Загружается, подождите...

Квінард н (Quinardn)


основні фізико-хімічні властивості: таблетка 10/12,5 мг –рожева, овальна двоопукла таблетка з розподільною рискою з обох сторін, звидрукованою буквою «І» з одного боку;таблетка 20/12,5 мг – рожева, овальна двоопуклатаблетка з розподільною рискою з обох сторін, з видрукованою буквою «І» зодного боку;таблетка 20/25 мг – рожева, кругла двоопуклатаблетка з розподільною рискою з обох сторін, з випечатаною буквою «І» з одногобоку.

склад: 1 таблетка містить квінаприлу гідрохлориду 10 мг гідрохлортіазиду 12,5 мг або квінаприлу гідрохлориду 20 мг гідрохлортіазиду 12,5 мг або квінаприлу гідрохлориду 20 мг гідрохлортіазиду 25 мг допоміжні речовини: магній вуглекислий важкий,кальцію гідрофосфат безводний, крохмаль желатинізований, натрію кроскармелоза,магнію стеарат, гідроксипропілцелюлоза, гіпромелоза, титану діоксид , макрогол, заліза оксид жовтий заліза оксид червоний, барвник 20B24593 рожевий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковоюоболонкою.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати

інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Квінаприл і діуретики.Код АТС С09В A06.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Квінард Н є фіксованою комбінацією інгібітору АПФ –Квінаприлу та діуретика – гідрохлортіазиду. Одночасне застосування цихпрепаратів знижує кров’яний тиск в більшому ступені ніж при монотерапії.Квінаприл, як і інші інгібітори АПФ, протидіє втраті калію, спричиненійгідрохлортіазидом.Квінаприл є пролікарським засобом, якийгідролізується до активного метаболіту квінаприлату, інгібіторуангеотензинперетворюючого ферменту (інгібітор АПФ) крові і тканин пролонгованоїдії. АПФ каталізує перетворення неактивного ангеотензину І в активнийангіотензин ІІ, який має судинозвужувальну дію. Пригнічення АПФ призводить дозниження ангеотензину ІІ, зменшення секреції альдостерону, можливо, що препараттакож інгібує метаболізм брадикиніну. У клінічних дослідженнях квінаприлвиявився нейтральним до ліпідів і не виказував негативного впливу на метаболізмглюкози. Квінаприл знижує загальний периферичний опір судин а також опірниркових артерій.Взагалі немає клінічно помітних змін в нирковомукровообігу або клубочковій фільтрації. Квінаприлат діє на кров’яний тиск вположенні лежачи, сидячи та стоячи. Пік ефекту спостерігається через 2 – 4години після прийому рекомендованої дози. У деяких пацієнтів максимальний ефектзниження тиску крові наступає через 2 – 4 тижня лікування. В експериментах натваринах був показаний ефект зменшення гіпертрофії лівого шлуночка прилікуванні квінаприлом при гіпертензії. Гідрохлортіазид: є тіазидним діуретиком іантигіпертензивним агентом, що підвищує ренін плазми крові. Гідрохлортіазидзнижує ниркову реабсорбцію електролітів в дистальному сегменті петлі Генле іпідвищує екскрецію натрію, хлору, калію, магнію, бікарбонату і води. Екскреціякальцію може знижуватись. Одночасне застосування квінаприлу і гідрохлортіазидупризводить до потужнішого гіпотензивного ефекту, ніж при застосуванні цихпрепаратів у монотерапії.Фармакокінетика. Біодоступність активного метаболіту, квінаприлату вмежах 30 – 40 % від прийнятої внутрішньо дози. Пік плазмової концентрації настаєприблизно за 2 години після прийому. Абсорбція квінаприлу не пов’язана зприйомом їжі, але занадто жирна їжа може затримати всмоктування препарату.Приблизно 97 % препарату зв’язується з білками крові. При повторномузастосуванні період напіввиведення квінаприлату становить приблизно 3 години.Стабільний ефект досягається протягом 2 – 3 діб. Квінаприлат в основномуекскретується в незмінному стані через нирки. Кліренс дорівнює 220 мл/хв.діаліз суттєво не впливає на елімінацію квінаприлу. У пацієнтів з нирковоюнедостатністю квінаприл не виявлявся в діалізаті, квінаприлату було виявлено2,5 % від дози в діалізаті після перитонеального діалізу і 5,4 % післягемодіалізу.У пацієнтів з нирковою недостатністю подовжуєтьсяперіод напіввиведення і плазмова концентрація квінаприлату. У пацієнтів зпечінковою недостатністю знижується концентрація квінаприлату завдяки зниженнюгідролізу квінаприлу.Гідрохлортіазид. Біодоступністьгідрохлортіазиду 60 – 80 %. Препарат діє через 2 години після прийому,максимальний ефект досягається через 4 години. Препарат діє протягом 6 – 12годин. Гідрохлортіазид виводиться незміненим через нирки.Період напіввидення з плазми крові – 10 годин.У пацієнтів з порушенням функції нирок періоднапівжиття може бути подовженим.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія

Спосіб застосування та дози. Дозу препарату визначаєлікар. Застосовується внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючидостатньою кількістю води. Дозу визначають індивідуально.

Дорослі: звичайно доза становить 1таблетка 1 раз на добу. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв. препаратзастосовувати не рекомендується. Хворим з тяжкими порушеннями функції нирокпризначають петльові діуретики. При легкому або помірному ступені порушення функціїнирок (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв. креатинін сироватки крові приблизно3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується звичайна доза Квінарду Н.При порушенні функції печінки доза не потребуєкорекції. Пацієнти літнього віку можуть бути чутливіші до дії препарату,внаслідок уповільненого метаболізму.

Побічна дія. Під час лікуванняквінаприлом та іншими інгібіторами АПФ спостерігали такі побічні реакції знаступною частотою: дуже часті (>1/10), часті (≥1/100, <1/10),нечасті (>1/1000, <1/100), рідкі (>1/10000, 1<1000), дуже рідкі(<1/10000), в тому числі і окремі повідомлення.Можливі такі небажані медикаментозні реакції:з боку системи крові та лімфатичної системи:рідкі: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту;дуже рідкі: пригнічення кісткового мозку, анемія,тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія,лімфаденопатія, аутоімунні захворювання;метаболічні та харчові порушення;дуже рідкі: гіпокаліємія;з боку нервової системи та психічних розладів:часті: запаморочення, головний біль;нечасті: зміни настрою, парестезії, порушення смаку,порушення сну;з боку серцево-судинної системи:часті: ортостатичні ефекти (в тому числі гіпотонія);нечасті: вірогідно, за рахунок дуже низького тиску упацієнтів з високим ступенем ризику, відчуття серцебиття, тахікардія, інфарктміокарда та інсульт мозку, хвороба Рейно;з боку дихальної системи:часті: кашель;нечасті: риніт;дуже рідкі: бронхоспазм, синусит, алергічнийальвеоліт, еозинофільна пневмонія;з боку шлунково-кишкового тракту:часті: пронос, блювання;нечасті: нудота, біль в животі, порушення травлення;рідкі: сухість у роті;дуже рідкі: панкреатит, ангіоневротичний набряккишечнику, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця та печінкованедостатність;з боку шкіри:нечасті: висип, свербіж;рідкі: гіперчутливість/ангіоневротичний набрякобличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, кропів’янка,алопеція, псоріаз;дуже рідкі: потіння, пухирчатка, токсичнийепідермальний некроліз, мультиформна еритема. Спостерігали симптомокомплекс, що включає в себеодин або більше з наступних симптомів: підвищення температури, васкуліт,міалгія, артралгія/артрит, позитивний результат тесту на антинуклеарніантитіла, прискорене ШОЕ, еозинофілія і лейкоцитоз. Можливі висипи,фоточутливість або інші прояви з боку шкіри;з боку сечовивідної системи:рідкі: ушкодження ниркової функції, уремія;дуже рідкі: гостра ниркова недостатність,олігурія/анурія;з боку репродуктивної системи і грудних залоз:нечасті: імпотенція;рідкі: гінекомастія;загальні реакції та стани:нечасті: швидка втомлюваність, астенія;з боку лабораторних показників:нечасті: підвищення сечовини крові, підвищення сироватковогокреатиніну, підвищення печінкових ферментів, гіперкаліємія;рідкі: підвищення сироваткового білірубіну,гіпонатріємія.При лікуванні гідрохлортіазидом спостерігалинаступні небажані реакції:з боку системи крові: тромбоз, тромбоемболія нейтропенія,тромбоцитопенія;метаболічні порушення: гіпокаліємія, гіпомагніємія,гіпонатріємія, гіперурікємія, гіперкальціємія, гіперглікємія, загостренняподагри;з боку нервової системи: запаморочення, головнийбіль;з боку серцево-судинної системи: відчуттясерцебиття, васкуліт;з боку шлунково-кишкової системи: геморагічнийпанкреатит, гострий холецистит;з боку зору: прогресування короткозорості;з боку опорно-рухового апарату: судоми литковихм’язів.

Протипоказання. Підвищена чутливість доактивної або будь-якої з допоміжних речовин препарату або до інших інгібіторівАПФ. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторамиАПФ. Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Тяжкий ступінь нирковоїнедостатності (кліренс креатиніну нижче 30мл/хв./1,73 м2), анурія,подагра, виражене порушення електролітного балансу. Вагітність, періодлактації.

Передозування. При передозуваннівнаслідок застосування доз лікарського засобу, що значно перевищуютьрекомендовану, можливі тяжка артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, ступор,брадикардія, електролітні розлади та ниркова недостатність. Лікування проводятьшляхом промивання шлунка (протягом 30 хвилин після прийому препарату) таприскорення виділення. При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слідпокласти на спину, ноги, підняти трохи догори, і негайно провестивнутрішньовенне вливання фізіологічного розчину. Слід обміркувати можливістьлікування введенням ангіотензину ІІ. Брадикардію та виражені вагусні реакціїможливо зняти шляхом введення атропіну. Можливо розглянути можливістьвикористання тимчасового пейсмейкера.

Особливості застосування. Симптоматична гіпотензія.Симптоматична гіпотензія спостерігається рідко упацієнтів з неускладненою гіпертензією. У хворих на артеріальну гіпертензію,які приймають квінаприл, прояви симптоматичної гіпотензії вірогідніші внаслідокзменшення об’єму рідини, наприклад, внаслідок прийому діуретиків, дієти зобмеженням кількості солі, діалізу, проносів або блювання, або за наявностіренінзалежної гіпертензії. Симптоматичну гіпотензію спостерігали у хворих зсерцевою недостатністю з наявністю або без ниркової недостатності. Появагіпотензії вірогідніша у хворих з більш тяжким ступенем серцевої недостатності,що пов’язано з прийманням великих доз сольових діуретиків, гіпонатріємією абофункціональною нирковою недостатністю. У хворих з підвищеним ризикомсимптоматичної гіпотензії потрібен контроль на початку терапії і при корекціїдози квінаприлу та/або діуретиків. Подібний контроль необхідний і у хворих наішемічну хворобу серця, або із захворюваннями судин мозку, у яких надмірнепадіння тиску може призвести до інфаркту міокарда або мозкового інсульту. При виникненні артеріальної гіпотензії хворого слідпокласти на спину і при необхідності ввести стандартний фізіологічний розчин.Перехідна гіпотензія не є протипоказанням для приймання наступних доз, щозазвичай можуть прийматися без ускладнень після підвищення кров’яного тискувнаслідок збільшення об’єму. У деяких хворих з серцевою недостатністю та знормальним або низьким артеріальним тиском при застосуванні квінаприлу можливододаткове зниження системного кров’яного тиску. Це очікуваний ефект і зазвичайне є причиною для припинення лікування. Якщо гіпотензія перейде всимптоматичну, може виникнути потреба в зменшенні дози або припиненні прийманнядіуретика та/або квінаприлу. Стеноз аортального та мітральногоклапанів/ гіпертрофічна кардіоміопатіяЯк і інші інгібітори АПФ квінаприл слід призначати зособливою обережністю хворим з стенозом мітрального клапана або з обструкцієювивідного відділу лівого шлуночка, як, наприклад, при стенозі устя аорти абогіпертрофічній кардіоміопатії. Ниркова недостатність.Під час лікування квінаприлом в комбінації здіуретиками у пацієнтів без ознак захворювання судин нирок можливе слабкепідвищення значень сироваткової сечовини і сироваткового креатиніну. Цей ефект,однак, частіше зустрічається у хворих з вже існуючою нирковою недостатністю.Може бути потрібним зниження дози квінаприлу, регулярний контроль калію ікреатиніну є частиною стандартного медичного спостереження у цих пацієнтів.Серцева недостатність.У хворих з серцевою недостатністю гіпотензія напочатку лікування інгібіторами АПФ може призвести до додаткового ушкодженняфункції нирок. У таких випадках можливий розвиток гострої нирковоїнедостатності, звичайно зворотного характеру. Двобічний стеноз ниркової артеріїабо стеноз артерії єдиної нирки.У деяких пацієнтів з двобічним стенозом нирковихартерій або стенозом артерії єдиної нирки, що приймають інгібітори АПФ,виявляється підвищення значень сечовини крові і сироваткового креатиніну,зазвичай це має оборотний характер після припинення лікування. Вірогідніше це ухворих з нирковою недостатністю. За наявності вазоренальної гіпертензії ризикрозвитку тяжкої гіпотензії і ушкодження нирок підвищений. У таких хворихлікування слід починати під контролем лікаря з низьких доз, з обережноюкорекцією дозувань. Оскільки діуретики можуть являти собою фактор, що сприяєвищезазначеному, їх приймання слід відмінити і контролювати функцію нирокпротягом перших тижнів лікування квінаприлом. У деяких хворих на артеріальну гіпертензію зневиявленим раніше захворюванням нирок відзначають підвищення значень сечовиникрові й сироваткового креатиніну, зазвичай незначне і оборотне, особливо якщоквінаприл застосовували разом з діуретиком. Це найвірогідніше у хворих знирковою недостатністю. Може виникнути необхідність зменшити дозу та/абовідмінити діуретик та/або квінаприл. Гострий інфаркт міокарда.При гострому інфаркті міокарда лікування квінаприломне можна починати у хворих з даними в анамнезі про дисфункцію нирок, приконцентрації сироваткового креатиніну вище 177 мкмоль/л, та/або протеїнурією, щоперевищує 500 мг/24 години. При розвитку ниркової дисфункції під час лікуванняквінаприлом (концентрація сироваткового креатиніну понад 265 мкмоль/л або колизначення у два рази перевищують значення до лікування) лікар повинен розглянутиможливість відміни лікування квінаприлом.Трансплантація нирки.Немає досвіду застосування препарату у хворих знещодавно перенесеною трансплантацією нирки.З цієї причини лікування квінаприлом нерекомендується.Пацієнти на гемодіалізі. Є повідомлення про анафілактичні реакції у хворих,що лікуються інгібіторами АПФ при проведенні гемодіалізу з використанняммембран високої проникності. В таких випадках слід обміркувати можливістьвикористання діалізних мембран іншого виду або застосування антигіпертензивнихзасобів іншої групи. Гіперчутливість/ангіоневротичнийнабряк.Існують поодинокі повідомлення про ангіоневротичнийнабряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у хворих,які лікувались інгібіторами АПФ, у т.ч. квінаприлом. Він може виникнути вбудь-який момент лікування. В такому випадку приймання квінаприлу слід негайноприпинити, призначити необхідне лікування і спостерігати за станом хворого доповного зникнення симптомів, перед тим як він має бути виписаний. Навіть увипадках, якщо набряк поширюватиметься тільки на язик, без наявногореспіраторного дистресу можливе довготривале спостереження за хворим, оскількилікування антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатнім.У поодиноких випадках повідомляється про випадкисмерті внаслідок ангіоневротичного набряку гортані чи язика. У хворих зушкодженням язика, голосової щілини або гортані існує вірогідність появизатруднення дихання, особливо якщо в анамнезі є операція на дихальних шляхах. Таківипадки потребують невідкладного лікування. Воно може включати введенняадреналіну та/або підтримку прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинензнаходитись під постійним наглядом лікаря до повного, стійкого зняттясимптоматики. Частота випадків розвитку ангіоневротичного набряку,пов'язаного із застосовуванням інгібіторів АПФ, вища у представниківчорношкірого населення, ніж в інших рас. Пацієнти, у яких в анамнезі є дані проангіоневротичний набряк, що не пов'язаний з лікуванням інгібіторами АПФ, маютьбільший ризик розвитку такого набряку при лікуванні інгібіторами АПФ.Анафілактоїдні реакції під часаферезу LDL.У деяких випадках у пацієнтів, які приймаютьінгібітори АПФ розвивались небезпечні для життя анафілактоїдні реакції під часаферезу ліпопротеїнів низької щільності (LDL) за допомогою сульфату декстрану.Цим реакціям можна запобігти, тимчасово припинивши приймання інгібітора АПФперед кожним аферезом.Десенсибілізація.У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ,розвивались стійкі анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації(наприклад, отрута перетинчастокрилих). Таких реакцій можна уникнути шляхомтимчасової відміни приймання інгібіторів АПФ, однак вони виникали знову принеобачному поновленні приймання препарату.Печінкова недостатність.Рідко прийом інгібіторів АПФ зв’язували з синдромом,що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує дофульмінантного некрозу печінки, інколи з летальним кінцем. Механізм виникненняцього синдрому нез’ясований. При появі жовтяниці або вираженому підвищенніактивності печінкових ферментів у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ,приймання препарату слід припинити і призначити необхідне лікування. Нейтропенія/агранулоцитоз.У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ,спостерігали розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. Ухворих з нормальною функцією нирок і за відсутності інших факторів ускладненьнейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія і агранулоцитоз мають оборотнийхарактер після припинення приймання інгібітору АПФ. Квінаприл слідзастосовувати особливо обережно у пацієнтів з ураженням колагену судин(системний червоний вовчак, склеродермія тощо), при проведенні лікуванняімуносупресорами, або алопуринолом, або прокаїнамідом чи за наявності комбінаціїцих факторів можливі ускладнення, особливо за наявності вже існуючого порушенняфункції нирок. У деяких з пацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, окремі з нихне піддаються інтенсивному лікуванню антибіотиками. При застосуванні квінаприлуу таких пацієнтів рекомендується періодично перевіряти білі клітини крові іпацієнтів слід проінструктувати, щоб вони повідомляли про будь-яку ознакуінфекції.Етнічні відмінності.Як і в інших інгібіторів АПФ, антигіпертензивна діяквінаприлу менше виражена у чорношкірих пацієнтів, ніж у представників іншихрас, напевне, через частіші розповсюдження низькоренінової форми гіпертензіїсеред чорношкірого населення.Кашель.Є дані про появу кашлю після застосуванняінгібіторів АПФ. Зазвичай кашель носить непродуктивний характер і припиняєтьсяпісля відміни препарату. Хірургічні втручання/анестезія. Під час великих хірургічних втручань або під часпроведення анестезії із застосуванням засобів, що спричиняють атретіальнугіпотензію, квінаприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ внаслідоккомпенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається гіпотензія, що,можливо, спричинена цим механізмом, то її слід коректувати шляхом збільшенняоб’єму циркулюючої крові. Інгібітори АПФ можуть підсилювати гіпотензивну дію препаратів,що застосовуються для анестезії, та аналгетиків. При розвитку гіпотензії ухворих, яким показане хірургічне втручання або проведена анестезія, такагіпотензія може бути скоригована шляхом внутрішньовенного введенняплазмозамінників.Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, втому числі квінаприл, спостерігали підвищення рівня калію в сироватці. Ризикрозвитку гіперкаліємії зазвичай вище у пацієнтів з нирковою недостатністю,цукровим діабетом, у хворих, які приймають одночасно калійзберігаючі діуретики,препарати калію або замінники солі, що містять калій, а також у хворих, щоприймають препарати, які підвищують кількість калію в сироватці (наприклад,гепарин). Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів необхідний, рекомендуєтьсяперіодичний контроль калію в сироватці. Діабет. Протягом першого місяця лікування інгібітором АПФпотрібен суворий контроль рівня цукру у пацієнтів, які застосовують пероральніпротидіабетичні засоби або інсулін.Літій.Комбінувати літій і квінаприл, як правило, нерекомендується. Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слідприймати пацієнтам з недостатністю лактази, галактоземією абоглюкозним/галактозним синдромом мальабсорбції.Пацієнти літнього віку.Коригування дози для хворих від 65 років і старше непотрібно, вона може бути такою ж, як і у молодих хворих. Однак лікуваннядоцільно починати з менших доз з урахуванням більш високої захворюваності тазниження печінкової, ниркової та серцево-судинної функцій, супутніх захворюваньта застосування інших лікарських засобів.Діти.Ефективність і безпека застосування препарату удітей та підлітків не встановлена. У зв’язку з цим застосовувати у дітей тапідлітків не рекомендується.Вагітність та період лактації.Квінаприл не можна приймати в першому триместрівагітності. Якщо є або планується вагітність, треба якомога швидше перейти наальтернативне лікування. Контрольовані дослідження у людей не проводились,однак обмежена кількість випадків підтвердження токсичної дії інгібіторів АПФ упершому триместрі вагітності не показали наявності мальформацій.Препарат протипоказаний в другому та третьомутриместрах вагітності. Є дані, що тривалий прийом інгібіторів АПФ у другому ітретьому триместрах вагітності призводить до фетотоксичності (зниження функціїнирок, олігогідрамніон, затримка осифікації черепа) і постнатальнимускладненням (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).Якщо квінаприл застосовувався після першоготриместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового дослідженняфункції нирок та черепа.Немовлят які годуються материнським молоком, матерікотрих приймали квінаприл, слід спостерігати на випадок розвитку гіпотензії,олігурії і гіперкаліємії. Квінаприл, що проникає через плаценту з відомимклінічним ефектом, був усунений з кровообігу немовляти за допомогоюперитонеального діалізу, теоретично препарат можливо усунути шляхом обмінногопереливання крові.Період лактації.Невідомо, чи проникає квінаприл в грудне молоко. Застосуванняквінаприлу в період годування груддю не рекомендується.Керування транспортом і робота зіскладними механізмами. Квінаприл або зовсім не має впливу, або маєнезначний вплив на здатність керувати транспортом або працювати з технікою.Водії автотранспортних засобів повинні мати на увазі, що іноді можливізапаморочення чи швидка стомлюваність.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами. Тетрацикліни.Квінаприл містить магній, який при контакті зтетрациклінами формує хелатне сполучення , чим знижує їх абсорбцію. Такоїкомбінації слід уникати.Калійзберігаючі діуретики, добавкиабо замінники солі, що містять калій.Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричиненудіуретиками. Застосування добавок, що містять калій, калійзберігаючихдіуретиків (антагоністів альдостерону) або замінників солі, що містять калій,може збільшити ризик розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів з встановленоюгіперкаліємією добавки, що містять калій, слід застосовувати разом зквінаприлом дуже обережно і постійно контролювати рівень калію в сироватці.Діуретики. Застосування діуретика у пацієнта, який приймаєквінаприл зазвичай призводить до адитивності антигіпертензивної дії. Придодаванні квінаприлу до терапії пацієнтів, котрі приймають діуретики, іособливо, якщо їх приймання розпочато нещодавно, можливе різке зниження тискукрові. Ризик розвитку симптоматичної гіпотензії, пов’язаної з прийманнямквінаприлу, можна знизити, відмінивши приймання діуретика до початку лікуванняквінаприлом. Інші антигіпертензивні лікарськізасоби .Одночасний прийом таких лікарських засобів можепосилити антигіпертензивну дію квінаприлу. Комбінований прийом знітрогліцерином та іншими нітратами або іншими судинорозширювальними засобамиможе додатково знизити кров’яний тиск.Літій.Існують повідомлення про зворотне підвищеннясироваткових концентрацій літію і його токсичності при одночасному прийомілітію з інгібіторами АПФ. Комбінування з тіазидними діуретиками може збільшитиризик виявлення токсичності літію або ускладнити вже існуючу інтоксикаціюлітієм, пов’язану з прийманням інгібіторів АПФ. Не рекомендують одночаснозастосувати квінаприл і літій, однак, якщо така комбінація необхідна, слідсуворо контролювати рівень літію в сироватці.Антацидні засоби. Одночасний прийом антацидних засобів може зменшитивсмоктування квінаприлу. З цієї причини квінарнд слід приймати за 2 год. до абочерез 2 години після прийому антацидного препарату.Нестероїдні протизапальні засоби(НПЗЗ), у тому числі ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г на добу.Довготривале застосування НПЗЗ може зменшитиантигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивнийефект на підвищення рівня сироваткового калію і можуть призвести до порушенняфункції нирок. Цей ефект зазвичай має оборотний характер. Рідко можливийрозвиток гострої ниркової недостатності, зокрема у хворих з вже порушеноюфункцією нирок – зневоднених пацієнтів та осіб літнього віку.Трициклічніантидепресанти/антипсихотичні засоби/анестетики. Одночасне застосування деяких лікарських засобів дляанестезії, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів зінгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження тиску крові.Симпатоміметичні засоби. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивнудію інгібіторів АПФ.Протидіабетичні засоби.Епідеміологічні дослідження показали, що приодночасному прийманні інгібіторів АПФ і протидіабетичних лікарських засобів(інсулін, пероральні гіпоглікемічні засоби) можливо посиленняглюкозознижувального ефекту останніх з ризиком розвитку гіпоглікемії. Появатакого ефекту вірогідніша протягом перших тижнів комбінованого лікування або ухворих з нирковою недостатністю.У дослідженнях фармакокінетики ніфедипін,пропранолол, циметидин, дигоксин, метоклопрамід, пропантелін або варфарин непризвели до зміни біодоступності квінаприлату.

Умови та термін зберігання. Зберігати в місцях,недоступних для дітей;при температурі не вище 25ºС. Не застосовувати після закінченнятерміну придатності, зазначеного на упаковці!Термін придатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z