Загружается, подождите...

Квінард (Quinard)


міжнародна та хімічна назви: quinapril*;(3S)-2{N-[S)-1-етоксікарбоніл-3-фенілпропіл]-L-аланіл}-1,2,3,4-тетрагідроісоквінолін-3-карбоксіловоїкислоти гідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетка 5 мг − овальної форми,випукла червоно-коричневого кольору покрита оболонкою таблетка з розподільноюрискою з обох сторін, з відтиском букви “І” з одного боку. Розмір 4,5 Х 8,7 мм.таблетка 10 мг − овальної форми, випукла, червоно-коричневогокольору покрита оболонкою таблетка з розподільною рискою з обох сторін, звідтиском букви “L” з одного боку. Розмір 5,8 Х 11,3 мм.таблетка 20 мг − округлої форми, випукла, червоно-коричневогокольору покрита оболонкою таблетка з розподільною рискою з обох сторін, звідтиском букви “І” з одного боку. Діаметр 7 мм.таблетка 40 мг − овальної форми, випукла, червоно-коричневогокольору покрита оболонкою таблетка з розподільною рискою з обох сторін, звідтиском букви “І” з одного боку. Розмір 6,5 Х 12,7 мм.

склад: 1 таблетка містить квінаприлу гідрохлорид 5,415 мг що еквівалентно 5 мг квінаприлу; або квінаприлу гідрохлорид 10,83 мг що еквівалентно 10 мг квінаприлу; або квінаприлу гідрохлорид 21,66 мг що еквівалентно 20 мг квінаприлу; або квінаприлу гідрохлорид 43,32 мг що еквівалентно 40 мг квінаприлу; допоміжні речовини: карбонат магнію важкий, фосфат кальцію безводнийдвозаміщений, крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500), карамелози натрієва сіль,магнію стеарат, барвник червоний 20В25123.

Форма випуску. Таблетки вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту. Код АТС С09В A06.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Квінаприл є пролікарськимзасобом, який гідролізується до активного метаболіту квінаприлату, інгібітораангеотензін-перетворюючого ферменту (інгібітор АПФ) крові і тканинпролонгованої дії. АПФ каталізує перетворення неактивного ангеотензіну І вактивний ангіотензин ІІ, який виказує судинозвужуючу дію. Пригнічення АПФпризводить до зниження ангеотензіну ІІ, зменшення секреції альдостерону,можливо, що препарат також інгібує метаболізм брадікініну. У клінічнихдослідженнях квінаприл виявився нейтральним до ліпідів і не виказувавнегативного впливу на метаболізм глюкози. Квінаприл знижує загальнийпериферійний опір судин а також опір ниркових артерій.В загалі немає клінічно помітних змін в нирковому току крові чи клубочкової фільтрації. Квінаприлат діє на кров’яний тиск в положенні лежачі,сидячи та стоячи. Пік ефекту спостерігається через 2-4 години після прийомурекомендованої дози. У деяких пацієнтів максимальний ефект зниження тиску кровінаступає через 2-4 тижня лікування. В експериментах на тваринах був показанийефект зменшення гіпертрофії лівого шлуночка при лікуванні квінаприлом пригіпертензії. Не вистачає даних щодо захворюваності та смертності.У пацієнтів з серцевою недостатносттю квінаприл знижує периферичнийопір судин, тиск крові та тиск в легеневих капілярах при цьому підвищуєсерцевий викид.За необхідності квінаприл може призначатись з іншими препаратами длязниження кров’яного тиску. Лікування разом з тіазидними діуретиками посилюєгіпотензивний ефект квінаприлу. У пацієнтів з серцевою недостатністю квінаприлпризначається в якості додаткової терапії з діуретиками або серцевимиглікозідами. Фармакокінетика. Біодоступність активного метаболіту, квінаприлату вмежах 30-40% від прийнятої внутрішньо дози. Пік плазмової концентрації настаєприблизно за 2 години після прийому. Абсорбція квінаприлу не пов’язана зприйомом їди, але занадто жирна їжа може затримати всмоктування препарату.Приблизно 97% препарату зв’язується з білками крові. При повторномузастосуванні період напівжиття квінаприлату приблизно 3 години. Стабільнийєфект досягається протягом 2-3 діб. Квінаприлат в основному екскретується внезміненому вигляді через нирки. Кліренс дорівнює 220 мл/хв. діаліз суттєво невпливає на елімінацію квінаприлу. У пацієнтів з нирковою недостатністюквінаприл не виявлявся в діалізаті, квінапрілату було виявлено 2,5% від дози вдіалізаті після перітонеального діалізу і 5,4%після гемодіалізу.У пацієнтів з нирковою недостатністю подовжується період напівжиття іплазмова концентрація квінаприлату. У пацієнтів з печінковою недостатністюзнижується концентрація квінаприлату завдяки зниженню гідролізу квінаприлу.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія,Хронічна серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози.

ДоросліАртеріальна гіпертензія: початкова доза становить 10 мг на добу.Звичайна підтримуюча доза 20 мг на добу. Звичайний діапазон дози становить від10 до 40 мг на добу. Препарат призначають раз на добу або двічі на добу.Симптоматична хронічна серцева недостатність: Квінаприл слідзастосовувати в якості додаткової терапії до лікування діуретиками абосерцевими глікозидами. Початкова доза становить 5 мг на добу. Лікування можливопочати в амбулаторних умовах. Поява перехідної гіпотензії після прийому першоїдози не виключає можливості обережного підвищення дози після усуненнягіпотензії. Однак, хворі з чітко вираженою серцевою недостатністю, ушкодженнямнирок та схильністю до порушення електролітного балансу повинні знаходитись підспостереженням лікаря в умовах стаціонару під час початкової фази лікування. Цетакож стосується хворих, які додатково приймають судинорозширювальні засоби.Якщо початкова доза буде перенесена добре, її можливо збільшувати з інтервалому тиждень до 40 мг на добу.Порушення функції нирок та/або печінки, хворі літнього віку. (>65р.)Початкова доза квінаприлу повинна бути зменшена у пацієнтів зпорушенням ниркової функції так як концентрація квінаприлату в плазмі кровізбільшується при зниженні кліренсу креатиніну крові. Завдяки тому що у людейпохилого віку також знижена функція нирок для таких пацієнтів рекомендуютьсятакі початкові дози:Кліренс креатиніну >60 – 10 мг на добуКліренс креатиніну 30-60 – 5 мг на добуКліренс креатиніну 10-30 – 2,5 мг на добуНа даний час немає інформації стосовно застосування препарату упацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 10 мл/хв. Діаліз не виказує помітного ефекту на елімінацію квінаприлату.Якщо задовільний ефект не досягнуто протягом 3 місяців лікування требазамінити.

ДітиЕфективність і безпека застосування препарату у дітей та підлітків невстановлена. З цієї причини його застосування у дітей та підлітків нерекомендується.

Побічна дія. Під час лікування квінаприлом та іншими інгібіторамиАПФ спостерігали такі побічні реакції з наступною частотою: дуже часті(>1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (>1/1000, <1/100),поодинокі (>1/10000, 1<1000), дуже поодинокі (<1/10000), в тому числій ізольовані повідомлення.Можливі такі небажані реакції з боку:з боку системи крові та лімфатичної системи:поодинокі: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту;дуже поодинокі: пригнічення функції кісткового мозку, анемія,тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія,лімфаденопатія, аутоімунні захворювання;метаболічні та харчові порушення;дуже поодинокі: гіпокаліємія;з боку нервової системи та психічні розлади:часті: запаморочення, головний біль;нечасті: зміни настрою, парестезії, порушення смаку, порушення сну;з боку серцево-судинної системи:часті: ортостатичні ефекти (в тому числі гіпотензія);нечасті: вірогідно завдяки дуже низькому тиску у пацієнтів з високимступенем ризику, відчуття серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда та інсультмозку, хвороба Рейно;з боку дихальної системи:часті: кашель;нечасті: риніт;дуже поодинокі: бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.з боку шлунково-кишкового тракту:часті: пронос, блювання;нечасті: нудота, болі в животі, порушення травлення; поодинокі: сухість у роті;дуже поодинокі: панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечнику,гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця та печінкованедостатність;з боку шкіри:нечасті: висипання, свербіж;поодинокі: гіперчутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок,губ, язика, голосової щілини та/або гортані, кропив’янка, алопеція, псоріаз;дуже поодинокі: потовиділення, пухирчатка, токсичний епідермальнийнекроліз, мультиформна еритема. Спостерігали симптомокомплекс, що включає в себе один або більше зтаких симптомів: підвищення температури, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит,позитивний результат тесту на антинуклеарні антитіла, прискорене ШОЕ,еозинофілія і лейкоцитоз. Можливі висипання, фоточутливість або інші прояви збоку шкіри;з боку сечовививідної системи:поодинокі: ушкодження ниркової функції, уремія,;з боку репродуктивної системи і грудних залоз:нечасті: імпотенція;поодинокі: гінекомастія;загальні реакції та стани:нечасті: швидка втомлюваність, астенія;з боку лабораторних показників:нечасті: підвищення рівня сечовини крові, підвищення сироватковогокреатиніну, підвищення печінкових ферментів, гіперкаліємія;поодинокі: підвищення сироваткового білірубіну, гіпонатріємія.

Протипоказання. Підвищена чутливість до активної або будь-якої здопоміжних речовин препарату або до інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичнийнабряк, пов’язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Вагітность, період лактації.

Передозування. При передозуванні внаслідок застосування дозлікарського засобу, що значно перевищують рекомендовану, можливі тяжкагіпотензія, циркуляторний шок, ступор, брадикардія, електролітні розлади таниркова недостатність. Лікування проводять шляхом промивання шлунка (протягом30 хв. після прийому препарату) та прискорення виділення. При розвиткугіпотензії хворого слід покласти на спину, ноги, підняти трохи догори, інегайно провести внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину. Слідобміркувати можливість лікування введенням ангіотензину ІІ. Брадикардію тавиражені вагусні реакції можливо зняти шляхом введення атропіну. Занеобхідності розглянути можливість використання тимчасового пейсмейкера.

Особливості застосування. Симптоматична гіпотензія.Симптоматична гіпотензія спостерігається рідко у пацієнтів знеускладненою гіпертензією. У хворих на артеріальну гіпертензію, які приймаютьфозиноприл, прояви симптоматичної гіпотензії вірогідніші внаслідок зменшенняоб’єму рідини, наприклад внаслідок прийому діуретиків, дієти з обмеженнямкількості солі, діалізу, проносів або блювання, або за наявності ренінзалежноїгіпертензії. Симптоматичну гіпотензію спостерігали у хворих з серцевоюнедостатністю з наявністю або без ниркової недостатності. Поява гіпотензіївірогідніша у хворих з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, щопов’язано з прийманням великих доз сольових діуретиків, гіпонатріємією абофункціональною нирковою недостатністю. У хворих з підвищеним ризикомсимптоматичної гіпотензії необхідний контроль на початку терапії і при корекціїдози фозиноприлу та/або діуретиків. Подібний контроль необхідний і у хворих наішемічну хворобу серця, або захворюваннями судин мозку, у яких надмірне падіннятиску може призвести до інфаркту міокарда або мозкового інсульту. При гіпотензії хворого слід покласти на спину і при необхідності ввестистандартний фізіологічний розчин. Перехідна гіпотензія не є протипоказанням дляприймання наступних доз, що зазвичай можуть прийматися без ускладнень післяпідвищення кров’яного тиску в наслідок збільшення об’єму. У деяких хворих з серцевою недостатністю та з нормальним або низькимартеріальним тиском при застосуванні квінаприлу можливо додаткове зниженнясистемного кров’яного тиску. Це очікуваний ефект і зазвичай не є причиною дляприпинення лікування. Якщо гіпотензія перейде в симптоматичну, може виникнутипотреба в зменшенні дози або припиненні приймання діуретика та/або квінаприлу. Гіпотензія при гострому інфаркті міокарду. Лікування квінаприлом не слід починати у хворих на гострий інфарктміокарда, які мають ризик подальшого серйозного погіршення гемодинаміки післялікування судинорозширювальними засобами. Це хворі з систолічним тиском 100 ммрт. ст. або нижче і хворі з кардіогенним шоком. Протягом перших трьох діб післяінфаркту дозу квінаприлу необхідно зменшити, якщо систолічний тиск нижче 120 ммрт. ст.; підтримуючу дозу слід зменшити до 2,5 мг. При персистуючій гіпотензії(систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст., що триває довше години) прийманняквінаприлу слід відмінити.Стеноз аортального та мітрального клапанів/ гіпертрофічнакардіоміопатіяЯк і інші інгібітори АПФ фозиноприл слід призначати з особливоюобережністю хворим з стенозом мітрального клапана або з обструкцією вивідноговідділу лівого шлуночка, як, наприклад, при стенозі устя аорти абогіпертрофічній кардіоміопатії. Ниркова недостатність.Під час лікування квінаприлом в комбінації з діуретиками у пацієнтівбез ознак захворювання судин нирок можливе слабке підвищення значеньсироваткової сечовини і сироваткового креатиніну. Цей ефект, однак, частішезустрічається у хворих з вже існуючою нирковою недостатністю. Може знадобитисязниження дози квінаприлу, регулярний контроль калію і креатиніну є часткоюстандартного медичного спостереження у цих пацієнтів.Серцева недостатність.У хворих з серцевою недостатністю гіпотензія на початку лікуванняінгібіторами АПФ може призвести до додаткового ушкодження функції нирок. Утаких випадках можливий розвиток гострої ниркової недостатності, звичайнозворотного характеру. Двобічний стеноз ниркової артерії або стеноз артерії єдиної нирки.У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозомартерії єдиної нирки, що приймають інгібітори АПФ, виявляється підвищеннязначень сечовини крові і сироваткового креатиніну, зазвичай це має оборотнийхарактер після припинення лікування. Вірогідніше це у хворих з нирковоюнедостатністю. За наявності вазоренальної гіпертензії підвищений ризик розвиткутяжкої гіпотензії і ушкодження нирок. У таких хворих лікування слід починатипід контролем лікаря з низьких доз, з обережною корекцією дозувань. Оскількидіуретики можуть являти собою фактор, що сприяє вищезазначеному, їх прийманняслід відмінити і контролювати функцію нирок протягом перших тижнів лікуванняквінаприлом. У деяких хворих на артеріальну гіпертензію з невиявленим ранішезахворюванням нирок відмічають підвищення значень сечовини крові йсироваткового креатиніну, зазвичай незначне і оборотне, особливо якщо квінаприлзастосовували разом з діуретиком. Це найвірогідніше у хворих з нирковоюнедостатністю. Може виникнути необхідність зменшення дози та/або відмінидіуретика та/або фозиноприлу. Гострий інфаркт міокарда.При гострому інфаркті міокарда лікування квінаприлом не можна починатиу хворих з даними про дисфункцію нирок, при концентрації сироватковогокреатиніну, вище 177 мкмоль/л та/або протеїнурією, що перевищує 500 мг/24години. При розвитку ниркової дисфункції під час лікування фозиноприлом(концентрація сироваткового креатиніну понад 265 мкмоль/л або коли значення удва рази перевищують значення до лікування) лікар повинен розглянути можливістьвідміни лікування фозиноприлом.Трансплантація нирки.Немає досвіду про застосування фозиноприлу у хворих з нещодавньоютрансплантацією нирки.З цієї причини лікування фозиноприлом не рекомендується.Пацієнти на гемодіалізі. Є повідомлення про анафілактичні реакції у хворих, що лікуютьсяінгібіторами АПФ при проведенні гемодіалізу з використанням мембран високоїпроникності. В таких випадках слід обміркувати можливість використання діалізнихмембран іншого виду або застосування антигіпертензивних засобів іншої групи. Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.Існують поодинокі повідомлення про ангіоневротичний набряк обличчя,кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у хворих, які лікувалисьінгібіторами АПФ, у т.ч. квінаприлом. Він може виникнути в будь-який моментлікування. В такому випадку приймання квінаприлу слід негайно припинити,призначити необхідне лікування і спостерігати стан хворого до повного зникненнясимптомів, перед тим як він має бути виписаний. Навіть у випадках, якщо набрякпоширюватися тільки на язик, без наявного респіраторного дистресу, можливедовготривале спостереження за хворим, оскільки лікування антигістаміннимизасобами та кортикостероїдами може бути недостатнім. У дуже поодиноких випадках повідомляється про випадки смерті внаслідокангіоневротичного набряку гортані чи язика. У хворих з ушкодженням язика,голосової щілини або гортані існує вірогідність появи проблем з диханням,особливо якщо в анамнезі є операція на дихальних шляхах. Такі випадкипотребують невідкладного лікування. Воно може включати введення адреналінута/або підтримку прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен знаходитись підпостійним наглядом лікаря до повного, стійкого зняття симптоматики. Частота випадків розвитку ангіоневротичного набряку, пов’язаного іззастосовуванням інгібіторів АПФ вища у представників чорношкірого населення,ніж у інших рас. Пацієнти, у котрих в анамнезі є дані про ангіоневротичний набряк, що непов’язаний з лікуванням інгібіторами АПФ, мають більший ризик розвитку такогонабряку при лікуванні інгібіторами АПФ.Анафілактоїдні реакції під час аферезу LDL.У деяких випадках у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ розвивалисьнебезпечні для життя анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнівнизької щільності (LDL) за допомогою сульфату декстрану. Цим реакціям можназапобігти, тимчасово припинивши приймання інгібітора АПФ перед кожним аферезом.Десенсибілізація.У пацієнтів, котрі приймають інгібітори АПФ, розвивались стійкіанафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації (наприклад, отрутаперетинчастокрилих). Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасової відміниприймання інгібіторів АПФ, однак вони виникали знову при необачному поновленніприймання препарату.Печінкова недостатність.Рідко прийом інгібіторів АПФ зв’язували з синдромом, що починається зхолестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозупечінки, інколи з летальним кінцем. Механізм виникнення цього синдромунез’ясований. При появі жовтяниці або вираженому підвищенні активностіпечінкових ферментів у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, прийманняпрепарату слід припинити і призначити необхідне лікування. Нейтропенія/агранулоцитоз.У пацієнтів, котрі приймають інгібітори АПФ, спостерігали розвитокнейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У хворих з нормальноюфункцією нирок і за відсутності інших факторів ускладнень нейтропеніярозвивається рідко. Нейтропенія і агранулоцитоз мають оборотний характер післяприпинення приймання інгібітора АПФ. квінаприл слід застосовувати особливообережно у пацієнтів з ураженням колагену судин (системний червоний вовчак,склеродермія тощо), при проведенні лікування імуносупресорами, або алопуринолом,або прокаїнамідом чи за наявності комбінації цих факторів можливі ускладнення,особливо за наявності вже існуючого порушення функції нирок. У деяких зпацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, окремі з них не піддаються інтенсивномулікуванню антибіотиками. При застосуванні квінаприлу у таких пацієнтіврекомендується періодично перевіряти білі клітини крові і пацієнтів слідпроінструктувати, щоб вони повідомляли про будь-яку ознаку інфекції.Етнічні відмінності.Як і в інших інгібіторів АПФ, антигіпертензивна дія квінаприлу меншевиражена у чорношкірих пацієнтів, ніж у представників інших рас, вірогідночерез більш часте розповсюдження низькоренінової форми гіпертензії середчорношкірого населення.Кашель.Є дані про появу кашлю після застосування інгібіторів АПФ. Зазвичайкашель носить непродуктивний характер і припиняється після відміни препарату.Кашель, що виник внаслідок застосування інгібіторів АПФ, слід розглядати якчастину діфереціального діагнозу кашлю. Хірургічні втручання/анестезія. Під час великих хірургічних втручань, або під час проведення анестезіїіз застосуванням засобів, що спричиняють гіпотензію, квінаприл може блокуватиутворення ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщопри цьому розвивається гіпотензія, що, можливо, спричинена цим механізмом, тоїї слід коректувати шляхом збільшення об’єму циркулюючої крові. Інгібітори АПФможуть підсилювати гіпотензивну дію препаратів, що застосовуються для анестезіїта аналгетиків. При розвитку гіпотензії у хворих, які піддаються хірургічнимопераціям або одержують анестезію, така гіпотензія може бути скоригована шляхомвнутрішньовенного введення плазмозамінників.Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, в тому числіквінаприл, спостерігали підвищення рівня калію в сироватці. Ризик розвиткугіперкаліємії зазвичай вище у пацієнтів з нирковою недостатністю, цукровимдіабетом, у хворих, які приймають одночасно калійзберігаючі діуретики,препарати калію або замінники солі, що містять калій, а також у хворих, щоприймають препарати, які підвищують кількість калію в сироватці (наприклад,гепарин). Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів є необхідним,рекомендується періодичний контроль калію в сироватці. Діабет. Протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний суворийконтроль рівня цукру у пацієнтів, які застосовують пероральні протидіабетичнізасоби або інсулін.Літій.Комбінування літію і квінаприлу, як правило, не рекомендується. Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід приймати пацієнтамз недостатністю лактази, галактоземією або глюкозним/галактозним синдромоммальабсорбції.Пацієнти літнього віку.Коригування дози для хворих від 65 років і старше непотрібно, вона можебути такою ж, як і у молодих хворих. Однак лікування доцільно починати з меншихдоз з урахуванням більш високої захворюваності та зниження печінкової, нирковоїта серцево-судинної функцій, супутніх захворювань та застосування іншихлікарських засобів.Вагітність та період лактації.Квінаприл не можна приймати в першому триместрі вагітності. Якщовиникла або планується вагітність, треба якомога швидше перейти наальтернативне лікування. Контрольовані дослідження у людей не проводились,однак обмежена кількість випадків підтвердження токсичної дії інгібіторів АПФ упершому триместрі вагітності не показали наявності мальформацій.Препарат протипоказаний в другому та третьому триместрах вагітності. Єдані, що тривалий прийом інгібіторів АПФ у другому і третьому триместрахвагітності призводить до фетотоксичності (зниження функції нирок,олігогідрамніон, затримка осифікації черепа) і постнатальним ускладненням(ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкалійємія).Якщо квінаприл застосовувався після першого триместру вагітності,рекомендується проведення ультразвукового дослідження функції нирок та черепу.Грудних немовлят, матері котрих приймали квінаприл слід спостерігати навипадок розвитку гіпотензії, олігурії і гіперкалійємії. Квінаприл, що проникає через плаценту з відомим клінічним ефектом, був усуненийз кровообігу немовляти за допомогою перитонеального діалізу, теоретичнопрепарат можливо усунути шляхом обмінного переливання крові.Період лактації.Невідомо чи проникає квінаприл в грудне молоко. Застосуванняфозиноприлу в період годування груддю не рекомендується.Керування транспортом і робота зі складними механізмами. Квінаприл або зовсім не має впливу, або має незначний вплив наздатність керувати транспортом або працювати з технікою. Водії автотранспортнихзасобів повинні мати на увазі, що іноді можливі запаморочення чи швидкастомлюваність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Тетрацикліни.Квінаприл містить магній, який при контакті з тетрациклінами формуєхелатне сполучення , чим знижує їх абсорбцію. Даної комбінації слід уникати.Калійзберігаючі діуретики, добавки або замінники солі що містять калій.Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену діуретиками.Застосування добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків(антагоністів альдостерону) або замінників солі, що містять калій, можезбільшити ризик розвитку гіперкалійємії. У пацієнтів з встановленоюгіперкалійємією добавки, що містять калій, слід застосовувати разом зфозиноприлом дуже обережно і постійно контролювати рівень калію в сироватці.Діуретики. Застосування діуретика у пацієнта, який приймає квінаприл зазвичайпризводить до адитивності антигіпертензивної дії. При додаванні квінаприлу дотерапії пацієнтів, котрі приймають діуретики, і особливо, якщо їх прийманнярозпочато нещодавно, можливе різке зниження тиску крові. Ризик розвиткусимптоматичної гіпотензії, пов’язаної з прийманням квінаприлу, можна знизити,відмінивши приймання діуретика до початку лікування квінаприлом. Інші антигіпертензивні лікарські засоби .Одночасний прийом таких лікарських засобів може посилитиантигіпертензивну дію квінаприлу. Комбінований прийом з нітрогліцерином таіншими нітратами або іншими судинорозширюючими засобами може додатково знизитикров’яний тиск.Літій.Існують повідомлення про зворотне підвищення сироваткових концентраційлітію і його токсичності при одночасному прийомі літію з інгібіторами АПФ.Комбінування з тіазидними діуретиками може збільшити ризик виявленнятоксичності літію або ускладнити вже існуючу інтоксикацію літієм, пов’язану зприйманням інгібіторів АПФ. Не рекомендується одночасне застосування квінаприлуі літію, однак, якщо така комбінація необхідна, слід суворо контролювати рівеньлітію в сироватці.Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) у тому числі ацетилсаліцилова кислота≥ 3 г на добу.Довготривале застосування НПЗЗ може зменшити антигіпертензивну діюінгібіторів АПФ. НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект на підвищеннярівня сироваткового калію і можуть призвести до порушення функції нирок. Цейефект зазвичай має оборотний характер. Рідко можливий розвиток гострої нирковоїнедостатності, зокрема у хворих з вже порушеною функцією нирок – зневодненихпацієнтів та осіб літнього віку.Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/анестетики. Одночасне застосування деяких лікарських засобів для анестезії,трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів з інгібіторами АПФ можепризвести до подальшого зниження тиску крові.Симпатоміметичні засоби. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.Протидіабетичні засоби.Епідеміологічні дослідження показали, що при одночасному прийманніінгібіторів АПФ і протидіабетичних лікарських засобів (інсулін, пероральнігіпоглікемічні засоби) можливо посилення глюкозознижуючого ефекту останніх зризиком розвитку гіпоглікемії. Поява такого ефекту вірогіднніша протягом першихтижнів комбінованого лікування або у хворих з нирковою недостатністю.

Умови та термін зберігання. Зберігати в місцях, недоступних для дітей;при температурі не вище 25ºС. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного наупаковці!Термін придатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z