Загружается, подождите...

Адельфан -езидрекс (Adelphane -esidrex)


основні фізико-хімічні властивості: таблетки від білого до майже білого кольору,без оболонки, круглі, пласкі з обох боків, зі скошеними краями, з написом CIBAна одному боці та літерами AF з борозенкою між ними - на іншому;

склад: 1 таблетка містить дигідралазину сульфатугідратованого 10 мг, резерпіну 0,1 мг та гідрохлортіазиду 10 мг;допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний,магнію стеарат, тальк, динатрійедетат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтичначна група. Гіпотензивні засоби.Резерпін тадіуретики, комбінації з іншими препарати.Код АТС С02L A51.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.Адельфан-Езидрексявляє собою комбінацію трьох антигіпертензивних компонентів, що мають різніточки застосування своєї дії і взаємно доповнюють антигіпертензивні ефекти одинодного.

Резерпін викликає виснаження депо катехоламінів узакінченнях постгангліонарних симпатичних нервів і в ЦНС. Унаслідок цьогоздатність депонувати катехоламіни порушується на досить тривалий період.Вичерпання запасів катехоламінів призводить до порушення передачі імпульсів узакінченнях симпатичних нервів, що, в свою чергу, призводить до зниження тонусусимпатичної нервової системи (при цьому активність парасимпатичної нервовоїсистеми не змінюється). Таким чином, резерпін знижує підвищений артеріальнийтиск (АТ) і частоту серцевих скорочень (ЧСС). Крім того, резерпін викликаєседативний ефект.Резерпін викликає також вичерпання запасів іншихнейромедіаторів, наприклад серотоніну, допаміну, нейропептидів та адреналіну уцентральних і периферичних нейронах. Ці ефекти резерпіну можуть відіграватироль у реалізації його фармакологічних ефектів та антигіпертензивної дії.Після прийому резерпіну внутрішньо йогоантигіпертензивний ефект розвивається повільно; максимум дії досягається лишечерез 2 - 3 тижні і підтримується протягом тривалого часу.

Дигідралазину сульфат знижує тонус гладкої мускулатуриартеріальних судин (переважно артеріол) і зменшує периферичний судинний опір.Механізм цієї дії на клітинному рівні залишається незрозумілим. Більшою міроюсудинний опір знижується в судинах серця, головного мозку, нирок та іншихвнутрішніх органів і меншою мірою - в судинах шкіри і скелетних м’язів. Якщозниження АТ не має надто вираженого характеру, кровотік у розширеномукровоносному руслі в цілому посилюється. Переважне розширення артеріол, а не венул,зменшує вираженість ортостатичної гіпотонії і сприяє підвищенню серцевоговикиду.Розширення судин, що приводить до зниження АТ(більшою мірою діастолічного, ніж систолічного), супроводжується рефлекторнимзбільшенням ЧСС, ударного об’єму і серцевого викиду. Рефлекторне збільшення ЧССі серцевого викиду може нівелюватися за рахунок комбінування дигідралазину зрезерпіном, який пригнічує симпатичну нервову систему.Застосування дигідралазину може призвести дозатримки натрію і води в організмі і, отже, до розвитку набряків і зниженнядіурезу. Ці небажані явища можна усунути одночасним застосуванням діуретика,наприклад гідрохлортіазиду.

Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик - діє в кортикальному сегментіпетлі Генле і дистальних відділах ниркових канальців. Препарат гальмуєреабсорбцію іонів хлору і натрію (за рахунок антагоністичної взаємодії зтранспортним ферментом Na+Cl-) і посилює реабсорбціюіонів кальцію (механізм невідомий). Підвищення кількості і/або швидкостінадходження іонів натрію і води у кортикальний сегмент збиральних трубочокпризводить до збільшення секреції і виведення іонів калію і водню.У хворих з нормальною функцією нирок збільшеннядіурезу відмічається після застосування всього 12,5 мг гідрохлортіазиду.Збільшення екскреції із сечею натрію і хлору і дещо менш виражене збільшеннякалійурезу залежать від дози гідрохлортіазиду. Після прийому препаратувнутрішньо діуретичний і натрійуретичний ефект розпочинаються через 1 - 2години, досягає максимуму через 4 - 6 годин і триває протягом 10 - 12 годин.Діурез, викликаний тіазидами, спочатку призводить дозменшення об’єму циркулюючої плазми, серцевого викиду і системного АТ. Можливаактивація системи ”ренін-ангіотензин-альдостерон”. При тривалому застосуваннігідрохлортіазиду підтримання гіпотензивного ефекту забезпечується, можливо, зарахунок зменшення периферичного судинного опору. Серцевий викид повертається довихідних значень, зберігається незначне зменшення об’єму плазми і збільшенняактивності реніну плазми.Фармакокінетика.

Всмоктування і концентрації у плазмі. Резерпін швидко всмоктується після прийомувнутрішньо. Вже через 30 хвилин концентрація резерпіну в плазмі досягаєвеличин, які можуть бути виміряні. Системна біодоступність становить 50 %.Дигідралазин швидко всмоктується після прийомувнутрішньо. У плазмі препарат знаходиться переважно у формі незміненогодигідралазину і гідразонових речовин, що утворюються внаслідок метаболізмуосновної речовини. Близько 10% препарату знаходиться в плазмі у формігідралазину.Гідрохлортіазид після прийому внутрішньовсмоктується на 60 - 80%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі -1,5 - 3 години. Зміни всмоктування під впливом прийому їжі не мають клінічногозначення. У діапазоні терапевтичних доз системна біодоступність гідрохлортіазидуприблизно пропорційна величині дози. При частому застосуванні препарату йогофармакокінетика не змінюється.

Розподіл. Відносний об’єм розподілу резерпіну досягає всередньому 9,1 л/кг (коливання від 6,4 до 11,8 л/кг). Зв’язування з білкамиплазми становить більше 96% (альбуміни і ліпопротеїни).Гідрохлортіазид накопичується в еритроцитах. У фазівиведення його концентрація в еритроцитах у 3 - 9 разів більша, ніж у плазмі.Зв’язування з білками плазми - 40 - 70%. Об’єм розподілу у термінальній фазі виведеннястановить 3 - 6 л/кг (що еквівалентно 210 - 420 л при масі тіла 70 кг).

Метаболізм. Резерпін метаболізується у кишечнику і печінці.Основними метаболітами є метилрезерпат і триметоксибензойна кислота.Дигідралазин метаболізується значною мірою за участітаких процесів, як окислення, утворення гідразонів та ацетилювання. Здатністьпацієнта реагувати на ацетилювання не чинить істотного впливу нафармакокінетику дигідралазину.Гідрохлортіазид метаболізується дуже незначноюмірою. Його єдиним метаболітом, який виявлено в слідовій кількості, є 2-аміно-4-хлоро-М-бензендисульфанамід.

Виведення. Виведення резерпіну та його метаболітів із плазмивідбувається у дві фази: період напіввиведення І фази становить 4,5 години; ІІфази - 271 годину. Середнє значення періоду напіввиведення незміненої речовинистановить 33 години. Загальний кліренс препарату становить у середньому 245мл/хв. Протягом перших 96 годин після прийому внутрішньо 8% дози виділяється ізсечею, головним чином у вигляді метаболітів, і 62% - з фекаліями, переважно унезміненому вигляді.Період напіввиведення незміненого дигідралазинудорівнює в середньому 4 годинам. Загальний кліренс становить у середньому 1450мл/хв. Після прийому внутрішньо близько 46% прийнятої дози виводяться протягом24 годин, переважно у вигляді метаболітів, в основному з калом. Близько 0,5%прийнятої дози виявляється у сечі у вигляді незміненої речовини.Виведення гідрохлортіазиду із плазми двофазне:період напіввиведення початкової фази становить 2 години, кінцевої фази (через10 - 12 годин після прийому) - близько 10 годин. У пацієнтів з нормальноюфункцією нирок виведення здійснюється майже виключно нирками. У цілому 50 - 75%прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею у незміненому вигляді.

Фармакокінетика в окремихгрупах пацієнтів (похилий вік, ниркова недостатність, порушення функціїпечінки). Ухворих похилого віку і хворих з порушенням функції нирок кліренсгідрохлотіазиду істотно знижується, що призводить до значного збільшення йогоконцентрації у плазмі крові. Зниження кліренсу, що відмічається у хворихпохилого віку, очевидно, пов’язано зі зниженням функції нирок. У хворих нацироз печінки змін фармакокінетики гідрохлортіазиду не відмічається. У хворихпохилого віку і хворих з порушенням функції нирок середні терапевтичні дозиАдельфану-Езидрексу можуть бути нижчими, ніж у більш молодих хворих знормальною функцією нирок. У хворих з порушеннями функції нирок і/або печінкиможе спостерігатися кумуляція дигідралазину. У хворих з нирковою недостатністювідмічається сповільнення виведення резерпіну, що, однак, компенсуєтьсязбільшенням його виведення з калом. У цих випадках, щоб уникнути накопиченняпрепарату в організмі, потрібна корекція разової дози Адельфану-Езидрексу абозбільшення інтервалів між дозами, з урахуванням динаміки АТ і сприйнятливостіпацієнта.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози. Дозу препарату слід підбирати індивідуально.Лікування розпочинають з призначення мінімальної дози, яку можна поступово (нечастіше, ніж через кожні 2 - 3 тижні) підвищувати, залежно від відповідіхворого на лікування. Добова доза становить звичайно 1 - 3 таблетки.Максимальна добова доза - 3 таблетки. Кратність прийому препарату - 2 - 3 разина добу. Якщо адекватного контролю артеріального тиску досягти не вдається,слід переглянути лікування і, можливо, перейти на препарат іншоїфармакологічної групи (бета-адреноблокатор, блокатор кальцієвих каналів,інгібітор АПФ).Препарат слід приймати під час їди і запивати водою.Застосування для лікуванняхворих з порушенням функції нирок, печінки, а також хворих похилого віку.Зазначені вище дози рекомендовані для хворих знормальною функцією нирок. Для хворих похилого віку, а також хворих зпорушенням функції печінки і/або слабко вираженими порушеннями функції нирокразову дозу препарату або інтервал між його застосуванням слід встановлювати зобережністю, враховуючи необхідну клінічну відповідь на лікування іпереносимість хворого. У хворих з вираженими порушеннями функції нирок (кліренскреатиніну 30 мл/хв і менше), коли потрібно додаткове застосування діуретичнихзасобів, перевагу віддають “петльовим” діуретикам.Не слід призначати цей препарат комбінованого складудітям.

Побічна дія. Компоненти Адельфану-Езидрексу присутні в ньому убільш низьких дозах у порівнянні з дозами таких самих препаратів, щопризначаються для лікування артеріальної гіпертензії окремо. Проте можутьспостерігатися небажані явища, характерні для окремих компонентів препарату.Використовувалися такі критерії оцінки частотинебажаних явищ, що спостерігалися: поняття “часто” використовувалося у випадку,якщо небажані явища відмічаються більше, ніж у 10% пацієнтів; поняття “іноді” -у 1 - 10%, поняття “рідко” - у 0,001 - 1%, поняття “в окремих випадках” -менше, ніж у 0,001% пацієнтів.

Резерпін.З боку ШКТ: іноді - діарея, сухість у роті,підвищення секреції шлункового соку, підвищене слиновиділення; рідко - нудота,блювання, підвищення апетиту, виразкоутворення; в окремих випадках -шлунково-кишкова кровотеча.З боку серцево-судинної системи: іноді - синусовабрадикардія, набряки; рідко - аритмії, біль за грудниною, яка свідчить пронаявність стенокардії, ортостатична гіпотензія, припливи крові до обличчя; вокремих випадках - непритомність, серцева недостатність, цереброваскулярніпорушення.З боку органів дихання: іноді - набряк слизовоїоболонки носа, задишка; в окремих випадках - кровотеча з носа.З боку ЦНС: іноді - запаморочення, депресія,дратівливість, кошмарні сновидіння, підвищена стомлюваність; рідко -екстрапірамідні порушення (включаючи паркінсонізм), головний біль, стантривоги, порушення концентрації уваги, ступор, порушення орієнтації; в окремихвипадках - набряк головного мозку.З боку сечостатевої системи: рідко - порушенняпотенції та еякуляції; в окремих випадках - дизурія, гломерулонефрит.З боку ендокринної системи та обміну речовин: іноді- збільшення маси тіла; рідко - підвищення секреції пролактину, галакторея, гінекомастія;в окремих випадках - набухання молочних залоз, зниження лібідо.З боку органів чуття: іноді - затуманювання зору,гіперемія кон’юнктиви, сльозотеча; в окремих випадках - порушення слуху.Інші: рідко - екзема, свербіж; в окремих випадках -пурпура, анемія, тромбоцитопенія.

Дигідралазин.З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія,відчуття серцебиття; іноді - припливи крові до обличчя, артеріальна гіпотензія,стенокардія; рідко - набряки, серцева недостатність.З боку ШКТ: іноді - диспептичні явища, нудота,блювання, діарея.З боку печінки: рідко - жовтуха, порушення функціїпечінки, гепатит.З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто -головний біль; іноді - запаморочення; рідко - збудження, анорексія,дратівливість, стан неспокою, тривоги, периферичний неврит, парестезії (ціпобічні ефекти усуваються при застосуванні піридоксину); в окремих випадках -пригнічення настрою.З боку системи кровотворення: рідко - анемія,лейкопенія, тромбоцитопенія.Алергічні та імунопатологічні реакції: рідко -вовчакоподібний синдром.Інші: іноді - артралгія; рідко - зменшення маситіла, пропасниця, слабкість, шкірний висип, свербіж.

Гідрохлортіазид.З боку водно-електролітного балансу та обмінуречовин: часто (переважно при застосуванні високих доз) - гіпокаліємія,підвищення рівня ліпідів у крові; іноді - гіпонатріємія, гіпомагніємія,гіперурикемія; рідко - гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія, посиленняметаболічних порушень при цукровому діабеті; в окремих випадках -гіпохлоремічний алкалоз.Дерматологічні реакції: іноді - кропив’янка, іншішкірні висипи; рідко - фотосенсибілізація; в окремих випадках - некротичнийваскуліт, токсичний епідермальний некроліз, шкірні виявлення вовчакоподібногосиндрому, загострення шкірних виявлень червоного вовчака.З боку ШКТ, печінки і підшлункової залози: іноді -втрата апетиту, помірно виражені нудота і блювання; рідко - дискомфорт, запор,діарея, внутрішньопечінковий холестаз, жовтуха; в окремих випадках -панкреатит.З боку серцево-судинної системи: іноді -ортостатична гіпотензія (яка може ускладнюватися вживанням алкоголю,анестетиків і седативних засобів); рідко - аритмії.З боку ЦНС та органів чуття: рідко - головний біль,запаморочення, порушення сну, депресія, парестезії; порушення зору (особливо в першітижні лікування).З боку системи кровотворення: рідко -тромбоцитопенія, іноді з пурпурою; в окремих випадках - лейкопенія,агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія.Інші: іноді - імпотенція; в окремих випадках -реакції підвищеної чутливості, порушення з боку органів дихання, включаючипневмоніт і набряк легенів.

Протипоказання. Підвищена чутливість до резерпіну і подібнихречовин, дигідралазину або інших гідразинофталазинів, гідрохлортіазиду абоінших сульфанамідних похідних.Депресія (на даний час або в анамнезі), хворобаПаркінсона, епілепсія, електросудомна терапія. Виразкова хвороба шлунка та12-палої кишки у фазі загострення, виразковий коліт; феохромоцитома, супровіднеабо недавнє лікування інгібіторами МАО.Системний червоний вовчак (ідіопатичний). Вираженатахікардія і серцева недостатність на фоні високого серцевого викиду (наприкладпри тиреотоксикозі). Серцева недостатність унаслідок механічної перешкоди(наприклад наявність аортального чи мітрального стенозу або констриктивногоперикардиту). Ізольована правошлуночкова недостатність унаслідок легеневоїгіпертензії (легеневе серце).Анурія, тяжка ниркова недостатність (кліренскреатиніну менше 30 мл/хв). Печінкова недостатність. Рефрактерні гіпокаліємія,гіпонатріємія, гіперкальціємія. Гіперурикемія з клінічними виявленнями.Артеріальна гіпертензія в період вагітності.

Передозування.

Симптоми. При отруєнні, пов’язаному з передозуваннямАдельфану-Езидрексу, можливі такі симптоми: головний біль, запаморочення, сонливість,сплутаність свідомості, кома, екстрапірамідні розлади, судоми, парестезії,стійкий міоз. Можуть спостерігатися нудота, блювання, діарея. Повідомлялосятакож про виникнення тахікардії, артеріальної гіпотензії, колапсу; іноді - проішемію міокарда з такими виявленнями, як стенокардія та аритмії. Можутьвиникнути пригнічення дихання, порушення водно-електролітного балансу, м’язоваслабкість, судоми м’язів (особливо ікроножних), олігурія.

Лікування. Якщо хворий є притомним, слід викликати блювання абопромити шлунок, дати активоване вугілля. За наявності артеріальної гіпотензіїхворого необхідно покласти з підятими ногами; показано введенняплазмозамінників і корекція електролітних порушень; при необхідності зобережністю можна ввести вазоактивні засоби. У випадку діареї вводятьантихолінергічні засоби. У випадку розвитку судом показано застосуванняпротисудомних засобів, наприклад повільне внутрішньовенне введення діазепаму. Увипадку вираженого пригнічення дихання показано проведення штучної вентиляціїлегенів. Тривалість спостереження за пацієнтом становить не менше 72 годин,оскільки резерпін виявляє пролонговану дію.

Особливості застосування. При появі ознак депресії препарат слід негайновідмінити, оскільки існує ризик суїцидальних дій. Депресія, спровокованарезерпіном (особливо у випадках застосування високих доз Адельфану-Езидрексу),може бути досить тяжкою, щоб спровокувати суїцидальні дії. Вона можезберігатися протягом декількох місяців після відміни препарату.Хворим, які перенесли інфаркт міокарда, не можнапризначати дигідралазин доти, доки не закінчиться період стабілізації післяперенесеного інфаркту.Потрібно систематично контролювати стан хворих зпорушеннями функції печінки, враховуючи можливість виникнення з боку печінкисерйозних побічних ефектів дигідралазину, які зустрічаються рідко. Слід такожвраховувати, що навіть незначні водно-електролітні порушення, викликанітіазидним діуретиком, можуть спровокувати печінкову кому, особливо у хворих зцирозом печінки.На сьогоднішній день існує незначна кількістьповідомлень про випадки виникнення вовчакоподібного синдрому, пов’язаного ізприйомом дигідралазину. Легкі форми цього синдрому проявляються у виглядіартралгій, які іноді супроводжуються пропасницею і шкірними висипами; привідміні препарату ці симптоми зникають самостійно. У більш тяжких випадкахклінічна картина схожа з проявами системного червоного вовчака; повногозникнення симптомів можна досягти тільки при тривалому лікуванніглюкокортикоїдами. Частота виникнення цього синдрому знаходиться у прямійзалежності від величини дози і тривалості лікування. У зв’язку з цим дляпроведення тривалої підтримуючої терапії рекомендується застосовуватимінімальні ефективні дози.Під час лікування дигідралазином доцільно визначатиантинуклеарний фактор у плазмі крові кожні 6 місяців. У випадку виявленняантинуклеарного фактора, слід систематично визначати його титри. Якщорозвиваються клінічні прояви вовчакоподібного синдрому, препарат слід негайновідмінити. Є повідомлення про те, що при застосуванні тіазидних діуретиківможуть виникати загострення системного червоного вовчака.У хворих з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв.тіазидні діуретики втрачають свій діуретичний ефект. Вони можуть такожпровокувати розвиток азотемії у цих хворих. При повторних призначеннях можливакумуляція.Як у випадку призначення будь-якихантигіпертензивних препаратів з вираженим гіпотензивним ефектом, сліддотримуватись особливої обережності при призначенні Адельфану-Езидрекс хворим зкоронарним і церебральним атеросклерозом. Слід уникати різкого зниження АТ,оскільки це може призвести до зниження кровотоку.Наведені нижче застережені заходи відносяться нетільки до кожного компонента окремо, але і до препарату Адельфан-Езидрекс вцілому.

Резерпін. Оскільки резерпін підвищує моторику і секрецію вШКТ, слід дотримуватись обережності при його застосуванні у хворих занамнестичними даними про виразкову хворобу, а також хворих з ерозивнимгастритом і жовчокам’яною хворобою.Також слід дотримуватись обережності у хворих зсерцевою недостатністю, синусовою брадикардією, порушеннями провідності, атакож хворих, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда.Резерпін слід відмінити як мінімум за 7 днів допроведення електросудомної терапії.Відміна резерпіну перед операцією не є гарантієютого, що під час операції не виникне нестабільність гемодинаміки. Важливо, щобанестезіолог знав про те, що хворий приймає резерпін, і враховував це прилікуванні хворого. Відомі випадки виникнення гіпотензії у хворих, що отримувалипрепарати раувольфії. Є досвід застосування антихолінергічних та адренергічнихпрепаратів (наприклад, метарамінол, норадреналін) для лікування небажанихефектів з боку системи кровообігу.

Дигідралазин. У хворих з вираженими порушеннями функції нирокі/або печінки необхідна корекція разової дози або інтервалу між введеннями ізврахуванням динаміки АТ, щоб уникнути кумуляції незміненої активної речовини.У ході хірургічного втручання у хворих, що отримуютьдигідралазин, може відмічатися падіння АТ.Посилення роботи міокарда, викликане дигідралазином,може призвести до виникнення нападів стенокардії і змін ЕКГ, що свідчить поішемію міокарда. У деяких випадках не виключалась можливість зв’язку інфарктуміокарда з прийомом дигідралазину. Тому слід дотримуватись обережності у хворихз підозрою на ішемічну хворобу серця.

Гідрохлортіазид. Є повідомлення про те, що лікування тіазиднимидіуретиками супроводжується розвитком гіпокаліємії, гіпонатріємії тагіпохлоремічного алкалозу. Гіпокаліємія може підвищувати чутливість міокардаабо посилювати відповідну реакцію серця а токсичний вплив препаратівнаперстянки. Ризик виникнення гіпокаліємії підвищений при цирозі печінки,діурезі, який швидко розвивається, неадекватному надходженні електролітів зїжею, супровідній терапії глюкокортикоїдами, стимуляторами b1-адренорецепторівабо АКТГ. З метою своєчасного виявлення можливих порушень електролітногобалансу необхідно визначати вміст електролітів у плазмі на початку лікування ічерез певні інтервали в процесі лікування. Неспецифічними проявами порушеньелектролітного балансу, які спостерігалися у ряді випадків, були сухість уроті, спрага, слабкість, сонливість, неспокій, м’язовий біль і судоми,стомленість у м’язах, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія і нудота.Слід уникати призначення Адельфану-Езидрекс(особливо якщо його застосовують сумісно з препаратами калію або зкалійзберігаючими діуретиками) пацієнтам, які приймають інгібіториангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).Тіазидні діуретики викликають зменшення екскреціїкальцію. У декількох хворих, які тривалий час отримували тіазидні діуретики,були виявлені патологічні зміни в паращитовидній залозі, що супроводжувалисягіперкальціємією та гіпофосфатемією. У випадку виявлення гіперкальцієміїнеобхідно провести додаткове обстеження з метою уточнення діагнозу. Не буловідмічено ніяких ускладнень, які звичайно бувають пов’язані згіперпаратиреоїдизмом, таких як утворення ниркових конкрементів, кістковарезорбція, пептичні виразки.Тіазидні діуретики викликають підвищення екскреції зсечею магнію, що може призвести до гіпомагніємії.При застосуванні у високих дозах тіазидні діуретикиможуть викликати зниження толерантності до глюкози і призвести до підвищенняконцентрації у плазмі холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти.Антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФпотенціюється препаратами, що підвищують активність реніну у плазмі, наприклад,діуретиками. Тому при додаванні інгібітора АПФ до терапії діуретиком слід зобережністю підбирати дози обох препаратів.

Застосування при вагітності та лактації. Не проводилося дослідження щодо вивченнявпливу Адельфану-Езидрекс на репродуктивність у тварин. Препарат протипоказанийу період вагітності з таких причин.Резерпін, дигідралазин та гідрохлортіазид проникаютьчерез плаценту. Гідрохлортіазид накопичується в амніотичній рідині, де йогоконцентрації досягають значень, що в 19 разів перевищують його концентрацію вплазмі крові пупкової вени.Резерпін, у випадку його призначення перед пологами,може викликати у новонародженого виражену сонливість, набряклість слизовоїоболонки носа та анорексію. Внутрішньоматковий вплив тіазидних діуретиків, утому числі гідрохлортіазиду, призводило до виникнення у плода і новонародженоготромбоцитопенії. Оскільки тіазидні діуретики не запобігають виникненню і ніякне впливають на вираженість проявів токсикозу вагітних (набряки, протеїнурія,артеріальна гіпертонія), їх не слід призначати за цим показанням.Резерпін, дигідралазин і гідрохлортіазид проникають у грудне молоко. Уновонародженого немовляти резерпін може викликати описані вище реакції.Гідрохлортіазид може пригнічувати лактацію. Застосовувати Адельфан-Езидрекс вперіод лактації не рекомендується.

Вплив на здатність водити автомобіль такерувати механізмами. Адельфан-Езидрексможе порушити здатність пацієнта до швидких реакцій, особливо на початкулікування. Як і при призначенні інших антигіпертензивних препаратів, пацієнти,які керують транспортними засобами і механізмами, повинні бути попереджені проможливість зниження швидкості реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Гіпотензивний ефект Адельфану-Езидрекспосилюється при одночасному прийомі інших антигіпертензивних препаратів: гуанетидину,альфа-метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилататорів, блокаторів кальцієвихканалів, інгібіторів АПФ. Можливий також ряд взаємодій, пов"язаних зокремими компонентами препарату.

Резерпін. Необхідно відмінити інгібітори МАО щонайменше за 14 днівдо початку терапії резерпіном. Якщо ж планується призначити інгібітори МАОпацієнту, що отримує резерпін, аналогічним чином повинно пройти не менше 14днів після відміни резерпіну. В іншому разі можливий розвиток тяжких проявіввзаємодії резерпіну та інгібіторів МАО, таких як гіперактивність ігіпертонічний криз.Резерпін посилює пригнічувальний вплив на ЦНСалкоголю, засобів для наркозу, деяких антигістамінних препаратів, барбітуратівта трициклічних антидепресантів. Резерпін послаблює дію леводопи. Одночаснезастосування резерпіну і трициклічних антидепресантів може послаблюватигіпотензивну дію резерпіну.Резерпін слід відмінити за декілька днів допроведення планової операції, щоб уникнути надмірного зниження АТ під часнаркозу. Призначення резерпіну у поєднанні з антиаритмічними препаратами абопрепаратами наперстянки може призвести до виникнення синусової брадикардії.Резерпін може посилювати ефекти адреналіну або іншихсимпатоміметичних речовин (слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванніз протикашльовими засобами, краплями у ніс, очними краплями).Застосування резерпіну впливає на результативизначення у сечі 17-кетостероїдів і 17-гідроксикортикостероїдівколориметричним методом, призводячи до заниження цих результатів.

Дигідралазин. Одночасне застосування трициклічних антидепресантів,нейролептичних засобів, а також етанолвмісних препаратів може посилюватигіпотензивну дію дигідралазину. Призначення дигідралазину незадовго до або зразуж після призначення діазоксиду може викликати виражене зниження АТ. Сліддотримуватись особливої обережності при призначенні інгібіторів МАО пацієнтам,що отримують дигідралазин.

Гідрохлортіазид. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду іпрепаратів літію можливе підвищення концентрації літію в крові, тому у цьомуразі необхідний систематичний контроль рівня літію в крові. У тих випадках,коли препарати літію викликають поліурію, гідрохлортіазид може викликатипарадоксальний антидіуретичний ефект.Гідрохлортіазид може посилювати ефектинедеполяризуючих міорелаксантів.Гіпокаліємічний ефект, викликаний діуретиками, можепосилюватися при одночасному застосуванні ГКС, АКТГ, амфотерицину,карбеноксолону.Гіпокаліємія і гіпомагніємія (небажані ефекти тіазиднихдіуретиків) можуть сприяти розвитку порушень серцевого ритму у хворих, щоотримують серцеві глікозиди.При застосуванні гідрохлортіазиду у хворих нацукровий діабет може знадобитися корекція доз інсуліну і пероральнихцукрознижувальних препаратів.Одночасне призначення нестероїдних протизапальнихпрепаратів (наприклад, індометацину) може ослабити діуретичний, натрійуретичнийта антигіпертензивний ефекти гідрохлортіазиду. Є окремі повідомлення пропогіршення функції нирок у хворих, схильних до цього.Всмоктування гідрохлортіазиду порушується уприсутності аніонообмінних смол. Всмоктування гідрохлортіазиду із ШКТ приодночасному призначенні разових доз холестираміну і холестиполу зменшується на85% і 43% відповідно внаслідок зв’язування з цими сполуками.Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у томучислі гідрохлортіазиду, може збільшувати ризик виникнення реакцій підвищеноїчутливості на алопуринол, збільшувати ризик побічної дії амантадину, посилюватигіперглікемічний ефект діазоксиду, знижувати ниркову екскрецію цитотоксичнихзасобів (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату) і посилювати їхмієлосупресивну дію.Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін,біпериден) можуть підвищувати біодоступність гідрохлортіазиду, щопов"язано зі зниженням рухової активності ШКТ і швидкості випорожненняшлунка.Одночасний прийом гідрохлортіазиду з вітаміном D абопрепаратами кальцію може призводити до підвищення рівня кальцію у крові.Одночасний прийом циклоспорину може збільшуватиризик гіперурикемії і подагри.Є повідомлення про розвиток гемолітичної анемії приодночасному прийомі гідрохлортіазиду і препаратів метилдопи.

Умови та термін зберігання. Запобігати від дії світла, вологи та високихтемператур. Зберігати у місці, що є недосяжним для дітей.Термін придатності - 4 роки.
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш ю я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z