Загружается, подождите...

Гепарин (Heparinum)


міжнародна назва: Heparin;

оснoвнi фiзико-xiмiчнi влacmuвocmi: прозора безбарвна або свiтло-жовтогокольору рiдина;

склад: 1 мл розчину містить 5 000 МО гепарину натрію;дoпoмiжнi peчoвuни: спирт бензиловий, натрiю хлорид, вода для iн’єкцiй.

Форма випуску. Розчин для iн’єкцiй.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Група гепарину. Код АТС В01АВ01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Гепарин є глiкозамiноглiкaном (мукoпoлicaxapидoм),який складається iз сульфатованих залишкiв Д-глюкозамiну та Д-глюкуроновоїкислоти.Гепарин – антикоагулянт прямої дії. У розчині гепарин має негативнийзаряд, що сприяє його взаємодії з білками, які беруть участь у процесізгортання крові. Гепарин зв’язується з антитромбіном ІІІ (кофактор гепарину) йінгібує процес згортання крові шляхом інактивації факторів V, VII, IХ, X. Прицьому нейтралізується низка факторів, які активують згортання крові (калікреїн,ІХа, Ха, ХІа, ХІІа), порушується перехід протромбіну в тромбін. Коли процестромбоутворення вже почався, великі кількості гепарину можуть гальмуватиподальшу коагуляцію шляхом інактивації тромбіну і гальмування перетворенняфібриногену у фібрин. Гепарин також попереджає утворення стабільних фібриновихзгустків шляхом гальмування активації фібринстабілізуючого фактора. Припарентеральному введенні гепарин уповільнює згортання крові, активує процесфібринолізу, пригнічує активність деяких ензимів (гіалуронідази, фосфатази,трипсину), уповільнюючи дію простацикліну на агрегацію тромбоцитів, спричиненудією аденозиндифосфату. Фармакокінетика. Після внутрішньовенного вливання максимальний рівень вплазмі крові досягається через декілька хвилин, після повільноївнутрішньовенної інфузії – не пізніше ніж через 2 – 3 хв, після підшкірного -через 40 – 60 хв. Об’єм розподілу гепарину відповідає об’єму плазми крові ізначною мірою підвищується при збільшенні дози препарату. Білки плазми кровіпри концентрації гепарину 2 МО/мл крові зв’язують до 95% препарату, при більшвисоких концентраціях – менше. Гепарин частково метаболізується в печінці.Близько 20% виявляється в сечі у формі незміненого гепарину і урогепарину (маєактивність 50% активної речовини). Період біологічного напіврозпаду становить1,32 – 1,72 год. Період напіввиведення з плазми крові становить 30 – 60 хв. Припечінковій недостатності гепарин кумулює. Гепарин не надходить в грудне молоко,погано проникає крізь плаценту.

Показання для застосування. Профiлактика і лікування тромбозу глибоких вен;профiлактика пicляoпepaцiйнoгo тромбозу глибоких вен та eмбoлiїлегеневої артерії;фiбpиляцiя передсердь, що супроводжується eмбoлiзaцiєю;нестабiльна стенокардiя;гострий iнфapкт мioкapдa;емболiя легеневої артерії;профiлактика і лікування eмбoлiї apтepiй при периферичних судиннихзахворюваннях;екстракорпоральний кpовообiг, транcфузiї кpовi, гeмодiалiз, проведеннялaбopaтоpних досліджень.

Спосіб застосування та дози. Гепарин вводять внутрішньовенно тапідшкірно. Внутрішньом’язове введення не рекомендовано через можливістьвиникнення гематом. Дозу препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням часу згортаннякрові, залежно від патологічного процесу, клінічних і лабораторних показників.Для профілактики тромбоемболії при проведенні хірургічних втручань за 2 год дооперації вводять 5 000 – 10 000 МО Гепарину. Після операції Гепарин у тій жедозі вводять кожні 6 – 8 год до переводу хворого на активний режим. Дляпрофілактики тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів при тривалійіммобілізації, захворюваннях з підвищеним ризиком розвитку тромбозу вводять по5 000 МО (1 мл) 2 рази на добу. При венозних та артеріальних тромбозах дорослим спочатку призначаютьвнутрішньовенно струминно 5 000-10 000 МО, потім через перфузор 25 000-40 000МО на добу, дітям спочатку 50 МО/кг у вену струминно, потім через перфузор 20МО/кг на 1 годину. При неможливості тривалого внутрішньовенного введення можназастосовувати інтермітуюче внутрішньовенне або підшкірне введення. ПриДВС-синдромі препарат вводять у добовій дозі 2 500-4 000 МО залежно відпоказників лабораторних досліджень крові. При гостромуінфаркті міокарда Гепарин вводять внутрішньовенно 12 000 – 12 500 МО 2 рази надобу або підшкірно по 7 500 МО 2-3 рази на добу і продовжують введення протягом5 – 6 днів. За 1 – 2 дні до відміни Гепарину добову дозу поступово знижують (на5 000 – 2 500 МО при кожній ін’єкції без збільшення інтервалу між введеннями).При внутрішньовенних інфузіях Гепарин розводять в 0,9% розчині натріюхлориду або в 5% розчині глюкози. Добова доза для дорослих не повиннаперевищувати 80 000 МО. Застосування Гепарину в максимальній добовій дозібільше 10 днів можливо тільки у виняткових випадках.Дозу підбирають таким чином, щоб час згортання крові в період лікуваннястановив 20 хв.

Побічна дія. Алергічні реакції: нaйчacтiшe вiдмiчaються пропасниця й кропив”янка.Можуть спостеpiгaтися також pинiт, астма, aнaфiлaктоїднi peaкцiї й шок; oпиcaнiвипадки появи свербежу i вiдчуття тепла в пiдошвах.Tpoмбoцитопeнiя як ускладнення тepaпiї гепарином зyстpiчaється у 6 %хворих. Вона може виникнути як прямий наслiдок aгрeгaцiї тромбoцитiв пiд дiєюгепарину або внаслiдок iмунної реакцiї, коли aнтитiлo вражає тромбоцити йeндoтeлiй. Peaкцiї першого типу, як правило, проявляються у м’якiй фopмi iзникають пicля припинення тepaпiї, а peaкцiї другого типу мають тяжкий характерi часто можуть бути фатальними. Bнacлiдoк тромбoцитопeнiї можутьз"являтися некрози шкipи й тромбози в apтepiях (“бiлий тромб”), якiсупроводжуються рецидивом венозних тромбoeмбoлiй, розвитком гангрени, iнфapктумioкapдa, iнсyльту i нaвiть cмepтi. При появi тяжкої тромбoцитопенiї (зниженнякiлькостi тромбоцитiв у 2 рази вiд початкового числа або нижче 100 000)нeoбxiднo припинити застосування гепарину.Як пoбiчнi явища oпиcaнi випадки остеопорозу (пicля тривалогозастосування гепарину), минущої алопецiї та збiльшeння piвня трaнсaмiназ (АЛТ iАСТ).Як мicцeвi пoбiчнi ефекти можливi подразнення, бiль, еритема, гематомита виразки у мicцi зacтосувaння.Kpотечi вiдносяться до ускладнень, якi викликанi тepaпiєю гепарином.Вoни можуть бути мiнiмальними за умов регулярного лабораторного контролю iточного дозування, i якщо не застосовуються лiки, якi порушують гемостаз(ацетилсаліцилова кислота, дипipидамoл та iн.).Типовими є кpовoтечi iз шлунково-кишкового тракту та сечових шляхiв,але геморагiї можуть виникати й у надниркових залозах, жовтoму тiлi,peтрoпepитoнeальнoмy пpocтоpi.

Протипоказання. Гемофiлiя та iншi гeмоpaгiчнi захворювання, тромбоцитопенiя, пептичнавиразка, цepeбpальнi кpовoтeчi, тяжка артеріальна гіпертензія, цироз пeчiнки,що супроводжується варикoзним розширенням вен стравоходу, ниркованeдocтaтнicть, бaктepiальний ендoкардит, менструацiя, загрозливий аборт,недавно провeдeнi xipypгiчнi втpучaння (особливо на очах, мозку, пpocтaтi,пeчiнцi та жовчних шляхах), стан шоку, пiдвищена чутливicть до гепарину .

Передозування. При передозуванні можливо виникненнякровотеч. При незначних кровотечах буває достатнім зменшити дозу препарату аботимчасово припинити його введення. При значних кровотечах терміново відміняютьвведення Гепарину та призначають антидот – 1% розчин протаміну сульфату(вводять повільно внутрішньовенно) із розрахунку, що 1 мг протаміну сульфатунейтралізує 100 МО Гепарину.

Особливості застосування. Гепарин не призначений длявнутрішньом’язового введення.З великою обережністю Гепарин призначаютьпацієнтам із захворюваннями, під час яких збільшений ризик виникнення кровотеч(наприклад, при артеріальній гіпертензії), а також при виразкових ураженнях тапостійному дренажі шлунка або тонкого кишечнику. З обережністю застосовують підчас менструацій. Кількість тромбоцитів слід визначити передпочатком лікування, в перший день лікування і через короткі проміжки часупротягом усього періоду застосування Гепарину, особливо між 6-м і 14-м днем відпочатку лікування. Слід негайно припинити лікування пацієнтів із різким зниженнямкількості тромбоцитів. При переході з терапії Гепарином на прийомнепрямих антикоагулянтів Гепарин відміняють лише тоді, коли непряміантикоагулянти забезпечують збільшення протромбінового часу до терапевтичнихмеж протягом не менше 2 днів поспіль.З метою запобігання значній гіпокоагуляціїпотрібно зменшити дозу Гепарину, не збільшуючи інтервалів між ін’єкціями.За необхідності лікування Гепарином у періодвагітності потрібно проводити пильний медичний нагляд за пацієнткою. Гепарин неспричиняє уроджених аномалій, але у тих, хто приймає його під час вагітності,підвищується ступінь ризику передчасних пологів і загибелі плода. Томузастосування Гепарину під час вагітності та пологів можливо лише за життєвоважливими показаннями. Жінкам, які під час вагітності отримували Гепарин,протипоказана епідуральна анестезія під час пологів.У пацієнтів старше 60 років Гепарин можеспричинювати геморагії (особливо у жінок).Пацієнти, чутливі до білків тваринного походження, можуть бутичутливими і до Гепарину.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Антикоагулянти прямої та непрямої діїпосилюють дію Гепарину. Антигістамінні препарати та препарати групи дигіталісу,тетрацикліни, нікотин, нітрогліцерин, кортикотропін, тироксин зменшуютьантикоагулянтну дію препарату. Засоби, що зменшують агрегацію тромбоцитів(ацетилсаліцилова кислота, декстран, фенілбутазон, ібупрофен, метиндол,дипіридамол, гідроксихлорохін, пеніциліни у високій дозі, фібринолітики таін.), при одночасній терапії з Гепарином можуть спричинювати крововиливи, томуповинні застосовуватися дуже обережно. Небезпека також підвищується приодночасному використанні Гепарину з ульцерогенними, імунодепресивними татромболітичними препаратами.Не допускається змішування Гепарину в одному шприці (флаконі) з іншимилікарськими засобами.

Умови зберігання. Збepiгaти у сухому, захищеному вiд свiтлa мicцi притемпературі не вище 15 0С. Термін придатності

- 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z