Загружается, подождите...

Епрекс (Eprex)


міжнародна назва: Erythropoіetin (епоетин-альфа);

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, вільний відсторонніх включень. Значення рН розчину - 6,9±0,3;

склад: 1 шприц містить епоетин альфа -16,8 мкг/ 0,5 мл(2000 ОД/ 0,5 мл), 33,6 мкг/ 0,4 мл (4000 ОД/ 0,4 мл), 84,0 мкг/ 1 мл (10000ОД/ 1 мл);допоміжні речовини: полісорбат 80, гліцин, натріюхлорид, натрію гідрогенфосфат дигідрат, натрію дигідрогенфосфат, вода дляін’єкцій.Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антианемічні препарати. Еритропоетин.Код АТС В03Х А01.Фармакологічні властивості. Епоетин-альфа є очищенимглікопротеїном, що стимулює еритропоез. Епоетин-альфа є продуктом, щовиробляється клітинами ссавців, які мають вбудований ген, що забезпечуєкодування еритропоетину людини.За амінокислотним складом епоетин-альфа, якийвиробляється за генно-інженерною технологією, ідентичний з еритропоетиномлюдини, що виділяється із сечі хворих на анемію. Білкова частина становитьприблизно 60 % від молекулярної маси та містить 165 амінокислот. Чотиривуглеводні ланцюги приєднані до білка трьома N-глікозидними зв’язками та однимО-глікозидним зв’язком. Молекулярна маса епоетину альфа – приблизно 30 000дальтонів.Еритропоетин є глікопротеїном, який відіграє рольчинника, який стимулює мітоз, та гормону, що стимулює еритропоез. Забіологічними властивостями епоетин-альфа не відрізняється від людськогоеритропоетину. Біологічна ефективність епоетину-альфа продемонстрована in vivoна різних моделях (здорові та анемічні щури, миші з поліцитемією). Післявведення епоетину-альфа кількість еритроцитів, ретикулоцитів, рівеньгемоглобіну та швидкість поглинання 59Fe зростає. За допомогоюкультур клітин людського кісткового мозку було доведено, що епоетин-альфавибірково стимулює еритропоез та не впливає на лейкопоез

. Цитотоксичнадія на клітини кісткового мозку не виявлена.Фармакокінетика.Внутрішньовенне введення: період напіввиведення привнутрішньовенному введенні становить 4-6 год. Обсяг розподілу приблизнодорівнює обсягу плазми.Підшкірне введення: концентрації у плазмі припідшкірному введенні значно нижчі, ніж при внутрішнь-овенному введенні. Рівеньу плазмі підвищується повільно і сягає максимуму протягом 12-18 год післявведення.Період напіввиведення при підшкірному введенністановить майже 24 год.Біодоступність препарату при підшкірному введенністановить приблизно 20 %.

Показання для застосування. - Лікування анемії, пов’язаної з хронічною нирковою недостатністю у дорослих хворих, які перебувають на гемо- або перитонеальному діалізі, у переддіалізних пацієнтів та у дітей, що знаходяться на гемодіалізі. - Лікування тяжкої анемії у дорослих пацієнтів з нирковою недостатніс- тю, які ще не підлягають діалізу. - Лікування анемії та зниження об’єму необхідних гемотрансфузій у дорослих пацієнтів, які підлягають хіміотерапії з причини солідних пухлин, злоякісної лімфоми або ж множинної мієломи та, якщо загальний статус пацієнта вказує на ризикованість переливань (тобто, серцево-судинні захворювання, наявна анемія до початку хіміотерапії). - Лікування анемії у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які одержували терапію зидовудином та мають рівень ендогенного еритропоетину <= 500 ОД/мл. - У межах передепозитної програми перед великими хірургічними втручаннями у пацієнтів з рівнем гематокриту 33-39 % для полегшення збирання аутологічної крові та зменшення ризику, пов’язаного з використанням алогенних гемотрансфузій, якщо очікувана потреба у крові для переливання перевищує кількість, яку можна одержати методом аутологічного збирання без застосування еритропоетину-альфа. - Дорослим пацієнтам з легким та середнім ступенем анемії (гемоглобін у межах від > 10 до <= 13 г/дл) перед проведенням обширної операції з очікуваним середнім ступенем втрати крові (2-4 одиниці гемоглобіну або 900-1800 мл крові) для зменшення потреби в алогенних гемотрансфузіях та полегшення відновлення системи еритропоезу.

Спосіб застосування та дози.Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю.У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністюпрепарат необхідно застосовувати тільки шляхом внутрішньовенного введення (див.Розділ “Особливості застосування” ).Оптимальна концентрація гемоглобіну становить 10-12г/дл у дорослих пацієнтів та 9,5-11 г/дл у дітей.У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю таішемічною хворобою серця або застійною серцевою недостатністю підтримуюча концентраціягемоглобіну не повинна перевищувати верхню межу оптимальної концентраціїгемоглобіну.Рівень феритину (або концентрацію сироватковогозаліза) слід визначати у всіх пацієнтів до початку лікування ЕПРЕКСОМ.На етапі коригування доза ЕПРЕКСУ повинна бутизбільшена, якщо концентрація гемоглобіну не підвищується хоча б на 1 г/дл намісяць.Клінічно значуще підвищення концентраціїгемоглобіну, як правило, спостерігається не раніше, ніж через 2 тижні лікування(у деяких пацієнтів через 6-10 тижнів). По досягненню оптимальної концентраціїгемоглобіну дозу слід зменшити на 25 ОД/кг для уникнення перевищенняоптимальної концентрації. Якщо концентрація гемоглобіну перевищує 12 г/дл,терапію ЕПРЕКСОМ слід тимчасово припинити.Зниження дози можна забезпечити шляхом зменшеннякількості щоденних введень препарату на одне введення, або шляхом зменшеннякожної разової дози, що вводиться.Дорослі пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі,препарат необхідно вводити тільки внутрішньовенно (див. Розділ “Особливостізастосування” ).Лікування розподіляється на два етапи.Фаза корекції. По 50 ОД/кг три рази на тижденьвнутрішньовенно.При необхідності збільшення дози можна здійснити поетапнезбільшення (не частіше одного разу протягом 4 тижнів) на 25 ОД/кг три рази натиждень до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну.Підтримуюча фаза. Регулювання дози для підтриманнябажаного рівня гемоглобіну (Hb) від 10 до 12 г/дл (6.2 – 7.5 ммоль/л).Рекомендована загальнотижнева доза від 75 до 300ОД/кг.Наявні дані вказують на те, що пацієнти, у якихпочатковий рівень гемоглобіну дуже низький (<6 г/дл або 3,75 ммоль/л) можутьпотребувати більших доз для підтримання концентрації, порівняно з пацієнтами зменш обтяжливою анемією (>8 г/дл або >5 ммоль/л).Дорослі пацієнти на перитонеальному діалізі.Епрекс має водитися тільки внутрішньовенним шляхом.Лікування розподіляється на два етапи.Фаза корекції. По 50 ОД/кг два рази на тиждень.Підтримуюча фаза. Урегулювання дози дляпідтримання бажаного рівня гемоглобіну (Hb) від 10 до 12 г/дл (6.2 – 7.5ммоль/л) (доза для підтримання концентрації від 25 до 50 ОД/кг, двічі натиждень шляхом введення двох рівнозначних ін’єкцій).Дорослі пацієнти із нирковою недостатністю удодіалізному періоді.Епрекс повинен вводитись тільки внутрішньовеннимшляхом. Лікування розподіляється на два етапи.Фаза корекції.По 50 ОД/ кг три рази на тиждень, надалі, занеобхідності, збільшують дозу поступово на 25 ОД/кг три рази на тиждень додосягнення бажаного результату (корекція проводиться поступово і протягом,принаймі, чотирьох тижнів).Підтримуюча фаза.Урегулювання дози для підтримання бажаного рівнягемоглобіну (Нb) від 10 до 12г/дл (6.2 – 7.5 ммоль/л) ( доза для підтриманняконцентрації від 17 до 33 ОД/кг, тричі на тиждень). Максимальна доза не повиннаперевищувати по 200 ОД/кг, тричі на тиждень.Пацієнти дитячого віку, що знаходяться нагемодіалізі.Пацієнтам дитячого віку, що знаходяться нагемодіалізі, препарат необхідно вводити тільки внутрішньовенно. Лікуваннярозподіляється на два етапи.Фаза корекції.По 50 ОД/кг маси тіла три рази на тижденьвнутрішньовенно.За необхідності збільшення дози можна здійснитипоетапне збільшення (не частіше одного разу протягом 4 тижнів) на 25 ОД/кг трирази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну.Підтримуюча фаза.Урегулювання дози для підтримання бажаного рівнягемоглобіну (Нb) від 9,5 до 11г/дл (5.9 – 6.8 ммоль/л).В основному, дітям вагою до 30 кг необхідна більшапідтримуюча доза, ніж дорослим та дітям вагою понад 30 кг. Під час клінічнихдосліджень після 6-місячного лікування були встановлені такі підтримуючі дозиеритропоетину-альфа:Доза (ОД/ кг - 3 рази на тиждень) Вага в кг Середня доза Підтримуюча доза (на одне введення), що здебільшого вживається <10 100 75-150 10-30 75 60-150 >30 33 30-100 Наявні дані дозволяють припустити, що пацієнти, уяких початковий рівень гемоглобіну дуже низький (< 6 г/ дл або< 4.25ммоль/л), можуть потребувати більших доз підтримання бажаного рівнягемоглобіну, ніж пацієнти з більшим початковим рівнем гемоглобіну (>6.8 г/длабо >4.25 ммоль/л).Онкологічні хворіВикористовується підшкірний шлях введення.ЕПРЕКС може призначатися хворим з симптоматичноюанемією.(Нb≤10,5 г/дл). Оптимальна концентрація гемоглобіну має становитиприблизно 12 г/ дл.ЕПРЕКС може призначатися хворим з симптоматичноюанемією.ЕПРЕКС також може призначатися для профілактики анеміїу пацієнтів, які проходили курс хіміотерапії та мали низький вихідний рівеньгемоглобіну (< 11 г/дл), а також пацієнтам, які мали значне зниження рівнягемоглобіну під час першого циклу хіміотерапії (наприклад, зменшенняконцентрації гемоглобіну на 1,0-2,0 г/дл при вихідному рівні 11-13 г/дл, абозниження, більше як на 2,0 г/ дл при вихідному рівні гемоглобіну вище 13 г/дл).Початкова доза, що застосовується для профілактикиабо лікування анемії, повинна становити по 150 ОД/ кг 3 рази на тиждень підшкірно.Якщо після 4-х тижнів лікування підвищення рівня гемоглобіну менше 1 г/дл, топротягом 4-х тижнів слід збільшити дозу до 300 ОД/ кг. Якщо після 4-х тижнівлікування в дозі 300 ОД/кг рівень гемоглобіну підвищується менше, як на 1 г/дл,вважається, що результат не досягнутий, і лікування слід припинити.Фаза корекції.Якщо гемоглобін підвищився більше, як на 2г/дл протягом місяця, дозу слід зменшити приблизно на 25 %. Якщо рівеньгемоглобіну перевищує 14 г/дл, слід зупинити лікування до зниження концентраціїгемоглобіну до 12 г/дл та потім продовжувати введення ЕПРЕКСУ в зменшеній на 25% від початкової дози.Слід періодично оцінювати необхідність продовженнятерапії ЕПРЕКСОМ, наприклад, після завершення курсу хіміотерапії.Перед призначенням препарату та під час курсулікування рекомендується контролювати рівень заліза і, при необхідності,забезпечувати додаткове надходження заліза в організм. До призначення лікуванняЕПРЕКСОМ слід виключити інші можливі причини анемії (див. розділ “Особливостізастосування”).ВІЛ-інфіковані пацієнти, які лікувалися зидовудином.До початку лікування ЕПРЕКСОМ рекомендуєтьсявстановити вихідний рівень ендогенного сироваткового еритропоетину передтрансфузією. Одержані результати досліджень свідчать, що при рівні ендогенногосироваткового еритропоетину більше 500 ОД/мл ефект від терапії ЕПРЕКСОМмалоймовірний.Фаза корекції.По 100 ОД/кг три рази на тиждень підшкірно абовнутрішньовенно протягом 8 тижнів. Якщо після 8 тижнів терапії відповідь налікування незадовільна (наприклад, не вдалося знизити потребу в гемотрансфузіяхабо досягти підвищення рівня гемоглобіну), доза ЕПРЕКСУ може бути збільшена на50-100 ОД/кг 3 рази на тиждень протягом 4 тижнів. Якщо при призначенніпрепарату в дозі по 300 ОД/кг результат лікування незадовільний, то відповідьна подальшу терапію вищими дозами малоймовірна.Підтримуюча фаза.Після досягнення задовільного ефекту в фазі корекціїпідтримуюча доза повинна забезпечити рівень гематокриту в межах 30-35 % залежновід таких чинників, як зміна дози зидовудину, наявність супутніх інфекційнихзахворювань або процесів запалення. Якщо рівень гематокриту перевищує 40 %,слід припинити введення препарату до зниження рівня гематокриту до 36 %. Припоновленні терапії доза препарату повинна бути зменшена на 25 % з подальшимкоригуванням для підтримання рівня гематокриту.Рівень феритину (або концентрації сироватковогозаліза) слід визначати у всіх пацієнтів до початку та в процесі лікування. Принеобхідності призначається додаткове приймання заліза. Інші можливі причинианемії слід також виключити до початку лікування ЕПРЕКСОМ (див. розділ“Особливості застосування”).Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмізбирання аутологічної крові, перед хірургічними операціями.Слід застосовувати внутрішньовенний спосіб введення.Перед призначенням ЕПРЕКСУ слід врахувати всі протипоказання щодо збиранняаутологічної крові. Перед хірургічною операцією ЕПРЕКС слід призначати двічі натиждень протягом трьох тижнів. Пацієнтам з середнім ступенем анемії (при рівенігематокриту => 33-39 %), які потребують ≥ 4 одиниць крові, необхіднопроводити лікування епоетином альфа 600 ОД/кг внутрішньовенно, 2 рази натиждень на протязі 3 тижднів до хірургічного втручання. Застосування такогорежиму дозволяє проводити забір ≥ 4 одиниць крові у 81% пацієнтів, якіпроходять лікування епоетином альфа у порівнянні з 37% пацієнтів в порівнянні з37%, що отримували плацебо.Терапія епоетином альфа зменшує потребу в трансфузіїдонорської крові на 50% у порівнянні з пацієнтами, що не отримувалиепоетин-альфа.Рівень концентрації сироваткового заліза слідвизначати у всіх пацієнтів до початку лікування. При виявленні дефіциту залізаслід вжити заходів щодо відновлення його рівня до початку програми збиранняаутологічної крові. За наявності анемії її причина повинна бути встановлена допочатку лікування ЕПРЕКСОМ. Необхідно, по можливості, якнайшвидше забезпечитиадекватне надходження заліза (перорально - 200 мг заліза на добу) тапідтримувати надходження заліза на такому ж рівні протягом усього курсутерапії.Дорослі пацієнти, що підлягають елективнійортопедичній хірургії.Слід застосовувати підшкірний спосіб введення.Рекомендований режим дозування препарату становить600 ОД/ кг на тиждень протягом трьох тижнів, які передують операції (21,14 та 7-йдень перед операцією) та в день операції. У випадках, коли за медичнимипоказаннями необхідно скоротити передопераційний період, ЕПРЕКС слід призначатищоденно в дозі 300 ОД/ кг протягом 10 днів до операції, в день операції тапротягом 4 днів після операції. Якщо при проведенні гематологічних аналізівпередопераційного періоду рівень гемоглобіну сягає 15 г/дл чи вище,застосування епоетину альфа необхідно припинити зовсім.Необхідно переконатись, що на початку лікування упацієнтів немає дефіциту заліза.Всі пацієнти, що отримують терапію ЕПРЕКСОМ, повинніодержати адекватну кількість заліза (перорально - 200 мг заліза на добу)протягом всього курсу лікування. За можливості, слід забезпечити додатковепероральне надходження заліза до початку терапії ЕПРЕКСОМ для забезпеченняадекватного накопичення заліза.ІНСТРУКЦІЯ щодо використанняЯк і інші препарати для парентеральногозастосування, ін’єкційний розчин ЕПРЕКСУ перед застосуванням слід ретельнооглянути щодо наявності частинок, які можна побачити, або зміни кольору.Препарат не слід струшувати, оскільки струшування може призвести до денатураціїглікопротеїну та втрати активності препарату. Оскільки ЕПРЕКС не міститьконсервантів, індивідуальна упаковка призначена для одноразового використання. А) Внутрішньовенна ін’єкція: тривалість ін’єкції становить 1-5 хвилин залежно від загального об’єму дози. У гемодіалізі, болюсна ін’єкція застосовується під час процедури діалізу через зручний венозний порт в діалізній лінії. Альтернативною може бути ін’єкція зроблена в кінці процедури діалізу через фістульну голку, потім вводять 10 мл ізотонічного сольового розчину задля прочищення голки та забезпечення задовільного введення препарату в кровообіг. У пацієнтів, які реагують на лікування симптомами, подібними до симптомів при грипі, рекомендують уповільнене введення препарату. Забороняється вводити ЕПРЕКС у вигляді внутрішньовенної інфузії або змішувати його з іншими медикаментами. Б) Підшкірна ін’єкція : не перевищувати максимальний об’єм ін’єкції 1 мл на одне місце введення. У разі введення більших об’ємів необхідно вибирати більшу кількість місць ін’єкції. Ін’єкції застосовують на ділянці передньої абдомінальної стінки.

Побічна дія. Переважно на початку лікування можуть виникатизастудоподібні симптоми, такі як запаморочення, сонливість, пропасниця,головний біль, суглобний та м’язовий біль, млявість.Найчастішим побічним ефектом, що зустрічається прилікуванні епоетином-альфа є дозозалежне підвищення артеріального тиску абопогіршення перебігу вже існуючої гіпертензії. Найчастіше цей ефектспостерігається у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю. У окремихпацієнтів, в тому числі у пацієнтів, які раніше мали нормальний артеріальнийтиск, спостерігалися гіпертонічні кризи, злоякісна гіпертензія включно,симптоми енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості тощо) тагенералізовані тоніко-клонічні судоми.В окремих випадках спостерігалось явищетромбоцитозу.У деяких пацієнтів, котрі вживали ЕПРЕКС, мали місцетромботичні судинні ускладнення, такі як ішемія міокарда, інфаркт міокарда,цереброваскулярні ускладнення (церебральні крововиливи, інсульт тощо),транзиторні ішемічні напади, глибокий венозний тромбоз, артеріальний тромбоз,емболії легеневих артерій, аневризми, тромбози сітківки, а також тромбуваннядіалізатора. Однак причинного зв’язку між цими проявами та введенням ЕПРЕКСУ невстановлено.У деяких пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі,особливо у тих, які мають схильність до гіпотензії, або за наявності ускладненьз боку артеріовенозної фістули (стенози, аневризми тощо) спостерігалисятромбози шунта.У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю післядекількох місяців або років лікування еритропоетинами, еритроцитарна аплазія(еритробластопенія) спостерігалася рідко (див. розділи: “Протипоказання”,“Особливості застосування”).При застосуванні епоетину-альфа також спостерігалисявипадки шкірних висипань, екземи, кропив’янки, свербежу та/або ангіоневротичногонабряку. Були описані слабкий та помірний ступені прояву зазначених симптомів.Потенційно серйозні ускладнення, пов’язані з порушенням дихальної функції абозі зниженням тиску, спостерігалися досить рідко.Розвиток імунних реакцій до епоетину-альфа та іншихкомпонентів препарату спостерігається рідко. ЕПРЕКС має мінімальну здатність доіндукції утворення антитіл. У пацієнтів, які отримували ЕПРЕКС, спостерігалисяшкірні реакції у місці введення препарату. Подібні реакції при підшкірному введеннівиникають частіше, ніж при внутрішньовенному введенні. Можливе почервоніння,відчуття жару та слабкого або помірного болю в місці введення препарату.У хворих з хронічною нирковою недостатністю можутьспостерігатися гіперкаліємія, гіперфосфатемія, підвищений вміст азоту сечовиникрові, підвищення рівня креатиніну та сечової кислоти.

Протипоказання. Підшкірний шлях введення протипоказаний тількипацієнтам з хронічною нирковою недостатністю.Пацієнти, у яких розвивається істинна еритроцитарнааплазія ( PRCA) внаслідок лікування будь-яким еритропоетином, не повинніотримувати ЕПРЕКС або будь-який інший еритропоетин (див. розділ “Особливостізастосування”).Неконтрольована гіпертензія.Підвищена чутливість до будь-якого з компонентівпрепарату.Необхідно брати до уваги всі протипоказання, щоасоціюються з програмою переддонорства аутологічної крові серед пацієнтів, якілікуються епоетином-альфа.Пацієнти, які підлягають елективній ортопедичнійхірургії, але не брали участь у програмі переддонорства аутологічної кровізастосування еритропоетину альфа протипоказано при тяжких коронарних,периферійно-артеріальних, каротидних, церебрально-судинних захворюваннях, утому числі у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда чицеребрально-судинний епізод.Пацієнти, у яких з будь-яких причин неможливозастосовувати адекватну антитромботичну профілактику.

Передозування. При передозуванні епоетину-альфа виникають ефекти,що відображають найвищий ступінь прояву фармакологічної дії гормону. Привиключно високих рівнях гемоглобіну можливе застосовування флеботомії. Занеобхідності застосовується симптоматична терапія.

Особливості застосування. Для зменшення ризику виникнення гіпертензіїшвидкість підвищення рівня гемоглобіну повинна становити приблизно 1 г/дл намісяць і не має перевищувати 2 г/дл на місяць.У всіх пацієнтів, які одержували ЕПРЕКС, необхідноперевіряти рівень гемоглобіну не менше одного разу на тиждень до досягненнястабільного рівня і в подальшому періодично контролювати цей рівень. В перед- тапісляопераційному періоді рівень гемоглобіну має контролюватися частіше упацієнтів з початковим рівнем гемоглобіну >14 г/дл.Артеріальний тиск слід постійно контролювати допочатку лікування ЕПРЕКСОМ у всіх пацієнтів, які отримують ЕПРЕКС. Особливу увагуслід звертати на розвиток незвичайного головного болю, що може бути тривожнимсигналом.При лікуванні ЕПРЕКСОМ може виникнути необхідністьрозпочати або посилити антигіпертензивну терапію, що вже застосовувалась. Якщотиск не знижується, слід припинити застосування ЕПРЕКСУ.ЕПРЕКС слід з обережністю застосовувати у пацієнтів,які мали судомні напади в анамнезі. Особливо ретельно слід спостерігати захворими, у яких можливий розвиток тромбозу або інших судинних ускладнень.Епоетин-альфа з обережністю застосовують занаявності епілепсії та хронічної печінкової недостатності.Внаслідок уповільнення метаболізму у пацієнтів здисфункцією печінки може спостерігатися посилення еритропоезу при введенніЕПРЕКСУ.При лікуванні ЕПРЕКСОМ може спостерігатися помірне дозозалежнезбільшення кількості тромбоцитів у нормальних межах. Цей показник зменшуєтьсяпротягом подальшого курсу лікування. Тромбоцитоз розвивається у поодинокихвипадках. Кількість тромбоцитів слід регулярно контролювати протягом перших 8тижнів лікування.При неадекватній реакції на введення ЕПРЕКСУ слідспробувати встановити її причинні фактори. Вони включають: недостатністьзаліза, фолієвої кислоти або вітаміну В12, тяжке отруєння алюмінієм,супутні інфекції, процеси запалення та травми, приховані кровотечі, гемоліз,фіброз кісткового мозку різної етіології.Для одержання найкращого ефекту при терапії ЕПРЕКСОМнеобхідно оцінити запаси заліза в організмі перед початком курсу лікування.У більшості хворих з хронічною нирковою недостатністю,в онкологічних та ВІЛ-інфікованих пацієнтів рівень феритину в плазмізменшується одночасно зі збільшенням еритроцитної маси. Рівень феритинунеобхідно визначати протягом всього курсу лікування; для всіх пацієнтів, у якихрівень феритину в плазмі становить менше 100 нг/мл, рекомендується заміснепероральне введення дорослим заліза з розрахунку 200-300 мг/добу (100-200мг/добу для дітей ).Усі пацієнти, що здають аутологічну кров таперебувають у перед- або післяопераційному періоді, при введенні ЕПРЕКСУ такожповинні одержувати адекватну кількість елементарного заліза із розрахунку 200мг/добу. перорально, для уникнення виснаження запасів заліза.ЕПРЕКС слід використовувати з обережністю упацієнтів з подагрою в анамнезі.У поодиноких випадках може спостерігатисязагострення порфірії при лікуванні ЕПРЕКСОМ пацієнтів з хронічною нирковоюнедостатністю. Пацієнтам, у яких діагностують порфірію, - ЕПРЕКС слідпризначати з обережністю.У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю,після декількох місяців або років лікування еритропоетинами еритроцитарнааплазія (еритробластопенія) спостерігається рідко.Оскільки випадки PRCA здебільшого асоціюються ізпідшкірним шляхом введення у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю,ЕПРЕКС

необхідно застосовувати

тільки внутрішньовенним шляхом .У більшості таких пацієнтів з еритроцитарноюаплазією виявляються антитіла до еритропоетину. Необхідно досліджуватихарактерні причини відсутності відповіді (тобто дефіцит заліза, фолатів абовітаміну В12, інтоксикація алюмінієм, інфекція чи запалення,кровотеча та гемоліз) у пацієнтів, які демонструють різку недостатністьефективності препарату. Якщо такі дослідження не ідентифікували причини,розглядають необхідність аналізу кісткового мозку. Якщо встановлено діагнозPRCA, то необхідно негайно припинити терапію EПРЕКСом та зробити аналізеритропоетинових антитіл. Пацієнтам не призначають інший препаратеритропоетину, оскільки антиеритропоетинові антитіла вступають у реакцію зіншими еритропоетинами. Необхідно виключити інші випадки істинноїеритроцитарної аплазії та встановити належне лікування (див. розділи “Спосібзастосування...” та “Протипоказання”).Рекомендується здійснювати постійний моніторингкількості ретикулоцитів, щоб виявити можливі випадки недостатності дії.У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністюкорекція анемії може поліпшувати апетит та збільшувати всмоктування калію табілків. Можливо знадобиться періодичне регулювання параметрів діалізу дляпідтримання рівня сечовини, креатину та калію в нормальних межах. У пацієнтів зхронічною нирковою недостатністю необхідно контролювати рівень електролітів усироватці крові.На базі одержаної інформації можна зробити висновок,що застосування ЕПРЕКСУ у переддіалізних пацієнтів не прискорює ступіньпрогресування ниркової недостатності.Внаслідок підвищення гематокриту пацієнти, якіперебувають на гемодіалізі та одержують ЕПРЕКС, часто потребують збільшеннядози гепарину під час діалізу. У випадку неоптимальної гепаринізаціїрекомендується оклюзія діалізної системи.У деяких пацієнток з хронічною нирковоюнедостатністю на фоні лікування ЕПРЕКСОМ спостерігалось відновленняменструацій. Можливість вагітності та необхідність контрацептивних заходівповинні бути обговорені з пацієнтками до початку лікування.Епоетин-альфа є чинником росту, який в першу чергустимулює продукцію червоних кров’яних клітин. При цьому не можна виключатиможливість того, що епоетин-альфа може діяти як чинник росту і на деякі типипухлин, особливо на злоякісні новоутворення кісткового мозку.Усі спеціальні попередження та заходи перестороги,пов’язані з програмою збирання аутологічної крові, повинні поширюватися на всіхпацієнтів, що одержують епоетин-альфа.Незалежно від лікування ЕПРЕКСОМ у хірургічних хворихз супутніми серцево-судинними захворюваннями внаслідок повторних флеботомійможуть виникати тромботичні або судинні ураження. Тому у таких пацієнтівзвичайну компенсацію об’ємів крові слід здійснювати за програмою збиранняаутологічної крові.Під час клінічних випробувань ЕПРЕКСУ в ортопедичнихпацієнтів у перед- та післяопераційному періоді аналогічна частота виникненнятромботичних уражень відмічалася в групі пацієнтів, які одержували ЕПРЕКС (N =126) та в групі пацієнтів, які одержували плацебо (N = 56). Серед дев’ятисмертельних випадків у пацієнтів, які отримували терапію ЕПРЕКСОМ, три булипов’язані з випадками інтеркурентних інфекцій, час терапії (3,5 та 7 місяцівпісля хірургічного втручання) та чотири були пов’язані з лікуванням (між 2 та 8днем дослідження). Чотири смерті пов’язані з терапією (3 %) та були спричиненітромбозом судин, однак роль ЕПРЕКСУ як причини не може бути повністю виключена.Згідно з повідомленнями літературних джерел, відсоток померлих пацієнтів, якілікувалися ЕПРЕКСОМ, можна порівняти з рівнем смертності у пацієнтів, які нелікувалися ЕПРЕКСОМ, а мали оперативне втручання на коронарній артерії за типомbypass.Використання ЕПРЕКСУ не рекомендується пацієнтам,які потребують оперативного втручання з вихідним рівнем гемоглобіну > 15г/дл.Потенційний фактор росту.Еритропоетин альфа є чинником росту, що стимулюєпродукцію еритроцитів. Однак існує ймовірність, що еритропоетин альфа можедіяти як фактор росту будь-яких типів пухлин, не виключаючи мієлоїднихзлоякісних утворень.Застосування під час вагітності та годування груддюЕПРЕКС слід використовувати під час вагітності талактації тільки в тих випадках, коли потенційна користь від лікування перевищуєможливий ризик для плода. Невідомо, чи проникає еритропоетин-альфа в груднемолоко. В період лактації ЕПРЕКС слід використовувати з обережністю.У вагітних чи пацієнток, що годують, які берутьучасть у програмі аутологічного переддонорства, застосування еритропоетинуальфа не рекомендується.Вплив на здатність керувати автомобілем та працюватизі складною технікою:Не виявлено.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Немає жодних даних, які б вказували на те,що лікування еритропоетином-альфа чинить вплив на метаболізм інших ліків. Однак,оскільки циклоспорин зв’язується з еритроцитами, існує можливість лікарськоївзаємодії. При одночасному застосуванні ЕПРЕКСУ та циклоспорину слідконтролювати рівень циклоспорину в крові та, за необхідності, коригувати дозу.Несумісність з іншими препаратами.Забороняється розводити та переливати препарат зоригінальної ємкості в іншу. Не слід вводити ЕПРЕКС у вигляді суміші з іншимилікарськими препаратами.

Умови та термін зберігання. Зберігати в темному, недоступному для дітеймісці при температурі від 2 до 8 °С. Холодовий ланцюг режиму зберігання повиненбути дотриманий протягом використання препарату. Не струшувати. Незаморожувати. Термін придатності - 18 місяців.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z