Загружается, подождите...

Епілактал (Epilactal)


міжнародна та хімічна назви: lamotriginе;6-(2,3-дихлорфеніл)-1,2,4 тріазин-3,5-діамін;

основні фізико-хімічні властивості: для дозування 25 мг: світло-жовті, діаметр 6 мм, круглі,пласкі таблетки з маркуванням 25;для дозування 50 мг: світло-жовті, діаметр 8 мм, круглі,пласкі таблетки з маркуванням 50;для дозування 100 мг: світло-жовті, діаметр 10 мм, круглі,пласкі таблетки з маркуванням 100;для дозування 200 мг: світло-жовті, діаметр 12,5 мм,круглі, пласкі таблетки з маркуванням 200;

склад: 1 таблетка містить 25 мг, 50 мг, 100 мг або 200 мг ламотриджину;допоміжні речовини: магнію карбонатважкий, целюлозамікрокристалічна, повідон, кросповідон, магнію стеарат, барвник жовтий РВ-22867(лактози моногідрат та заліза оксид жовтий).

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні

засоби. Код АТС N03A X09.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.Ламотриджин, похідне фенілтріазину -протиепілептичний засіб, механізм дії якого пов’язаний з блокадою потенціал -залежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів та пригніченнямнадлишкового вивільнення збуджуючих нейротрансмітерів, насамперед глутамату(амінокислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу). Фармакокінетика. Ламотриджин швидко та повністю абсорбується з кишечника без значногопервинного метаболізму. Максимальні концентрації в плазмі досягаються приблизночерез 2,5 години після перорального застосування. Після прийому їжі час додосягнення максимальної концентрації в плазмі збільшується, але біодоступністьзалишається незмінною. Фармакокінетика є лінійною при дозах до 450 мг (найвищапротестована доза). Існує значне коливання рівноважної максимальноїконцентрації у різних осіб, проте у однієї особи концентрації вар’юються дужемало.Ламотриджин приблизно на 55% зв’язується з протеїнами плазми. Об’ємрозподілу становить 0,92 - 1,22 л/кг.Середній рівноважний кліренс у здорових дорослих становить 39±14мл/хв.Менш ніж 10% виводиться з сечею у незмінному вигляді. Лише приблизно 2%речовини виводиться з фекаліями. Системний кліренс та період напіввиведенняламотриджину не залежать від дози. Середній період напіввиведення у здоровихдорослих становить 24 - 35 годин. В дослідженні пацієнтів із синдромом Жильберасередній кліренс знижувався на 32% порівняно зі здоровими суб’єктами зконтрольної групи; проте ці величини перебувають у межах, визначених длязагальної популяції.Ламотриджин незначною мірою індукує свій власний метаболізм залежно віддози. Проте немає ознак того, що ламотриджин впливає на фармакокінетику іншихпротиепілептичних засобів, а дані свідчать про малу ймовірність виникнення взаємодіїміж ламотриджином та засобами, що метаболізуються ензимами цитохрому Р450. На період напіврозпаду ламотриджину істотно впливає супутнямедикаментозна терапія. При застосуванні разом з ензимоіндукуючими засобами,такими, як карбамазепін або фенітоїн, середній період напіввиведенняламотриджину зменшується приблизно до 14 годин, а при застосуванні разом звальпроєвою кислотою середній період напіврозпаду ламотриджину збільшується всередньому до 70 годин.Кліренс у перерахунку на кг маси тіла є вищим у дітей віком до 12років, ніж у дорослих, причому найбільші величини визначаються у дітей до п’ятироків. Період напіввиведення ламотриджину у дітей менший, ніж у дорослих: вінстановить приблизно 7 годин при застосуванні ламотриджину разом ензимоіндукуючимизасобами, такими, як карбамазепін та фенітоїн, та збільшується в середньому до45 - 50 годин при застосуванні разом з вальпроєвою кислотою. Незважаючи на нестабільні величини кліренса, немає підстав длякоригування дози ламотриджину у літніх пацієнтів.Досвіду лікування ламотриджином пацієнтів з нирковою недостатністюнемає. Пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно зменшити дозування:пацієнтам з помірним ступенем печінкової недостатності (стадія В) – на 50%;пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності (стадія С) – на 75%.

Показання для застосування.Епілепсія.Епілепсія у дорослих та дітей віком старше 12 років (монотерапія або якдодатковий засіб терапії епілепсії, зокрема парціальних та генералізованих нападів,включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромомЛеннокса-Гасто).

Спосіб застосування та дози. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю води.Щоб забезпечити дотримання терапевтичної дози, слід стежити за вагоюдитини та переглядати дозу при зміні ваги.Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, для застосування у дітейта пацієнтів з печінковою недостатністю) не дорівнює числу цілих таблеток, утакому випадку доза для застосування має дорівнювати меншій кількості цілихтаблеток.У випадку відміни супутніх протиепілептичних препаратів для досягненнямонотерапії ламотриджином або при додаванні інших протиепілептичних ліків досхем лікування, до яких входить ламотриджин, слід зважати на ефект, який цеможе виявляти на фармакокінетику ламотриджину.Для мінімізації ризику висипу не слід перевищувати рекомендованоїпочаткової дози та рекомендованого подальшого підвищення дози.

Дозування при монотерапіїДорослі та діти старше 12 роківПочаткова доза ламотриджину при монотерапії становить 25мг один раз надень протягом перших двох тижнів, наступна доза - 50 мг один раз на деньпротягом ще двох тижнів. Потім дозу слід підвищувати щонайбільш на 50 - 100 мгкожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимальної реакції. Звичайна підтримуючащоденна доза становить 100 - 200 мг, що застосовують один раз на день аборозділивши на два прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаної реакціїнеобхідно 500 мг/день ламотриджину. Рекомендоване підвищення дози Епілакталу при монотерапії у дорослих та дітей старших 12 років Тижні 1 - 2 Тижні 3 - 4 Підтримуюча доза 25 мг (один раз на день) 50 мг (один раз на день) 100 - 200 мг (один раз на день або двома окремими дозами) Щоденну дозу можна підвищувати на 50 - 100 мг кожні 1-2 тижні, до досягнення оптимальної реакції Діти віком від 2 до 12 роківКлінічних даних, які б могли послужити основою для рекомендацій дозуванняламотриджину для монотерапії у дітей молодше 12 років, недостатньо.

Дозування при допоміжній терапіїДорослі та діти старше 12 роківУ пацієнтів, які застосовують вальпроєву кислоту разом з іншимипротиепілептичними препаратами або без них, початкова доза ламотриджинустановить 25 мг через день протягом двох тижнів, наступна доза - 25 мг один разна день протягом двох тижнів. Потім дозу слід підвищувати щонайбільш на 25- 50 мг кожні 1-2тижні до досягнення оптимальної реакції. Підтримуюча доза становить 100 -200мг/день, що приймають один раз на день або розподіляють на два прийоми.У пацієнтів, які застосовують ензимоіндукуючі протиепілептичніпрепарати, інші, ніж вальпроєва кислота, початкова доза ламотриджину становить50 мг один раз на день протягом двох тижнів, наступна доза - 100 мг/день,розподілені на два прийоми, протягом двох тижнів. Потім дозу слід підвищуватищонайбільш на 100 мг кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимальної реакції.Звичайна підтримуюча доза, як правило, становить 200 - 400 мг/день, розподіленіна два прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаної реакції необхідно 700мг/день ламотриджину.У пацієнтів, які застосовують протиепілептичні препарати, інші, ніжвальпроєва кислота, взаємодія яких з ламотриджином на цей час невідома, слідзастосовувати дози, що рекомендуються для ламотриджину з супутнім застосуваннямвальпроєвої кислоти. Рекомендоване підвищення дози Епілакталу у дорослих та дітей старше 12 років у комбінованій медикаментозній терапії Супутнє лікування Тижні 1 - 2 Тижні 3 - 4 Підтримуюча доза Пацієнти, яких лікують вальпроєвою кислотою разом з іншими протиепілептичними засобами або без них 12,5 мг (25 мг через день) 25 мг (один раз на день) 100 - 200 мг (один раз на день або розподілені на 2 прийоми) Дозу можна підвищувати на 25 - 50 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального результату Пацієнти, яких лікують ензимоіндукуючими протиепілептичними засобами, іншими, ніж вальпроєва кислота* 50 мг (один раз на день) 100 мг (розподілені на 2 прийоми) 200 - 400 мг (розподілені на 2 прийоми) Дозу можна підвищувати на 100 мг кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального результату * Наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон.Дітям до 12 років препарат рекомендований у іншому дозуванні. Дозування у літніх пацієнтівДля пацієнтів, старше 65 років, коригування дози не потребується.Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не має істотних відмінностейвід молодших осіб. Проте у літніх людей слід дотримуватися обережності тапроводити лікування під ретельним наглядом.Дозування при печінковій недостатностіПочаткову дозу, підвищення дози та підтримуючу дозу слід зменшувати на50% у пацієнтів з помірною (Child-Pugh клас В) печінковою недостатністю та на75% у пацієнтів з тяжкою (Child-Pugh клас С) печінковою недостатністю.Підвищення дози та підтримуючу дозу слід коригувати відповідно до клінічноїреакції.

Побічна дія. З боку шкірних покривівМакулопапульозний висип, синдром Стівенса-Джонсона, токсичнийепідермальний некроліз (синдром Лайела). З боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, діарея. Порушення зоруВізуальні розлади, кон’юнктивіт. Розлади нервової системиСонливість або безсоння, включаючи диплопію. Психічні розладиДратівливість/агресія, тремор, збудженість, сплутаність свідомості тагалюцинації.Гематологічні розладиНейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія та дужерідко – апластична анемія та агранулоцитоз.Порушення функції печінки Підвищення результатів функціональних проб печінки, печінкованедостатність. Ці випадки здебільшого пов’язані з реакцією гіперчутливості.Ламотриджин може посилювати паркінсонічні симптоми у пацієнтів, які вжестраждали на хворобу Паркінсона. Є також окремі повідомлення проекстрапірамідальні ефекти та хореоатетоз у пацієнтів, у яких вже була наявна цяпатологія.

Протипоказання. Гіперчутливість до ламотриджину або будь-якого іншого інгредієнтапрепарату.Діти до 12 років.

Передозування. СимптомиНістагм, атаксія, сплутаність свідомості та кома.ЛікуванняСпецифічного антидоту для ламотриджину не існує. У випадкупередозування пацієнта слід госпіталізувати та призначити відповіднупідтримуючу терапію. За показаннями слід зробити промивання шлунка.Особливостізастосування.Існують повідомлення про небажані шкірні реакції, які, як правило,виникали протягом перших 8 тижнів після початку лікування ламотриджином. Більшістьвисипів є легкими та зникають без лікування. Проте є повідомлення пропоодинокі, серйозні шкірні реакції, що потенційно загрожують життю, включаючисиндром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайела).Частота виникнення серйозних шкірних реакцій у дорослих та дітей старше12 років становить 1 на 1000. Ризик у дітей, молодше 12 років вище, ніж удорослих. Наявні дані свідчать, що частота виникнення шкірних реакцій, щопризвели до госпіталізації, у дітей віком до 12 років становить від 1 на 300 до1 на 100 дітей, які отримували лікування.У дітей початкові ознаки шкірної реакції можуть бути помилковосприйняті за інфекцію; лікареві слід зважати на можливість виникнення у дитиниреакції на лікарський засіб, якщо симптоми висипу та гарячки розвиваютьсяпротягом перших восьми тижнів терапії.Ризик шкірної реакції ймовірно тісно пов’язаний з:високими початковими дозами ламотриджину та перевищеннямрекомендованого підвищення дози при терапії ламотриджином;супутнім застосуванням вальпроєвої кислоти.Усім пацієнтам (дорослим та дітям), у яких розвинулася шкірна реакція,слід швидко провести оцінку стану здоров’я та негайно відмінити ламотриджин, завинятком тих випадків, коли шкірна реакція, безсумнівно, не пов’язана злікарським засобом.Також є повідомлення про висип як складову синдрому гіперчутливості,який супроводжується різноманітними симптомами, що включають гарячку,лімфаденопатію, набряк обличчя, відхилення в аналізі крові та дисфункціюпечінки. Синдром проявляє широкий спектр клінічних ускладнень та, у поодинокихвипадках, може призвести до дисемінованого внутрішньосудинного зсідання кровіта порушень функцій багатьох органів. Ранні прояви гіперчутливості (наприклад,лихоманка, лимфаденопатія) можуть виникати навіть без висипу. Пацієнтів слідпопереджати, що вони мають негайно звертатися до лікаря, якщо в них виникаютьнебажані симптоми. Якщо альтернативну етіологію встановити не можливо, терапіюламотриджином слід припинити.Як і з іншими протиепілептичними засобами, раптова відміна ламотриджинуможе спровокувати рикошетні напади. Якщо з міркування безпеки не потребуєтьсяраптової різкої відміни, дозу препарату слід поступово зменшувати протягом 2тижнів.Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, отже, існуєможливість впливу на метаболізм фолієвої кислоти та її похідних, особливо придовгостроковій терапії. Проте під час клінічних випробувань ламотриджин невпливав на концентрацію гемоглобіну, середній об’єм еритроцитів абоконцентрацію фолатів у плазмі або червоних клітинах крові.Зважаючи на недостатні дані щодо застосування ламотриджину у пацієнтівз кінцевою стадією ниркової недостатності, його слід з обережністюзастосовувати у таких пацієнтів, особливо тому, що не слід виключатинакопичення метаболітів глюкуроніду.

Вагітність і лактаціяВагітністьКатегорія С. Даних щодо застосування ламотриджину під час вагітності ужінок недостатньо для оцінки безпеки його застосування.. Ламотриджин не слідзастосовувати у вагітних жінок, за винятком випадків, коли, на думку лікаря,потенційна користь лікування для матері переважає будь-який можливий ризик дляплода.ЛактаціяІснує обмежена інформація щодо застосування ламотриджину під часлактації. Попередні дані вказують на те, що ламотриджин потрапляє в груднемолоко у концентраціях близько 40 - 60% від концентрацій у плазмі. У невеликоїкількості немовлят, яких годували груддю, концентрація ламотриджину у плазмісягала рівнів, при яких можуть виникати фармакологічні ефекти. Під часзастосування цього препарату слід уникати годування груддю.Вплив на здатність керувати автомобілем та механізмамиОскільки реакція на протиепілептичні препарати дуже індивідуальна,пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, чи можуть вони керуватитранспортними засобами або працювати з машинами і механізмами під час лікуванняцим препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При супутньому застосуванні з ламотриджином протиепілептичні речовини,що індукують ензими, які метаболізують ліки (наприклад, фенітоїн, карбамазепін,фенобарбітал та примідон), можуть підсилювати метаболізм ламотриджину тазменшувати його період напіввиведення, внаслідок чого можуть бути необхіднівищі дози ламотриджину. Вальпроєва кислота та її солі метаболізуються тими жсамими ензимами печінки, що й ламотриджин, і, таким чином, знижують метаболізмламотриджину і збільшують середній період напіввидення ламотриджину майже у дварази.Немає підтверджень, що ламотриджин має клінічно значущий вплив нафармакокінетику інших лікарських засобів. Ламотриджин може індукувати свійвласний метаболізм, але цей ефект слабкий, отже малоймовірно, щоб він мавклінічну значущість.Контрольовані клінічні дослідження не показали, що ламотриджин впливаєна концентрації інших протиепілептичнх препаратів, що застосовуються у супутнійтерапії. Є повідомлення про реакції з боку центральної нервової системи,включаючи головний біль, запаморочення, нудоту, нечіткий зір, диплопію таатаксію у пацієнтів, які застосовували карбамазепін після початку прийомуламотриджину. Ці реакції, як правило, зникали після зниження дозикарбамазепіну.У клінічному дослідженні за участю жінок, які застосовували пероральніконтрацептиви, ламотриджин не впливав на концентрації етинілестрадіола аболевоноргестрела в плазмі. Проте, як і з введенням будь-якої іншої довготривалоїтерапії, при застосуванні ламотриджиуа у жінок, які застосовують пероральніконтрацептиви, пацієнтку слід проінструктувати, щоб вона повідомляла своємулікарю про будь-які зміни у менструальному циклі і характері менструальнихвиділень.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці, при температурі нижче30°С .Термін придатності – 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z