Загружается, подождите...

Гепарин сандоз (Heparin sandoz)


міжнародна назва: heparin;

основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або світло-жовтого кольорупрозора рідина, без сторонніх часток;

склад: 5 мл містить 25 000 МО гепарину натрію;допоміжні речовини: хлорокрезол, вода для ін’єкцій.Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Код АТС В01А В01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.Гепарин САНДОЗ®– антикоагулянт прямої дії. Він пригнічує активність тромбопластину татромбіну, сприяє розчиненню тромбів, що вже утворилися. Активуючиліпопротеїнову ліпазу, гепарин незначно знижує рівень ліпідів і холестерину вкрові.Фармакокінетика. Пік концентрації у плазмідосягається негайно після внутрішньовенного введення та зберігається протягом 4- 5 год. При підшкірному введенні антикоагулянтний ефект розвивається через 4год і триває 8 - 12 год. До 95% дози зв’язується з білками плазми. Період напіввиведення становить 1 - 2 год.Гепарин виводиться через нирки у вигляді неактивних метаболітів. Неметаболізованийгепарин виявляють у сечі при застосуванні у високих дозах. Гепарин не проникаєчерез плаценту та не потрапляє в грудне молоко.

Показання для застосування. Лікування тромбозу чи емболії будь-якого генезута локалізації; лікування після стрептокіназного фібринолізу; лікування вкомбінації з урокіназним лізисом; антикоагулянтна терапія під часекстракорпорального кровообігу та діалізу.

Спосіб застосування та дози. Препарат вводять внутрішньовенно тапідшкірно. Внутрішньом’язове введення не рекомендовано через можливістьвиникнення гематом. Дозу препарату встановлюють індивідуально, зурахуванням часу згортання крові, залежно від патологічного процесу, клінічнихі лабораторних показників. Перед призначенням кожної дози слід проводитикоагуляційні тести. Підшкірні ін’єкції краще вводити у складки шкіри напередній черевній стінці. Як виключення можна використовувати інші місцявведення (плече, стегно). При венозних та артеріальних тромбозах дорослим спочатку призначаютьвнутрішньовенно струминно 5 000 - 10 000 МО, потім через перфузор 25 000 - 40000 МО на добу. При неможливості тривалого внутрішньовенного введення можназастосовувати інтермітуюче внутрішньовенне або підшкірне введення. Дози мають коригуватися індивідуально,залежно від результатів коагуляційних тестів (тромбіновий час, активованийчастковий тромбопластиновий час). Для того, щоб знаходитися в терапевтичномудіапазоні, ці показники мають збільшитися у 2 - 3 рази порівняно з нормальними значеннями.Як правило, повна гепаринізація досягається при добовій дозі гепарину 30 000 -50 000 МО. В осіб, у яких відсутня реакція на гепарин, або тих, котріпотребують підвищених доз гепарину, слід визначити рівень антитромбіну ІІІ.Пацієнтам, що знаходяться наекстракорпоральному кровообігу, Гепарин САНДОЗ призначають у дозі 150 - 400 МОна кг маси тіла та 1 500 - 2 000 МО/500 мл консервованої крові (цільна кров,еритроцитарна маса). Для пацієнтів, яким проводиться короткочасний лізис абопролонгована фібринолітична терапія, може бути корисним додаткове призначеннягепарину. В такому випадку доза гепарину повинна підбиратися таким чином, щобподовжити тромбіновий час у 2 - 4 рази порівняно з нормою. При урокіназному чистрептокіназному лізисі, особливо при проведенні малими дозами, необхіднеодночасне призначення гепарину. Доза підбирається таким чином, щоб подовжититромбіновий час у 2 - 4 рази. У пацієнтів, що знаходяться на діалізі, дозаповинна коригуватися залежно від результатів коагуляційних тестів. У пацієнтів,що переводяться на пероральну антикоагулянтну терапію, призначення гепаринуслід продовжувати до тих пір, поки результати тромботесту або експрес-тесту небудуть знаходитися в терапевтичному діапазоні. З профілактичною метою гепарин вводятьпідшкірно в дозі 5 000 МО за 2 год до операції, потім по 5 000 МО кожні 6 - 8год протягом 7 днів.Дітям віком 1 - 3 місяці гепарин вводятьвнутрішньовенно, в дозі 800 МО на кг маси тіла на добу; 4 - 12 міс – 700 МО накг маси тіла на добу; від 1 до 6 років – 600 МО на кг маси тіла на добу; від 6років – 500 МО на кг маси тіла на добу.У всіх випадках застосування гепарину за 1 -3 дні до його відміни призначають непрямі антикоагулянти.

Побічна дія. Протягом лікування гепарином може спостерігатисяпідвищена схильність до крововиливів (ниркові крововиливи або в поодинокихвипадках крововиливи в надниркові залози), шкірні та слизові кровотечі, а такожгематоми в місці ін’єкції. До інших можливих небажаних явищ відносятьсяголовний біль, нудота, блювання, біль у суглобах, підвищення артеріальноготиску та еозинофілія.При тривалому застосуванні можливий розвитокоборотного остеопорозу та алопеції. Реакції гіперчутливості: висипання,кропив’янка, риніт, підвищене сльозовиділення, атрофія в місцях ін’єкції, бронхіальнаастма, лихоманка, анафілактичний шок, колапс, судинні спазми. На початку лікування іноді можеспостерігатися скороминуща тромбоцитопенія (тип І з кількістю тромбоцитів удіапазоні від 8 000/мкл до 15 000/мкл). Як правило, дана ситуація не призводитьдо розвитку ускладнень, і лікування гепарином може бути продовжене. Упоодиноких випадках може спостерігатися тяжка імунна тромбоцитопенія (тип ІІ –синдром утворення білого тромбу). Дане ускладнення слід підозрювати у випадкупадіння кількості тромбоцитів нижче, ніж 8 000/мкл або швидкого зниження їхкількості більше, як на 50% від вихідного рівня. У несенсибілізованих осібкількість тромбоцитів, як правило, починає зменшуватися через 6 - 14 днів післяпочатку лікування, а в сенсибілізованих пацієнтів зниження може розвинутисяпротягом декількох годин. Такий тип гепарин-індукованої тромбоцитопенії можесупроводжуватися тяжким артеріальним тромбозом (із залученням судин мозку,інсультом) та/або венозною тромбоемболією (тромбоз глибоких вен, легенева емболія)та/або крововиливом (петехії, мелена, післяопераційні крововиливи). Потенційно може спостерігатися збільшенняактивності трансаміназ, рівнів вільних жирних кислот і тироксину; оборотназатримка калію та хибне зниження рівня холестерину та підвищення рівня глюкозита хибні результати бромосульфофталеїнового тесту.

Протипоказання. Підвищена чутливість до гепарину та/абохлорокрезолу, включаючи підозру на гепарин-індуковану тромбоцитопенію ванамнезі; схильність до кровотеч, гемофілія, пурпура, тромбоцитопенія,підвищена проникність капілярів; геморагічний інсульт, гостра внутрішньочерепнакровотеча, хірургічні втручання на центральній нервовій системі та на очах,проліферативна діабетична ретинопатія; виразкова хвороба, шлунково-кишковікровотечі, вісцеральна карцинома; легенева кровотеча, туберкульоз в активнійстадії; захворювання печінки або підшлункової залози; патологія нирок абониркова кровотеча, неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; бактеріальнийендокардит.

Передозування. Першими симптомами передозування можуть бути носовакровотеча, кров в сечі або забарвлення калу в чорний колір. До появи вираженоїкровотечі можливі петехіальні висипання.Лікування: при незначних кровотечах буваєдосить зменшити дозу препарату або тимчасово припинити його введення. Призначних кровотечах як специфічний антидот використовують 1% розчин протамінусульфату (вводять повільно внутрішньовенно) із розрахунку, що 1 мг протамінусульфату нейтралізує 85 ОД гепарину.

Особливості застосування. У зв’язку з можливою преципітацією активнихречовин, гепарин не повинен змішуватися з іншими лікарськими засобами.Кількість тромбоцитів слід визначити передпочатком лікування, в перший день лікування і через короткі проміжки часупротягом всього періоду призначення гепарину, особливо між 6 і 14 днем післяпочатку лікування. Різке зниження кількості тромбоцитів потребує негайноївідміни препарату, а також подальшого дослідження з метою уточнення етіологіїтромбоцитопенії. При підозрі на гепарин-індуковану тромбоцитопенію типу І абоІІ лікування гепарином слід припинити. У жінок старше 60 років гепарин можезбільшувати кровоточивість.Особливої обережності слід дотримуватисяпротягом 36 год після пологів. У хворих з артеріальною гіпертензією слідконтролювати артеріальний тиск.За виключенням низькодозового режимувведення, перед початком терапії завжди слід провести коагуляційні тести.При призначенні гепарину з лікувальною метоюзабороняється вводити препарат внутрішньом’язово. Слід також, по можливості уникатибіопсій, епідуральних анестезій та діагностичних люмбальних пункцій.При підозрі на реакцію гіперчутливості задекілька хвилин до введення повної дози слід повільно внутрішньовенно ввестирозведену пробну 1 000 МО.Застосування під час вагітності та лактації.Незважаючи на те, що гепарин не проникає через плаценту та в груднемолоко, застосування препарату в період вагітності та лактації можливе тількипід медичним контролем.Вплив на здатність керувати автомобілем тапрацювати зі складними механізмами. Немає даних про вплив препарату накерування автотранспортними засобами та роботу зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Пероральні антикоагулянти (дикумарол) таантитромбоцитарні препарати (ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол) слідвідмінити не раніше, як за 5 днів перед будь-яким хірургічним втручанням,оскільки вони можуть посилити схильність до кровотечі під час операції або впісляопераційному періоді.Аскорбінова кислота, антигістамінні препарати, дигіталіс, нікотин татетрацікліни можуть пригнічувати активність гепарину. Декстран, фенілбутазон,індометацин, сульфінперазон, пробенецид, внутрішньовенне введення етакриновоїкислоти, внутрішньовенне введення пеніцилінів й цитостатиків можуть підвищуватидію гепарину. Гепарин можевитісняти фенітоїн, хінідин, пропранолол, бенходіазепіни та білірубін з місцьзвязування з білками плазми. При одночасному застосуванні лужні лікарськізасоби, енаприлат, трициклічні антидепресанти можуть зв’язуватися з гепарином,що призводить до взаємного зниження ефективності.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці воригінальній упаковці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2роки. Слід застосовувати протягом 3 днів після відбору першої дози. Післякожного відбору дози зберігати флакон в холодильнику.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z