Загружается, подождите...

Рибарин (Ribarin)


міжнародна та хімічна назви: ribavirin; 1-β-D-рибофуранозил-1Н-1,2,4-триазол-3-карбоксамід;

основні фізико-хімічнівластивості: капсули збілою непрозорою кришечкою та білим непрозорим корпусом, вміст капсул – сумішпорошку і гранул білого кольору;

склад: 1 капсула містить рибавірину 200 мг;допоміжні речовини: лактозимоногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю гліколят (тип А),кремній колоїдний безводний, магнію стеарат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби длясистемного застосування. Код АТС J05А В04.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Рибарин –противірусний препарат, синтетичний аналог нуклеозидів. Активний in vitroвідносно деяких вірусів, що містять РНК та ДНК. Рибавірин та йоговнутрішньоклітинні нуклеотидні метаболіти у фізіологічних концентраціях невиявляли інгібуючої дії на ферменти, специфічні для вірусу гепатиту С, і непригнічували реплікацію вірусу гепатиту С. Дані клінічних дослідженьпоказали, що застосування монотерапії рибавірином при гепатиті С, у тому числіпри його хронічній формі, є неефективним. Разом з тим, комбінована терапіярибавірином та інтерфероном альфа-2b у хворих на гепатит С, які мали рецидивзахворювання на фоні монотерапії інтерфероном альфа-2b, виявилась у 10 разівбільш ефективною, ніж монотерапія інтерфероном альфа-2b, і приблизно у 3 разибільш ефективною у хворих, які раніше не лікувались інтерфероном альфа-2b.Фармакокінетика. Після прийомувнутрішньо рибавірин легко всмоктується з травного тракту. При прийомі уразовій дозі час досягнення максимальної концентрації (Cmax)рибавірину у плазмі крові становить 1,5 години. Абсолютна біодоступність - 45 -65%, що, мабуть, пов’язано з метаболізмом при “першому проходженні” черезпечінку. Між дозою та площею під фармакокінетичною кривою (AUC) існує лінійназалежність.Після досягнення Cmaxрибавірин швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу - приблизно 5 000л. Рибавірин не зв’язується з білками плазми.При курсовому введенні рибавіриннакопичується у плазмі у великих кількостях; співвідношення показникабіодоступності (AUC0-12) при повторному і одноразовому прийомідорівнює 6. При прийомі внутрішньо у дозі 600 мг 2 рази на добу стаціонарнаконцентрація рибавірину у плазмі крові досягалась на кінець 4-го тижнялікування.Метаболізм рибавіринуздійснюється шляхом оборотного фосфорилування і шляхом розщеплення –дерибозилювання і амідного гідролізу з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту.Виведення рибавірину з організму- повільне. Після одноразового прийому внутрішньо період напіввиведеннястановить 79 годин. Після припинення прийому період напіввиведення рибавіринустановить приблизно 298 годин, що може свідчити про його повільне виведення зінших тканин організму, крім плазми.Рибавірин та його метаболіти –триазолкарбоксамід та триазолкарбонова кислота – виводяться з організму ізсечею. Приблизно 10% дози виводиться з калом.У хворих з нирковоюнедостатністю фармакокінетика рибавірину при одноразовому прийомі внутрішньозмінюється. Збільшується максимальна концентрація і площа під фармакокінетичноюкривою у порівнянні з контролем (кліренс креатиніну більше 90 мл/хв).Концентрація рибавірину у плазмі при гемодіалізі суттєво не змінюється.Фармакокінетика рибавірину приодноразовому введенні не змінюється у хворих з печінковою недостатністю,незалежно від її вираженості (типи А, В або С за класифікацією Чайлда-П’ю).Після прийому внутрішньоодноразової дози препарату разом з їжею з високим вмістом жирів біодоступністьрибавірину підвищувалась (показники Cmax та AUC збільшувались на70%), що, можливо, зумовлено сповільненням транспорту рибавірину та змінами рНшлункового вмісту.

Показання для застосування. Лікування хронічного гепатиту Су стадії компенсації в комбінації з інтерфероном альфа-2b.

Спосіб застосування та дози. Застосовують внутрішньо, під часїди, не розжовуючи та запиваючи водою, у дозі 1 000 – 1 200 мг, розподіленій на2 прийоми (вранці та ввечері). При масі тіла менше 75 кг добова доза становить1 000 мг (2 капсули вранці та 3 капсули ввечері); при масі тіла більше 75 кгдобова доза становить 1 200 мг (3 капсули вранці та 3 капсули ввечері).Тривалість курсу залежить від клінічного перебігу захворювання.

Побічна дія.З боку органів кровотворення:зменшення вмісту гемоглобіну внаслідок гемолізу, можлива поява слабко вираженоїанемії, лейкопенії, гранулоцитопенії, тромбоцитопенії.З боку ендокринної системи:можливі порушення функції щитовидної залози (зміна вмісту тиреотропногогормону).Алергічні реакції: шкірнийвисип, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія.Інші: реакції гіперчутливості,артеріальна гіпотензія, зміни лабораторних показників.

Протипоказання. Рибаринпротипоказаний пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю II – III ступеня,хворим на інфаркт міокарда, при хронічній нирковій недостатності (кліренскреатиніну менше 50 мл/хв), анемії, тяжких порушеннях функції печінки (у томучислі при декомпенсованому цирозі), аутоімунних захворюваннях (у тому числі приаутоімунному гепатиті), при захворюваннях щитовидної залози, що не піддаютьсялікуванню, епілепсії та інших порушеннях функції центральної нервової системи,в періоди вагітності і лактації, при підвищеній чутливості до рибавірину таінших компонентів препарату. Безпека застосування препарату при лікуванні дітейі підлітків не встановлена, тому його застосування пацієнтам до 18 років нерекомендується.

Передозування. Даних про випадки передозуванняРибарину немає.

Особливості застосування. Лабораторні дослідження(клінічний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та кількістю тромбоцитів,аналіз електролітів, визначення вмісту креатиніну, функціональних проб печінки)необхідно проводити перед початком терапії, на 2, 5 та 8-му тижні лікування, апотім регулярно щомісяця.При виникненні серйознихнебажаних явищ або відхилень у лабораторних показниках під час застосуванняпрепарату слід скоригувати дозу або припинити застосування препарату.У процесі лікування Рибарином максимальне зниженнявмісту гемоглобіну у більшості випадків відмічається після 4 – 8 тижнів відпочатку лікування. Зниження рівня гемоглобіну менше 110 г/л вимагає зменшеннядози до 600 мг/добу. Відсутність корекції дози або рівень гемоглобіну менше 85 г/лвимагає відміни препарату.З обережністю, після відповідного обстеженняі тільки під наглядом кардіолога слід призначати Рибарин пацієнтам іззахворюваннями серця, оскільки анемія, що може виникнути на фоні прийомупрепарату, може спричинити погіршання серцевої недостатності та/або загостреннясимптомів захворювання.При появі будь-яких симптомів погіршання збоку серцево-судинної системи лікування слід припинити.Рибарин слід призначати з обережністю післявідповідного обстеження пацієнтам із тяжкими захворюваннями легенів (зокрема зхронічними обструктивними захворюваннями легенів), хворим на цукровий діабет зявищами кетоацидозу, при порушеннях зсідання крові (у тому числі притромбофлебіті, емболії легеневої артерії), вираженій мієлодепресії.При гострих алергічних реакціях(кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) препарат слідвідмінити і призначити відповідне лікування.Транзиторні шкірні висипання не є підставоюдля відміни препарату.У зв’язку з можливим зниженням з віком функціїнирок та печінки у літніх пацієнтів перед застосуванням препарату необхідновизначення функції нирок.Вагітність і лактація.Протипоказано застосування Рибарину привагітності та у період лактації.Лікування Рибарином не слід розпочинатидоти, доки не будуть отримані дані про негативний результат тесту навагітність. Хворі жінки дітородного віку, що приймають Рибарин, та їх статевіпартнери повинні користуватись ефективними контрацептивними засобами під часзастосування препарату та протягом 6 місяців після закінчення його прийому(період, що дорівнює 15 періодам виведення рибавірину). Щомісячно протягомусього періоду лікування необхідно проводити тести на вагітність. Якщовагітність настає під час лікування або протягом 6 місяців після лікування, пацієнткуслід поінформувати про значний ризик тератогенного впливу на плід. Хворічоловіки та їх партнери – жінки дітородного віку також повинні користуватисьнадійними методами контрацепції. Рибарин накопичується внутрішньоклітинно івиводиться з організму дуже повільно. Для виключення можливої тератогенної діїРибарину кожний з партнерів повинен використовувати ефективний контрацептивнийзасіб під час лікування, а також щонайменше протягом 7 місяців після закінченняприйому препарату.Невідомо, чи виділяється який-небудькомпонент Рибарину з молоком. Внаслідок високого ризику несприятливого впливуРибарину на дитину грудне годування слід припинити до початку застосуванняпрепарату.В експериментальних дослідженнях на тваринахпоказано, що рибавірин має ембріотоксичну і тератогенну дію у дозах значнонижчих, ніж рекомендовані для клінічного застосування. У тварин рибавіринспричинює зміни сперми у дозах нижчих, ніж терапевтичні.Вплив на здатність керувати автотранспортомі механізмами.Пацієнти, в яких розвинулися втомлюваність,сонливість або сплутаність свідомості протягом лікування, повинні бутипопереджені про утримання від керування автотранспортом і роботи з механізмами,що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами. Антациди, які містять алюміній,магній або симетикон, знижують біодоступність препарату.За даними фармакокінетичногодослідження, при одноразовому сумісному застосуванні не було відміченовзаємодії між рибавірином та інтерфероном альфа-2b.Клінічні випробування не виявилифармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії між рибавірином і теофіліномабо диданозином.Рибарин in vitro інгібуєфосфорилування зидовудину та ставудину. Клінічна значущість цих даних невстановлена.Доказів про взаємодію Рибарину зненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази або інгібіторами протеазнемає.Можливість лікарської або іншоївзаємодії з Рибарином може зберігатись до 2 місяців після припинення його застосуванняу зв’язку з повільним виведенням.Ізоферменти системи цитохрому Р450не беруть участі у метаболізмі рибавірину. Рибавірин не є інгібіторомізоферментів системи цитохрому Р450. Токсикологічні дослідження недають підстави вважати, що рибавірин стимулює ферментну активність печінки.Таким чином, взаємодія, пов’язана з участю ферментів системи цитохрому Р450,малоймовірна.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному длядітей місці при температурі від 2 до 30 °С.Термін придатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z