Загружается, подождите...

Комтан (Comtan)


міжнародна назва: entacapone;

основні фізико-хімічні властивості: таблетка коричнево-помаранчевого кольору,овальної форми, двоопукла, з тисненням Comtan на одному боці;

склад: 1 таблетка містить 200 мг ентакапону;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна,манітол, натрію кроскармелоза, гідрогенізована рослинна олія, магнію стеарат,гіпромелоза, полісорбат-80, 85 % гліцерин, сахароза, заліза оксид жовтий,заліза оксид червоний, титану діоксид.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні засоби. Код АТС N04BX02.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка.Ентакапон належить до нового терапевтичного класу інгібіторів катехол-о-метилтрансферази(КОМТ). Він є оборотним, специфічним інгібітором КОМТ, що переважно діє напериферичну нервову систему, розробленим для сумісного застосування зпрепаратами леводопи. Ентакапон зменшує метаболізм леводопи до 3-о-метилдопи(3-ОМД) шляхом інгібування ферменту КОМТ. Це приводить до підвищеннябіодоступності леводопи, завдяки чому, більша кількість леводопи надходить домозку. Таким чином, ентакапон пролонгує клінічну відповідь на леводопу.Ентакапон інгібує фермент КОМТпереважно в периферичних тканинах. Інгібування КОМТ в еритроцитах тіснопов’язано з концентрацією ентакапону в плазмі, що чітко вказує на оборотнуприроду інгібування КОМТ.Фармакокінетика.Абсорбція. Існують значні міжгрупові івнутрішньогрупові відмінності у всмоктуванні ентакапону. Максимальнаконцентрація (Сmax) у плазмі звичайно досягається приблизно черезгодину після прийому таблетки 200 мг ентакапону. Препарат метаболізуєтьсяшляхом першого проходження. Біодоступність ентакапону становить близько 35%після прийому пероральної дози. Їжа істотно не впливає на всмоктуванняентакапону.Розподіл. Після всмоктування зі шлунково-кишковоготракту ентакапон швидко розподіляється по периферичних тканинах з об’ємомрозподілу в рівноважному стані 20 л. Майже 92% дози виводиться під час b-фази зкоротким періодом напіввиведення – 30 хвилин. Загальний кліренс ентакапонустановить близько 800 мл/хв.Ентакапон значною мірою зв’язується з білкамиплазми, переважно з альбуміном. У плазмі людини незв’язана фракція становитьмайже 2% у діапазоні терапевтичних концентрацій. У терапевтичних концентраціяхентакапон не заміщає інші препарати з високим ступенем зв’язування (наприкладтаких як варфарин, саліцилова кислота, фенілбутазон, діазепам) і не заміщаєтьсяжодним з цих препаратів у терапевтичних або більш високих концентраціях.Метаболізм. Незначна кількість ентакапону,(Е)-ізомер, перетворюється у свій (Z)-ізомер. (Е)-ізомер становить 95% відвеличини площі під кривою “концентрація-час” (AUC) ентакапону. (Z)-ізомер іслідові кількості інших метаболітів нараховують близько 5%.Дані досліджень in vitro з використанняммікросомальних препаратів печінки людини вказують на те, що ентакапон пригнічуєцитохром Р450 2С9 (ІС50 ~ 4 мкМ). Ентакапон незначною міроюпригнічує або зовсім не пригнічує інші типи ізоферментів (CYP1 A2, CYP2A6,CYP2D6, CYP2E1, CYP3A і CYP2C19).Виведення. Виведення ентакапону здійснюєтьсяпереважно ненирковим шляхом. Передбачається, що 80-90% дози виводиться зфекаліями, хоча це не було підтверджено в людини. Приблизно 10-20% виводитьсяіз сечею. У сечі були виявлені лише слідові кількості ентакапону. Більшачастина (95%) препарату виводиться із сечею у вигляді кон’югатів ізглюкуроновою кислотою. Серед метаболітів, виявлених у сечі, лише близько 1%утворюються шляхом окислювання.Фармакокінетикав окремих групах пацієнтів. Фармакокінетичні показники ентакапону в осібмолодого і літнього віку однакові. Метаболізм лікарського препарату в пацієнтівзі слабо і помірно вираженою печінковою недостатністю уповільнюється (клас А іБ за Child-Pugh), що призводить до підвищення концентрації ентакапону в плазміяк у фазі всмоктування, так і у фазі виведення. Ниркова недостатність невпливає на фармакокінетичні параметри ентакапону. Однак більш довгий інтервалміж прийомом доз слід брати до уваги пацієнтам, які знаходяться на діалізнійтерапії.

Показання для застосування. Хвороба Паркінсона (як додатковий засіб дотерапії препаратами леводопа/бензеразид або леводопа/карбідопа при малійефективності вищезазначених комбінацій препаратів).

Спосіб застосування та дози. Ентакапон слід застосовувати лише вкомбінації з препаратами леводопа/бензеразид або леводопа/карбідопа. Інформація про застосування цих препаратівлеводопи придатна і для їх спільного застосування з ентакапоном.Ентакапон призначають перорально й одночасно з кожною дозою леводопи/карбідопи або леводопи/бензеразиду.Ентакапон можна приймати незалежно від прийому їжі.Одну таблетку ентекапону 200 мг призначають разом з однієюдозою комплексу леводопа/інгібітор допадекарбоксилази. Максимальноюрекомендованою дозою є 200 мг 10 разів на день, тобто 2000 мг ентакапону надобу.Ентакапон посилює ефект леводопи. Тому, аби зменшитивираженість спричинених леводопою допамінергічних побічних ефектів, таких якдискінезія, нудота, блювання та галюцинації, часто необхідно коректувати дозулеводопи в перші декілька днів або тижнів лікування ентакапоном. Добову дозулеводопи зменшують на 10-30 % шляхом збільшення інтервалу між прийомами та/абозниження одноразової дози леводопи.Ентакапон підвищує біодоступність леводопи зі стандартних препаратів леводопа/бензеразидбільше (на 5-10 %), ніж зі стандартнихпрепаратів леводопа/карбідопа. Однак пацієнти,які приймають стандартні препарати леводопа/бензеразид, можуть мати потребу в більшому зниженні дози леводопи,коли починають приймати ентакапон.Якщо лікування ентакапономприпинено, необхідно відкоригувати дози інших антипаркінсонічних препаратів,особливо леводопи, щоб досягти достатнього рівня контролю паркінсонічнихсимптомів.Ниркова недостатність невпливає на фармакокінетичні параметри ентакапону, і немає необхідностікоригувати дозу. Однак пацієнтам, які знаходяться на лікувальному діалізі, можезнадобитися довший інтервал між прийомом доз.

Застосування длялікування пацієнтів похилого віку. Для пацієнтів похилого віку коригування дозиентакапону не потрібно.

Застосування длялікування дітей. Оскільки застосування ентакапону не було вивчено в пацієнтів до 18 років,призначення лікарського препарату пацієнтам цієї вікової категорії нерекомендується.

Побічна дія. Дуже частими побічними ефектами, виявленимив II фазі подвійного-сліпого контрольованого плацебо дослідження, булидискінезія, нудота і порушення сечовиділення (див. нижче).Частими побічними ефектами,виявленими в II фазі подвійного-сліпого контрольованого плацебо дослідження,були діарея, загострення хвороби Паркінсона, запаморочення, абдомінальний біль,безсоння, сухість у роті, втома, галюцинації, запор, дистонія, посиленепотіння, гіперкінезія, головний біль, судоми нижніх кінцівок, сплутаністьсвідомості, нічні кошмари, падіння при ходьбі, постуральна гіпотензія, вертигоі тремор.Більшість небажаних ефектів булиспричинені ентакапоном, що пов’язано з підвищенням допамінергічної активності,і виникало в більшості випадків на початку лікування. Зниження дози леводопиможе зменшувати тяжкість і частоту цих ефектів. Інший головний клас побічнихефектів – симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту,блювання, абдомінальні болі, запор і діарею. При прийомі ентакапону сеча можезабарвлюватися в червонувато-коричневий колір, але це безпечне явище.Звичайно побічні ефекти,спричинені ентакапоном, бувають від слабкої до помірного ступеня тяжкості. Найбільшчастими побічними ефектами, що вимагають припинення лікування ентакапоном, єсимптоми з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад діарея – 2,5%) ідопамінергічні симптоми (наприклад дискінезія – 1,7%).У клінічних дослідженняхдискінезія (27 %), нудота (11 %), діарея (8%), абдомінальний біль (7 %) ісухість у роті (4.2 %) при застосуванні ентакапону зустрічалися частіше, ніжпри застосуванні плацебо.Деякі побічні реакції, такі якдискінезія, нудота й абдомінальний біль, можуть зустрічатися частіше призастосуванні більш високих доз (від 1400 до 2000 мг на добу), ніж призастосуванні більш низьких доз ентакапону.Під час лікування ентакапономповідомлялося про незначне зниження рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів ігематокриту. Механізм дії, що лежить в основі цих процесів, призводить дозменшення всмоктування заліза зі шлунково-кишкового тракту. У період тривалоголікування (6 місяців) ентакапоном клінічно значуще зниження рівня гемоглобінуспостерігалося в 1,5 % пацієнтів.Рідко повідомлялося про клінічнозначуще підвищення рівня печінкових ферментів.Нижченаведені побічні реакціїпрепарату спостарігались у клінічних дослідженнях ентакапону і післянадходження його на ринок.Побічні реакції класифікуютьсяза частотою (ті, що зустрічаються найчастіше, наведені першими) з використаннямтаких значень: дуже часто (=> 1/10); часто (=> 1/100, < 1/10); іноді(=> 1/1000, < 1/100); рідко (=>1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення.

Психічні порушення: часто - безсоння, галюцинації, сплутаністьсвідомості, нічні кошмари; дуже рідко - ажитація.

Розлади нервової системи: дуже часто – дискінезія; часто - загостренняпаркінсонізму, запаморочення, дистонія, гіперкінезія.

Розлади шлунково-кишковоготракту: дуже часто –нудота; часто - діарея, біль у животі, сухість у роті, запор, блювання; дужерідко – анорексія.

Розлади гепатобіліарноїсистеми: рідко - змінапоказників печінкової функції.

Розлади з боку шкіри іпідшкірних тканин: рідко -еритематозний і макулопапульозний висип; дуже рідко – кропив’янка.

Розлади сечовидільноїсистеми: дуже часто - зміназабарвлення сечі.

Загальні порушення і реакціїв місці введення: часто -втома, підвищене потовиділення, падіння під час ходьби; дуже рідко – зменшеннямаси тіла.Повідомлялося про окремі випадкигепатиту з ознаками холестазу.Ентакапон, застосовуваний укомбінації з леводопою, в окремих випадках спричинював надмірну сонливість уденний час і епізоди нападів раптового сну.В окремих випадкахповідомлялося про злоякісний нейролептичний синдром, особливо при різкомузниженні або припиненні терапії ентакапоном або іншими допамінергічнимипрепаратами.В окремих випадкахспостерігався рабдоміоліз при лікуванні ентакапоном.

Протипоказання. Підвищена чутливість до ентакапону або інших компонентівцього препарату.Печінкова недостатність.Хворі на феохромоцитому через можливість появигіпертонічного кризу.Злоякісний нейролептичнийсиндром (NMS) в анамнезі і/або рабдоміоліз нетравматичного походження.Супутнє застосування ентакапонуі неселективних інгібіторів моноаміноксидази (МАО-А та МАО-В) (наприкладфенелзину, транілципроміну).Супутнє застосуванняселективного інгібітору МАО-А та селективного інгібітору В і ентакапону.

Передозування. При застосуванні ентакапону не відмічалося випадківпередозування. Найбільшою відомою дозою у людей була доза 2400 мг на день.Лікування гострого передозування - симптоматичне.

Особливості застосування. Рідко у пацієнтів зхворобою Паркінсона спостерігався рабдоміоліз, вторинний щодо тяжкої дискінезіїабо злоякісного нейролептичного синдрому (NMS). В окремих випадках рабдоміолізспостерігався при лікуванні ентакапоном.Злоякісний нейролептичнийсиндром, включаючи рабдоміоліз і гіпертермію, характеризується руховимисимптомами (ригідність, міоклонус, тремор), змінами психічного стану (наприкладтакими як ажитація, сплутаність свідомості, кома), гіпертермією, автоімунноюдисфункцією (тахікардією, нестійким кров’яним тиском) і підвищеним рівнемкреатин-фосфокінази в сироватці (СРК). В окремих випадках лише деякі з цихсимптомів і/або показників можуть бути очевидними.В окремих випадкахповідомлялося про злоякісний нейролептичний синдром, особливо при різкомузниженні або припиненні терапії ентакапоном або іншими допамінергічнимипрепаратами. У разі потреби відміну терапії ентакапоном або допамінергетикамислід здійснювати повільно, і якщо ознаки і/або симптоми виникають, незважаючина повільну відміну ентакапону, може знадобитися підвищення дози леводопи.Завдяки своєму механізму діїентакапон може впливати на метаболізм лікарських препаратів, які містять групукатехолів, і потенціювати їх дію. Таким чином, ентакапон слід призначати зобережністю пацієнтам, які приймають лікарські препарати, що метаболізуютьсякатехол-О-метилтрансферазою (КОМТ), наприклад римітерол, ізопреналін,адреналін, норадреналін, допамін, добутамін, альфа-метилдопу і апоморфін.Ентакапон завждипризначається як доповнення до лікування леводопою. Однак застережні заходи,обґрунтовані для лікування леводопою, слід також брати до уваги при лікуванніентакапоном. Під впливом ентакапону біодоступність леводопи зі стандартних препаратів леводопа/бензеразидзбільшується на 5-10 % більше, ніж зістандартних препаратів леводопа/карбідопа. Отже, небажані допамінергічні ефекти можуть частіше виникати, колиентакапон додається до лікування леводопою/бензеразидом. Щоб зменшитидопамінергічні побічні ефекти, пов’язані з прийомом леводопи, часто буваєнеобхідним коригувати дозу леводопи, починаючи з перших днів до перших тижніввід початку лікування ентакапоном, відповідно до клінічного стану пацієнта.Ентакапон можепідсилювати спричинену леводопою ортостатичну гіпотензію. Ентакапон слідпризначати з обережністю пацієнтам, якіприймають лікарські засоби, що можуть спричинити ортостатичну гіпотензію.У клінічних дослідженняхнебажані допамінергічні ефекти, наприклад дискінезія, частіше зустрічаються упацієнтів, які приймають ентакапон і агоністи допаміну (як, наприклад,бромкриптин), селегілін або амантадин, ніж у пацієнтів, які одержують плацебо зцією комбінацією. Дози інших антипаркінсонічних препаратів рекомендуєтьсявідкоригувати, коли розпочинається лікування ентакапоном.Ентакапон, застосовуваний у комбінації з леводопою,може спричинювати сонливість і епізоди раптового сну в пацієнтів з хворобоюПаркінсона, тому слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом іроботі з механізмами.Пацієнтам, які хворіють надіарею, рекомендується контролювати масу тіла, щоб уникнути потенційнонадмірного її зменшення.Вагітність і лактація. Оскільки досвід застосування ентакапону у вагітних жінок відсутній, він не повинен застосовуватися у періодвагітності.Безпека ентакапону для дитинине відома. Жінки не повинні годувати груддю в період лікування ентакапоном.Дія на здатність керувати автомобілем та іншимимеханічними засобами. Ентакапон може, разомз леводопою, спричинювати запаморочення і симптоматичний ортостатизм. Тому сліддотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або використаннімеханізмів.Пацієнти, які приймають ентакапон разом з леводопою і в яких виникають симптоми сонливості і/або епізодираптового сну, повинні утримуватися від керування автотранспортом і участі вдіях, де знижена пильність може призвести до серйозних ушкоджень або навітьсмерті, до зникнення таких епізодів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Взаємодії ентакапону з карбідопою прирекомендованій схемі лікування не спостерігалося. Фармакокінетична взаємодія збензеразидом не досліджувалася.У дослідженнях іззастосуванням разових доз здоровими добровольцями ніякої взаємодії міжентакапоном та іміпраміном або між ентакапоном і моклобемідом неспостерігалося. Так само ніякої взаємодії між ентакапоном і селегіліном неспостерігалось у дослідженнях із застосуванням повторних доз пацієнтами зхворобою Паркінсона. Однак досвід клінічного застосування ентакапону здекількома препаратами, включаючи інгібітори МАО-А, трициклічні антидепресанти,інгібітори зворотного захоплення норадреналіну, такі як дезипрамін, мапротиліні венлафаксин, та лікарські препарати, які метаболізуються КОМТ (наприкладкатехолструктурні сполуки римітерол, ізопреналін, адреналін, норадреналін,допамін, добутамін, альфа-метилдопа, апоморфін і пароксетин), обмежений. Сліддотримуватись обережності при застосуванні цих препаратів разом з ентакапоном.Ентакапон може застосовуватися із селегіліном (селективним інгібітором МАО-В), але добова доза селегілінуне повинна перевищувати 10 мг.Ентакапон може утворювати хелати із залізом у шлунково-кишковому тракті. Ентакапон і препарати заліза слід приймати окремо, зінтервалом 2-3 години між прийомом кожного з них.Ентакапон зв’язуєтьсяз білком людини у II позиції, в якій також зв’язуються кілька інших препаратів,включаючи діазепам та ібупрофен. Клінічні дослідження взаємодії з діазепамом інестероїдними протизапальними засобами не проводилися. Відповідно до дослідженьin vitro, при терапевтичних концентраціях препаратів істотне заміщення неочікується.Через спорідненість ізцитохромом Р450 2С9 in vitro ентакапонможе потенційно впливати на препарати,метаболізм яких залежить від цього ізоферменту, такого як S-варфарин. Однак удослідженні взаємодії в здорових добровольців ентакапон не змінював рівні S-варфарину в плазмі, тоді якAUC для R-варфарину збільшилася в середньому на 18 % [CI90 11-26 %].Величини INR збільшились у середньому на 13% [CI90 6-19%]. Томупацієнтам, які одержують варфарин, рекомендується контроль INR, коли розпочинаєтьсялікування ентакапоном.

Умови та термін зберігання. Особливих застережень при зберіганні немає.Ентакапон необхідно зберігати в місцях, недоступних для дітей.Термін придатністі - 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z