Загружается, подождите...

Ліпримар (Liprimar)


міжнародна та хімічна назви: atorvastatine;[R-(R*,R*)]-2-(4-фторфеніл)-β,δ-дигідрокси-5(1-метил)3-феніл-4-[(феніламіно)карбоніл]-1Н-пірол-1гептиновоїкислоти кальцієва сіль (2:1) тригідрат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, еліпсоподібноїформи, вкриті оболонкою, із тисненням “10”, “20”, “40” або “80”на одному боціта “РD155”, “PD 156”, “PD 157”, “PD 158” – на іншому, для таблеток 10 мг, 20мг, 40 мг і 80 мг – відповідно;

склад: 1 таблетка містить кальцію аторвастатину(тригідрату) у дозі, що еквівалентна 10 мг, 20 мг, 40 мг і 80 мг аторвастатину;допоміжні речовини (таблетки, вкриті оболонкою, по10, 20 і 40 мг): кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактозимоногідрат, натрію карбоксиметилцелюлоза, полісорбат–80,гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, опадрі YS-1-7040 білий, емульсіясиметикону, віск канделільський;допоміжні речовини (таблетки, вкриті оболонкою, по80 мг): кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натріюкарбоксиметилцелюлоза, полісорбат–80, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат,опадрі YS-1-7040 білий, емульсія симетикону.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Препарати, що знижують рівень холестерину ітригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ–КоА-редуктази. Код АТС C10AA05.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка

. Аторвастатин є селективним конкурентнимінгібітором редуктази 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензиму А (ГМГ-КoA) – ензиму,який регулює швидкість перетворення ГМГ-КоА в мевалонат - прекурсор стеролів (вт.ч. – холестерину). У пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною родинноюгіперхолестеринемією (РГ), неспадковою формою гіперхолестеринемії та змішанимидисліпідеміями аторвастатин зменшує концентрацію загального холестерину,холестерин-ліпопротеїнів низької щільності (Х-ЛНЩ) та аполіпопротеїну Б (апоБ). Аторвастатин, також зменшує концентрацію холестерин-ліпопротеїнів дуженизької щільності (Х-ЛДНЩ) і тригліцеридів (ТГ) і дещо збільшує кількістьхолестерин-ліпопротеїну високої щільності (Х-ЛВЩ).Аторвастатин знижує рівні холестерину іліпопротеїнів у плазмі за рахунок пригнічення ГМГ-КоА редуктази та синтезухолестерину в печінці і збільшення кількості печінкових рецепторів ЛНЩ наповерхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛНЩ.Аторвастатин зменшує синтез ЛНЩ і кількість часток ЛНЩ.Він викликає виражене і стійке підвищення активності ЛНЩ-рецепторів у поєднаннізі сприятливими змінами якості ЛНЩ-часток, що циркулюють. Аторвастатин знижуєрівень ЛНЩ у хворих із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, в якихтерапія звичайними гіполіпідемічними засобами часто є малоефективною.У людини фармакологічну активність виявляє якаторвастатин, так і деякі його метаболіти. Первинним місцем дії аторвастатину єпечінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛНЩ. Зменшеннярівня Х-ЛНЩ добре корелює з дозою препарату та концентрацією його в організмі.Індивідуальне дозування препарату ґрунтується на терапевтичній відповіді.Під час вивчення дозового ефекту аторвастатин (10 –80 мг) зменшував рівень загального холестерину (30 – 46%), Х-ЛНЩ (41 – 61%),апо Б (34 – 50%) і ТГ (14 – 33%). Такий результат є стійким у пацієнтів згетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, неспадковою формоюгіперхолестеринемії і змішаною формою гіперліпідемії, включаючи хворих наінсуліннезалежний цукровий діабет.У пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемієюаторвастатин зменшує рівень загального холестерину (ЗХ), Х-ЛНЩ, Х-ЛДНЩ, апо Б,ТГ, холестерин-ліпопротеїн невисокої щільності та підвищує Х-ЛВЩ. У пацієнтівіз дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин зменшує рівень холестерин-ліпопротеїнусередньої щільності (Х-ЛСЩ).У пацієнтів із гіперліпопротеїнемієюФредриксонівського типу ІІа та ІІб середній відсоток підвищення Х-ЛВЩ призастосуванні 10 – 80 мг Ліпримару® становив 5,1 – 8,7% незалежно віддози. Крім того відмічалося значуще дозозалежне зменшення співвідношеньЗХ/Х-ЛВЩ і Х-ЛНЩ/Х-ЛВЩ.Вплив аторвастатину у дозі 80 мг на добу протягом 16тижнів на виникнення ішемії та загальну смертність у хворих на нестабільнустенокардію чи інфаркт міокарда без зубця Q виявився значущим зниженням ризикуішемії міокарда та летальності, зменшенням ризику випадків регоспіталізації зприводу стенокардії та підтвердженої ішемії міокарда. Аторвастатин зменшувавризик розвитку ішемії та смерті обернено пропорційно концентрації Х-ЛНЩ.Аторвастатин зменшував ризик ішемії та смерті у хворих на інфаркт міокарда беззубця Q та нестабільну стенокардію однаково у чоловіків і жінок і у пацієнтівяк до 65, так і старше 65 років.Профілактика кардіоваскулярних ускладнень.Аторвастатин значно зменшував частоту фатальнихсерцево-судинних захворювань і не фатального інфаркту міокарда, загальнучастоту кардіоваскулярних захворювань, частоту фатального і нефатальногоінсульту, зменшував необхідність виконання реваскуляризації міокарда. Призастосуванні аторвастатину загальна смертність і летальність відсерцево-судинних захворювань зменшувались незначно, але відмічалися сприятливітенденції. Лікувальний ефект не залежав від статі, віку або початкового рівняХ-ЛНЩ.Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія впедіатричній практиці.У хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період (10 – 17 років) згетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією чи тяжкою гіперхолестеринемієюаторвастатин у дозі 10 – 20 мг один раз на день суттєво знижував рівеньзагального холестерину, Х-ЛНЩ, тригліцеридів та апо Б в плазмі. При цьому небуло виявлено суттєвого впливу на зріст та статеве дозрівання у хлопчиків абона тривалість менструального циклу у дівчаток. Безпека та ефективністьзастосування дози вище 20 мг для лікування дітей не вивчались. Впливдовготривалої ефективності терапії аторвастатином у дитинстві на зменшеннязахворюваності та смертності у дорослому віці не встановлений.Фармакокінетика. Метаболізм. Всмоктування.Аторвастатин швидко всмоктується після перорального прийому; концентрація йогов плазмі досягає максимуму протягом 1 – 2 годин. Всмоктуваність і концентраціяв плазмі збільшуються пропорційно дозі препарату. Аторвастатин у таблетках маєбіодоступність 95 – 99% в порівнянні з розчином. Абсолютна біодоступністьаторвастатину дорівнює приблизно 12%, а системна доступність інгібуючоїактивності відносно ГМГ-КоА редуктази - близько 30%. Низьку системнубіодоступність пов’язують з пресистемним кліренсом у слизовій оболонцішлунково-кишкового тракту і/або біотрансформацією при першому проходженні черезпечінку. Незважаючи на те, що частка і ступінь всмоктування препаратузменшуються при прийомі разом з їжею приблизно на 25% і 9 % відповідно,оцінюючи за Сmax і AUC, зменшення рівня Х-ЛНЩ не залежало від того, приймавсяаторвастатин разом з їжею чи ні. При прийомі аторвастатину ввечері йогоконцентрація в плазмі була нижчою (приблизно 30% для Сmax і AUC), ніж приранковому прийомі. Однак зменшення рівня Х-ЛНЩ не залежить від часу прийому препарату.Розподіл. Середній об’єм розподілу аторвастатинустановить приблизно 381 л. Більше 98% препарату зв’язується з білками плазми.Коефіцієнт співвідношення еритроцит/плазма становить приблизно 0,25, щосвідчить про слабке проникнення препарату в еритроцити.Метаболізм. Аторвастатин метаболізується до орто- іпарагідроксильованих похідних і різноманітних бета-окислених продуктів. Invitro пригнічення ГМГ-КоА–редуктази за рахунок орто- і парагідроксильованихметаболітів майже дорівнює дії аторвастатину. Інгібуючий ефект препаратувідносно ГМГ-КоА‑редуктази приблизно на 70% реалізується за рахунокактивності циркулюючих метаболітів. Дослідження in vitro показали важливезначення печінкового цитохрому Р450 3А4 для метаболізму аторвастатину, що можевиявлятись у збільшенні концентрації аторвастатину в плазмі людини внаслідоксумісного застосування з еритроміцином, який є інгібітором зазначеного ензиму.При дослідженнях in vitro також встановлено, що аторвастатин є слабкимінгібітором цитохрому Р450 3А4. Одночасне застосування аторвастатину ітерфенадину – сполуки, що в основному метаболізується цитохромом Р450 3А4, недало значущого ефекту збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Отже,малоймовірно, що аторвастатин буде значуще змінювати фармакокінетику іншихсубстратів цитохрому Р450 3А4. У тварин ортогідроксильні метаболіти піддаютьсяподальшій глюкуронізації.Виділення. Аторвастатин та його метаболітивиділяються головним чином із жовчю внаслідок печінкового та/абоекстрапечінкового метаболізму. Однак препарат не зазнає значноїкишково-печінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину улюдини становить близько 14 годин, але період напіввиведення інгібіторноїактивності щодо ГМГ-КоА-редуктази завдяки циркулюючим активним метаболітам становитьвід 20 до 30 годин. Менше 2% від дози аторвастатину після перорального прийомувиділяється із сечею.Особливості. Люди похилого віку. Рівень концентраціїаторвастатину в плазмі у здорових літніх людей (старше 65 років) є вищим(приблизно 40% для Сmax і 30% – для AUC), ніж у молодих людей. Не виявленарізниця ефективності лікування аторвастатином літніх пацієнтів і пацієнтівінших вікових груп.Діти. У дітей вивчення фармакокінетики непроводилося.Стать. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі ужінок відрізняється від рівня концентрації у плазмі у чоловіків (приблизно 20%вище для Сmax і 10% менше для AUC). Однак не виявлено клінічно достовірноївідмінності ефекту впливу на ліпіди у чоловіків і жінок.Ниркова недостатність. Хвороби нирок не впливають нарівень концентрації препарату в плазмі чи на дію аторвастатину щодо ліпідів.Тому немає необхідності змінювати дозу препарату для хворих з нирковоюнедостатністю.Гемодіаліз. Дослідження, що проводилися, неохоплювали пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок; імовірно,гемодіаліз суттєво не змінить кліренс аторвастатину, оскільки препарат майжеповністю зв’язується з білками плазми.Печінкова недостатність. Рівень концентраціїаторвастатину в плазмі помітно підвищується (Сmax приблизно в 16 разів, а АUС -в 11 разів) у хворих на алкогольний цироз печінки (Чайлд-П’юдж Б).Канцерогенез, мутагенез, шкідливий вплив на фертильність. Аторвастатинне мав канцерогенного ефекту при дослідженні у тварин.

Показання для застосування. Як доповнення до дієти для лікуванняпацієнтів з підвищеним рівнем загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнівнизької щільності, аполіпопротеїну Б, тригліцеридів, з метою збільшенняхолестерин-ліпопротеїнів високої щільності у хворих з первинною гіперхолестеринемією(гетерозиготна родинна та неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою(змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип ІІа та ІІb), підвищенимрівнем тригліцеридів в сироватці крові (Фредриксонівський тип IV) та хворих іздисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, коли дієта незабезпечує належного ефекту.Для зниження рівня загального холестерину та Х-ЛНЩ ухворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта й іншінемедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, знаявністю або відсутністю дисліпідемії, але які мають кілька факторів ризикусерцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровийдіабет, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність в родинному анамнезі інформації прозахворювання на серцево-судинні хвороби в молодому віці з метоюзменшення ризику фатальних проявів ішемічної хвороби серця інефатального інфаркту міокарда;зменшення ризику виникнення інсульту;зменшення ризику виникнення стенокардії і необхідності виконанняпроцедур реваскуляризації міокарда.Діти (10-17 років)Ліпримар® призначається як допоміжний засіб до дієти длязниження рівня загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низькоїщільності та аполіпопротеїну Б у хлопчиків і дівчаток у постменархіальнийперіод, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинноюгіперхолестеринемією, якщо навіть за умови дотримання адекватної дієтиа) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥190 мг/дл (1,90г/л) абоб) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥160 мг/дл (1,6г/л) тау сімейному анамнезі має місце виникненнясерцево-судинних захворювань у молодому віці;у хворих дітей має місце два чи більше іншихфакторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань (тютюнопаління,артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність всімейному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби вмолодому віці).

Спосіб застосування та дози. Перед початком терапії Ліпримаром®слід визначити рівень гіперхолестеринемії на фоні відповідної дієти, призначитифізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення ваги у пацієнтів з ожирінням,і провести лікування інших захворювань. Під час лікування Ліпримаром®пацієнтам слід дотримуватися стандартної антихолестеринової дієти. Препаратпризначають у дозі 10 – 80 мг один раз на добу щоденно, в будь-який період дня,незалежно від приймання їжі. Стартова і підтримуюча доза може бутиіндивідуалізована відповідно до вихідного рівня Х-ЛНЩ, завдань терапії і їїефективності. Через 2 – 4 тижні від початку лікування та/або корекції дозиЛіпримару® слід визначити ліпідограму і відповідно до неїскоректувати дозу.Первинна гіперхолестеринемія та комбінована(змішана) гіперліпідемія. В більшості випадків достатньо призначити 10 мг одинраз на добу. Результат лікування стає помітним через 2 тижні, максимальнийефект спостерігається через 4 тижні. Позитивні зміни підтримуються шляхомтривалого застосування.Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. В більшостівипадків у пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результатдосягається застосуванням 80 мг Ліпримару® 1 раз на добу, щозабезпечує зниження рівня Х-ЛНЩ понад 15% (18 – 45%).Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія впедіатричній практиці (10 – 17-річні пацієнти). Рекомендовано призначатиЛіпримар® у стартовій дозі по 10 мг один раз на добу щоденно.Максимальна рекомендована доза становить 20 мг один раз на добу щоденно (дози,що перевищують 20 мг, не вивчали у пацієнтів цієї вікової групи). Доза можебути індивідуалізована відповідно до завдань терапії, корекція дози можепроводитися з інтервалом 4 тижні і більше.Застосування для лікування пацієнтів з нирковоюнедостатністю. Захворювання нирок не впливають на концентрацію Ліпримару®чи зменшення рівня Х-ЛНЩ у плазмі. Отже, немає потреби в корекції дози.Застосування для лікування літніх пацієнтів. Різниців безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії улітніх пацієнтів та пацієнтів інших вікових груп немає.

Побічна дія. Найчастіше (≥1%)побічна дія Ліпримару® була такою:психічні розлади: інсомнія;нервова система: головний біль;травний тракт: нудота, діарея, біль у животі,диспепсія, запор, метеоризм;опорно-рухова система та сполучна тканина: міалгія;загальні прояви: астенія.Окрім названих у клінічних дослідженнях відмічали такі побічні ефектиЛіпримару®:обмін речовин і травлення: гіпоглікемія,гіперглікемія, анорексія;нервова система: периферична нейропатія, парестезія;травний тракт: панкреатит, блювання;гепатобіліарна система: гепатит, холестатичнажовтуха;шкіра та підшкірна клітковина: алопеція, свербіж,висипання;опорно-рухова система та сполучна тканина: міопатія,міозит, судоми м’язів;репродуктивна система: імпотенція.Не всі з наведених проявів мали тісний причиннийзв’язок із застосуванням Ліпримару®.Педіатричні пацієнти (10 – 17 років). У пацієнтів,які застосовували Ліпримар®, відмічали побічні прояви, подібні допроявів у пацієнтів групи плацебо. Найбільш загальним побічним проявом, якийспостерігався в обох групах, не беручи до уваги причинний зв’язок, булиінфекції.У постмаркетингових дослідженнях виникали такіпобічні ефекти: кров і лімфатична система ‑ тромбоцитопенія; імунна система‑ алергічні реакції (включаючи анафілаксію); метаболізм ‑збільшення ваги; нервова система ‑ гіпестезія, амнезія, запаморочення;органи слуху ‑ дзвін у вухах; шкіра і підшкірна клітковина ‑синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформнаеритема, бульозні висипання, кропив’янка; опорно-рухова система і сполучнатканина ‑ рабдоміоліз, артралгія, біль у спині; загальні прояви ‑біль у грудній клітці, периферичні набряки, нездужання, втомлюваність.

Протипоказання. Ліпримар® протипоказаний у разігіперчутливості до будь-якого компонента препарату; активних захворюваньпечінки чи невиясненого персистуючого підвищення активності трансаміназ, щовтричі перевищує норму; вагітним, жінкам, які годують груддю, або у випадкуймовірного зачаття дитини внаслідок недостатніх заходів запобігання вагітності.Ліпримар® може бути призначений жінкам дітородного віку лише тоді,коли вони категорично відкидають це протипоказання і добре поінформовані проможливий ризик для плоду. Ефективність і безпека застосування Ліпримару®для лікування дітей до 10 років не вивчали. Тому застосування препарату длялікування пацієнтів цієї вікової групи не рекомендовано.

Передозування. Специфічного лікування при передозуванні Ліпримару®не існує. У випадках передозування препарату проводять симптоматичну іпідтримуючу терапію. Оскільки Ліпримар® зв’язується з білкамиплазми, гемодіаліз не дає суттєвого зменшення концентрації препарату в плазмі.

Особливості застосування. Вплив на печінку. Як і при застосуванні іншихгіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні Ліпримаром®може відбуватися помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові(утричі більше, ніж верхній рівень норми – ВРН). Функція печінки контролюваласяна пре- і постмаркетингових стадіях дослідження застосування Ліпримару®в дозах 10, 20, 40 і 80 мг. Персистуюче збільшення активності трансаміназ(втричі більше, ніж ВРН у 2 чи більше випадках) спостерігалося в 0,7%пацієнтів, які отримували Ліпримар® протягом цих досліджень. Межіцих відхилень становили 0,2, 0,2, 0,6 і 2,3% при застосуванні 10, 20, 40 і 80мг препарату відповідно. Збільшення активності трансаміназ не супроводжувалосяжовтухою чи іншими клінічними проявами. Якщо дозу Ліпримару®зменшували, робили перерву або припиняли лікування, рівень трансаміназнормалізувався. Більшість пацієнтів продовжували лікування меншими дозамиЛіпримару® без негативних наслідків.Функція печінки повинна визначатися перед початком лікування іперіодично контролюватися протягом курсу лікування. Пацієнтам, у яких виникаютьпрояви порушення функції печінки, слід визначити показники її функції.Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, повиннізнаходитися під спостереженням аж до нормалізації показників. У випадку більшніж трикратного зростання активності АлАТ або АсАТ понад норму дозу Ліпримару®слід зменшити або припинити лікування. Ліпримар® здатний спричинитипідвищення активності трансаміназ.Ліпримар® слід призначати з обережністю пацієнтам, яківживають алкоголь і/або мають захворювання печінки в анамнезі. Хвороби печінкив активній фазі чи підвищення активності трансаміназ із незрозумілих причин єпротипоказанням для призначення Ліпримару®.Вплив на скелетні м’язи. Під час лікування Ліпримаром® упацієнтів може спостерігатися міопатія. Під міопатією слід розуміти біль ум’язах або слабкість м’язів в поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази(КФК) у 10 разів понад ВРН. Імовірність виникнення цього стану слід припуститиу пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів і/або суттєвимзбільшенням рівня креатинфосфокінази. Пацієнтів слід попередити про можливевиникнення болю в м’язах і слабкість м’язів, інколи з неміччю чи підвищеннямтемператури. У випадках підвищення рівня КФК чи уточненого або ймовірногодіагнозу міопатії лікування Ліпримаром® слід припинити. Ризиквиникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи збільшується приодночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, еритроміцину,ніацину або азолових протигрибкових засобів. Більшість цих засобів пригнічуютьметаболізм цитохрому Р450 3А4 та/або розподіл препарату в організмі. Ліпримар®біотрансформується в першу чергу за допомогою ферменту печінки CYP 3А4. Лікарі,які призначають Ліпримар® у комбінації з похідними фібриновоїкислоти, еритроміцином, імуносупресорами або азоловими протигрибковимизасобами, або гіполіпопротеїнемічними дозами ніацину, повинні зважувати можливіпозитивні результати та шкідливі наслідки і спостерігати за пацієнтами з метоювиявлення таких проявів, як біль у м’язах і слабкість м’язів, особливо у першімісяці лікування та після підвищення дози одного з цих препаратів. Для цьогорекомендується періодичне визначення КФК, але слід пам’ятати, що цього тестунедостатньо для вчасного діагностування тяжкої міопатії. Ліпримар®може спричинити зростання рівня КФК.При лікуванні Ліпримаром®, як і при застосуванні подібнихпрепаратів цієї групи, зрідка спостерігалися випадки рабдоміолізу в поєднанні звторинною нирковою недостатністю, що спричиняється міоглобінурією. ТерапіюЛіпримаром® слід перервати або припинити у випадку тяжкого станупацієнта при підозрі, що ці зміни спричинені міопатією, або за наявностіфакторів ризику розвитку вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі(наприклад тяжка гостра інфекція, гіпотензія, серйозні хірургічні втручання,травма, тяжкі ендокринні, метаболічні або електролітні порушення інеконтрольовані судоми).Вагітність і лактація. Ліпримар® протипоказаний в періодвагітності. Жінки дітородного віку повинні вживати відповідних контрацептивнихзаходів. Ліпримар® може бути призначений жінкам дітородного вікулише тоді, коли вони категорично відкидають це протипоказання і добрепоінформовані про можливий ризик для плоду.Ліпримар® протипоказаний у період годування груддю.Невідомо, чи виділяється Ліпримар® з грудним молоком. Оскільки існуєпотенційний ризик для немовлят, що отримують грудне молоко, під час лікуванняЛіпримаром® слід припинити годування груддю.Здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.Протипоказання не відомі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ризик виникнення міопатії під час лікуванняЛіпримаром® і подібними до нього препаратами збільшується приодночасному застосуванні циклоспорину, фіброєвої кислоти та її похідних,еритроміцину, протигрибкових препаратів групи азолів і ніацину. Антациди.Одночасне застосування Ліпримару® і суспензії пероральних антацидів,яка містить гідроксиди алюмінію і магнію, зменшує концентрацію Ліпримару®в плазмі приблизно на 35%, однак це не впливало на зменшення рівня Х-ЛНЩ.Антипірин. Оскільки Ліпримар® не змінює фармакокінетику антипірину,взаємодія між іншими препаратами, що метаболізуються за допомогою цього жцитохрому (такими як терфенадин, толбутамід, тріазолам, пероральніконтрацептиви), є малоймовірною. Холестипол. Концентрація Ліпримару®в плазмі зменшується на 25% при одночасному застосуванні холестиполу. Однакгіполіпопротеїновий ефект був більш виражений при одночасному застосуванніЛіпримару® і холестиполу, ніж при застосуванні одного з цихпрепаратів. Дигоксин. При тривалому застосуванні дигоксину та одночасномузастосуванні 10 мг Ліпримару® рівень дигоксину в плазмі незмінювався. Проте концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20% приодночасному застосуванні 80 мг Ліпримару® на добу. Слід належнимчином контролювати стан пацієнтів, які отримують дигоксин.Еритроміцин/кларитроміцин. Одночасне застосування Ліпримару® таеритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу),які інгібують цитохром Р450 3А4, супроводжувалося підвищенням рівня Ліпримару®в плазмі (див. “

Особливості застосування. Вплив на скелетні м’язи.”).Азитроміцин. Одночасне застосування Ліпримару® (10 мг щоденно) іазитроміцину (500 мг щоденно) не змінювало концентрацію Ліпримару® вплазмі. Терфенадин. Одночасне застосування Ліпримару® і терфенадинуне спричинювало суттєвих змін фармакокінетики терфенадину. Пероральніконтрацептиви. Одночасне застосування з пероральними контрацептивами, якімістять норетиндрон і етанілестрадіол, збільшують AUC цих двох препаратівприблизно на 30 і 20%. Цей ефект слід враховувати при виборі контрацептиву дляжінок, які приймають Ліпримар®. Варфарин і циметидин. Не виявлено суттєвихефектів взаємодії між цими препаратами і Ліпримаром®. Амлодипін. Приодночасному застосуванні 80 мг Ліпримару® і 10 мг амлодипіну невиявлено змін фармакокінетики Ліпримару®. Інгібітори протеаз.Одночасне застосування Ліпримару® та інгібіторів протеаз, якіпригнічують дію цитохрому Р450 3А4 (таких як ритонавір або саквінавір),супроводжується збільшенням концентрації Ліпримару® в плазмі. Іншасупутня терапія. Під час клінічних досліджень Ліпримар®застосовувався одночасно з антигіпертензивними засобами і естрогензаміннимипрепаратами без суттєвих ефектів взаємодії. Взаємодія зі специфічними агентамине вивчалася.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому,захищеному від світла місці, при температурі 15 - 25 °С.Термін придатності - 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z