Загружается, подождите...

Цитокартин (Citocartin)


основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;

склад: 1 мл Цитокартину містить: артикаїну гідрохлорид –40 мг;L-адреналіну бітартрат, еквівалентноL-адреналіну – 10 мкг;або 1 мл Цитокартину містить: артикаїнугідрохлорид – 40 мг;L-адреналіну бітартрат, еквівалентноL-адреналіну – 5 мкг;допоміжні речовини: натрію метилбісульфіт, натрію хлорид, водадля ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Анестетики. Аміди. АТС N 01BB58.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Активним компонентом Цитокартину є артикаїнугідрохлорид – місцевоанестезуючий препарат амідного типу. Його анестезуючівластивості базуються на гальмуванні іонних потоків, відповідальних за виникненняі проведення імпульсу на рівні нейронних мембран. Тривалість анестезії уЦитокартину (1:200000) – 45 хв., а у Цитокартину (1:100000) – 75 хв.Фармакокінетика.Навідміну від інших місцевих анестетиків, які метаболізуються в печінці, артикаїнутворює естерази в плазмі крові, що дає перевагу, оскільки скорочується періоднапіврозпаду, не має акумуляції, і препарат швидко виводиться з організму.Як результат цих характеристик, артикаїнугідрохлорид може використовуватися в вищих концентраціях (4%), ніж інші місцевіанестетики. Таким чином досягається інтенсивніший аналгетичний ефект.Продукти метаболізму артикаїну виводяться з сечею.Зв’язування з білками плазми становить 94%, період напіврозпаду 4% розчинуартикаїну з адреналіном 1 : 200000 становить приблизно 25 хв.

Показання для застосування. Консервативні та хірургічні втручання устоматології.Типи анестезії – інфільтраційна, провідникова (утому числі й інтралегаментальна).Цитокартин (1:200000) застосовується при рутинних втручаннях,таких як екстракція одного або декількох зубів, підготовка каріозної порожниниабо сколу зуба для відновлення коронки зуба, особливо в ослаблених пацієнтів.Цитокартин (1:100000) застосовується при більшглибоких втручаннях на слизовій оболонці порожнини рота, на щелепній кістці, напульпі зуба, у разі екстирпації або ампутації, де необхідна інтенсивнішаішемія.

Спосіб застосування та дози. При звичайній неускладненій екстракції зубівверхньої щелепи без явищ запалення дорослим достатньо ввести 1,7 мл (цілийкартридж) Цитокартину (1:100000) або (1:200000) з боку вестибулярної поверхні впроекції верхівки кореня. У надзвичайному випадку, щоб запобігти хворобливостіпри ін’єкції у піднебіння, може знадобитися вторинне введення 1 - 1,7 мл розчину.У разі необхідності надрізу або накладання швів напіднебіння треба ввести 0,1 мл Цитокартину за 1 раз. У разі екстракціїдекількох зубів, що знаходяться поряд, кількість препарату може бути знижена.При неускладненій екстракції премолярів нижньоїщелепи необхідна інфільтраційна анестезія Цитокартином (1:100000) або(1:200000) в дозі 1,7 мл на кожний зуб.Якщо після цього анестезія не буде достатньою,рекомендується проведення провідникових методів знеболення. Максимальна дозадля дорослих – 500 мг артикаїну за 24 години.При підготовці каріозної порожнини і сколів зуба довідновлення коронки зуба, виключаючи втручання на молярах нижньої щелепи,рекомендується введення Цитокартину 100 або 200 в дозі 0,5 - 1,7 мл увестибулярну поверхню верхівки кореня залежно від ускладнення і тривалостівтручання.Діти старше 4 років. Кількість ін’єкційногоанестетика залежить від маси тіла дитини.20 – 30 кг: 0,25 – 1 мл до максимально 1,5 мл прикожному втручанні, але не більше 2,5 мл на добу.30 – 45 кг: 0,5 – 2 мл до максимально 2,0 мл прикожному втручанні, але не більше 5 мл на добу.

Побічна дія. Небажані ефекти при застосуванні Цитокартину можутьбути як токсичного, так і алергічного характеру.Токсичні реакції викликають стимуляцію центральноїнервової системи і проявляються у вигляді занепокоєння, втрати орієнтації,запаморочення, розширення зіниць, підвищення температури тіла.З боку серцево-судинної системи: брадикардія, вазодилатація.Алергічні реакції розвиваються, в основному, упацієнтів, які мають підвищену чутливість до анестетиків в анамнезі.Алергічні реакції характеризуються ураженнямшкірного покриву, кропив’янкою, набряками; реакції генералізованого характерупроявляються у вигляді бронхоспазму, ларингоспазму навіть до анафілактичногошоку.Адреналін може спричинити невротичні реакції,пітливість, ядуху, артеріальну гіпертензію (особливо у пацієнтів, якістраждають на гіпертонічну хворобу або гіпертиреоз), гострий напад мігрені,загрудинний біль.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та період лактації. Бронхіальна астма,якщо у пацієнта є підвищена чутливість до сульфіту в анамнезі.Як і всі місцеві анестетики, що містять адреналін,Цитокартин не можна вводити внутрішньовенно.Препарат, що містить судиннозвужувальний компонент,протипоказаний при кардіоміопатіях, при тяжких артеріопатіях, при артеріальнійгіпертензії, при ішеміях різного походження, при мігрені, гіпертиреоїдизмі, принефропатіях, при цукровому діабеті, гострокутовій глаукомі, при порушенняхритму серця, при декомпенсованій недостатності.Діти віком до 4 років.

Передозування. Симптоми: збудження центральної нервової системи, що супроводжуєтьсязанепокоєнням, тремором, втратою орієнтації, запамороченням, підвищеннямтемператури тіла. У разі незначного передозування - тризм і судоми - можливі:пітливість, аритмії та артеріальна гіпертензія, тахіпное, бронходилятація,нудота, блювання.Лікування. При перших ознаках передозування припинити введення препарату.Пацієнт повинен перебувати при цьому в горизонтальному положенні. Впевнитися упрохідності дихальних шляхів, забезпечити подачу кисню, у разі тяжкогопорушення розпочати штучну вентиляцію легенів. Заборонено застосуваннядихальних аналептиків.При появі судом – введення діазепаму в дозі 10 – 20мг внутрішньовенно. Барбітурати застосовувати не рекомендується, оскільки вониможуть посилити пригнічення центральної нервової системи.У разі необхідності – введення глюкокортикоїдів увідповідних дозах внутрішньовенно.Використовують розчин натрію бікарбонату у відповідній концентрації длявнутрішньовенного введення.

Особливості застосування. Перед застосуванням Цитокартину лікар маєоцінити стан серцево-судинної системи пацієнта.Необхідно запобігати передозування анестетика, неперевищувати максимальну дозу і не вводити повторно раніше, ніж через 24години. Необхідно у всіх випадках використовувати мінімально низькі дози іконцентрації.Розчин анестетика повинен вводитися невеликимидозами з інтервалом 10 секунд після первинного введення. Щоб одержати гарнурегіональну анестезію, необхідно чекати не менше 2 хв.Пацієнт має перебувати під наглядом лікаря і приперших ознаках зміни самопочуття необхідно припинити введення препарату.Необхідно мати в наявності обладнання, лікарськізасоби і персонал для надання екстреної допомоги, оскільки в окремих випадкахпри застосуванні місцевих анестетиків спостерігалися тяжкі реакції, аж долетального кінця і навіть за відсутності в анамнезі підвищеної чутливості доанестетиків.Відкриті картриджі не можна використовувати повторно(небезпека зараження гепатитом).Здатність керувати транспортом та іншимимеханізмами. Лікар повиненвирішити, чи здатний пацієнт керувати транспортом після застосуванняЦитокартину.

Взємодія з іншими лікарськими засобами. Вазоконстриктори симпатоміметичного типу,такі як адреналін, можуть потенціювати гіпертензивний ефект трициклічнихантидепресантів та інгібіторів МАО, навіть якщо максимальна концентраціяадреналіну дорівнює 1 : 80000, тому необхідно з обережністю застосовувати упацієнтів, які приймають трициклічні антидепресанти та інгібітори МАО.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла танедоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності– 2 роки. Не використовувати після терміну придатності, вказаного на упаковці.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z