Загружается, подождите...

Омзол (Omzol)


міжнародна та хімічна назви: Omeprazol;(RS)-5-метокси-2-[[(4-метокси-3,5-диметил-піридин-2-іл)метил]-сульфініл]-1Н-бензимідазол;

основні фізико-хімічні властивості: прозорі тверді желатиновікапсули №2 з кишковорозчинними білими пелетами, з написами “S” і “OMZOL”;

склад: 1 капсула містить 20 мгомепразолу;

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікуванняпептичної виразки.Інгібітори “протонного насоса”. Код АТС А02В С01.

Фармакологічні властивості. Омепразол пригнічуєфермент Н+/К+-АТФазу, відповідальний за секрецію соляноїкислоти кислотними клітинами шлунка. Через таку вибіркову внутрішньоклітиннудію, незалежну від мембранних рецепторів, омепразол належить до незалежногокласу інгібіторів секреції соляної кислоти, які блокують кінцеву фазусекреторного процесу.Завдяки своєму механізму дії, Омзол зменшує нетільки базальну секрецію кислоти, але й ту секрецію, яка може бутистимульована, незалежно від виду стимулятора; він підвищує величину рН ізменшує секреторний об’єм. Як слабка основа омепразол забезпечує збагаченнякислотного середовища кислотної клітини і стає ефективним як інгібітор ферментулише після приєднання протону.При рН<4 омепразол зазнає протонування зутворенням активнішої сполуки, а саме омепразолу сульфенаміду. Час, доки вінзалишається в клітині, є тривалішим, ніж період напіввиведення основиомепразолу з плазми. Адекватно низьку величину рН можна виявити тільки вкислотній клітині. Цим пояснюється висока специфічність омепразолу. Омепразолусульфенамід зв’язується з ферментом і у такий спосіб інгібує його активність.Коли система ферменту блокується і величина рНзростає, менше препарату накопичується або перетворюється на активнийметаболіт, тому що накопичення омепразолу регулюється механізмом типузворотного зв’язку.Фармакокінетика. Омепразол призначають у виглядігранул з ентеросолюбільним покриттям, що містяться у желатиновій капсулі. Післяперорального прийому омепразол всмоктується в тонкій кишці. Максимальніконцентрації в плазмі досягаються через 1-3 год. після прийому. Кінцевий періоднапіввиведення з плазми становить приблизно 40 хв, а кліренс плазми – 0,3-0,6л/хв. У деяких пацієнтів спостерігалась зменшена елімінація: періоднапіввиведення зріс втричі, площа AUC зросла у десять разів.Омепразол має відносно невеликий об’єм розподілу(0,3 л/кг маси тіла), що відповідає об’єму позаклітинної води. Зв’язування збілками становить приблизно 90 %.Як слабка основа, омепразол накопичується вкислотному середовищі системи внутрішньоклітинних каналів парієтальної клітини.В цьому кислотному середовищі омепразол приєднує протон і перетворюється надійсно активну сполуку – сульфенамід. Ця активна сполука ковалентно зв’язуєтьсяз протонним насосом (Н+/К+ АТФазою) секреторної мембраниі пригнічує її активність. Таким чином, ефект блокування кислоти є значнотривалішим, ніж час присутності основи омепразолу в плазмі. Активністьпригнічення кислоти не залежить від концентрації в плазмі в жодний момент, алекорелює з площею під кривою залежності концентрації в плазмі від часу (AUC).Омепразол майже повністю метаболізується в печінці.У сечі незмінений препарат не виявляється. У плазмі виявляються сульфон,сульфід і гідроксиомепразол. Жодний з цих метаболітів не має істотного впливуна секрецію кислоти. Приблизно 80 % введеної дози екскретується у виглядіметаболітів з сечею, а 20 % - з фекаліями. Двома головними метаболітами в сечіє гідроксиомепразол і відповідна карбонова кислота.Кінетика омепразолу у пацієнтів з нирковоюнедостатністю є подібною до кінетики у здорових людей. Проте, оскільки нирковаелімінація є найважливішим шляхом екскреції метаболітів омепразолу, швидкістьїх елімінації спадає пропорційно ступеню порушення функції нирок. Накопиченняпісля прийому препарату один раз на добу можна виключити.Біодоступність омепразолу трохи зростає у пацієнтівпохилого віку, тоді як елімінація з плазми уповільнюється. Однак індивідуальнівеличини узгоджуються з величинами для здорових людей. Немає також свідченьстосовно зниженої переносимості препарату пацієнтами похилого віку призастосуванні рекомендованих доз.Приблизно 50 % підвищення системної біодоступностібуло встановлено після п’ятиденного в.в. введення 40 мг омепразолу, що можнапояснити зменшенням печінкового кліренсу.У пацієнтів з порушеною функцією печінки кліренс омепразолузнижується, а період напіввиведення з плазми може становити 3 год. Тодібіологічна доступність може перевищити 90 %. Лікування 20 мг омепразолу на добувпродовж 4 тижнів переносилось добре. Ні омепразол, ні його метаболіти ненакопичувались.Омепразол має помірну здатність проникати черезплаценту. Сумарна його концентрація у фетальній плазмі становить приблизно 20%від материнської концентрації. Препарат не накопичується у фетальних тканинах,оскільки секреція соляної кислоти встановлюється безпосередньо переднародженням. Омепразол не може накопичуватись і не активується у шлунку, атакож не впливає на рівень гастрину, який загалом є підвищеним у плода переднародженням (гастрин не проникає через плаценту). Ці дані дозволяють зробитивисновок, що омепразол не впливає на слизові оболонки плода.Після орального введення 40 мкмол/кг омепразолу удорослих щурів максимальні концентрації у плазмі досягають рівня 0,4-2,4мкмоль/л. Період напіввиведення становить 3 год. У дуже молодих тварин (віком 12-14 днів)максимальні концентрації у плазмі при застосуванні такої самої дози становлять15-26 мкмоль/л, а елімінація препарату дуже уповільнена.

Показання для застосування.Виразкова хвороба шлунка; рефлюкс-езофагіт; дляерадикації Helicobacter pylori ( у комбінації з антибактеріальнимипрепаратами); синдром Золінгера-Елісона; тривала профілактика рецидивів притяжких формах рефлюкс-езофагіту; профілактика та лікування виразок шлунка ідванадцятипалої кишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами(ацетилсаліцилова кислота, протиревматичні препарати).

Спосіб застосування та дози.Капсули приймають внутрішньо, бажано вранці до їжі,не розжовуючи, не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (можливийприйом з їжею). При виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишкипрепарат рекомендується приймати в дозі 20 мг (1 капсула) 2 рази на добупротягом 2 – 4 тижнів; при рефлюкс-езофагіті – по 20 мг (1 капсула) 2 рази надобу протягом 2- 4 тижнів.При синдромі Золінгера-Елісона доза підбираєтьсяіндивідуально. Рекомендована початкова доза становить 60 мг (3 капсули Омзолу)один раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 80-120 мг (4-6 капсул) надобу, у такому разі її ділять на 2 прийоми.Для профілактики та лікування виразок шлунка ідванадцятипалої кишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами,препарат призначають в дозі 20 мг (1 капсула) Омзолу 1 раз на добу протягом 4 тижнів.Коли 4-тижневого лікування недостатньо, препарат призначають ще протягом 4тижнів. Для ерадикації Helicobacter pylori препаратпризначають у складі комбінованої терапії: Омзол по 20 мг 2 рази на добу, амоксицилін 1 г 2рази на добу, кларитроміцин по 0,5 г 2 рази на добу протягом 7 діб або Омзол по 20 мг 2 рази на добу, тетрациклін 0,5 г 4рази на добу, метронідазол по 0,5 г 3 рази на добу, вісмуту субсаліцилат(субнітрат) по 120 мг 4 рази на добу протягом 7 діб.

Побічна дія.КровПовідомлялося про окремі випадки зміни картиникрові, оборотної тромбопенії, та/або лейкопенії чи панцитопенії, а такожагранулоцитозу. Причинний зв’язок з прийомом Омзолу не встановлено.Шлунково-кишковий трактІнколи можливі діарея, запор, метеоризм (можливо забдомінальним болем) або нудота і блювання. У більшості випадків ці симптомизменшуються при продовженні лікування.Дуже рідко повідомлялося про сухість у роті,запалення слизової оболонки рота, кандидоз чи панкреатит. Причинний зв’язок зприйомом Омзолу не встановлено.У разі одночасного прийому кларитроміцину інколи спостерігалосьзабарвлення язика в коричнево-чорний колір. Після закінчення курсу лікування цеявище зникало.Спостерігались поодинокі випадки формування кістизалозистого тіла. Вона була доброякісною і зникала після припинення лікування.Шкіра, волосся, нігті на руках іногахІнколи спостерігалися свербіж, висипи на шкірі,випадання волосся, багатоформна еритема, фоточутливість, а також гіпергідроз.Зрідка спостерігались синдром Стівенса-Джонсона аботоксичний епідермальний некроліз.ПечінкаІнколи можуть мати місце тимчасові зміни показниківфункції печінки, які минають після закінчення лікування.В окремих випадках у пацієнтів з вже існуючоюхворобою печінки спостерігалися гепатит з жовтяницею або без неї, печінкованедостатність, а також енцефалопатія.Ограни чуттяІнколи можуть спостерігатися розлади зору (туманперед очима, нечіткість зору, втрата гостроти зору і дефекти поля зору),слухові розлади (наприклад, шум у вухах) або зміна смакових відчуттів. Якправило, ці розлади є оборотними.Реакції гіперчутливостіСпостерігались в окремих випадках: кропив’янка,підвищення температури, ангіоневротичний набряк, констрикція дихальних шляхів,анафілактичний шок, алергічний васкуліт і пропасниця.Центральна та периферична нервовісистемиІнколи спостерігались підвищена стомлюваність,розлади сну, запаморочення і головний біль. Як правило, ці симптомизменшувались при продовженні лікування.В окремих випадках повідомлялося про сплутаністьсвідомості і галюцинації, здебільшого у тяжкохворих пацієнтів або пацієнтівпохилого віку, а в дуже поодиноких випадках – також про депресивні чи агресивніреакції.Інші побічні ефектиПід час лікування інколи спостерігались периферичнінабряки, але вони зникали після закінчення терапії.Слабкість м’язів та/або біль у м’язах чи суглобах, атакож оніміння спостерігались зрідка.Описані окремі випадки гіпонатріємії,інтерстиціального нефриту та гінекомастії.

Протипоказання.Омзол не слід приймати у разі відомоїгіперчутливості до активного інгредієнта омепразолу чи будь-якого з неактивнихінгредієнтів.Досвіду стосовно лікування дітей немає, тому Омзолпротипоказаний дітям.Діагноз рефлюкс-езофагіту має бути підтвердженийендоскопічно. Омзол призначають для тривалого лікування рефлюкс-езофагіту лишепацієнтам, схильним до частих рецидивів і ускладнень своєї хвороби, а такожтим, у кого ця хвороба не лікується адекватно курсами, що проводяться черезпевний час.До початку лікування препаратом Омзол слід виключитинаявність злоякісної пухлини шлунка, оскільки лікування може замаскуватисимптоми і віддалити правильний діагноз.У пацієнтів з тяжкими дисфункціями печінки під часлікування Омзолом слід контролювати рівень печінкових ферментів через регулярніінтервали часу.До початку лікування виразки, яка виникла внаслідокзастосування нестероїдних протизапальних засобів, слід відмінити препарат, щоспричинив це.Профілактика виразок, спричинених нестероїднимипротизапальними препаратами, має бути обмежена відповідними групами ризику.

Передозування. Симптоми: порушення зору, сонливість, збудження,припливи, головний біль, посилення потовиділення, сухість у роті, нудота,тахікардія.Лікування: симптоматична та підтримуюча терапію.Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування.Омепразол не показаний при незначнихшлунково-кишкових скаргах, наприклад, у разі “синдрому подразненого шлунка”.У пацієнтів з виразкою шлунка чи дванадцятипалоїкишки необхідно встановити статус Helicobacter pylori. Для Helicobacterpylori-позитивних пацієнтів лікування має бути сфокусованим на знищення цієїбактерії у всіх випадках, коли це можливо.У тяжкохворих пацієнтів, особливо з нестабільнимциркуляторним станом, тяжкі, незворотні розлади зору аж до сліпоти і слуху аждо повної його втрати, повідомлялись в окремих випадках, коли Омзолзастосовувався у вигляді болюсної ін’єкції. Поки що причинний взаємозв’язок длятаких випадків не встановлений.Особлива увага повинна приділятися суворомудотриманню схвалених показань і рекомендованих доз при лікуванні тяжкохворихпацієнтів також і тоді, коли Омзол приймається орально. Наскільки це можливо,функції зору і слуху, а також очне дно повинні контролюватись у таких хворих доі під час прийому препарату. Омзол необхідно відмінити відразу ж післявстановлення якихось змін чи порушень.Застосування при вагітності та лактаціїПри вагітності і під час лактації Омзол слідзастосовувати тільки в разі постановки точного діагнозу відповідно до перелікупоказань. Наявний – досить обмежений – досвід застосування препарату у вагітнихжінок не виявив будь-яких ознак токсичних ефектів у ще ненародженої дитини.Вплив на здатність керувати транспортним засобом івикористовувати механізмиПід час лікування цим препаратом необхіднийрегулярний медичний нагляд. Спроможність керувати автомобілем чи працювати зтехнікою може бути порушеною – ця реакція є дуже індивідуальною. Більшою міроюце стосується початкового періоду лікування, заміни препаратів, а такожвипадків одночасного вживання алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.Омзол метаболізується головним чином через ізоензимигрупи 2С цитохрому-Р450 (S-мефенітоїн гідроксилаза). Екскреціядіазепаму, R-варфарину і фенітоїну (активних речовин, які також метаболізуютьсяізоензимами групи 2С) затримується. Рекомендується передбачати регулярниймоніторинг пацієнтів, які приймають антикоагулянти типу варфарину чи фенітоїн.Може статись, що необхідним буде зниження дози цих препаратів.Не можна виключити взаємодію також з іншимилікарськими препаратами, які метаболізуються через ізоензими групи 2Сцитохрому-Р450 (наприклад, гексобарбітал).За результатами тестів, які проводились досі,омепразол не впливає на метаболізм таких речовин: алкоголь, амоксицилін,будезонід, хінідин, кофеїн, циклоспорин, диклофенак, естрадіол, лідокаїн,метопролол, метронідазол, напроксен, фенацетин, піроксикам, пропранолол,S-варфарин, теофілін.Одночасний прийом омепразолу та кларитроміцинупризводить до підвищення концентрації у плазмі обох препаратів; це такожстосується й інших макролідних антибіотиків.При одночасному застосуванні омепразолу ікларитроміцину інші ліки можна вводити з великою обережністю, особливопацієнтам з тяжкою печінковою чи нирковою дисфункцією.Можливо, що омепразол уповільнює (наприклад, увипадку кетоконазолу) чи прискорює (наприклад, у випадку еритроміцину)всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від величини рНшлункового соку.Для профілактики та – коли неможливо відмінитилікарський препарат – також для лікування виразок шлунка і дванадцятипалоїкишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами, омепразолприймається одночасно з відповідним протизапальним препаратом.Взаємний вплив на біодоступність було виключено длятаких препаратів, як диклофенак, напроксен і піроксикам. У разі одночасногоприйому омепразолу з нестероїдними протизапальними препаратами вплив такогокомбінованого введення на інші лікарські препарати систематично недосліджувався.Оскільки омепразол і нестероїдні протизапальніпрепарати мають приблизно однаковий профіль взаємодії, то слід чекати йогопідвищеної взаємодії і з іншими лікарськими препаратами. Це означаєнеобхідність перевірки концентрації в сироватці інших препаратів, які приймаютьсяодночасно з омепразолом. У такому разі можна скористатись наведеною нижчеінформацією.

Інші лікарські препарати

Причина

Наслідок Діазепам R-варфарин, фенітоїн Взаємодія з ізоензимами групи 2С цитохрому-Р450 Уповільнена елімінація, підвищений рівень у плазмі Кетоконазол, ітраконазол (та інші препарати, всмоктування яких залежить від рН) Підвищення шлункового рН Уповільнене всмоктування Кларитроміцин, рокситроміцин, еритроміцин (можливо також інші макроліди) Зміна рН шлунка, а також змінений метаболізм у печінці Підвищена концентрація в плазмі обох препаратів; підвищена біодоступність і триваліший період напіввиведення омепразолу Алкоголь,амоксицилін, будезонід, хінідин, кофеїн, циклоспорин, диклофенак, естрадіол, лідокаїн, метопролол, метронідазол, напроксен,фенацетин,піроксикам, пропранолол,S-варфарин, теофілін - Відсутність будь-яких змін в фармакокінетиці

Умови та термін зберігання.Зберігати у недоступному для дітей, сухому, темномумісці, при температурі 8-15°С. Термін придатності - 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z