Загружается, подождите...

Моекс (Moex)


міжнародна та хімічна назви: моексиприл;

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки рожевого кольору, вкриті оболонкою,з білим ядром, випуклі з обох боків, з борозенкою з одного боку; діаметр 8 мм;

склад: 1 таблетка містить 7,5 мг або 15 мг моексиприлугідрохлориду;допоміжні речовини: лактоза, кросповідон, оксид магнію легкий,желатин, стеарат магнію, метилгідроксипропил целюлоза, макрогол 6000, окисзаліза, діоксид титану.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою по 7,5 мг, 15 мг.

Фармакологічна група. Інгібітор ангіотензинперетворюючогоферменту.

Фармакологічні властивості. У тварин, як і у людей важливу біохімічнуоснову для гомеостазу кров’яного тиску забезпечують взаємодії міжренін-ангіотензин-альдостероновою каллікреїн-кініновою системами. Пригіпертензії може відбуватися дисфункція нормального механізму зворотного зв’язкув ангіотензин-реніновій системі (АРС), призводячи до стану гіпертензії, що сампідримується. Для переривання цього стану і, таким чином, для зниженнякров’яного тиску, були розроблені інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту(АПФ). Моекс, що є потужним інгібітором АПФ, пригнічує утворення ангіотензинуII, активного чинника АРС, і таким чином блокує його судинозвужувальну дію таефект утримання кальцію з наступним зниженням кров’яного тиску.Оскільки АПФ є ідентичним кініназі II, - ферменту,що зумовлює деградацію потужного судинорозширювача брадикініна, - пригніченняАПФ призводить до додаткового зниження системного кров’яного тиску, без участіреніна. Антигіпертензивна дія інгібіторів АПФ супроводжується зменшеннямпериферичного судинного опору що призводить до покращення функції серця таякості життя у пациєнтів, хворих на серцеву недостатність. Як виникає знедавніх досліджень, інгібітори АПФ поліпшують анормальну проліферацію клітинта клітинний метаболізм в серцево-судинній тканині у суб’єктів з сувороюгіпертензією.

Фармакокінетика. Первинний чинник моексиприл швидко абсорбується івнаслідок деестерифікації перетворюється на активний метаболіт моексиприлат.Фармакокінетичні параметри для моексиприлу та моексиприлату були подібні післяяк одноразового, так і багаторазового прийому моексиприлу і залежать від дози.Моексиприл і моексиприлат помірно зв’язані зпротеїнами плазми, головним чином, з альбуміном. Таким чином, малоймовірно, щопрепарати, що уводяться паралельно, будуть конкурувати за зв’язання моексиприлуі моексиприлату у будь-який спосіб, що мав би клінічне значення. Метаболітимоексиприлу присутні у вигляді дікетопіперазинових дериватів моексиприлу тамоексиприлату. Моексиприл і моексиприлат виводяться з сечею, моексиприлатвиводиться з фекаліями.Фармакокінетичний профіль моексиприлу імоексиприлату дозволяють ті ж рекомендації щодо доз у паціентів з порушеннямфункції нирок, від легкого до середнього ступіню (кліренс креатініну > 40мл/мин) як і у пацієнтів з нормальною функцією нирок. При важкому ступінюпорушення функції нирок можна рекомендувати зниження дози. У пацієнтів зцирозом печінки фармакокінетика моексиприлу і моексиприлату була значно зміненау порівнянні з нормальними суб’єктами, але відносно загальної біодоступностімоексиприлату і накопичення препарату корекція дози як уверх, так і униз невизнана необхідною. На ступінь абсорбції моексиприлу впливає прийом їжі іззменшенням піку плазматичного вмісту Смакс і AUC, але без впливу наінгібіцію АПФ. Не було явних фармакокінетичних взаємодій из HCTZ, дігоксином,ціметідіном, варфаріном або ніфедіпіном.

Показання для застосування. Лікування есенціальної гіпертонії (якпочаткова монотерапія, так і в комбінації з с іншими класами антигіпертензивнихпрепаратів).

Спосіб застосування та дози.Початкова терапія:У пацієнтів з неускладненою артеріальноюгіпертензією, що не приймають діуретики, рекомендується початкова доза 7,5 мгодин раз на день. Доза має бути пристосована відповідно до реакції з бокукров’яного тиску. Підтримуюча доза складає 7,5 – 15 мг моексиприлу на день,уведеного в єдиній дозі. Декмоу з пацієнтів можна призначити подальшепідвищення дози до 30 мг на день.Якщо за допомогою монотерапії моексиприлом досягнутиконтролю артеріального тиску не вдається, можна призначити невелику дозудіуретика (в цьому випадку дозу Моексу можна знизити).Терапія на тлі прийому діуретиків:У пацієнтів з гіпертонією, що приймають діуретики,після першої дози Моексу може розвитися симптоматична гіпотонія. Для зменшенняризику гіпотонії, діуретики слід відмінити, якщо це можливо, за 2 – 3 дні передприйомом Моексу. Дозу Моексу слід підібрати відповідно до реакції з бокукров’яного тиску. Якщо за допомогою Моексу досягнути контролю артеріальноготиску не вдається, можна відновити терапію діуретиками, як зазначено вище.У випадку, коли діуретик не можна відмінити, слідпризначити початкову дозу 3,75 мг та спостерігати за пацієнтом протягомдекількох годин.Пацієнти з помірним порушенням функції нирок(кліренс креатиніну > 40 мл/мін), літні пацієнти та пацієнти з цирозомпечінки:Беручи до уваги результати досліджень Моексу,будь-яка адаптація дозине є необхідною. Проте в каждому індивідуальному випадкулікар має вирішити питання про можливе зменшення дози, наприклад, до 3,75 мгмоексиприлу.Пациєнти з важким порушенням функції нирок(кліренс креатиніну < 40 мл/мін)Таким пацієнтам рекомендована початкова доза 3,75 мгмоексиприлу.

Побічна дія. Найчастіше (більш 1% пацієнтів в контрольованих дослідженнях)спостерігаються небажані ефекти, що не мають чіткого зв’язку з дозами Моексу –головний біль, кашель, запаморочення і втома.Інші побічні ефекти, що можливо або ймовірнопов’язані з терапією Моексом, частота яких за даними контрольованих або неконтрольованихклінічних досліджень не перевищує 1%, є наступні:Серцево-судинна система:Симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензіяабо зомління спостерігались в < 1% пацієнтів. Також в окремих випадкахспостерігались побічні ефекти внаслідок вираженого зниженяя кров’яного тискупри застосуванні інгібіторів АПФ: приплив крові, тахікардія, серцебиття,порушення ритму, боль в грудях, стенокардія/інфаркт міокарду, цереброваскулярніпорушення.Нирки:Ниркова недостатність може виникнути або посилитись.Хоча при застосуванні Моексу не помічено жодного випадку гострої нирковоїнедостатності, цей небажаний ефект був описаний для іншіх інгібіторів АПФ.Дихальна система:У значної кількості хворих спостерігався кашель.Рідко – задишка, синусит, риніт, глосіт, бронхіт та бронхоспахм. При прийоміінших інгібіторів АПФ, таких як каптоприл, у окремих випадках описанийеозінофільний пневмоніт. У поодиноких випадках – ангіоневротичний набрякверхніх дихальних шляхів, що призводив до обструкції дихальних шляхів. Рідкопацієнти можуть відчувати сухість в роті.Шлунково-кишкова системаРідко – тошнота, болі у шлунку, диспепсія, блювання,пронос, запор, втрата апетиту. У зв’язку з застосуванням інших інгібіторів АПФописані холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, гепатіт, панкреатітта непрохідність.Шкіра, судиниІнколи можуть виникати алергічні реакції шкіри, такіяк екзантема; рідко – висип, свербіж або судинний набряк на губах, обличчіта/або кінцівках.В поодиноких випадках описані важкі реакції з бокушкіри, такі як мультиформна еритема.Шкіряні порушення можуть супроводжуватисьпропасницею, міальгією і артральгією, васкулітом, еозинофілією та/абопідвищеними титрами антинуклеарних антитіл.Про випадки важких побічних реакцій з боку шкіри маєбути негайно попереджений лікар та, при необхідності, терапія Моексом має бутиприпинена.При терапії інгібіторами АПФ описані випадкипсориазоподібних проявів на шкірі, фоточутливості, пухирчатки, алопеції,оніхолізису, а також посилення вазоспазму при синдромі Рейно.Нервова системаПодеколи головний біль та утомлюваність; рідко –сонливість, депресія, порушення сну, імпотенція, почуття поколювання, оніміннята парестезія, порушення рівноваги, сплутанісь свідомості, шум у вухах,затуманення зору, порушення або тимчасова втрата почуття смаку.Клінічні лабораторні показникиПодеколи можуть спостерігатися зниження концентраціїгемоглобіну, гематокриту, або числа білих кров’яних тілець або тромбоцитів. Врідких випадках, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок абоколагеновими захворюваннями, або при паралельному прийомі алопуринолу,прокаїнаміду або препаратів, пригнічуючих захисні реакції організму, можутьрозвиватися анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія та, в окремихвипадках, навіть агранулоцитоз або панцитопенія.Хоча в процесі терапії інгібіторами АПФ мали місцеокремі випадки гемолізу або гемолітичної анемії, в тому числі у хворих зуродженим дефіцитом G-6-PDH, чіткого причинного взаємозв’язку не буловстановлено.Креатинін і азот сечовини кровіЯк у випадку з іншими інгиібторами АПФ, приблизно в1% пацієнтів з есенціальною гіпертензією при прийомі Моексу спостерігалисьмінімальні підвищення азоту сечовини крові або креатініну сироватки, що зникалипісля відміни препарату. Такі зміни мали місце головним чином у пацієнтів, щоприймали паралельно діуретики або у пацієнтів з декомпенсованою нирковоюнедостатністю.КалійОскільки моексиприл знижує секрецію альдостерона,може відбуватись підвищення калію в сироватці и зниження сироватковоїконцентрації натрію. Тому необхідно обережно призначати калій-зберігаючідіуретики, а також калієві харчові додатки, а у пацієнтів слід час від часуперевіряти вміст калію в сироватці. У незначного числа хворих віявлялисьзниження гемоглобіну, гематокриту, тромбоцитів та лейкоцитів, а в окремихвипадках агранулоцитоз або панцитопенія, а такох підвищення печінкових езимів ісироватковий білірубін. У пацієнтів з уродженою недостатністю G-6-PDHповідомлялось про окремі випадки гемолітичної анемії.

Протипоказання. Підвищеначутливість до одного чи декількохінгредієнтів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний зпопередньою терапією інгібіторами АПФ; спадковий (ідіопатичний)ангіоневротичний набряк; період вагітності і лактації. В зв’язку з відсутністютерапевтичного досвідуМоекс не слід застосовувати у пацієнтів з первиннимзахворюванням печінки або порушеннями функції печінки, у пацієнтів щознаходяться на діалізі, у дітей.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Не рекомендується супутній прийом калій-зберігаючихдіуретиків (як спіронолактон, тріамтерен, амілорин) або калієвих додатків, томуще це може призвести до значного підвищення сироваткового калію.

З обережністю застосовувати разом з:Діуретиками:Пацієнти, що приймають діуретики, особливо хворі звиснаженням об’єму і солів, можуть зазнавати надмірного зниження кров’яноготиску на початку терапії Моексом. Вірогідність гіпотензивної дії може бутизменшена шляхом відміни діуретика, шляхом підвищення споживання солі передтерапією, або починаючи терапію з малих доз Моекса. В подальшому збільшуватидозу слід з обережністю.Антигіпертензивні препарати:Підвищення гіпотензивного ефекту Моекса.Літій:Одночасний прийом Моекса та літію може призводити дозниженя екскреції літію. Слід регулярно перевіряти сироваткову концентраціюлітію.Анестетики:Моекс міже посилювати ефект деяких анестетиків.Наркотики/антипсихотичні засоби:Може спостерігатись ортостатична гіпотензія.Аллопурінол, цитостатичні або іммуносупресивніпрепарати, системні кортикостероїди або прокаїнамід:Супутнє введення Моексу може вести до підвищеногоризику лейкопенії.Антациди:Може знижуватись біоеквівалентність інгібіторів АПФ.Симпатоміметики:Може зменшуватись антигіпертензивний ефект Моексу;пацієнтів слід ретельно спостерігати, щоб підтвердити, що бажаний ефектдосягнутий.

Брати до уваги:Нестероїдні протизапальні засоби:Антигіпертензивний ефект Моексу може зменшуватись.Поварена сіль послаблює антигіпертензивний ефект Моекса.Алкоголь посилює гіпотензивний ефект.Антидіабетичні препарати (інсулін абодеривати сульфонілсечовини): надмірне зниження вмісту цукру в крові.

Передозування. Досі немає повідомлень про випадки передозування.Симптоми та терапія: симптомами передозування можутьбути виражена гіпотензія, шок, ступор, брадикардія, порушення електролитів таниркова недостатність. Після проковтування надмірної дози пацієнтів слідретельно спостерігати, краще за все в палаті інтенсивної терапії, с регулярноюперевіркою сироваткових електролитів та креатиніну. Терапевтичні заходизалежать від природи та важкості симптомів. Безпосередньо після надмірногоприйому, протягом 30 хвилин, рекомендуються запобіжні заходи такі як промиванняшлунку, введення абсорбентів та сульфату натрію. Якщо розивається гіпотензія,пацієнту слід одразу вводити сіль та збільшувати об’єм крові. Рекомендованорозглянути питання про зстосування ангіотензину II. Брадикардію або посиленнявагусних реакций слід лікувати введенням атропіну. Слід оцінити можливістьзастосування видія ритму.

Особливості застосування. Моекс® не слід застосовувати після закінченнятерміну придатності.На початку терапії Моексом може відбуватися різкезниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з дефіцитом солі і/абозневодненні (наприклад, у хворих, що знаходяться на діалізі, на тліблювання/діареї, терапії діуретиками), з серцевою недостатністю, важкоюесенціальною або нирковою гіпертонією. Перед початком терапії слід, приможливості, провести корекцію об’єму крові та вмісту солей або знизити дозипрепаратів, що збільшують екскрецію сечі (діуретиків) або, якщо це можливо,відмінити прийом. Таким хворим слід призначати початкові дози 3,75 мг(півтаблетки) вранці.Після прийому першої дози, а також в разі підвищеннядози Моекса і/або діуретиків, за такими пацієнтами слід стежити протягомщонайменше 2 годин для запобігання неконтрольованого різкого падінняартеріального тиску. Якщо розвивається гіпотензія, хворому треба придатипозицію супінації і, якщо це необхідне, увести внутрішньовенно фізіологічнийрозчин. Звичайно, після відновлення кров’яного тиску і об’єму, прийом Моексаможна продовжити.Лікування пацієнтів з важкою формою гіпертонії(злоякісна гіпертонія) підбір терапевтичної дози слід здійснювати в стаціонарі.Оскільки з віком пацієнтів реакція на Моекс можепосилюватись, літнім хворим слід призначати низькі початкові дози та оцінитифункцію нирок.Моекс призначають з обережністю пацієнтам зобструкцією вихідних шляхів лівого шлуночку і мітральним стенозом.Пацієнтам з колаген-васкулярним захворюванням, іособливо якщо воно супроводжується зниженням функції нирок, при супутномуприйомі Моекса слід провадити моніторинг числа білих кров’яних тілець.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому місці при температурі невище 25ºС. Термін придатності 5 років.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z