Загружается, подождите...

Амітриптиліну гідрохлорид (Amitriptylinehydrochloride)


міжнародна та хімічна назви: амітриптилін;3-(10,11-дигідро-5Н-дибензо-[а,d]циклогептен-5-іліден)-N,N-диметил-пропіламінугідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору з плоскою поверхнею;

склад: 1 таблетка містить 25 мг амітриптиліну гідрохлориду;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний,цукор молочний, аеросил, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакологічна група. Антидепресанти. Код АТС N06A A09.

Фармакологічні властивості. Препарат належить до групи трициклічнихантидепресантів. Має виражену тимолітичну та седативну дію. Виявляє такожантисеротонінову, антигістамінну та антихолінергичну дію. Інгібує зворотненейрональне захоплення норадреналіну та серотоніну, що призводить донакопичення в ділянці рецепторів медіаторів і посилення адренергічних ісеротонінергічних ефектів. Інгібування МАО не викликає. Терапевтична діявиявляється через 10 днів лікування. Фармакокінетика.Добре всмоктується з травного тракту та легкопроникає через тканинні бар’єри. Накопичується головним чином в паренхіматознихорганах, меншою мірою – в серці і в мозку. До 90% зв’язується з білками плазми.Максимальний рівень в плазмі крові досягається через 2–8 годин. Періоднапіврозпаду становить 9–25 годин. Амітриптилін виводиться з сечею. Амітриптилінта його метаболіти проникають через плацентарний бар’єр, потрапляють в груднемолоко.

Показання для застосування. Депресії різної етіології (ендогенні,інволюційні, реактивні, невротичні, медикаментозні). Невротичні стани зпереважною депресивною симптоматикою; депресивні стани у хворих на шизофренію(у комбінації з нейролептиками); хронічний больовий синдром; нічний енурез заумови відсутності органічної патології.

Спосіб застосування та дози. Амітриптилін приймають не розжовуючи,запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат слід приймати у визначений часдоби. Початкова доза для дорослих – 25–50 мг на ніч. Потім протягом 5–6 днівдозу індивідуально збільшують до 150 мг на добу (максимальну дозу приймають наніч). Якщо протягом тижня покращання не спостерігається, добову дозу збільшуютьдо 225 мг на добу в умовах стаціонару. При зникненні ознак депресії дозузменшують до 50–100 мг на добу. Прийом препарату в такій дозі, як правило,продовжують не менше 3 місяців. Максимальна добова доза вище 150 мгпризначається тільки госпіталізованим пацієнтам.. Пацієнтам похилого віку або хворим з легкими формами депресивнихсиндромів, які проходять курс лікування амбулаторно, призначають у більшнизьких дозах – 50–100 мг на добу, в основному в один прийом на ніч. При енурезі у дітей 7-12 років призначають по 12,5–25 мг, старше 12років -50 мг за 30 хв. – 1 годину до сну. Тривалість терапії не більше 3місяців.

Побічна дія. Може виникнути сухість слизової оболонки рота,дихальних шляхів, нудота, блювання, затримка сечовиведення, сонливість,запаморочення, порушення акомодації, розширення зіниць, загострення глаукоми,агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія, тремор рук, алергічні реакції,підвищення артеріального тиску, тахікардія, аритмія, порушення свідомості уформі марення, відчуття страху, безсоння, рухова загальмованість. У переліку, що наведений нижче, використовуються такі умовні поняття.Терміни MedDRA ВООЗ, за якими надається перевага, для класів системорганів.Дуже часті (>1/10); часті (>1/100, <1/10); нечасті(>1/1000, <1/100); рідкісні (>1/10 000, <1/1000); дуже рідкісні(<1/10 000). Класи систем органів за MedDRA Частота Прояви Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи Рідкісні Пригнічення кісткового мозку, агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Розлади харчування й обміну речовин Рідкісні Знижений апетит Психічні розлади Часті Нечасті Рідкісні Стан сплутаності свідомості, зниження лібідо Гіпоманія, манія, тривожний стан, безсоння, страшні сновидіння Делірій (у літніх хворих), галюцінації (у хворих на шизофренію) Розлади нервової системи Дуже часті Часті Нечасті Сонливість, тремор, запаморочення, головний біль Розлади уваги, дисгевзія, парестезії, атаксія Судоми Зорові порушення Дуже часті Часті Нечасті Розлади акомодації Мідріаз Збільшення внутришньоочного тиску Слухові і вестибюлярні порушення Нечасті Шум в вухах Кардіологічні порушення Дуже часті Часті Рідкісні Посилене серцебиття, тахікардія Атріовентрикулярні блокади, блокади ніжок провідної системи, порушення показників електрокардіографії (подовження інтервалу QT та комплексу QRS) Аритмія Судинні розлади Дуже часті Нечасті Ортостатична гіпотензія Гіпертензія Шлунково-кишкові розлади Дуже часті Нечасті Рідкісні Сухість у роті, запор, нудота Діарея, блювання, набряк язика Збільшення слинних залоз, паралітична кишкова непрохідність Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідкісні Жовтуха, порушення показників функціонального стану печінки, підвищення активності фосфатази крові і трансаміназ Порушення з боку шкіри та підшкірної клітківки Дуже часті Нечасті Рідкісні Гіпергідроз Висипання, уртикарії, набряк обличча Алопеція, реакції фотосенсибілізації Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасті Затримка сечі Порушення репродуктивної системи та молочних залоз Часті Рідкісні Еректильна дисфункція Гінекомастія Загальні розлади Часті Рідкісні Втома Пірексія Інші прояви Дуже часті Рідкісні Збільшення маси тіла Зменшення маси тіла

Протипоказання. Гіперчутливість до амітриптиліну або будь-якого зіскладових препарату.Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Будь-якого роду блокади абопорушення ритмусерця, а також недостатність коронарних артерій. Одночасне лікування звикористанням ІМАО (інгібіторів моноаміноксидази). Одночасне призначенняамітриптиліну й інгібіторів МАО може обумовити розвиток серотонінового синдрому(поєднання симптомів, що, можливо, включає тривожне збудження, сплутаність,тремор, міоклонус і гіпертермію). Лікування з використанням амітриптиліну можнапочинати через 14 діб після припинення прийому необоротних неселективних ІМАО,а також не менш ніж через 1 добу після припинення застосування препаратівоборотної дії моклобеміду і селегиліну.Лікування з використанням ІМАО можна починати через 14 діб післяприпинення прийомуамітриптиліну. Період вагітності та годування груддю.

Передозування. Симптоматика може з’явитися поволі і замасковано,однак часом різко та раптово. У перші часи спостерігається сонливість або жзбудження та галюцинації. Антихолінергічні симптоми представлені мідриазом,тахікардією, затримкою сечі, сухістю слизових оболонок та пригніченням моторикикишечнику. Можливі судоми, пропасниця, раптовий розвиток пригнічення ЦНС.Зниження свідомості прогресує у кому із пригніченням дихальної функції. З бокусерцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмії,порушення провідності, зміни показників електрокардіограми (інтервалу ST, зубцяT, інтервалу PQ, розширення комплексу QRS, блокада ніжок пучка Гіса).Лікування: промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Уразі виникнення порушень серцевої діяльності проводять ЕКГ–моніторинг. Принеобхідності проводять симптоматичну терапію; не слід приймати дигоксин абоблокатори b-адренорецепторів. При появі судом внутрішньовенно призначаютьдіазепам, у тяжчих випадках – загальний наркоз. При наявності вираженихантихолінергічних симптомів застосовують фізостигмін.

Особливості застосування. При прийомі препарату слід утримуватися відвсіх видів діяльності, яка вимагає уваги і швидкості реакції, а також відвживання спиртних напоїв, сиру, вершків, кави. З обреженістю призначаютьпацієнтам з глаукомою, гіпертрофією передміхурової залози. При використаннівисоких доз препарату зростає імовірність розвитку порушень ритму серця і тяжкоїгіпотензії. Розвиток таких станів можливий також при використанні звичайних дозу хворих із вже наявними захворюваннями серця. Амітриптилін варто призначати зобережністю хворим, які страждають на судомні розлади, затримку сечі,гіпертрофію передміхурової залози, гіпертиреоз, при наявності параноїдальнихсимптомів, а також тяжких захворювань печінки або серцево-судинної системи.Можливість суїцидальних спроб є характерною власне для депресії, може існуватиаж до досягнення стійкої ремісії і виникати спонтанно протягом курсу терапії.На фоні лікування антидепресантами слід ретельно спостерігати за станом хворих,особливо на початку терапії, щодо клінічного погіршення та/або появисуїцидальних думок та поведінки. Така обережність також доречна при лікуванніхворих на інші психічні розлади з причини можливої наявності супутньоговеликого депресивного розладу. Хворі зі схильністю до суїциду не повинні матидоступ до великої кількості лікарських засобів. Особлива увага потрібна увипадку призначення амітриптиліну хворим на гіпертиреоз або ж тим з них, хтоприймає препарати тиреоїдних гормонів, оскільки можливий розвиток порушеньритму серця. Хворі літнього віку особливо схильні до розвитку постуральноїгіпотензії під час лікування амітриптиліном. У хворих, які страждають наманіакально-депресивні розлади, можливий перехід захворювання до маніакальноїфази; з моменту початку маніакальної фази захворювання пацієнта необхідноприпинити терапію амітриптиліном. При застосуванні амітриптиліну з приводудепресивного компонента шизофренії можливе посилення психотичних симптомів.Амітриптилін не слід призначати разом з нейролептиками.У пацієнтів з рідкіснимстаном малої глибини і вузького кута передньої камери ока можливе провокуваннянападів гострої глаукоми внаслідок дилатації зіниці.Застосування анестетиків нафоні терапії три-/тетрациклічними антидепресантами може збільшувати ризикаритмій і гіпотензії. По змозі варто припинити застосування амітриптиліну задекілька діб до хірургічного втручання. При неминучості невідкладногооперативного втручання обов’язковим є інформування анестезіолога про лікуванняамітриптиліном. Так само як й інші психотропні засоби, амітриптилін здатнийзмінювати чутливість організму до інсуліну і глюкози, що потребує корекціїпротидіабетичної терапії у хворих на цукровий діабет; крім того, депресивнезахворювання власне може проявлятися змінами балансу глюкози в організміпацієнта. Повідомляється про випадки гіперпірексії на фоні застосуваннятрициклічних антидепресантів у разі призначення одночасно з антихолінергічнимиабо нейролептичними лікарськими засобами, особливо при спекотній погоді.Раптове припинення терапії після тривалого лікування здатне спричинити симптомивідміни у вигляді головного болю, нездужання, безсоння і дратівливості. Такісимптоми не є ознаками медикаментозної залежності. Амітриптилін не потрібнопризначати під час вагітності. При використанні високих доз трициклічнихантидепресантів протягом третього триместру вагітності можна отриматиповедінкові порушення у новонароджених. У новонароджених, згідно зповідомленнями, встановлено випадки сонливості як результат впливуамітриптиліну та затримки сечі як результат впливу нортриптиліну (метаболітамітриптиліну), якщо препарат був призначений вагітним жінкам до пологів.Амітриптилін визначається в грудному молоці в низьких концентраціях. Отримуванадитиною доза становить приблизно 2% від дози матері, віднесеної до маси дитини(у мг/кг).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Протипоказані комбінаціїЗ інгібіторами МАО (неселективні, а також селективні А [моклобемід] і В[селегілін]) - ризик “серотонінового синдрому”. Небажані комбінаціїЗ симпатоміметичними засобами: амітриптилін здатний потенціюватикардіоваскулярні ефекти адреналіну, ефедрину, ізопреналіну, норадреналіну,фенілефрину і фенілпропаноламіну.З блокаторами адренергічних нейронів: трициклічні антидепресанти можутьперешкоджати антигіпертензивним ефектам гуанетидину, бетанідину, резерпіну,клонідину і метилдопи. Рекомендується перегляд усієї схеми антигіпертензивноїтерапії під час лікування з використанням трициклічних антидепресантів.З антихолінергічними засобами: трициклічні антидепресанти здатніпотенціювати ефекти цих лікарських засобів стосовно ока, центральної нервовоїсистеми, кишечнику і сечового міхура; варто уникати одночасного з нимизастосування через підвищений ризик паралітичної кишкової непрохідності,гіперпірексії тощо. Лікарські засоби, що спричиняють подовження інтервалу QТелектрокардіограми, в тому числі протиаритмічні препарати (хінідин), антигістамінні(астемізол та терфенадін), деякі антипсихотичні ліки (зокрема, пімозид тасертиндол), цизаприд, галофантрин та соталол можуть збільшувати ймовірністьшлуночкових аритмій у разі прийому разом з трициклічними антидепресантами.Протигрибкові засоби, такі як флуконазол і тербінафін, зумовлюють збільшенняконцентрації в сироватці крові трициклічних антидепресантів і вираженостісупутньої токсичності. Бувають випадки втрати свідомості та виникненняхаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії. З депресантами ЦНС: амітриптилін здатний посилювати ефекти алкоголю,барбітуратів та інших засобів що пригнічують ЦНС. Вплив інших медикаментозних засобів на фармакокінетику трициклічнихантидепресантів Трициклічні антидепресанти, включаючи амітриптилін, метаболізуютьсяізоензимом СУР2Б6 цитохрому Р450 печінки. СУР2О6 характеризується поліморфізмому популяції і його активність може пригнічуватися багатьма психотропними, атакож іншими лікарськими засобами, як наприклад, нейролептиками, інгібіторамизворотного захоплення серотоніну за винятком циталопраму (який є дуже слабкимінгібітором ізоензиму), блокаторами β-адренорецепторів, а такожпротиаритмічними засобами. Також беруть участь у метаболізмі амітриптилінуізоензими СУР2С19 і СУРЗА. Барбітурати, так само як інші стимулятори ензимів,наприклад, рифампіцин та карбамазепін, можуть посилювати метаболізм і тим самимобумовлювати зниження вмісту трициклічних антидепресантів у плазмі крові ізменшення антидепресивного ефекту. Циметидин і метилфенідат, а також препаратиблокаторів кальцієвих каналів підвищують рівні трициклічних сполук у плазмі івідповідну токсичність. Трициклічні антидепресанти і нейролептики взаємнопригнічують метаболізм один одного; це може призвести до зниження судомногопорогу і появи судом. Може бути необхідною корекція доз зазначених лікарськихзасобів.

Умови та строки зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світламісці при температурі не вище 250 С. Термін придатності – 3 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z