Загружается, подождите...

Муспорин (Imusporin)


міжнародна та хімічна назви: Циклоспорин, [C 62H111N 11O 12];

основні фізико-хімічні властивості:прозорийрозчин світло-жовтого кольору;

склад: один мілілітр розчинумістить 100 мг Циклоспорину;допоміжні речовини: капріол 90 (пропіленгліколюмонокаприлат), міазин 35-1 (гліцеринмонолінолеат), олія рицинова (поліоксил35), транскутол Р.

Форма випуску. Розчин для пероральногозастосування, олійний.

Фармакотерапевтична група. Селективні імуносупресори.Код АТС L04AA01.

Фармакологічні властивості.фармакодинамікаІмуносупресивний препарат.Блокує швидку активацію Т-лімфоцитів та інгібує синтез цитокінів (особливоінтерлейкіну-2), активацію генів на рівні транскрипції. Циклоспорин в організмілюдини зв’язується з внутрішньоклітинним білком циклофіліном та створюєкомплекс, який, у свою чергу, зв’язується із внутрішньоклітинною фосфатазою –кальцінейрином та пригнічує її активність. Внаслідок цього порушуєтьсяактивація цитоплазматичної субодиниці ядерного фактора активованих Т-лімфоцитів(ЯФАТ). Неактивована клітинна складова ЯФАТ не може проникнути у ядро,наслідком чого є блокування дозрівання ЯФАТ і транскрипції гена інтерлейкіну-2.Циклоспоринчинить значний імунодепресивний ефект на лімфоцити. Він пригнічує реакції,опосередковані цими клітинами, серед них імунітет відносно алотрансплантату,гіперчутливість сповільненого типу, реакцію “трансплантат - проти господаря” Ця дія налімфоцити специфічна та оборотна. Препарат не має негативного впливу накровотворення і на функцію фагоцитів. При лікуванні Циклоспорином хворі меншсхильні до інфекцій, ніж ті, які одержували інші імуносупресивні препарати.Імуспорин сприяє тривалій життєздатності трансплантованої тканини.фармакокінетикаПіслязастосування препарату внутрішньо максимальна концентрація в крові досягаєтьсячерез 1-4 год. Біодоступність Циклоспорину дорівнює 30%. Циклоспоринрозподіляється, головним чином, позасудинно. До 90% препарату зв’язується збілками та ліпопротеїнами плазми. Циклоспорин метаболізується у печінці, атакож позапечінковими ферментними системами за участю реакцій мікросомальногоокислення та реакцій кон’югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Виведенняпрепарату з організму відбувається, головним чином, з жовчю. Проникає у груднемолоко. Показання для застосування.профілактика та лікуваннявідторгнення трансплантатів різних органів і кісткового мозку, а також реакцій“трансплантат - проти господаря”;ревматоїдний артрит активного перебігу (як правило,при резистентності до попередньої терапії базовими протиревматичними засобами);ендогенні увеїти, після виключення інфекційноїетіології (панувеїти, задні увеїти, тяжкі форми інтермедіальних увеїтів, увеїтив межах системних захворювань, наприклад, при хворобі Бехчета, ювенільномуревматоїдному артриті, синдромі Фогт-Коянагі-Гаради, симптоматичній офтальмії)у разі, коли лікування кортикостероїдами було неефективним;нефротичний синдром, залежний від глюкокортикоїдів ірезистентний до них, обумовлений патологією судинного клубочка (нефропатія змінімальними змінами, вогнищевий та сегментарний гломерулосклероз, мембранознийгломерулонефрит);активні форми системного червоного вовчаку,поліміозиту з ураженням вісцеральних органів, у разі резистентності до терапіїглюкокортикоїдами, цитостатиками або за наявності побічної дії останніх;атопічний дерматит у випадках резистентності допопереднього лікування;псоріаз, як правило, у разі резистентності допопереднього лікування.Спосіб застосування та дози.Препарат застосовують внутрішньо. Вибір початковоїдози і корекцію режиму дозування протягом лікування проводять з урахуваннямконцентрації Імуспорину в крові. Препарат слід приймати регулярно з інтервалом12 год. перед, під час або після їди. За одну годину до прийому Імуспоринуне рекомендується пити грейпфрутовий сік.Імуспорин можна застосовувати

у дітей,старше 3 років, у тих же дозах, що й у дорослих.При трансплантації органів Імуспорин призначають не пізніше, як за 12 год. Дозу10-15 мг/кг на добу для дорослих розподіляють на дві рівні частини і приймають зінтервалом у 12 год. Таку добову дозу слід застосовувати протягом 1-2 тижнівпісля операції, після чого дозу поступово знижують, залежно від рівняІмуспорину в крові, до підтримуючої у межах від 2 до 6 мг/кг на добу,розподіляючи її на 2 прийоми. У разі застосування препарату разом з іншимиімунодепресивними препаратами, можливе його призначення на початку лікування вменших дозах (3-6 мг/кг на добу). За 1 добу перед трансплантацією кісткового мозку препаратзастосовують длядорослих у дозі 12,5-15 мг/кг на добу. Далі підтримуюча терапія повиннапроводитись протягом не менше 3 міс. (бажано 6 міс.). Після цього дозупоступово знижують до повного завершення лікування (бажано не більше 1 рокупісля проведення трансплантації). Добову дозу препарату слід розподілити на дваприйоми з інтервалом у 12 год. На початку лікування ревматоїдного артриту,системного червоного вовчаку, поліміозиту препарат застосовують длядорослих у дозі 3,5 мг/кг на добу, розподіленої на 2 прийоми з інтервалом у 12год. У разі незадовільного ефекту дозу поступово підвищують максимально до 5мг/кг на добу. Підтримуюча доза підбирається індивідуально, залежно відперебігу хвороби. Імуспорин можнапризначати разом з низькими дозами глюкокортикоїдів та/або з нестероїднимипротизапальними засобами (НПЗЗ). Для досягнення необхідного ефекту Імуспорину, тривалість лікування може становити 12тижнів.З метою досягнення ремісії при лікуванні ендогенногоувеїту препарат застосовують у дозі 5 мг/кг на добу, розподіленої на 2прийоми з інтервалом у 12 год. Після досягнення терапевтичного ефекту дозуможна знижувати до 0,5 – 1 мг/кг на добу. У тих випадках, коли спостерігаєтьсяпогіршення клінічного стану хворих, можливе продовження терапії з поступовимзменшенням дози за 4-тижневий інтервал до дози 2,5 мг/кг на добу. У тихвипадках, коли після зниження дози спостерігається підвищення активностізапальних процесів, дозу необхідно підвищити до рівня, на якому протизапальнатерапія була достатньою. Імуспорин можливоприймати разом з глюкокортикостероїдами у тих випадках, коли монотерапіяостанніми була неефективною. Якщо протягом 3 міс. терапії препаратом Імуспорин не було досягнуто бажаного ефекту,слід перейти на інше лікування. У разі нормальної функції нирок з метоюдосягнення ремісії при лікуванні нефротичного синдрому препаратзастосовують у дозі 5 мг/кг на добу з поступовим зниженням до мінімальноїефективної кількості. За наявності порушень функції нирок (рівень креатиніну усироватці понад 140 ммоль/л) початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кгна добу. Далі дози слід коригувати залежно від ефекту (протеїнурія) і рівнякреатиніну у сироватці, але доза у дорослих пацієнтів не повинна бути вищою за5 мг/кг на добу. Імуспорин можливозастосовувати разом із низькими дозами глюкокортикоїдів у разі резистентностідо монотерапії останніх. За відсутності задовільного ефекту від лікуванняпротягом 3 міс., препарат відміняють.З метою досягнення ремісії при лікуванні псоріазупрепарат застосовують у початковій дозі 2,5 мг/кг на добу, розподіленої на 2прийоми з інтервалом 12 год. У разі недостатньої ефективності через 1 міс. відпочатку лікування можна підвищити добову дозу до 5 мг/кг. Лікування препаратомслід припинити, якщо не спостерігалося задовільного ефекту протягом 6-тижневогокурсу терапії у дозі 5 мг/кг на добу. У пацієнтів, стан яких потребує швидкогодосягнення ефекту, початкова добова доза може становити 5 мг/кг.

Пацієнтампохилого віку Імуспорин слідпризначати обережно і контролювати рівень креатиніну у сироватці та рівеньІмуспорину в крові, беручи до уваги можливе зниження функції нирок.

Пацієнтам,які перебувають на гемодіалізі, корекція дози Імуспорину непотрібна.Побічна дія.З боку системи травлення: відчуття тяжкості у шлунку,втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки.З боку серцево-судинної системи: відчуття жару у кінцівках,іноді – підвищення артеріального тиску.З боку ЦНС: іноді – головний біль.З боку сечовидільної системи: зниження функції нирок.З боку системи кровотворення: іноді – анемія.Алергічні реакції: іноді – шкірне висипання.З боку водно-електролітногобалансу:зміни електролітного складу, перебіг яких відбувається безсимптомно.Інші: гіпертрихоз, набряк ясен; можливапоява болю у суглобах внаслідок підвищення концентрації сечової кислоти.Протипоказання.Підвищена чутливість до компонентів препарату;порушення функції нирок;порушення функції печінки;неконтролюєма артеріальна гіпертензія;інфекційні захворювання у гострій фазі (особливовикликані вірусом Varicella zoster) у зв’язку із ризиком генералізаціїінфекції;злоякісні новоутворення (але при псоріазі можливезастосування Імуспорину при злоякіснихновоутвореннях шкіри).Взаємодіяз іншими лікарськими засобами.При одночасномузастосуванні Імуспорину з інгібіторамиАПФ, противірусними препаратами, антибіотиками групи аміноглікозидів,цефалоспоринів, амфотерицином В, триметопримом, ко-тримоксазолом,ципрофлоксацином, мелфаном, НПЗЗ підвищується нефротоксичність Імуспорину. Імуспоринпри одночасному застосуванні підвищує ефект хінідину та його похідних,теофіліну та його похідних, вальпроату натрію та його похідних.Пероральні контрацептиви,протигрибкові препарати (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), метронідазол,макроліди (еритроміцин, кларитроміцин), пристинаміцин, блокатори кальцієвихканалів, блокатори гістамінових Н2-рецепторів, а також доксициклін,пропафенон здатні підвищувати концентрацію Імуспорину в крові за рахунокінгібування ферментів, які беруть участь у метаболізмі та екскреції Імуспорину(цитохром Р4503А). Протиепілептичніпрепарати (фенітоїн, карбамазепін), барбітурати, бензодіазепіни, бутирофенон тайого похідні, аміноглютетимід, естрогени та комбіновані естроген-гестагенніпрепарати, фенотіазин та його похідні, рифампіцин, ізоніазид, метамізол, атакож сульфаміди, триметоприм здатні знижувати концентрацію Імуспорину в кровіза рахунок індукції ферментів, які беруть участь у метаболізмі та екскреціїІмуспорину (цитохром Р4503А).Приодночасному застосуванні з ловастатином, колхіцином підвищується ризик розвиткуміопатії.При комбінованійтерапії Імуспорину з іміпенемом тациластином можливе підвищення концентрації Імуспорину, що може стати причиноювиникнення ознак нейротоксичності (тремтіння, підвищена збудливість).Приодночасному застосуванні Імуспорину зіншими імунодепресивними препаратами підвищується ризик виникнення інфекцій талімфопроліферативних захворювань.Передозування.Дані про передозування препарату Імуспорин обмежені. За необхідності слідпроводити симптоматичну терапію. Препарат, що не всмоктався, можна видалитипромиванням шлунка. Застосування гемодіалізу чи гемоперфузії неефективне.

Особливості застосування. Необхідний постійнийконтроль за рівнем Імуспорину в крові протягом всього курсу терапії препаратом Імуспорин. Визначення концентрації Імуспорину вкрові здійснюється за допомогою радіоімунологічного методу із застосуванняммоноклональних антитіл, безпосередньо перед прийомом чергової дози. У пацієнтівпісля трансплантації органів концентрація Імуспорину в крові як у разімонотерапії, так і при комбінуванні Імуспорину зпреднізолоном, повинна становити 500 - 800 нг/мл. Рівні Імуспорину слідвстановлювати 2 рази на тиждень протягом перших 2 тижнів після проведеннятрансплантації, один раз на тиждень від 3 до 6 тижнів, а у разі амбулаторноголікування – один раз у 2-3 міс. Контроль за станом пацієнта при підборі дозипроводять через 2 доби.У пацієнтів після трансплантації органів дозу Імуспорину регулюють залежно від рівняконцентрації Імуспорину в крові. При появі ознак нефротоксичності слідпідвищити дозу імунодепресивних препаратів для зниження рівня Імуспорину придодержанні загального рівня імуносупресії. При порушенні функції печінки слідзастосовувати менші дози Імуспорину. Приаутоімунних захворюваннях верхню межу дозування регулюють залежно від рівнякреатиніну у сироватці. У разі підвищення рівня креатиніну у сироватці більше,як на 30% порівняно з вихідними величинами, дозу препарату Імуспорин слід знизити. Якщо зменшення дозиІмуспорину не привело до зниження рівня креатиніну у сироватці крові, лікуванняпрепаратом Імуспорин слід припинити.При підвищенні артеріального тиску на тлітерапії Імуспорином необхідно негайнорозпочати антигіпертензивне лікування, причому перевагу у виборі слід надаватитим препаратам, які фармакокінетично не мають небажаного впливу на Імуспорин. У тих випадках, коли антигіпертензивнатерапія не приводить до зниження артеріального тиску, слід знизити дозу Імуспорину.Під час лікування Імуспориномможливе виникнення гіперкаліємії або її посилення. Тому необхідноконтролювати показник рівня калію у сироватці крові у хворих із значнимипорушеннями функції нирок. Імуспорин можеспричинити незначне оборотне підвищення рівня ліпідів у крові. Томурекомендується визначати рівень ліпідів до початку лікування і через 1 міс.терапії Імуспорином. У разі наявностігіперліпідемії можливе зниження дози Імуспорину абокорекція вмісту жиру в їжі.Їжа з високим вмістом жиру може спричинитиіндукцію ліпази печінки, що призводить до підвищення концентрації Імуспорину вкрові. З метою запобігання зміни біодоступності препарату протягом всього курсутерапії рекомендується вживати їжу з приблизно однаковим вмістом жиру.У пацієнтів з глюкокортикозалежною нефропатієювідбуваються зміни структури нирок, навіть при нормальних рівнях креатиніну усироватці; тому пацієнтам, які перебували на лікуванні препаратом Імуспорин протягом 1 року і більше, доцільнопроводити біопсію нирок.У разі виникнення лімфопроліферативнихзахворювань лікування препаратом Імуспорин сліднегайно припинити.Пацієнтам, які перебувають на лікуванніпрепаратом Імуспорин, не рекомендуєтьсяпроведення вакцинації живими ослабленими вакцинами через ризик підвищенняреплікації вірусу.При появі слабкості та болю у м’язах на тлітерапії Імуспорином слід провестидослідження рівню креатинфосфокінази (через можливий ризик розвиткурабдоміолізу і гострої печінкової недостатності). З врахуванням того, що ніфедипін сприяєушкодженню ясен, його не слід застосовувати одночасно з Імуспорином у пацієнтів із захворюваннями ясен, яківиникли на тлі лікування Імуспорином У пацієнтів з псоріазом у разі появи нетиповихдля цієї хвороби шкірних симптомів слід провести біопсію шкіри. Хворим, у яких були виявлені злоякісні змінишкіри або їх симптоми, застосування препарату Імуспоринможливе лише після відповідної терапії вищезазначеної патології, атакож у разі відсутності будь-якого альтернативного лікування. У зв’язку з можливим ризиком появи злоякіснихсимптомів з боку шкіри пацієнтам не рекомендується перебувати під сонцем абоприймати ультрафіолетові ванни протягом всього курсу терапії препаратом Імуспорин. Пацієнти, які приймають препарат Імуспорин, повинні додержуватися суворого дієтичногорежиму з низьким вмістом калію в їжі і не повинні приймати препарати, якіпідвищують рівень калію в крові, а також калієвмісні препарати. Флавоновіречовини, які є у соку грейпфрута, впливають на цитохром Р4503А .Тому не рекомендується пити грейпфрутовий сік в інтервалі за 1 год. до прийомупрепарату Імуспорин. Прийом великої кількості алкогольнихнапоїв може підвищити рівень Імуспорину у хворих після трансплантації нирки.Після припинення прийому Імуспорину іноді спостерігаються реакції“трансплантат – проти господаря”, у таких випадках рекомендується продовжитилікування препаратом, після чого, зазвичай, досягається задовільний ефект.Контроль лабораторнихпоказників.При тривалому лікуванні препаратом Імуспорин слідпостійно контролювати показники функції нирок (рівні креатиніну, сечовини йсечової кислоти у сироватці крові), печінки, рівень артеріального тиску і каліюу сироватці.Вагітність та лактація. Застосування препарату підчас вагітності та лактації можливе лише в тому випадку, коли потенційна користьдля матері перевищує можливий ризик для плода. Імуспорин здатний приникати крізьплацентарний бар’єр і виділятися з грудним молоком. Тому, за необхідностізастосування препарату під час лактації, годування груддю слід припинити. Досьогодні нема повідомлень про ембріотоксичну та тератогенну дії Імуспорину.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі15-250С, у недоступному для дітей місці. Запобігати заморожуванню.Термінпридатності - 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z