Загружается, подождите...

Д е к с а м е т а з о н (D e x a m e t h a s o n)


міжнародна та хімічна назви: dexamethasone; 9α-Фтор-11β, 17α,21-тріокси-16α-метил-прегна-1,4-дієн-3,20-діон або9α-Фтор-16α-метилпреднізолон;

основні фізико-хімічні властивості:прозорий, безбарвний або блідо-жовтий розчин;

склад: діюча речовина: дексаметазон;1 мл розчину міститьдексаметазону натрію фосфату еквівалентно дексаметазону фосфату – 4 мг;допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, метилпарабен, пропілпарабен, динатріюедетат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гормональний (кортикостероїдний) препарат.КодАТСН02АВ02.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Дексаметазон – глюкокортикостероїдний препарат, якиймає протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову,імунодепресивну та антипроліферативну дії. Глюкокортикостероїди проникаютькрізь клітинні мембрани і утворюють комплекс зі специфічними рецепторамицитоплазми. Ці комплекси потім проникають в клітинні ядра, які зв’язуються зДНК і стимулюють транскрипцію інформаційної РНК (іРНК), викликають репресіюодних генів та депресію інших, а також наступний синтез білків різних ензимів.Дексаметазон впливає на всі види обміну. Наявність атома фтору в молекулідексаметазону забезпечує його більш високу активність порівняно з іншимиглюкокортикостероїдами (преднізолоном, гідрокортизоном). Дексаметазон зменшуєабо упереджує відгуки тканини на запальний процес шляхом зниження розвиткуознак запалення без дії на його причину. Дексаметазон впливає на всі стадіїзапального процесу. Зменшує проникність кровоносних судин, обумовленувивільненням гістаміну, гальмує вивільнення кінінів та утворення антитіл.Дексаметазон також пригнічує фагоцитоз та/або вивільнення хімічних посередниківзапалення. Дексаметазон зменшує концентрацію тимусзалежних лімфоцитів(Т-лімфоцитів), моноцитів і еозинофільних лейкоцитів. Він також зменшуєзв’язування імуноглобуліну з рецепторами поверхневих тканин та інгібує синтезі/або вивільнення інтерлейкінів шляхом зменшення зародкових Т-лімфоцитів ізниження розповсюдження первинного імунного відгуку. Обмежує міграціюлейкоцитів в осередку запалення, порушує утворення інтерлейкіну-1, сприяєстабілізації лізосомальних мембран і тим самим знижує концентраціюпротеолітичних ферментів в осередку запалення. Пригнічує активність фосфоліпазиА2, що призводить до пригнічення синтезу простагландинів талейкотриєнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяєзменшенню продукції простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів(Т- і В-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщенняіз судин у лімфоїдну тканину, пригнічує утворення антитіл. Дексаметазонстимулює білковий катаболізм та індукує ензими, відповідальні за метаболізмамінокислот. Він зменшує синтез і збільшує розпад білків у лімфоїдній тканині,сполучній тканині, м’язах та шкірі. Довготривале застосування може призвести доатрофії цих тканин. Дексаметазон збільшує засвоєння глюкози шляхом індукціїпечінкових ензимів, які беруть участь в глюконеогенезі, стимулювання білковогокатаболізму (який збільшує концентрацію амінокислот, що необхідні дляглюконеогенезу, у печінці) і знижує периферичну утилізацію глюкози. Ці дії призводятьдо збільшення накопичення глікогену в печінці, збільшення концентрації глюкозив крові та інсулінової стійкості. Дексаметазон збільшує ліполіз і метаболізуєжирні кислоти з жирових тканин, призводячи до збільшення концентрації жирнихкислот у плазмі. При довготривалому застосуванні може відбутися аномальнийперерозподіл жиру. Дексаметазон зменшує кісткоутворення і посилює кістковурезорбцію. Він зменшує концентрацію кальцію у плазмі, призводячи до вторинногогіперпаратиреозу і наступного стимулювання остеобластів, і прямого інгібуванняостеобластів. Дексаметазон пригнічуєвивільнення з гіпофізу кортикотропіну та β-ліпопротеїну, але не зменшуєрівня циркулюючого β-ендорфіну, пригнічує продукцію тиреотропного іфолікулостимулюючого гормонів. Внаслідок катаболічної дії при триваломузастосуванні можливе пригнічення росту у дітей.Фармакокінетика. Дексаметазон натрій фосфат швидко абсорбуєтьсяпісля внутрішньом’язової ін’єкції. Початок його дії є швидким і зв’язок збілками високим (60 – 70 %). Період напіввиведення з плазми крові – близько3-4,5 годин. Максимальна концентрація дексаметазону в лікворі визначаєтьсячерез 4 години після внутрішньовенного виведення і становить 15 – 20 % відконцентрації в плазмі крові. Дослідження на тваринах показали, що дексаметазоншвидко видаляється з крові і розподіляється в м’язах, печінці, шкірі, кишечникуі нирках. Він проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр, плаценту і можепроникати в молоко. Період напіввиведення може бути подовженим у пацієнтів згіпотиреозом. Біотрансформація до неактивних метаболітів відбувається, головнимчином, у печінці (кон’югації із глюкуроновою та сірчаною кислотами), виведенняяких відбувається в основному через нирки. Близько 80 % виведеногодексаметазону елімінується нирками у вигляді глюкуроніду протягом 24 годин.Після внутрішньовенного введення дексаметазон починає діяти через 2 годинизвичайно протягом 6 – 24 годин.

Показання для застосування. Шляхом внутрішньовенного абовнутрішньом’язового введення. Алергійні стани: бронхіальна астма, реакції підвищеної чутливості наліки, реакції на переливання крові та кровозамінників у вигляді кропив’янки,набряк гортані, анафілаксія, контактний дерматит, гострий дерматит, сезоннийриніт або алергічний риніт, що триває протягом року.Шок:ін’єкційний дексаметазон рекомендується для допоміжного лікування шоку, колинеобхідні високі дози кортикостероїдів – тяжкий шок геморагічного,травматичного, хірургічного або септичного походження. Інфаркт міокарда,судинний колапс, еклампсія. Лікування дексаметазоном є допоміжним, але не можебути заміною специфічних підтримуючих заходів, які можуть бути необхідніхворому (відновлення циркулюючого об’єму крові, корекція рідинного іелектролітного стану, кисню, хірургічні заходи та антибіотики).Церебральний набряк: набряк, пов’язаний з первинною або метастатичноюпухлиною мозку, інсульти (раптові напади), пов’язані з корою головного мозку.Також у передопераційній підготовці хворих з підвищеним внутрішньочерепнимтиском, похідним пухлини мозку та для тимчасового полегшення з неоперабельнимабо рецидивуючим новоутворенням мозку.Інші захворювання: первинна і вторинна адренокортикальнанедостатність, хвороба Адисона, хіміотерапія туберкульозу, ревматоїдний артрит,порушення з боку сполучної тканини, нефротичний синдром, лімфатична лейкемія таінші стани, які реагують на стероїди.Шляхомвнутрішньосуглобової ін’єкції або ін’єкції в м’які тканини.Підтримуюча терапія для короткострокового застосування (для підтримкихворого під час різких нападів або загострення) при таких захворюваннях, як:колагенози; синовіт остеоартриту;ревматоїдний артрит;гострий та підгострий бурсит;гострий і подагричний артрит;посттравматичний остеоартрит.

Спосіб застосування та дози. Режим дозування індивідуальний. Дексаметазонвводять шляхом повільної внутрішньовенної (від 4 до 5 хвилин),внутрішньом’язової ін’єкцій або пролонгованої внутрішньовенної інфузії.Дозування і швидкість ін’єкції залежать від природи хвороби. Тривалість лікування,головним чином, коротка (від одного до трьох днів) з наступною оральноютерапією. При будь-якому інфекційному синдромі необхідне одночасне застосуванняантибіотиків. В основному, від 1 до 5 мл (від 4 до 20 мг) може вводитись 3-4рази протягом 24 годин. Після первинного покращення, при необхідності, можнаповторити разову дозу від 0,5 до 1 мл (від 2 до 4 мг). Дози, які вводятьсяінтраартикулярно або в м’які тканини чи за допомогою місцевої ін’єкції,перебувають в інтервалі від 1/10 мл до 2 мл протягом часу, що перебувають вінтервалі від 2-3 днів до 1-2 тижнів. Дітям вводять ум’яз 0,02776 – 0,16665 мг/кг кожні 12 – 24 годин. При шоку дорослим у венувводять 20 мг одноразово, потім по 3 мг/кг протягом 24 годин у виглядібезперервної інфузії або у вену одноразово 2 – 6 мг/кг, або у вену по 40 мгкожні 2 – 6 (4 – 6) годин. При набряку мозку (дорослим) 10 мг у вену, потім по4 мг кожні 6 годин у м′яз до усунення симптомів; дозу зменшують через 2 –4 доби та поступово – протягом 5 – 7 діб припиняють лікування. Принедостатності надниркових залоз (дітям) у м’яз вводять по 0,0233 мг/кг на добуза 3 ін’єкції кожну третю добу або щоденно 0,00776 – 0,01165 мг/кг на добу.

Побічна дія. Затримка в організмі води і натрію, втрата калію такальцію, гіпертензія, м’язова слабкість, остеопороз, пептична виразка зможливою наступною перфорацією і кровотечею, панкреатит, погіршення загоєнняран, конвульсії, запаморочення, головний біль, глаукома, розвиток синдромуІценко-Кушинга, розлади менструального циклу, прояви латентного цукровогодіабету, негативний баланс азоту через білковий катаболізм, алергія, інфекційнізахворювання, які пов’язані з імунодепресивною дією препарату. Пригніченняфункції кори надниркових залоз. Побічна дія проявляється переважно при застосуванні великих дозпрепарату та гіперчутливості до глюкокортикостероїдів. При тривалому лікуванні(понад 2 тижні) можливий розвиток функціональної недостатності наднирковихзалоз (болі, ожиріння, слабкість, депресія), цукровий діабет, порушеннясекреції статевих гормонів.

Протипоказання. Гіперчутливість до препарату, системна грибковаінфекція, активна форма туберкульозу, цукровий діабет, системні інфекції,артеріальна гіпертензія, гострий психоз, період вагітності, виразкове ураженняшлунка та/або кишечнику, вірусні захворювання (простий герпес, вітряна віспа,герпес зостер, офтальмогерпес), остеопороз, синдром Іценко-Кушинга, підвищеначутливість до компонентів препарату.

Передозування. Анафілактичні та алергічні реакції. Спеціальногоантидоту немає. Лікування: адреналін, штучна вентиляція легенів припозитивному тиску та амінофілін. При синдромі Іценко-Кушинга – аміноглутетимід.

Особливості застосування. Вторинна адренокортикальна недостатність, якавикликана лікарськими препаратами, може бути спричинена через раптову відмінукортикостероїдів і може бути зведена до мінімуму поступовим зменшеннямдозування. При інтеркурентних інфекціях, септичному стані і туберкульозінеобхідне одночасне призначення антибіотиків. Кортикостероїдиможуть маскувати деякі симптоми інфекцій і під час їх застосування можутьвиникати нові інфекційні захворювання. Кортикостероїди можуть активізуватилатентний амебіаз. Тому рекомендовано, щоб латентний або активний амебіаз бувліквідований перед призначенням терапії кортикостероїдами у хворих знепоясненою діареєю. При цукровому діабеті, туберкульозі, бактеріальній тіамебній інфекціях, артеріальній гіпертонії, тромбоемболіях, серцевій і нирковійнедостатності застосовувати дексаметазон необхідно обережно і при умові, щоможливо одночасно проводити лікування основної хвороби. Довготривалезастосування кортикостероїдів може викликати задню підкапсулярну катаракту іглаукому з можливим пошкодженням зорових нервів і може активізувати відновленнявторинних очних інфекцій через гриби або віруси.Оскільки з кортикостероїдами не проводились адекватні дослідженнявідтворювання у людей, застосування цих препаратів при вагітності, матерям, якігодують груддю і жінкам під час пологів має бути обумовлене більшою користю дляматері, ніж потенційною шкодою для ембріону. Щоб уникнути порушення росту придовготривалому лікуванні дітей до 14 років, через кожні три дні необхіднопереривати терапію на чотири дні.Застосування Дексаметазону припиняють поступово. В кінці курсулікування доцільно призначити декілька введень кортикотропіну.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасний прийом з барбітуратами,карбамазепіном, фенітоїном, рифампіцином може посилювати метаболізм ізменшувати дію дексаметазону. При одночасному застосуванні дексаметазону зсерцевими глікозидами можливе погіршення переносимості останніх через дефіциткалію; з діуретиками – можливе збільшення виведення калію; з протидіабетичнимипрепаратами – зменшення їх гіпоглікемічної активності; з похідними кумаринуможливе послаблення антикоагулянтного ефекту; з гормональними контрацептивами –можливе посилення дії дексаметазону; з НПВС – можливе посилення ризикуутворення ерозивно-виразкових уражень і кровотеч з шлунково-кишкового тракту; зацетилсаліцилатами – рівень саліцилатів у крові знижується; з празиквантелем –можливе зменшення його концентрації в крові. Інгібітори АПФ при одночасномупризначенні з дексаметазоном змінюють стан периферичної крові. Хлорохін,гідроксихлорохін, мефлохін одночасно застосовані з дексаметазоном, збільшуютьризик розвитку міопатії, кардіоміопатії. Дексаметазон зменшує ефективністьсоматропіну при тривалому застосуванні. Одночасне застосування ізпротитереліном викликає зменшення рівня тиреотропного гормону в крові. Зменшення періоду напіввиведення і збільшення кліренсу дексаметазонуможе відбуватись після взаємодії з ефедрином. Якщо дексаметазон призначають протягом восьми тижнів перед і двохтижнів після проведення активної імунізації, ефект імунізації буде знижений абоповністю нейтралізований. Ергокальциферол та паратгормон зменшують остеопороз, що викликаютьглюкокортикостероїди.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до +25 ОС,у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.Термін зберігання - 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z