Загружается, подождите...

Рогліт (Roglit)


міжнародна назва: розиглітазон;

основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки білого або майжебілого кольору, вкриті оболонкою, відповідно:таблетки по 2 мг: приблизно 6 мм у діаметрі з написом “А 03” на одномубоці;таблетки по 4 мг: приблизно 8 мм у діаметрі з написом “А 04” на одномубоці;таблетки по 8 мг: приблизно 10 мм у діаметрі з написом “А 05” на одномубоці;

склад: кожна таблетка, покрита оболонкою, містить відповідно:2 мг розиглітазону (2,213 мг у вигляді розиглітазону калію); 4 мг розиглітазону (4,426 мг у вигляді розиглітазону калію);8 мг розиглітазону (8,852 мг у вигляді розиглітазону калію);допоміжні речовини: ядро: магнію стеарат, повідон, натрію карбоксиметилкрохмаль, целюлозамікрокристалічна, лактози моногідрат. оболонка: опадрай II. 85F28751 білий, тальк, макрогол 3000, титану діоксидC.I. 77891, E171, спирт полівініловий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати.Тіазолідиндіони. Код АТС А10 BG 02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Антидіабетичний засіб ізгрупи тіазолідиндіонів, селективний агоніст PPARγ (активаторпероксисомальної проліферації) ядерних рецепторів. Зменшує глікемію за рахунокзниження резистентності до інсуліну в жировій тканині, кістякових м’язах та впечінці.Має захисну дію на функцію β-клітин підшлункової залози: зростаємаса острівцевих клітин підшлункової залози і вміст інсуліну; перешкоджаєрозвиткові гіперглікемії. Основний метаболіт (пара-гідрокси-сульфат) проявляєпорівняно високу спорідненість з розчинним АγРПА людини. Гіпоглікемічна дія розвивається поступово: максимальне зниження цукрунатще спостерігається через 8 тижнів лікування. Лікування супроводжуєтьсязбільшенням маси тіла.При застосуванні розиглітазону у комбінації із сульфонілсечовиною абометформіном знижується резистентність до інсуліну і поліпшується функціяβ-клітин підшлункової залози. При цьому істотно знижується концентраціявільних жирних кислот. У результаті різних, але разом з тим доповнюючих однинодного механізмів дії комбінування розиглітазону із сульфонілсечовиною абометформіном призводить до адитивного ефекту і забезпечує контроль глікемії вхворих на цукровий діабет 2 типу. Одно-дворазовий прийом розиглітазону на добув комбінації з метформіном або сульфонілсечовиною забезпечує тривалий контрольглікемії: зниження цукру крові натще і гемоглобіну-А1с. У хворих з надлишковоюмасою тіла гіпоглікемічний ефект більш виражений.Порівняльних випробувань комбінацій розиглітазону з метформіном абосульфонілсечовиною або з метформіном та сульфонілсечовиною не проводили, як ітривалих спостережень за кардіоваскулярним статусом при прийомі цих комбінацій.Фармакокінетика. Всмоктування: біодоступність при пероральному застосуванні 4 мг і 8 мгрозиглітазону становить 99%. Максимальна концентрація виникає через 1 годинупісля прийому внутрішньо. При терапевтичних дозах концентрація в плазмізнаходиться в пропорційній залежності від дози.Їжа не впливає на площу під кривою концентрація/час (АUС) таконцентрації розиглітазону в плазмі, хоча максимальна концентрація (Сmax)трохи знижується (на 22–28%), час досягнення максимальної концентрації (tmax)в незначній мірі зростає (1,75 година) у порівнянні зі станом натще. Ці змінипрактично не мають клінічного значення. Збільшення рН шлункового соку невпливає на усмоктуваність розиглітазону.Розподіл: об’єм розподілу 14 л. Зв’язок з білками крові дуже добрий (~99,8%) і не залежить ні від віку, ні від концентрації розиглітазону. Здатністьдо вступу в зв’язок з білками основного метаболіту (парагідроксисульфату) дужевисока (> 99,99%).Метаболізм: піддається інтенсивному метаболізму й у незмінному стані невиділяється з організму. Основні шляхи метаболізму це N-деметилювання ігідроксилювання, що призводять до утворення сульфатних або глюкуронових кон’югатів.Роль основного метаболіту розиглітазону в прояві антидіабетичної дії не цілкомвивчена, і не виключено, що він також має антидіабетичну активність. У метаболізмі розиглітазону бере участь головним чином CYP2C8 інезначною мірою CYP2C9. Не має вираженої блокуючої дії на CYP1А2, 2А6, 2С19,2D6, 2Е1, 3А и 4А. Має виражену блокуючу дію на CYP2С8 (IC50 18μМ) і майже не впливає на CYP2С9 (IC50 50 μМ). Не вступаєу взаємодію із субстратами CYP2С9.Виведення: загальний плазменний кліренс розиглітазону ~ 3л/год,кінцевий період напіврозпаду препарату становить ~ 3–4 години. Приодно-дворазовому прийомі на добу не кумулюється. Виводиться винятково взміненому вигляді, головним чином із сечею (2/3 дози) – з каловими масами 25%.Елімінація метаболітів дуже повільна: кінцевий час напіврозпаду ~ 130 годин.При повторних прийомах інколи можлива 8-кратна кумуляція метаболітів у плазмі,насамперед парагідроксисульфату.Особливі групи хворих:стать та вік істотно не впливають нафармакокінетику. Ураження печінки: при цирозі середнього ступеня тяжкості (В стадія поЧайлд-Паг) Cmax і AUC вільного препарату в 2–3 рази вище, ніж усередньостатистичній популяції. Індивідуальні розходження значні: різниця впоказнику AUC вільного препарату може досягати 7-кратного розміру.Ниркова недостатність: фармакокінетика розиглітазону при зниженніниркової функції не відрізняється від кінцевої стадії недостатності, щопідлягає хронічному діалізові.

Показання для застосування. Цукровий діабет ІІ типу – як монотерапія упацієнтів при недостатній ефективності дієтотерапії, а також в комбінації зсульфонілсечовиною та метформіном.

Спосіб застосування та дози. Дозу визначають індивідуально. Призначаютьвнутрішньо, незалежно від прийому їжі. Рекомендована початкова доза 4мг надобу. При недостатній ефективності після 6–8 тижнів лікування дозу підвищуютьдо 8 мг на добу у 1–2 прийоми. Хворим літнього віку корекція дози не потрібна.Пацієнтам з порушеннями функції печінки (середнього степеня тяжкості татяжкими) препарат призначають в початковій дозі 2 мг на добу, а потім принеобхідності її поступово підвищують. При легкому та середньому ступеніниркової недостатності корекції дози непотрібно, при тяжкому ступенінедостатності – розиглітазон не застосовують.

Побічна дія. Часті побічні дії спостерігаються у співвідношеннях ≥1/100 <1/10, нечасті: ≥1/1000 < 1/100. При застосуванні в комбінації зметформіном:З боку органів кровотворення: часто анемія.З боку обміну речовин: часто гіпоглікемія; в одиничних випадках –гіперліпідемія, погіршення перебігу цукрового діабету, гіперхолестеринемія. З боку ЦНС: часто головний біль.З боку шлунково-кишкового тракту: часто підвищене утворення газів,нудота, біль в животі, диспепсія; рідко блювання, анорексія, запор.У ході клінічних випробувань як побічна дія спостерігалися набряки,підвищення рівня печінковних ензимів і порушення гепатоцелюлярної функціїспостерігалася рідко, надзвичайно рідко розвивалася серцева недостатність інабряк легень; збільшення маси тіла, ангіодема і кропив’янка – дуже рідко.При застосуванні в комбінації із сульфонілсечовиною:З боку органів кровотворення: рідко анемія.З боку обміну речовин: часто гіпоглікемія, збільшення маси тіла; рідко-гіперліпідемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія. З боку ЦНС: рідко- підвищена сонливість, запаморочення, парестезія.З боку органів дихання: рідко задишка.З боку шлунково-кишкового тракту: рідко підвищене утворення газів,нудота, болі в животі, підвищений апетит.З боку шкіри і шкірних покривів: рідко облисіння, шкірні висипання. Інші: рідко підвищена утома, астенія. У ході клінічних випробувань як побічна дія рідко спостерігалисянабряки, підвищення рівня печінковних ензимів і порушення гепатоцелюлярноїфункції; в поодиноких випадках розвивалася серцева недостатність і набряклегень, збільшення маси тіла, ангіоедема і кропив’янка.

Протипоказання. Підвищена чутливість до розиглітазону або добудь-якого з компонентів препарату; серцева недостатність у I–IV ст. по NYHA (ут.ч. в анамнезі); у комбінації з інсуліном; вагітним та жінкам, що годуютьгруддю.Не рекомендовано призначати препарат хворим з ознаками гострогозахворювання печінки, а також у випадку підвищення рівня ALT, що в 2,5 разуперевищує верхню межу норми.

Передозування. Даних про передозування небагато, одноразовийприйом 20 мг дози не супроводжувався симптомами передозування.При передозуванні, у разі потреби, проводять відповідну підтримуючутерапію. Діаліз неефективний через велику спорідненість розиглітазону з білкамикрові.

Особливості застосування. Дані про потрійну комбінацію розиглітазону з антидіабетичнимипрепаратами відсутні.Застосування розиглітазону у вигляді монотерапії протипоказано.Затримка рідини в організмі і серцевій недостатності. Розиглітазон можевикликати затримку рідини в організмі і привести до розвитку або погіршенняперебігу серцевої недостатності. Під час лікування розиглітазоном необхідноконтролювати масу тіла і спостерігати за ознаками, що вказують на затримкурідини. У кожному окремому випадку необхідно з’ясувати причину збільшення маситіла і роль у цьому рідини. Швидке і значне збільшення маси тіла, викликанезатримкою в організмі рідини, зустрічається рідко. Спостереження за появою ознак серцевої недостатності особливо важливопри знижених резервних можливостях серця. При будь-якій ознаці погіршеннясерцевого статусу лікування розиглітазоном варто припинити.Протипоказане застосування розиглітазону в комбінації з інсуліном череззбільшення частоти випадків розвитку серцевої недостатності. Серцеванедостатність частіше розвивається в хворих, які мали серцеву недостатність ванамнезі, у літніх і у хворих, що страждають на ниркову недостатність в легкомуабо середньому ступені тяжкості.Нестероїдні протизапальні засоби сприяють затримці рідини в організміпри одночасному прийомі їх разом з розиглітазоном.Моніторинг функції печінки необхідний під час лікування розиглітазоном,оскільки в поодиноких випадках можливий розвиток гепатоцелюлярної дисфункції.Перш ніж почати лікування розиглітазоном, варто визначити початковий рівеньпечінкових ензимів. При їхньому підвищенні (збільшення верхньої нормиаланін-амінотрансферази в 2,5 разу) або розвитку інших ознак захворюванняпечінки проводити лікування розиглітазоном не можна. У перший рік лікуваннярозиглітазоном функцію печінки необхідно контролювати кожні 2 місяці, пізніше зіншою періодичністю. У разі підвищення рівня аланін-амінотрансферази під часлікування до рівня, що у 3 рази перевищує верхню межу, слід негайно провестипозачерговий контроль і у випадку, якщо симптом персистує лікуваннярозиглітазоном варто припинити.У разі розвитку будь- якого симптому, що вказує на захворюванняпечінки, у т.ч. нудоти невідомої етіології, блювання, болю у животі, підвищеноїстомлюваності, анорексії та/або темного забарвлення сечі, необхідно повторновизначити рівень печінкових ензимів. Щодо можливості продовження лікуваннярозиглітазоном рішення приймають на підставі показників лабораторних аналізів.Жовтяниця є показанням для припинення лікування.Збільшення маси тіла. Під час лікування необхідно періодично визначатимасу тіла хворого через можливу затримку рідини в організмі.Анемія. Лікування супроводжується зниженням рівня гемоглобіну. Припостійно низькому рівні гемоглобіну імовірність розвитку анемії більша.Інше. У жінок, що знаходяться в пременопаузі, побічних дій незареєстрували, незважаючи на те, що в доклінічних дослідженнях спостерігалипорушення гормонального статусу.З підвищенням чутливості до інсуліну в жінок з ановуляцією, викликаноюрезистентністю до інсуліну, можливе відновлення овуляції. Необхідно попереджатитаких хворих про можливість зачаття і при бажанні хворої зберегти вагітністьлікування розиглітазоном необхідно перервати.Застосовувати розиглітазон хворим з тяжкою нирковою недостатністю нерекомендують, оскільки випробування у цій групі хворих не проводили.Одночасне застосування паклітакселу вимагає обережності.У випадку непереносимості лактози варто врахувати, що 2 мг, 4 мг і 8 мгтаблетки розиглітазону містять відповідно 54,403 мг, 108,806 мг і 217,612 мглактози.Дитячий вік. У зв’язку відсутністю даних про застосування препаратудітьми до 18 років, застосування розиглітазону не рекомендується.Застосування під час вагітності і лактації.Дані прозастосування розиглітазону під час вагітності і лактації в людини відсутні.Застосовувати розиглітазон під час вагітності протипоказано.Проникає в молоко тварин. Прийом розиглітазону в період годуваннягруддю протипоказаний, оскільки його дія на немовля невідомо.Під час вагітності та годування груддю рекомендують інсулінотерапію.Вплив на здатність керувати автотранспортом і механізмами.Не впливає на здатність, необхідну для керування автомобілем та іншимиробочими машинами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. В дослідженнях in vitro встановлено, щометаболізм розиглітазону здійснюється головним чином за участю CYP2C8, рольCYP2C9 менш значна. Досліджень in vivo щодо взаємодії із субстратами CYP2C8(наприклад, з церивастатином, паклітакселем) не проводили. Імовірністьвзаємодії з церивастатином можна вважати клінічно малозначимою. Незважаючи нате, що розиглітазон не впливає на фармакокінетику паклітакселу, одночаснезастосування препаратів вимагає обережності, оскільки паклітаксел блокує метаболізмрозиглітазону. Взаємодія розиглітазону із субстратами й інгібіторами CYP2C9 не маютьклінічного значення. Взаємодія з іншими пероральними антидіабетичними препаратами не маєклінічного значення (метформін, глібенкламід, акарбоза).Помірне вживання алкоголю не впливає на глікемічний контроль.Клінічно значимої взаємодії з варфарином (субстрат CYP2C9), ніфедипіном(субстрат CYP3А4), етинілестрадіолом і норетиндролоном не виявлено.

Умови і термін зберігання. Зберігати при температурі 15 – 30 С0.Термін придатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z