Загружается, подождите...

Депакін (Depakine)


міжнародна назва: valproic acid;

основні фізико-хімічнівластивості: прозорасиропоподібна рідина блідо-жовтого кольору із запахом вишні;

склад: 100 мл сиропу містять 5,764 г вальпроатунатрію;допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат,пропілпарагідроксибензоат, сахароза, сорбіту розчин 70%, гліцерин, вишня -штучна смакова добавка, кислота хлористоводнева концентрована або натріюгідроксид, вода очищена.

Форма випуску. Сироп.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні препарати. Код АТС N03AG01.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Вальпроат дієпереважно на центральну нервову систему. Вальпроат має антиконвульсивнівластивості стосовно епілепсії у людей.В експериментальних іклінічних дослідженнях було виявлено два механізми антиконвульсивної діївальпроату:перший – прямийфармакологічний ефект, пов’язаний з концентрацією вальпроату в плазмі та мозку;другий – очевидно, непрямий –ймовірно пов’язаний з метаболітами вальпроату, які залишаються в мозку, або змодифікаціями трансмітерів, або з прямою дією на мембрану. Найбільш імовірнагіпотеза про те, що після введення вальпроату підвищується рівеньгамма-аміномасляної кислоти. Вальпроат знижує тривалість проміжної фази сну таодночасно збільшує фазу повільно-хвильового сну.Фармакокінетика. Біодоступністьвальпроату в крові при пероральному застосуванні близько 100%. Обсяг розподілупереважно обмежений кров’ю та швидко замінює позаклітинну рідину. Концентраціявальпроату в цереброспінальній рідині близька до вільної концентрації в плазмі.Вальпроат проникає крізьплаценту. Депакін, прийнятий жінками, які годують груддю, екскретується вгрудне молоко в дуже низьких концентраціях (1-10% від загальної концентрації всироватці).Стійка концентрація в плазмідосягається швидко (3-4 дні). Зв’язування вальпроату з білками плазми стійке,залежить від дози та насиченості.Молекула вальпроату піддаєтьсядіалізу, але виводиться тільки у вільній формі (приблизно 10 %).На відміну від іншихпротиепілептичних препаратів вальпроат не підвищує ні власної деградації, нідеградації інших речовин, таких як естропрогестагени. Це пов’язано звідсутністю індукторного ефекту на ферменти, включаючи цитохром Р450.Час напіввиведення – приблизно8-20 годин. У дітей він звичайно більш короткий.Вальпроат натрію переважновиводиться із сечею після метаболізму глюкурокон’югацією та бета-окислюванням.Показання для застосування.Як засіб монотерапії або вкомбінації з іншими протиепілептичними засобами для лікування дорослих і дітейпри генералізованих нападах:клонічних, тонічних, тоніко-клонічних, абсансах, міоклонічних, атонічних,синдромі Леннокса-Гасто;при фокальних нападах –простих або вторинно генералізованих.За необхідності профілактикисудом при пропасниці у дітей або за наявності факторів ризику рецидиву нападів.

Спосіб застосування тадози.Сироп необхідно застосовуватиза допомогою мірної ложки, вкладеній в упаковку.Рекомендована добова дозатака:діти – 30 мг/кг маси тіла;підлітки та дорослі - 20-30 мг/кгмаси тіла.Хворим до 1 рокурекомендується призначати добову дозу в два прийоми.Хворим старше 1 рокурекомендується призначати добову дозу в 3 прийоми.Для пацієнтів, які приймалираніше протиепілептичні засоби, заміну їх Депакіном слід проводити поступово,досягаючи оптимальної дози приблизно протягом 2 тижнів. При цьому дозапопереднього препарату зменшується залежно від стану хворого.Для пацієнтів, які не приймалиінші протиепілептичні засоби, дозу Депакіну слід збільшувати кожні 2–3 дні, длятого щоб досягти оптимальної дози приблизно через тиждень.За необхідності комбінаціїДепакіну з іншими протиепілептичніми засобами їх додають поступово.Побічна дія.Алергічні реакції: екзантематознийвисип, у поодиноких випадках - токсичний некроз епідермісу, синдромСтівенса-Джонсона, поліморфна еритема.Неврологічні розлади:сплутаність свідомості, дуже рідко - ступор або летаргія, що може призвести дотранзиторної коми. Ці розлади можуть бути ізольованими або пов’язаними зізбільшенням частоти нападів під час терапії, їх прояви зменшується післяприпинення прийому препарату або при зменшенні його дози. Найчастіше такіефекти виникають при комплексному лікуванні (особливо з фенобарбіталом) абопісля різкого підвищення дози Депакіну. Дуже рідко – оборотна деменція,пов’язана з оборотною мозковою атрофією. Рідко - оборотний паркінсонізм.Гастроінтестинальні розлади(нудота, блювання, біль у шлунку, діарея) часто виникають на початку лікуванняу деяких пацієнтів, вони звичайно самостійно минають протягом декількох днівбез відміни препарату.Часто спостерігаєтьсяізольована помірна гіперамоніємія (особливо при комбінованій терапії) без змінпоказників функції печінки, вона не потребує відміни препарату.При гіперамоніємії зневрологічними симптомами, які можуть призвести до коми, необхідно подальшеобстеження хворого.Гематологічні побічні ефекти:часто – безсимптомна дозозалежна тромбоцитопенія. При безсимптомнійтромбоцитопенії зниження дози Депакіну звичайно дає можливість досягти регресіїтромбоцитопенії, якщо це дозволяє кількість тромбоцитів і контроль епілепсії.В окремих випадках, особливопри високих дозах Депакіну (вальпроат натрію пригнічує другу стадію агрегаціїтромбоцитів) - зниження рівня фібриногену або збільшення часу кровотечі,звичайно без пов’язаних з ними клінічних симптомів. Рідко - анемія, макроцитозі лейкопенія. У поодиноких випадках - панцитопенія.Випадання волосся, легкийтремор рук і сонливість мають транзиторний характер і/або залежать від дозипрепарату.Васкуліт.Головний біль.Рідко - втрата слуху, якоборотна так і необоротна.Вкрай рідко – нетяжкіпериферичні набряки.Збільшення маси тілапацієнтів. Оскільки збільшення маси тіла є фактором ризику розвитку полікістозногосиндрому яєчників, рекомендується ретельний контроль стану таких хворих.Аменорея та порушеннярегулярності менструального циклу.Порушення функції печінки.Існують вкрай рідкі повідомлення про тяжкі та летальні випадки захворюваньпечінки.Умови виникнення. Прикомплексній протисудомній терапії групу підвищеного ризику становлять немовлятата діти до 3 років, хворі на тяжку епілепсію, особливо пов’язану з ушкодженнямголовного мозку, затримкою розумового розвитку та/або метаболічними або дегенеративнимизахворюваннями генетичного походження. У дітей старше 3 років частота такихускладнень значно зменшується. У переважній більшості випадків виражені реакціїз боку печінки спостерігаються протягом перших 6 місяців лікування (звичайно2-12 тижнів) в основному при комбінованій терапії.Можливі ознаки. Раннядіагностика базується переважно на клінічному обстеженні хворого.Рекомендується брати до уваги два типи симптомів, які можуть передуватижовтусі, особливо у пацієнтів групи ризику:неспецифічні симптоми, щозвичайно виникають раптово: астенія, анорексія, втома, сонливість, що інодісупроводжуються повторюваним блюванням і болем у животі;рецидив епілептичних нападівнезважаючи на правильно проведене лікування.Рекомендується повідомитипацієнта (або батьків дитини), що при появі таких симптомів необхідно терміновозвернутися до лікаря за консультацією та негайно провести клінічне обстеження,включаючи дослідження функції печінки.Виявлення. До початку тапротягом перших 6 місяців лікування необхідно періодично перевіряти функціюпечінки, особливо білково-синтетичну функцію печінки та протромбіновий індекс.При виявленні аномально низького рівня протромбіну, що особливо супроводжуєтьсязначним зниженням рівня фібриногену та факторів згортання крові, підвищеннямрівню білірубіну та трансаміназ, лікування Депакіном необхідно припинити. Якщосаліцилати були включені до схеми лікування, то їх прийом також припиняють(оскільки саліцилати використовують ті ж шляхи метаболізму, що і Депакін).Панкреатит. У край рідкоспостерігалися тяжкі форми панкреатиту, іноді з летальним кінцем. Маленькі дітипіддаються особливому ризику. Факторами ризику можуть бути тяжкі епілептичнінапади, ушкодження головного мозку або комбінована протиепілептична терапія.Порушення функції печінки при панкреатиті підвищує ризик фатального результату.Запобіжні заходи. Необхідноперевіряти функцію печінки до початку лікування та періодично протягом перших 6місяців лікування, особливо у пацієнтів групи ризику.

Протипоказання.Підвищена чутливість довальпроату, дивальпроату, вальпроміду або до будь-якого компоненту препарату.Гострий гепатит і хронічнийгепатит. Тяжкий гепатит в анамнезі пацієнта або його родичів, особливоспричинений лікарськими препаратами.Порфірія печінки.Комбінація з мефлохіном ізвіробоєм.Непереносимість фруктози,синдром недостатності всмоктування глюкози та галактози, дефіцитсахарозо-ізомальтази – через наявність у складі препарату сахарози тасорбітолу.

Передозування.При гострому масивномупередозуванні звичайно спостерігається кома з гіпотонією м’язів,гіпорефлексією, міозом і пригніченням дихання. Повідомлялося про випадкивнутрішньочерепної гіпертензії, пов’язаної з набряком мозку.Невідкладна допомога встаціонарі повинна включати промивання шлунка, постійне спостереження за станомсерцево-судинної та дихальної систем і підтримку ефективного діурезу. У дужетяжких випадках проводять діаліз.У випадку масивногопередозування можливий летальний кінец, однак звичайно прогноз передозуваннясприятливий.Особливості застосування.Попередження. Застосуванняпрепарату може рідко супроводжуватися поновленням або розвитком нових типівнападів у хворого, що пов’язано з фармакокінетичними взаємодіями, токсичністю (гепато-або енцефалопатії) та передозуванням. Оскільки вальпроат натрію в організмілюдини перетворюється у вальпроєву кислоту, не слід застосовувати одночасноінші препарати, які піддаються такій же трансформації, щоб уникнутипередозування вальпроєвої кислоти (наприклад дивальпроат, вальпромід).При лікуванні Депакіном,особливо на початку лікування, може спостерігатися невелике ізольоване ітимчасове підвищення рівня ферментів печінки, без клінічних симптомів. У цьомувипадку рекомендується провести більш повне лабораторне обстеження хворого(особливо – визначення протромбінового індексу), переглянути дозуванняпрепарату (за необхідності) і повторити аналізи відповідно до зміни параметрів.Для дітей до 3 роківрекомендується застосування Депакіну, після встановлення його ефективності, увигляді монотерапії через ризик розвитку захворювань печінки або панкреатиту.Слід уникати одночасногопризначення Депакіну із саліцилатами дітям до 3 років через ризик розвиткузахворювань печінки.Перед початком лікування іперед хірургічною операцією, у випадку спонтанних гематом або кровотеч,рекомендується зробити аналіз крові (визначити формулу крові, включаючикількість тромбоцитів, час кровотечі та коагуляційні тести).Пацієнтам з нирковоюнедостатністю рекомендується знижувати дозу препарату відповідно до збільшенняконцентрації незв’язаної вальпроєвої кислоти в сироватці.При гострому больовомуабдомінальному синдромі і таких шлунково-кишкових симптомах, як нудота,блювання і/або анорексія, необхідно виключити панкреатит, а у випадкупідвищення рівня ферментів підшлункової залози – відмінити Депакін.Через ризик виникненнягіперамоніємії не рекомендується застосування Депакіну хворими здефіцитом ферментів карбамідного циклу.У дітей з непоясненими гепатодигестивнимисимптомами (анорексія, блювання, цитоліз), летаргією або комою в анамнезі, іззатримкою розумового розвитку або загибелі немовляти або дитини в родині допочатку лікування Депакіном необхідно провести дослідження метаболізму,особливо рівня амонію натще та після їди.Хоча в процесі лікуванняДепакіном порушення функції імунної системи виникають виключно рідко,потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційнимризиком при призначенні препарату хворим на системний червоний вовчак.Хворих слід попередити проможливе збільшення маси тіла на початку лікування і про необхідність вжитизаходів, в основному дієтичних, для зведення цього явища до мінімуму.Вагітність.Ризик, пов’язаний з епілепсієюта протиепілептичними препаратами. При застосуванні будь-яких протиепілептичнихпрепаратів у жінок, хворих на епілепсію, загальна частота уроджених пороків удітей, народжених ними, у 2–3 рази вище, ніж серед загальної популяції (близько3%). Хоча збільшення кількості дітей з уродженими пороками спостерігається призастосуванні комбінованої терапії, дотепер невстановлена відповідна роль власнезахворювання і прийнятих матір’ю препаратів.Найчастіше зустрічаються такіпороки розвитку, як щілина губи та пороки розвитку серцево-судинної системи.Раптове перериванняпротиепілептичного лікування може спричинити погіршання перебігу захворюванняматері та призвести до згубних наслідків для плоду.Ризик виникнення пороківрозвитку, пов’язаний із застосуванням Депакіну. В експериментальних дослідженняхна мишах, щурах і кроликах показана тератогенна дія препарату.У людини застосування Депакінупід час вагітності переважно спричинює порушення розвитку невральноїтрубки плода: мієломенінгоцеле, щілину хребта та інші, які можуть бутидіагностовані при пренатальному обстеженні пацієнтки. Частота подібнихускладнень становить 1–2%.В окремих випадкахспостерігалися лицьова дисморфія та пороки розвитку кінцівок (особливоукорочення кінцівок). Частота подібних ускладнень дотепер точно не встановлена.Не рекомендується застосуванняДепакіну під час зачаття. Якщо жінка планує вагітність, необхіднопереглянути протиепілептичне лікування.Під час вагітності не слідпереривати лікування Депакіном, якщо воно є ефективним. Рекомендуєтьсямонотерапія, мінімально ефективну дозу слід розподілити на декілька прийомів.Обґрунтованість профілактикипорушення розвитку невральної трубки за допомогою фолієвої кислоти дотепер непідтверджена. Тому, незалежно від того, приймає хвора фоліати чи ні, необхідноспеціальне пренатальне обстеження пацієнтки з метою виявлення порушеньзарощення невральної трубки або інших аномалій розвитку плода протягом першихмісяців вагітності.Ризик для немовляти. Унемовлят, матері яких під час вагітності приймали Депакін, можливо виникненнягеморагічного синдрому. Цей синдром, очевидно, не пов’язаний з дефіцитомвітаміну К.Перед пологами необхідновизначити у вагітної кількість тромбоцитів, рівень фібриногену та ЧАТЧ(частковий активований тромбопластичний час). Однак нормальні показники увагітної не виключають аномалію гемостазу у немовляти. Тому немовляті такожпроводять визначення кількості тромбоцитів, рівня фібриногену та коагуляційнітести.Пологова травма може збільшитиризик розвитку кровотечі.Лактація. Екскреція вальпроатув молоко низька. Дотепер відомий тільки один випадок тромбоцитопенії утримісячної дитини, який виявився після припинення годування груддю.Немає даних про будь-яківиражені несприятливі клінічні симптоми у дітей, які знаходилися на грудному вигодовуванніпід час застосування матір’ю Депакіну. Тому можна розглянути можливістьгодування груддю під час прийому препарату у вигляді монотерапії, беручи доуваги можливість прояву його побічних ефектів - особливо гематологічних іпорушень функції печінки.Вплив на здатність керуватиавтомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги. Пацієнта слідпопередити про можливість виникнення сонливості, особливо у випадкукомбінованої антиконвульсивної терапії або комбінації Депакіну з бензодіазепінами.Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.Протипоказані комбінації.Мефлохін – ризик виникненняепілептичних нападів у хворих на епілепсію з посиленням метаболізму вальпроєвоїкислоти та конвульсантним ефектом мефлохіну.Звіробій – ризик зниження концентраціївальпроєвої кислоти в плазмі та зменшення ефективності препарату.Комбінації, що нерекомендуються.Ламотриджин – підвищений ризиктяжких шкірних реакцій (синдром токсичного некролізу епідермісу). Підвищенняконцентрації ламотриджину в плазмі через уповільнення його метаболізму впечінці під дією вальпроату. Якщо така комбінація потрібна, необхідно ретельнеспостереження за пацієнтом.Комбінації, що потребуютьособливих застережень при застосуванні.Карбамазепін – збільшуєтьсяконцентрація активного метаболіту карбамазепіну в плазмі, поява ознак йогопередозування. Концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі знижується черезпосилення її метаболізму в печінці під дією карбамазепіну. При одночасномузастосуванні необхідно клінічне спостереження за пацієнтом, визначенняконцентрацій вальпроєвої кислоти та карбамазепіну в плазмі, перегляд дозуванняпрепаратів.Карбапенеми, монобактами(меропенем, паніпенем, азтреонам, іміпінем) – ризик появи судом через зниженняконцентрації вальпроєвої кислоти в сироватці. Рекомендується клінічнеспостереження за пацієнтом, визначення концентрації препаратів у плазмі і,можливо, перегляд дозування Депакіну під час лікування антибактеріальнимпрепаратом і після його відміни.Фелбамат – збільшенняконцентрації вальпроєвої кислоти в сироватці, ризик передозування препарату.Фенобарбітал, примідон –збільшення концентрації фенобарбіталу або примідону в плазмі з появою ознак їхпередозування, особливо у дітей; зниження концентрації вальпроєвої кислоти вплазмі через збільшення її метаболізму в печінці під дією фенобарбіталу абопримідону. Необхідно клінічне спостереження за пацієнтом протягом 15 першихднів комбінованого лікування та негайне зменшення дози фенобарбіталу абопримідону з появою ознак седації; визначення рівня препаратів у крові.Фенітоїн – зміна концентраціїфенітоїну в плазмі; загроза зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмічерез посилення її метаболізму в печінці під дією фенітоїну. Рекомендуєтьсяклінічний контроль стану пацієнта, визначення рівня препаратів у плазмі і,можливо, зміна їх доз.Топірамат – ризик виникненнягіперамоніємії або енцефалопатії під дією вальпроєвої кислоти при комбінації зтопіраматом. Необхідний суворий клінічний контроль стану пацієнта для виявленняпояви амоніємії протягом першого місяця лікування та з появою симптомів, яківказують на її виникнення.Комбінації, які слід брати доуваги.Німодипін (перорально тапарентерально) – посилення гіпотензивного ефекту німодипіну через підвищенняйого концентрації в плазмі (послаблення метаболізму вальпроєвої кислоти).Інші форми взаємодій.Пероральні контрацептиви –Депакін не має ферментредукуючого ефекту, тому не знижує ефективностігестопрогестагенів у жінок, які приймають гормональні засоби контрацепції.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місціпри кімнатній температурі (від 15 до 25°С), захищати від прямого сонячногосвітла. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності,зазначеного на упаковці.Термін придатності – 3 роки; 1місяць - після розкриття флакона.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z