Загружается, подождите...

Бівалос (Bivalos)


мiжнародна та хiмiчна назви: стронцію ранелат;5-[біс(Карбоксиметил)аміно]-2-карбокси-4-ціано-3-тіофеноцетова кислота,дістронція сіль;

основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: гранули жовтого кольору;

склад: 1 пакетикмістить стронцію ранелату 2 г;допомiжнi речовини: аспартам, мальтодекстрин, манітол.

Форма випуску. Гранули для приготування суспензії.

Фармакотерапевтична група.Лікарські засоби для лікування захворювань кісток. Засоби, щовпливають на структуру та мінералізацію кісток.Код ATC M05BX03.

Фармакологiчнi властивості.Стронцію ранелат має подвійний механізм дії та призначається длялікування постменопаузального остеопорозу для зниження ризику переломів тілхребців і шийки стегна.ФармакодинамікаДослідження in vitro, довели, що стронцію ранелат:збільшує утворення кості в культурі кісткової тканини, а такожрозмноження попередників остеобластів і синтез колагену в культурі клітинкістки;зменшує резорбцію кісткової тканини за рахунок зменшення диференціації остеокластіві зниження їхньої резорбційної активності.Подвійний механізм дії призводить до ребалансування обмінних процесів укістковій тканині на користь остеогенезу.В експериментальних дослідженнях стронцію ранелат підвищувавтрабекулярну кісткову масу, кількість трабекул і їхню товщину. Це призводило дозбільшення міцності кістки.Клінічні та експериментальні дослідження довели, що у кістковійтканині стронцій в основному адсорбується на поверхні кристалів апатиту йтільки у незначній кількості заміняє кальцій у кристалах апатиту у зановосформованій кістковій тканині. Стронцію ранелат не змінює характеристикикристалів кості.При вивченні кісткових біоптатів клубового гребеня, які були одержанівключно до 60 місяців після початку терапії стронцієм ранелатом у дозі 2г/добу, не було відзначено будь-яких несприятливих ефектів відносно якостікістки або її мінералізації.Середня величина мінеральної щільності кістки (МЩК) при лікуванністронцієм ранелатом збільшується в порівнянні з вихідним рівнем приблизно на 4% у рік у поперековому відділі хребта й на 2 % у рік - в області шийки стегна,досягаючи через 3 роки (за даними різних досліджень) середньої величини 13–15 %та 5–6 %, відповідно.При застосуванні стронцію ранелату у порівнянні із плацебо, починаючиз 3-го місяця лікування й протягом 3 років терапії, відзначається підвищеннярівня біохімічних маркерів утворення кістки (кістково-специфічної лужноїфосфатази й С-термінального пропептиду проколагена типу I) і зниження рівнябіохімічних маркерів резорбції кістки (сироваткового С-телопептиду й перехреснозв’язаного N-телопептиду в сечі).Крім того відзначалося незначне зниження концентрації кальцію тапаратиреоїдного гормону (ПТГ) у сироватці крові, підвищення концентраціїфосфору в крові й загальної активності лужної фосфатази, без будь-якихклінічних наслідків.Фармакокiнетика.Стронцію ранелат складається з двох атомів стабільного стронцію ймолекули ранелової кислоти. Органічна частина сполуки дозволяє досягти кращиххарактеристик відносно молекулярної маси, фармакокінетики й переносимостілікарського препарату. У зв’язку з високою полярністю, відзначається низькийступінь всмоктування, розподілу в тканинах і зв’язування ранелової кислоти збілками плазми крові. Ранелова кислота не кумулює в організмі, а також відсутнідані, що свідчать про її метаболічні перетворення в організмі тварин і людини.Після всмоктування ранелова кислота швидко виділяється нирками в незміненомувигляді.Всмоктування та біодоступністьАбсолютна біодоступність стронцію після перорального застосування 2 гстронцію ранелату становить близько 25 % (у діапазоні 19–27 %). Максимальнаконцентрація в плазмі крові досягається через 3-5 годин після прийомуоднократної дози 2 г. Концентрація стабільної рівноваги досягається через 2 тижніпісля початку лікування. Застосування стронцію ранелату одночасно з кальціємабо їжею знижує біодоступність стронцію приблизно на 60-70 % у порівнянні зтим, коли препарат приймають через 3 години після їжі. У зв’язку з відносноповільним всмоктуванням стронцію, необхідно уникати прийому їжі й препаратівкальцію як перед, так і після прийому стронцію ранелату. Препарати вітаміну Dдля перорального застосування не впливають концентрацію стронцію.Розподіл у тканинахОб’єм розподілу стронцію становить близько 1 л/кг. Зв’язування стронціюз білками плазми крові людини низьке (25 %), стронцій має високу спорідненістьз кістковою тканиною. Вимірюванням концентрації стронцію в кісткових біоптатахклубового гребеня пацієнтів, яких лікували стронцієм ранелатом у дозі 2 г/добувключно до 60 місяців, встановлено, що величини концентрації стронцію в костіможуть досягати плато через 3 роки після початку лікування. Відсутні дані, щодокінетики виведення стронцію з кісток після закінчення терапії.БіотрансформаціяЯк двовалентний катіон, стронцій не метаболізується. Стронцію ранелатне інгібує ферменти системи цитохрому P450.ВиведенняВиведення стронцію носить часо- і дозозалежний характер. Ефективнийперіод напів-виведення стронцію становить близько 60 год. Стронцій елімінуєтьсяз організму із сечею й калом. Величина його кліренсу із плазми крові становитьблизько 12 мл/хв (коефіцієнт варіації становить 22 %), а нирками — близько 7мл/хв (коефіцієнт варіації — 28 %). Фармакокінетика в особливих клінічних ситуаціях.Особи літнього вікуПопуляційні дані з фармакокінетики свідчать про відсутність зв’язку міжвіком і швидкістю виведення стронцію в цільовій групі пацієнтів.Пацієнти з порушенням функції печінкиВідсутні дані з фармакокінетики у пацієнтів з порушенням функціїпечінки. Однак з урахуванням фармакокінетичних властивостей стронцію, у цьомувипадку не очікується будь-якого характерного ефекту.Клінічна ефективністьЛікування постменопаузального остеопорозу:Програма досліджень ефективності препарату у запобіганні переломівкісток складалася із двох плацебо-контрольованих досліджень: дослідження SOTIта дослідження TROPOS. В дослідження SOTI було включено 1649 жінок в періодпостменопаузи зі встановленим діагнозом остеопорозу (з низькою МЩК поперековоговідділу хребта та наявністю переломів в анамнезі більш ніж у половини жінок),середній вік учасниць дослідження склав 70 років. В дослідження TROPOS буловключено 5091 жінок у період постменопаузи зі встановленим діагнозом остеопороз(з низькою МЩК шийки стегна та наявністю переломів в анамнезі більш ніж уполовини жінок), середній вік учасниць дослідження склав 77 років. В обохдослідженнях брало участь 1556 пацієнток у віці старше 80 років на моментвключення у дослідження (що склало 23,1 % від всієї досліджуваної популяції).Крім застосування стронцію ранелату 2 г/добу або плацебо, пацієнтки протягомусього періоду проведення обох досліджень приймали добавки кальцію та вітамінуD.Прийом препарату знижував відносний ризик розвитку нових випадківпереломів хребців протягом 3 років на 41 % (дослідження SOTI табл. 1). Ефектбув статистично значущим починаючи з 1-го року дослідження. Подібні перевагибули продемонстровані й у жінок із наявністю множинних переломів до початкудослідження. Відносний ризик переломів хребців з наявністю клінічної картини(що визначали як переломи, супроводжувані болем у спині й/або зменшенням ростумінімум на 1 см) знизився на 38 %. В порівнянні з плацебо внаслідок прийомуБІВАЛОСу також скорочувалась кількість пацієнтів зі зменшенням росту мінімум на1 см. Результати вивчення якості життя за допомогою оцінки за спеціальноюшкалою QUALIOST, а також за бальній шкалі загального самопочуття на основізагальної шкали анкети SF-36, довели переваги препарату в порівнянні з плацебо.Ефективність препарату у зниженні ризику розвитку нових випадківпереломів хребців була підтверджена в дослідженні TROPOS, у тому числі відноснопацієнток з остеопорозом, що не мали переломів до початку лікування.

Таблиця 1: Частка пацієнток з переломами хребців і зниженням відносного ризику їхнього розвитку

Плацебо

БIВАЛОС(R)

Зниження відносного ризику в порівнянні із плацебо (95 % довірчий інтервал), p

значення

Дослідження SOTI N=723 N=719 Новий перелом хребців протягом 3 років лікування 32,8 % 20,9 % 41 % (27–52), p<0,001 Новий перелом хребців протягом 1-го року лікування 11,8 % 6,1 % 49 % (26–64), p<0,001 Новий перелом хребців із клінічними симптомами протягом 3 років лікування 17,4 % 11,3 % 38 % (17–53), p<0,001

Дослідження TROPOS N=1823 N=1817 Новий перелом хребців протягом 3 років лікування 20,0 % 12,5 % 39 % (27–49), p<0,001
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z