Загружается, подождите...

Селлсепт (Cellcept)


міжнародна та хімічнаназви: мофетилумікофенолат, 2-морфоліноетил(Е)-6-(1,3-дигідро-4-гідрокси-6-метокси-7-метил-3-оксо-5-ізобензофураніл)-4-метил-4-гексенат;

основні фізико-хїмічнівластивості: твердіжелатинові капсули, корпус - непрозорий,коричневого, кольору, ковпачок- непрозорий, синього кольору; чорною фарбоюнадруковано: "CellCept250" - на ковпачку та "Roche" - на корпусі;

склад: 1 капсула містить мофетилу мікофенолату 250мг;допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний желатинізований,натрію кроскармельоза,полівідон (К90), магніюстеарат, вода очищена, желатин, натрію лаурилсульфат, натріюкарбоксиметил, целюлоза,кремнію діоксид, титану діоксид, індигокармін, заліза оксидчервоний, заліза оксид жовтий.

Форма випуску. Капсули для перорального застосування.

Фармакотерапевтична група. Імунодепресивні препарати (імуносупресори).Код АТС L04AA06.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Мофетилу мікофенолат - 2-морфоліноетиловийефір мікофенольної кислоти (МФК). МФК - могутній селективний неконкурентний іоборотний інгібітор інозинмонофосфатдегідрогенази (ІМФДГ), що пригнічує синтезгуанозинових нуклеотидів de novo. МФКмає більш виражену цитостатичну дію на лімфоцити, ніж на інші клітини, оскількипроліферація Т- і В-лімфоцитів сильно залежить від синтезу пуринів de novo, у той час як клітини інших типівможуть переходити на обхідні шляхи метаболізму.Фармакокінетика.Всмоктування.Після перорального прийомувідбувається швидке і повне всмоктування і повний передсистемний метаболізммофетилу мікофенолату з утворенням активного метаболіту. Біодоступністьмофетилу мікофенолату при пероральному прийомі, відповідно до величини AUCМФК(площа під кривою "концентрація-час"), становить у середньому 94% відтакої ж при його внутрішньовенному введенні. Після перорального прийомуконцентрації мофетилу мікофенолату в плазмі не визначаються у зв'язку з йогошвидким перетворенням в активні метаболіти - МФК та інші.У ранньому посттрансплантаційномуперіоді (до 40 днів після пересадження нирок, серця або печінки) середнівеличини AUCМФК були приблизно на 30%, а максимальні концентрації -приблизно на 40% нижчими, ніж у пізньому посттрансплантаційному періоді (3 - 6місяців після пересадження).Прийом їжі не впливає наступінь всмоктування мофетілу мікофенолату (AUCМФК) прийого призначенні по 1.5 г дварази на добу хворим після трансплантації нирки. Однакмаксимальна концентрація МФКпри прийомі препарату під час їжі знижується на 40%.Розподіл.Як правило, приблизно через6-12 годин після прийому препарату спостерігаєтьсявторинне підвищенняконцентрації МФК у плазмі, що свідчить про ентерогепатичнуциркуляцію препарату.У клінічно значимихконцентраціях МФК на 97% зв'язується з альбуміном плазми.Метаболізм.МФК метаболізується в основномупід дією глюкуронілтрансферази з утвореннямфармакологічно неактивногофенольного глюкуроніду МФК (МФКГ). In vivoМФКГперетворюється у вільну МФК уході ентерогепатичної циркуляції.Виведення.Незначні кількості препарату(< 1% дози) виводяться із сечею у вигляді МФК. Післяперорального прийомурадіоактивно міченого мофетілу мікофенолату 93% отриманоїдози виділяється із сечею, а 6%- з калом. Велика частина (близько 87%) введеної дозививодиться із сечею у виглядіМФКГ.

Показання для застосування. Профілактика гострого відторгнення органа талікуваннярефрактерного до терапіївідторгнення органа у хворих після алогенного пересадженнянирки.Профілактика гостроговідторгнення органа та поліпшення виживаності трансплантата івиживаності пацієнтів післяалогенного пересадження серця.Профілактика гостроговідторгнення органа у хворих після алогенного пересадженняпечінки.

Спосіб застосування та дози.Профілактика відторгненнянирки.Перша доза Селлсепту повиннабути прийнята в межах 72 годин після трансплантації.Хворим з нирковимитрансплантатами рекомендується прийом по 1 г двічі на добу(добова доза 2 г). У клінічнихдослідженнях використовувалася доза в 1,5 г двічі на добу(добова доза З г), що не давалапереваги у плані ефективності, хоча також булабезпечною. У хворих, щоодержували 2 г Селлсепту на добу, профіль безпеки був уцілому краще, ніж у тих, щоотримували добову дозу 3 г. Селлсепт повинен призначатисяодночасно зі стандартноютерапією циклоспорином і кортикостероїдами.Лікування рефрактерноговідторгнення нирки.Як для початкового лікуваннярефрактерного до терапії іншими імуносупресорамигострогоклітинно-опосердкованого відторгнення, так і для підтримуючої терапії хворимрекомендується добова доза в 3г (1,5 г 2 рази на добу). Селлсепт повинен призначатисяодночасно зі стандартноютерапією циклоспорином і кортикостероїдами.Профілактика відторгненнясерця.Перша доза Селлсепту повиннабути прийнята в межах 5 днів після пересадження.Рекомендований режим дозування- по 1,5 г 2 рази на добу.Профілактика відторгненняпечінки.Перша доза Селлсепту повиннабути прийнята якомога швидше після пересадження.Рекомендований режим дозування- по 1,5 г 2 рази на добу.

Побічна дія. Профіль побічних дій, пов'язаних іззастосуванням імунодепресантів, часто важко встановити через наявністьосновного захворювання та одночасного застосування багатьох інших лікарськихзасобів. Основними побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням Селлсептув комбінації з циклоспорином і кортикостероїдами, є діарея,лейкопенія, сепсис і блювання;існують також дані про підвищення частоти деяких видівінфекцій.Профіль безпеки Селлсепту при лікуваннірефрактерного відторгнення нирки буваналогічний у трьохконтрольованих дослідженнях із профілактики відторгнення ниркипри використанні препарату вдозі 3 г на добу. Діарея і лейкопенія з наступною анемією,нудота, блювання, диспепсія,біль у животі та сепсис були переважними побічнимиреакціями, що зустрічалися ухворих, які приймали Селлсепт частіше, ніж у хворих, щовнутрішньовенно одержувалистероїди.У контрольованих дослідженнях зпрофілактики відторгнення нирки протягом З роківпісля пересадки лімфопроліферативнізахворювання або лімфоми розвилися у 1,6%хворих, що одержували Селлсепту дозі 3 г на добу, і в 0,6% - у дозі 2 г на добу, у той часяк у групі плацебо цей показникстановив 0%, а в групі азатіоприну - 0,6%. Уконтрольованих дослідженнях злікування рефрактерного відторгнення нирки частоталімфом при середньому періодіспостереження до 42 місяців становила 3,9%.Після пересадження серця частоталімфопроліферативних захворювань при прийоміСеллсепту в дозі 3 г на добудорівнювала 0,7%, при лікуванні азатіоприном - 2,1%. Післяпересадження серця частота ракушкіри (крім меланоми) при прийомі Селлсепту в дозі Зг на добу становила 5,5%, прилікуванні азатіоприном - 6,9%. Після пересадження серцяпацієнтів максимальноспостерігали протягом 3 років, причому 26% пацієнтівспостерігали менше року, а 34%— більше 2 років.Після пересадження печінки вході спостереження тривалістю не менш 1 року частоталімфопроліферативнихзахворювань або лімфом при прийомі Селлсепту в дозі 3 г надобу дорівнювала 0.4%, приприйомі азатіоприну - 0%. Карциноми шкіри розвилися у2,2% пацієнтів, що приймалиСеллсепт, і в 2,1% що одержували азатіоприн.Ризик опортуністичнихінфекцій був підвищений у всіх пацієнтів і зростав іззбільшенням сумарної дозиімунодепресантів. Загальна частота опортуністичнихінфекцій після пересадженнянирки і печінки у хворих, що одержували Селлсепт іазатіоприн, була однаковою.Після пересадження серця загальна частотаопортуністичних інфекцій прилікуванні Селлсептом була приблизно на 10% вище, ніжпри прийомі азатіоприну, однаксмертність від інфекцій або сепсису у хворих, щоодержували Селлсепт, незбільшувалася. При прийомі Селлсепту після пересадженнясерця частіше відзначалисягерпесвірусні інфекції, викликані H.simplex, H.zoster,цитомегаловірусом. У пацієнтівпісля пересадження печінки кількість випадків інфекції,обумовленої H.simplex, такожбула більше, ніж у групі лікованих азатіоприном.У хворих похилого віку прилікуванні Селлсептом у рамках комбінованої терапії ризикдеяких інфекцій (включаючитканинні інвазивні форми маніфестної цитомегаловірусноїінфекції), а також, можливо,шлунково-кишкових кровотеч і набряку легень вище, ніж упацієнтів більш молодшого віку.У міру накопичення досвідуклінічного застосування препарату спостерігалися такінебажані явища, як коліт (інодіцитомегаловірусної етіології), панкреатит, підвищеннячастоти тяжких інфекцій(менінгіту, інфекційного ендокардиту, туберкульозу таатипічних мікобактеріальнихінфекцій).Інші небажані явища в ході застосуванняСеллсепту у рутинній практиці аналогічні тим,що спостерігалися вконтрольованих дослідженнях з пересадженням нирок, серця іпечінки.

Протипоказання. Гіперчутливість до мофетилу мікофенолату, мікофенольноїкислоти та інших компонентів препарату.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами.Ацикловїр. При призначенні мофетилу мікофенолату разом з ацикловіромспостерігалися більш високі концентрації МФКГ та ацикловіру в плазмі, ніж припризначенні кожного препарату окремо. Оскільки плазменні концентрації МФКГ, які ацикловіру, підвищуються при нирковій недостатності, є ймовірність, що ці двапрепаратиконкурують відносно канальцевоїсекреції, що може призводити до подальшого підвищення концентрації обохлікарських препаратів.Антациди, що містятьгідроокис магнію та алюмінію: при прийомі разомз антацидами всмоктування мофетилу мікофенолату зменшується.Холестирамін: після призначення разової дози мофетилу мікофенолату в 1,5 г здоровимдобровольцям, що попередньо приймали по 4 г холестираміну 3 рази на добупротягом 4 днів, спостерігалося зменшення AUCМФК на 40%.Циклоспорин А: мофетилу мікофенолат не впливає на фармакокінетику циклоспорину А. Азатіоприн:одночасне призначення із Селлсептом не рекомендується, тому що їхнійсумісний прийом не вивчався.Ганцикловір: за результатами дослідження з разовим пероральним прийомомрекомендованих доз мофетилу мікофенолату і внутрішньовенним введеннямганцикловіру, з урахуванням відомого впливу ниркової недостатності нафармакокінетику мофетилу мікофенолату і ганцикловіру, можна припустити, щоодночасне застосування цих препаратів (що конкурують у процесі канальцевоїсекреції") приведе до підвищення концентрацій МФКГ і ганцикловіру.Істотної зміни фармакокінетики МФК не очікується, тому коректувати дозумофетилу мікофенолату не потрібно. Якщо мофетилу микофенолат і ганцикловірпризначають хворим з нирковою недостатністю, необхідно дотримуватисярекомендованого для ганцикловіру режиму дозування і ретельно спостерігатихворих.Пероральні контрацептиви: Селлсепт не впливає на фармакокінетику пероральних контрацептивів.Дослідження з одночасним призначенням Селлсепту у дозі 1 г 2 рази на добу ікомбінованих пероральних контрацептивів, що містять етинілестрадіол (0,02 -0,04мг) і левоноргестрел (0,05 - 0,2 мг), дезогестрел (0,15 мг) або гестродин (0,05- 0,1 мг), 18 жінкам із псоріазом протягом 3 менструальних циклів не виявилоклінічно значимого впливу Селлсепту на сироваткові концентрації прогестерону,лютеїнізувального та фолікулостимулювального гормонів. Це свідчить провідсутність впливу Селлсепту на пригнічення овуляції під дією пероральнихконтрацептивів. Триметоприм/сульфаметоксазол: не впливають набіодоступність МФК. Такролімус: після того, як циклоспоринзаміняли на такролімус у хворих зі стабільно функціонуючим нирковимтрансплантатом, AUCМФК збільшувалася на 30%, а AUCМФКГ зменшуваласяприблизно на 20%. Максимальна концентрація МФК не змінювалась, а МФКГ -знижувалася на 20%. Механізм цього ефекту не цілком ясний. Частково він можебути обумовлений посиленням біліарної секреції МФКГ у поєднанні з посиленняментерогепатичної циркуляції МФК, оскільки підвищення концентрацій МФК післяпризначення такролімусу було більш вираженим ближче до кінця кривої «концентрація—час» (через 4-12 годин після прийому). У хворих, що приймають такролімус, дозаСеллсепту не повинна перевищувати 1 г 2 рази на добу. Пацієнтів слід ретельноспостерігати. В іншому дослідженні у хворих після пересадження нирки Селлсептне впливав на концентрацію такролімусу.Дані з фармакокінетики МФК ухворих після пересадки печінки при одночасній терапії Селлсептом і такролімусомдуже обмежені. У дослідженні ефекту Селлсепту на фармакокінетику такролімусу ухворих зі стабільним печінковим трансплантатом AUC такролімусу післябагаторазового прийому Селлсепту в дозі 1,5 г 2 рази на добу зростала приблизнона 20%.Інші_взаємодії: при одночасному призначенні пробенециду і мофетилу мікофенолату мавпамвідзначалося збільшення AUCМФКГ у плазмі в 3 рази. Таким чином, іншілікарські засоби, що піддаються канальцевій секреції, можуть конкурувати зМФКГ, що призводить до збільшення плазматичної концентрації МФКГ або іншогопрепарату, який також підлягає канальцевій секреції.Живі вакцини: не повинні вводитися пацієнтам у стані імунодепресії. Антитілоутворенняу відповідь на інші вакцини може бути знижено.

Передозування. Даних про передозування мофетилумікофенолату у людини немає.МФК не можна видалити з організмуметодом гемодіалізу, однак при високих концентраціях МФКГ у плазмі (>100мкг/моль) невеликі його кількості все-такививодяться. Препарати, щозв'язують жовчні кислоти, наприклад, холестирамін, можуть сприяти виведенню МФКз організму, збільшуючи його екскрецію.

Особливості застосування. При нейтропенії (абсолютне числонейтрофілів < 1300 в1 мкл) необхідно перерватилікування Селлсептом або зменшити його дозу і ретельноспостерігати за станомпацієнта.У хворих з тяжкою хронічною нирковоюнедостатністю (швидкість клубочковоїфільтрації менш ніж 25моль/хв./1,73 м2) поза найближчим посттрансплантаційнимперіодом або після терапії зприводу гострого або рефрактерного відторгнення вартоуникати доз вище 2 г на добу.Цих хворих потрібно ретельно спостерігати.Дані про ефективність препаратуу пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, щоперенесли пересадку серця абопечінки, відсутні.Корекція дози хворим іззатримкою функції ниркового трансплантата не потрібна.Хворим, що перенеслипересадження нирки і печінки з тяжкими ураженнями, корекціядози не потрібна. Дані проефективність препарату у пацієнтів з тяжкими ураженнямипечінки, що перенеслипересадження серця, відсутні.Для хворих похилого віку (≥ 65 років), що перенесли пересадку нирки, серця або печінки,рекомендується доза 1 г 2 разина добу.Діти: безпечність та ефективність препарату ухворих дитячого віку не встановлена.Фармакокінетичні дані, отриманіу дітей, які перенесли трансплантацію нирки, доситьобмежені, а у дітей післяпересадження серця або печінки відсутні.Вагітність та періодлактації,Адекватних та добреконтрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Оскільки препаратмає тератогенну дію у тварин, він може несприятливо вплинути і на плід людини.Селлсепт можна призначати вагітним тільки у тих випадках, коли потенційнакористь для матері перевищує можливий ризик для плода. Терапію Селлсептом неслід починати доти, доки не отриманий негативний результат обстеження навагітність. До початку терапії Селлсептом, у ході лікування і протягом 6 тижнівпісля його закінчення обов'язковим є використання ефективних методівконтрацепції, навіть якщо в анамнезі жінки зазначена безплідність (за виняткомперенесеної гістеректомії). Якщо утримання від статевого життя неможливе,необхідно використовувати два надійних методи контрацепції одночасно. У разівагітності в ході терапії необхідно обговорити бажаність її збереження злікарем.У щурів мофетилу мікофенолатвиділяється з молоком. Чи виділяється Селлсепт із жіночим молоком, невідомо.Оскільки з жіночим молоком екскретуються багато препаратів, а також у зв'язку зможливістю серйозних побічних реакцій на мофетилу мікофенолат у немовлят, вибірміж продовженням годування груддю або прийомом препарату роблять з урахуваннямважливості лікування для матері.Поводження з препаратомОскільки мофетилу мікофенолат в експерименті нащурах і кролях виявив тератогенну дію, капсули Селлсепту не слід відкривати аборозламувати. Необхідно уникати вдихання порошку, що міститься в капсулах Селлсепту,або його прямого потрапляння на шкіру або слизові оболонки. Якщо це відбулося,потрібно ретельно промити уражену ділянку водою з милом, а око - просто водою.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 30°С, унедоступному для дітей місці. Термін зберігання - 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z