Загружается, подождите...

Еуциншвидкорозчинний (Eucinrapidsoluble)


міжнародна та хімічна назви: епірубіцин;(8S-цис)-10-[(3-аміно-2,3,6-тридезоксі-альфа-L-арабіногексопіранозил)оксі]-7,8,9,10-тетрагідро-6,8,11-тригідроксі-8-(гідроксіацетил)-1-метоксі-5,12-нафтацендіон (у вигляді гідрохлориду);

основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована масаоранжево-червоного кольору;

склад: 1 флакон містить епірубіцину гідрохлориду 10 мг або 50 мг;допоміжні речовини: лактоза, метилпарабен.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину дляінфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні та імуномодуюючізасоби. Цитотоксичні антибіотики. Код ATC L01D B01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Протипухлинний препарат групи синтетичнихантрациклінових антибіотиків. Швидко проникає у клітини, локалізуєтьсяпереважно в ядрі. Механізм дії зумовлений здатністю епірубіцину утворюватикомплекс із ДНК шляхом інтеркаляції між основними нуклеотидними парами, щопризводить до порушення синтезу ДНК, РНК і білків. Інтеркаляція в ДНК єпусковим механізмом розщеплення ДНК під дією топоізомерази ІІ, призводячи досерйозних порушень у третинній структурі ДНК. Епірубіцин (як і доксорубіцин)може бути задіяний у реакції окислювання/відновлення з утвореннямвисокоактивних і високотоксичних вільних радикалів.Фармакокінетика.Після внутрішньовенного введення епірубіциншвидко розподіляється у тканинах організму; не проникає крізь ГЕБ у визначенихкількостях. Епірубіцин інтенсивно біотрансформується в печінці. Основнимивстановленими метаболітами є епірубіцинол, що має визначений ступіньпротипухлинної активності, а також глюкуроніди епірубіцину і епірубіцинолу.4’-0-глюкуронування відрізняє епірубіцин від доксорубіцину і може зумовлюватийого меншу токсичність. Після внутрішньовенного введення препарату (у дозі60-150 мг/м2) пацієнтам з нормальною функцією печінки і нирок рівні епірубіцинузнижуються триекспонентним способом з повільною кінцевою фазою тривалістю 30 –40 год. Період напіввиведення епірубіцинолу такий, як і в епірубіцину.Епірубіцин виводиться головним чином через печінку: близько 38% введеної дозивиявляється протягом 24 год у жовчі у формі епірубіцину (19%), епірубіцинолу таінших метаболітів. 9-12% дози виводиться із сечею (як у вигляді метаболітів,так і в незміненому вигляді). Через 72 год приблизно 43% введеної дозивизначається в жовчі і приблизно 16% - у сечі.

Показання для застосування. - Перехідноклітинний рак сечового міхура;- рак молочної залози;- рак шлунка і стравоходу;- рак голови і шиї;- первинний гепатоцелюлярний рак;- гострий лейкоз;- недрібноклітинний і дрібноклітинний рак легені;- неходжкінська лімфома;- хвороба Ходжкіна;- множинна мієлома;- рак яєчників;- рак підшлункової залози;- рак передміхурової залози;- рак прямої кишки;- саркома м’яких тканин;- остеосаркома.

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують як монотерапію, так ів комбінації з іншими цитостатиками в різних дозах, залежно від схеми терапії.Режим дозування встановлюють індивідуально.При внутрішньовенному введенні як монотерапії рекомендована стандартнадоза на цикл

для дорослих становить 60 – 90 мг/м2 кожні 3 – 4тижні. Загальна доза препарату у розрахунку на цикл може вводитись якодноразово, так і розділеною на кілька введень, протягом 2 – 3 днів підряд. Припригніченні кісткового мозку, метастазах у кістковий мозок дозу знижують до60-75 мг/м2.Якщо препарат застосовують у комбінації з іншими протипухлиннимипрепаратами, рекомендована доза на цикл повинна бути відповідно знижена.В окремих випадках препарат може застосовуватися в більш високих дозах– 90 – 120 мг/м2 одноразово, з інтервалом 3 – 4 тижні.Повторні введення препарату можливі тільки при зникненні всіх ознактоксичності (особливо гематологічної і з боку ШКТ).

Пацієнтам з порушеннями функції нирок і рівнем креатиніну в сироватці кровібільше, ніж 5 мг/100 мл, слід призначати препарат у знижених дозах.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки дозу препарату встановлюють індивідуально.Якщо концентрація білірубіну в сироватці становить 1,4 – 3 мг/100 мл абозначення АСТ у 2 – 4 рази перевищує верхня межа норми, доза препарату, щовводиться, повинна бути знижена на 50%. Якщо концентрація білірубіну всироватці більше 3 мг/100 мл, або значення АСТ перевищує норму більше, ніж у 4рази, дозу знижують на 75% від рекомендованої.Пацієнтам, які раніше отримували масивну протипухлинну терапію, а такожз пухлинною інфільтрацією кісткового мозку рекомендують призначати препарат убільш низьких дозах або збільшувати інтервал між циклами. Рекомендуєтьсязниження дози до 60 – 75 мг/м². Загальну дозу на цикл можна вводитипротягом 2 –3 днів підряд.

Пацієнтам літнього віку при проведенні початкової терапії можливопризначення стандартних доз і режимів.Для зменшенняризику розвитку тромбозів і екстравазації Еуцин Швидкорозчинний рекомендуютьвводити через трубку системи для внутрішньовенної інфузії під час краплинноговведення 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Тривалість інфузіїповинна становити 3 - 20 хв, залежно від дози препарату і обсягу інфузійногорозчину.Для лікування поверхневих пухлин сечового міхура рекомендують проводити8 щотижневих інстиляцій препарату в сечовий міхур у дозі 50 мг (розведених у 25– 50 мл фізіологічного розчину). З появою симптомів місцевої токсичної дії(хімічний цистит, що виявляється дизурією, поліурією, ніктурією, боліснимсечовипусканням, гематурією, дискомфортом в ділянці сечового міхура, некрозомстінки сечового міхура) дозу слід знизити до 30 мг.При лікуванні раку сечового міхура іn-sіtu, залежно від індивідуальноїпереносимості, доза препарату може бути збільшена до 80 мг.Для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції поверхневихпухлин рекомендують виконувати 4 щотижневі інстиляції по 50 мг з подальшимпроведенням 11 щомісячних інстиляцій у тій же дозі.Еуцин Швидкорозчинний слід інстилювати через катетер і залишати всерединіміхура на 1 год. Під час інстиляції пацієнт повинен перевертатися, щобзабезпечити рівномірний вплив розчину на слизову оболонку сечового міхура. Щобне допустити надмірного розведення препарату сечею, пацієнта слід попередитипро необхідність утримуватися від питва протягом 12 год перед інстиляцією. Позакінченні процедури інстиляції пацієнт повинен спорожнити сечовий міхур.Особливу увагу слід приділити проблемам, пов’язаним з катетеризацією (ут.ч. при обструкції сечовивідного каналу, зумовленої масивнимивнутрішньоміхуровими пухлинами).При гепатоцелюлярному ракові для забезпечення інтенсивного місцевоговпливу та одночасного зменшення загальної токсичної дії Еуцин Швидкорозчиннийможе бути введений внутрішньоартеріально в головну печінкову артерію в дозі 60– 90 мг/м2, з інтервалом від 3 тижнів до 3 місяців або в дозах 40 –60 мг/ м2, з інтервалом 4 тижні.

Побічна дія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія (звичайно маєтранзиторний характер, досягаючи найнижчого рівня через 10 – 14 днів післявведення препарату, відновлення картини крові звичайно спостерігається до 21-годня), тромбоцитопенія, анемія.З боку серцево-судинної системи: прояв ранньої (гострої)кардіотоксичності - синусова тахікардія і/або аномалії на ЕКГ (неспецифічнізміни сегмента ST і зубця T), можливо тахіаритмії (шлуночкова екстрасистолія,шлуночкова тахікардія), брадикардія, AV- блокада, блокада ніжок пучка Гіса (ціявища не завжди є прогностичним чинником подальшого розвитку відстроченоїкардіотоксичності, рідко бувають клінічно значущими і звичайно не вимагаютьвідміни терапії препаратом). До проявів пізньої (відстроченої)кардіотоксичності належить зниження фракції викиду лівого шлуночка і/аборозвиток симптомів хронічної серцевої недостатності, таких як задишка, набряклегенів, кардіомегалія і гепатомегалія, олігоурія, асцит, ексудативний плеврит,ритм галопу. Можливі перикардит, міокардит. Найбільш тяжкою формою спричиненоїантрациклінами кардіоміопатії є небезпечна для життя хронічна серцева недостатність,що обмежує кумулятивну дозу препарату. В окремих випадках можливітромбоемболічні ускладнення, включаючи емболію легеневої артерії (у рядівипадків з летальним кінцем).З боку травної системи: анорексія, стоматит, нудота, блювання,гіперпігментація слизової оболонки порожнини рота, езофагіт, болі або відчуттяпечіння в ділянці живота, ерозії шлунка, кровотечі з ШКТ, коліт, діарея;підвищення активності печінкових трансаміназ і рівня білірубіну в сироватцікрові.З боку сечовидільної системи: забарвлення сечі в червоний колірпротягом 1 – 2 днів після введення препарату; можлива поява гіперурикемії.З боку органу зору: кон’юнктивіт, кератит.З боку ендокринної системи: аменорея (звичайно по закінченні лікуванняовуляція відновлюється, але можливий розвиток передчасної менопаузи);олігоспермія, азооспермія (у ряді випадків кількість сперматозоїдіввідновлюється до нормального рівня, це може відбутися через кілька років післязакінчення лікування); припливи жару до лиця.Дерматологічні реакції: алопеція, висип, свербіж, раптові почервонінняшкіри, гіперпігментація шкіри і нігтів, фотосенсибілізація, гіперчутливістьраніше опроміненої шкіри.Інші: нездужання, астенія, пропасниця, озноб, анафілактичні реакції,гострий лімфолейкоз, мієлолейкоз.Місцеві реакції: еритематозна покресленість по ходу вени, в якупроводилася інфузія; потім може виникнути місцевий флебіт або тромбофлебіт;флебосклероз, особливо при повторному введенні в невелику вену - склерозування;при екстравазації - болючість, целюліт, некроз навколишніх тканин.Побічні явища, можливі при внутрішньоартеріальному введенні: на додатокдо системної токсичності - виразка шлунка і дванадцятипалої кишки (імовірно, зарахунок рефлюкса в шлункову артерію); звуження жовчних проток унаслідокспричиненого препаратом склерозуючого холангіту.

Протипоказання. Вагітність;годування груддю;- підвищена чутливість до компонентів препарату та іншихантрациклінів або антрацендіонів.

Для внутрішньовенного введення: - виражена мієлосупресія;- виражені порушення функції печінки;- тяжка серцева недостатність;- аритмії;- недавно перенесений інфаркт міокарда.- попередня терапія кумулятивними дозами антрациклінів абоантрацендіонів.

Для введення в сечовий міхур: - інвазивні пухлини з пенетрацією у стінку сечового міхура;- інфекції сечовивідних шляхів;- запалення сечового міхура.

Передозування. Симптоми: тяжка міелосупресія (переважно лейкопеніяі тромбоцитопенія), токсичні прояви з боку ШКТ (мукозит), гострі ускладнення збоку серця (гостра дегенерація міокарда протягом 24 год). Відмічався такожрозвиток відстроченої (до 6 місяців після передозування антрациклінів) серцевоїнедостатності. Лікування: проводять симптоматичну терапію. Антидот проти епірубицинуне відомий.

Особливі вказівки. Еуцин Швидкорозчинний слід вводити тільки підспостереженням кваліфікованих лікарів, які мають досвід проведенняпротипухлинної терапії.Для зниження ризику токсичного ураження серця рекомендується до початкуі під час терапії Еуцином Швидкорозчинним проводити регулярний моніторинг йогофункції, включаючи оцінку фракції викиду лівого шлуночка за даними ЕХОКГ абобагатоканальної радіоізотопної ангіографії (МКРА), а також ЕКГ-моніторування.При виявленні ознак хронічної кардіотоксичності застосування препарату негайноприпиняють.Гостра кардіотоксичність у більшості випадків має зворотний характер ізвичайно не є показанням до відміни препарату. Пізня (відстрочена) токсичність(кардіоміопатія) залежить від сумарної дози, у зв’язку з чим кумулятивну дозуЕуцину Швидкорозчинного (900 – 1 000 мг/м²) можна перевищувати тільки увиняткових випадках. До факторів ризику кардіотоксичності належать захворюваннясерцево-судинної системи (у т.ч. приховані форми), курс променевої терапії ділянкисередостіння (проведене в даний момент або попереднє), терапія антрациклінамиабо антраценедіонами в анамнезі, одночасне застосування інших лікарськихзасобів з негативною інотропною дією. Кардіотоксичні прояви, як правило,розвиваються на фоні терапії або протягом 2 місяців після її закінчення, однаку деяких випадках можуть виникати відстрочені побічні ефекти (через кількамісяців або навіть років після закінчення терапії).Під час проведення кожного циклу терапії (особливо при застосуванніпрепарату у високих дозах) необхідно проводити оцінку гематологічних показників(кількість лейкоцитів, тромбоцитів, зміст гемоглобіну) і печінковихфункціональних тестів.З появою перших ознак екстравазації (печіння або болючість у місціін’єкції) інфузію треба негайно припинити, а потім відновити введення препаратув іншу вену. За необхідності проводять місцеву симптоматичну терапію (у т.ч.пакети з льодом).Еуцин Швидкорозчинний може спричинювати гіперурикемію через швидкийлізис пухлинних клітин, у зв’язку з чим пацієнтам під час терапії необхідновизначати рівень сечової кислоти, калію, кальцію і креатиніну. Для зниженняризику розвитку ускладнень, пов’язаних із синдромом лізису пухлини, ізапобігання гіперурикемії слід забезпечити адекватну гідратацію пацієнта,корекцію кислотно-лужної рівноваги (олуження) і профілактичне призначенняалопуринолу.Чоловіки, які отримують Еуцин Швидкорозчинний, повинні застосовуватинадійні методи контрацепції.Персоналові, який працює з препаратом, треба користуватися захисними рукавичками.При випадковому потраплянні порошку або розчину на шкіру або слизові оболонкитреба негайно промити ці ділянки водою з милом або розчином бікарбонату натрію,при потраплянні в очі - промивати око великою кількістю води протягом 15 хв.При роботі з препаратом необхідно дотримувати правил поведінки ізцитотоксичними речовинами. Забруднену препаратом поверхню рекомендуютьобробляти розведеним розчином гіпохлориту натрію (з вмістом хлору 1%).

Вагітність і лактаціяПрепарат протипоказаний в період вагітності.За необхідності призначення препарату в період лактації слід вирішитипитання про припинення годування груддю.У період застосування Еуцину Швидкорозчинного жінкам дітородного вікуслід використувати надійні методи контрацепції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні ЕуцинШвидкорозчинний підсилює токсичну дію інших протипухлинних лікарських засобів,особливо мієлотоксчний ефект і дію на ШКТ.При одночасному застосуванні Еуцину Швидкорозчинного з іншими потенційнокардіотоксичними препаратами або ліками, що діють на серце, зростає ймовірністьрозвитку кардіотоксичного ефекту (необхідно моніторувати стан серцевоїдіяльності протягом усього періоду лікування).При одночасному застосуванні циметидин збільшує період напіввиведенняепірубіцину (така комбінація не рекомендується).Фармацевтична взаємодія Еуцин Швидкорозчинний не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.Не допускається контакт Еуцину Швидкорозчинного з розчинами, що маютьлужну реакцію, оскільки це може призвести до гідролізу епірубіцину.Еуцин Швидкорозчинний не слід змішувати з гепарином через їх хімічнунесумісність, унаслідок якої утвориться осад.

Умови та термін зберігання. Порошок Еуцин Швидкорозчинний слід зберігатиу недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище25ºС. У розчиненому вигляді Еуцин Швидкорозчинний можна зберігати узахищеному від світла місці протягом 24 год при температурі 25°С або протягом48 год при температурі 2-8°С. Термінпридатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z