Загружается, подождите...

Ефтрин (Eftrin)


міжнародна назва: ідарубіцин;

основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошокчервоно-оранжевогокольору;

склад: в 1 флаконі міститься ідарубіцину гідрохлориду 5 мг;допоміжні речовини: лактоза.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики та споріднені препарати. Код ATC L01D B06.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Ідарубіцин (ідарубіцину гідрохлорид) – антрацикліновийантибіотик, що має антибластну активність. Ідарубіцин, вбудовуючись в молекулу ДНК, взаємодіє з топоізомеразою 11і виявляє інгібуючий ефект на синтез нуклеїнових кислот. Модифікація антрациклінової структури у положенні 4 дає в результатісполуку з високою ліпофільністю, що призводить до збільшення швидкостіпроникнення препарату в клітину у порівнянні з доксорубіцином тадаунорубіцином.Було показано, що ідарубіцин має більш високу активність у порівнянні здаунорубіцином і є ефективним засобом при лейкемії та лімфомі у мишей як привнутрішньовенному, так і при пероральному введенні. Дослідження in vitro наклітинах людини і миші, резистентних до антрациклінів, показали меншуперехресну резистентність ідарубіцину у порівнянні з доксорубіцином та даунорубіцином.Дослідження кардіотоксичності у тварин показали, що ідарубіцин маєвищий терапевтичний індекс, ніж доксорубіцин і даунорубіцин. Дослідження invitro та in vivo на експериментальних моделях показали, що його основнийметаболіт індарубіцинол виявляє протипухлинну активність. Ідарубіцинол, якийвводився щурам у тій же дозі, що й вихідний препарат, мав очевидно меншвиражену кардіотоксичність, ніж ідарубіцин. Фармакокінетика.Після внутрішньовенного введення хворим знормальною функцією нирок і печінки ідарубіцин виводиться із системи циркуляціїз кінцевою величиною період напіввиведення (Т½) у плазмі в діапазоні 11- 25 годин і екстенсивно метаболізується в активний метаболіт ідарубіцинол,який виводиться із системи циркуляції повільніше, з Т ½ в діапазоні 41 і69 годин. Препарат виводиться з жовчю і через нирки, головним чином, у форміідарубіцинолу. Дослідження концентрації препарату в клітинах (ядровмісніклітини крові і кісткового мозку) показали, що пікові концентрації ідарубіцинув клітинах досягаються через декілька хвилин після ін’єкції. Концентраціїідарубіцину та ідарубіцинолу в ядровмісних клітинах крові і кісткового мозку усотні разів вищі за концентрації в плазмі. Швидкість зниження рівня ідарубіцинув плазмі і клітинах майже однакова з кінцевим періодом напіврозпаду і дорівнюєприблизно 15 годин. Кінцевий період напіврозпаду ідарубіцинолу в клітинах становив близько72 годин.

Показання для застосування. Застосовується для досягнення ремісії у дорослих згострою нелімфоцитарною лейкемією (ГНЛЛ) як при первинному звертанні, так і ухворих з рецидивом або при тяжких формах перебігу хвороби.При гострому лімфолейкозі (ГЛЛ) застосовується для допоміжної терапії удорослих і дітей.

Спосіб застосування та дози. Для приготування розчину 5 мг препаратурозчиняють у 5 мл води для ін’єкцій. Ідарубіцин слід вводити тількивнутрішньовенно. Отриманий розчин повинен вводитися струминно з 0,9% розчиномнатрію хлориду протягом 5 - 10 хвилин. Попередньо слід впевнитися, що голкавірно введена у вену. Ця методика дає змогу звести до мінімуму ризик тромбозу іперивенозного крововиливу, які можуть призвести до виникнення тяжких формцелюліту або некрозу. Склероз вен може мати місце внаслідок ін’єкції в невеликівени або повторних ін’єкцій в одну й ту саму вену. Доза звичайно розраховуєтьсяна квадратний метр площі поверхні тіла.Гостра нелімфоцитарна лейкемія (ГНЛЛ)Дорослим при гострій нелімфоцитарній лейкемії препарат вводять ізрозрахунку 12 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів, упоєднанні з цитарабіном. Інша схема застосування при ГНЛЛ – у виглядімонотерапії або у поєднанні з іншими препаратами із розрахунку 8 мг/м2внутрішньовенно щоденно протягом 5 днів. Гострий лімфолейкоз (ГЛЛ)При застосуванні препарату у вигляді монотерапії при ГЛЛ дозу длядорослих встановлюють із розрахунку 12 мг/м2 внутрішньовенно щоденнопротягом 3 днів; для дітей – із розрахунку 10 мг/м2 внутрішньовеннощоденно протягом 3 днів.Всі ці схеми застосування препарату повинні бути застосовані зурахуванням гематологічного статусу хворого, а також доз інших цитотоксичнихпрепаратів, що призначаються при комбінованому лікуванні.

Побічна дія. Тяжка мієлосупресія і кардіотоксичність є основними побічнимиефектами. Інші побічні ефекти: облисіння, оборотне у більшості хворих; сильнанудота і блювання; запалення слизових оболонок, звичайно слизової оболонкипорожнини рота, яке виникає через 3 - 10 днів після початку лікування; езофагіті діарея; жар, озноб, шкірний висип; підвищення рівнів печінкових ферментів ібілірубіну приблизно в 20 - 30% випадків. Тяжкі, іноді летальні інфекції,пов’язані із застосуванням одного ідарубіцину або у поєднанні з цитарабіном.Ефтрин може надати червоного забарвлення сечі на період від 1 до 2 днів післявведення. Хворих слід попередити, щоб не виникало хвилювання з цього приводу.Дія на кістковий мозок. Ефтрин значно пригнічує кістковий мозок. Мієлосупресія, головним чиномлейкопенія, відмічається у всіх хворих, що отримують терапевтичну дозу даногопрепарату, у зв’язку з чим необхідний пильний контроль за гематологічнимстатусом, включаючи гранулоцити, еритроцити і тромбоцити. Необхідне лабораторнеобладнання і базові ресурси, які дають змогу здійснювати контроль запереносимістю препарату і забезпечувати безпеку від токсичної дії препарату.Необхідно також забезпечити умови для швидкого і ефективного усунення кровотечіі/або лікування тяжкої інфекції.Дія на серце.Міокардіальна токсичність, яка проявляється у вигляді застійноїсерцевої недостатності з можливим летальним кінцем, гостра, небезпечна дляжиття аритмія та інші кардіоміопатії можуть розвинутися під час лікування абочерез декілька тижнів після припинення лікування. При цьому проводиться такелікування: дигіталізація, діуретики, обмеження прийому натрію і постільнийрежим. Під час лікування слід встановити пильне спостереження за функцією серцяз метою зведення до мінімуму ризику кардіотоксичності, характерної й для іншихантрациклічних препаратів. Ризик кардіотоксичності збільшується післяопромінення медіастинально-перикардіальної ділянки в процесі супутнього абопопереднього лікування або після лікування іншими потенційно кардіотоксичнимипрепаратами, а також у хворих в особливих клінічних ситуаціях (анемія, депресіякісткового мозку, інфекції, лейкемічний перикардит і/або міокардит). Оскільки надійні методи прогнозування гострої застійної серцевоїнедостатності відсутні, викликану антрацикліновими препаратами кардіопатію, якправило, діагностують за стійким зниженням вольтажу QRS, надмірним збільшеннямсистолічного інтервалу (PEP/LVET), а також за зниженням фракції викиду лівогошлуночка (LVET) у порівнянні з вихідними значеннями (до лікування).Електрокардіограму або ехограму, а також визначення функції викидулівого шлуночка слід проводити до початку і під час лікування Ефтрином. Раннійклінічний діагноз ураження міокарда, обумовленого лікарськими препаратами, маєістотне значення для успішної фармакотерапії.

Протипоказання. Ефтрин не слід призначати хворим з тяжкимиураженнями нирок і печінки, а також хворим з невстановленими інфекціями.

Передозування. Можна припустити, що дуже високі дози ідарубіцинупризведуть до розвитку гострої кардіотоксичності у перші 24 години і тяжкоїмієлосупресії протягом 1 - 2 тижнів. У цей період слід призначити підтримуючутерапію як основний метод лікування, використовуючи при цьому такі засоби, якпереливання крові і догляд за хворим, що допоможе уникнути розвитку рецидиву. Розвиток пізньої серцевої недостатності спостерігався при застосуванніантрациклінів протягом декількох місяців після передозування. Необхідновстановити пильне спостереження за хворими при появі ознак серцевоїнедостатності і розпочати лікування, використовуючи традиційні методи.

Особливості застосування. Ефтрин слід застосовувати під безпосереднімспостереженням спеціалістів, які мають досвід роботи в області застосуванняхіміотерапії при лейкемічних захворюваннях. При лікуванні Ефтрином необхіднепильне спостереження за хворими і систематичний контроль лабораторнихпоказників. Препарат не слід призначати хворим, які мають в анамнезі депресіюкісткового мозку, пов’язану з раніше застосовуваною лікарською терапією аборадіотерапією, якщо ризик лікування не виправдовується успішними результатами. Серцеванедостатність в анамнезі, а також раніше проведене лікування антрациклінами привисоких сумарних дозах, або іншими потенційно кардіотоксичними засобами, єфакторами ризику кардіотоксичності, що викликається ідарубіцином. Плануючизастосування ідарубіцину для лікування таких хворих, слід ретельно оцінитикористь для них від терапії Ефтрином. Необхідно проводити посилену підтримуючу терапію хворих старших 55років під час апластичної фази. При вторинній гіперурикемії внаслідок швидкоголізису лейкемічних клітин необхідно встановити спостереження за рівнями сечовоїкислоти в крові і призначити відповідну терапію при розвитку гіперурикемії.Відповідних заходів для боротьби з будь-якими системними інфекціями слідвживати до початку лікування.Екстравазація у місці внутрішньовенної ін’єкції Ефтрину може викликатитяжкий локальний некроз тканини. Ризик розвитку тромбофлебіту може бутизведений до мінімуму при дотриманні рекомендацій щодо введення препарату.Відчуття гострого болю або печіння у місці введення препарату свідчить проекстравазацію, що почалася. При цьому слід негайно припинити вливання іпродовжити його в іншу вену.Оцінка функції печінки і нирокОскільки порушення функцій печінки і/або нирок може вплинути нарозподіл ідарубіцину, необхідно контролювати їх традиційнимиклініко-лабораторними методами (з використанням показників сироватковогобілірубіну і сироваткового креатиніну) до і під час лікування. У ряді клінічнихдосліджень фази ІІІ лікування не проводили, якщо сироваткові рівні білірубіну і/абокреатиніну перевищували 2 мг%. При застосуванні інших антрациклінів звичайнодозу знижують на 50%, якщо рівні білірубіну і креатиніну коливаються в межах1,2 - 2 мг%.Вагітність і лактаціяДані про можливий несприятливий вплив ідарубіцину на фертильність улюдини, а також про його тератогенну дію відсутні. Однак за експериментальнимиданими у щурів (але не в кроликів) він має тератогенні і ембріотоксичнівластивості. У разі гаданої вагітності жінкам необхідно рекомендувати перерватиїї. При необхідності застосування Ефтрину в період вагітності, а також коливагітність виникає під час лікування, хвору слід попередити про можливунебезпеку для плода. Отже, рішення про застосування препарату за таких умовлікар повинен приймати разом з хворою. Слід також рекомендувати матерям, якіпроходять курс хіміотерапії цим препаратом, відмовитися на цей час від грудноговигодовування. Застережні заходиВміст флаконанеобхідно зберігати при негативному тиску для зведення до мінімуму аерозольнихутворень під час процедури розчинення (особливої обережності слід дотримуватисьпри введенні голки). Під час розчинення слід уникати вдихання будь-якихаерозольних утворень. Пропонуються такі рекомендації як заходи захисту, щостосуються всіх цитотоксичних препаратів.Необхідноорганізувати навчання персоналу кваліфікованому володінню технічними прийомамипри роботі з препаратом;від роботи зпрепаратом слід звільнити вагітних співробітниць;персонал, щопрацює з препаратом, повинен користуватися захисним одягом (захисні окуляри,халати, рукавички і маски для одноразового використання);для приготуваннярозчину слід використовувати спеціально відведене місце (перевагу віддаютьвертикальній системі ламінарного потоку). Слід оберігати відкриті поверхніробочого місця, накриваючи їх поглинальним папером на пластмасовій підкладціодноразового використання;всі предмети, щовикористовуються для приготування розчинів препарату, а також санітарноїобробки, включаючи рукавички, необхідно помістити в сміттєві мішки для відходівпідвищеної небезпечності, які спалюють при високих температурах. У разірозхлюпування або витоку препарату необхідно провести обробку слабким розчиномхлорнуватисто-кислого натрію (1% активного хлору). Матеріалом, який використанопри обробці, слід розпорядитися, як вказано вище.Слід відмовитисявід будь-якого невикористаного розчину.Слід уникатиконтакту препарату з будь-яким розчином з лужною рН, оскільки це може призвестидо руйнування препарату.Ефтрин не можназмішувати з гепарином із-за можливого утворення осаду. Не рекомендується такожзмішувати його з іншими препаратами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ефтрин є сильним мієлосупресантом і можнаприпустити, що схеми комбінованої хіміотерапії, що включають інші препарати аналогічноїдії, призведуть до адитивних мієлосупресивних ефектів.

Умови татермін зберігання. Зберігатипри температурі не вище 25°С у захищеному від світла місці. Готовийрозчинпрепарату хімічно стабільний, якщо зберігається не більше 48 годин при температурі2 - 8°С і 24 години при кімнатній температурі; однак, згідно з правилами,встановленими у фармацевтичній практиці, розчин не слід зберігати більше 24годин при температурі 2 - 8°С. Зберігати унедоступному для дітей місці !Термін придатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z