Загружается, подождите...

Паксил (Rahil)


міжнародна та хімічна назви: paroxetine;(-)-trans-4-(4’-fluorophenyl)-3S-(3’,4’-methylenedioxyphenoxy)methyl]piperidinehydrochloride hemihydrate;

основні фізико-хімічні властивості: біла, вкрита оболонкою двоопукла таблетка змаркуванням 20 на одному боці та лінією розподілу – на іншому;

склад:1 таблетка містить пароксетину (у формі гідрохлоридугемігідрату) 20 мг; допоміжні речовини: кальцію фосфат двохосновний(дигідрат), натрію крохмальгліколят, магнію стеарат,гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, поліетиленгліколь-400,полісорбат-80.

Форма випуску.Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтичнагрупа. Антидепресанти. Код АТС N06A B05.

Фармакологічнівластивості. Фармакодинаміка.Паксил – це потужний селективний інгібітор зворотного захвату5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Його антидепресивна дія та ефективністьпри лікуванні обсесивно-компульсивних і панічних розладів зумовлена специфічнимгальмуванням захвату 5-гідрокситриптаміну нейронами мозку. За своєю хімічноюструктурою Паксил відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та іншихвідомих антидепресантів. Паксил має низьку спорідненість з мускариновимихолінергічними рецепторами. Паксил, на відміну від трициклічнихантидепресантів, має незначну спорідненість з альфа 1-, альфа 2- ібета-адренорецепторами, допаміновими (D2), 5-НТ1-подібними, 5-НТ2- тагістаміновими (Н1-) рецепторами. Паксил не впливає на психомоторну функцію і непосилює депресивну дію етанолу.Паксил не змінює діяльність серцево-судинноїсистеми. Паксил не спричинює клінічно значущих змінартеріального тиску, частоти серцевих скорочень і параметрів ЕКГ.Паксил, на відміну від антидепресантів, якігальмують захват норадреналіну, значно меншою мірою впливає на гіпотензивнийефект гуанетидину. Фармакокінетика.Паксил після пероральноговведення швидко всмоктується і зазнає перетворення в печінці.Основними метаболітами діючої речовини Паксилу(пароксетину) є полярні й кон’юговані продукти окислення і метилювання, якішвидко виводяться з організму.Приблизно 64% від введеної дози пароксетинувиводиться разом із сечею, при цьому кількість екскретованого пароксетину внезміненому вигляді становить менше 2%. Приблизно 36% від введеної дозипароксетину виводиться разом з фекаліями, швидше за все через жовчні шляхи, прицьому виводиться у вигляді метаболітів.Виведення метаболітів пароксетину здійснюється в дваетапи – спочатку через метаболізм першого проходження через печінку, а потімзавдяки системному виведенню пароксетину.Період напіввиведення коливається, але всередньому становить приблизно 1 добу. Постійна концентрація в крові досягається через 7– 14 днів після початку лікування, і протягом подальшого тривалого лікуванняфармакокінетика препарату майже не змінюється. Між концентрацією пароксетину в плазмі крові йклінічним ефектом (ефективність і несприятливі реакції) не було виявленокореляції.Завдяки розпаду препарату в печінці кількістьпароксетину, що циркулює в крові, менша за кількість, яка всмокталась ушлунково-кишковому тракті. При збільшенні одноразової дози або багаторазовомудозуванні виникає ефект часткового насичення метаболічного шляху першогопроходження через печінку і спостерігається зниження плазмового кліренсу. Цепризводить до непропорційного збільшення концентрації пароксетину в плазмікрові й зміни фармакокінетичних параметрів з появою нелінійної залежності.Проте така нелінійність здебільшого незначна і спостерігається тільки у людей,в яких при введенні низьких доз досягається невелика концентрація препарату вплазмі крові.Пароксетин широко розподіляється в тканинахорганізму. Значення розрахованих фармакокінетичних параметрів вказують на те,що в плазмі крові залишається лише 1% від введеної дози.При введенні у терапевтичних концентраціяхприблизно 95% пароксетину зв’язується з білками плазми крові.В експериментах на тваринах показано, щопароксетин у невеликій кількості здатний потрапляти в грудне молоко і проходитикрізь плаценту. У людей літнього віку і хворих з нирковою абопечінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації пароксетину вплазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентрації у здоровихлюдей середнього віку.

Показання для застосування.

ДоросліДепресія. Депресія будь-якого типу, включаючиреактивну і тяжку депресію, а також депресію на фоні стану тривоги. Прилікуванні депресивних розладів ефективність Паксилу подібна до ефективностістандартних антидепресантів. Існують деякі докази того, що Паксил можевиявитись ефективним для хворих з недостатньою реакцією на стандартнелікування. Поліпшення стану у хворих здебільшого починається вже через тижденьлікування.Обсесивно-компульсивнийрозлад. Паксил є ефективним засобом лікування при обсесивно-компульсивномурозладі. Застосування Паксилу дозволяє також ефективно попереджувати появурецидивів обсесивно-компульсивного розладу. Панічнийрозлад. Паксил є ефективним засобом лікування панічного розладу із супутньоюагорафобією або без неї. Застосування Паксилу в комплексі з препаратами, щовпливають на когнітивні функції та поведінку, приводить до суттєвого посиленнянеобхідного ефекту порівняно з лікуванням тільки цими препаратами. Застосування Паксилу дозволяє такожефективно попереджувати появу рецидивів панічного стану. Соціальні фобії/соціально-тривожні розлади. Паксил є ефективним засобомлікування соціальних фобій / соціально-тривожних станів. Генералізований тривожний розлад. Паксил є ефективним засобом лікуваннягенералізованого тривожного розладу. Посттравматичний стресовий розлад. Паксил є ефективним засобомлікування посттравматичного стресового розладу.

Діти тапідлітки (до 18 років)Паксил непоказаний для лікування дітей та підлітків до 18 років. За результатамиконтрольованих клінічних іспитів не була продемонстрована ефективність і неотримано підтверджуючих даних щодо застосування Паксилу для лікування дітей іпідлітків, хворих на депресією. Безпека та ефективність Паксилу у дітеймолодших 7 років не досліджувалась.

Спосіб застосування та дози. Депресія. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу.Для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можнапоступово збільшувати на 10 мг на добу – залежно від вираженості реакції налікування, аж до 50 мг на добу.Як і для всіх інших антидепресивних засобів, дозунеобхідно ретельно добирати індивідуально протягом перших 2 – 3 тижнівлікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів.Обсесивно-компульсивнийрозлад. Рекомендованою дозою є 40 мг на добу. Лікування необхідно починати здози 20 мг на добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг на добу. У деякиххворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальноїдози 60 мг на добу.Панічний розлад. Рекомендованою дозою є 40 мг надобу. Лікування необхідно починати з дози 10 мг на добу, а потім щотижнязбільшувати її на 10 мг – залежно від відповідної реакції. У деяких хворихполіпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60мг на добу.Для зменшення ризику можливого посиленнясимптоматики панічного розладу, що часто спостерігається на початку лікуванняцього захворювання, рекомендується починати лікування з невисокої дози препарату.Соціальні тривожні стани/соціальні фобії.Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих зі слабкою відповідноюреакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу – залежновід вираженості реакції на лікування, аж до 50 мг/добу.Генералізований тривожнийрозлад. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих із слабкоювідповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу – залежно відвираженості реакції на лікування, аж до 50 мг на добу.Посттравматичний стресовийрозлад. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих зі слабкоювідповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10мг/добу залежно від виразності реакції на лікування аж до 50 мг/добу.Загальні рекомендаціїВідміна Паксилу.Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних хвороб,треба уникати раптової відміни препарату. Під час клінічних іспитіввикористовувався режим поступового зменшення дози препарату, що включавзменшення добової дози на 10 мг на добу з інтервалом у тиждень. Післядосягнення режиму дозування у 20 мг на добу хворі ще тиждень приймали препарату такій дозі перед повною його відміною. У разі появи надмірних симптомів підчас зменшення дози або після відміни лікування необхідно вирішувати питання провідновлення лікування у попередній дозі. Пізніше можна продовжувати зменшуватидозу, але у більш повільному темпі. Паксил рекомендується приймати 1 разна день – вранці під час їди. Таблетку слід ковтати не розжовуючи.Лікування хворих на депресію або зобсесивно-компульсивним розладомповинно бути досить тривалим, щоб забезпечити усунення симптомів. Цей періодпри депресії і нав’язливих і компульсивних станах може тривати протягомдекількох місяців, а при панічних станах – навіть довше.Люди літнього віку. У людей літнього віку спостерігається підвищенняконцентрації пароксетину в плазмі крові, проте воно не виходить за межідіапазону концентрацій у молодих людей.Лікування починають із застосування звичайноїпочаткової дози для дорослих, яку потім можна поступово збільшити до 40 мг надобу.Діти молодші 7 років: застосовувати Паксил для лікування дітей не рекомендується, оскільки безпечність і ефективність цього препарату удітей не вивчали.Діти та підлітки(до 18 років). Паксил не показаний для лікування дітей і підлітків до 18 років.За результатами контрольованих клінічних іспитів не була продемонстрованаефективність та не отримано підтверджуючих даних щодо застосування Паксилу длялікування дітей і підлітків, хворих на депресією. Ниркова та печінкова недостатність.У хворих звираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) абопечінковою недостатністюспостерігається підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові. Тому длятаких хворих дозу необхідно зменшувати до нижньої межі діапазону дозування.

Побічна дія. Побічні ефекти,наведені нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення.Частота визначається: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,<1/10),не часто (≥1/1 000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1 000),дуже рідко (<1/10 000), включаючи поодинокі випадки.Кров і лімфатична система.Не часто: підвищена кровоточивість шкіри таслизових оболонок (екхімози).Дуже рідко: тромбоцитопенія.Імунна система.Дуже рідко: алергічні реакції (включаючикропив’янку та ангіонабряк).Ендокринна система.Дуже рідко: синдром, зумовлений недостатньоюсекрецією антидіуретичного гормону.Метаболізм і розлади травлення.Часто: збільшення рівня холестерину, зниженняапетиту.Рідко: гіпонатріємія. Гіпонатріємія головнимчином спостерігається у хворих літнього віку та інколи пов’язана із синдромом,зумовленим недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.Психіатричні розлади.Часто: сонливість, безсоння, ажитація.Не часто: сплутаність свідомості, галюцинації.Рідко: маніакальні реакції.Симптоми, що можуть бути зумовлені основноюхворобою.Нервова система.Часто: запаморочення, тремор.Не часто: екстрапірамідні розлади.Рідко: конвульсії, акатизія.Дуже рідко: серотоніновий синдром (може включатив себе ажитацію, сплутаність свідомості, сильне потовиділення, галюцинації,гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію і тремор).Екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальнудистонію, спостерігаються у пацієнтів з руховими порушеннями або у тих хворих,які лікуються нейролептиками.Органи зору.Часто: нечіткість зору.Дуже рідко: гостра глаукома.Серцево-судинна система.Не часто: синусова тахікардія, транзиторнепідвищення або зниження тиску крові.Дихальна система.Часто: позіхання.Шлунково-кишковий тракт.Дуже часто: нудота.Часто: запори, діарея, сухість у роті.Дуже рідко: шлунково-кишкові кровотечі.Гепатобіліарна система.Рідко: підвищення рівня печінкових ферментів.Дуже рідко: розлади з боку печінки (такі якгепатити, інколи з жовтухою та/або печінковою недостатністю). Шкіра та підшкірні тканини.Часто: потіння.Не часто: шкірний висип.Дуже рідко: реакції фоточутливості.Сечовидільна система.Не часто: затримка сечовиділення, нетриманнясечі.Репродуктивна ситема.Дуже часто: сексуальна дисфункція.Рідко: гіперпролактинемія/галакторея.Загальні розлади.Часто: астенія, збільшення маси тіла.Дуже рідко: периферичні набряки.Симтоми, зумовлені відміною препарату.Часто: запаморочення, розлади чутливості, розладисну, тривога, головний біль.Не часто: ажитація, нудота, тремор, сплутаністьсвідомості, пітливість, діарея.Як і при застосуванні інших препаратів длялікування психічних розладів, відміна Паксилу (особливо раптова ) можеспричиняти до таких симптомів, як запаморочення, розлади чутливості (включаючипарестезії, відчуття електрошоку та дзвін у вухах), порушення сну (включаючиінтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота, головний біль, тремор,сплутаність свідомості, діарея та пітливість. У більшості пацієнтів ці симптомиє легкими або помірними та минають без лікування. Особливої групи ризику повиникненню цих симптомів не існує, тому у разі необхідності відміни лікуванняПаксилом дозу слід зменшувати поступово.Побічні дії, отримані при проведенні клінічнихіспитів препарату у дітей. При проведенні клінічних іспитів препарату удітей були отримані такі побічні ефекти (з частотою не менш, ніж у 2%пацієнтів, і з частотою виникнення у два рази вищою порівняно з плацебогрупою): емоційна лабільність (включаючи заподіяння собі шкоди, суїцидальнідумки, плач з погрозами самогубства і коливання настрою), ворожість, зниженняапетиту, тремор, пітливість, гіперкінезії та ажитація. Суїцидальні думки тасуїцидальні спроби спостерігались головним чином у клінічних іспитах прилікуванні підлітків з депресивними розладами. Ворожість спостерігалась головнимчином у дітей з обсесивно-компульсивними розладами, особливо у дітей до 12років.При проведенні іспитів із застосуванням режимупоступового зменшення дози або після відміни препарату спостерігались такісимптоми (з частотою не менш, ніж у 2% пацієнтів, і з частотою виникнення у дварази вищою порівняно з плацебо групою): емоційна лабільність, нервовість,запаморочення, нудота та біль у животі.

Протипоказання. Підвищена чутливістьдо пароксетину або будь-якого інгредієнта препарату.Паксил не слід призначати одночасно зінгібіторами моноаміноксидази (МАО) та раніше, ніж через 2 тижні післяприпинення лікування інгібіторами МАО.Не слід застосовувати інгібітори МАО раніше, ніжмине 2 тижні після припинення лікування Паксилом.Паксил не можна призначати у поєднанні зтіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують печінковий ферментCYP450 2D6, Паксил може підвищувати рівні тіоридазину в плазмі. Застосуваннятіоридазину може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку внаслідокцього тяжкої шлуночкової аритмії (наприклад torsades de pointes) та раптовоїсмерті.Паксил не можна призначати у комбінації зпімозидом (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Передозування. У разі передозування Паксилу крім симптомів,зазначених у розділі “Побічна дія", спостерігались блювання, розширеннязіниць, підвищення температури, зміни артеріального тиску, головний біль,мимовільні скорочення м’язів, збудження, тривожність і тахікардія. Усі ці ефекти у пацієнтів здебільшого минали безсерйозних наслідків навіть після введення дози 2 000 мг. Іноді спостерігали комуабо зміни параметрів ЕКГ, дуже рідко відмічали летальні випадки, але восновному в таких випадках Паксил приймали разом з іншими психотропнимизасобами та іноді з алкоголем. Специфічний антидот не відомий.Лікуванняпередозування повинно включати загальні терапевтичні заходи, як і припередозуванні інших антидепресантів. Рекомендується провести очищення шлункашляхом його промивання. Після очищення шлунка можна давати хворому по 20 – 30 гактивованого вугілля через кожні 4 – 6 год протягом першої доби післяпередозування. Показано проведення підтримуючого лікування під контролемжиттєво важливих показників і ретельного спостереження за станом хворого.

Особливості застосування. Паксил, прийнятий вранці, не впливає негативно наякість або тривалість сну. Крім того, у хворих з відповідною реакцією налікування Паксилом спостерігається поліпшення сну.При сумісному застосуванні в клінічній практицікороткодіючих гіпнотичних засобів разом з антидепресантами не відмічаютьсядодаткові несприятливі реакції. Паксил протягом перших декількох тижнівзастосування приводить до ефективного поліпшення стану при депресії і зникненнясуїцидальних думок.Паксилпопереджує загострення захворювання і ризик повторного виникнення симптомівдепресії. Діти та підлітки (до 18 років).Лікування антидепресантами пов’язано зізбільшеним ризиком суїцидальних спроб і суїцидальних думок у дітей та підлітківз великими депресивними та іншими психічними розладами. За даними клінічнихдосліджень, побічні ефекти, пов’язані з суїцидами (суїцидальні спроби тасуїцидальні думки) та ворожістю (переважно агресивність, протидійна поведінката роздратування) спостерігались при лікуванні дітей та підлітків Паксиломчастіше порівняно з плацебо групою. Довгострокові результати щодо вивченнябезпеки препарату у дітей та підлітків стосовно росту, розвитку, когнітивних іповедінкових характеристик відсутні. Погіршення клінічного стану та ризик суїциду удорослих.Дорослі молодого віку особливо хворі на великідепресивні розлади можуть мати підвищений ризик суїцидальної поведінки під часлікування Паксилом. За даними аналізу плацебо контрольованих клінічнихдосліджень за участю дорослих хворих на психічні розлади було показано, щодорослі молодого віку (приблизно 18 – 24 років) мали збільшений ризиксуїцидальної поведінки порівняно з плацебо групою (17/776 – 2,19% у порівнянніз 5/542 – 0, 92%), хоча ця різниця не є статистично достовірною. У групі хворихстаршого віку ( 25 – 64 роки і старше 65 років) такого збільшення ризику виявленоне було. У хворих на великі депресивні розлади (любого віку), що лікувалисьПаксилом, було відзначено статистично достовірне збільшення частоти виникненнясуїцидальної поведінки порівняно з плацебо групою (11/3455 – 0,32% у порівнянніз 1/1978 – 0,05%, всі такі випадки були суїцидальними спробами). Однакбільшість таких спроб (8 з 11) при лікуванні Паксилом траплялись у молодиххворих віком 18 – 30 років. Ці дані по лікуванню великих депресивних розладівдають можливість припустити, що вищий ризик виникнення цих ускладнень, щоспостерігався у групі молодих хворих з психічними розладами, може бутирозширений на хворих віком понад 24 роки. У пацієнтів з депресивними розладами можутьзагострюватися симптоми депресії та/або формуватися суїцидальне мислення таповедінка незалежно від того, приймають вони антидепресанти чи ні. Цей ризикзберігається доти, доки не настане суттєва ремісія. Загальним клінічнимдосвідом лікування при всіх курсах антидепресантів є те, що ризик суїцидів можезбільшуватись на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, для лікування якихпризначається Паксил, можуть асоціюватись із збільшенням ризику суїцидальноїповедінки і такі розлади можуть також поєднуватись із великими депресивнимипорушеннями. Додатково пацієнти із суїцидальною поведінкою та намірами уминулому, молоді хворі та хворі, які демонструють значний рівень суїцидальнихнамірів до початку курсу лікування, є групою підвищеного ризику стосовносуїцидальних спроб і думок. Всі пацієнти повинні знаходитись під ретельнимнаглядом для виявлення погіршення клінічного стану (включаючи розвиток новихсимптомів) і суїцидальної поведінки під час лікування, особливо на початкукурсу лікування або під час зміни дозування, як в сторону збільшення дози, такі її зменшення.Пацієнти (та особи, які за ними доглядають)повинні бути попереджені про необхідність постійного спостереження за будь-якимзагостренням стану хворого (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появоюсуїцидальнтх думок і поведінки або думок про заподіяння собі шкоди і негайнозвертатися за медичною допомогою у разі їх появи. Слід розуміти, що появадеяких симптомів, таких як ажитація, акатизія або манія, може бути пов’язана якз перебігом захворювання, так і з курсом лікування (див. Акатизія, Манія табіполярний розлад нижче, розділ “Побічна дія” вище).Слід розглядати можливість зміни режимутерапевтичного лікування, включаючи відміну препарату, у хворих з клінічнимпогіршенням стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появоюсуїцидальних думок/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникаютьраптово або не були частиною існуючих симптомів у пацієнта. Акатизія. Рідко застосування Паксилу або інших селективнихінгібіторів зворотного захвату серотоніну може асоціюватись із розвиткомакатизії – станом, що характеризується внутрішнім відчуттям неспокою тапсихомоторним збудженням, таким як неможливість сидіти чи стояти у поєднанні зсуб’єктивним відчуттям болю. Ймовірність виникнення цього найбільша протягомперших тижнів лікування.Серотоніновий синдром/нейролептичний злоякіснийсиндром.У рідких випадках лікування Паксилом можеасоціюватись із розвитком серотонінового або нейролептичного злоякісногосиндрому, особливо при сумісному застосуванні з іншими серотонінергічнимита/або нейролептичними препаратами. Оскільки ці синдроми є життєво небезпечнимистанами, лікування Паксилом слід припинити у разі появи таких явищ (щохарактеризуються сукупністю таких симптомів, як гіпертермія, ригідність,міоклонус, автономна нестабільність з можливим швидким коливанням основнихпоказників функціонального стану організму, зміни розумового стану, включаючисплутаність свідомості, дратівливість, граничну ажитацію з прогресуванням доделірію та коми) та призначити підтримуючу симптоматичну терапію. Паксил не слідзастосовувати у комбінації з серотоніновими прекурсорами (такими як L-трипофан,окситриптан) через ризик розвитку серотонінергічного синдрому.Манія та біполярні розлади. Поява епізодів депресії може бути початковимпроявом біполярних розладів. Є загальноприйнятим (хоча не підтвердженим данимиконтрольованих клінічних іспитів), що лікування таких епізодів антидепресантамияк монотерапія може збільшувати ймовірність прискорення появизмішаних/маніакальних епізодів у хворих з підвищеним ризиком біполярних розладів.Перед початком лікування антидепресантами хворі повинні бути ретельно обстеженіз метою виявлення у них будь-якого ризику біполярних розладів. Таке обстеженняповинно включати в себе детальне вивчення історії хвороби пацієнта, в томучислі наявність суїцидальних спроб, біполярних розладів і депресії у членівсім’ї. Слід мати на увазі, що Паксил не затверджений для лікування біполярнихрозладів. Як і інші антидепресанти, Паксил слід застосовувати з обережністю длялікування хворих з маніакальним синдромом в анамнезі.Інгібітори моноаміноксидази. Лікування Паксилом слід починати з обережністю,не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО; дозупотрібно збільшувати поступово – до досягнення оптимальної реакції.Ниркова/печінкова недостатність.Рекомендується застосовувати з обережністю длялікування пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю. Епілепсія.Паксил, як і інші антидепресанти, слідзастосовувати з обережністю при лікуванні хворих на епілепсію.Напади.У хворих, яких лікують Паксилом, загальна частотанападів становить менше 0,1%. У разі виникнення у хворого нападів застосуванняПаксилу слід припинити.Електроконвульсивна терапія.Накопичено лише незначний клінічний досвід застосуванняПаксилу в комплексі з електроконвульсивною терапією.Глаукома. Паксил, як і інші інгібітори зворотного захватусеротоніну, іноді спричиняє мідріаз, тому його слід застосовувати з обережністюдля лікування хворих на закритокутову глаукому. Гіпонатріємія.Іноді відмічали випадки розвитку гіпонатріємії,здебільшого у хворих літнього віку. Після припинення застосування Паксилуознаки гіпонатріємії здебільшого минали. Геморагії.Після лікування Паксилом спостерігали крововиливив шкіру і слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі). Тому Паксилслід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих, яким одночаснопризначені препарати з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих зчастими кровотечами або із схильністю до них. Захворювання серця. При лікуванні пацієнтів із супутнімизахворюваннями серця слід дотримуватись звичайних застережних заходів. Симптоми, що спостерігаються у дорослих привідміні Паксилу За даними клінічних іспитів, у дорослих побічнідії при відміні лікування Паксилом виникали у 30% хворих порівняно з 20%хворих, які отримували плацебо. Поява симптомів при відміні препарату не єаналогічною ситуації, коли виникає звикання або залежність від препарату призловживанні ним.Повідомлялось про такі симптоми, якзапаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії та відчуттяелектрошоку), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація аботривога, нудота, тремор, конвульсії, потіння, головний біль, діарея. Загалом цісимптоми є легкими або мають помірний характер, хоча у деяких пацієнтів вониможуть бути більш інтенсивними. Вони виникають звичайно протягом першихдекількох днів після відміни препарату, але були поодинокі випадки виникненняцих симптомів у пацієнтів, які ненавмисно пропускали прийом препарату. Звичайноці симптоми є самокупуючими і зникають протягом 2 тижнів, хоча у деякихпацієнтів цей процес може бути довшим (2-3 місяці і довше). Тому рекомендуєтьсяпри відміні Паксилу дозу зменшувати поступово, протягом декількох тижнів абомісяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого.Симптоми, що спостерігаються у дітей та підлітківпри відміні Паксилу.За даними клінічних іспитів, у дітей та підлітківпобічні дії при відміні лікування Паксилом виникали у 32% хворих порівняно з24% хворих, які отримували плацебо. Після відміни Паксилу виникали такі побічніефекти (з частотою не менш, ніж у 2% пацієнтів, і з частотою виникнення у дварази вищою порівняно з плацебо групою): емоційна лабільність (включаючисуїцидальні думки, суїцидальні спроби, зміни настрою та плаксивість),нервовість, запаморочення, нудота та біль у животі.Вагітність.За даними досліджень на тваринах, тератогенногоабо ембріотоксичного ефекту виявлено не було. За даними нещодавніх епідеміологічних досліджень щодо спостереження зарезультатами вагітності у жінок, які лікувались антидепресантами в першомутриместрі вагітності, повідомлялось про збільшення ризику уроджених порушеньрозвитку, головним чином серцево-судинних (наприклад дефекту передсердної абоміжшлуночкової перегородки) пов’язаних з прийомом пароксетину. За цими данимиможна припустити, що ризик народження немовляти із серцево-судинним дефектом увагітної, яка лікувалась пароксетином, становить приблизно 1 на 50 порівняно зочікуваним ризиком виникнення такого дефекту в загальній популяції, щостановить приблизно 1 на 100.Лікар повинен зважити на можливість застосування альтернативноголікування вагітної або жінки, яка планує завагітніти, і призначати пароксетинлише тоді, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик для плоду. Уразі прийняття рішення про припинення лікування вагітної слід за додатковоюінформацією звернутись до відповідних розділів Інструкції для застосуваннялікарських засобів, де описані дози та симптоми, що виникають при припиненнілікування пароксетином.Є повідомлення про передчасне народження дітей ужінок, які лікувались Паксилом або іншими селективними інгібіторами зворотногозахвату серотоніну, хоча причинних взаємозв’язків з прийомом препаратувстановлено не було.Слід обстежувати новонароджених, якщо вагітнапродовжувала приймати Паксил під час пізніх стадій вагітності, оскільки єповідомлення про розвиток ускладнень у новонароджених при лікуванні матеріПаксилом або іншими селективними інгібіторами зворотного захвату серотоніну уІІІ триместрі вагітності, хоча причинний взаємозв’язок з прийомом препарату невстановлений. Повідомлялось про такі ефекти: респіраторний дистрес, ціаноз,апное, напади, температурна нестабільність, труднощі при годуванні, блювання,гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, тремтіння,збудливість, загальмованість, постійний плач і сонливість. Інколи ці симптомиасоціюють з відміною препарату. У більшості випадків вони виникають одразу абоневдовзі після пологів.За даними одного епідеміологічного дослідження,застосування селективнихінгібіторів зворотного захвату серотоніну (включаючи пароксетин) після перших20 тижнів вагітності асоціювалось із збільшеним ризиком розвитку стійкоїлегеневої гіпертензії у новонароджених. За повідомленими даними абсолютнийризик склав від 6 до12 жінок на 1 000 жінок, що застосовували інгібіторизворотного захвату серотоніну у пізніх періодах вагітності, порівняно з 1 або 2жінками на 1 000 жінок у загальній популяції.Лактація.Невелика кількість Паксилу екскретується в груднемолоко. Ніяких ознак впливу препарату на новонароджених виявлено не було, однакПаксил не слід застосовувати в період лактації, крім випадків, коли очікуванакористь для матері буде більшою за можливий ризик для дитини.Вплив на здатність керувати автомобілем та іншимимеханізмами

. Досвід застосування Паксилу в клінічній практицісвідчить, що цей препарат не впливає на когнітивні або психомоторні реакції.Проте, як і при застосуванні інших психоактивних препаратів, пацієнтів слідпопередити про можливе порушення здатності керувати автомобілем та іншимимеханічними засобами під час лікування. Паксил не посилює порушення розумових і моторнихреакцій, спричинених дією алкоголю, проте вживати алкогольні напої під часлікування Паксилом не рекомендується.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами. Серотонінергічні препаратиЯк і при застосуванні інших селективнихінгібіторів зворотного захвату серотоніну, сумісне застосування із серотонінергічнимипрепаратами (включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптан, трамадол,лінезолід, інші інгібітори зворотного захвату серотоніну, літій та травузвіробою-Hypericum perforatum) може призводити до 5-НТ-асоційованого ефекту(серотонінового синдрому).Застосовувати Паксил з цими препаратами слід зобережністю та з обов’язковим ретельним контролем клінічного стану пацієнта.ПімозидЗа даними дослідження щодо сумісного застосуванняразової низької дози пімозиду (2 мг) і пароксетину було продемонстрованозбільшення рівня пімозиду. Оскільки механізм цієї взаємодії не відомий узв’язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду та його добре відомоюздатністю подовжувати інтервал QT сумісне застосування пімозиду та пароксетинупротипоказано.Препарати з впливом на метаболізм ферментівпечінкиМетаболізм і фармакокінетичні параметрипароксетину можуть змінюватись при одночасному застосуванні препаратів, щоіндукують або пригнічують метаболізм ферментів печінки. При одночасному застосуванні пароксетину зпрепаратами, що інгібують ферменти, рекомендується призначати дози, якізнаходяться на нижній межі звичайого рівня. При сумісному застосуванні зпрепаратами, що індукують ферменти (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал,фенітоїн), потреби у зміні початкової дози пароксетину немає. Змінювати дозупротягом подальшого лікування необхідно залежно від клінічного ефекту(переносимість і ефективність).Фосампренавір/ритонавірСумісне застосування фосампренавіру/ритонавіру зпароксетином істотно зменшує плазмовий рівень пароксетину. Змінювати дозупротягом подальшого лікування необхідно залежно від клінічного ефекту(переносимість і ефективність).ПроциклідинПри щоденному застосуванні пароксетину значнопідвищується рівень проциклідину у сироватці крові. У разі появиантихолінергічних ефектів доза проциклідину повинна бути зменшена.АнтиконвульсантиКарбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію. Присумісному застосуванні з цими препаратами не спостерігається будь-якого впливуна фармакокінетику/фармакодинаміку препарату у хворих на епілепсію.CYP2D6 Паксил, як і інші антидепресанти, що являютьсобою інгібітори зворотного захвату серотоніну, уповільнює активність цитохромуP450 CYP2D6. Пригнічення CYP2D6 може призводити до збільшення в плазмі кровіконцентрації одночасно введених препаратів, розпад яких каталізує цей фермент.До таких препаратів належать деякі трициклічні антидепресанти (наприкладамітриптилін, нортриптилін, іміпрамін і дезипрамін), фенотіазинові нейролептики(наприклад перфеназин і тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, протиаритмічнізасоби (наприклад пропафенон і флекаїнід) і метопролол. CYP3A4. В експериментах in vivo сумісне застосуванняПаксилу і терфенадину – субстрату для цитохрому CYP3A4 – при досягненніпостійної концентрації в крові не супроводжувалось впливом Паксилу нафармакокінетику терфенадину. Аналогічне in vivo вивчення взаємодії не виявилобудь-якого впливу Паксилу на фармакокінетикку альпразоламу і навпаки. Одночасневведення Паксилу і терфенадину, альпрозаламу та інших препаратів, які єсубстратами для CYP3A4, не може бути небезпечним. При проведенні клінічних досліджень булопоказано, що на всмоктування або фармакокінетику Паксилу не впливають або майжене впливають (тобто не вимагають зміни дозування) такі фактори: їжа, антациди,дигоксин, пропранолол, алкоголь. Паксил не посилює порушення розумових і моторнихреакцій, спричинених дією алкоголю, проте вживати алкогольні напої під часлікування Паксилом не рекомендується.

Умови та термін зберігання. Зберігати внедоступному для дітей, сухому місці при температурі не вище 30°С. Термін придатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z