Загружается, подождите...

Авандамет™ (Avandamet™)


основні фізико-хімічні властивості: блідо-рожеві таблетки, вкриті плівковоюоболонкою, овальної форми з написом “gsk” на одному боці та 2/500 - на іншому;

склад: 1 таблетка містить 2 мг розиглітазону (у формі розиглітазону малеату)та 500 мг метформіну гідрохлориду; інгредієнти гранул розиглітазону: натрію крохмальгліколят,гідроксипропілметилцелюлоза 2910, целюлоза мікрокристалічна, лактозимоногідріт;інгредієнти гранул метформіну: повідон 29-32,гідроксипропілметилцелюлоза 2910;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, OPADRYрожевий 03В24658 (гіпромелоза 6сР, титану діоксид, макрогол 400, заліза оксидчервоний).

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидіабетичні препарати. Код АТС A10B D03.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Комбінований препарат розиглітазон/метформін поєднуєдві протидіабетичні речовини, що мають доповнюючі механізми дії для поліпшенняконтролю рівня цукру в крові в пацієнтів, хворих на цукровий діабет другоготипу, – розиглітазону малеат, представник класу тіазолідиндіонів, і метформінугідрохлорид, представник класу бігуанідів. Тіазолідиндіони діють переважношляхом збільшення чутливості до інсуліну, а бігуаніди - шляхом зменшеннявироблення ендогенної глюкози в печінці.Наведені нижче дані описують властивості окремих компонентіврозиглітазон/метформіну.Розиглітазон. Розиглітазон є потужним селективним агоністом PPAR-g(гамма пероксисомальних активуючих проліферацію) ядерних рецепторів іпредставником класу тіазолідиндіонових протидіабетичних засобів. Він поліпшуєконтроль рівня глюкози в крові шляхом підвищення чутливості до інсуліну наключових ділянках резистентності до інсуліну, а саме: у жировій тканині,скелетних м’язах і печінці. Резистентність до інсуліну, як відомо, відіграєголовну роль у патогенезі цукрового діабету другого типу. Таким чином,розиглітазон покращує метаболічну регуляцію, знижуючи в крові рівні глюкози,циркулюючого інсуліну і вільних жирних кислот.Як наслідок різних, але доповнюючих механізмів дії, комбінованелікування із застосуванням розиглітазону і сульфонілсечовин або метформінупризводило до синергістичного покращання контролю рівня глюкози в крові впацієнтів, хворих на цукровий діабет другого типу.Метформін.Метформін є бігуанідом з гіпоглікемічною дією, що знижує як основний рівеньглюкози в плазмі, так і рівень глюкози в плазмі після прийому їжі. Він нестимулює секрецію інсуліну й, отже, не призводить до розвитку гіпоглікемії.Метформін може діяти за допомогою трьох механізмів:(1) зменшення вироблення глюкози печінкою шляхом інгібуванняглюконеогенезу й глікогенолізу;(2) у м’язах – шляхом збільшення чутливості до інсуліну, поліпшенняпериферичного споживання й використання глюкози;(3) затримка абсорбції глюкози в кишечнику.Розиглітазон.Гіпоглікемічна активність розиглітазону була продемонстрована в ряді моделейцукрового діабету другого типу у тварин. Крім того, розиглітазон зберігаєфункцію бета-клітин, про що свідчить збільшення маси острівців у підшлунковійзалозі і вміст інсуліну, і запобігає розвитку справжньої гіперглікемії векспериментальних тварин із цукровим діабетом другого типу. Також булопоказано, що розиглітазон значно затримує появу дисфункції нирок і систолічноїгіпертензії. Розиглітазон не стимулював секрецію інсуліну підшлунковою залозоюабо спричиняв гіпоглікемію у щурів і мишей.Узгодженез механізмом дії розиглітазону посилення контролю рівня глюкози в кровісупроводжується клінічно значимим зменшенням рівнів інсуліну в сироватці. Такожспостерігається зменшення рівня попередників інсуліну, які, як вважають, єфакторами ризику для серцево-судинної системи. Значне зменшення рівня вільнихжирних кислот є ключовою особливістю лікування із застосуванням розиглітазону.Метформін.Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену шляхом дії наглікогенсинтазу. Метформін збільшує транспортну здатність всіх типів мембраннихпереносників глюкози (GLUT). У людей, незалежно від своєї дії на рівень глюкозив крові, метформін впливає на метаболізм ліпідів. Це було показано призастосуванні терапевтичних доз у середньо- або довгострокових клінічнихдослідженнях, що контролюються: метформін зменшує рівень загальногохолестерину, рівні ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) і тригліцеридів.Фармакокінетика. ПоглинанняРозиглітазон/метформін. У дослідженні біоеквівалентностірозиглітазон/метформіну 4 мг/500 мг як компонент розиглітазон, так ікомпонент метформін були біоеквівалентні застосованим у поєднанні таблеткамрозиглітазону малеату, 4 мг, і таблеткам метформіну гідрохлориду, 500 мг. Уцьому дослідженні також була показана пропорційність доз розиглітазону вкомбінованих лікарських формах 1 мг/500 мг і 4 мг/500 мг.Прийом їжі не впливав на AUC (площа під кривою залежності концентраціївід часу) розиглітазону або метформіну при застосуванні розиглітазон/метформінув здорових добровольців. Однак Сmax (максимальна концентрація) буланижче (209 порівняно з 270 нг/мл розиглітазону і 762 порівняно з 909 нг/млметформіну), а Tmax (максимальний час) збільшувався (2,56 порівняноз 0,98 год для розиглітазону і 3,96 порівняно з 3,00 год. для метформіну) приприйомі їжі.Нижченаведені твердження вказують на фармакокінетичні властивостіокремих компонентів розиглітазон/метформіну.Розиглітазон. Абсолютна біодоступність розиглітазону після застосуванняяк у дозі 4 мг, так і у дозі 8 мг внутрішньо становить приблизно 99%.Концентрації розиглітазону в плазмі досягають максимум у межах 1 год післязастосування. Концентрації в плазмі приблизно пропорційні дозам по всьомутерапевтичному діапазону доз.Застосування розиглітазону з їжею не приводило до будь-яких змін узагальній експозиції (AUC), хоча спостерігалося невелике зменшення Сmах(приблизно 20–28%) і збільшення Tmax (1,75 год) порівняно зі станомна порожній шлунок. Ці невеликі зміни клінічно незначимі, отже, немаєнеобхідності застосовувати розиглітазон у якийсь певний час стосовно прийомуїжі. Збільшення рН у шлунку не впливає на абсорбцію розиглітазону.Метформін.Після застосування метформіну внутрішньо Tmax було досягнуто через2,5 год. Абсолютна біодоступність таблеток метформіну 500 мг або 850 мгстановила приблизно 50-60% у здорових осіб. Після застосування дози внутрішньонеабсорбована фракція, виявлена в калі, становила 20-30%.Після застосування внутрішньо абсорбція метформіну є насичуваною інеповною. Передбачається, що фармакокінетика абсорбції метформіну нелінійна.При застосуванні звичайних доз метформіну і режимів дозування стаціонарніконцентрації в плазмі досягаються в межах 24–48 год і становлять у цілому менше1 мкг/мл. У контрольованих клінічних випробуваннях максимальні рівні метформінув плазмі (Сmах) не перевищували 4 мкг/мл навіть при застосуваннімаксимальних доз.Прийом їжі зменшує ступінь абсорбції й трохи затримує абсорбціюметформіну. Після застосування дози 850 мг спостерігалися зниження максимальноїконцентрації в плазмі на 40%, зменшення AUC (площі під кривою) на 25% ізбільшення на 35 хв часу досягнення максимальної концентрації в плазмі.Клінічна значимість цих зменшень невідома.

Розподіл Розиглітазон. Обсяг розподілу розиглітазону становить приблизно 14літрів і загальний плазмовий кліренс приблизно 3 л/год у здорових добровольців.Зв’язування розиглітазону з білками плазми високе (приблизно 99,8%) і незалежить від концентрації або віку. Відсутні ознаки непередбачуваної акумуляціїрозиглітазону після одноразового або дворазового застосування дози на добу.Метформін. Зв’язування з білками плазми незначне. Метформінрозподіляється в еритроцитах. Максимальний рівень у крові нижчий, ніж у плазмі,і з’являється приблизно в той же самий час. Еритроцити найімовірніше євторинним депо розподілу. Середній Vd становить від 63 до 276 літрів.МетаболізмРозиглітазон. Розиглітазон зазнає значних метаболітичних перетворень;виведення вихідного з’єднання в незмінному стані - мінімальне. Основні шляхиметаболізму – N-деметилювання і гідроксилювання, що супроводжуються кон’югацієюз сульфатами й глюкуроновою кислотою. Метаболіти розиглітазону, як вважають, немають будь-якого клінічного значення.Метформін. Метформін виводиться в незмінному стані з сечею. Будь-якіметаболіти не були ідентифіковані в людей.Виведення Розиглітазон. Загальний плазмовий кліренс розиглітазону становитьприблизно 3 л/год, а граничний період напіввиведення розиглітазону становитьприблизно три-чотири години. Відсутні ознаки непередбаченого нагромадженнярозиглітазону після одноразового або дворазового застосування дози на добу.Основним шляхом виведення є сеча, з якої виділяється приблизно дві третинидози, тоді як з калом виводиться приблизно 25% дози. Вихідний лікарськийпрепарат із сечею або калом не виводиться. Граничний період напіввиведення длярадіоактивності становив приблизно 130 год, що вказує на те, що виведенняметаболітів проходить дуже повільно. Накопичення метаболітів у плазмі очікуєтьсяпісля повторного застосування, особливо через основний метаболіт(пара-гідроксисульфат), для якого очікується п’ятиразове накопичення.Метформін.Нирковий кліренс метформіну становить понад 400 мл/хв, що вказує на те, щометформін виводиться за допомогою клубочкової фільтрації й канальцевоїсекреції. Після застосування дози внутрішньо граничний період напіввиведеннястановив приблизно 6,5 год.При порушенні функції нирок нирковий кліренс зменшувався пропорційнокліренсу креатиніну, і, таким чином, період напіввиведення збільшувався, щопризводило до збільшених рівнів метформіну в плазмі.Окремі групи пацієнтівРозиглітазон Стать. Воб’єднаному фармакокінетичному аналізі популяцій не було відзначено значимихрозбіжностей у фармакокінетиці розиглітазону в чоловіків і жінок.Літній вік. Воб’єднаному фармакокінетичному аналізі популяцій не було відзначено значимиихрозбіжностей у фармакокінетиці розиглітазону між пацієнтами літнього йпрацездатного віку.Ниркованедостатність. Відсутні клінічно значимі розбіжності у фармакокінетицірозиглітазону в пацієнтів з нирковою недостатністю або термінальною стадієюниркової хвороби у хворих, які перебувають на постійному діалізі.Печінкованедостатність. У пацієнтів з печінковою недостатністю від помірної до важкої(Тест Чайлд-П’юдж В/С) незв’язана Сmах й AUC були вдвічі і втричівищі в пацієнтів з печінковою недостатністю як результат зменшеного зв’язуванняз білками плазми й зменшення кліренса розиглітазону.

Показання для застосування.Лікування цукрового діабету другого типу (інсуліннезалежного цукровогодіабету):з метою поліпшення контролю глікемії у хворих, у яких такий контрольнедостатньо забезпечується за допомогою дієти та режиму фізичних навантажень абоприйомом розиглітазону або метформіну самостійно або сумісним прийомомкомбінації тіазолідиндіонів та метформіну;для контролю за рівнем глікемії розиглітазон/метформін може такожзастосовуватись у комбінації з сульфонілсечовиною (потрійна терапія).

Спосіб застосування та дози.Лікування із застосуванням Авандамету повинно бути індивідуальним длякожного пацієнта.Авандамет може прийматися під час їжі або незалежно від її прийому.Прийом Авандамету під час їжі або після їжі може зменшити симптоми з бокушлунково-кишкового тракту, пов’язані з метформіном.ДоросліРекомендованою початковою добовою дозою Авандамету є 2 таблетки.Добова доза Авандамету може бути збільшена для підтриманняіндивідуального контролю рівня цукру в крові. Титрування дози слід проводити дорівня максимально рекомендованої загальної добової дози, що становить 8 мг/2000мг (4 таблетки Авандамету).Повільне збільшеннязастосовуваної дози може зменшити побічні ефекти з боку шлунково-кишковоготракту. Повний ефект від збільшення дози може бути не поміченим від 6 до 8тижнів від початку лікування розиглітазоном та 1 або 2 тижнів від початкулікування метформіном.Під час заміни інших пероральнихантидіабетичних препаратів на розиглітазон/метформін слід брати до увагиактивність та тривалість дії попередніх антидіабетичних препаратів.Під час переходу з прийомукомбінації розиглітазону та метформіну у формі окремих таблеток на прийомрозиглітазону/метформіну у формі однієї таблетки, початкова доза препаратуповинна базуватись на дозах розиглітазону та метформіну, що вжезастосовувались. Корекція дози розиглітазону абометформіну може бути необхідною у разі сумісного застосуваннярозиглітазону/метформіну з деякими іншими ліками (див. розділ “Взаємодія зіншими ліками”). Пацієнти літнього віку. Оскільки метформін виводитьсянирками, початкове й підтримуюче дозування розиглітазон/метформіну повинно бутипомірним у пацієнтів літнього віку через можливе потенційне зниження функціїнирок у пацієнтів цієї вікової групи. Будь-яке регулювання дози маєґрунтуватися на функції нирок, що повинна контролюватися.Ниркова недостатність. Авандамет не застосовується у хворихна ниркову недостатність.Печінкова недостатність. Для пацієнтів з помірною печінковоюнедостатністю (Тест Чайлд-П’юдж, А, 6 балів або менше) будь-якої зміни дозирозиглітазону непотрібно. Однак оскільки печінкова недостатність є факторомризику стосовно виникнення лактоацидозу, застосування розиглітазону-метформінуне рекомендується в пацієнтів з печінковою недостатністю.Пацієнти з легким та помірним ступенем серцевої недостатності.У пацієнтів з легким та помірним ступенем серцевої недостатності(функціональний клас І чи ІІ за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічноїасоціації) початковою дозою розиглітазону повинна бути доза 4 мг/добу.Збільшення дози розиглітазону до 8 мг/добу слід проводити з обережністю післявідповідної клінічної оцінки ступеня ризику виникнення побічної дії, пов’язаноюіз затримкою рідини.

Побічна дія.Наведена нижче побічна дія класифікована за органами і системами та зачастотою виникнення як: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та <1/10), не часто (≥ 1/1 000 та < 1/100), рідко (≥ 1/1 0000та < 1/1 000) та дуже рідко (< 1/10 000), включаючи поодинокі випадки.Нижче наведено інформацію про профіль побічних реакцій для окремихкомпонентів (розиглітазону й метформіну).Розиглітазон.Дані клінічних досліджень.Загальні розладиЧасто: набряк.Набряк мав загалом дозозалежний характер, був легким або помірним засвоєю природою та частіше спостерігався при застосуванні розиглітазону вкомбінації з сульфонілсечовиною або інсуліном.Кров та лімфатична системаЧасто: анемія.Анемія мала загалом дозозалежний характер та була легкою та помірною засвоїм характером.Метаболізм та розлади травленняЧасто: гіперхолістеринемія.Збільшення загального рівня холестерину спостерігається за рахунок якліпопротеїнів високої щільності так і ліпопротеїнів низької щільності,співвідношення рівня загального холестерину до ліпопротеїнів високої щільностізалишалось незмінним протягом шести тижнів дослідження.Часто: збільшення ваги тіла.Збільшення ваги тіла мало загалом дозозалежний характер. Механізмзбільшення ваги тіла не з’ясований, але можливо він пов’язаний із затримкоюрідини в організмі та акумуляцією жиру.Нечасто: Гіпоглікемія.Гіпоглікемія була загалом легкою або помірною за природою та маладозозалежний характер, якщо розиглітазон застосовувався у комбінації зсульфонілсечовиною або інсуліном. У пацієнтів, які отримують розиглітазон укомбінації з інсуліном або пероральними гіпоглікемічними засобами, існує ризиквиникнення гіпоглікемії, тому може виникнути необхідність у зменшенні дозисупутнього препарату.Серцево-судинна системаЧасто: застійна серцева недостатність/набряк легенів.Призастосуванні розиглітазону у комбінації з інсуліном порівняно із застосуваннямодного інсуліну збільшується частота випадків серцевої недостатності. Пацієнти,в яких спостерігалася серцева недостатність, були в середньому старші, довшестраждали на цукровий діабет і найчастіше одержували розиглітазон у вищійдобовій дозі 8 мг.Часто: реакції, що типово пов’язані із серцевою ішемією.Дуже незначна кількість реакцій, типово пов’язаних із серцевою ішемією,спостерігалася при застосуванні розиглітазону разом з інсуліном, і ці реакціївідбувалися з більш високою частотою порівняно з реакціями при застосуваннітільки одного інсуліну. Причинний взаємозв’язок з розиглітазоном не бувустановлений.Постліцензійні даніСерцево-судинна системаРідко: застійна серцева недостатність/набряк легенів.При застосуванні розиглітазону у вигляді монотерапії та в комбінації зіншими антидіабетичними засобами постліцензійні повідомлення були поодинокими.Є загальновідомим фактом, що ризик розвитку серцевої недостатності збільшуєтьсяголовним чином у хворих на діабет порівняно з хворими, які не хворіють надіабет.Гепатобіліарна системаРідко: печінкова дисфункція, первинною ознакою якої є збільшення рівняпечінкових ферментів. Причинний взаємозв’язок з розиглітазоном не встановлений.Порушення рівня печінкових ферментів є звичайним явищем у хворих на діабет. Заданими великої клінічної програми (4 327 хворих, які лікувалисьрозиглітазоном), частота підвищення рівня АЛТ більше ніж у три рази порівняно зверхньою межею норми, була такою ж як у групі плацебо (0,2%) та меншою, ніж угрупі активного порівняння (0,5% метформін/сульфонілсечовина). Частотавиникнення всіх побічних дій з боку печінки та біліарної системи також буланизькою та такою ж як у групі пацебо (0,7%).Шкіра та підшкірні розлади.Дуже рідко: ангіоневротичний набряк і кропив’янка.МетформінДані клінічних досліджень та постліцензійні даніШлунково-кишковий тракт Дуже рідко: гастроентерологічні симптоми.Гастроентерологічні симптоми включають в себе нудоту, блювання, діарею,біль у черевній порожнині та втрату апетиту. Ці симптоми виникають частіше призастосуванні високих доз і на початку лікування та минають самостійно убільшості випадків.Метаболізм та порушення травленняДуже рідко: лактоацидоз, дефіцит вітаміну В12Довготривале лікування метформіном асоціюється зменшенням всмоктуваннявітаміну В12, що у поодиноких випадках може призводити до клінічнозначимого дефіциу вітаміну В12.Нервова системаЧасто: металічний присмак. Шкіра та підшкірні тканиниДуже рідко: еритема.У деяких пацієнтів з підвищеною чутливістю повідомлялось про виникненняпомірної еритеми.

Протипоказання.Розиглітазон/метформін протипоказаний до застосування в пацієнтів:- з підвищеною чутливістю до розиглітазону, метформіну або будь-якихінших інгредієнтів препарату в анамнезі (див. розділ “Допоміжні речовини”);- з діабетичним кетоацидозом або передкоматозним станом;- з нирковою недостатністю (наприклад, рівнем креатиніну в сироватцівищим за 135 мікромоль/л у чоловіків і вищим за 110 мікромоль/л у жінок).

Передозування.Дані щодопередозування розиглітазон/метформіну відсутні. У клінічних дослідженнях,проведених у добровольців, розиглітазон застосовувався в одноразових дозах до20 мг внутрішньо й добре переносився.Більше передозування метформіну або супутній ризик виникненнялактоцидозу можуть призводити до лактоцидозу, що є станом, який вимагає вжиттяневідкладних медичних заходів і стаціонарного лікування.У разіпередозування рекомендується, щоб відповідне підтримуюче лікування починалосявідповідно до клінічного стану пацієнта. Найбільш ефективним способом видаленнялактату й метформіну є гемодіаліз, однак розиглітазон значною мірою зв’язуєтьсяз білками і його не можна видалити за допомогою гемодіалізу.

Особливості застосування.ДітиОскільки дані із застосування препарату у дітей молодше 18 роківвідсутні, препарат не рекомендується для лікування пацієнтів цієї віковоїгрупи. Цукровий діабет першого типу. Розиглітазон/метформінефективний тільки при наявності нормальних концентрацій інсуліну й не повинензастосовуватися при цукровому діабеті першого типу.Жінки, в яких відсутня овуляція в передклімактеричнийперіод. Як наслідок підвищення чутливості до інсуліну, лікування іззастосуванням розиглітазон/метформіну в жінок з резистентністю до інсуліну, вяких відсутня овуляція в передклімактеричний період (наприклад, пацієнтки ізсиндромом полікістозних яєчників), може призводити до поновлення овуляції. Ціпацієнтки ризикують завагітніти.Лактоцидоз. Лактоцидоз – рідкісне, але важке метаболічнеускладнення, що може виникнути як результат акумуляції метформіну.Зареєстровані випадки лактоцидозу в пацієнтів, що одержували лікування іззастосуванням метформіну, мали місце переважно в пацієнтів, що страждають нацукровий діабет, з вираженою нирковою недостатністю (див. нижче розділ “Ниркованедостатність”).Фактори ризику виникнення лактоцидозу, такі як поганорегульований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживанняалкоголю, печінкова недостатність і будь-який стан, пов’язаний з тканинноюгіпоксією, повинні бути враховані до початку застосування метформіну, а отже,до початку лікування із застосуванням розиглітазон/метформіну.При виникненні підозри на лактоцидоз лікування із застосуваннямрозиглітазон/метформіну повинно бути припинене, а пацієнт негайногоспіталізований.Ниркова недостатність. Доступні обмежені дані про лікування із застосуваннямрозиглітазону в пацієнтів з важкою нирковою недостатністю. Оскільки метформінвиводиться нирками, рівні креатиніну в сироватці повинні бути визначені допочатку лікування із застосуванням розиглітазон/метформіну й регулярновизначатися згодом. Особливої обережності варто дотримуватися в пацієнтів, щоймовірно мають ниркову недостатність, наприклад у пацієнтів літнього віку, абопри станах, при яких ниркова функція може бути порушена, таких як зневоднення,важка інфекція або шок. Розиглітазон/метформін не слід застосовувати впацієнтів з рівнями креатиніну в сироватці вищими за 135 мікромоль/л учоловіків або вищими за 110 мікромоль/л у жінок.Печінкова недостатність. Для пацієнтів з помірною печінковоюнедостатністю (Тест Чайлд-П’юдж А, 6 балів або менше) будь-якої зміни дозирозиглітазону не потрібно. Однак оскільки печінкова недостатність є факторомризику виникнення лактоацидозу, застосовувати розиглітазон/метформін нерекомендують у пацієнтів з печінковою недостатністю. Серцево-судинна система. Застосування тіазолідиндіонів може спричинитизатримку рідини в організмі, яка може підсилювати застійну серцевунедостатність. Затримка рідини може дуже рідко являти собою швидкий інадлишковий приріст маси тіла. У пацієнтів з легкою або помірною серцевоюнедостатністю (І і ІІ класи за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічноїасоціації) або у пацієнтів з ризиком виникнення серцевої недостатності(особливо у пацієнтів, що перебувають на інсуліні) слід контролювати ознаки йсимптоми побічної дії, пов’язаної із затримкою рідини (включаючи серцевунедостатність).Пацієнти з важкою серцевою недостатністю (III й IV класи закласифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) не включались доклінічних випробувань розиглітазону. Крім того, гостра серцева недостатністьпризводить до декомпенсації серцевої діяльності й, отже, до збільшення ризикувиникнення тканинної гіпоксії й, потенційно, до лактоцидозу. Томурозиглітазон/метформін не рекомендується для застосування в пацієнтів, щостраждають на гостру або важку серцеву недостатність, крім тих випадків, колипотенційна користь, як вважають, перевищує потенційний ризик.Хірургічне втручання. Застосування метформіну гідрохлоридуй, отже, розиглітазон/метформіну повинно бути припинене за 48 годин доелективного хірургічного втручання із застосуванням загального наркозу й неповинне, як правило, відновлюватися раніше, ніж через 48 годин після нього.Йодовані контрастні речовини. Внутрішньосудинне застосуванняйодованих контрастних речовин при проведенні радіологічних досліджень можепризводити до ниркової недостатності. Тому через метформінову складовузастосування розиглітазон/метформіну повинно бути припинене до або під часдослідження й не відновлюватися доти, доки не буде підтверджено, що функціянирок у нормі.Застосування з іншими препаратамиРетельне спостереження за рівнем глікемії та коригування дозирозиглітазону або метформіну може знадобитись у разі супутнього застосування зінгібіторами або індукторами CYP2C8 або катіонактивними препаратами, що виводятьсяза допомогою тубулярної секреції.Вагітність. Адекватні дані щодо застосування розиглітазон/метформінупід час вагітності в жінок відсутні. Застосування інсуліну зазвичайрекомендовано жінкам із цукровим діабетом під час вагітності.Розиглітазон/метформін під час вагітності повинен застосовуватись лише тоді,коли потенційна користь буде більшою за потенційний ризик для дитини. Лактація. Адекватні дані щодо застосування розиглітазон/метформінупротягом періоду годування груддю в жінок відсутні. Невідомо чи екскретуютьсяяк розиглітазон, так і метформін у грудне молоко людини. Застосування інсулінузазвичай рекомендовано жінкам, хворим на цукровий діабет, протягом періодугодування груддю. Розиглітазон/метформін під час лактації повинензастосовуватись лише тоді, коли потенційна користь буде більшою за потенційнийризик для дитини.Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.Застосування як розиглітазону, так і метформіну не впливає на здатністькерувати транспортними засобами або застосовувати механізми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.Офіційнідослідження взаємодії розиглітазон/метформіну з іншими препаратами непроводилися. Нижченаведені дані відображують інформацію, доступну для окремихкомпонентів (розиглітазону й метформіну).Розиглітазон. У дослідженнях in vitro було показано, щорозиглітазон переважно метаболізується СYP 2C8, а метаболізм за участю CYP 2C9становить незначну частину

.При сумісному застосуваннірозиглітазону з інгібіторами СYP 2C8 (наприклад, геміфіброзилом) збільшуєтьсяконцентрація розиглітазону в плазмі крові. Оскільки це збільшує ризиквиникнення дозозалежних побічних реакцій, може бути необхідним зменшення дозирозиглітазону при сумісному застосуванні з інгібіторами СYP 2C8.При сумісному застосуваннірозиглітазону з індуктором СYP 2C8 (наприклад, рифампіцином) зменшуєтьсяконцентрація розиглітазону в плазмі крові. У цьому разі потрібен ретельнийконтроль за глікемічним профілем та необхідно вирішити питання про зміни впротидіабетичному лікуванні при сумісному застосуванні з індуктором СYP 2C8. Одночасне застосування з терапевтичними дозами розиглітазонуне мало клінічно значимого впливу на стаціонарний стан фармакокінетики абофармакодинаміки інших протидіабетичних засобів, що застосовуються внутрішньо,включаючи метформін, глібенкламід, глімепірид і акарбозу.Розиглітазонне впливав на стаціонарний стан фармакокінетики дигоксину або варфарину і наантикоагулянтну активність варфарину.Клінічні дані показали, що розиглітазон не мав клінічно значимоговпливу на фармакокінетику S(-)-варфарину (субстрат для CYP 2C9).Розиглітазон не мав клінічно значимого впливу на ніфедипін абопротизаплідні засоби, що застосовуваються внутрішньо (до складу яких входятьетинилестрадіол і норетиндрон) після сумісного з ними застосування, щопідтверджує низьку ймовірність взаємодії з лікарськими препаратами, якіметаболізуються CYP 3A4.Помірний прийом алкоголю під час лікування розиглітазоном не має впливуна глюкозу крові.Метформін. Підвищений ризик виникнення лактоцидозу має місцепри гострому алкогольному сп’янінні через наявність у складі метформіну.Катіонактивні препарати, щовиводяться шляхом тубулярної секреції (наприклад, циметидин), можутьвзаємодіяти з метформіном через конкурентний вплив на загальну тубулярну транспортнусистему нирок. У цьому разі потрібен ретельний контроль за глікемічним профілемта необхідно вирішити питання про зміни у протидіабетичному лікуванні у разінеобхідності застосування з катіонактивними препаратами, що виводяться шляхомниркової тубулярної секреції.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступних для дітей місцях притемпературі, що не перевищує 30°С. Термін придатності – 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z