Загружается, подождите...

Форан (Forane)


міжнародна та хімічна назви: isofluran;1-хлор-2,2,2-трифторетил-дифторметиловий ефір;

основні фізико-хімічні властивості: температура кипіння при 760 мм рт. ст. 48,5 оС;показник заломлення nD20 1,2990 – 1,3005;питома вага 25о/25оС 1,496;тиск насиченої пари у мм рт.ст. 18 оС 218,20 оС 238,22 оС 261,24 оС 285,25 оС 295,26 оС 311,30 оС 367,35 оС 450. Формула для розрахунку тиску насиченої пари: log10 P vap = A + B/T , де А = 8,056 В = - 1664,58 Т = оС + 273,16 (температура за шкалою Кельвіна). Коефіцієнти розподілу при 37 оС:вода / газ 0,61;кров / газ 1,43;олія / газ 90,80.Коефіцієнти розподілу при 25 оСдля гуми та пластмаси:електропровідна гума / газ 62,0;бутилкаучук / газ 75,0;полівінілхлорид / газ 110,0;поліетилен / газ приблизно 2,0;поліуретан / газ приблизно 1,4;поліолефін / газ приблизно 1,1;бутилацетат / газ приблизно 2,5. Чистота, визначена за методом газової хроматографії > 99,9 %. Нижня межа займання у кисні або в закисі азоту Немає.при 9 Дж/с і 23 оС Нижня межа займання у кисні або в закисі азоту Більше корисноїпри 900 Дж/с і 23 оС концентрації при анестезії. МАК (мінімальна альвеолярна концентрація) у людини: Вік 100 % кисень 70-% N2O 0 – 1 місяць (новонароджені діти) 1,60 % 1 – 6 місяців 1,87 % 6 – 12 місяців 1,80 % 26 ± 4 роки 1,28 % 0,56 % 44 ± 7 років 1,15 % 0,50 % 64 ± 5 років 1,05 % 0,37 %. Ізофлуран – прозора, безбарвна, летюча рідина з характерним ефірнимзапахом, яка вводиться шляхом інгаляції рідини, що випаровується за допомогоювипарника;

склад: 1 флакон містить не менше ніж 99, 9% і не більше ніж 100% ізофлурану;допоміжні речовини: немає.

Форма випуску. Розчин для інгаляційної анестезії

Фармакотерапевтична група. Засоби для загальної анестезії. Код АТС N01AB06.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Введення у наркоз іособливо виведення з наркозу здійснюється швидко. Хоча слабий їдкий запахпрепарату може уповільнювати швидкість введення у наркоз, це не спричиняєнадмірного слиновиділення та появи трахеобронхіальних виділень. Глоткові тагортанні рефлекси послаблюються швидко. Ізофуран дозволяє швидко змінюватирівень анестезії. Частота серцевих скорочень залишається стабільною. В мірутого, як збільшується глибина наркозу, відбувається пригнічення самостійногодихання, тому необхідно ретельно контролювати дихання і у разі необхідностістимулювати його. Під час введення у наркоз відбувається зниження артеріального тиску,який на початку хірургічного втручання відновлюється до нормального рівня. Ступінь зниження артеріального тиску під час введення у наркоз прямопропорційний глибині наркозу, проте ритм серцевих скорочень при цьомузалишається стабільним. При підтримці дихання і нормального парціального тискувуглекислого газу серцевий викид практично не змінюється, незалежно від збільшенняглибини наркозу. Це зумовлено, в першу чергу, компенсаторним підвищеннямчастоти серцевих скорочень, яке відбувається при зменшенні ударного об’ємукрові. При спонтанному диханні поява гіперкапнії може спричинити збільшеннячастоти серцевих скорочень і серцевого викиду до величин, які перевищуютьзначення перед засинанням. При поверхневому наркозі церебральний кровотік не змінюється, але призбільшенні глибини наркозу він підвищується. Зростанню тиску спинномозковоїрідини можна запобігти або усунути шляхом гіпервентиляції, яку проводять напочатку або під час анестезії. При застосуванні ізофлурану дуже рідко виникають зміни наелектроенцефалограмі (ЕЕГ) або з’являються судоми. Загалом, при введенніізофлурану реєструється така ж сама ЕЕГ, як і при застосуванні інших леткиханестетиків. Ізофлуран здатний підвищувати чутливість міокарда до адреналіну меншоюмірою, ніж енфлуран. Деякі дані свідчать про те, що у хворих під час анестезіїізофлураном підшкірна інфільтрація до 50 мл розчину адреналіну у співвідношенні1 : 200 000 не спричиняє шлуночкової аритмії. При звичайному рівні анестезії виникає розслаблення м’язів, достатнєдля проведення деяких внутрішньопорожнинних операцій, проте для більшогорозслаблення можна проводити внутрішньовенне введення міорелаксантів уневеликих дозах. Фармакокінетика.В організмі людини ізофлуран майже не зазнаєметаболічного розпаду. В післяопераційний період із сечею у вигляді метаболітіввиводиться лише 0,17 % від введеної дози ізофлурану. Максимальна концентрація неорганічногофтору в сироватці крові в середньому становить менше 5 М/л і спостерігається приблизно через 4години після анестезії з поверненням до нормального рівня протягом 24 годин.Після введення ізофлурану не відмічалось випадків порушення функціональноїактивності нирок. Було показано, що відомі метаболіти ізофлурану не виявляють токсичноїдії або їх концентрація є настільки низька, що вони не можуть завдати шкодиорганізму. Показаннядля застосування. Ізофлуран може застосовуватися для введення у наркоз та йогопідтримання. Може також застосовуватись у палатах інтенсивної терапії якседативний засіб для хворих із штучною вентиляцією легенів із збереженнямседативного ефекту до 48 годин. Спосібзастосування та дози. Для забезпечення точного контролю концентрації слідзастосовувати випарники, відкалібровані спеціально для ізофлурану.Загальнаанестезія.З віком значення мінімальної альвеолярної концентрації (МАК) ізофлуранузменшуються. Так, у 25-річних людей МАК ізофлурану в кисні в середньомустановить 1,28 %, у 40-річних – 1,15 %, а у 60-річних – 1,05 %. Уновонароджених дітей МАК ізофлурану в кисні дорівнює 1,6 %, у дітей від 1 до 6місяців – 1,87 %, а від 6 до 12 місяців – 1,80 %. Премедикація.Препарати для премедикації необхідно підбирати для кожного пацієнтаокремо, з урахуванням здатності ізофлурану пригнічувати дихання. Ще однимпитанням вибору є застосування антихолінергічних засобів. Введення унаркоз.Перед інгаляцією ізофлуранової суміші найчастіше вводять один з короткодіючихбарбітуратів або інший внутрішньовенний препарат для введення у наркоз. Замістьцього можна застосовувати суміш ізофлурану з киснем або з киснем і закисомазоту. Введення у наркоз за допомогою ізофлурану рекомендується розпочинати іззастосування концентрації 0,5 %. Для забезпечення хірургічного рівня анестезіїпротягом 7 – 10 хвилин здебільшого достатньо концентрації від 1,5 % до 3,0 %.Підтримканаркозу.Хірургічний рівень анестезії можна підтримувати за допомогою 1,0 - 2,5% ізофлурану в суміші кисню та закису азоту. Якщо ізофлуран вводиться тільки зкиснем, то може знадобитися збільшення його концентрації на 0,5 - 1,0 %. У разінеобхідності додаткового розслаблення м’язів можна застосовувати міорелаксант уневеликій дозі. За відсутності додаткових ускладнюючих факторів рівень артеріальноготиску під час підтримки наркозу обернено пропорційний альвеолярній концентраціїізофлурану. При глибокому наркозі може відбуватися значне зниженняартеріального тиску, і в такому разі для його підвищення необхідно дещозменшити концентрацію ізофлурану при його вдиханні. Діти. Для підтримки хірургічного рівня анестезії у дітей здебільшогопотрібні більші концентрації ізофлурану ( див. вище значення МАК).Люди похилоговіку.Для підтримки хірургічного рівня анестезії у людей похилого віку, як іпри застосуванні інших засобів для наркозу, здебільшого потрібні меншіконцентрації ізофлурану (див. вище значення МАК).Седативнийефект.Для підтримки седативного ефекту можна застосовувати 0,1 - 1,0 %ізофлурану в суміші повітря з киснем. Точну дозу в таких випадках слідпідбирати індивідуально, залежно від потреб пацієнта. Побічнадія. Побічніреакції при введенні ізофлурану – це здебільшого посилені фармакологічні ефектисамого препарату, вираженість яких залежить від введеної дози. Такі реакціївключають пригнічення дихання, гіпотензію та аритмію. У післяопераційний період може виникати тремтіння, нудота, блювання,непрохідність кишечнику. Як і при застосуванні всіх інших засобів для наркозу, може відбуватисятимчасове збільшення кількості лейкоцитів, навіть за відсутності хірургічногостресу. Ізофлуран здатний значно посилювати дію всіх міорелаксантів, при цьомунайбільше цей ефект виявляється щодо недеполяризуючих міорелаксантів. Удорослих людей при поєднаному введенні N2O спостерігається зменшенняМАК (мінімальна альвеолярна концентрація). Ізофлуран може погіршувати функціональну активність печінки, щовиявляється у збільшенні концентрації ферментів печінки і у поодиноких випадкахпризводить навіть до розвинення фатального некрозу печінки. При глибокій анестезії ізофлуран значно збільшує церебральний кровотік.Може спостерігатися тимчасове підвищення тиску спинномозкової рідини, якеповністю усувається шляхом гіпервентиляції. Оскільки глибину наркозу можналегко і швидко змінювати, слід застосовувати тільки ті випарники, якізабезпечують подачу анестетика у заданій концентрації і за необхідної швидкостіпотоку. В міру того, як збільшується глибина наркозу, вираженість гіпотензії тапригнічення дихання підвищується. У хворих, яким проводили кюретаж матки, відмічалося збільшеннякрововтрати порівняно із застосуванням галотану. При застосуванні галогенованих засобів для інгаляційного наркозу згрупою СF2H (наприклад десфлурану, енфлурану чи ізофлурану) спостерігалисьокремі випадки підвищення концентрації карбоксигемоглобіну. В присутностінормально гідратованих абсорбентів не спостерігається зміна концентраціїмонооксиду вуглецю до рівня, який міг би спричиняти клінічні прояви. Призастосуванні абсорбентів СО2 необхідно дотримуватися застережнихзаходів, рекомендованих виробником. Протипоказання.Ізофлуранпротипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до цього препарату абояких-небудь галогенованих анестетиків. Застосування ізофлурану також протипоказаноза наявності або можливості генетичної схильності до розвитку злоякісноїгіпертермії.

Передозування. У разі передозування або при підозрі на ньогонеобхідно вжити таких заходів:- припинити введення препарату, встановитинапіввідкритий контур і розпочати допоміжну або контрольовану вентиляцію задопомогою чистого кисню.

Особливості застосування. Введення ізофлурану, як і інших потужних засобів длянаркозу, може здійснюватися тільки у спеціально обладнаних для анестезіїприміщеннях і тільки персоналом, якому добре відомі фармакологічні властивостіцього препарату і який має достатню кваліфікацію та досвід, щоб спостерігати захворим під час проведення анестезії. Оскільки глибину наркозу можна легко і швидко змінювати, слідзастосовувати тільки ті випарники, які забезпечують подачу анестетика призаданих параметрах, або використовувати прилади, за допомогою яких можнастежити за концентрацією у вдихуваному аби видихуваному повітрі. Деякиміндикатором глибини наркозу може бути ступінь гіпотензії та пригніченнядихання. Ізофлуран може погіршувати функціональну активність печінки, щовиявляється у збільшенні активності ферментів печінки, і надзвичайно рідкопризводить навіть до розвинення фатального некрозу печінки. У хворих на ішемічну хворобу серця при проведенні анестезії, незалежновід застосовуваного препарату, важливо підтримувати нормальні значенняпараметрів гемодинаміки для запобігання ішемії міокарда. У хворих з підвищеним внутрішньочерепним тиском застосовуватиізофлуран, як і інші галогеновані анестетики, необхідно з обережністю. У такихвипадках може знадобитись гіпервентиляція. Ізофлуран значно посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів. Вагітність і лактація. Зібрано недостатньо даних для того, щоб оцінитиможливості застосування Форану у період вагітності.Адекватні,добре контрольовані дослідження для вагітних не проводились. Безпека препаратупри вагітності не була встановлена, проте немає жодних підстав очікувати появиспецифічних побічних явищ, спричинених застосуванням цього препарату дляанестезії під час вагітності. У пацієнток, яким робили штучне перериваннявагітності, відмічалося збільшення крововтрати порівняно із застосуванням іншихзасобів для інгаляційного наркозу. Питання про виділення цього препарату з грудним молоком залишаєтьсянез’ясованим. Враховуючи те, що потрапляти в молоко може більшість лікарськихзасобів, призначати ізофлуран жінкам у період годування груддю можна лише зажиттєвих показань.Застосування при кесаревому розтині. Ізофлуран у концентраціях до 0,75% є безпечним і ефективним засобом для підтримки анестезії при кесаревомурозтині. Застосування ізофлурану не супроводжується появою пов’язаних з цимнебажаних реакцій в організмі матері або новонародженої дитини.Діти до 2 років. Ізофлуран можна застосовувати для введення у наркоздітям до 2-х років з достатнім рівнем ефективності і безпеки; він сумісний зусіма сучасними препаратами, які використовуються в анестезіологічній практиці.Злоякісна гіпертермія. У людей з підвищеною чутливістю анестезіяізофлураном може спричинити гіперметаболічний стан скелетних м’язів, щосупроводжується збільшенням споживання кисню і розвитком клінічного синдрому,відомого як злоякісна гіпертермія. Цей синдром включає такі неспецифічнісимптоми і ознаки, як ригідність м’язів, тахікардія, тахіпное, ціаноз, аритміяі нестабільний артеріальний тиск. (Слід зазначити, що більшість цихнеспецифічних ознак може також виникати при поверхневому наркозі, гострій гіпоксіїта інших станах.) Посилення загального метаболізму може виявлятись підвищеннямтемператури (вона може раптово підвищитись у будь-який момент, але здебільшогогіпертермія не є першою ознакою посилення метаболізму) і підсиленням роботиапарату, який забезпечує адсорбцію СО2 (нагрівання корпусуадсорбера). Парціальний тиск кисню і рН можуть зменшуватися. Можливий такожрозвиток гіперкаліємії та лужного дефіциту. Лікування включає припиненнявведення препаратів, які спричинили появу цього синдрому (наприкладізофлурану), внутрішньовенне введення дантролену натрію і проведенняпідтримуючої терапії. До такої терапії належать заходи для швидкого зниженнятемператури тіла до нормальних значень, підтримки дихання і кровообігу запоказаннями та усунення водно-електролітних і кислотно-лужних розладів. (Длядодаткової інформації про лікування таких хворих див. інформацію дляпризначення дантролену натрію для внутрішньовенного введення.) Пізніше можерозвинутись ниркова недостатність, при якій необхідно, по можливості,підтримувати сечовиділення. Вплив на здатність керувати автомобілем абопрацювати з механізмами. Після анестезії ізофлураном пацієнтам не можнакерувати автомобілем протягом тривалого періоду часу або працювати змеханізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ізофлуран здатний значно посилювати дію всіхпоширених міорелаксантів, при цьому найбільше цей ефект виявляється щодонедеполяризуючих міорелаксантів. Неостигмін відновлює дію недеполяризуючихміорелаксантів і не впливає на міорелаксантні властивості самого ізофлурану. Зізофлураном сумісні міорелаксанти, які звичайно застосовуються.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 30 оС.Зберігати щільно закритим. Термін придатності – 5 років.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z