Загружается, подождите...

Арип мт (Arip mt)


міжнародна та хімічна назви: aripiprazole;7-[4-[4-(2,3-дихлорофеніл)-1-піперазиніл]бутокси]-3,4-дигідрокарбостирил;

основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскі таблетки світло-жовтогокольору зі скошеними краями, гладкі з обох боків;

склад: 1 таблетка містить 10 мг або 15 мг арипіпразолу у вигляді гранулятуарипіпразолу;допоміжні речовини: маніт, заліза оксид жовтий, кремнію діоксидколоїдний, магнію стеарат, кислоти лимонної моногідрат, аспартам, ароматизаторананасовий, ароматизатор манго, кросповідон, тальк.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A X12.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Арипіпразол має велику спорідненість щодо допаміновихD2 і D3, серотонінових 5-НТ1А та 5-НТ2Арецепторів, та помірну спорідненість щодо допамінових D4,серотонінових 5-НТ2С та 5-НТ7, альфа-адренергічних і Н1-гістаміновихрецепторів. Арипіпразол не має суттєвої спорідненості з холінергічнимимускариновими рецепторами. Діє як частковий агоніст допамінових D2та серотонінових 5-НТ1А рецепторів і як антагоніст серотонінових5-НТ2А рецепторів.Механізм дії арипіпразолу, як і інших засобів, ефективних при лікуваннішизофренії, невідомий. Однак існує припущення, що дія арипіпразолу відбуваєтьсячерез комбінацію його активності як часткового агоніста D2 і 5-НТ1Арецепторів і антагоніста 5-НТ2А рецепторів. Дія арипіпразолу на іншірецептори може пояснити ще деякі його клінічні ефекти, наприклад ортостатичнугіпотензію, яка може спостерігатися при лікуванні препаратом, можна пояснитивпливом арипіпразолу на адренергічні альфа1 рецептори.Фармакокінетика. Арипіпразол добре всмоктується в травному тракті.Пікова концентрація відмічається на 3 – 5-й год. Абсолютна біодоступність -87%. Прийом їжі не впливає суттєво на фармакокінетику препарату. Активність препарату швидше за все обумовлена насамперед самимарипіпразолом, і меншою мірою його основним метаболітом дегідро-арипіпразолом,який має таку саму спорідненість з D2 рецепторами, як і арипіпразол.40% препарату, який виявляється в плазмі, припадає на його метаболіт. Утерапевтичних концентраціях арипіпразол та його метаболіт більше, як на 99%зв’язуються з білками плазми, переважно з альбумінами. Період напіввиведенняарипіпразолу - 75 год, а його метаболіту – 94 год. Стабільна концентрація обохактивних речовин відмічається на 14-ту добу приймання препарату. Основнийметаболізм відбувається трьома шляхами: дегідрогенація, гідроксилація іN-деалкілація. Перші два шляхи відбуваються за участі ферментів CYP3A4 іCYP2D6, а третій – CYP3A4.Виводиться переважно з сечею та калом.Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів суттєво не відрізняється.Тобто, хворим похилого віку, хворим з нирковою, печінковою недостатністю немаєпотреби змінювати режим дозування.

Показання для застосування. Лікування шизофренії та гострих або змішанихманіакальних синдромів, асоційованих з біполярними розладами.

Спосіб застосування та дози. Лікування шизофренії/Препарат призначають дорослим 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі,але кожного дня в один і той самий час. Починають лікування з дози 10 - 15 мг,поступово, за необхідності дозу можна підвищити до 30 мг, але не раніше, якчерез 2 тижні від початку лікування арипіпразолом. Тривалість лікування від 4до 6 тижнів. Якщо необхідно призначити триваліший курс, потрібно зробитиперерву на декілька тижнів. Максимальна добова доза Арипу МТ – 30 мг,підтримуюча – 10 - 15 мг на добу. Можливе безперервне застосування арипіпразолудля лікування шизофренії протягом 26 тижнів у добовій дозі 15 мг.Лікування біполярних розладівПочинають лікування з дози 30 мг, 1 раз на добу. При досягненніклінічного ефекту поступово можна зменшити дозу Арипу МТ до підтримуючої дози –15 мг на добу. Можливе безперервне застосування арипіпразолу для лікуванняманіакальних синдромів, асоційованих з біполярними розладами, протягом 6тижнів.Немає даних щодо безпечності застосування доз арипіпразолу, щоперевищують 30 мг на добу.

Побічна дія. Під час застосування препарату можливі побічніреакції, тому необхідно вивчити анамнез хворого щодо реакцій, які могли матимісце раніше під час лікування антипсихотичними препаратами. За частотоюсимптоми, які можуть виникнути під час лікування препаратом, визначені як часті– < 1/100; ті, що зустрічаються рідше – від 1/100 до 1/1 000; ті, щозустрічаються рідко - > 1/1 000.Побічні ефекти загального характеру: головний біль, пропасниця,астенія, біль у грудній клітці, шиї, ригідність шийних м’язів; рідше:фотосенсибілізація, загальна слабкість, ригідність м’язів рук, відчуття холоду;рідко: біль у горлі, напруження спини, ригідність м’язів ніг, синдромМендельсона.З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, тахікардія абобрадикардія; рідше: геморагії, подовження інтервалу QT, серцева недостатність,біль за грудниною, атріовентрикулярна блокада, екстрасистолія, фібриляціяпередсердь, флебіти, тромбози глибоких вен; рідко: вазовазальна реакція,кардіомегалія, тріпотіння передсердь, тромбофлебіти.З боку травного тракту: нудота, блювання; рідше: підвищення апетиту,гастрит, гастроентерит, гастроезофагеальний рефлюкс, шлунково-кишковікровотечі, пептична виразка шлунка, кишкова непрохідність, холецестит,періодонтальний абсцес, карієс, виразки ротової порожнини; рідко: езофагіт,глосит, мелена, виразка дванадцятипалої кишки, хейліти, гепатити,гепатомегалія, панкреатит.З боку ендокринної системи: гіпотиреоїдизм; рідше - гіпертиреоїдизм.З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія; рідко: гіпохромнаанемія, лейкопенія, лейкоцитоз, лімфаденопатія, тромбоцитопенія; рідше:еозинофілія, тромбоцитопенія, макроцитарна анемія.Розлади обміну речовин: зниження ваги, підвищення рівнякреатинфосфокінази; рідше: дегідратація, набряк, гіперхолестиремінемія, гіпокаліємія,гіперліпідемія, спрага, підвищення білірубіну, гіпонатріємія, підвищення лужноїфосфатази, залізодефіцитна анемія, підвищення креатиніну, ожиріння; рідко:гіперкаліємія, подагра, гіпернатріємія, ціаноз, гіперурикемія, гіпоглікемія.Опірно-руховий апарат: м’язові судоми; рідше: артралгія, біль укістках, міастенія, артрити, артрози, бурсити; рідко: тендиніти, синовіїти,ревматоїдний артрит, міопатія.Нервова система: депресія, нервовість, ворожість, порушення ходи;рідше: дистонія, тремор, уповільнена реакція, парестезія, вазодилятація,гіперестезія, брадикінезія, панічний стан, апатія, гіперсомнія, вертиго,дизартрія, атаксія, розлади пам’яті, ступор, цереброваскулярні порушення,гіперактивність, деперсоналізація, дисфорія, нейропатія, підвищення рефлексів,уповільнення мислення, гіперстезія, гіпотонія; рідко: делірій, ейфорія,акінезія, загальмованість, порушення координації, зниження рефлексів,нав’язливі думки.Дихальна система: задишка; рідше: астма, легенева кровотеча, ларингіт;рідко: сухість у носі, набряк, дихальна недостатність, гіпоксія, аспіраційнапневмонія.Шкіра та придатки: сухість шкіри, свербіж, пітливість, висипання;рідше: акне, везикулобульозні висипання, екзема, алопеція, псоріаз, себорея;рідко: макулопапульозні висипання, ексфоліативний дерматит, уртикарія.Органи чуттів: кон’юнктивіт, біль у вухах; рідше: сухість, біль в очах,дзвін у вухах, отит, порушення смаку, блефарит; рідко: амбліопія, диплопія,фотофобія, крововиливи в око, зниження слуху.Сечостатева система: нетримання сечі; рідше: цистит, підвищенесечовипускання, гематурія, дизурія, сольовий діатез, ніктурія, альбумінурія,порушення функції нирок, аменорея, менорагія; рідко: порушення еректильноїфункції, зниження лібідо, біль у молочних залозах, лактація, гінекомастія,пріапізм, цервіцит, аноргазмія, глікозурія, уролітіаз.

Протипоказання. Препарат протипоказаний у разі підвищеної чутливостіна будь-який з його компонентів. Арипіпразол, як і інші атипові антипсихотики,протипоказаний для лікування психозів на фоні деменції у пацієнтів похилоговіку.

Передозування. У клінічних дослідженнях спостерігалися випадкипередозування, які проявлялися сонливістю та блюванням після одноразовогоприйому до 1 080 мг препарату. При цьому суттєвих змін життєвих функцій,лабораторних показників та ЕКГ не спостерігалося. Специфічного антидоту немає.Хворий повинен прийняти активоване вугілля, необхідно забезпечити постійниймоніторинг електрокардіограми, тому що не виключено подовження інтервалу QT.Терапія проводиться симптоматична. Немає інформації щодо ефективностігемодіалізу при передозуванні арипіпразолом.

Особливості застосування. Немає даних щодо виникнення резистентності дотерапії арипіпразолом або звикання до нього, але при призначенні препарату слідретельно вивчити анамнез хворого щодо зловживання або попереднього прийманняпрепарату.Під час лікування не можна вживати алкоголь.Арипіпразол може спричинити проблеми з ковтанням (порушення перистальтикистравоходу), це може інколи призводити до аспіраційної пневмонії. Також важливо уникати перегрівання та дегідратації під час прийманняАрипу, оскільки арипіпразол може ускладнити процес зниження температури тіла. Вагітність. Немає достатнього досвіду застосування препарату вагітними.Тому рекомендується призначати арипіпразол вагітним жінкам тільки у разі, колиочікувана користь значно перевищуватиме можливий негативний ефект на плід.Лактація. Під час лікування необхідно припинити грудне вигодовування.Дитячий вік. Немає даних щодо застосування препарату дітям тапідліткам.Препарат може впливати на самооцінку пацієнта, його думки або руховіздатності, тому слід застерегти хворого стосовно утримання від керуванняавтотранспортом та роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарати, які індукують CYP3A4 (наприкладкарбамазепін) можуть підвищувати кліренс арипіпразолу та знижувати йогоконцентрацію в плазмі. При комбінованому застосуванні арипіпразолу разом зіндукторами CYP3A4 (наприклад карбамазепіном), необхідне подвоєння дози АрипуМТ до 20 - 30 мг на добу. У випадку подальшої відміни карбамазапіну, необхіднезменшення дози Арипу МТ до 10 - 15 мг на добу. Інгібітори CYP3A4 (наприкладкетоконазол) або CYP2D6 (наприклад хінідин, флуоксетин або пароксетин) можутьзнижувати елімінацію арипіпразолу та спричинювати підвищений його рівень уплазмі. Тому при комбінованій терапії Арику з вищеназваними препаратаминеобхідне зменшення дози арипіпразолу наполовину. У разі відміни інгібітораCYP3A4 або CYP2D6, необхідне збільшення дози Арипу МТ. Немає клінічно значущої взаємодії арипіпразолу з фамотидином,вальпроатом, препаратами літію, декстраметорфаном, варфарином, омепразолом.Умови та термін зберігання. Зберігатив недоступному для дітей, сухому місці, при температурі не вище 25°С. Термінпридатності - 2 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z