Загружается, подождите...

Есмерон (Esmeron)


міжнародна та хімічна назви: рокуронію бромід; 1-[17b-ацетилокси-3a-гідрокси-2b-4-морфолініл)- 5a-андростан-16b-іл] -1-(2-пропеніл)піролідинію бромід;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин;

склад:1мл Есмерону містить 10 мг рокуронію броміду; допоміжні речовини: ацетат натрію, хлориднатрію, оцтова кислота, вода для ін'єкцій.Форма випуску. Розчиндля ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Недеполяризуючіміорелаксанти з периферичним механізмом дії. Код АТС М03А С.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Есмерон (рокуронію бромід) - це швидкодіючийнедеполяризуючий нейром’язовий блокатор помірної дії, для якого характерні всітипові фармакологічні ефекти препаратів цього класу (курареподібні засоби). Цейпрепарат діє шляхом конкурентного впливу на нікотинові холінорецептори уділянці закінчень рухових нервів. Антагоністами препарату є інгібіториацетилхолінестерази, наприклад неостигмін, едрофоній та піридостигмін.ED90 (доза, що необхідна для пригніченняна 90 % м'язового сіпання великого пальця у відповідь на стимуляцію ліктьовогонерва) під час внутрішньовенного наркозу становить приблизно 0,3 мг рокуроніюброміду на кг маси тіла.Адекватні умови для інтубації створюються майже вусіх хворих протягом 60 секунд після внутрішньовенного введення дози 0,6 мгрокуронію броміду на кг маси тіла (2 х ED90 під внутрішньовеннимнаркозом), при цьому у 80 % хворих умови для інтубації розцінюються як чудові.Загальне розслаблення м'язів, достатнє для проведення будь-яких хірургічнихвтручань, досягається протягом 2 хвилин. Тривалість клінічно значущого ефекту(час до спонтанного відновлення скорочень, амплітуда яких збільшується до 25 %від амплітуди початкового скорочення) при застосуванні цієї дози становить30-40 хвилин. Загальна тривалість ефекту (час до спонтанного відновленняамплітуди скорочень до 90 % від амплітуди початкового скорочення) становить 50хвилин. Середній час спонтанного відновлення скоротливої здатності скелетнихм’язів до рівня 25-75 % (індекс відновлення) після болюсного введення дози 0,6мг рокуронію броміду на кг маси тіла становить 14 хвилин. При застосуванні менших доз 0,3-0,45 мг рокуроніюброміду на кг маси тіла (1-1½ х ED90) час до початку діїзбільшується, а тривалість ефекту зменшується. Після введення 0,45 мг рокуроніюброміду на кг маси тіла прийнятні умови для інтубації створюються через 90секунд. Під час виконання швидкої послідовної індукції задопомогою пропофолу або фентаніл/тіопенталу адекватні умови для інтубаціїдосягаються протягом 60 секунд після введення 1,0 мг рокуронію броміду на кгмаси тіла відповідно у 93 % і 96 % хворих. У 70 % з цих пацієнтів умови дляінтубації розцінюються як чудові. Клінічна тривалість ефекту при застосуванніцієї дози досягає 1 години – часу, протягом якого може безпечно усуватисянейром'язева блокада. Після введення дози 0,6 мг рокуронію броміду на кг маситіла адекватні умови для інтубації досягаються протягом 60 секунд у 81 % і 75 %хворих під час швидкої послідовної індукції за допомогою відповідно пропофолуабо фентаніл/тіопенталу.При застосуванні доз вище 1,0 мг (3 х ED90)рокуронію броміду на кг маси тіла умови для інтубації відчутно не покращуються,проте тривалість дії подовжується. Дію доз вище 4 х ED90 не вивчали.Тривалість дії препарату у підтримуючій дозі 0,15 мгрокуронію броміду на кг ваги тіла під час анестезії за допомогою енфлурану таізофлурану у пацієнтів похилого віку і при захворюваннях печінки та/або нирокможе дещо збільшуватись (приблизно 20 хв) порівняно із пацієнтами з нормальноюфункцією органів виділення під час внутрішньовенного наркозу (приблизно 13 хв).Кумулятивний ефект (прогресивне збільшення тривалості дії) при багаторазовомувведенні підтримуючої дози не спостерігається.Після тривалої інфузіїпрепарату у відділенні інтенсивної терапії час до відновлення реакції напослідовні чотири стимули із співвідношенням 0,7 залежить від виразностіблокади наприкінці інфузії. Після тривалої інфузії протягом 20 годин або більшесередній (діапазон) час між відновленням Т2 на послідовні чотиристимули і відновленням реакції на ці стимули із співвідношенням 0,7 становитьприблизно 1,5 (від 1 до 5) години у хворих без множинної органної патології і 4(від 1 до 25) години у хворих з наявністю такої патології.У хворих, яким планується проведеннясерцево-судинної операції, найчастішими змінами з боку серцево-судинної системина початку максимальної блокади після введення 0,6-0,9 мг Есмерону на кг маситіла є незначне і клінічно незначуще збільшення частоти серцевих скорочень(максимально на 9 %) і підвищення середнього артеріального тиску – максимальнона 16 % порівняно з початковими величинами.Введення інгібіторівацетилхолінестерази, наприклад, неостигміну, піридостигміну чи едрофонію,усуває дію Есмерону.Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення одноразовоїболюсної дози рокуронію броміду зміна його концентрації у плазмі кровівідбувається в три експоненціальні фази. У здорових дорослих людей середній(95% довірчий інтервал) період напіввиведення становить 73 (66-80) хвилини, об'ємрозподілення (явний) при постійній концентрації – 203 (193-214) мл.кг-1,а кліренс плазми – 3,7 (3,5-3,9) мл.кг-1.хв-1. У контрольованих дослідженняхпоказано, що кліренс плазми у людей похилого віку і при порушенніфункціональної активності нирок уповільнюється, але у більшості досліджень такізміни не були статистично достовірними. У пацієнтів із захворюваннями печінкисередній час напіввиведення збільшується на 30 хвилин, а середнійкліренс плазми уповільнюється на 1 мл.кг-1.хв-1.При введенні препарату шляхомтривалої інфузії з метою полегшення штучної вентиляції протягом 20 хвилин абобільше середній час напіввиведення і середній (явний) об'єм розподілення припостійній концентрації збільшуються. При проведенні контрольованих клінічнихдосліджень були виявлені значні міжіндивідуальні розбіжності, пов'язані згенезом і ступенем (множинної) органної патології, а також з індивідуальнимивластивостями пацієнтів. У хворих з множинною органною патологією середній (± SD) час напіввиведення становив 21,5 (±3,3)години, (явний) об'єм розподілення при постійній концентрації – 1,5 (±0,8) л.кг-1, а кліренс плазми – 2,1 (±0,8)мл.кг-1.хв-1. Рокуроній виводиться з організмуразом із сечею і жовчю. Виділення із сечею протягом 12-24 годин досягає 40 %.Після ін'єкції рокуронію броміду з радіоактивною міткою через 9 днів виділеннярадіоактивного препарату становило 47 % разом із сечею і 43 % разом зфекальними масами. Приблизно 50 % від введеної дози препарату виділяється у незміненомувигляді.Показання для застосування. Есмеронзастосовують як допоміжний до загальної анестезії засіб для полегшенняінтубації трахеї під час стандартної та швидкої послідовної індукції (rapidsequence induction – RSI), а також для розслаблення скелетних м'язів під часоперацій. Есмерон також застосовують як допоміжний засіб увідділеннях інтенсивної терапії для полегшення інтубації та штучної вентиляції.Спосіб застосування та дози. Дозу Есмерону,як і інших нейром'язевих блокаторів, необхідно підбирати індивідуально длякожного хворого. При визначенні дози слід враховувати спосіб анестезії таочікувану тривалість операції, спосіб седатації та очікувану тривалість штучноївентиляції, можливу взаємодію з іншими сполучено введеними препаратами, а такожстан хворого. Для оцінки нейром'язевої блокади та її усунення рекомендуєтьсязастосовувати відповідні прилади для нейром'язевого моніторингу (наприкладTOF). Інгаляційні анестетики посилюють нейром'язевийблокуючий ефект Есмерону. Проте таке посилення стає клінічно значущим у ходіанестезії тільки тоді, коли у тканинах досягається необхідна для такоївзаємодії концентрація летких агентів. Тому під час тривалих процедур (більше 1години), які проводять під інгаляційною анестезією, корекцію за допомогоюЕсмерону слід проводити шляхом введення невеликих підтримуючих доз препаратучерез значні інтервали або шляхом зменшення швидкості інфузії Есмерону (див.розд. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Нижче наводяться дози для дорослих, якірекомендуються для інтубації трахеї або забезпечення міорелаксації під часхірургічних втручань різної тривалості, а також для застосування препарату увідділеннях інтенсивної терапії. Хірургічні втручанняІнтубація трахеїСтандартною дозою для інтубації під час звичайноїанестезії є 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла. Майже для всіх пацієнтіввведення цієї дози дозволяє створити адекватні умови для інтубації протягом 60секунд. Для полегшення умов інтубації трахеї під час швидкої послідовноїіндукції рекомендується застосовувати дозу 1,0 мг рокуронію броміду на кг маситіла, введення якої також дозволяє майже в усіх пацієнтів створити адекватніумови для інтубації протягом 60 секунд. Якщо для швидкої послідовноїіндукції застосовується доза 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла,рекомендується проводити інтубацію через 90 секунд після введення рокуроніюброміду.Пацієнткам, яким роблятькесарів розтин, рекомендується призначати тільки дозу 0,6 мг рокуронію бромідуна кг маси тіла, оскільки для цієї категорії пацієнтів не було досліджено дозу1,0 мг/кг.Підтримуюча дозаРекомендованою підтримуючоюдозою є 0,15 мг рокуронію броміду на кг маси тіла. При проведенні тривалоїінгаляційної анестезії цю дозу необхідно зменшити до 0,075-0,1 мг рокуроніюброміду на кг маси тіла. Підтримуючі дози слід вводити тоді, коли амплітудаскорочення м'язів відновлюється до 25 % від початкової амплітуди скорочення абоколи з'являються 2-3 реакції у відповідь на серію з чотирьох стимулів.Тривала інфузіяЯкщо Есмерон вводять шляхомтривалої інфузії, то рекомендується спочатку ввести навантажувальну (болюсну)дозу 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла, а коли розслаблення скелетнихм'язів почне зменшуватися розпочати інфузію. Швидкість інфузії слідвстановлювати таку, щоб підтримувати скоротливу реакцію скелетних м'язів нарівні 10 % від контролю або щоб зберігалися 1-2 реакції у відповідь на серію зчотирьох стимулів. Для дорослих при загальній внутрішньовенній анестезіїшвидкість інфузії, що необхідна для підтримки такого розслаблення м'язів,становить 0,3-0,6 мг.кг-1.год-1, а при інгаляційномунаркозі – 0,3-0,4 мг.кг-1.год-1. Важливо безперервноспостерігати за рівнем нейром'язевої блокади, оскільки швидкість інфузії можебути різною для різних пацієнтів і при застосуванні різних методіванестезії.Дозування у педіатріїУ дітей (1-14 років) і немовлят(1-12 міс.) під галотановим наркозом спостерігається така сама чутливість до Есмерону,як і у дорослих. У дітей препарат починає діяти швидше, ніж у дорослих.Клінічна тривалість дії у дітей коротша, ніж у дорослих. Для наданнярекомендації щодо призначення Есмерону немовлятам (0-1 міс.) недостатньо даних.Дозування для людей похилого вікута пацієнтів із захворюванням печінки та/або жовчовивідного тракту чи знирковою недостатністюДля людей похилого віку,пацієнтів із захворюванням печінки та/або жовчовивідного тракту чи знирковою недостатністю стандартною дозою для інтубації під час звичайноїанестезії є 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла. Для швидкої послідовної індукції у пацієнтів зможливим подовженням тривалості дії препарату рекомендується застосовувати дозу0,6 мг на кг маси тіла. Незалежно від методу анестезії рекомендованоюпідтримуючою дозою для таких хворих є 0,075 – 0,1 мг рокуронію броміду на кгмаси тіла, а рекомендованою швидкістю інфузії – 0,3-0,4 мг.кг-1.год-1(див. також підрозділ "Тривала інфузія").Дозування для людей з надмірною масою тілаПри застосуванні препарату для людей з надмірноюмасою тіла або ожирінням (з масою тіла, що на 30 % і більше перевищує ідеальну)дози слід зменшувати, перераховуючи на м’язову масу тіла.

Процедури у відділенні інтенсивної терапіїІнтубація трахеїДля інтубації трахеї повинні використовуватися ті ждози, які описані вище у підрозділі “Хірургічні втручання”.Дозування для полегшенняштучної вентиляціїРекомендується спочаткузастосовувати навантажувальну дозу 0,6 мг рокуронію броміду на кг маси тіла, апотім одразу після відновлення амплітуди скорочення м'язів на 10 % або післяпояви 1-2 скорочень у відповідь на стимуляцію чотирма стимулами проводититривалу інфузію. Дозу завжди слід підбирати індивідуально, залежно від стануконкретного пацієнта. Для дорослих пацієнтів рекомендована початкова швидкістьінфузії становить 0,3-0,6 мг.кг-1.год-1 протягом 1-оїгодини введення для підтримки нейром’язевої блокади на рівні 80-90 % (1-2скорочення на стимуляцію TOF). Цю швидкість протягом наступних 6-12 годиннеобхідно зменшувати згідно з індивідуальною відповідною реакцією. Після цьогоперіоду індивідуальна доза залишається відносно постійною.Було виявлено значнуміжіндивідуальну розбіжність у щогодинній швидкості інфузії при проведенніконтрольованих клінічних досліджень, при цьому швидкість коливалась усередньому від 0,2 до 0,5 мг.кг-1.год-1, залежно відгенезу і ступеня ураження органу(ів), сполученого медикаментозного лікування таіндивідуальних особливостей пацієнта. Для забезпечення оптимального контролю закожним пацієнтом рекомендується ретельно стежити за станом нейром’язевоїпередачі. Дію препарату вивчали при його введенні протягом майже 7 днів. Даніна підтримку рекомендацій щодо дозування для полегшення штучної вентиляції удітей і людей похилого віку не були отримані.ВведенняЕсмерон вводять внутрішньовенноабо у вигляді болюсної ін'єкції чи тривалої інфузії (див. також підрозділ"Сумісність (інструкції для використання / поводження)”).

Побічна дія. - Анафілактичні реакції. У дуже рідких випадках можуть виникатисильні анафілактичні реакції на нейром’язеві блокатори, включаючи Есмерон.Іноді такі реакції були навіть фатальними. Через можливу тяжкість таких реакційнеобхідно завжди передбачати імовірність їхньої появи і вживати відповідних застережнихзаходів.-Вивільнення гістаміну ігістаміноїдні реакці. Оскількивідомо, що нейром’язеві блокатори здатні спричинювати як локальне, так ісистемне вивільнення гістаміну, при застосуванні таких препаратів слід завждивраховувати можливість появи свербежу та еритематозних реакцій у місцівведення, а також появи генералізованих гістаміноїдних (анафілактоїдних)реакцій, наприклад бронхоспазму та зміни серцево-судинної діяльності –гіпотензії і тахікардії. Хоча після швидкого болюсного введення 0,3-0,9 мгрокуронію броміду на кг маси тіла спостерігалось незначне підвищенняконцентрації гістаміну в плазмі крові, клінічно вираженої тахікардії,артеріальної гіпотензії або інших клінічних виявів вивільнення гістаміну призастосуванні Есмерону не спостерігалось. -Локальні реакції у місцівведення. Під час швидкоїпослідовної індукції відмічався біль при ін’єкції, особливо коли хворий щеповністю не втратив свідомості і найчастіше – коли як агент для індукціїзастосовувався пропофол. У клінічних дослідженнях біль у місці введеннявідмічали 16 % хворих, яким проводили швидку послідовну індукцію за допомогоюпропофолу, і менше ніж 0,5 % хворих, яким введення у наркоз проводили задопомогою фентанілу і тіопенталу.

Протипоказання. Наявність у минулому анафілактичних реакцій нарокуроній або іони броміду.

Передозування. У випадку передозування і тривалоїнейром’язевої блокади хворому необхідно продовжувати штучну вентиляцію легеніві седацію. На початку відновлення спонтанного дихання слід ввести адекватнудозу інгібітора ацетилхолінестерази (наприклад, неостигміну, едрофонію,піридостигміну). Якщо введення інгібітора ацетилхолінестерази не допомагаєусунути нейром’язеву блокаду, спричинену Есмероном, то слід продовжувати штучнувентиляцію аж до повного відновлення спонтанного дихання. Повторне введенняінгібітора ацетилхолінестерази може бути небезпечним.В експериментах на тваринах гостра серцево-судиннанедостатність, яка в результаті призводила до зупинки серця, не виникаланавіть при введенні кумулятивної дози 750 х ED90 (135 мг рокуроніюброміду на кг маси тіла).

Особливості застосування. Оскільки Есмерон спричинює паралічдихальних м’язів, пацієнтам, яким вводять цей препарат, необхідно обов’язковопроводити штучну вентиляцію аж до адекватного відновлення спонтанного дихання.Як і у разі використання інших блокаторів нейром’язевої передачі, важливовраховувати можливі труднощі при інтубації, особливо коли препарат застосовуютьдля швидкої послідовної індукції. Після введення нейром’язевих блокаторів можутьвиникнути анафілактичні реакції. Необхідно завжди вживати заходів для усуненнятаких можливих реакцій. Якщо у пацієнта раніше спостерігались анафілактичніреакції на введення нейром’язевих блокаторів, то слід дотримувати особливої обережності,оскільки існують дані про виникнення перехресної алергічної реакції напрепарати цієї групи.Доза більше 0,9 мг рокуронію броміду на кг маси тіламоже підвищувати частоту серцевих скорочень; цей ефект може компенсуватибрадикардію, яка виникає внаслідок введення інших анестезуючих агентів абовагусних стимуляторів. Загалом відмічено, що тривале застосуванняміорелаксантів у блоці інтенсивної терапії спричинює тривалий параліч та/абослабкість скелетних м’язів. Щоб запобігти можливому подовженню нейром’язевоїблокади та/або передозуванню, наполегливо рекомендується постійно контролюватинейром’язеву передачу протягом усього періоду застосування міорелаксантів. Прицьому пацієнтам слід проводити адекватну аналгезію та седацію. Крім того, міорелаксантинеобхідно вводити в дозах, що відповідають стану конкретного пацієнта, і підконтролем досвідчених клініцистів, обізнаних з дією міорелаксантів таапаратурою для спостереження за нейром’язевою передачею.Оскільки Есмерон завжди використовується разом зіншими препаратами, й оскільки можлива поява злоякісної гіпертермії під часанестезії, навіть за відсутності відомих для її запуску агентів, клініцистиперед початком проведення анестезії повинні знати ранні ознаки, способипідтвердження діагнозу і лікування злоякісної гіпертермії. В експериментах натваринах показано, що Есмерон не є агентом, який стимулює розвинення злоякісноїгіпертермії.Певні стани можуть впливати нафармакокінетику та/або фармакодинаміку Есмерону Захворювання печінки та/або жовчовивіднихшляхів і ниркова недостатністьЧерез те, що рокуроній виділяється разом із сечею іжовчю, Есмерон слід призначати з обережністю пацієнтам з клінічними ознакамизахворювання печінки та/або жовчовивідних шляхів і ниркової недостатності.У таких хворих спостерігалось подовження дії препарату при введенні дози 0,6 мгрокуронію броміду на кг маси тіла.Збільшення часу циркуляції у кровіСтани, пов’язані із збільшенням часуциркуляції препарату в крові, такі як серцево-судинні захворювання,похилий вік і набряки, що спричинюють збільшення об’єму розподілення, можутьпризводити до уповільнення початку дії препарату. Захворювання нервово-м’язевої системиЕсмерон, подібно до інших нейром’язевих блокаторів, повиненпризначатися з особливою обережністю пацієнтам з нейром’язевим захворюваннямабо після поліомієліту, оскільки у таких випадках відповідна реакція нанейром’язеві блокатори може значно змінюватися. Ступінь і спрямованість такихзмін можуть значно різнитись. У хворих з тяжкою міастенією або з міастенічнимсиндромом (Ітона – Ламберта) невеликі дози Есмерону можуть спричинювати значнийнейром’язевий блок, тому слід попередньо підібрати ефективну дозу методомтитрування.ГіпотерміяПри операціях в умовах гіпотермії блокуюча діяЕсмерону посилюється, а тривалість ефекту збільшується.ОжирінняПодібно до дії іншихнейром’язевих блокаторів тривалість дії Есмерону у пацієнтів з ожирінням можеподовжуватись, а час відновлення нормального стану нервово-м’язевої передачіпісля застосування препарату – збільшуватись. ОпікиУ хворих з опіками можерозвиватися резистентність до недеполяризуючих нейром’язевих блокаторів. Томурекомендується підбирати дозу відповідно до реакції організму.Стани, які можуть посилюватидію Есмерону-Гіпокаліємія (наприклад, післясильного блювання, діарея і лікування діуретиками), гіпермагніємія,гіпокаліємія (після масивного переливання крові), гіпопротеїнемія,дегідратація, ацидоз, гіперкапнія, кахексія.Тому при можливості необхіднопровести корекцію сильних електролітних розладів, змін рН крові абодегідратації. Вагітність і лактаціяДля оцінки потенційної загрозидля плода внаслідок застосування Есмерону під час вагітності у жінок накопиченонедостатньо даних. В експериментах на тваринах не виявлено ознак несприятливоїдії препарату. Есмерон можна вводити вагітним жінкам тільки у тому разі, якщо,на думку лікаря, переваги застосування цього препарату переважують можливийризик.Пацієнткам, яким роблятькесарів розтин, Есмерон можна призначати для швидкої послідовної індукції заумови відсутності труднощів у інтубації або якщо вводять достатню дозуанестезуючого препарату чи проводять інтубацію, полегшену попереднім веденнямсукцинілхоліну. Показано, що Есмерон, введений у дозі 0,6 мг на кг маси тіла, єбезпечним для пацієнток, яким проводять кесарів розтин. Застосування Есмеронуне впливає на бал за шкалою Апгара, тонус м’язів плода або накардіореспіраторну адаптацію. При аналізі проби крові з пупкового канатикапоказано, що через плаценту проходить лише незначна кількість рокуроніюброміду, яка не може призвести до появи клінічно значущих небажаних реакцій уновонародженої дитини.Примітка. Дію дози 1,0 мг/кг вивчали при швидкомувведенні у наркоз, а не при проведенні кесаревого розтину.У пацієнток, яким вводять солімагнію для лікування токсемії вагітних, усунення нейром’язевої блокади,спричиненої нейром’язевими блокаторами, може гальмуватись або бутинезадовільним, оскільки солі магнію посилюють нейром’язеву блокаду. Тому дляцих пацієнток дозу Есмерону необхідно зменшити і підбирати її залежно відвідповідної реакції м’язів.Дані щодо застосування Есмеронуу лікуванні жінок у період лактації відсутні. Есмерон можна вводити жінкам уперіод лактації тільки у тому разі, якщо, на думку лікаря, перевагизастосування цього препарату переважують можливий ризик.Вплив на здатність керуватиавтомобілем та іншими механічними засобамиПротягом 24 годин після повногоусунення дії Есмерону, спрямованої на нейром’язеву блокаду, не рекомендуєтьсяпрацювати з потенційно небезпечними механізмами або керувати автомобілем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Показано, що такі лікарські препаративпливають на виразність та/або тривалість дії блокаторів нервово-м'язевоїпередачі недеполяризуючої дії.Посилення дії-Галогеновані леткі анестетикита ефір.-Високі дози тіопенталу,метогекситалу, кетаміну, фентанілу, гамагідроксибутирату, етомідату іпропофолу.-Інші недеполяризуючінейром’язеві блокатори.-Попереднє введеннясуксаметонію.-Інші препарати:- антибіотики: амоноглікозид,лінкозамід і поліпептидні антибіотики, - ациламіно-пеніциліновіантибіотики, тетрациклін, високі дози - метронідазолу;-діуретики, тіамін, інгібіториМАО, хінідин, протамін, альфа-адренергічні -блокатори, солі магнію,блокатори кальцієвих каналів, солі літію.Послаблення дії- Неостигмін, едрофоній, піридостигмін,похідні амінопіридину.- Кортикостероїди, фенітоїн або карбамазепін(при їх попередньому тривалому застосуванні).- Норадреналін, азатіоприн (тількитранзиторний і незначний ефект), теофілін, кальцію хлорид, калію хлорид.Сумісність (інструкції длявикористання / поводження)Дослідження для вивчення сумісності були проведені зтакими інфузійними рідинами. Показано, що Есмерон у номінальній концентрації0,5 мг/мл і 2,0 мг/мл сумісний з 0,9 % NaCl, 5 % декстрозою, 5 % декстрозою уфізіологічному розчині, стерильною водою для ін'єкцій, лактатним розчиномРінгера і Гемацелем (Haemaccel). Введення необхідно почати одразу післязмішування розчинів і закінчити протягом 24 годин. Залишки розчину слід вилити.Есмерон можна вводити в системи для тривалихвнутрішньовенних вливань разом з розчинами таких препаратів: адреналін,алкуроній, алфентаніл, амінофілін, атракурій, атропін, цефтазидим, цефуроксим,циметидин, клемастин, кліндаміцин, клометіазол, клоназепан, клонидин,данапароїд, добутамін, допамін, дроперидол, ефедрин, ерготамін, есмолол,етомідат, фентаніл, флукотозин, галамін, гентаміцин, декстроза 40 %,глікопіронію бромід, гепарин, ізопреналін, кетамін, лабеталол, лідокаїн,манітол 20 %, метоклопрамід, метопролол, метронідазол, мідазолам, мілринон,морфін, ніфедипін, німодипін, нітрогліцерин, норадреналін, окситоцин,панкуроній, петидин, піпекуроній, хлорид калію, прометазин, пропанолол,ранітидин, сальбутамол, гідрокарбонат натрію, нітропрусид, суфентаніл,суксаметоній, векуроній і верапаміл, а також з препаратами Гелоплазма іТаламонал.НесумісністьФізичну несумісність спостерігали для Есмерону прийого додаванні до розчинів, в яких містились такі препарати: амфотерицин,амоксицилін, азатіоприн, цефазолін, клоксацилін, дексаметазон, діазепам,еноксимон, еритроміцин, фамотидин, фуросемід, гідрокортизону натрій сукцинат,інсулін, метогекситал, метилпреднізолон, преднізолону натрій сукцинат,тіопентал, триметоприм і ванкоміцин. Есмерон також несумісний з Інтраліпідом.Есмерон не слід змішувати зрозчинами або ліками в одному шприці або посудині, за винятком тих розчинів, зякими доведена сумісність Есмерону (див. “Сумісність. (інструкції длявикористання/поводження)»). Якщо Есмерон вводять через ту саму інфузійну систему,яка використовується для введення інших препаратів, цю систему слід ретельнопромивати (наприклад, 0,9 % розчином NaCl) між введенням Есмерону та ліків, зякими встановлена несумісність Есмерону або з якими не встановлена йогосумісність.

Умови та термін зберігання. Термін зберіганняЕсмерону становить 3 роки за умови дотримання необхідних умов його зберігання(див. підрозділ "Особливі умови зберігання"). Дата, зазначена накартонній коробці та етикетці флакона, означає дату закінчення терміну придатності;це дата, до якої може використовуватись Есмерон. Оскільки Есмерон не міститьконсерванта, розчин слід використати одразу після відкриття флакона.Особливі умови зберіганняЕсмерон необхідно зберігати в холодильнику, притемпературі 2-8 °С. Препарат можна зберігати позахолодильником, при температурі до 30 °С,але протягом не більше 12 тижнів. Якщо препарат тримали за межами холодильника,його не можна туди повертати. Термін зберігання не повинен перевищувати термінупридатності.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z