Загружается, подождите...

Добросон (Dobroson)


міжнародна та хімічна назви: zopiclone,((RS)-6-(5-хлоропіридин-2ил)-7-оксо-6,7-дигідро-5Н-піроло[3,4-b]піразин-5ил-4-метилпіперазин-1-карбоксилат);

основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, двоопуклі, вкриті оболонкоютаблетки; на кожній таблетці з одного боку нанесені “Zoc 7.5” і смужка, щодозволяє ламати таблетку навпіл;

склад: 1 таблетка містить 7,5 мг зопіклону;допоміжні речовини: лактозимоногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, магнію стеарат,крохмаль кукурудзяний, натрію кармелоза, магнію стеарат, метилгідроксіпропілцелюлоза,титану діоксид.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Снодійні та седативні засоби. Код АТС N05C F01.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка.Зопіклон являє собою снодійний засіб групи бензодіазепінів –циклопіролонів із седативною, снодійною та анксіолітичною дією. Ефектипрепарату як специфічного GABA-агоніста, зумовлені утворенням комплексуGABA-Ω-(BZ1 та BZ2)-рецепторів і модуляції хлорид-іонних каналів. Швидковикликає сон, не зменшуючи фази швидкого сну в його структурі, і потімпідтримує сон із збереженням нормального фазового складу. Не спричинюєпостсомнічних порушень: відсутні відчуття розбитості і сонливості вранцінаступного дня. Сон настає протягом 30 хвилин і триває 6 – 8 годин. Зменшуєголовний біль. У пацієнтів з нічними нападами бронхіальної астми в сполученні зпрепаратами метилксантинового ряду (теофілін) стримує напади астми в ранковігодини, зменшує їх інтенсивність і тривалість. Залежність від препарату нерозвивається навіть при його тривалому застосуванні. Фармакокінетика.Абсорбція. Зопіклон після перорального прийому швидко всмоктується.Максимум його концентрації в крові досягається через 1,5-2 години. Залежно віддози (3,75/7,5/15 мг) максимальна концентрація становить 30, 60 або 115 нг/млвідповідно. Абсорбція у чоловіків і жінок не відрізняється; на неї не впливаєтакож час або частота прийому препарату.Розподіл. Зопіклон сам по собі швидко розподіляється із судинної системи.Рівень зв’язування з білками плазми крові низький (приблизно 45 %) і далекийвід насиченого; отже, ризик медично значущої інтоксикації, спричиненоїзв’язуванням з білками плазми, доволі низький. Період напіввиведення препаратустановить приблизно 5 годин при звичайно рекомендованих дозах. Зниження рівняпрепарату в крові в діапазоні терапевтичних доз - дозонезалежне. Тривалийприйом препарату не супроводжується його акумуляцією; індивідуальні відмінностінезначні.Упродовж періоду лактації фармакокінетичні профілі препарату в плазмікрові та молоці матері подібні, таким чином немовля щоденно отримує приблизно 1% від денної дози матері.Метаболізм. Утворюються два головних метаболіти Зопіклону:фармакологічно активний у тварин зопіклон-N-оксид (період напіввиведення - 4,5години) та неактивний N-дезметил-зопіклон (період напіввиведення - 7,5 години).При тривалому застосуванні препарату не відмічалося акумуляції препарату (15 мгщоденно протягом 14 діб). Навіть після застосування високих доз Зопіклону утварин не відмічалося підвищення ферментативної активності.Виведення. Низький нирковий кліренс неметаболізованого Зопіклону (всередньому 8,4 мг/хв) та кліренс плазми (232 мл/хв) свідчить про те, щопрепарат виводиться з організму головним чином у формі метаболітів. Приблизно80 % речовини та її метаболітів виводиться нирками, а близько 16 % - зфекаліями. Патофізіологічні відмінності. У численних дослідженнях на пацієнтахпохилого віку при тривалому застосуванні Зопіклону не спостерігалося акумуляціїпрепарату в плазмі, незважаючи на легке зниження його печінкового метаболізмута подовження періоду напіввиведення (приблизно до 7 годин).Аналогічно, при нирковій недостатності при тривалому застосуванніпрепарату не відмічалося акумуляції Зопіклону та його метаболітів. Препаратпроникає крізь діалізні мембрани.У пацієнтів із порушенням функції печінки Зопіклон також сповільнюєпроцес деметилювання, що спричиняє подовженню кліренсу плазми препарату.Зважаючи на це, доцільно знизити дозування для таких пацієнтів.

Показання для застосування.Короткочасна терапія безсоння (утруднене засинання, нічне та раннєраптове пробудження).

Спосіб застосування та дози. Для дорослих рекомендована денна доза становить 7,5 мг зопіклону наніч. Перевищення цієї є дози небажаним.Для пацієнтів старше 65 років та ослаблених хворих, або пацієнтів знирковою, печінковою недостатністю чи хронічною легеневою недостатністюпочаткова денна доза повинна становити 3,75 мг.Спосіб і тривалість застосування.Вкриті плівковою оболонкою таблетки слід приймати ввечері, перед сном.Таблетку ковтають і запивають достатньою кількістю води.Курс терапії повинен бути якомога коротшим. Тривалість курсу, включаючипоступову відміну препарату, не повинна перевищувати 4 тижнів. Більш тривалийкурс лікування не можна призначати до повторної оцінки стану хворого.

Побічна дія. Залежно від індивідуальної чутливості та застосованого дозування –особливо на початку терапії - можливі такі побічні ефекти:безсоння, нездатність концентруватися, стомлюваність, сонливість;пригнічена емоційність, сплутаність свідомості; м’язова слабкість, атаксія, рухові порушення;головний біль;запаморочення, розлади зору (двоїння в очах);постефекти наступного дня (безсоння, знижена реактивність).Як правило, симптоми полегшуються під час терапії.Найчастішим побічним ефектом є поява гіркого або металевого присмаку вроті. Інші порушення, такі як шлунково-кишкові розлади, зниження лібідо абошкірні реакції, відмічаються інколи.Амнезія. Бензодіазепіни та близькі до них сполуки можуть спричинюватиантероградну амнезію (провали пам’яті впродовж певних відрізків часу).Депресія. Попередня депресія може виявитися впродовж лікуваннябензодіазепінами та близькими до них сполуками.Психіатричні та “парадоксальні реакції”. Застосування бензодіазепінів іблизьких до них сполук у пацієнтів похилого віку та дітей звичайно можеспричинювати психіатричну і так звану парадоксальну реакцію, що являєтьсяневгамовністю, дратівливістю, агресивністю, гнівом, нічними кошмарами,галюцинаціями, психозами, незвичністю поведінки та іншими її розладами. В такихвипадках застосування Добросону слід припинити. Залежність. Застосування бензодіазепінів і близьких до них сполукнавіть у терапевтичних дозах може зумовити розвиток психологічної та фізичноїзалежності від них. Відміна препарату може призвести до розвитку синдромурикошету та синдрому відміни.Протипоказання.Гіперчутливість до зопіклону або інших речовин, що входять до складупрепарату.Астенічний бульбарний параліч.Тяжка дихальна недостатність.Синдром апное під час сну.Тяжка печінкова недостатність.Діти та підлітки до 18 років.Вагітність, період годування груддю.

ПередозуванняЯк і щодо інших бензодіазепінів і близьких до них сполук передозуванняДобросону звичайно не загрожує життю пацієнта(Cave: множиннаінтоксикація).Інтоксикація бензодіазепінами і близькими до них сполуками звичайно –залежно від дози, що всмокталася, – характеризується різними ступенямипригнічуючого ефекту на центральну нервову систему, що виявляється безсонням,сплутаністю свідомості, апатією, розладами зору та дистонією, в тяжких випадках- атаксією, втратою свідомості, пригніченням дихання та циркуляції крові,комою. “Парадоксальні” реакції (невгамовність, галюцинації) можливі як складовапригнічення свідомості. Головною метою терапії є симптоматичні заходи. Пацієнтам із легкоюінтоксикацією рекомендують сон з моніторингом дихальної та циркуляторноїсистем. У більш тяжких випадках може знадобитися більш суттєве втручання(промивання шлунка, заходи для стабілізації функції циркуляторної системи,інтенсивна терапія). Якщо не вдається вивести пацієнта із стану непритомності,блювання необхідно штучно.Діаліз або гемодіаліз при інтоксикації Добросоном менш ефективнівнаслідок високого об’єму розподілу препарату.Пригнічуючий ефект бензодіазепініві близьких до них сполук на центральну нервову систему можна зменшити,застосувавши антагоніст бензодіазепінів – флумазеніл.

Особливості застосування. Бензодіазепіни та споріднені з нимисполуки показані до застосування тільки тоді, коли тяжкість розладу сну єклінічно значущою.Ще на початку терапії рекомендується поінформувати пацієнта проважливість короткочасного лікування та детально пояснити необхідність зниженнядози в його випадку. Крім цього, важливо, щоб пацієнт знав про ймовірністьповернення симптоматики після відміни препарату, аби зменшити його тривогу зцього приводу.Існують свідоцтва, що прийомкороткодіючих бензодіазепінів і близьких до них сполук у звичайних дозах(особливо після їх прийому у дозах високих), може призвести до розвиткусиндрому відміни.Комбінування алкоголю та Добросонувпливає на здатність керувати автомобілем і механізмами.Толерантність. Тривале застосування бензодіазепінів і близьких до нихсполук,що перевищує кілька тижнів, може призвести до зниженняефективності терапії (розвитку толерантності). Як правило, під час лікуванняДобросоном, що не перевищує 4 тижнів, цей ефект малопомітний.Залежність. Застосування бензодіазепінів і близьких до них сполук можезумовити розвиток психологічної та фізичної залежності від них. Це справедливоне тільки по відношенню до звикання до високих доз, але й до застосування доззвичайного терапевтичного діапазону. Ризик розвитку залежності зростає зпідвищенням дози та збільшенням тривалості лікування. Ризик розвитку залежностіпідвищений і у хворих на алкоголізм або в осіб із зловживанням наркотичнимиречовинами в анамнезі.У випадку розвитку фізичної залежності раптове припинення курсулікування супроводжується синдромом відміни, що виявляється головним болем,болями у м’язах, аномальною тривожністю, напруженням, невгамовністю,сплутаністю свідомості та дратівливістю. В тяжких випадках можливі такісимптоми: втрата відчуття реальності, розлади особи, гіперчутливість до світла,шуму та фізичного контакту, затерплість і поколювання у кінцівках, галюцинаціїабо епілептичні судоми.Rebound-синдром (синдром рикошету). Раптове припинення або скороченийкурс лікування може також спричинити тимчасовий розвиток синдрому рикошету,коли симптоми, що викликали призначення Добросону, повертаються у більш тяжкійформі, ніж на початку лікування. Цей стан може супроводжуватися такимиреакціями, як зміни настрою, тривожність і невгамовність.Оскільки ризик синдрому відміни або синдрому рикошету підвищений прираптовому припиненні лікування, рекомендується завершувати терапевтичний курс,поступово зменшуючи дозу.Період лікування. Період лікування повинен бути якомога коротшим.Тривалість лікування, включаючи поступову фазу відміни, не повинна перевищувати4 тижнів. Цей лікувальний період можна перевищувати тільки за умови повторноїоцінки стану пацієнта.Амнезія. Бензодіазепіни та близькі до них сполуки можуть спричинюватиантероградну амнезію. Це означає, що пацієнт (звичайно впродовж кількох годин)після прийому препарату може, за певних обставин, вдатися до дій, про якіпізніше не зможе згадати. Ризик зростає із підвищенням дози і знижується заумови достатнього, безперервного сну (7-8 годин). Психіатрична та “парадоксальна” реакція. Застосування бензодіазепінів іблизьких до них сполук у пацієнтів похилого віку та дітей звичайно можеспричинювати психіатричну і так звану парадоксальну реакцію, що виявляєтьсяневгамовністю, дратівливістю, агресивністю, гнівом, нічними кошмарами, галюцинаціями,психозами, незвичністю поведінки та іншими її розладами. В таких випадкахзастосування Добросону слід припинити.Особливі групи пацієнтів. Добросон не рекомендується застосовувати припочатковому лікуванні психозів.Бензодіазепіни та близькі до них сполуки протипоказано застосовувати якмонотерапію в лікуванні депресії або тривожності, що супроводжується депресією.В таких випадках симптоматика депресії погіршується за відсутності адекватноголікування первинного захворювання антидепресантами (загроза суїциду).Добросон слід призначати з особливою обережністю пацієнтам залежним доалкоголю або наркотиками в анамнезі.Бензодіазепіни і близькі до них сполуки не рекомендовані пацієнтам зтяжкою печінковою недостатністю, оскільки вони випадку підвищують ризикенцефалопатії. Обережності в призначенні та зниженні звичайного дозуванняможуть потребувати, як правило, пацієнти із зниженою печінковою або нирковоюфункцією.Зниження дози рекомендовано і пацієнтам з хронічною респіраторноюнедостатністю та пригніченням дихання.Безпека застосування препарату для лікування у вагітних і жінок уперіод лактації не вивчалася. Таким чином, Добросон слід призначати вагітним іжінкам, які годують груддю, лише у виняткових випадках та після ретельногозважування потенціальної користі та потенціального ризику. Жінкам, які бажаютьпід час терапії Добросоном завагітніти, слід порадити поінформувати своголікаря, щоб вони могли прийняти рішення про продовження лікування або відмовувід неї. Застосування препарату наприкінці вагітності, перед або під час пологівможе призвести до гіпотермії, гіпотензії, пригнічення дихання, зниженням’язового тонусу та розвитку так званого синдрому млявої дитини (floppy infantsyndrome). Оскільки Добросон виводиться з материнським молоком, препаратпротипоказаний в період лактації.Седація, амнезія, нездатність концентруватися та порушення функціїм’язів може знижувати здатність управляти автотранспортом механізмами. Ефектпідсилюється в разі недостатнього сну та прийому препарату на фоні алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.Супутнє застосування Добросону та нижченаведених препаратів можепризвести до суттєвого підсилення пригнічуючого ефекту на центральну нервовусистему.Седативні, снодійні, знеболювальні та наркотичні засоби. Нейролептики.Протиепілептичні засоби.Анксіолітики.Антигістамінні засоби.Антидепресанти та препарати літію.Супутнє застосування Добросону та наркотичних аналгетиків може призвестидо розвитку ейфорії і, таким чином, прискорити розвиток залежності. Комбінування Добросону та міорелаксантів може підсилити міорелаксантнийефект.Речовини, що пригнічують певні ферменти печінки (цитохром Р450),можуть підсилити ефект бензодіазепінів і близьких до них сполук (прикладомтакої речовини є циметидин).Під час терапії Добросоном слід уникати вживання алкоголю, оскількиалкоголь може непередбачувано знизити або підсилити ефект Добросону.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці притемпературі не вище 25оС.Термін придатності - 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z