Загружается, подождите...

Епірубіцин “ебеве" (Epirubicin “ebewe")


міжнародна назва: epirubicin;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин червоного кольору;

склад: 1 мл концентрату містить 2 мг епірубіцину гідрохлориду;допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева, вода дляін’єкцій.

Форма випуску. Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антрацикліни і спорідненісполуки. Код АТС L01D B03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Дослідження in vitro продемонстрували, що цитотоксичнаактивність епірубіцину не менша, ніж доксорубіцину, щодо клітинних ліній ракумолочної залози, печінки, легенів, шлунка, колоректального раку,плоскоклітинного раку, раку сечового міхура, яєчників, шийки матки,нейробластоми і лейкозу. Механізм протипухлинної дії епірубіцину ще повністю не вивчений. Ймовірновін, як і інші антрацикліни, вбудовується в молекули ДНК, інгібуючи реплікаціюі транскрипцію. Частково протипухлинна дія епірубіцину може пояснюватися йоговзаємодією з комплексом топоізомераза-ДНК, а також впливом на активністьгелікази. При відновленні епірубіцину утворюються вільні радикали семіхінони,що може спричинювати ушкодження ДНК, ліпідів клітинних мембран і мітохондрій. Фармакокінетика.Кінетика епірубіцину в плазмі після швидкоговнутрішньовенного введення має трифазний характер. Тривалість періодівнапіввиведення під час α‑фази швидкого початкового розподілу,проміжної β-фази і набагато повільнішої термінальної γ‑фазистановить відповідно 1,8-4,8 хв, 0,5-2,6 год і 15-45 год. Об’єм розподілуепірубіцину в тканинах великий і становить 13‑52 л/кг, що близько доаналогічного показника для доксорубіцину. Після разового внутрішньовенноговведення епірубіцину і доксорубіцину в еквівалентних дозах площа підфармакокінетичною кривою “концентрація – час” для епірубіцину на 30-70% меншаза відповідний показник для доксорубіцину. Після внутрішньовенного введенняепірубіцин швидко метаболізується з утворенням двох глюкуронідів, епірубіцинолуі чотирьох агліконів. Виводиться епірубіцин переважно через гепатобіліарнусистему. Приблизно 11-15% сполуки виводиться із сечею в незміненому вигляді абоу вигляді метаболітів. У пацієнтів з помірними або тяжкими порушеннями функціїпечінки кліренс епірубіцину знижений, внаслідок чого спостерігаються більшвисокі концентрації епірубіцину в плазмі.

Показання для застосування. Лікування злоякісних неопластичних захворювань, зокрема раку молочноїзалози, неходжкінської лімфоми, раку яєчників, шлунка, легенів, а такожлейкозів. Внутрішньоміхурово для лікування поверхневого раку сечового міхура.

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують внутрішньовенно. Не застосовувативнутрішньом’язово або інтратекально. Препарат рекомендується вводити внутрішньовенно у струмінь ізотонічногорозчину натрію хлориду, переконавшись попередньо, що голка знаходиться у вені.При такому методі ризик екстравазації мінімальний, а вена після введеннялікарського засобу добре промивається фізіологічним розчином. У разіекстравазації можливі серйозні пошкодження або навіть некроз навколишніхтканин. При введенні епірубіцину в малі судини або у разі повторного введення водні і ті ж самі вени можливий склероз вен. Розчин для інфузій готують шляхом розведення концентрату 0,9% розчиномнатрію хлориду або 5% розчином глюкози (звичайно до концентрації епірубіцину0,4-1,6 мг/мл). Звичайні дозиУ разі монотерапії Епірубіцином “Ебеве” рекомендовані дози для дорослихстановлять 60-90 мг/м2 поверхні тіла. Препарат вводятьвнутрішньовенно протягом не менше 3-5 хвилин. Курси повторюють з інтервалом 21день, за умови відновлення функції кісткового мозку пацієнта. У разі вираженоїмієлосупресії початок наступного курсу відстрочують до відновлення кількостітромбоцитів (> 100000/мм3) і абсолютної кількості нейтрофілів(> 1500/мм3), а також зменшення тяжкості негематологічнихтоксичних ефектів до ступеня I. Якщо під час попереднього курсу кількістьтромбоцитів знижувалася до рівня < 50000/мм3, а нейтрофілів –< 250/мм3, якщо у пацієнта розвивалася нейтропенічна пропасницяабо негематологічні токсичні ефекти III-IV ступеня тяжкості, наступну дозузменшують на 25%. Високі дози При монотерапії хворих на дрібноклітинний рак легенів, які раніше нелікувалися: 120 мг/м2 поверхні тіла у перший день курсу, повтореннякурсів кожні 3 тижні. При монотерапії хворих на недрібноклітинний рак легенів (плоскоклітинний,великоклітиний рак, аденокарциному), які раніше не лікувалися: 135 мг/м2поверхні тіла у перший день курсу або 45 мг/м2 у перший, другий татретій день курсу, повторення курсів кожні 3 тижні. Поширений рак молочної залози: 135 мг/м2 поверхні тіла примонотерапії або 120 мг/м2 поверхні тіла при комбінованій терапіїкожні 3-4 тижні. У разі ад’ювантної терапії хворих на ранніх стадіях раку молочноїзалози з ураженням лімфатичних вузлів рекомендуються дози 100-120 мг/м2поверхні тіла кожні 3-4 тижні. Епірубіцин “Ебеве” доцільно застосовувати в комбінації з іншимицитотоксичними лікарськими засобами. У цьому разі дози епірубіцину слідкоригувати залежно від токсичності інших препаратів. Звичайно дози епірубіцинузнижують до 60‑75 мг/м2 поверхні тіла при звичайній терапії ідо 105-120 мг/м2 при інтенсивній терапії.Оскільки епірубіцин виводиться переважно через гепатобіліарну систему,при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки дози препарату також слідзменшувати для запобігання зростанню загальної токсичності. При помірнихпорушеннях функції печінки (рівень білірубіну 1,4-3 мг/100 мл) дози необхіднозменшувати на 50%, а при тяжких порушеннях (рівень білірубіну > 3 мг/100 мл)– на 75%. Внутрішньоміхурове застосуванняЗвичайно препарат вводять внутрішньоміхурово щотижнево протягом 8тижнів у дозі 50 мг/50 мл (концентрат розводять 0,9% розчином натрію хлоридуабо стерильною дистильованою водою). У разі місцевих токсичних ефектів(хімічний цистит) дози препарату рекомендується знижувати до 30 мг/50 мл. Щобзапобігти небажаному розведенню препарату сечею, за 12 годин до інстиляціїпацієнти повинні припинити вживання будь-яких рідин. Звичайно розчинепірубіцину повинен знаходитися у сечовому міхурі протягом години. Післявведення розчину пацієнти повинні повертатися на 90° кожні 15 хвилин, анаприкінці сеансу спорожнити сечовий міхур.

Побічна дія. Побічні ефекти з боку системи кровотворення і лімфатичної системиДуже поширені (>10%). Пригнічення функції кісткового мозку,гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія. Поширені (>1%). Анемія, геморагія. Поодинокі. При комбінованій терапії епірубіцином та іншимипротипухлинними препаратами, що ушкоджують ДНК, у поодиноких випадках можливийрозвиток вторинного гострого мієлоїдного лейкозу (з передлейкозною фазою абобез неї). Латентний період при цьому короткий (1-3 роки). У пацієнтів з різними солідними пухлинами при терапії епірубіцином увисоких дозах відмічалися ті ж побічні ефекти, що і при терапії звичайнимидозами препарату, і, окрім того, у більшості хворих розвивалася оборотна тяжканейтропенія (< 500 нейтрофілів/мм3 протягом < 7 діб). Однакпри цьому госпіталізації і підтримуючого лікування внаслідок важких інфекційнихускладнень потребувала лише незначна кількість пацієнтів. Побічні ефекти з боку імунної системиПоодинокі. Як наслідок мієлосупресії відмічаються пропасниця, інфекції,пневмонія, сепсис, септичний шок, кровотечі і гіпоксія тканин, які можутьпризвести навіть до летального кінця. Зрідка відмічаються пропасниця, сепсис, інфекції, гіперпірексія, ознобі кропив’янка. Можливі анафілактичні реакції. Лабіринтні порушенняДуже поширені (>10%). Нудота. Побічні ефекти з боку серцевої системиПоширені (>1%). Кардіотоксичні ураження. Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового трактуДуже поширені (>10%). Запалення слизових оболонок. Звичайно вонипочинаються на п’ятий-десятий день від початку лікування і виявляються якстоматит з болючими ерозіями, розташованими переважно з боків язика і наслизовій оболонці під язиком. Поширені (>1%). Нудота, блювання, діарея. Дерматологічні побічні ефекти.Дуже поширені (>10%). Алопеція, звичайно оборотна (у 60-90%пацієнтів), супроводжується припиненням росту бороди у чоловіків. Непоширені (>0,1%). Гіперчутливість шкіри до світла, пігментаціяшкіри, кропив’янка. При внутрішньоміхуровому застосуванні абсорбція епірубіцину мінімальна,тому системні побічні ефекти майже не спостерігаються. Частіше відмічаєтьсяхімічний цистит, іноді геморагічний.

Протипоказання. Епірубіцин “Ебеве” протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до діючоїсубстанції, хворим з виражено пригніченою функцією кісткового мозку внаслідокпопередньої променевої або хіміотерапії, а також пацієнтам, які раніше одержалимаксимально допустимі кумулятивні дози інших антрациклінів, наприкладдоксорубіцину або даунорубіцину. Епірубіцин також протипоказаний пацієнтам зтяжкими запаленнями слизових оболонок і особам із серцевими захворюваннями,наявними або в анамнезі (із серцевою недостатністю IV стадії).

Передозування. При введенні дуже високих разових доз епірубіцину може статися гострадегенерація міокарда (протягом 24 годин) і тяжка мієлосупресія (протягом 10-14діб). У цей період лікування повинно бути підтримуючим, пацієнтам необхідноробити переливання крові і вони повинні перебувати у стерильних лікарнянихбоксах для запобігання можливим інфекціям. Серцева недостатність післяпередозування антрациклінів може розвинутися зі значним запізненням (до 6місяців). Такі пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом лікаря і припояві симптомів серцевої недостатності одержувати відповідне лікування.

Особливості застосування. Лікування Епірубіцином “Ебеве” повинно здійснюватися під наглядомкваліфікованого лікаря-онколога. Лікувальні заклади, в яких проводиться терапіяепірубіцином у високих дозах, повинні бути відповідним чином оснащені навипадок можливих ускладнень внаслідок мієлосупресії. Слід уникати призначення променевої терапії під час лікуванняепірубіцином. Перед початком лікування Епірубіцином “Ебеве” пацієнти повинні пройтиретельне обстеження з визначенням головних лабораторних показників і функціїсерця. У процесі терапії необхідний регулярний моніторинг гематологічнихпоказників. Перед початком і в ході кожного курсу лікування необхідно визначатикількість еритроцитів, лейкоцитів, нейтрофілів і тромбоцитів у крові. Прилікуванні епірубіцином лейкопенія і нейтропенія звичайно транзиторні і більшвиражені при введенні високих доз препарату. Кількість лейкоцитів і нейтрофілівзнижується до мінімуму, як правило, на 10-й - 14-й день. Через 3 тижніпоказники звичайно повертаються до норми. Тромбоцитопенія (< 100 000клітин/мм3) відмічається у невеликої кількості пацієнтів навіть прилікуванні епірубіцином у високих дозах. Перед початком терапії і, по можливості, в процесі лікування необхідноконтролювати функцію печінки (рівні АЛТ, АСТ, лужної фосфатази і білірубіну). Не слід перевищувати кумулятивну дозу 900-1000 мг/м2поверхні тіла, оскільки при перевищенні такої дози значно зростає ризикрозвитку необоротної хронічної серцевої недостатності. При менших кумулятивнихдозах ризик кардіотоксичних уражень значно менший, проте в поодиноких випадкахце трапляється. Для мінімізації ризику розвитку серцевої недостатності,спричиненої антрациклінами, в процесі лікування необхідно регулярноконтролювати функцію серця. Серцева недостатність може розвинутися навіть через декілька тижнівпісля припинення терапії епірубіцином і бути резистентною до лікуваннявідповідними лікарськими засобами. Потенційний ризик кардіотоксичних ураженьзростає у разі супутньої або попередньої променевої терапіїмедіастинально-перикардіальної ділянки. При вирішенні питання про максимально допустиму кумулятивну дозуепірубіцину слід враховувати супутню терапію іншими потенційно кардіотоксичнимипрепаратами. На початку і після закінчення кожного курсу лікування рекомендуєтьсяпроводити ЕКГ-дослідження. Такі зміни, як сплощення або інверсія зубця Т,депресія сегмента S-T або поява аритмій (звичайно транзиторних і оборотних), неє безумовними показаннями до припинення терапії епірубіцином. Свідченнямкардіоміопатії, спричиненої антрациклінами, є постійне зниження амплітудизубців комплексу QRS, надмірне подовження систолічного інтервалу (збільшенняспіввідношення періодів передвигнання і вигнання лівого шлуночка PEP/LVET) ізменшення фракції викиду. Пацієнти, що одержують Епірубіцин “Ебеве",потребують ретельного і систематичного кардіологічного контролю. Функцію серцярекомендується оцінювати неінвазивними засобами, наприклад за допомогою ЕКГ іЕхоКГ. Фракцію викиду при необхідності визначають методом радіоізотопноїангіографії. Як і інші цитотоксичні препарати, епірубіцин може спричинитигіперурикемію внаслідок швидкого лізису клітин пухлин. Тому необхідно постійностежити за рівнем сечової кислоти у крові і вчасно фармакологічно контролюватицей процес. Епірубіцин “Ебеве” може забарвлювати сечу в червоний колір протягомодного-двох днів після введення. Вагітність і лактаціяПереконлива інформація щодо можливої тератогенної дії епірубіцину тайого негативного впливу на фертильність дотепер відсутня, однакекспериментальні дані свідчать про те, що епірубіцин може зашкодити плоду.Досліди на тваринах виявили, що епірубіцин, як і більшість інших протипухлиннихпрепаратів, має мутагенні і канцерогенні властивості. Як правило, епірубіцин неслід призначати у періоди вагітності і лактації. Жінки дітородного віку повиннікористуватися ефективними контрацептивними засобами для запобігання заплідненнюпід час і щонайменше протягом 6 місяців після закінчення терапії епірубіцином. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмамиПовідомлень про негативні побічні ефекти, які можуть впливати наздатність керувати транспортними засобами та механізмами, дотепер не було. Інструкції медичному персоналуНабирати розчин з флакона слід безпосередньо перед застосуванням.Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з флакона.Розчин для інфузій готують шляхом розведення концентрату 0,9% розчиномнатрію хлориду, 5% розчином глюкози або розчином натрію хлориду і глюкози.З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід використовуватинегайно. Якщо розчин для інфузій не використовується відразу ж, за терміном іумовами його зберігання повинна стежити відповідальна особа. Період зберіганнярозчину звичайно не повинен перевищувати 24 год при температурі 2-8°C, якщотільки він не готувався у контрольованих і валідованих асептичних умовах.Дослідження показали відсутність помітних змін у розведеному розчиніепірубіцину після зберігання його протягом 96 год при температурі 2-8°C ікімнатній температурі (20-25°C) у незахищеному від світла місці. Враховуючи токсичність епірубіцину, рекомендуються нижченаведенізапобіжні заходи:Персонал повинен мати відповідну кваліфікацію і бути поінформованимщодо техніки роботи з препаратом. При маніпуляціях з препаратом слід додержувати правил роботи зцитостатиками. Вагітні медичні працівники не повинні працювати з препаратом. При роботі з препаратом персонал повинен користуватися захисним одягом:халатами, окулярами, одноразовими рукавичками і масками. Для маніпуляцій з препаратом необхідно виділити спеціальне робоче місце(бажано під витяжкою). Робочі поверхні повинні бути закриті одноразовимиаркушами абсорбуючого паперу із захисним плівковим покриттям зі зворотногобоку. Всі речі і матеріали, що були використані у ході приготування, введеннярозчинів, а також прибирання (включаючи рукавички), повинні складатись увисокоміцні мішки для токсичних відходів для подальшого високотемпературногознищення. При випадковому потраплянні розчинів епірубіцину на шкіру або в очі їхслід негайно промити великою кількістю води, води з милом або розчином натріюбікарбонату, а потім звернутися за медичною допомогою. Місця, де був випадково пролитий або розбризканий препарат, необхіднообробити (краще залити) розведеним розчином натрію гіпохлориту (що містить 1%активного хлору), а потім промити водою. Всі використані під час прибирання матеріали повинні знищуватись узазначений вище спосіб.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Епірубіцин “Ебеве” не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.Однак його можна застосовувати в комбінації з іншими протипухлиннимипрепаратами. У результаті фармакокінетичної взаємодії з циметидином посилюєтьсяформування активного метаболіту епірубіцину, а також збільшується експозиціянезміненого епірубіцину. Епірубіцин “Ебеве” не можна розводити лужними розчинами (наприкладрозчинами гідрокарбонатів). НесумісністьБудь-який лужний розчин при тривалому контакті спричинює гідролізепірубіцину. Епірубіцин “Ебеве” забороняється змішувати з гепарином черезхімічну несумісність, внаслідок якої при певному співвідношенні препаратів урозчині може утворюватися осад.

Умови та термін зберігання. Зберігати в упаковці виробника у захищеному від світла, недоступномудля дітей місці при температурі 2-8°C. Не заморожувати. Термін придатності препарату – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z