Загружается, подождите...

Галоперидолу деканоат (Haloperidol decanoate)


міжнародна назва: галоперидол;

основні фізико-хімічні властивості: жовтий або зеленкувато-жовтий прозорийрозчин, вільний від механічних часток;

склад: 1 мл - містить 50 мг галоперидолу (у вигляді 70,52 мг галоперидолудеканоату);допоміжні речовини: спирт бензиловий, олія кунжуту.

Форма випуску. Розчин олійний для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Похідні бутирофенону.КодАТС N05A D01.

Фармакологічні властивості. Галоперидолу деканоат є нейролептичним препаратомпролонгованої дії. Після внутрішньом’язового введення із складного ефіру галоперидолудеканоату шляхом гідролізу відбувається поступове вивільнення активної діючоїречовини – нейролептика галоперидолу.Препарат за хімічноюструктурою відноситься до похідних бутирофенонів, чинить центральнуантидофамінергічну дію і є високоефективним нейролептиком. Вивчаютьсяособливості впливу препарату на рівні мезокортикальної та лімбічної систем.Блокуючи дофамінергічні рецептори цих систем, галоперидол ефективний прилікуванні галюцинацій та марення. Препарат має виражену заспокійливу дію при психомоторномузбудженні.У результаті вираженого антидофаміновогоефекту, що охоплює хеморецептори тригер-зони й аденогіпофіз, препарат маєсильну протиблювотну дію. Фармакокінетика.Після внутрішньом’язового введення максимальнаконцентрація активного галоперидолу в сироватці крові досягається на 3-9 день,після чого знижується. Період напіввиведення в даній лікарській формі становитьтри тижні. При щомісячному введенні стабільна концентрація препарату в плазмікрові встановлюється через 2-4 місяці. Фармакокінетика галоперидолу деканоатупісля внутрішньом’язового введення носить дозозалежний характер. Між уведеннямпрепарату в дозі менше 450 мг і рівнем, що досягається при цьому, в плазмікрові виявлена лінійна залежність. Емпірично встановлена концентрація в крові,необхідна для прояву терапевтичного ефекту, є у межах від 4 до 20-25 мкг налітр. Галоперидол проникає через гематоенцефалітний бар’єр. Препарат на 92 %зв’язується з білками плазми, виділення з організму відбувається у форміметаболітів, на 60 % - з калом, на 40 % - із сечею.

Показання для застосуванняПідтримуючатерапія хронічних форм шизофренії у випадках, коли галоперидол, щозастосовувався раніше, давав хороший терапевтичний ефект; особливо, якщо єнеобхідність у застосуванні сильнодіючого нейролептика з мало вираженоюседативною дією.Протирецидивне лікування гострих психотичних станів.

Спосіб застосування та дози. Допускаються тільки внутрішньом’язовіін’єкції. Внутрішньовенно вводити забороняється! Разову місячну дозу препарату рекомендується вводити глибоко в сідничнім’язи. Перехід до застосування препарату тривалої дії доцільний у випадках,коли хворий постійно приймає пероральний антипсихотичний препарат (як правило,галоперидол). Розрахунок дози препарату тривалої дії проводять по дозігалоперидолу або іншого нейролептика, що застосовується перорально.Спочатку варто вводити кожні 4 тижні 10-15-кратну разову дозуперорального препарату, що становить звичайно для дорослих 25-75 мг (0,5-1,5мл) Галоперидолу деканоату. Початкова доза для дорослих не повинна перевищувати100 мг галоперидолу деканоату.Надалі, залежно від терапевтичної відповіді, дозу препарату можнапідвищувати поступово на 50 мг, до досягнення оптимального ефекту.Загальноприйнята підтримуюча доза, що вводиться кожні 4 тижня,становить 20-кратну від разової добової пероральної дози галоперидолу.Залежно від терапевтичної відповіді хворого на галоперидол деканоат приповторному наростанні симптомів захворювання можливо додатково застосовуватигалоперидол перорально.Дозування встановлюють індивідуально, залежно від стану хворого. Можезнадобитися тимчасове переривання курсу лікування або частіше, ніж 1 раз у 4тижні, уведення препарату. Не бажано вводити в одній ін’єкції більше 3 млпрепарату через ризик виникнення дискомфортних відчуттів у пацієнта.У літніх іослаблених хворих слід застосовувати нижчі початкові дози - 12,5 - 25 мг 1 разна 4 тижні. Надалі, з огляду на стан хворого, дозу препарату можна збільшити.

Побічна дія. Як при будь-якій ін’єкції, у місці уколу можутьвиникати місцеві тканинні реакції.Екстрапірамідні симптоми.При тривалому застосуванні можуть зустрічатися тремор, м’язоваригідність, брадикінезія, акатизія (acathisia), гостра м’язова дистонія,окулогірний криз (crisis oculogyricus), ларингеальна дистонія. Корекція: слід призначати антипаркінсонічні препаратиантихолінергічного ряду. Однак необхідно мати на увазі, що постійне їхнєзастосування знижує ефективність галоперидолу.Пізня дискінезія. Як і при використанні інших антипсихотичних засобів,може виникати при тривалому застосуванні або відміні препарату. Проявляєтьсяритмічними, що не піддаються вольовому контролю рухами м’язів обличчя, губ,язика або щелепи. Даний розлад у деяких хворих може носити характер залишковихявищ. Розлади припиняються при поновленні застосування галоперидолу, припідвищенні дози або при переході на інший антипсихотичний засіб. З появою ознакпізньої дискінезії доцільно продовжити лікування іншим препаратом.Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).Застосування галоперидолу може викликати ЗНС. Поодинокі реакції, щовиникають по типу ідіосинкразії, характеризуються гіпертермією, генералізованоюригідністю м’язів, вегетативною лабільністю і порушенням свідомості хворого.Ранньою ознакою ЗНС часто є гіпертермія. З появою симптомів ЗНС у всіх випадкахнеобхідно перервати лікування нейролептиком і, під ретельного наглядом лікаря,почати підтримуючу, у тому числі дезінтоксикаційну, терапію.Інші побічні явища з боку ЦНС.В окремих випадках відзначали депресію, загальмованість (аж до стану,подібного летаргії) або збудження, різні дисомнічні явища, головний біль,минущі мнестико-інтелектуальні порушення, запаморочення, рухове збудження,відчуття тривоги, страху або ейфорію, епілептичні припадки типу “grand mal” іпоновлення психотичної симптоматики.Шлунково-кишковий тракт.В деяких випадках відзначали нудоту, блювання, зниження апетиту ідиспептичні явища. Можливі як підвищення, так і зниження маси тіла.Ендокринна система.Через антидофамінову дію можуть спостерігатися гіперпролактинемія,галакторея, гінекомастія, оліго- і аменорея. У виняткових випадках спостерігалигіпоглікемію і зниження секреції антидіуретичного гормону.Серцево-судинна система.У деяких випадках спостерігалися тахікардія і гіпотензія. У винятковихвипадках - подовження інтервалу QT на ЕКГ і/або поява шлуночкових аритмій, восновному при парентеральному введенні препарату. Зазначені розладиспостерігалися у хворих, що отримували великі дози препарату, або при схильностідо порушень з боку серцево-судинної системи.Інші побічні явища.У деяких випадках спостерігалося незначне зниження числа форменихелементів крові. Дуже рідко - агранулоцитоз та тромбоцитопенія (як правило, прикомбінації галоперидолу з іншими препаратами). Дуже рідко спостерігалися змінифункції печінки, гепатит (найчастіше холестатичний).У виняткових випадках спостерігали реакції гіперчутливості, зокремаявища кропив’янки, анафілаксії, фотосенсибілізації. У деяких випадках запори,порушення зору, сухість у роті, затримка сечі, пріапізм, порушення ерекції,периферичні набряки, підвищене потовиділення, слинотеча, печія, змінатемператури тіла (як підвищення, так і зниження). У літніх хворих можутьспостерігатися напади закритокутової глаукоми.

Протипоказання. Гіперчутливість, що відзначалася раніше, докомпонентів препарату. Коматозний стан. Пригнічення діяльності центральноїнервової системи токсичного (алкогольного або медикаментозного) генезу у тяжкійформі. Синдром Паркінсона. Патологічний процес з локалізацією в ділянцібазальних гангліїв. Не застосовується у дітей.Відносні протипоказання: вагітність, годування груддю.

Передозування. При застосуванні парентерального препарату тривалоїдії Галоперидолу деканоату можливість передозування менша, ніж при застосуванніперорального препарату.При підозрі напередозування Галоперидолу деканоату варто враховувати пролонгований характердії препарату.Найбільш важливі ознаки передозування: тяжкі екстрапірамідні розлади(ригідність м’язів, можливий і м’язовий гіпертонус, загальний або локальнийтремор), артеріальна гіпо-, іноді гіпертензія, стан вираженої загальмованості. В екстремальних випадках можливе виникнення коматозного стану, ізпригніченням дихання на фоні вираженої гіпотензії.Необхідно врахувати можливість розвитку шлуночкових аритмій зподовженням інтервалу QT.Лікування передозування: специфічного антидоту немає.Симптоматична терапія: промивання шлунка або викликане блювання (завинятком випадків розвитку коматозного стану або судомних нападів), потімвведення активованого вугілля. При коматозному стані необхідна підтримкафункції дихальної системи, при необхідності - підключення до апарата штучногодихання. Потрібен моніторинг ЕКГ і життєвоважливих параметрів гемодинаміки. Длялікування вираженої артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігунеобхідні внутрішньовенне введення достатньої кількості рідини, плазми абокрові концентрованого альбуміну, а також призначення вазопресивних засобів(норадреналіну або дофаміну). Не слід застосовувати адреналін, оскільки вкомбінації з галоперидолом він може викликати екстремальну гіпотензію. Притяжких екстрапірамідних розладах необхідно застосовувати парентеральноантипаркінсонічні засоби.

Особливості застосування. Спостерігали окремі випадки раптової смертіпсихічних хворих, що приймали антипсихотичні засоби, зокрема галоперидол.Оскільки під час лікування галоперидолом у деяких хворих відзначалосяподовження інтервалу QT на ЕКГ, препарат слід застосовувати обережно у хворих, уяких присутній ризик подовження інтервалу QT (синдром QT, гіпокаліємія,одночасне застосування інших препаратів, що можуть викликати подовженняінтервалу QT).При необхідностізастосування Галоперидолу деканоату спочатку призначають галоперидол перорально,для визначення можливості несподіваної гіперчутливості.У зв’язку з тим, що галоперидол метаболізується в печінці, необхідно зобережністю застосовувати галоперидол при тяжкій печінковій патології. Притривалому застосуванні потрібен періодичний контроль картини крові і функціїпечінки.В окремих випадках описаний розвиток явищ судомного нападу на фонізастосування галоперидолу. Тому хворим на епілепсію, а також тим хворим, у якихмає місце підвищена судомна готовність (хронічна інтоксикація, як алкогольного,так і іншого генезу, черепно-мозкова травма в анамнезі і т.д.), Галоперидолудеканоат потрібно призначати з обережністю.Тироксин підвищує токсичність галоперидолу, тому галоперидол у хворих згіпертиреозом застосовують тільки під прикриттям адекватної тиреостатичноїтерапії.Хворим, у яких в картині психопатологічних розладів присутні явищадепресивного синдрому, галоперидол варто вводити в комбінації зантидепресантами.Якщо єнеобхідність в одночасному проведенні хворому антипаркінсонічної терапії, топісля введення останньої дози Галоперидолу деканоату лікуванняантипаркінсонічними засобами варто продовжувати ще якийсь час, оскількивидалення з організму антипаркінсонічного препарату відбувається швидше, ніжГалоперидолу деканоату - препарату пролонгованої дії.Керування автомобілем та робота з небезпечними механізмамиНа початку лікування не можна керувати автомобілем або працювати вумовах підвищеного ризику травматизму. Згодом ступінь обмежень визначається віндивідуальному порядку. Під час застосування препарату не можна вживати спиртні напої.Вагітність і годування груддю.У ході випробувань, проведених на великій кількості хворих,встановлено, що галоперидол вірогідно не збільшує кількість вродженихпатологій. В окремих випадках описані вроджені аномалії на фоні застосуванняпід час вагітності галоперидолу, як правило, у поєднанні з іншими препаратами.Таким чином, галоперидол можна призначати під час вагітності тільки в томувипадку, якщо очікувані переваги однозначно перевершують можливий тератогеннийефект.Галоперидол проникає в материнське молоко. У деяких випадках відзначеніекстрапірамідні розлади в немовлят, мати яких приймала галоперидол. Тому пригодуванні груддю галоперидол варто призначати також після ретельної оцінки співвідношенняочікуваного ефекту і можливого ризику або припинити годування груддю дитини.При збереженні в умовах низької температури може спостерігатися виділенняактивного компонента. Це явище можна усунути при зігріванні ампул у руках абопри витримці в умовах кімнатної температури.Для введення можна використовувати тільки гомогенний розчин!

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарат здатний підсилювати дію засобів,що пригнічують ЦНС – алкоголю, препаратів седативної і снотворної дії, а такожнаркотичних аналгетиків. Одночасний прийом галоперидолу з цими препаратами можепризвести до пригнічення дихання. У комбінації з метилдофою підсилює діюостанньої на ЦНС. Знижує антипаркінсонічну дію леводопи.Галоперидол гальмує метаболізм трициклічних антидепресантів, тому можепідвищувати їхній рівень у плазмі крові, з посиленням антихолінергічної дії, атакож токсичності, у т.ч. по відношенню до серцево-судинної системи.Фармакокінетичні дослідження виявляли підвищення, помірного абосереднього ступеня виразності, рівня галоперидолу в сироватці крові приспільному з галоперидолом застосуванні наступних препаратів: хінідин, буспірон,флуоксетин. У разі потреби їхнього сумісного застосування в терапії можезнадобитися зниження дози галоперидолу.При тривалому застосуванні препаратів, що мають властивості індукторівферментів печінки (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал та ін.), концентраціягалоперидолу в крові знижується. Тому при необхідності їхнього спільногозастосування може знадобитися підвищення дози галоперидолу. У випадку наступноївідміни терапії даними препаратами слід мати на увазі доцільність зниження дозигалоперидола.У деяких випадках при спільному застосуванні галоперидолу і солей літіюспостерігалися наступні розлади: явища енцефалопатії, екстрапірамідні симптоми,пізня дискінезія, злоякісний нейролептичний синдром, стовбурна мозковасимптоматика, коматозний стан. У більшості випадків подібні розлади носятьзворотний характер. Причина прояву їх у даній ситуації незрозуміла. При проявіданих розладів варто негайно припинити застосування галоперидолу.Галоперидол може знижувати ефективність терапії пероральнимиантикоагулянтами.Галоперидол пригнічує дію адреналіну й інших симпатоміметиків, а також знижуєефективність застосування антигіпертонічних засобів із групи адреноблокаторів.

Умови і терміни зберігання. Зберігати при температурі 15-30°C, у захищеному відсвітла місці.Термін придатності – 5 років.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z