Загружается, подождите...

Риспетрил (Rispetril)


міжнародна та хімічна назви: risperidone;3-[2-(6-фтор-1,2-бензизоксазол-3-іл)піперидин-1-іл]етил]-2-метил-6,7,8,9-тетрагідро-4Н-піридо[1,2-α] піридол [1,2-α] піримідин-4-он;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 0,5 мг: довгасті таблеткицегляно-червоного кольору, вкриті оболонкою, з відбитком “R” та рискою дляділення з одного боку та відбитком “0.5” – з іншого;таблетки 1 мг: довгасті таблетки білого або майже білого кольору,вкриті оболонкою, з відбитками “R”, “1” та рискою для ділення або без неї зодного боку, з іншого – гладкі;таблетки 4 мг: довгасті таблетки зеленого до світло-зеленого кольору,вкриті оболонкою, з відбитками “R”, “4” та рискою для ділення або без неї зодного боку, з іншого – гладкі;таблетки 6 мг: круглі таблетки жовтого до світло-жовтого кольору,вкриті оболонкою, з відбитком “6” з одного боку та відбитком “R” – з іншого;

склад: 1 таблетка містить рисперидону 0,5 мг; 1 мг; 4 мг; 6 мг;допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, целюлозамікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксидколоїдний, барвник (0,5 мг – барвник червоний, 1 мг – барвник білий, 4 мг –барвник зелений, 6 мг – барвник жовтий).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Рисперидон. Код АТС N05AX08.

Фармакологічні властивості.ФармакодинамікаРисперидон, похідне бензизоксазолу, являє собоюновий нейролептик, що з високою активністю зв’язується та блокує серотоніновірецептори типу 2 (5-НТ2), дофамінові рецептори типу 2 (D2)і альфа-1 адренергічні рецептори. Хоча рисперидон є потужним антагоністом D2,що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, вінне викликає значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукуєкаталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Рисперидон – один з найбільшсильних інгібіторів 5-НТ2А рецепторів. Антагонізм до 5-НТ2А рецепторівзнімає ряд дефіцитних станів у відношенні нейромедіаторів. Збалансованийантагонізм серотоніну та дофаміну в центральній нервовій системі сприяєзниженню екстрапірамідних побічних явищ.Рисперидон не зв’язується з дофаміновими рецепторамиD1, а також з мускариновими холінергіч-ними рецепторами. Оскількирисперидон не зв’язується з мускариновими рецепторами, він не викликає побічнихантихолінергічних ефектів.Фармакокінетика.При пероральному застосуванні рисперидон повністювсмоктується в шлунково-кишковому тракті. Концентрації рисперидону в плазміпропорційні дозі препарату в терапевтичному діапазоні концентрацій. При прийоміпрепарату з їжею рівень його усмоктування практично не змінюється. Рисперидон метаболізується в печінці за участю Р4502D6 з утворенням основного активного метаболіту 9-гідроксирисперидону, щозв’язується з рецепторами практично з тією же афінністю, що і рисперидон.Недосконалий шлях метаболізму полягає в N-дезалкілюванні. Клінічний ефектпрепарату визначається сумарною дією рисперидону і 9-гідроксирисперидону.Пік концентрації рисперидону і 9-гідроксирисперидонув плазмі крові після перорального прийому препарату досягається через 1 і 3години, відповідно. Час напіввиведення рисперидону становить близько 3годин, 9-гідроксирисперидону – 20-24 години.Рисперидон швидко розподіляється в організмі.Рівноважні концентрації рисперидону і його метаболіту (9-гідроксирисперидону)досягаються, відповідно, через 1 добу і 4-5 діб. У плазмі крові рисперидонзв’язується з альбуміном і a-1 кислим глікопротеїном. Рисперидон на 88%зв’язується з білками плазми крові, а його метаболіт – на 77%. Через тижденьпісля надходження препарату в організм до 70% дози виводиться із сечею, а 14% –з калом. Вміст у сечі рисперидону і його метаболіту становить 35-45% від дозипрепарату, що надійшла в організм, інше припадає на частку неактивнихметаболітів.Параметри фармакокінетики у хворих похилого вікувідрізняються більш високою концентрацією препарату в плазмі крові іуповільненим виведенням. У хворих з порушеннями функції печінки відзначаєтьсядеяке збільшення фракції незв’язаного рисперидону, що пов’язано зі зниженнямвмісту як альбуміну, так і a-1 кислого глікопротеїну. А у хворих з порушеннямифункції нирок – збільшується величина піка концентрації в плазмі крові та часнапіввиведення, кліренс знижується.

Показання для застосування.Різні форми шизофренії (включаючи перший епізодпсихозу, гострі напади шизофренії, хронічну шизофренію) та інші психотичністани з вираженою продуктивною та/або негативною симптоматикою;шизоафективні розлади та шизофренія з афективноюсимптоматикою (тривога, страх, депресія);як засіб тривалої підтримуючої терапії дляпопередження рецидивів при хронічній шизофренії;тяжкі форми деменції із симптомами агресивності,роздратованості або при переважанні психотичних симптомів;як додатковий засіб до стабілізаторів настрою прилікуванні маніакальних епізодів біполярних розладів.

Спосіб застосування та дози. Риспетрил приймають перорально незалежно від прийомуїжі.Щоб уникнути ортостатичної гіпотензії, підвищеннядози рисперидону варто проводити поступово.

Застосування препарату в лікуванні хворих нашизофренію та інші психотичні станиОсобливості прийому при переході з іншихнейролептиків.Відміна попередніх нейролептиків повинна бути поступовою.В усіх випадках період, протягом якого попередній препарат перекриваєтьсярисперидоном, повинен бути зведений до мінімуму. Якщо раніше застосовувалидепонований нейролептик, рисперидон починають приймати в термін, установленийраніше для чергового прийому депонованого препарату. У випадку прийому хворимипрепаратів проти паркінсонізму, їх стан необхідно регулярно оцінювати для того,щоб вирішити, наскільки необхідним є продовження такого лікування.Застосування препарату в лікуванні дорослих.Рисперидон може призначатися за схемою один або дварази на добу, починаючи в першу добу з 2 мг, у другу – 4 мг. Цю дозу залишаютьабо при необхідності поступово підвищують протягом декількох днів до 6-8 мг надобу. Може знадобитися менша початкова доза і/або більш поступове підвищеннядози. Оптимальні терапевтичні ефекти досягаються вдіапазоні доз від 2 до 8 мг на добу. У більшості хворих адекватнийтерапевтичний ефект досягається при дозі 6 мг на добу.Дози, що перевищують 10 мг на добу, не є більшефективними порівняно з меншими дозами, крім цього, при підвищенні дози зростаєризик розвитку екстрапірамідних симптомів й інших побічних явищ. Не можназастосовувати дози вище 16 мг на добу в два прийоми та 8 мг на добу за одинприйом у зв’язку з тим, що їх безпечність не вивчалась.Застосування препарату для осіб похилого віку.Початкова добова доза становить 0,5 мг два рази надобу. Дозу можна індивідуально збільшити до 1-2 мг два раза на добу. Оскількививедення рисперидону у цієї категорії хворих сповільнено, треба брати до увагийого можливе накопичення в організмі.Діти.Застосування рисперидону у дітей молодше 15 роківдетально не вивчено.Застосування препарату в лікуванні хворих, схильнихдо зниження артеріального тиску.Хворим, схильним до гіпотензії, препарат вартопризначати з обережністю. Початкові дози повинні бути більш низькими від 0,25до 0,5 мг два рази на добу.Застосування препарату для хворих з порушеноюфункцією печінки та нирок.Початкова доза становить 0,5 мг два рази на добу.Дозування може підвищуватися індивідуально від 0,5 мг два рази на добу до 1-2мг два рази на добу.У хворих з тяжкими порушеннями функції нирокфармакокінетика рисперидону змінюється істотно навіть у відповідь на одноразовийприйом дози до 1 мг, тому застосовувати препарат для лікування таких хворихварто з особливою обережністю до отримання більш детальної інформації.

Застосування препарату у хворих зпорушеннями поведінки при тяжких формах деменціїРекомендується початкова доза 0,25 мг два рази надобу. Підвищувати дозу можна по 0,25 мг на добу кожні 2-4 доби. Оптимальна дозадля більшості хворих становить 0,5 мг два рази на добу. Деяким хворим можезнадобитися і більш висока доза до 1 мг два рази на добу (2 мг на добу).Через нестабільність симптоматики необхідноперіодично змінювати дозування препарату (знижувати чи підвищувати дозу) аборобити перерви в лікуванні. Після встановлення ефективної дози пацієнт можебути переведений на одноразовий прийом препарату.

Додаткова терапія при біполярних розладахПочаткова доза становить 2 мг на добу. Індивідуально дозу можнапідвищувати по 2 мг на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза длябільшості пацієнтів становить 2 - 6 мг на добу.

Побічна дія. Рисперидон, звичайно, добре переноситься. У багатьохвипадках було важко відрізнити побічну дію від симптомів основногозахворювання.Можливе виникнення таких явищ як безсоння, тривога,головний біль, ажитація.Вокремих випадках – сонливість, втомлюваність, запаморочення, порушеннякоординації, агресивний стан, запор, диспепсія, нудота, блювання, біль уживоті, нечіткість зору, нетримання сечі, порушення сексуальної потенції,риніт, висипи та інші алергійні реакції.Рисперидон меншою мірою, ніж інші нейролептики, викликає появуекстрапірамідних симптомів (тремор, ригідність, гіперсалівація, гострадистонія). Ці симптоми зазвичай слабко виражені і зникають при зниженні дозиабо при призначенні антипаркінсонічних лікарських засобів.Зрідка можливе виникнення ортостатичної гіпотензії або гіпертензії,рефлекторної тахікардії, незначне зниження кількості нейтрофілів татромбоцитів, збільшення ваги тіла, розвиток ангіоневротичного набряку тапідвищення рівня печінкових ферментів.Цереброваскулярні явища можуть спостерігатись переважно у пацієнтівпохилого віку, які мають схильність до цих проявів.Як і при застосуванні класичних нейролептиків, однак меншою мірою ухворих на шизофренію спостерігались: пізня дискінезія, злоякіснийнейролептичний синдром, порушення терморегуляції та судомні напади.Протипоказання. Препарат протипоказаний хворим зпідвищеною чутливістю до рисперидону та будь-якого з компонентів, що входять доскладу препарату.

Передозування. Відомі випадки передозування рисперидону при прийоміпрепарату в дозах від 20 до 360 мг. Ознаки і симптоми при передозуванні, посуті, є проявом відомих фармакологічних ефектів препарату в перебільшеномувигляді: сонливість, тахікардія, гіпотензія, екстрапірамідні симптоми. У разігострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодіїдекількох препаратів. Терапія у випадку передозування.Специфічних антидотів для рисперидону не існує. Увипадку передозування рекомендується проведення підтримуючої терапії. Необхіднозабезпечити адекватну вентиляцію через дихальні шляхи хворого. Провестипромивання шлунка (якщо хворий втратив свідомість – після інтубації). Можназастосовувати активоване вугілля і проносне.Відразу ж необхідно почати моніторингсерцево-судинної системи, у тому числі і моніторинг електрокардіограми з метоювиявлення можливих аритмій. При розвитку гіпотензії і циркуляторного колапсурекомендується застосовувати відповідні лікувальні заходи, зокремавнутрішньовенні інфузії розчинів. Не слід застосовувати епінефрин, оскількибета стимуляція може збільшити гіпотензію на фоні індукованої рисперидономальфа-блокади. При тяжких проявах екстрапірамідних реакцій можна застосовуватиантихолінергічні препарати. До повної ліквідації ознак передозування хворийповинен бути під наглядом.

Особливості застосування. Рисперидон може викликати ортостатичну гіпотензію ітахікардію, особливо при підвищенні дози з метою її оптимізації в початковийперіод і протягом перших тижнів лікування. Хворим із клінічно значущимисерцево-судинними розладами в анамнезі (серцева недостатність, інфарктміокарда, ішемічна хвороба серця, порушення мозкового кровообігу, порушенняпроведення) призначати рисперидон треба з обережністю, особливо у випадкахпорушень мозкового кровообігу та при ішемічній хворобі серця, а також хворим,що приймають антигіпертензивніпрепарати. Зареєстровані поодинокі випадки непритомності,серцевої аритмії та цереброваскулярних порушень. Імовірність розвитку такихускладнень може бути зведена до мінімуму зменшенням почат-кової дози і поступовимїї збільшенням. При розвитку гіпотензії слід розглянути питання щодо зменшеннядози.При застосуванні нейролептиків описані випадкивиникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризуютьсягіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функ-цій,підвищенням рівня креатинфосфокінази, міоглобінурією, гострою нирковоюнедостатністю. При розвитку нейролептичного синдрому необхідне негайнеприпинення прийому всіх нейролептиків, включаючи Риспетрил.Якщо після проведеного лікування з приводузлоякісного нейролептичного синдрому хворому необхідно продовжити лікуваннянейролептиками, то до цього треба відноситися вкрай обережно. Поновленняприйому нейролептиків може проводитися після ретельного обстеження хворого,оскільки існує ймовірність рецидиву.Пізня дискінезія полягає в появі потенційнонеоборотних, мимовільних, дискінетичних рухів. Це ускладнення може виникати приприйомі нейролептиків, найчастіше у хворих похилого віку, особливо у жінок.Прогностичною ознакою розвитку пізньої дискінезії можуть бути явищапаркінсонізму, що розвиваються як побічний ефект при прийомі нейролептиків. Вклінічних дослідженнях частота виникнення паркінсонічних явищ, як побічнихефектів, при прийомі рисперидону була значно нижча, ніж при прийомі класичнихнейролептиків.Ризик розвитку такого ускладнення і необоротногойого пливу підвищується в міру збільшення тривалості терапії і сумарноїкумулятивної дози нейролептика. Специфічної терапії пізньої дискінезії в даний часне існує. Можливі часткові чи повні ремісії при відміні нейролептиків. З іншогобоку, при прийомі нейролептиків можливе маскування ознак і симптомів пізньоїдискінезії. З появою ознак і симптомів пізньої дискінезії слідрозглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів. Питання пропродовження терапії треба вирішувати індивідуально. У процесі лікування Риспетрилом рекомендуєтьсяутримуватись від виконання роботи, що потребує концентрації уваги, швидкихпсихічних та рухових реакцій, керування транспортними засобами або механізмами.Препарат треба призначати з обережністю пацієнтам ізхворобою Паркінсона, теоретично прийом препарату може викликати погіршенняперебігу захворювання.Відносно класичних нейролептиків відомо, що вонизнижують поріг розвитку епілептичного нападу. Риспетрил слід з обережністюпризначати хворим на епілепсію.Риспетрил слід з обережністю призначати хворим нарак молочної залози.Вагітність. Інформації щодо безпеки застосування рисперидону під часвагітності недостатньо. Але як і більшість препаратів його не вартозастосовувати під час вагітності, тому при призначенні препарату вагітнимжінкам лікарю варто зважувати можливу користь від такої терапії та можливийпотенційний ризик для плоду. Лактація. Інформація щодо застосування рисперидону під час лактаціїнедостатня. Оскільки доведено, що рисперидон проникає в грудне молоко, користьвід годування груддю повинна бути порівняна з ризиком виникнення побічної дії удитини.

Взаємодія

з іншими лікарськими засобамиЗ огляду на вплив рисперидону на центральну нервовусистему, препарат треба призначати з обережністю в сполученні з іншимипрепаратами, що діють на центральну нервову систему. Прийом рисперидону не слідсполучати із вживанням алкоголю. Оскільки рисперидон може провокувати гіпотензію, вінможе посилювати гіпотензивний ефект інших препаратів. Рисперидон може виступатияк антагоніст леводопи та агоніст дофаміну. Карбамазепін істотно знижує вміст уплазмі крові рисперидону та його активного метаболіту. Аналогічні ефектиспостерігаються і при прийомі інших препаратів, які індукують метаболічніферменти печінки. При сполучному застосуванні з такими препаратами необхіднокоригувати дозу рисперидону. При припиненні прийому цих препаратів необхіднознов коригувати дозу рисперидону.Рисперидон не впливає на фармакокінетику дігоксину,і одночасне застосування обох препаратів припустимо.Фенотіазини, флуоксетин, трициклічні антидепресантиі деякі b-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому та недоступному для дітеймісці при температурі 15-30 °С. Термін придатності – 5 років.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z