препарат для внутрішнього застосування, який підвищує чутливістьтканин до інсуліну. Розиглітазону малеат застосовується для лікування цукровогодіабету II типу.Розиглітазону малеат -цукрознижувальний препарат класу тіазолідиндюну, який бере участь у контролінад рівнем цукру у крові за рахунок підвищення чутливості жирової, м'язовоїтканин та клітин печінки до інсуліну. Розиглітазону малеат - селективнийагоніст PPARγ (активатор пероксисомальної проліферації) ядернихрецепторів. Активація за допомогою PPARγ клітинних рецепторів регулюєтранскрипцію відповіді інсуліну, який бере участь у контролі над продукуванням,транспортом та утилізацією глюкози;•

фармакокінетика.Всмоктування. Розинорм швидко та майже повністю всмоктується ізшлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність препарату становить 99%.Максимальний рівень концентрації препарату у плазмі крові спостерігається через1 год. після застосування. Застосування розиглітазону малеату з їжею не впливаєна площу під кривою (AUC), але при цьому спостерігається зниження рівнямаксимальної концентрації на 28% і підвищується час Тmах (1,75 год.). Ці даніне мають клінічного значення, тому розиглітазону малеат моясе застосовуватисябез зв'язку із прийманням їжі.
Розподіл. Максимальна концентрація уплазмі та AUC дозозалежні. Середній обсягрозподілу розиглітазону малеатупісля внутрішнього застосування становить приблизно17,6 літра. 99,8% розиглітазонумалеату зв'язується з протеїнами плазми крові,переважно зальбуміном.Метаболізм. Розиглітазону малеатметаболізується шляхом N-деметилювання тагідроксилювання з наступноюкон'югацією із сульфатом і глюкуроновою кислотою.У дослідженнях in vitro показано,що розиглітазону малеат метаболізується переважнодо цитохромуР450.Виведення. Термін напіввиведеннястановить 3-4 год. і залежить віддози. Післяперорального застосуваннярозиглітазону малеат виводиться з сечею (64%) і фекаліями(23%). Невстановлено залежності фармакокінетики від віку та статі пацієнтів.У пацієнтів з порушеннямифункції печінки максимальна концентрація препарату уплазмі крові та AUC підвищувалась

у2 і 3 рази, що було пов'язано із зниженням рівнязв'язування з протеїнами плазмикрові і зменшенням кліренсу.Клінічно значима різниця уфармакокінетиці препарату у пацієнтів з захворюваннямнирок,у тому числі і у тих, які знаходяться на програмному діалізі, відсутня.

Показання для застосування.ЗастосуванняРозинорму показане при монотерапії у хворих на цукровий діабет II типу.Розинорм також може застосовуватися у комбінації з метформіном, дієтою тафізичними вправами. Для пацієнтів з гіперглікемією на фоні застосуваннямаксимально допустимих доз метформіну необхідно спочатку ввести у схемулікування Розинорм і тільки після цього замінити метформін на інший препарат.При лікуванні хворих на цукровий діабет II типу обов'язково дотримуватисядієти.

Спосібзастосування та дози. Дозу встановлюють індивідуально.Монотерапія. Звичайно початкова дозапрепарату становить 4 мг на добу внутрішньо одинабо два рази на день. При недостатній ефективності лікування через 12 тижнівдозу підвищують до 8 мг на добу в 1 - 2 прийоми. Пацієнтам з порушеннямифункції печінки (середнього.ступеня і тяжким) препарат призначають у початковійдозі 2 мг на добу, а потім, при необхідності, її поступово підвищують.Комбінована терапія зметформіном. Звичайнопочаткова доза Розинорму у комбінації з метформіном становить 4 мг на добувнутрішньо 1 або 2 рази на добу (дозування метформіну див. у відповідномулистку-вкладиші до нього). Доза препарату може бути підвищена до 8 мг на добупісля лікування протягом 12 тижнів при недостатньому зниженні рівня глюкози в крові. Розинорм внутрішньо можезастосовуватися одноразово вранці або розподілятися на 2 прийоми (вранціі ввечері).Розиглітазону малеат застосовуютьвнутрішньо незалежно від вживання їжі. Немає необхідності у корекції дозипрепарату в осіб похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок. Не слідрозпочинати лікування препаратом пацієнтам із значними клінічними ознакамизахворювань печінки або з підвищеним рівнем трансамінази у плазмі (підвищеннярівня АЛТ у 2,5 разу на початку лікування). Необхідно контролювати ферментнуактивність печінки на початку та під час лікування. Достатній досвідзастосування препарату в осіб віком до 18 років відсутній, тому призначати йоготаким пацієнтам не рекомендується.

Побічна дія. У цілому побічні ефектибули незначними і не вимагали перериваннялікування препаратом, але можливапоява такої побічної дії:з боку системи травлення: сухість у роті, впоодиноких випадках - диспепсія, діарея;з боку ЦНС: можлива не різко вираженасонливість, що швидко минає, головний біль,втомленість, у деяких випадках -збудження;з боку системикровотворення: рідко - анемія;алергічні реакції: дуже рідко -ангіоневротичний набряк; висипка на шкірі, свербіж,кропив'янка, оборотна алопеція, пропасниця,набряки.
Препарат в цілому добрепереноситься хворими. Побічна дія виникає рідко і носить слабо вираженийтранзиторний характер.

Протипоказання. Підвищена чутливість докомпонентів препарату, інсулінозалежний діабет (І тип), діабетичний кетоацидоз,вагітність, період годування груддю.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами. Застосування Розинорму (по 2 мг двічі надобу) з глібуридом (від 3,75 до 10мг на добу) протягом 7 діб не призвело до зміниконцентрації глюкози у плазмі кровіпацієнтів, які хворіють на цукровий діабет іконцентраціяглюкози у яких стабілізована завдяки глібуриду.Розиглітазону малеат не впливає нафармакокінетику ніфедипіну та оральнихконтрацептивів (етинілестрадіол таноретиндрон).Застосування розиглітазону малеату(по 2 мг 2 рази на добу) і метформіну (по 500 мг2 рази на добу) протягом 4 діб невпливало на властивості розиглітазону малеату іметформіну.Застосування акарбози не викликалозміни фармакокінетики одноразово внутрішньозастосованого розиглітазонумалеату.Застосування розиглітазону малеатуне викликало значних змін фармакокінетикидигоксину.Багаторазове застосуваннярозиглітазону малеату не викликало клінічно значущих змінфармакокінетики енантіомеруварфарину.Попереднє лікування ранітидином невикликало змін фармакокінетики розиглітазону.

Передозування. Дані відносно передозуванняпрепарату у людей обмежені. У випадку передозування препарату можливе посиленнясимптомів, зазначених у розділі "Побічна дія". Рекомендується проводитивідповідну терапію з урахуванням клінічного стану пацієнта.

Особливості застосування. Розиглітазону малеат, як іінші тіазолідиндіони, може сприяти відновленню овуляцій у пременопаузальномуперіоді у жінок з ановуляторним циклом та при наявності резистентності доінсуліну. Тому жінкам необхідно використовуватиадекватні способи контрацепції. Розинорм може викликати порушення менструальногоциклу.Зниження гематокриту і рівнягемоглобіну може спостерігатися при лікуванні розиглітазону малеатом окремо абоу поєднанні з метформіном. Зміни спостерігаються переважно протягом перших 4-8 тижнів лікування і у подальшомупоказники повертаються до норми. Також при лікуванні розиглітазону малеатом упацієнтів можливе зменшення кількості лейкоцитів.Розиглітазону малеат застосовуютьобережно у пацієнтів із схильністю до набряків. Застосування у пацієнтів зсерцево-судинною недостатністю: під час проведення доклінічного вивченнятіазолідиндіони, у тому числі розиглітазон, викликали збільшення обсягу плазмита гіпертрофії міокарда (після попереднього навантаження). Печінкові ефекти:не слід застосовувати розиглітазону малеат у пацієнтів, у яких розвиваласяжовтяниця при застосуванні троглітазону.У разі виникнення у пацієнтасимптомів, які можуть вказувати на розвиток порушень печінки, а саме: нудота,блювання, біль у животі, втома, анорексія та/або потемніння сечі, слід оцінитифункціональний стан печінки. При наявності жовтяниці препарат відміняють.Перед початкомлікування розиглітазону малеатом слід усунути вторинні причини, які можуть впливати на рівеньглюкози у крові, наприклад інфекційні захворювання. Вагітність та лактація. Відповідногоі добре контрольованого дослідження впливу препаратуна вагітних жінок не проводилось. Розиглітазону малеат не слід застосовувати вагітнимжінкам, крім випадків, коли користь значно перевищує можливий ризик для плода.Щоб запобігти випадковому застосуванню препарату у ранні терміни вагітності,
жінкамнеобхідно починати застосовувати препарат при негативному результаті тесту на вагітність.Дані про можливість виведеннярозиглітазону малеату з грудним молоком у жіноквідсутні. Напідставі того, що багато препаратів здатні виділятися з грудним молоком,розиглітазонумалеат не слід застосовувати жінкам, які годують груддю.Застосуванняу педіатрії. Безпечність і ефективність застосування розиглітазонумалеату удітей не досліджені.У разі появинудоти, блювання, болю у шлунку, втоми, анорексії та/або потемніння сечі,слід негайноповідомити про це лікаря.

Умовита термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі узахищеному від світлата недоступному для дітей місці. Термін зберігання - 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z