Загружается, подождите...

Дистонін (Distonin)


основні фізико-хімічні властивості: циліндричні капсули рожевого кольору знапівсферичними кінцями, непрозорі, з однорідною блискучою поверхнею;

склад: 1 капсула містить сухого екстракту беладонни 0,2 мг (кількістьеквівалентна 0,2 мг загальної кількості алкалоїдів, виражена як основнийгіосціамін), дигідроерготоксину метансульфонату 0,3 мг, пропранололугідрохлориду 10 мг, гідроксизину гідрохлорид 10 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, тальк, магніюстеарат, натрію карбоксиметилцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний, лактозимоногідрат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Неселективні бетаблокатори в комбінації. Код АТС С07N AN1.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Дистонін – це комбінований препарат, щоскладається з екстракту беладонни, дигідроерготоксину, пропранололу ігідроксизину.

Алкалоїди беладонни належать до антихолінергічних засобів з дією, якачиниться шляхом неселективного блокування мускаринових холінергічних рецепторівклітин гладких м’язів міокарда і залоз зовнішньої секреції. Основним алкалоїдому рослині є атропін (складається з рівних частин l-гіосціаміну таd-гіосціаміну). Атропін має більш тривалу та виражену дію на серце, кишечник ім’язи бронхів, ніж інші алкалоїди беладонни. Вплив на автономну нервову систему.При застосуванні у терапевтичних дозах атропін збільшує частотусерцевих скорочень шляхом пригнічення тонусу n.vagus. Атропін усуваєбрадикардію, спричинює мідріаз із збільшенням діаметра райдужної оболонки ока,підвищує внутрішньоочний тиск шляхом збільшення діаметра райдужної оболонки,параліч акомодації (циклоплегію) з порушенням зору на малих відстанях до ока. Атропін має спазмолітичний ефект. У шлунково-кишковому тракті атропінсприяє зниженню тонусу, амплітуди та частоти перистальтики кишечнику, особливоспастичного характеру. Він протидіє гіпертонії, спричиненої морфіном, тому єкорисним препаратом у лікуванні больового синдрому у кишечнику. Антиспастичнадія поширюється на жовчовивідні, бронхіальні та сечовивідні шляхи. Атропінрозширює уретру та підвищує тонус внутрішнього сфінктера передміхурової залози,сприяючи затримці сечі, що є бажаним у випадку енурезу у дітей, але може бутинебезпечним у випадку гіпертрофії простати. На матку атропін практично невпливає.Атропін збільшує частоту та глибину дихання шляхом стимуляції дихальнихцентрів, особливо зменшує бронхіальну секрецію і тонус гладких бронхіальнихм’язів із збільшенням залишкового об’єму, особливо у випадку бронхіальноїобструкції. Атропін гальмує секрецію слинних залоз (таким чином спричиняючи доспраги, сухості у роті та тяжкості при ковтанні), зменшує секрецію залозшлунка, гальмує секрецію потових залоз, слізних залоз, незначною міроюсповільнює секрецію молока.Вплив на центральну нервову систему. Залежно від доз, що застосовуються, атропін стимулює або пригнічує ЦНС.Алкалоїди беладонни мають антидисменорейний і протинудотний ефект.

Метансульфонат дигідроерготоксину складається із суміші дигідроергокорніну,ά- і β- дигідроергокриптину та дигідроергокристину (дигідрогенізованіпохідні відповідних алкалоїдів жита). Він має ά-адреноблокуючу дію:розслаблює гладкі м’язи артеріол, тонізує вени, збільшує церебральний кровотік,збільшує кровотік у стані спокою, активує нейрональний метаболізм, зумовлюєзбільшення кровотоку у судинах сітківки та в периферичних судинах. Він впливаєтакож на серотонінергічні та допамінергічні рецептори.

Гідроксизин є дериватом піперазину з широким спектромтранквілізаційної дії (відносно слабкої). Це нейролептик та снодійно-седативнийзасіб, м’який локальний аналгетик, антиеметик, міорелаксант, антихолінергічнийзасіб, спазмолітик, адреноблокатор, антигістамінний агент, антисеротонінергічний,антиаритмічний засіб хінідинового типу, помірно пригнічує центр терморегуляції.

Пропранолол належить до неселективних β-адреноблокаторівта має антиаритмічну, антиангінальну, гіпотензивну, незначну нейролептичну дію,блокує агрегацію тромбоцитів і ліполізис індукований катехоламінами,запобігаючи росту факторів коагуляції під час вивільнення адреналіну, активуюєвивільнення кисню тканинами та гальмуює секрецію реніну. Фармакокінетика.Абсорбція: алкалоїди беладонни мають незначну всмоктуваність, атропінпри пероральному застосуванні всмоктується швидко. Абсорбція дигідроерготоксинуметансульфонату у шлунково-кишковому тракті швидка, але неповна (25 %).Гідроксизин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті протягом 15-30хвилин. Пропранолол також добре всмоктується (90%) і добре розчиняється ужирах. Біодоступність: алкалоїди белладони проникають крізь гематоенцефалічнийбар’єр з незначним впливом на центральні та очні структури. Ці алкалоїдипроникають у грудне молоко. Їх дія починається через 1-2 години після прийому,триває протягом 4 годин. Виводиться препарат нирками. Біодоступність атропінустановить 50%, він проникає у всі органи і тканини, у невеликих кількостяхпотрапляє у грудне молоко, помірно зв’язується з білками крові. Періоднапіввиведення становить 3-4 години. Системна біодоступність ко-дергокринустановить 6-25%. Період напіввиведення гідроксизину – 20-25 годин, тривалістьдії – 4-6 годин, при застосуванні дози 100 мг через 3 години досягається рівеньконцентрації у плазмі до 82 нг/мл. Біодоступність пропранололу становить лише30%, оскільки після першого проходження через печінку він трансформується вгідроксипропранолол. Об’єм його розподілу становить 4,3 л/кг, піковаконцентрація у плазмі крові досягається через 2-3 години. Значною міроюзв’язується з білками крові (93%), ефективна концентрація у плазмі кровістановить 0,02-1 мкг/мл, період напіввиведення – 3-5 годин. Пропранололпроникає крізь плаценту, у невеликих кількостях – у материнське молоко.Біотрансформація: у печінці атропін трансформується до неактивнихметаболітів шляхом гідролізу. 50% ко-дергокрину після першого проходження черезпечінку метаболізується, через 1-2 години досягає пікової концентрації уплазмі, через 2-5 годин наполовину виводиться. Гідроксизин метаболізується упечінці через систему Р-450 цитохрому, пропранолол також метаболізується упечінці.Виведення: атропін виводиться нирками (75-95%), з яких 30-50% – унезміненому вигляді. Дигідроерготоксину метансульфонат виводиться з жовчю.Гідроксизин у вигляді метаболітів виводиться нирками протягом 24 годин.Пропранолол головним чином виводиться з калом і тільки 0,5% – із сечею. Він невиводиться при діалізі.

Показання для застосування. Нейро-циркуляторна дистонія, що супроводжується симптомами тахікардії,екстрасистолії та психоемоціональної лабільності.Симптоматичне лікування розладів травлення, синдром подразненої товстоїкишки.Передменструальний синдром.Тривожно-фобічні розлади.Тепловий удар.

Спосіб застосування та дози. Дорослі: 2-4 капсули на день, що можуть прийматись у 2 –4 прийоми.Діти старше 10 років: 1-2 капсули на день.У разі необхідності Дистонін можна приймати 1 раз на день протягом15-20 днів.Для попередження можливих вегетативних реакцій на фоні психоемоційнихнавантажень можна прийняти 1-2 капсули. Капсули слід приймати за 30-60 хвилин до або через 2-3 години післяїди.Максимальна терапевтична доза – 8 капсул на добу.

Побічна дія. Активні інгредієнти можуть призводити до антихолінергічноїдії та/або ά- та β- адренолітичного ефекту, але з низькою частотою таінтенсивністю завдяки сбалансованим дозам цих інгредієнтів у препараті.Повідомлялось про такі побічні ефекти: нечіткість зору, фотофобія, сухістьшкіри та слизових оболонок у роті, носі та горлі, зменшення секреції грудногомолока, головний біль, сплутаність свідомості, сонливість, галюцинації,депресія, розлади пам’яті, брадикардія, ортостатична гіпотензія, бронхіальнийспазм, нудота, блювання, запори, утруднене сечовиділення, шкірний висип, судомита слабкість у м’язах, відчуття стомленості, агранулоцитоз, лейкопенія,тромбоцитопенія.

Протипоказання. Дистонін не застосовується для лікування дітей до 10 років,вагітних і жінок у період лактації та у випадках підвищеної чутливості добудь-якого компонента препарату. Крім того препарат не застосовується приатонії кишечнику або паралітичній кишковій непрохідності, особливо у хворихлітнього віку та ослаблених пацієнтів (ризик розвитку непрохідності), прибронхіальній астмі, хронічному бронхіті або легеневій емфіземі (ризиквиникнення бронхіального спазму), при захворюваннях, що супроводжуютьсяпропасницею (пропасниця може розвитися за рахунок блокування активності потовихзалоз), при виразковому коліті (ризик розвитку паралітичної непрохідностікишечнику або токсичного мегаколону), при печінковій або нирковій недостатності(через зниження метаболізму та елімінації препарату з відповідним зростаннямризику виникнення побічних ефектів), при рефлюкс-езофагіті (через зменшеннярухомості стравоходу та шлунка та зниження тонусу нижнього сфінктерастравоходу, що може призводити до затримки їжі у шлунку та збільшуватигастроезофагальний рефлюкс), при схильності до або за наявності закритокутовоїглаукоми (мідріатичний ефект може незначною мірою збільшувати внутрішньоочнийтиск та провокувати гостру атаку закритокутової глаукоми), при відкритокутовійглаукомі (мідріатичний ефект може незначною мірою збільшувати внутрішньоочнийтиск), при діафрагмальній грижі, що супроводжує рефлюкс-езофагіт(антихолінергічний компонент препарату може загострювати цей стан), пригіпертрофії простати (збільшення ризику затримкм сечі), артеріальнійгіпотензії, хронічній серцевій недостатності, кардіогенному шоці, атріовентрикулярномублоці або синусовій брадикардії, при міастенії гравіс (може статисьзагострення), нейропатії автономної нервової системи (затримка сечі тазагострення циклоплегії), при обструктивних порушеннях на гастроінтестинальномурівні (зниження рухомості та тонусу, що збільшує ризик виникнення непрохідностіта застою у шлунку), при спастичному паралічі у дітей (можливо загостреннястану), гострому або хронічному психозі (можливо загострення), псоріазі(можливе загострення), при синдромі Дауна (можливо незвичне розширення зіниціока), при синдромі Рейно (можливо загострення існуюючої зниженої периферичноїциркуляції), при сухості у роті (може загостритись).

Передозування. Симптоми: можливовиникнення таких симптомів: збудження, дратівливість, знервованість,сплутаність свідомості, сонливість або розлади сну, галюцинації, нечіткістьмови, неврівноваженість, сповільнення руху, конвульсії, запаморочення,нечіткість зору, головний біль, порушення ритму серця, брадикардія,атріовентрикулярний блок, артеріальна гіпотензія, периферичний ціаноз,бронхоспазм, диспное, шлунковий спазм, втрата апетиту, нудота, блювання,відчуття стомленості, пропасниця, відчуття жару, суха та гаряча шкіра, відчуттям’язової слабкості, сухість слизових оболонок рота, носа та горла. 10 мгатропіну є летальною дозою для дітей. Лікування:промивання шлунка та прийом засобів, що викликають блювання. Повільнавнутрішньовенна інфузія фізостигміну в дозах 0,5-2 мг (діти: 0,5-1 мг до 2 мгзагальної дози) зі швидкістю 1 мг/хв, повторна інфузія за необхідності у дозах1-4 мг, але не більше 5 мг для дорослих або внутрішньом’язова ін’єкціянеостигміну в дозах 0,5-1 мг кожні 2-3 години або 0,5-2 мг внутрішньовенно, уразі необхідності можна ввести повторно. Застосування малих доз швидкодіючих барбітуратів(наприклад 100 мг тіопенталу натрію) або бензадіазепіну у разі марення абозбудженння, для лікування конвульсій внутрішньовенне застосування діазепаму аболоразепаму, у разі артеріальної гіпотензії застосування вазопресорів. Штучнедихання, адекватна гідратація та симптоматичне лікування у разі необхідності.Психіатрична експертиза у випадку навмисного отруєння.

Особливості застосування. З обережністю слід призначати препарат у нижченаведених випадках.Очні хвороби (глаукома, подразнення): при виникненні мідріазу іфотофобії слід надіти окуляри від сонця. З обережністю призначається хворимпохилого віку, оскільки у них підвищений ризик виникнення глаукоми.Хвороби травної системи: гепатопатії, ранні симптоми непрохідності, атакож перитоніту. Виразковий коліт, грижа стравохідного отвору діафрагми ізсупутнім рефлюкс-езофагітом.Захворювання сечовидільної системи: хвороби нирок, гіпертрофіяпростати. У хворих на простатит може виникати дизурія, і вони можутьпотребувати катетеризації.Захворювання серцево-судинної системи: коронарні хвороби, хронічнасерцева недостатність, аритмії серця, тахікардія, артеріальна гіпертензія.Захворювання легенів: ослаблені хворі з хронічними захворюваннямилегенів. З обережністю призначається хворим на бронхіальну астму і алергію.Інші захворювання: автономна нейропатія, міастенія гравіс, гіпертиреоз,діабет, делірій або психоз. Пацієнти зі групи підвищеного ризику: пацієнти із захворюваннями мозку,спастичним паралічем або синдромом Дауна, блондини.Діти: препарат не рекомендується для лікування дітей до 10 років(особливо немовлят і малих дітей), оскільки вони дуже чутливі до токсичної діїхолінолітиків (подразнення ЦНС з тенденцією до виникнення судом і іншихпобічних реакцій, характерними симптомами яких є підвищена збудливість).Особливої обережності слід дотримуватись при призначенні препарату дітям ізспастичним паралічем або церебральними захворюваннями. Може виникнути значнепідвищення температури тіла, особливо в умовах високої температури навколишньогосередовища.Хворі похилого віку: у хворих похилого віку може спостерігатисьажитація, тривожність, сонливість і дезорієнтація при прийомі звичайних дозхолінолітиків. Ця група хворих особливо чутлива до таких побічних ефектів, якзапор, сухість у роті, затримка сечі (особливо у чоловіків). У них підвищуєтьсяризик появи недіагностованої глаукоми і порушення пам’яті або загострення вжеіснуючих порушень психіки і гіпотермії. Може виникнути тепловий удар (пропасниця і тепловий шок) у зв’язку з блокуючимефектом холінолітиків на секрецію потових залоз в умовах високої температуринавколишнього середовища.Холінолітики можуть спричинювати у чутливих людей тимчасові порушенняпсихіки (сплутаність свідомості, дезорієнтація, втрата короткої пам’яті, галюцинації,дизартрія, атаксія, кома, ейфорія, тривожність, стомлюваність, безсоння,ажитація), що минають через 24 години після припинення застосування препарату.Крім того, холінолітики, що входять до складу препарату, можутьспричинювати проблеми з боку зубів (високий ризик появи порожнин у зубах,захворювань ясен, кандидоз ротової порожнини), оскільки вони зменшують абогальмують секрецію слини.Вплив на лабораторні аналізи.Алкалоїди беладонни впливають на проведення таких лабораторних тестів:тест на визначення кислотності шлунка: введення холінолітиків можепротидіяти активності пентагастрину і гістаміну при визначенні секреторноїфункції шлунка (тому застосування холінолітиків слід уникати за 24 години допроведення аналізу);радіоізотопне дослідження спорожнення шлунка: холінолітики можутьсповільнювати спорожнення шлунка;фенолсульфофталеїновий тест сечової секреції: атропін екскретується тимже шляхом тубулярної екскреції, що і фенолсульфофталеїн, сповільнюючи йоговиділення із сечею.Гідроксизин впливає на такі аналізи:шкірні тести з екстрактами алергенів: гідроксизин може гальмуватишкірну відповідь на гістамін, генеруючи фальшивонегативні результати;визначення дози 17-гідроксикортикостероїдів у сечі: гідроксизин можепризводити до фальшивопозитивного збільшення рівня 17-гідроксикортикостероїдіву сечі.Пропранолол впливає на такі аналізи:скринінговий тест на наявність глаукоми: може взаємодіяти із системнимибета-блокаторами, що зменшують рівень внутрішньоочного тиску;вентрикулографія з радіонуклідами: пропранолол зменшує частоту серцевихскорочень;антиядерні антитіла: може збільшувати титр антиядерних антитіл;глікемія: пропранолол попереджує глікогеноліз і реакцію гіперглікемії,спричинених ендогенним епінефрином, що має наслідком тривалість гіпоглікемії ізатримку нормалізації показників цукру в крові, особливо у хворих на діабет;пропранолол індукує збільшення рівня сечовини, калію, сечової кислоти,ліпопротеїнів, тригліцеридів у сироватці крові.Вагітність і лактаціяЗастосовувати препарат у період вагітності та лактації нерекомендується. Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами Враховуючи спектрпобічної дії (сонливість, зниження розумової активності, запаморочення,порушення зору), слід пом’ятати, що препарат може впливати на здатністькерувати автомобілем та іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Алкалоїди беладони взаємодіють зкомпонентами, що олужнюють сечу (антациди, що містять кальцій тамагній, інгібітори вуглецевої ангідрази, цитрати, натрію бікарбонати); вонипідвищують рН сечі шляхом уповільнення виділення антихолінергетиків, що посилюєефект і збільшує ризик побічної дії; амантадином: він може сприяти виникненню сплутаності свідомості та галюцинаційпри прийомі препаратів з антихолінергічними властивостями;аналгетиками на основі опіуму: сумісне застосування може загострюватизакріплюючу дію обох компонентів з ризиком загальної паралітичної непрохідностіта/або затримки сечі. Більше того, антихолінергічні препарати можутьзбільшувати концентрацію морфіну та його похідних у плазмі крові, можливо зарахунок затримки вивільнення шлунка;антацидами та антидіарейними засобами: сумісне застосування можезменшувати абсорбцію антихолінергетиків, таким чином зменшуючи терапевтичнуефективність;антиангінальними нітрати: теоретично субстанції, що зменшують секреціюслинних залоз, такі як антихолінергетики, можуть зменшувати швидкість і рівеньсублінгвальної абсорбції антиангінальних нітратів. Клінічна значущість цього –мінімальна;холінолітиками або іншими препаратами з антихолінергічною активністю:одночасний прийом підсилює холінолітичну дію і підвищує ризик паралітичноїкишкової непрохідності;трициклічними антидепресантами: така комбінація може підсилитихолінолітичну дію обох лікарських засобів (сухість у роті, затримка сечі,запор). Можуть виникнути зміни на ЕКГ. При призначенні такої комбінаціїобов’язково слід зменшувати дози обох препаратів і застосовувати міансерин якантидепресивний препарат;препаратами для лікування міастенії: одночасний прийом може спричинитидо різкого зменшення перистальтики кишечнику;калію хлоридом: одночасний прийом може підсилити тяжкістьгастроінтестинальних порушень, що спричиняються калію хлоридом;галоперидолом: у хворих на шизофренію може зменьшитись нейроплегічнадія галоперідолу;кетоконазолом: холінолітики можуть збільшити рН травного тракту, щоможе призвести до зменшення всмоктуваності кетоконазолу;метоклопрамідом: холінолітики протидіють ефекту метоклопраміду наперистальтику кишечнику.Дигідроерготоксину метансульфонат взаємодіє з антиангінальниминітратами, антигіпертензивними препаратами, що розширюють судини, збета-блокаторами, діаксозином, папаверином, що може спричиняти артеріальнугіпертензію і брадикардію. Теоретично асоціація дигідроерготоксинуметансульфонату з гіпотензивними препаратами може підсилювати їх гіпотензивнудію, тому в таких випадках слід контролювати артеріальний тиск. Клінічназначущість такої взаємодії на сьогодні не встановлена.Гідроксизин взаємодіє замантадином: сприяє виникненню сплутаності свідомості та галюцинацій,що спричинюються холінолітиками;наркотичними аналгетиками: сумісний прийом обох препаратів можепосилити симптоми запору, що спричиняється цими препаратами, з ризиком розвиткупаралітичної непрохідності кишечнику і/або із затримкою сечовиділення. Крімтого, холінолітики можуть збільшити концентрацію морфіну і його похідних уплазмі, ймовірно, за рахунок сповільнення випорожнення шлунка;антиангінальними нітратами: теоретично субстанція, що зменшує секреціюслинних залоз, наприклад холінолітики, може зменшувати швидкість і повнотусублінгвального всмоктування нітратів для лікування стенокардії. Клінічназначущість такої взаємодії – мінімальна;холінолітиками і іншими препаратами з антихолінергічною активністю: присупутньому застосуванні посилюється холінолітична дія і збільшується ризикпаралітичної непрохідності кишечнику;апоморфіном: попередній прийом гідроксизину може зменшити реакціюблювання, що спричинюються апоморфіном;препаратами групи депресантів центральної нервової системи і залкоголем: при одночасному застосуванні підсилюється депресивна дія на ЦНС,прийом разом з мапротиліном і трициклічними антидепресантами може підсилитихолінолітичну дію обох препаратів (сухість у роті, затримку сечі, запор).Можуть виникнути зміни на ЕКГ. У разі одночасного прийому слід зменшити дозиобох препаратів і призначити прийом міансерину як антидепресанта;інгібіторами МАО (включаючи фуразолідон і прокарбазин): сумісне застосуванняможе посилити холінолітичну або депресивну дію гідроксизину на ЦНС;фотосенсибілізувальними препаратами: при одночасному застосуванні згідроксизином може посилюватись їх фотосенсибілізуюча дія;саліцилатами: гідроксизин може стимулювати симптоми ототоксичності, щоіндукуються саліцилатами (шум у вухах, запаморочення).Пропранолол взаємодіє загоністами морфіну: підсилюється гіпотензивна дія і підвищується ризиквиникнення постуральної гіпотензії. За даними дослідів на тваринах, присумісному застосуванні значно зменшувалась летальна доза морфіну. Слідконтролювати артеріальний тиск;альфа-блокаторами: існує ризик постуральної гіпотензії і втратисвідомості у хворих, які постійно приймають бета-блокатори і почали лікуванняпразозином. Бета-блокатори впливають на рефлекторну дію на серце стимуляторівсерцевої діяльності. Ця дія триває протягом короткого часу (декілька днів) довиникнення фізіологічної компенсації. Хворим, які вже лікуються пропранололом,початкову дозу празозину слід зменшити;альфа-симпатоміметиками: теоретично між двома субстанціями існуєфізіологічний антагонізм. Симпатоміметики призначають при передозуванніпропранололу. Оскільки активність альфа- і бета-рецепторів не є абсолютноспецифічною, слід контролювати артеріальний тиск та ЕКГ. У цих випадках діяальфа-симпатоміметиків є дуже сильною, оскільки судинорозширюючабета-адренолітична дія відсутня. Застосування бета-блокаторів збільшує частотувипадків анафілаксії, і хворі можуть бути резистентними до дії адреналіну. Длякомпенсації такої резистентності необхідно застосовувати значно більші дозиадреналіну, тому призначення такої комбінації слід уникати;амфетаміном: існує ризик брадикардії з можливою зупинкою серця;аміноглікозидами для перорального застосування: неоміцин можезбільшувати концентрацію пропранололу у сироватці крові. Слід уникати їхсумісного застосування. Клінічна значущість цього не встановлена;аміодароном: при сумісному застосуванні виникає ризик порушення ритму серця(брадикардія, фібриляція шлуночків, асистолія) та пригнічення симпатоміметичнихкомпенсаторних механізмів. Аміодарон сповільнює метаболізм бета-блокаторів,отже із збільшенням концентрації бета-блокатора у плазмі крові посилюється йогобрадикардитичний ефект. Застосування такої комбінації слід уникати;анестетиками (з хлороформом, циклопропаном, енфлураном, галоманом,ізофлураном, метоксифлураном, трихлоретиленом): при сумісному застосуванні зпропранололом може збільшитись ризик артеріальної гіпотензії та депресіїміокарда;антацидами для перорального застосування і активованим вугіллям:антациди можуть зменшувати всмоктуваність пропранололу у шлунковому тракті. Міжприйомом дози антацидів і бета-блокаторів повинен бути інтервал 2 години;антиангінальними нітратами: може посилюватись антигіпертензивна діяпропранололу з ризиком виникнення артеріальної гіпотензії та інколи навітьшоку. Така комбінація може мати сприятливу дію, оскільки бета-блокаториусувають рефлекторну тахікардію і рефлекторну стимуляцію міокарда, щовикликається вазодилятиційним ефектом нітратів, і у зв’язку з тим, що нітратизменшують венозне повернення і час викиду крові із шлуночків, діючи у противагупропранололу, що призводить до збільшення розміру шлуночків і теле-діастолічноготиску та подовжує час викиду крові із шлуночків. У той же час, нітрати маютьантагоністичну дію відносно периферичної вазоконстрикції, що викликаєтьсябета-блокаторами;холінолітиками: дві субстанції мають протилежну дію на функцію серця.Пропранолол стимулює парасимпатичну активність. Атропін може зменшити абозапобігти цьому ефекту і його застосування рекомендується для противагинадмірній брадікардії, що виникає при застосуванні пропранололу;трициклічними антидепресантами: посилюється антигіпертензивна активністькомбінації двох препаратів і одночасно збільшується ризик ортостатичноїартеріальної гіпотензії. Пропранолол зменшує печінковий метаболізм мапротиліну,токсичність якого збільшується. В такому випадку слід контролювати рівеньартеріального тиску;пероральними антидіабетичними препаратами (з бігуанідами) і інсуліном:одночасний прийом з пропранололом може змінити результати аналізів на вмістцукру у крові. Можливо підвищення ризику гіперглікемії, вторинній відноснолегкого сповільнення метаболізму вуглеводнів і периферичної резистентності доінсуліну. У хворих на діабет пропранолол може протидіяти виходу хворого ізстану гіпоглікемії, оскільки він блокує вплив катехоламінів (припускається, щовони сприяють глюкогенолізу і мобілізують глюкозу у відповідь на гіпоглікемію).У той же час це може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії (такі як збільшеннячастоти серцевих скорочень і артеріального тиску, частоти дихання і тремор),утруднюючи контроль стану пацієнта;нестероїдними протизапальними засобами: вони можуть послаблюватиантигіпертензивну дію пропранололу (шляхом пригнічення ниркового синтезупростагландинів, що впливають на ниркову екскрецію натрію із затримкою солей іпериферичним спазмом судин). У цьому випадку слід збільшувати дозу пропранололу;препаратами типу циметидин, противиразковими Н2-блокаторами:існує ризик збільшення приблизно вдвічі рівня пропранололу у плазмі крові зінтенсивним метаболізмом у печінці, що може спричинити зниження артеріальноготиску і брадикардію. Циметидин зменшує печінковий метаболізм пропранололу,гальмуючи активність мікросомальних ферментів печінки і зменшуючи кровотік;баклофеном: існує ризик посилення гіпотензивної дії двох препаратів,потрібен контроль рівня артеріального тиску;барбітуратами: барбітурати посилюють печінковий катаболізмферментативної індукції пропранололу і, отже, зменшують його рівень у плазмі. Уцьому випадку необхідна корекція дози;бензодіазепінами: пропранолол зменшує метаболізм діазепаму, можливо іззбільшенням його рівня у плазмі. Клінічна значущість цього – невелика;блокаторами кальцієвих канальців, клонідином, діазоксидом, резерпіномабо іншими антидепресантами (за винятком інгібіторів МАО): слід контролюватирівень артеріального тиску, якщо хворий приймає клонідин або гуанабенз разом ізпропранололом, оскільки можливо посилення їх антигіпертензивного ефекту.Застосування разом з дилтіаземом або верапамілом спричиняє симптоматичнубрадикардію з або без серйозного гемодинамічного ефекту. У сполученні зніфедипіном пропранолол може спричиняти до надмірної гіпотензії і збільшуватиризик розвитку застійної серцевої недостатності. Блокатори кальцієвих канальцівзменшують метаболізм пропранололу у печінці; супутнє застосування з діазоксиномзапобігає спричиненій пропранололом брадикардії, але посилює гіпотензивнийефект. Резерпін посилює бета-блокуючу дію пропранололу і посилює ризиквиникнення брадикардії і гіпотензії;нервово-м’язовими блокаторами: пропранолол посилює і подовжує їх дію;бутирофеноном: ризик посилення бутирофеноном антигіпертензивної діїпропранололу;кофеїном: пропранолол зменшує частоту серцевих скорочень і знижуєрівень тиску крові, тобто виявляє активність, протилежну активності кофеїну,який спричинює вивільнення катехоламінів, що збільшують частоту серцевихскорочень і підвищують артеріальний тиск. Гіпертензивна дія може посилитись уприсутності пропранололу, оскільки він блокує вазодилатаційний ефект,індукований судинними бета-рецепторами, залишаючи альфа-вазоконстрикторнийефект адреналіну неврівноваженим. За таких умов можливо підвищення дозипропранололу;хінідином: за такої комбінації посилюється вплив пропранололу начастоту серцевих скорочень і атріовентрикулярну провідність, що може бутикорисним у деяких випадках резистентної до лікування хінідином аритмії. Пропранололзбільшує рівень хінідину у плазмі, сповільнюючи печінковий метаболізм ізменшуючи кровотік. Така комбінація збільшує негативний хронотропний іінотропний ефект обох препаратів. Хінідин може зменшувати рівень зв’язуванняпропранололу з тканинами. При призначенні такої комбінації необхіднийЕКГ-контроль;циклоспорином: пропранолол може зменшувати рівень циклоспорину у плазміі, отже, його ефективність;кокаїном: має протилежну пропранололу дію;холестераміном: може зменшувати абсорбцію пропранололу, тому ціпрепарати не можуть застосовуватись одночасно;холінолітиками: брадикардія і послаблення серцевої діяльності можутьакумулюватись при сумісному застосуванні;естрогенами: зменшують ефективність пропранололу;фенотіазинами: дія препаратів посилюється;інгібіторами МАО (включаючи фуразолідон, прокарбазин, селегілін):високий ризик артеріальної гіпертензії; лідокаїном: посилена дія;імунобіологічними препаратами і екстрактами алергенів для шкірнихтестів: при одночасному застосуванні посилюється ризик виникненняанафілактичних реакцій;пропафеноном: підвищує рівень пропранололу в плазмі;ксантинами (амінофіліном, теофіліном): пригнічують дію один одного.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 25°С у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z