Загружается, подождите...

Лозап плюс (Lozap plus)


основні фізико-хімічні властивості: жовті овальні таблетки, вкриті оболонкою, зрозподільчою рискою, що розділяє таблетку навпіл по обидва боки;

склад: 1 таблетка містить лозартану калію 50 мг, гідрохлортіазиду 12,5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, манітол, натрію кроскармелоза,повідон 30, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 6 000, тальк, диметиконуемульсія, барвник жовтий ОпаспрейМ-1-22801.

Форма випуску. Таблетки, вкритіоболонкою.Фармакотерапевтична група.Антагоністи ангіотензину ІІ і діуретики. Код АТС CO9DA01.

Фармакологічнівластивості.Фармакодинаміка. Було доведено, що комбінація складників препарату Лозап Плюссправляє адитивну дію на зниження кров’яного тиску, знижуючи кров’яний тиск вбільшій мірі, ніж кожна діюча речовина самостійно. Припускається, що ця дія єрезультатом дії обох складників, які взаємно доповнюють одне одного.Гідрохлортіазидявляє собою діуретичний і антигіпертензивний засіб. Він діє на дистальнийнирковий тубулярний механізм реадсорбції електролітів. Гідрохлортіазид підвищуєекскрецію натрію та хлориду приблизно в однаковій кількості. Завдякидіуретичній дії гідрохлортіазид підвищує плазматичну активність реніну,збільшує секрецію альдостерону, знижує сироватковий рівень калію і підвищуєрівень ангіотензину II. Після введення внутрішньо діурез починається не пізніше, як через 2години, з піком приблизно через 4 години і зберігається протягом 6-12 годин.Введеннялозартану блокує всі фізіологічно важливі дії ангіотензину II і шляхомпригнічення альдостерону може знижувати втрати калію, спричинені діуретиками. Лозартан являє собою антагоніст рецептора (типу AT1)ангіотензину II. Ангіотензин II зв’язується з AT1-рецептором, якийміститься в багатьох тканинах (напр. гладкі м’язи судин, надниркові залози,нирки та серце). Ангіотензин II також стимулює проліферацію клітин гладкихм’язів. Як лозартан, так і його фармакологічно активний метаболіт карбоксильноїкислоти (E-3174), блокують як in vitro, так і in vivo всі фізіологічні діїангіотензину II.Фармакокінетика. Після введення внутрішньо лозартан добре всмоктуєтьсяі при метаболізмі першого проходження через печінку створює активний метаболіткарбоксильної кислоти та інші неподільні метаболіти. Системна біологічнадоступність при застосуванні таблеток з вмістом лозартану становить близько33%. Середньої максимальної концентрації лозартану досягається протягом 1години, а активного його метаболіту – протягом 3-4 год. Не було відміченоніякої клінічно достовірної дії на профіль концентрації лозартану в плазмі,якщо лікарський засіб вводили зі звичайною їжею. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар’єр та не проникає крізьгематоенцефалічний бар’єр і виводиться з материнським молоком. Гідрохлортіазидне піддається метаболізму. Якщо плазматичний рівень досліджували не менше 24годин, то відмічали коливання плазматичного періоду напіввиделення між 5,6 і14,8 години. Не менше 61% внутрішньо введеної дози виводиться в незміненійформі.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.

Спосібзастосування та дози. Початковою дозою препарату Лозап Плюс (лозартану 50 мг /гідрохлортіазиду 12,5 мг) є одна таблетка на день. У випадку недостатньоїантигіпертензивної дії терапевтичного ефекту можна досягти за рахунок прийомудвох таблеток на день. Максимальна доза становить дві таблетки один раз надень. Стабільного гіпотензивного ефекту досягають через три тижні від початкукурсу лікування. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетку слідковтати цілою, запиваючи рідиною.

Побічна дія. Можуть виникати побічні реакції у виглядіанафілактичної реакції, ангіоневротичного набряку, в тому числі набряку гортаніта голосової щілини, що призводить до закупорки дихальних шляхів та/або набрякуобличчя, губ, глотки та/або язика. В контрольованих клінічних дослідженняхпервинної артеріальної гіпертензії запаморочення було єдиною небажаною дією,про яку повідомлялось у деяких випадках у хворих, що лікувалися лозартаном,відмічались гепатит, пронос. При лікуванні лозартаном відмічали сухий кашель.

Протипоказання.Підвищена чутливість до будь-яких складників препарату. Анурія. Підвищена чутливістьдо похідних від сульфаніламідних засобів. Тяжкі порушенняфункції печінки.Вагітність і період лактації.Дитячій вік до 16 років.Передозування. Уразі передозування (інтоксикації) препарату можлива поява таких симптомів:нудота, блювання, печінкова кома, артеріальна гіпотензія.Лікування проводять залежно від тяжкості проявів інтоксикації.Необхідно зробити промивання шлунка, призначити активоване вугілля. Подальшелікування – симптоматичне і допоміжне, спрямоване на підтримку діяльностісерцево-судинної системи, корекцію водно-електролітного балансу.

Особливості застосування. Функціональний розлад нирок. У результаті пригнічення системи “ренін – ангіотензин” у сприйнятливихосіб можуть відмічатися зміни ниркових функцій, в тому числі і ниркованедостатність, причому ці зміни можуть бути оборотними після припинення курсулікування. Лікарські засоби, які впливають на систему “ренін – ангіотензин”, можутьпідвищувати сироватковий рівень сечовини і креатиніну у хворих з білатеральнимстенозом ниркової артерії чи стенозом ниркової артерії одиночної нирки. Цізміни можуть бути оборотними після припинення курсу лікування. Гіпотензія і порушення водно-сольової рівноваги. У деяких хворих можевідмічатися симптоматична гіпотензія. Метаболічні та ендокринні діїЛікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози, внаслідокчого може стати необхідним коригування доз антидіабетичних лікарських засобів, утому числі й інсуліну. Тіазиди можуть знижувати виділення кальцію сечею і сприяти помірному ісвоєчасному підвищенню його сироваткового рівня. Виражена гіперкальціємія можебути ознакою латентного гіпертиреозу. Тіазиди треба відмінити до випробувань нафункцію навколощитовидних тілець. З терапією тіазидними діуретичними засобами може бути пов’язанопідвищення рівня холестерину і тригліцеридів. Лікування тіазидами може в деяких хворих раптово спричинитигиперурикемію і/або подагру. Оскільки лозартан знижує урикемію, в комбінації згідрохлортіазидом знижується гіперурикемія, спричинена діуретичними засобами. Інші Після прийому тіазидних засобів відмічали загострення або активуваннясистемної lupus erythematodes.Терапію препаратом Лозап Плюс не можна призначати хворим з дефіцитомвнутрішньосудинного об’єму (наприклад тим хворим, яких лікували високими дозамидіуретиків). Препарат не рекомендується хворим з тяжким ушкодженням функціїнирок (кліренс креатиніну < = 30 мл/хв) або хворим з ушкодженням печінки. Препаратможе негативно впливати на активну діяльність, яка вимагає підсиленоїуважності, здатності концентруватися та координувати рухи (наприклад керувати транспортнимизасобами, обслуговувати машини чи працювати на висоті).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лозартан У клінічних фармакологічних дослідженнях не було відмічено жодноїклінічно важливої взаємодії з дигоксином, варфарином, циметидином,фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином. Рифампіцин і флуконазолзнижують рівні активних метаболітів. Як і щодо інших препаратів, які блокуютьангіотензин чи його дії, одночасне введення діуретичних засобів, що містятькалій (наприклад спіронолактону, триамтерену, амілориду), домішок калію чизамінників солі з вмістом калію, може призвести до підвищення сироватковихконцентрацій калію. Які щодо інших гіпотензивних препаратів, гіпотензивна дія лозартану може бутизнижена нестероїдною протизапальною лікарською речовиною індометацин. Гідрохлортіазид Нижченаведенілікарські засоби можуть взаємно потенціюватися, якщо їх вводять водночас зтіазидними діуретичними засобами: - алкоголь,барбітурати чи загальні анестетики – може відмічатися підсилення ортостатичноїгіпотензії; - інші гіпотензивні засоби – адитивна дія; - кортикостероїдні засоби підвищують виснаження електролітів,спричиняючи гіпокаліємію;- пресорні аміни (наприклад адреналін) – може відмічатися зниженнявідповіді на пресорні аміни, однак не такою мірою, щоб можна було виключити їхзастосування;- недеполяризуючі речовини, що розслаблюють м’язи (наприкладтубокурарин), – потенційне збільшення сприйнятливості до засобів, щорозслабляють м’язи;- літій – діуретичні речовини знижують кліренс літію нирками тапризводять до високого ризику токсичності літію. Спільне застосування нерекомендується; - нестероїдні протизапальні засоби – введення нестероїднихпротизапальних лікарських засобів може у деяких хворих знижувати діуретичну,натрійуретичну та гіпотензивну дію діуретичних лікарських засобів.

Умови та термін зберігання. Зберігати в оригінальній внутрішній упаковці,недоступному для дітей місці при температурі до 30 °С. Термін придатності – 2роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z