Загружается, подождите...

Комбівір™ (Combivir™)


основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі таблетки капсулоподібноїформи з відбитком “GX FC3” з одного боку;

склад: 1 таблетка містить 150 мг ламівудину та 300 мг зидовудину; допоміжні речовини: серцевина таблетки – целюлоза мікрокристалічна,натрію крохмаль- гліколят, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат; оболонкатаблетки – гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, макроголь 400,полісорбат 80.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозидні тануклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05 A F30.

Фармакологічні властивості.ФармакодинамікаЛамівудин та зидовудин є сильними селективними інгібіторами ВІЛ-1 іВІЛ-2.Ламівудин є високосинергічним відносно зидовудину у гальмуванніреплікації ВІЛ в культурі клітин. Обидва препарати послідовно метаболізуютьсявнутрішньоклітинними кіназами до 5-трифосфатів (ТФ). Ламівудин-ТФ іЗидовудин-ТФ є конкурентними інгібіторами зворотної транскриптази вірусуімунодефіциту людини. Але головним механізмом антивірусної активності євключення у вигляді монофосфату до ланцюга вірусної ДНК, результатом чого будеприпинення її реплікації. Трифосфати ламівудину та зидовудину проявляють значноменшу спорідненість з ДНК-полімеразою клітини-хазяїна. In vitro ламівудин демонструє низьку цитотоксичність до периферичнихлімфоцитів, до лімфоцитарних та моноцитарно-макрофагальних ліній клітин та доряду інших клітин-попередників кісткового мозку. Ламівудин, таким чином, має invitro високий терапевтичний індекс.Зидовудин та ставудин зберігають свою антиретровірусну активність щодоламівудин-стійких ВІЛ-1. Доведено, що комбінація ламівудину та зидовудину знижує кількість ВІЛ ізбільшує кількість CD-4 клітин. Останні клінічні дані свідчать, що ламівудин укомбінації з зидовудином або в комбінації з іншими режимами лікування, щомістять зидовудин, значно знижують ризик прогресування хвороби та смертністьвід неї.У деяких індивідуумів терапія ламівудином та зидовудином можепризводити до виникнення ВІЛ-ізолятів із зниженою чутливістю in vitro доаналогів нуклеозидів, дії яких вони були піддані. Існують клінічні свідчення,що ламівудин у комбінації з зидовудином гальмує розвиток стійкості до зидовудину в індивідуумів, які нелікувались раніше антиретровірусними препаратами.Ламівудин та зидовудин широко застосовують як компонентиантиретровірусної терапії разом з іншими антиретровірусними препаратами цьогокласу (інгібіторами зворотної транскриптази нуклеозидів) або інших класів(інгібітори протеаз, інгібітори зворотної транскриптази не нуклеозидів).Полімедикаментозна антиретровірусна терапія, що містить ламівудин, єефективною як у пацієнтів, які раніше не лікувались антиретровіруснимипрепаратами, так і у пацієнтів з М184V мутацією вірусу.Профілактика можливого ураженняМіжнародні директиви (Центр контролю та попередження захворюваності,червень 1998 р.) рекомендують у разі випадкового контакту з ВІЛ-інфікованоюкров’ю, наприклад при пораненні голкою, негайно (протягом однієї-двох годин)призначити комбінацію зидовудину та ламівудину. У разі підвищеного ризикуінфікування в схему необхідно включити інгібітор протеаз. Рекомендуєтьсяпродовжувати антиретровірусну профілактику протягом чотирьох тижнів. Незважаючина швидке призначення антиретровірусних препаратів, сероконверсія все жможлива.Фармакокінетика.АбсорбціяЛамівудин та зидовудин добре абсорбуються з шлунково-кишкового тракту.Біодоступність ламівудину у дорослих при прийомі внутрішньо становить 80 - 85%,у зидовудину - 60-70 %.Проводилось вивчення біоеквівалентності Комбівіру у порівнянні зкомбінацією ламівудину 150 мг та зидовудину 300 мг; крім того, вивчався впливїжі на ступінь і швидкість абсорбції. Була показана біоеквівалентністьКомбівіру комбінації ламівудину 150 мг та зидовудину 300 мг, які приймали вокремих таблетках натще. Після прийому Комбівіру максимальні концентраціїламівудину та зидовудину становили 1,5 (1,3 - 1,8) мг/мл і 1,8 (1,5 - 2,2)мг/мл відповідно. Середній час появи піку концентрації ламівудину та зидовудинустановить 0,75 (0,50 - 2,00) години і 0,50 (0,25 - 2,00) години відповідно.Ступінь абсорбції ламівудину та зидовудину та період напіввиведення при прийоміКомбівіру під час їжі аналогічні цим показникам при прийомі Комбівіру натще,хоча швидкість абсорбції (Сmax, tmax) знижується.Базуючись на цих даних, Комбівір можна використовувати незалежно від прийомуїжі.РозподілУ дослідах щодо внутрішньовенного введення ламівудину та зидовудинубуло показано, що середній об’єм розподілу становить 1,3 і 1,6 л/кг відповідно.В терапевтичних дозах ламівудин дає лінійну фармакокінетичну криву та вневеликій кількості зв’язується з головними білками плазми (менше 36 %сироваткового альбуміну in vitro).Зв’язуваннязидовудину з білками плазми становить від 34% до 38%. У лікарську взаємодію, деприсутній механізм заміни місць зв’язування з білками, Комбівір не вступає.Ламівудин та зидовудин проникають до центральної нервової системи (ЦНС)і досягають цереброспінальної рідини (ЦСР). Середнє співвідношення кількостіЦСР/сироватка для ламівудину та зидовудину через 2 - 4 години післяперорального прийому становить приблизно 0,12 і 0,5 відповідно. Дійсний ступіньпроникнення ламівудину та зидовудину до ЦНС та його зв’язок з клінічноюефективністю залишаються невідомими. МетаболізмЛамівудин виводиться головним чином шляхом ниркової екскреції унезмінному стані. Імовірність метаболічної взаємодії з іншими препаратаминизька у результаті невисокого ступеня метаболізму в печінці (5 - 10 %) інизького рівня зв’язування з білками у плазмі.50–80% зидовудину виводиться шляхом ниркової екскреції у виглядіголовного метаболіту 5-глюкуронідзидовудину, який присутній як у сечі, так і вплазмі. Після внутрішньовенного введення визначається 3’-аміно-3’-деокситимідиняк метаболіт зидовудину.ВиведенняПеріод напіввиведення ламівудину становить від 5 до 7 годин. Середнійсистемний кліренс ламівудину становить приблизно 0,32 л/год./кг, виводиться вінголовним чином нирками (більше 70 %) за допомогою системи транспорту органічнихкатіонів. Вивчення показало, що при нирковій недостатності виведення ламівудинугальмується, тому при кліренсі креатиніну, що дорівнює або менше 50 мл/хв.,потрібно знизити дози ламівудину (див. “Спосіб застосування та дози”).За обмеженимиданими, у хворих з печінковою недостатністю існує ймовірність акумуляціїзидовудину у зв´язку зі зменшенням глюкуронізації. Хворим на тяжкупечінкову недостатність може бути потрібно зменшити дозу зидовудину.

Показання для застосування.Комбівір призначений для лікування ВІЛ-інфікованих.

Спосіб застосування та дози.Лікування повинен призначати лікар, який має досвід лікування хворих зВІЛ-інфекцією.Рекомендована доза Комбівіру - 1 таблетка 2 рази на день. Комбівірможна застосовувати під час їжі або натще.В ситуаціях, коли потрібно припинити лікування одним із складниківКомбівіру або треба зменшити дозу, можна скористатись формами випускуламівудину та зидовудину, кожен з яких представлений на ринку в ізольованихформах таблеток/капсул або розчину для внутрішнього застосування. Ниркова недостатністьУ зв’язку з необхідністю корекції дози у хворих з нирковоюнедостатністю (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв.) рекомендуєтьсявикористовувати ламівудин та зидовудин в ізольованих формах.Печінкова недостатністьУ пацієнтів з печінковою недостатністю може бути потрібна корекція дозизидовудину. Тому у хворих з тяжкою печінковою недостатністю требавикористовувати ламівудин та зидовудин в ізольованих формах.Корекція дози у пацієнтів з гематологічними побічними ефектамиКорекція дози зидовудину може бути необхідною у випадку падіння рівнягемоглобіну нижче 9 г/дл чи 5,59 ммоль/л або ж падіння кількості нейтрофілівнижче 1,0 х 109/л. У зв’язку з тим, що коригування дози Комбівірунеможливе, в цьому випадку потрібно використовувати ламівудин та зидовудин візольованих формах. Дозування у хворих похилого вікуСпеціальних даних немає, але рекомендується звертати особливу увагу нацю групу хворих у зв’язку з можливістю вікового зниження ниркової функції абозміни гематологічних показників.

Побічна дія.Були повідомлення про побічні ефекти під час терапії ВІЛ-інфікованих якпри використанні окремо ламівудину і зидовудину, так і їх комбінації. Длябагатьох з цих ефектів залишається нез’ясованим, чи пов’язані вони ззастосуванням ламівудину, зидовудину або широкого спектра інших ліків, яківикористовуються при лікуванні ВІЛ-хвороб, чи є результатом самої хвороби.Через те, що Комбівір містить комбінацію ламівудину та зидовудину, можнаочікувати, що тип та тяжкість побічних ефектів будуть пов’язані з цими двомаскладниками. Даних про збільшення токсичності внаслідок сумісного використанняцих двох складників виявлено не було. Частота виникнення побічних ефектівкласифікується за такою схемою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,<1/10), не часто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10000, <1/1000),дуже рідко (<1/10000).ЛамівудинКров та лімфатична система Не часто: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія. Дуже рідко - істинна еритроцитарна аплазія.Метаболізм тарозлади системи травленнняПерерозподіл/акумуляціяжирових відкладень на тілі (див. розділ “Спеціальні застереження”). Частотавиникнення цього залежить від багатьох факторів, включаючи конкретнуантиретровірусну комбінацію препаратів.Нервова система Часто: головний біль.Дуже рідко: парестезія. Описані випадки периферичної нейропатії, хочазв’язок її з лікуванням до кінця не з’ясований.Шлунково-кишковийтрактЧасто: нудота,блювання, біль у верхніх відділах живота, діарея.Рідко: панкреатит, хоча зв’язок його з лікуванням до кінця нез’ясований. Підвищення рівня амілази сироватки.Гепатобіліарна системаНе часто: транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ).ШкіраЧасто: висип, алопеція.Опорно-руховий апаратЧасто: артралгія, м’язові розлади.Рідко: рабдоміоліз.Інші: втомлюваність, погане самопочуття, гарячка.Зидовудин Кров і лімфатична системаЧасто: анемія (що може потребувати гемотрасфузій), нейтропенія талейкопенія. Частіше це зустрічається при застосуванні високих доз (1200 - 1500мг на добу) та у пацієнтів з розвинутими стадіями ВІЛ (особливо при зниженомурезерві кісткового мозку до початку лікування), переважно у хворих з кількістюCD4+ клітин менше 100/мм3. У зв’язку з цими побічнимиефектами може бути необхідно зменшити дозу або відмінити терапію. Частотанейтропенії збільшується також у пацієнтів, у яких на початку лікуваннязидовудином була знижена кількість нейтрофілів, гемоглобіну та рівень вітамінуВ12 в сироватці.Не часто: тромбоцитопенія та панцитопенія з гіпоплазією кістковогомозку. Рідко: істинна еритроцитарна анемія. Дуже рідко: апластична анемія.Метаболізм та розлади системи травленнняДуже рідко: лактоацидоз при відсутності гіпоксемії, анорексія.Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі (див. розділ “Спеціальнізастереження”). Частота виникнення цього залежить від багатьох факторів,включаючи конкретну антиретровірусну комбінацію препаратів.Психічні розладиРідко: неспокій, депресія.Нервова системаДуже часто:головний біль.Часто:запаморочення.Рідко: безсоння,парестезія, сонливість, зниження розумової активності, судоми.Серцево-судиннасистемаРідко:кардіоміопатія.Дихальна системаНе часто:задишка.Рідко: кашель.Шлунково-кишковий трактДуже часто:нудота.Часто: блювання, біль в животі, діарея.Не часто: метеоризм.Рідко: пігментація слизової оболонки рота, зміна смаку, диспепсія.Панкреатит.Гепатобіліарна системаЧасто: підвищеннярівня печінкових ферментів та білірубіну.Рідко: печінкові розлади, наприклад тяжка гепатомегалія із стеатозом.ШкіраНе часто: висип, свербіж.Рідко: пігментація шкіри та нігтів, кропив’янка, пітливість.Опорно-руховий апаратЧасто: міалгія. Не часто: міопатія.Нирки та сечовидільна системаРідко: частесечовиділення.ІншіЧасто: погане самопочуття.Не часто: гарячка, генералізований біль, астенія.Рідко: гінекомастія, озноб, біль у грудях, грипоподібний синдром.

Протипоказання.Застосування Комбівіру протипоказане у пацієнтів з відомоюгіперчутливістю до ламівудину, зидовудину або до будь-якого складникапрепарату. Зидовудин протипоказаний у пацієнтів із зниженням рівня нейтрофілівнижче 0,75 х 109/л або зниженням рівня гемоглобіну нижче 7,5 г/дл чи4,65 ммоль/л.

Передозування.Існують обмежені дані про передозування Комбівіру. Специфічних ознакабо симптомів гострого передозування зидовудину та ламівудину, крім тих, щоописані в розділі побічних ефектів, не виявлено. Смертельних випадків не було,всі пацієнти одужали. У разі передозування пацієнт повинен бути під наглядом з метоювиявлення токсичності, при необхідності проводиться стандартна підтримуючатерапія. Ламівудин піддається діалізу, тому при передозуванні можна використатипостійний гемодіаліз. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз мають обмежений впливна виведення зидовудину, але прискорюють елімінацію його метаболіту. Задокладнішою інформацією лікар може звернутись до інструкцій щодо ламівудину тазидовудину.

Особливості застосування.Спеціальні застереження та перестороги стосуються кожного з складниківпрепарату, а саме: ламівудину та зидовудину. Додаткових застережень стосовнокомбінованого препарату не виявлено.У випадках, коли необхідна корекція дози, рекомендується застосовуватиокремі препарати ламівудину та зидовудину. У таких випадках слід звертатись доінформації по кожному з цих препаратів.Пацієнтам необхідно пояснити, що сучасна антиретровірусна терапія,включаючи Комбівір, не забезпечує попередження передачі ВІЛ іншим особамстатевим шляхом або при контакті з кров’ю. Тому потрібно продовжуватизастосування адекватних заходів безпеки.У пацієнтів, незважаючи на застосування Комбівіру або будь-якої іншоїантиретровірусної терапії, можуть розвинутись опортуністичні інфекції та іншіускладнення ВІЛ-інфекції. Тому такі пацієнти повинні постійно перебувати підклінічним наглядом досвідчених лікарів. Гематологічні реакції: анемія, нейтропенія, лейкопенія (звичайновторинна в результаті нейтропенії) найчастіше зустрічаються при застосуваннівисоких доз зидовудину (1200 - 1500 мг на добу), у пацієнтів з пізніми стадіямиВІЛ-хвороби та у тих осіб, у яких до лікування був знижений резерв кістковогомозку. Тому у пацієнтів, що отримують Комбівір, необхідно ретельно контролюватигематологічні параметри. Ці гематологічні зміни звичайно не спостерігаються протягом першихчотирьох-шести тижнів терапії. Пацієнтам з пізніми стадіями ВІЛ-хворобирекомендується проводити аналізи крові не рідше одного разу на 2 тижні протягомперших трьох місяців лікування та не рідше одного разу на місяць в подальшому.У пацієнтів з ранніми стадіями ВІЛ-хвороби гематологічні побічні реакціївиникають рідко. Залежно від загального стану пацієнта аналізи крові можутьробити рідше, наприклад раз на один- три місяці. У випадку тяжкої анемії або мієлосупресії під час лікування Комбівіромабо у пацієнтів із вже скомпрометованим кістковим мозком (тобто гемоглобінменший за 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або кількість нейтрофілів менша, ніж 1,0 х 109/л)може знадобитись зниження дози зидовудину (див. “Спосіб застосування та дози”).У зв’язку з неможливістю зниження дози Комбівіру потрібно призначити зидовудинта ламівудин в ізольованих формах випуску. Діти: Комбівір не використовують у дітей віком до 12 років, оскількинеможливо скоригувати дозу відповідно до ваги.Панкреатит: у пацієнтів, що лікувалися ламівудином та зидовудином,описані поодинокі випадки панкреатиту. Однак залишається нез’ясованим, чипов’язані ці випадки з лікуванням медичними препаратами, чи вони є наслідкомсамої хвороби. При наявності у пацієнта болю в животі, нудоти, блювання абопідвищення рівня біохімічних показників потрібно запідозрити панкреатит івідмінити Комбівір до виключення діагнозу панкреатиту.Лактоацидоз/тяжка гепатомегалія зі стеатозом: у зв’язку з використаннямантиретровірусних нуклеозидних аналогів (в тому числі ламівудину та зидовудину)окремо або в комбінації для лікування ВІЛ-інфекції описані випадки лактоацидозута гепатомегалії зі стеатозом аж до смертельних випадків. Більшість з цихвипадків спостерігалася у жінок. Необхідно з обережністю призначати Комбівірусім пацієнтам, особливо хворим з підвищеним ризиком захворювань печінки. Якщоу пацієнта з’являються клінічні або лабораторні ознаки лактоацидозу абогепатотоксичності, лікування Комбівіром необхідно припинити.Перерозподіл жирових відкладень: перерозподіл/акумуляція жировихвідкладень на тілі, включаючи ожиріння центрального генезу, збільшення жировихвідкладень у дорсоцервікальних ділянках та їх зменшення на кінцівках таобличчі, збільшення молочних залоз, підвищений рівень ліпідів у сироватці кровіта рівень глюкози крові спостерігаються як у вигляді окремих симптомів, так іразом у деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію.В той час як і при застосуванні всіх препаратів класу інгібіторівпротеаз та інгібіторів зворотної транскриптази нуклеозидів можливе виникненняодного або більше специфічних побічних симптомів, що загалом можуть бутивіднесені до явищ ліподистрофії, існують дані, що ризик їх виникнення призастосуванні різних препаратів цієї групи різний.Крім того, ліподистрофічний синдром має поліетіологічний характер, демає значення, наприклад, стан ВІЛ хвороби, вік пацієнта, тривалістьантиретровірусної терапії, що відіграють важливу роль і можуть мати синергічнийефект.Довготривалі наслідки вищезазначених побічних дій на сьогодні невідомі.При клінічному обстеженні слід звертати увагу на фізичні ознакиперерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів сироватки та глюкозикрові. Лікування порушення у розподілі ліпідів слід проводиити в стаціонарі.Пацієнти, одночасно інфіковані вірусом гепатиту В: дані клінічнихдосліджень та досвід застосування ламівудину в клінічній практиці показали, щоу деяких пацієнтів з хронічним гепатитом В спостерігаються клінічні аболабораторні ознаки рецидивуючого гепатиту після відміни ламівудину, що можутьмати більш тяжкі наслідки у хворих з декоменсованим захворюванням печінки. Привідміні Комбівіру у пацієнтів, одночасно інфікованих вірусом гепатиту В,рекомендується періодично контролювати показники функції печінки та маркериреплікації вірусу гепатиту В.ВагітністьБезпечність застосування ламівудину при вагітності у людини невстановлена. Використання одного зидовудину у вагітних жінок з подальшимлікуванням новонародженого показало зниження рівня передачі ВІЛ від матері додитини. Але подібних даних щодо ламівудину немає. Також немає даних щодокомбінованого застосування ламівудину та зидовудину. Призначати Комбівір в першітри місяці вагітності не рекомендується, застосовувати його потрібно тільки втому випадку, коли ефект, що очікується від лікування, перевищує можливийризик.На підставі дослідів, пов’язаних з вивченням канцерогенності тамутагенності у тварин, виключити канцерогенний ризик для людини не можна.ЛактаціяЕксперти ВООЗрекомендують ВІЛ-інфікованим жінкам по можливості не годувати груддю своїхнемовлят за будь-яких умов, щоб уникнути передачі ВІЛ-інфекції. І ламівудин, ізидовудин екскретуються в грудне молоко людини в концентраціях, подібних дотих, які виявляються в сироватці. Оскільки ламівудин, зидовудин та вірусімунодефіциту людини проникають у грудне молоко, матерям, що лікуютьсяКомбівіром, не рекомендується годувати дітей груддю.Фертильність Немає даних про вплив ламівудину та зидовудину на жіночу фертильність.Було встановлено, що зидовудин не впливає на кількість, морфологію тарухливість сперматозоїдів у чоловіків.Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмамиСпеціальні дослідження з цього приводу не проводилися. Виходячи зфармакологічних характеристик препарату, немає підстав припускати будь-якийшкідливий вплив. Але для визначення здатності виконувати ці функції треба братидо уваги клінічний статус пацієнта та профіль побічних ефектів ламівудину тазидовудину.

Взаємодія з іншими медикаментами.Оскільки Комбівір складається з ламівудину та зидовудину, будь-якіформи взаємодії, характерні для кожного з цих препаратів, будуть характернітакож для Комбівіру. Взаємодії, що описані нижче, не є вичерпними, алевключають в себе головні класи препаратів, при призначенні яких рекомендуєтьсябути обережними.Взаємодії стосовно ламівудинуВірогідність метаболічної взаємодії з ламівудином низька черезобмежений метаболізм, низький ступінь зв’язування з білками та майже повнуниркову елімінацію ламівудину у незмінному стані. Ламівудин виводиться головним чином шляхом активної органічноїкатіонної секреції. Існує можливість взаємодії Комбівіру при одночасномузастосуванні з препаратами, головним шляхом виведення яких є активна канальцевасекреція, переважно за допомогою системи транспорту органічних катіонів(наприклад триметоприм). Інші активні речовини (наприклад ранітидин, циметидин)виділяються тільки частково цим шляхом і тому не взаємодіють з ламівудином.Активні речовини, які виділяються головним чином шляхом активноїорганічної аніонної секреції або гломерулярної фільтрації, не здатні вступати узначні взаємодії з ламівудином.ТриметопримВикористання в профілактичних дозах ко-тримоксазолу збільшує на 40 %рівень ламівудину за рахунок триметоприму, що входить до складуко-тримоксазолу. Але, якщо у пацієнта немає ниркової недостатності, коригуваннядози непотрібне (див. розділ “Спосіб застосування та дози”). Ламівудин невпливає на фармакокінетику триметоприму або сульфаметоксазолу. Впливодночасного призначення ламівудину з більш високими дозами ко-тримоксазолу, щозастосовується для лікування пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, татоксоплазмозу не вивчався. ЗалцитабінЛамівудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилюваннязалцитабіну при одночасному призначенні цих препаратів. Тому Комбівір нерекомендується застосовувати у поєднанні із залцитабіном.Взаємодії стосовно зидовудинуЗидовудин виводиться головним чином шляхом кон’югації в печінці донеактивного глюкуронідного метаболіту. Активні речовини, які елімінуютьсяпереважно шляхом печінкового метаболізму, особливо через глюкуронізацію, здатніпригнічувати метаболізм зидовудину.ЛамівудинПомірне збільшення Сmax (28 %) зидовудину спостерігаєтьсяпри одночасному використанні з ламівудином, але його загальний рівень суттєвоне змінюється. Зидовудин не впливає на фармакокінетику ламівудину. ФенітоїнПри застосуваннізидовудину у деяких пацієнтів відзначався низький рівень фенітоїну в крові, водного пацієнта було відзначено підвищений його рівень. Ці спостереженнясвідчать про необхідність ретельного контролю рівня фенітоїну в крові хворих,що приймають Комбівір та фенітоїн.ПробенецидОбмежені дані свідчать, що пробенецид підвищує період напіввиведення тарівень зидовудину через пригнічення глюкуронізації. Ниркова екскреціяглюкуроніду (та, можливо, самого зидовудину) у присутності пробенецидузменшується.РибавіринНуклеозидний аналог рибавірин in vitro є антагоністом противірусноїактивності зидовудину, тому слід уникати одночасного застосування Комбівіру зцим медичним препаратом.РифампіцинОбмежені дані свідчать, що одночасне призначення зидовудину тарифампіцину зменшує рівень зидовудину на 48 ± 34%. Однак клінічне значенняцього явища невідоме.СтавудинЗидовудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудинупри одночасному застосуванні двох медичних препаратів. Тому ставудин нерекомендується призначати у поєднанні з Комбівіром.Інші препарати, включаючи, ацетилсаліцилову кислоту, кодеїн, морфін,метадон, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин,клофібрат, дапсон і ізопринозин, можуть змінювати метаболізм зидовудину шляхомконкурентного пригнічення глюкуронізації або прямого пригніченнямікросомального метаболізму в печінці. Тому треба бути обережними призастосуванні цих препаратів у комбінації з Комбівіром, особливо для хронічноголікування.Одночасне застосування, переважно в гострих випадках, з препаратами, щоє потенційно нефротоксичними або мають мієлосупресивні властивості (наприкладсистемний пентамідин, дапсон, піриметамін, ко-тримоксазол, амфотерицин,флюцитозин, ганцикловір, інтерферон, вінкристин, вінбластин і доксорубіцин),також може збільшити ризик побічних ефектів зидовудину. При необхідностіодночасного застосування Комбівіру та будь-якого з цих препаратів слідпроводити моніторування функції нирок та гематологічних параметрів та принеобхідності зменшувати дозу одного чи декількох складників терапії.Враховуючи, що у пацієнтів, які одержують Комбівір, можуть розвинутисьопортуністичні інфекції, може бути необхідним призначення профілактичноїантибактеріальної терапії, яка може включати ко-тримоксазол, пентамідин,піриметамін і ацикловір. Обмежені дані клінічних досліджень свідчать провідсутність істотного збільшення ризику побічних ефектів зидовудину з цимипрепаратами.

Умови та термін зберігання.Зберігати притемпературі не вище 30°С протягом 2 років у недоступному для дітей місці.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z