Загружается, подождите...

Рифампіцин-ферейн (Rifampicin-ferein)


міжнародна та хімічна назви: Рифампіцин,3(4-метил-1-піперазиніл-іміно-метил)-рифамицин SV2, напівсинтетичнийантибіотик;

основні фізико-хімічні властивості:ліофілізат цеглистого або коричнево-червоного кольору; чутливий досвітла, кисню і вологи;

склад: 1 ампула міститьрифампіцину0,15 г;допоміжніречовини: кислота аскорбінова, натрію сульфат, натрію гідроксид.Форма випуску. Порошокліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Код АТС J04B02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Рифампіцин є антибіотиком широкого спектра дії.Активний відносно мікобактерій туберкульозу і лепри, діє на грампозитивні(особливо стафілококи) та грамнегативні (менінгококи, гонококи) коки, меншактивний до грамнегативних бактерій. Препарат високоактивний відносно такихмікроорганізмів: Mycobacterium leprae, Staphylococcus aureus, Staphylococcusepidermidis ( у тому числі штамів стафілококів, що продукують бета-лактамази),Streptococcus pyogenes, Neissena gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Brucellaspp. Рифампіцин чинить вірулоцидну дію на вірус сказу, пригнічує розвитокрабічного енцефаліту.Фармакокінетика. Привнутрішньовенному краплинному введенні максимальна концентрація рифампіцинуспостерігається під кінець інфузії. На терапевтичному рівні концентраціяпрепарату при внутрішньовенному введенні підтримується протягом 8-12 год,відносно високочутливих збудників – протягом 24 год. Рифампіцин добре проникаєу тканини і рідини організму і виявляється в терапевтичних концентраціях уплевральному ексудаті, мокротинні, вмісті каверн, кістковій тканині. Найбільшаконцентрація препарату створюється у тканинах печінки і нирок. Із організмувиводиться з жовчю і сечею.

Показання для застосування.Основним показанням до застосування Рифампіцину-Ферейн є туберкульозлегенів та інших органів.Крім того, препарат застосовують при різних формах лепри і призапальних захворюваннях легенів і дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія),викликаних полірезистентними стафілококами, при гострому і хронічномуостеомієліті, інфекціях сечовивідних і жовчовивідних шляхів (пієлонефрит,пієлоцистит, холангіт, холецистит) та інших захворюваннях, викликаних чутливимидо дії рифампіцину збудниками, при менінгококовому носійстві. У зв’язку з швидким розвитком стійкості до Рифампіцину-Ферейн йогопризначають при лікуванні нетуберкульозних захворювань лише у випадкахнеефективності інших антибіотиків.

Спосіб застосування та дози. Рифампіцин-Ферейн вводять внутрішньовенно краплинно(внутрішньовенно вводять лише дорослим, рекомендується горизонтальне положенняхворого).Для приготування розчину для внутрішньовенного введення 0,15 гпрепарату розчиняють у 2,5 мл води для ін’єкцій, енергійно струшують до повногорозчинення. Отриманий розчин змішують з 125 мл 5% розчину глюкози. Швидкістьвведення 60-80 крапель за хвилину.Внутрішньовенне введення Рифампіцину-Ферейн рекомендується при гостропрогресуючих та розповсюджених формах деструктивного туберкульозу легень,тяжких гнійно-септичних процесах при необхідності швидкого створення високихконцентрацій препарату в крові, а також у випадках, коли прийом препаратувнутрішньо утруднений або погано переноситься хворими.Привнутрішньовенному введенні добова доза становить 0,45 г, при тяжких швидкопрогресуючих формах – 0,6 г і вводиться в один прийом протягом 45-50 хвилин.Тривалість застосування внутрішньовенного способу введення залежить відпереносимості препарату і може становити 1-1,5 місяця з подальшим переходом наприйом внутрішньо.При лікуванні туберкульозу у хворих на цукровий діабет, внутрішньовенневведення Рифампіцину-Ферейн поєднують із введенням інсуліну (на кожні 4-5 гглюкози (розчинника) – 2 ОД інсуліну)). Монотерапія туберкульозу Рифампіцином-Ферейн часто супроводжуєтьсярозвитком стійкості збудника до антибіотика, тому його слід призначати упоєднанні з іншими протитуберкульозними засобами (стрептоміцином, ізоніазидом,етамбутолом), до яких збережена чутливість мікобактерій туберкульозу.При інфекціях нетуберкульозної етіології залежно від локалізаціїпроцеса при внутрішньовенному введенні добова доза рифампіцину становить від0,3 до 0,9 г. Добову дозу розподіляють на два введення. Тривалість лікуваннявстановлюється індивідуально залежно від ефективності і переносимості і можестановити 7-10 днів. Внутрішньовенне введення слід припинити, як тількиз’явиться можливість для прийому рифампіцину внутрішньо.Побічна дія. Нудота,блювання, діарея, зниження апетиту, збільшення печінкових трансаміназ в крові,головний біль, артралгії, канальцевий некроз, порушення зору, лейкопенія,порушення менструального циклу, кропив’янка, набряк Квінке та інші алергічніреакції.

Протипоказання. Не призначати дітям до 1 року, вагітним, в періодлактації, при захворюваннях печінки, порушенні функції нирок та підвищенійчутливості до препарату.

Передозування. Симптоми: підвищення температури, задишка, пропасниця, лейкопенія,тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні реакції, реакції з бокушлунково-кишкового тракту та печінки, ниркова недостатність.

Особливості застосування. При тривалому застосуванні препарату необхідноконтролювати функцію печінки, нирок, картину крові. Препарат має яскравийкоричнево-червоний колір і забарвлює сечу, мокротиння, слізну рідину воранжево-червоний колір.Для запобігання розвитку резистентності мікроорганізмів необхіднозастосовувати у комбінації з іншими антибактеріальними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Зменшує активність непрямих антикоагулянтів,пероральних гіпоглікемічних засобів, гормональних контрацептивів,антиаритмічних засобів.

Умови та термін зберігання. Зберігати узахищеному від світла танедоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°. Термін придатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z