Загружается, подождите...

Меронем (Meronem)


міжнародна назва: meropenem;

основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або світло-жовтого кольору;

склад: 1 флакон містить меропенему тригідрат еквівалентний 500 мг або 1000мг меропенему безводного; допоміжні речовини: натрію карбонат безводний.Форма випуску. Порошок для приготування розчинудля ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування.β-лактамні антибіотики. Карбапенеми.Код АТС J01D H02.Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Меропенем – антибіотик класу карбапенемів дляпарентерального застосування, стійкий до дегідропептидази-1 людини. Меропенемчинить бактерицидну дію за рахунок впливу на синтез клітинної стінки бактерій.Легкість, з якою меропенем проникає через клітинну стінку бактерії, високийрівень стабільності до більшості b-лактамаз, і значна афінність до білків, щозв’язують пеніцилін (PBSs), пояснюють потужну бактерицидну дію меропенему щодоширокого спектра аеробних і анаеробних бактерій.Мінімальні бактерицидні концентрації як правило такі ж, як і мінімальніінгібуючі концентрації. Меропенем стабільний у тестах на чутливість. Ці тестиможуть бути проведені рутинним способом. Дослідження in vitro показали, щомеропенем діє синергетично з багатьма антибіотиками. Було показано in vitro іin vivo, що меропенем має постантибіотичний ефект.Чутливість до антибіотика визначається за такими критеріями табазується на фармакокінетичних параметрах та кореляції клінічних тамікробіологічних даних з діаметром зони пригнічення та MIC бактерій, щовикликають інфекцію:

Чутливість Метод оцінки

Діаметр зони пригнічення росту (мм)

MIC (мінімальна інгібуюча концентрація) (мг/л) Чутливі ≥ 14 ≤ 4 З проміжною чутливістю 12-13 8 Нечутливі ≤ 11 ≥ 16 Антибактеріальний спектр меропенему, що визначається in vitro, включає більшістьклінічно значущих грампозитивних і грамнегативних, аеробних і анаеробних видівбактерій, а саме:Грампозитивні аероби:Bacillus spp., Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis,Enterococus liquifaciens, Enterococcus avium, Erysipelothrix rhusiopathiae,Listeria monocytogenes, Lactobacillus spp., Nocardia asteroides, Staphylococcusaureus (пеніциліназонегативні і позитивні); Staphylococci коагулазонегативні,включаючи Staphylococus epidermidis, Staphylococcus saprophiticus, Staphylococcuscapitis, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus warneri,Staphylococcus hominis, Staphylococcus simulans, Staphylococcus intermedius,Staphylococcus sciuri, Staphylococcus lugdunensis, Streptococcus pneumonia(чутливі і стійкі до пеніциліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcuspyogenes, Streptococcus equi, Streptococcus bovis, Streptococcus mitis,Streptococcus mitior, Streptococcus milleri, Streptococcus sanguis,Streptococcus viridans, Streptococcus salivarius, Streptococcus morbillorum,стрептококи групи G, стрептококи групи F, Rhodococcus equi;Грамнегативні аероби

:Achromobacter хylosoxidans, Acinetobacter anitratus, Acinetobacterlwoffii, Acinetobacter baumannii, Aeromonas hydrophila, Aeromonas sorbria, Aeromonascaviae, Alcaligenes faecalis, Bordatella bronchiseptica, Brucella melitensis,Campylobacter coli, Campilobacter jejuni, Citrobacter freundii, Citrobacterdiversus, Citrobacter koseri, Citrobacter amalonaticus, Enterobacter aerogenes,Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae. Enterobacter sakazakii,Escherichia coli, Escherichia hermannii, Gardnerella vaginalis, Haemophilisinfluenzae (включаючи позитивні до b-лактамази і ампіцилін-резистентні штами),Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Neisseriameningitidis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи позитивні до b-лактамази істійкі до пеніциліну і спектиноміцину штами), Hafnia alvei, Klebsiellapneumoniae, Klebsiella aerogenes, Klebsiella ozaenae, Klebsiella oxytoca,Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morganii, Proteus mirabilis,Proteus vulgaris, Proteus penneri, Providencia rettgeri, Providencia stuartii,Providencia alcalifaciens, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides,Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas alcaligenes,Pseudomonas cepacia, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas stutzeri, Pseudomonaspseudomallei, Pseudomonas acidovorans, Salmonella spp., включаючи, Salmonellaenteridis/typhi, Serratia liquifaciens, Serratia rubidaea, Shigella sonnei,Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Vibrio cholerae.Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolitica.Анаеробні бактерії:Actinomyces adontolyticus, Actinomyces meyeri, Bacteroides-Prevotella-Porphyromonasspp., Bacteroides fragilis, Bacteroides vulgatis, Bacteroides vorabilis,Bacteroides pneumosintes, Bacteroides coagulans, Bacteroides uniformis,Bacteroides distasonis. Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicon,Bacteroides eggerthii, Bacteroides capsillosis, Bacteroides buccalis,Bacteroides corporis, Bacteroides gracilis, Prevotella melaninogenica,Prevotella intermedia, Prevotella bivia, Prevotella splanchnicus, Prevotellaoralis, Prevotella disiens, Prevotella rumenicola, Prevotella ureolyticus,Prevotella oris, Prevotellaj buccae, Prevotella denticola, Prevotella levii,Porphyromonas asaccharolitycus, Bifidobacterium spp., Bilophilia wadswothia,Clostridium perfrigens, Clostridium bifementans, Clostridium ramosum,Clostridium sporogenes, Clostridium cadaveris, Clostridium sardellii,Clostridium butyricum, Clostridium clostridiiformis, Clostridium innocuum,Clostridium subterminale, Clostridium tertium, Eubacterium lentum, Eubacteriumaerofaciens, Fusobacterium mortiferum, Fusobacterium necrophorum, Fusobacteriumnucleatum, Fusobacterium varium, Mobiluncus curtisii, Mobiluncus mulieris,Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcussaccharolyticus, Peptococcus saccharolyticus, Peptococcus asaccharolyticus,Peptococcus magnus, Peptococcus prevotii, Propionibacterium acnes,Propionibacterium avidium, Propionibacterium granulosum.Xanthomonas maltophilia, Enterococcus faecium і метицилінрезистентністафілококи виявилися стійкими до меропенему.Фармакокінетика.Внутрішньовенне вливання протягом 30 хвилиноднієї дози Меронему здоровим добровольцям призводить до пікової концентрації вплазмі, що становить приблизно 11 мкг/мл для дози 250 мг, 23 мкг/мл для дози500 мг і 49 мкг/мл для дози 1 г.Однак немає абсолютної фармакокінетичної пропорційної залежності міжвведеною дозою та максимальною концентрацією або площею під кривою“концентрація-час”. Більше того, спостерігалося зменшення плазменого кліренса з287 до 205 л/хв при підвищенні доз від 250 мг до 2 г.Внутрішньовенна болюсна ін’єкція протягом 5 хвилин однієї дози Меронемуу здорових добровольців призводить до пікової концентрації в плазмі рівноїприблизно 52 мкг/мл для дози 500 мг і 112 мкг/мл для дози 1 г.Через 6 годин після внутрішньовенного введення препарату 500 мг рівеньмеропенему в плазмі знижується до 1 мкг/мл і менше. При введенні багаторазовихдоз з інтервалом у 8 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок кумуляціїмеропенему не відбувається.У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення становить1 годину. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 2%.Приблизно 70% внутрішньовенної дози виводиться з сечею в незмінномувигляді протягом 12 годин, після чого подальша екскреція з сечею незначна.Концентрація меропенему в сечі, що перевищує 10 мкг/мл, підтримується протягом5 год після введення дози 500 мг. При режимах введення 500 мг кожні 8 годин або1 г кожні 6 годин кумуляції меропенему в плазмі та сечі здорових добровольцівне спостерігалося.Єдиний метаболіт меропенему мікробіологічно не активний.Меропенем добре проникає в більшість рідин та тканин організму, у томучислі в цереброспинальну рідину хворих на бактеріальний менінгіт, досягаючиконцентрації, що перевищує необхідну для пригнічення більшості бактерій.Дослідження у дітей показали, що фармакокінетика Меронему у дітей такасама, як і у дорослих. Період напіввиведення меропенему у дітей до 2 роківприблизно 1,5-2,3 години, спостерігається лінійна фармакокінетика в діапазонідоз 10-40 мг/кг.Дослідження фармакокінетики у хворих на ниркову недостатність показали,що кліренс меропенему корелює з кліренсом креатиніну. У таких хворих дозакорегується залежно від ступеня тяжкості ниркової недостатності. Дослідження фармакокінетики у літніх пацієнтів показали зниженнякліренса меропенему, що корелювало зі зниженням кліренса креатиніну, пов’язанимз віком.Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із захворюваннями печінкипоказали, що захворювання печінки не виявляють впливу на фармакокінетикумеропенему.Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинениходним або кількома чутливими до нього збудниками:пневмонії, включаючи госпітальну;менінгіт;інфекції черевної порожнини;інфекції сечового тракту;гінекологічні інфекції, включаючи ендометрит та запальні захворюваннямалого таза;інфекції шкіри та м’яких тканин;септицемія;емпірична терапія при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих хворихіз фебрильними епізодами на фоні нейтропенії, як монотерапія або в комбінації зантивірусними або протигрибковими препаратами.

Спосіб застосування та дози. Меронем повинен вводитися у виглядівнутрішньовенних ін’єкцій протягом 5 хвилин або внутрішньовенних вливань - від15 до 30 хвилин.Меронем, що вводиться шляхом внутрішньовенних ін’єкцій, треба розводитистерильною водою для ін’єкцій (5 мл на 250 мг меропенему). Це забезпечуєконцентрацію 50 мг/мл. Отриманий розчин повинен бути прозорий, безбарвний абозлегка жовтуватого кольору. Меронем для внутрішньовенних вливань слід розводити одним із суміснихрозчинників (50- 200 мл).Меронем, порошок для внутрішньовенного введення, може бути розчинений утаких інфузійних розчинах:0,9% розчин хлориду;5% або 10% розчин глюкози;5% розчин глюкози з 0,02% натрію бікарбонату;0,9% розчин натрію хлориду з 5% розчином глюкози;5% розчин глюкози з 0,225% розчином натрію хлориду; 5% розчин глюкози з 0,15% розчином калію хлориду; 2,5% або 10% розчин манітолу.Меронем не можна змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Дорослі.Дозування і тривалість терапії повинні встановлюватися залежно від типуі тяжкості інфекції та стану пацієнта.Рекомендуються такі добові дози:500 мг внутрішньовенно кожні 8 годин при лікуванні пневмоній, інфекційсечового тракту, гінекологічних інфекцій, таких як ендометрит і запальнізахворювання органів малого таза, інфекцій шкіри і м’яких тканин. 1 г внутрішньовенно кожні 8 годин при лікуванні госпітальних пневмоній,перитоніту, при підозрі на бактеріальну інфекцію у хворих з нейтропенією, атакож при септицемії. При лікуванні менінгіту рекомендована доза 2 г кожні 8годин.Як і при застосуванні інших антибіотиків, слід приділяти особливу увагупри призначенні Меронему як монотерапію хворим у критичному стані з відомою абопідозрюваною інфекцією нижніх дихальних шляхів, викликаною Pseudomonasaeruginosa.Рекомендується періодично проводити тести на чутливість при лікуванняінфекції, викликаної Pseudomonas aeruginosa.

Дозування препарату у хворих з нирковоюнедостатністю.У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 51 мл/хв дози повинні бутизменшені таким чином:

Кліренс

креатиніну

(мл/хв)

Доза (на основі одиниці дози 500 мг, 1 г, 2 г)

Частота 26-50 одна одиниця дози кожні 12 годин 10-25 половина одиниці дози кожні 12 годин < 10 половина одиниці дози кожні 24 години Меропенем виводиться при гемодіалізі. Якщо потрібне тривале лікування Меронемомрекомендується щоб одиниця дози (визначається залежно від типу і тяжкостіінфекції) вводилася після завершення процедури гемодіалізу, щоб відновитиефективну концентрацію в плазмі. Досвіду застосування Меронему для лікуванняхворих, які знаходяться на перитонеальному діалізі, немає.

Дозування препарату у хворих з печінковоюнедостатністю.У хворих з печінковою недостатністю немає необхідності у коригуваннідози.

Дозування препарату у пацієнтів похилого віку.У пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок або кліренсомкреатиніну > 50 мл/хв коригувати дозу не потрібно.

Дозування препарату у дітей.Для дітей віком від 3-х місяців до 12-ти років рекомендована дозастановить від 10 до 20 мг/кг маси тіла кожні 8 годин залежно від типу та тяжкостіінфекції, чутливості патогенів, а також залежно від стану пацієнта. При масітіла у дітей більше 50 кг повинні застосовуватися дози для дорослих.При менінгіті рекомендована доза становить 40 мг/кг маси тіла кожні 8годин.Немає досвіду щодо застосування препарату у дітей з нирковоюнедостатністю.Побічна дія. Про серйозні побічні реакції повідомлялось дужерідко. Локальні реакції при внутрішньовенному введенні: запалення в місцівведення, тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції.Системні алергічні реакції: системні алергічні реакції(гіперчутливість) дуже рідко можуть мати місце при застосуванні меропенему.Такими реакціями можуть бути ангіоневротичний набряк та анафілактичний шок. Шкіра: висипання, свербіж, кропив’янка.Рідко спостерігалисьтяжкі шкірні реакції, такі як поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона татоксичний епідермальний некроліз.Шлунково-кишковий тракт: біль у черевній порожнині, нудота, блювання,діарея.Є дані про псевдомембранозні коліти.Кров: оборотна тромбоцитемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопеніята нейтропенія (включаючи надзвичайно поодинокі випадки агранулоцитозу). Удеяких хворих може мати місце позитивний прямий або непрямий тест Кумбса. Єдані про часткове скорочення часу утворення тромбопластину.Функція печінки: повідомлялось про транзиторне зростання концентраційбілірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази та молочної дегідрогенази всироватці, кожного окремо або в комбінаціях.Центральна нервова система: головний біль, парестезія. Повідомлялосьпро судоми, хоча причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням Меронему недоведено.Інше: оральний та вагінальний кандидоз.Протипоказання. Меронем протипоказаний особам, щомають гіперчутливість до цього препарату. Діти віком до 3 місяців.Передозування. Передозування може виникнути під час лікування,особливо в пацієнтів з нирковими розладами. Лікування передозування повиннобути симптоматичним. У пацієнтів з нормальною функцією нирок відбудеться швидкевиведення препарату з сечею. У пацієнтів з порушеннями функції нирок можливевиведення меропенему і продуктів його розпаду шляхом гемодіалізу.

Особливості застосування. Пацієнти, у яких раніше спостерігалася підвищеначутливість до карбапенему, пеніцилінів та інших b-лактамних антибіотиків,можуть також мати підвищену чутливість до Меронему (так звана перехреснаалергія). У разі виникнення таких реакцій введення меропенему слід припинити тапризначити відповідне лікування.У разі призначення Меронему хворим із захворюваннями печінки необхідноретельно контролювати рівні трансаміназ і білірубіну.Як і в разі застосування інших антибіотиків, може мати місце посиленняросту нечутливих мікроорганізмів, тому необхідно ретельне спостереження закожним хворим.Препарат не рекомендується для лікування інфекцій, викликанихстафілококами, стійкими до метициліну.Псевдомембранозний коліт спостерігався при застосуванні практично всіхантибіотиків, причому за ступенем тяжкості він може бути від легкого донебезпечного для життя. Отже, необхідно обережно застосовувати препарат ухворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо зколітом. Необхідно враховувати можливість виникнення псевдомембранозногоколіту, якщо у хворого, що приймає антибіотик, виникає діарея. Дослідженняпоказують, що токсин, який виробляється Clostridium difficile, є однією зосновних причин колітів, спричинених антибіотиками.Як і при застосуванні інших антибіотиків, необхідна обережність при застосуванніМеронему як монотерапії у пацієнтів в критичному стані зі встановленою чипідозрюваною інфекцією нижніх дихальних шляхів, викликаною Pseudomonasaeruginosa.Слід бути обережними при одночасному призначенні Меронему з потенційнотоксичними для нирок препаратами.Ефективність і безпечність застосування Меронему для лікування дітей до3-х місяців не доведені. Разом з тим Меронем не рекомендується для застосуваннядо досягнення вищезазначеного віку. Немає даних щодо застосування препарату удітей з порушеними функціями печінки і нирок

.Меронем ефективний як при самостійному застосуванні, так і в комбінаціїз іншими антимікробними агентами при лікуванні полімікробних інфекцій. Немає досвіду застосування меропенему для лікування дітей знейтропенією або з первинним/вторинним імунодефіцитом.Вагітність.Безпека застосування Меронему у жінок у період вагітності не булавивчена. Меронем може бути призначений під час вагітності, якщо, потенційнаперевага виправдає потенційний ризик для плода. У будь-якому разі йогозастосування повинно здійснюватися під постійним наглядом лікаря.Лактація.Меронем може бути призначений жінкам, які годують груддю, якщо, надумку лікаря, потенційна перевага виправдає потенційний ризик для дитини.Доцільно припинити грудне годування.Вплив на здатність керувати автомобілем чи працювати з технікою. Невпливає.Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Необхідно дотримуватисьобережності при призначенні Меронему одночасно з потенційно токсичними длянирок ліками.Пробенецид конкурує з меропенемомщодо тубулярного виведення і, отже, пригнічує ренальну секрецію, що призводитьдо подовження періоду напіврозпаду та підвищення концентрації меропенему вплазмі. Оскільки сила і тривалість дії Меронему, введеного без пробенециду,ідентичні, не рекомендується вводити пробенецид і Меронем одночасно.Потенційний вплив Меронему на зв’язування білків іншими препаратами абоїх метаболізм не вивчався. Меронем може зменшити рівень вальпроєвої кислоти в сироватці.Удеяких пацієнтів ці рівні можуть бути субтерапевтичними.Меронем призначався одночасно з іншими лікарськими засобами без жодноїнебажаної фармакологічної взаємодії (крім пробенециду, про який згадано вище)

Умови татермін зберігання.Зберігати в недоступному для дітей місці.Зберігати при температурі невище 30°С.Не заморожувати.Розчин Меронему, приготований для внутрішньовенних ін’єкцій абовнутрішньовенного вливання, рекомендується використати негайно, хочаприготовані розчини Меронему зберігають стабільність при кімнатній температурі(до 25оС) або при охолодженні (4оС). Дані стосовно умовта терміну зберігання розчинів Меронему показано в таблиці: Розчинник

Термін зберігання, години

До 25оС

4оС Порошок, розведений водою для ін’єкцій, для болюсної ін’єкції 8 48 Розчини (1-20 мг/мл) приготовані з: 0,9% натрію хлориду 8 48 5% глюкози 3 14 5% глюкози і 0,225% натрію хлориду 3 14 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду 3 14 5% глюкози і 0,15% калію хлориду 3 14 2.5% або 10% розчин манніту для в/в вливань 3 14 10% глюкози 2 8 5% розчин глюкози і 0,02% бікарбонату натрію для внутрішньовенних ін’єкцій 2 8 Розчини “Меронему” не можна заморожувати. Струсніть отриманий розчин перед введенням.Всі флакони призначені тільки для одноразового використання.Стандартні асептичні умови повинні застосовуватися під час приготуваннята введення препарату.Термін придатності – 4 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z