Загружается, подождите...

Прайторплюс (Pritorplus)

основні фізико-хімічні властивості: овальнібіло-червоні двоопуклі двошарові таблетки, можливі червоні вкраплення на біломушарі, з одного боку - відбиток GXES2; склад: одна таблетка містить телміcартану 40 мг або80 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг;допоміжні речовини: повідон, меглюмін, натріюгідроксид, сорбітол, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, заліза оксидчервоний, натрію крохмаль гліколят, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препаратиінгібіторів ангіотензину II. Код АТС С 09 D А.

Фармакологічні властивості. ПРАЙТОРПЛюс є комбінацієюантагоніста рецепторів ангіотензину II (субтип АТ1) телміcартану, ітіазидного діуретика, гідрохлоротіазиду. Комбінація цих компонентів маєдодатковий антигіпертензивний ефект, зменшуючи тиск крові більшою мірою, ніжкожний з компонентів окремо.ПРАЙТОРПлюс при застосуванні один раз на добу в межах терапевтичнихдоз призводить до ефективного та повільного зниження кров’яного тиску.

Телміcартан є специфічним антагоністомрецепторів ангіотензину II (субтип АТ1). Маючи дуже високуспорідненість з даним субтипом рецепторів, телміcартан заміщує ангіотензин ІІ ізйого зв´язків з АТ1 рецепторами. Не має жодного частковогоагоністичного впливу на АТ1 рецептори. Телмісартан вибірковозв´язується з АТ1 рецепторами. Зв’язування є довготривалим.Телміcартан не виявляє спорідненості з іншими субтиппми АТ рецепторів.Функціональне значення інших субтипів рецепторів та вплив підвищеного (підвпливом телмісартану) рівня ангіотензину ІІ на них невідоме. Телмісартан зменшує рівень альдостерону в плазмікрові. Не інгібує ренін плазми крові людини і не блокує іонні канали.Телміcартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (кіназу II), фермент,що також руйнує брадикінін. Тому побічних ефектів, пов´язаних збрадикініном, не спостерігається. Препарат у дозі 80 мг майже повністю пригнічуєгіпертензивну дію ангіотензину ІІ у людини. Дія препарату триває понад 24 год івідзначається до 48 год.Після першої дози телміcартану антигіпертензивнаактивність поступово проявляється протягом 3-х годин. Максимальне зниженнякров’яного тиску виявляється через 4-8 тижнів після початку лікування тапідтримується при довготривалій терапії.Гіпотензивний ефект утримується постійно протягом 24год після прийому препарату, включаючи останні 4 год перед прийомом наступноїдози. Це було підтверджено при амбулаторному вимірювання кров’яного тиску. Упацієнтів з гіпертензією телміcартан знижує як систолічний, так і діастолічнийтиск без впливу на частоту пульсу. Антигіпертензивна ефективність телміcартанупорівнювана з такою для засобів, що представляють інші класи антигіпертензивнихпрепаратів (продемонстровано в клінічних дослідженнях при порівняннітелміcартану з амлодипіном, атенололом, еналаприлом, гідрохлоротіазидом,лозартаном і лізиноприлом).При раптовому перериванні лікування телміcартаномкров’яний тиск поступово протягом кількох днів повертається до вихіднихпараметрів (до лікування) без проявів рикошетної гіпертонії.У клінічних дослідженнях, де безпосередньопорівнювали дві схеми антигіпертензивного лікування, випадки сухого кашлю булизначно меншими у пацієнтів, які застосовували телміcартан, ніж у тих, якіприймали інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.

Гідрохлоротіазид є тіазидним діуретиком.Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків досі не до кінцяз´ясований. Тіазидні діуретики впливають на механізми реабсорбціїелектролітів у ниркових канальцях, тим самим безпосередньо підвищують екскреціюнатрію та хлориду в приблизно еквівалентних об’ємах. Завдяки діуретичномувпливу гідрохлоротіазиду зменшується об’єм плазми, підвищується активністьреніну в плазмі, підвищується секреція альдостерону з відповідним збільшеннямвиведення калію та бікарбонатів з сечею та зниженням рівня калію у сироватці.Можливо через блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи суміснепризначення телміcартану сприяє зворотному процессу втрати калію, пов’язаному зцими діуретиками. При застосуванні гідрохлоротіазиду початок діурезунастає через 2 год, максимальний ефект досягається приблизно через 4 год, в тойчас як дія триває приблизно 6 – 12 год.Епідеміологічні випробування виявили, щодовготривале лікування гідрохлоротіазидом зменшує ризик серцево-судинноїзахворюваності та смертності.

Фармакокінетика. Одночасне призначеннягідрохлоротіазиду і телміcартану не впливає на фармакокінетику один одного.Всмоктування. Телміcартан. Після перорального застосування пікконцентрації телміcартану досягається через 0.5 – 1.5 год. Абсолютнабіодоступність телміcартану в дозі 40 мг і 160 мг становить 42% і 58%відповідно. Їжа незначною мірою знижує біодоступність телміcартану, зменшенняплощі під кривою концентрація у плазмі-час (AUC) для телміcартану варіює відприблизно 6% (доза 40 мг) до приблизно 19% (доза 160 мг). Через 3 год післязастосування концентрація у плазмі однакова, незалежно від того, приймаєтьсятелміcартан натщесерце, або з їжею. Гадають, що невелике зниження AUC не знижуєтерапевтичну ефективность.Фармакокінетика телміcартану при пероральномуприйманні є нелінійною, при збільшенні дози від 20 до 160 мг збільшенняконцентрації телмісартану в плазмі (Смах і AUC) перевищуєпропорційне. При повторному призначенні кумуляції телмісартану не відбувається.Гідрохлоротіазид. Після перорального застосуванняПРАЙТОРПЛЮС пік концентрації гідрохлоротіазиду досягається через 1.0–3.0 год.Через кумулятивну ренальну екскрецію гідрохлоротіазиду абсолютна біодоступністьстановить приблизно 60%.Розподілення.Телміcартан.Ступінь зв´язування з білками плазми у телміcартану дуже високий (>99,5%), головним чином, з альбумінамим та альфа-1 кислими глікопротеїнами.Об’єм розподілення (Vdss) становить приблизно 500 л.Гідрохлоротіазид. Гідрохлоротіазид зв’язується збілками плазми на 64%, об’єм розподілення (Vdss) становить 0.8 -1.14л/кг.Біотрансформація і виведення.Телміcартан. Після перорального застосування 14С-міченоготелміcартану більша частина дози (>97%) виводиться з калом шляхом біліарноїекскреції. Тільки незначний об’єм був виявлений у сечі. Телміcартанметаболізується шляхом кон’югації до формування фармакологічно неактивногоацилглюкуроніду. Глюкуронід вихідної сполуки є єдиним метаболітом, що бувідентифікований у людини.Після застосування однієї дози 14С-міченоготелміcартану глюкуронід демонструє приблизно 11% виміряної радіоактивності уплазмі. Цитохром Р450 ізоензимів не залучається в метаболізм телміcартану.Загальний плазмовий кліренс телміcартану після перорального призначеннястановить > 1500 мл/хвилину. Кінцевий період напіввиведення більше 20 год.Гідрохлоротіазид.Не метаболізується у людини та виділяється майже повністю у незміненій формі зсечею. Приблизно 60% пероральної дози елімінується у незміненому виглядіпротягом 48 год. Ренальний кліренс становить приблизно 250 – 300 мл/ хвилину.Кінцевий період напіввиведення 10 – 15 год.Особливі категорії пацієнтівПацієнти похилоговіку. Фармакокінетика телміcартану не відрізняється у людей похилого віку і утих, хто молодше 65 років.Стать. Концентрація телміcартану в плазмі у жінок,загалом у 2-3 рази вища, ніж у чоловіків. Однак, за даними клінічнихдосліджень, рівень зменшення кров´яного тиску, у жінок суттєво незростає, рівно як і кількість випадків ортостатичної гіпотензії. Необхідності вкоригуванні дози немає. У жінок спостерігається тенденція до більшої, ніж учоловіків, концентрації гідрохлортіазиду, але клінічного значення це не має. Пацієнти зпорушенням функції нирок. Виходячи з невеликого досвіду застосування упацієнтів з порушенням функції нирок, від слабких до помірних (кліренскреатиніну від 30 – 60 мл/хвилину, в середньому майже 50 мл/хвилину),необхідності в коригуванні дози у цих пацієнтів немає. Телміcартан невиводиться гемодіалізом. У пацієнтів з нирковою недостатністю швидкістьелімінації гідрохлоротіазиду зменшується. В типових дослідженнях у пацієнтів зсереднім кліренсом креатиніну 90 мл/хвилину період напіввиведеннягідрохлоротіазиду зростає. У пацієнтів з видаленою або відсутньою ниркою періоднапіввиведення становить приблизно 34 год.Пацієнти зпорушеннями функції печінки. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з порушеннямипечінки виявили ріст абсолютної біодоступності майже до 100%. Однак періоднапіввиведення у пацієнтів не змінюється.

Показання для застосування. Лікування есенціальноїгіпертензії. Як комбінований препарат з фіксованою дозою, ПРАЙТОПЛЮС призначаєтьсяпацієнтам, чий кров’яний тиск недостатньо піддається контролю при призначеннітелміcартану або гідрохлоротіазиду самостійно.

Спосіб застосування та дози. Дорослі.ПРАЙТОРПЛЮС слід приймати один раз на добу,запиваючи водою під час приймання їжі або без неї. Перед переходом на прийманняпрепарату ПРАЙТОРПЛЮС слід визначити дозу телміcартану. Може бути розглянутатака схема переходу з монотерапії телмісартаном на комбінований препаратПРАЙТОРПЛЮС. ПРАЙТОРПЛЮС 40/12,5 мг може бути призначений пацієнтам,чий кров’яний тиск недостатньо піддається контролю при призначенні таблетокПРАЙТОР 40 мг. ПРАЙТОРПЛЮС 80/12,5 мг може бути призначенийпацієнтам, чий кров’яний тиск недостатньо піддається контролю при призначеннітаблеток ПРАЙТОР 80 мг.Максимальний антигіпертензивний ефект призастосуванні ПРАЙТОРПЛЮС, загалом досягається через 4-8 тижнів від початкулікування.Пацієнти з порушеннями функції нирок. Рекомендуєтьсяперіодично контролювати функції нирок.Пацієнти з порушеннями функції печінки. У пацієнтівзі слабкими та помірними порушеннями функції печінки ПРАЙТОРПЛЮС слідпризначати у дозі 40/12,5 мг один раз на добу. ПРАЙТОРПЛЮС не призначаютьпацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Слід з обережністю призначатитіазиди пацієнтам з порушеннями функції печінки.Люди похилого віку. Немає потреби укорекції дози для пацієнтів похилого віку.Діти та підлітки.Даних щодо безпечності та ефективності ПРАЙТОРПЛЮС при застосуванніу дітей та підлітків віком до 18 років немає.

Побічна дія. Кількість побічних ефектів не є дозозалежноюі не має взаємозв’язку зі статтю, віком або расою пацієнтів. Нижче приведеніпобічні реакції, що отримані в клінічних випробуваннях комбінації телміcартана ігідрохлоротіазиду. Побічні реакції, які не спостерігалися у ході клінічних випробувань,але очікуються під час лікування ПРАЙТОРПЛЮС та базуються на досвідізастосування телміcартана або гідрохлоротіазиду самостійно, такожприведені нижче та позначені таким способом:1) ті, що очікуються внаслідок досвіду застосуваннятелміcартана як монотерапії;2) ті, що очікуються внаслідок досвіду застосуваннягідрохлоротіазиду як монотерапії.Інфекції та інвазії: бронхіт, фарингіт,синусит, інфекція верхніх відділів дихальних шляхів, інфекція сечостатевого тракту,сіаладеніт2).Порушення кровоносної та лімфатичної систем:еозинофілія1), апластична анемія2), гемолітична анемія2),пригнічення діяльності кісткового мозку2), лейкопенія2),нейтропенія/ агранулоцитоз2), тромбоцитопенія1) 2).Порушення імунної системи: алергія,анафілактичні реакції2).Ендокринні порушення: втратаконтролю над діабетом.Порушення обміну речовин та харчування:гіперхолестеринемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, причина або загостреннявиснаження об’єму2), електролітний дисбаланс2), гіпонатріємія2),анорексія2), втрата апетита2), гіперглікемія2).Психіатричні порушення: тривога, депресія1) 2),неспокій2).Порушення нервової системи: запаморочення,непритомність1), безсоння1), запаморочення2),параестезія2), порушення сну2).Порушення зору: аномальний зір1), минущанечіткість зору2), ксантопсія2).Розлад вестибулярного апарату: запаморочення.Серцеві порушення: брадикардія1),тахикардія1), кардіоаритмія2).Судинні порушення: гіпотензія1),постуральна гіпотензія2), ангііт (васкуліт), що спричинює некроз2). Респіраторні порушення: диспное1),респіраторний дистрес (що включає пневмоніт або набряк легень) 2). Гастроінтестинальні порушення: абдомінальний біль,діарея, диспепсія, гастрит, розлад шлунка1), сухість у роті1),метеоризм1), блювота1), запор2), панкреатит2).Гепатобіліарні порушення: жовтяниця (гепатоцелюлярнаабо холестатична жовтяниця) 2).Порушення шкірних покровів або підшкірних тканин:екзема, підвищення потовиділення1), еритема1), свербіж1),шкірні реакції подібні червоному вовчаку2), шкірний васкуліт2),реакції світлочутливості2), висип2), реактивація шкірногочервоного вовчака2), токсичний епідермальний некроліз2).Порушення опорно-рухової системи: артралгія, артроз,біль у спині, біль у ногах, міалгія, судоми ікроножних м’язів1),симптоми подібні тендиніту1), слабкість1) 2), судомим’язів2).Порушення сечовидільної системи:інтерстиціальний нефрит2), ренальна дисфункція2),глікозурія2).Порушення статевої системи:імпотенція.Загальні порушення: симптомиподібні грипу, біль, біль у грудях1), недостатність ефективності1),гарячка2).Лабораторні дані: зниження гемоглобіну1),підвищення сечової кислоти1), підвищення креатиніну1),підвищення ензимів печінки1), підвищення тригліцеріду2).Як і з іншими антагоністами ангіотензину IIдоповідалося про рідкі випадки ангіоневротичного набряку, кропив’янки та іншихподібних реакцій.

Протипоказання. Гіперчутливість до активного компоненту або добудь-якого з допоміжних компонентів.Гіперчутливість до інших похідних сульфонаміду(гідрохлоротіазид є похідною сульфонаміду).Вагітність, годування груддю.Обструкція жовчовидільних шляхів.Тяжкі порушення функції печінки.Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну<30 мл/хв).Рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами. Літій.При одночасному застосуванні літію зінгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту зареєстровано підвищенняконцентрації літію в плазмі та підвищення його токсичності. Є такі дуже поодинокіповідомлення і при застосуванні з антагоністами ангіотензин ІІ рецепторів.Більше того, тіазиди знижують кліренс літію, таким чином ПРАЙТОРПЛЮС можепідвищувати ризик токсичності літію. Літій та ПРАЙТОРПЛЮС можуть призначатисьодночасно тільки під ретельним наглядом лікаря, і не можуть бути рекомендовані.У разі нагальної необхідності такого призначення необхідно проводити ретельниймоніторинг рівню літію в плазмі. Препарати, що сприяють втраті калію та гіпокаліємії(інші діуретики, що виводять калій, проносні засоби, кортикостероїди, АКТГ,амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G натрію, саліцилова кислота та похідні).Калій-понижаючий ефект гідрохлортіазиду ослаблюєтьсякалійзберігаючим ефектом телміcартану. Однак очікується, що цей впливгідрохлортіазиду на рівень калію у плазмі підсилюватиметися іншими лікарськимизасобами, пов’язанами з втратою калію та гіпокаліємією (наприклад, іншідіуретики, що виводять калій, проносні засоби, кортикостероїди, АКТГ,амфотерицини, карбеноксолони, пеніцилін G натрію, саліцилова кислота тапохідні). При призначенні цих лікарських засобів разом з ПРАЙТОРПЛЮСрекомендується проводити моніторинг рівня калію у плазмі. Ці препарати можутьпотенціювати ефект гідрохлортіазиду на рівень калію у сироватці крові.Препарати, що сприяють півищенню рівня калію таіндукують гіперкаліємію ( АСЕ інгібітори, калійзберігаючі діуретики, калієвідобавки, замінники солі, що містять калій, циклоспорини та інші лікарськізасоби, такі як гепарин натрію). При призначенні цих лікарських засобів зПРАЙТОРПЛЮС рекомендується контролювати рівень калію у плазмі крові. Виходячи здосвіду застосування інших лікарських засобів, що пригнічують ренін-ангіотензинсистему, одночасне застосування з ними може призвести до підвищення рівня каліюв сироватці.Препарати, на які може мати вплив порушення рівнякалію у сироватці. Рекомендується контролювати рівень калію у сироватці тапроводити ЕКГ обстеження при одночасному призначенні ПРАЙТОРПЛЮС та препаратів,на які може мати вплив порушення рівня калію (глікозиди групи дигіталісу,антиаритмічні препарати) та препаратів, які можуть індукуватитріпотіння-мерехтіння шлуночків серця (деякі антиаритмічні препарати), оскількигіпокаліємія є фактором ризику для виникнення тріпотіння-мерехтіння шлуночків:антиаритмічні препарати класу Іа (хінідин,гідрохінідин, дизопірамін)антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон,соталол, дофетилід, ібутилід)деякі антипсихотичні засоби (тіоридазин,хлорпромазин, левомепромазин, трифлюоперазин, ціамемазин, сульпірид,сультоприд, амісульприд, тіаприд, пимозид, галоперидол, дроперидол)інші (бепридил, цисаприд, дифеманил, еритроміцинв/в, галофанрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкаміцинв/в). Глікозиди з групи дигіталісуГіпокаліємія та гіпомагнезіємія, спричиненітіазидовими діуретиками, можуть сприяти розвитку порушень ритму серця,індукованих глікозидами з групи дигіталісу.Інші гіпотензивні препаратиТелмісартан і гідрохлоротіазид можуть підсилюватигіпотензивний ефект інших гіпотензивних препаратів.Алкоголь, барбітурати, наркотики або антидепресантиМожлива ортостатична гіпотензія.Баклофен, аміфостинМожливе потенціювання антигіпертензивного ефекту.Антидіабетичні препарати (пероральні та інсулін)Може знадобитись коригування дози антидіабетичнихпрепаратів.МетформінМетформін слід застосовувати з обережністю, оскількизростає ризик лактоацидозу у зв´язку з можливим порушенням функції нирокна фоні прийому гідрохлортіазиду.Холестирамінова та колестиполова смолиАбсорбція гідрохлоротіазиду послаблюється наявністюаніонообмінних смол.Нестероїдні протизапальні препаратиПризначення нестероїдних протизапальних препаратівможе зменшити діуретичну, натрійуретичну та антигіпертензивну дії тіазиднихдіуретиків у деяких пацієнтів. У хворих похилого віку та дегідратованихпацієнтів існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, томурекомендується контролювати функцію нирок на початку лікування.Вазопресорні аміни (наприклад, норадреналін,дофамін)Дія вазопресорних амінів може бути послаблена. Недеполяризуючі міорелаксанти скелетних м’язів(наприклад, тубокурарин): Дія недеполяризуючих міорелаксантів скелетних м’язівможе бути підсилена гідрохлортіазидом.Препарати для лікування подагри (пробеніцид, сульфінпіразон,алопуринол)Може виникнути необхідність у корекції дозимедикаментів, що сприяють виведенню сечової кислоти, через те щогідрохлортіазид може підвищити рівень сечової кислоти в сироватці крові. Можевиникнути необхідність у збільшенні дози пробеніциду або сульфінпіразону.Сумісне призначення тіазиду може збільшити частоту виникнення реакційгіперчутливості до алопуринолу.Солі кальціюТіазидні діуретики можуть підвищити рівень кальцію всироватці шляхом зменшення виділення. При необхідності призначення добавоккальцію, слід контролювати рівень кальцію в сироватці та відповідно коригуватидозу.Бета-блокатори та діазоксидГіперглікемічний ефект бета-блокаторів та діазоксидуможе підсилюватись при одночасному прийманні з тіазидами.Антихолінергічні препарати (атропін, біпіриден)Можуть збільшити біодоступність тіазидовихдіуретиків шляхом підвищення гастроінтестинальної моторики та швидкостівивільнення шлунка.АмантадинТіазиди можуть збільшити ризик побічної дії, щоспричиняє амантадин.Цитотоксичні препарати (циклофосфамід, метатрексат),імунодепресантиТіазиди можуть зменшити ренальну екскреціюцитотоксичних препаратів та потенціювати їх мієлосупресивний ефект.

Передозування. Пацієнти повинні перебуватипід пильним контролем і отримувати симптоматичну та підтримуючу терапію.Терапія залежить від часу приймання таблеток та тяжкості симптомів.Рекомендовані заходи включають викликання блювання та/або промивання шлунка.Втерапії передозування може бути корисним активоване вугілля. Необхідно часто контролюватирівень електролітів та креатиніну в сироватці. При виникненні гіпотензіїпацієнта слід покласти на спину та надати допомогу зі швидким сольовим таоб’ємним заміщенням.При передозуванні телмісартану найбільш вірогіднимипроявами можуть бути гіпотензія і тахікардія; також може виникнути брадикардія.Передозування гідрохлортіазиду пов’язано зізниженням електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія) та зневодненням внаслідокнадмірного діурезу. Найбільш поширеними ознаками та симптомами передозування єнудота та сонливість. Гіпокаліємія може призвести до м’язового спазму та/або дозагострення серцевої аритмії, пов’язаних з одночасним застосуванням дигіталісглюкозидів або певних антиаритмічних препаратів.Даних щодо передозування телміcартану у людей немає.Телміcартан не видаляється гемодіалізом. Ступінь видалення гідрохлортіазидугемодіалізом невідомий.

Особливості застосуванняПорушення функції печінки.ПРАЙТОРПЛЮС не слід призначати пацієнтам зхолестазом, біліарними обструктивними порушеннями або тяжкою печінковоюнедостатністю оскільки телміcартан виводиться, головним чином, з жовчю. У цихпацієнтів очікується зниження печінкового кліренсу телміcартану. Крім того,ПРАЙТОРПЛЮС слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функціїпечінки або прогресуючого захворювання печінки, оскільки незначні зміниводно-елетролітного балансу можуть призвести до печінкової коми. Клінічнийдосвід застосування ПРАЙТОРПЛЮС у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутній.Реноваскулярна гіпертензія.Існує підвищений ризик тяжкої гіпотензії та нирковоїнедостатності, якщо пацієнтів з білатеральним стенозом ренальної артерії абостенозом артерії при одній нирці лікують медичними препаратами, які впливаютьна ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.Ниркова недостатність та трансплантація нирок.ПРАЙТОРПЛЮС не слід застосовувати у пацієнтів зтяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Досвідузастосування ПРАЙТОРПЛЮС у пацієнтів після трансплантації нирок немає. Існуєневеликий досвід застосування ПРАЙТОРПЛЮС у пацієнтів з легкою та помірноюнирковою недостатністю, відповідно рекомендується періодичний моніторинг рівнівкалію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з порушеноюфункцією нирок може виникнути азотемія, пов’язана з тіазидними діуретиками.Зменшення внутрішньосудинного об´ємуциркулюючої рідини.Симптоматична гіпотензія, особливо після першоїдози, може виникати у пацієнтів з гіповолемією та гіпонатрійємією внаслідокенергійної діуретичної терапії, дієтних сольових обмежень, діареї або блювання.Перед застосуванням ПРАЙТОРплюс такі стани необхідно коригувати. Інші ситуації, пов´язані з стимуляцієюренін-ангіотензин-альдостеронової системи.У пацієнтів з судинним тонусом та функцією нирок,які залежать, головним чином, від активності ренін-ангіотензин-альдостероновоїсистеми (наприклад, у пацієнтів із тяжкою застійною серцевою недостатністю абовираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), прийом з іншимимедичними препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостероновусистему, може бути пов’язаний з гострою гіпотензією, гіперазотемією, олігурієюабо зрідка - гострою нирковою недостатністю.Первинний альдесторонізм.Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом загалом,не реагують на антигіпертензивні медичні препарати, що діють шляхом блокадиренін-ангіотензин системи. Тому використання ПРАЙТОРплюс не рекомендується.Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивнагіпертрофічна кардіоміопатія.Як і для інших вазодиляторів, необхідна особливаобережність у пацієнтів, які страждають на стеноз аорти та мітрального клапанаабо обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію.Метаболічні та ендокринні ефекти.Терапія тіазидом може змінити толерантність до глюкози.У пацієнтів з діабетом може виникнути необхідність у корекції дози інсуліну абопероральних гіпоглікемічних агентів. Під час тіазидної терапії може проявитисялатентний цукровий діабет. Підвищення рівню холестерину і тригліцеридупов’язано з тіазидною діуретичною терапією; однак при застосуванні ПРАЙТОРПЛЮС,що містить 12,5 мг гідрохлортіазиду, спостерігається мінімальний ефект або йоговідсутність. У деяких пацієнтів, які отримують тіазидну терапію,може виникнути гіперурикемія або прояви подагри.Електролітний дисбаланс.Як і для всіх пацієнтів, що отримують діуретичнутерапію, слід проводити періодичне визначення рівня електролітів у сироватці звідповідними інтервалами.Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можутьспричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатрієміята гіпохлоріємічний алкалоз). Ознаками порушення водно-електролітного балансу єсухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль ум’язах або судоми, м’язове стомлення, гіпотензія, олігурія, тахікардія та такігастроінтестинальні порушення, як нудота і блювання. Гіпокаліємія.Зважаючи на те, що внаслідок застосування тіазиднихдіуретиків може розвинутися гіпокаліємія, супутня терапія телміcартаном можезнизити гіпокаліємію, спричинену діуретиками. Ризик гіпокаліємії є найбільшим упацієнтів з цирозом печінки; із значним діурезом; у тих, хто отримуєнеадекватний пероральний прийом електролітів, та у пацієнтів, які отримуютьсупутню терапію кортикостероїдами або АКТГ. Гіперкаліємія.Навпаки, через антагонізм ангіотензин II рецепторів(АТ1), спричиненим телміcартаном - компонентом ПРАЙТОРПЛЮС, можевиникнути гіперкаліємія. Однак, клінічно значуща гіперкаліємія внаслідокприймання ПРАЙТОРПЛЮС не була підтверджена, фактори ризику розвитку гіперкалієміївключають ниркову недостатність та/або серцеву недостатність, цукровий діабет.Калій-зберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містятькалій, слід з обережністю призначати одночасно з ПРАЙТОРПЛЮС.Гіпонатріємія та гіпохлоремія.Немає доказів, що ПРАЙТОРПЛЮС буде зменшувати абозапобігати гіпонатріємії, спричиненій діуретиками. Дефіцит хлориду загалом єлегким та зазвичай не потребує лікування. Гіперкальціємія.Тіазиди можуть зменшити сечовиділення кальцію таспричинити періодичне і незначне підвищення рівню кальцію в сироватці за умовивідсутності порушень обміну кальцію. Значна гіперкальціємія може бути ознакоюприхованого гіперпаратиреозу. Слід припинити приймання тіазидів передпроведенням аналізів функції паращитоподібної залози. Гіпомагніємія.Тіазиди підвищують сечовиділення магнію, що можепризвести до гіпомагніємії. Сорбітол.Рекомендованими добовими дозами ПРАЙТОРПЛЮС є40/12,5 мг та ПРАЙТОРПЛЮС 80/12,5 мг, що містять 169 мг та 338 мг сорбітолувідповідно. Тому ПРАЙТОРПЛЮС не застосовується у хворих із спадковоюнепереносимістю фруктози.Етнічні відмінності. Як і при застосуванні інших антагоністівангіотензину ефективність телмісартану у зменшенні кров´яного тиску меншау чорношкірого населення, ніж у інших категорій населення.Інші.Оскільки і для будь-якого іншого антигіпертензивногоагента, значне зниження тиску крові у пацієнтів із ішемічною кардіопатією абоішемічною хворобою може призвести до інфаркту міокарда або шоку.Загальні.Більша вірогідність виникнення реакційгіперчутливості до гідрохлортіазиду може існувати у пацієнтів з наявністюалергії або бронхіальної астми.При застосуванні тіазидних діуретиків є повідомленняпро загострення або активацію системного червоного вовчаку Вплив на здатність керувати автомобілем та іншимимеханізмами.Дослідження впливу на здатність керувати автомобілемта використовувати механізми не проводилися. Однак, при керуванні автомобілемта використанні механізмів необхідно врахувати, що при антигіпертензивнійтерапії можуть виникати запаморочення або сонливість.

Умови та термін зберігання. Препарат зберігають у недоступному для дітей місці,в оригінальній упаковці, щоб захистити від вологості, при кімнатній температурі(15-25°С). Термін придатності: 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z